Античні паремії в епістолярній спадщині Лесі Українки
Дослідження латиномовних крилатих висловів в листах Лесі Українки, їхнього походження, часового розвитку, уживання у творах античної літератури. З'ясування місця та значення античних паремій і їх функціональності в епістолярній спадщині Лесі Українки.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.11.2020 |
| Размер файла | 44,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АНТИЧНІ ПАРЕМІЇ В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Дзвенислава Коваль-Гнатів
Анотація
античний паремія лист українка
Досліджено латиномовні крилаті вислови в листах Лесі Українки, їхнє походження, часовий розвиток, уживання у творах античної літератури, в епістолярії письменниці, увагу акцентовано на значенні античних паремій і їх функціональності в її кореспонденції.
Ключові слова: паремії, епістолярій, крилаті вислови, пареміографія, антична міфологія, криптонім, першоджерело виразу.
Аннотация
Коваль-Гнатив Дзвенислава. Античные паремии в эпистолярном наследии Леси Украинки. Исследуются латиноязычные крылатые выражения в письмах Леси Украинки, их происхождение, развитие во времени, употребление в произведениях античной литературы, в эпистолярии писательницы, акцентируется внимание на значении античных паремий и их функциональности в ее корреспонденции. Эпистолярное наследие Леси Украинки является не только интересным информативным источником биографии поэтессы, но и осмыслением ее литературного творчества, поэтического стиля. Латиноязычные крылатые выражения - свидетели образного мышления поэтессы, раскрывают ее личность во всей ее неповторимости и многогранности и побуждают нас к овладению древними языками и культурным достоянием античности.
Ключевые слова: паремии, эпистолярий, крылатые выражения, паремио- логия, античная мифология, криптоним, первоисточник выражения.
Annotation
Koval-Hnativ Dzvenyslava. Antique Paremias in Epistolary Heritage of Lesia Ukrainka. We study a Latin winged expressions in letters of Lesrn Ukrainka, their origin, development in time, use in the works of ancient literature, in the author's letters. The importance of ancient proverbs and their functionality in her correspondence is revealed. Epistolary heritage of Lesrn Ukrainka is not only an interesting and of informative source of the poet's biography, but also a reflection of her literary works, poetic style. Latin winged expressions are evidence of creative thinking of a poet, revealing her identity in all its uniqueness and versatility which induce us to master the ancient languages and cultural heritage of antiquity.
Key words: paremias, correspondence, winged expressions paremiology, ancient mythology, krypton, original expression.
Виклад основного матеріалу
Сучасний термін паремія походить із давньогрецької мови, ра- гоітіа - це влучний вислів, прислів'я, приказка, крилате слово. Вираз «крилате слово», який став терміном, уперше трапляється в «Іліаді» й «Одіссеї» Гомера, давньогрецького поета VIII ст. до н. е., і він часто передує прямій мові в Гомера:
Дуже Ахілл здивувавсь - озирнувся й Палладу Афіну
Зразу впізнав, а в неї лиш очі страшливо блищали.
От він озвався до неї і слово промовив крилате [2, с. 31].
Гомер називав важливі й вдалі висловлювання крилатими, тому що думка летить на крилах слова від одного співрозмовника до іншого:
Так він молився. До нього наблизилась тихо Афіна,
Ментора вигляд прибравши, з ним постаттю й голосом схожа,
І, промовляючи, з словом звернулась до нього крилатим [3, с. 50].
Давньогрецькі та давньоримські поети, філософи, оратори, державні й політичні діячі часто не лише вживали паремії, а й самі були їхніми творцями. Арістотель уважав паремії залишками фрагментів давньої мудрості, яка загинула під час великих катастроф людства, але уривки її якимсь чином уціліли й дійшли до нащадків. За свідченням Діогена Лаертського, Арістотель був автором книги про прислів'я, яка не збереглася [4, с. 213]. А Квінтиліан, відомий римський ритор, у своїй праці «De institutione oratoria» («Про навчання оратора») у V книзі зазначає, що без доброго знання прислів'їв та вміння вчасно й доречно вставляти їх у свої промови неможливо стати справжнім оратором, майстром слова. Прислів'я, на думку автора, є незаперечно правдивими і стають надбанням усього народу. Їм властива пошана до давньої мудрості. Антична паремійна творчість збереглася лише фрагментарно, оскільки в той час не було ні дослідників, ні збирачів цих влучних висловів. До сьогодні дійшов лише частково збережений збірник «Сентенцій» Публія Сіра, давньоримського комедіографа й актора.
Розвиток європейської пареміографії починається від Еразма Роттердамського, з його книги «Adagiorum collectanea» («Збірка прислів'їв»), виданої в Парижі 1500 р. А сам термін «крилаті слова» з'явився в XIX ст. завдяки праці німецького мовознавця Георга Бюх- мана, який у 1864 р. видав книгу під назвою «Крилаті слова. Скарбниця цитат німецького народу». Тут уперше вислів «крилаті слова» він ужив як термін. Згодом такі збірки були опубліковані в Англії, Франції, Росії. В Україні перша збірка крилатих слів вийшла 1964 р.
Античні паремії вживалися протягом тисячоліть, вони активно функціонували й функціонують у мовному та літературному середовищах, зокрема й у творчості. Є вони й у творах українських письменників. Так, в епістолярній спадщині Лесі Українки, яка близька до її художньої творчості, на що вказують В. Святовець, М. Коцюбинська, Н. Зборовська, І. Білодід, можна знайти чималу їх кількість. Вони органічно вплетені в тексти листів поетеси, що свідчить про високу освіченість Лесі Українки, її чудове знання не лише рідної мови, а й таких давніх мов, як грецька чи латинська. Крім уже згаданих науковців, епістолярну спадщину письменниці досліджували Л. Бублейник, С. Богдан, Г. Аркушин.
Тема латиномовних паремій у листах Лесі Українки надзвичайно цікава, але фактично мало досліджена.
Епістолярій поетеси - чудовий взірець спілкування з родиною, друзями, видавцями, літературним і мистецьким світом. Він розкриває багатогранну й самобутню постать письменниці, її вдачу й талан. І у своїй творчості, і в стосунках із людьми Леся Українка щира, відверта. У листі до свого дядька Драгоманова, написаному 5 січня 1894 р. в Києві, письменниця зізнається: «Господи, як мені самій тяжкий сей мій тон римського авгура! Але що ж зроблю, коли я, як і всі ми, живу під павутиною. Я думаю, [під] Дамокловим мечем краще, ніж під павутиною, бо там людина себе величніше почуває, а тут часом сам собі злиденною мухою здаєшся...» [5, с. 233]. Римський авгур із давньої історії - це жрець, який за польотом птахів тлумачив волю богів, а в переносному значенні - це людина, яка висловлює свої думки завуальовано, цілком незрозуміло для інших. Тож і письменниця мусила часто в написанні листів удаватися до тону римського авгура. Відомо, що Леся Українка була чудовим конспіратором. Вона шифрувала свої видання. Стосовно шифрів і спільної справи радилася з тими людьми, яким, безперечно, довіряла. Так, у листі до М. Кривинюка від 23 вересня 1901 р. Леся Українка висловлює свої міркування щодо свого криптоніма, який стосується, як зауважує у своїй статті Т. Борисюк [1, с. 3], видання брошури перекладу книги Дікштейна «Хто з чого жиє»: «Я думаю дати аполог Просвіті, як люди радять, а ініціяли автора - «(У)країнець (С)вого (Д)ому» можуть все таки стояти під заголовком своїм порядком, а як Просв[іта] має гроші на видання, то і owszem, бо мої на доріжці не валяються» [5, с. 566]. І в листі від 4 жовтня того ж року до М. Кривинюка читаємо: «Щодо псевдоніма, про який писала той раз, то, кажуть, що краще тільки дві остатні літери ініціялів без першої (У.), ну, “най буде!”» [5, с. 569]. Нагадаємо, що вислів «Дамоклів меч» походить від давньогрецької легенди про Дамокла, який жив за часів сиракузького тирана Діонісія Старшого (432-367 рр. до н. е.) і над яким під час бенкету на кінській волосині повісили гострий меч, щоб нагадати йому про небезпеку, яка постійно чигає над тираном. Використовуючи крилатий вислів Дамоклів меч, який означає постійну небезпеку, Леся Українка зауважує, що є ще гірші й важчі умови життя під павутиною, яка символізує тиск тодішніх буденних обставин, котрі не дають навіть дихати людині. «Живемо все-таки під Дамокло- вим мечем...» [6, XII, с. 208], - пише Леся до сестри Ольги 23 квітня 1907 р. із Ялти, маючи на увазі небезпеку недуги, з якою боровся її чоловік Квітка. Так само у значенні недуги письменниця вживає вислів Дамоклів меч у листі до М. І. Павлика від 24 квітня 1903 р., написаному в Сан-Ремо: «Боюся тільки, коли б осінь мені знов не зробила несподіванки, як торік і позаторік, - все-таки моє “вигоєння” далеко не міцне і “рецидив” висить Дамокловим мечем над головою» [6, XII, с. 68].
Цікавий вислів ліхтар Діогена, який трапляється в листі до Драгоманова від 17 серпня 1893 р., що його Леся Українка написала в Одесі, означає спосіб пошуку справжньої людини. В античності цей пошук був зовнішній, бо ж, за свідченням Діогена Лаертського, грецький філософ Діоген із Синопа, засвітивши вдень ліхтар, блукав із ним вулицями, говорячи, що шукає людину. У Лесі Українки цей пошук внутрішній, глибинний, як зауважує письменниця: «З великою радістю написала б я оду ірландському гомрулерові, та він, здається, не любить сього розділу літератури, сподіваюсь йому чим іншим прислужитись. От уже іменно, якби я була способна на обожание, то звертала б його на таких людей, на яких ніяк не міг натрапити бідолаха Діоген з своїм ліхтарем. Я маю кращу долю, чи може кращого ліхтаря, бо таки, хоч не часто, а все ж бачу “людей”.» [6, Х, с. 162].
Леся Українка майстерно вплітає латиномовні паремії у свої висловлювання, що свідчить про високу освіченість письменниці, її глибокі знання в царині античного світу. Цікаво, що досить часто античні паремії трапляються в листах письменниці до брата Михайла, сестри Ольги, до М. Павлика, А. Кримського, І. Франка, Г. Хотке- вича. Листи до відомих і шанованих адресатів - своєрідні чудові взірці художньої прози, насичені мовним різнобарв'ям. Чимала кількість латиномовних крилатих висловів пов'язана з античною міфологією, зокрема з Немезідою - «Таки єсть Немесіда на світі» [6, XII, с. 10], Пегасом - «. коли такий наш фатум неминучий, то даремно й тікати від нього, а хто не хоче коритись, нехай осідлає того фатума замість Пегаса та й їде, куди сам схоче» [6, XII, с. 18], Юпітером - «...тепер не хочу бути тим “Юпітером, що сердиться”» [6, XII, с. 19], Сізіфом - «Resurrexi! (я воскресла!) От і знов беруся здіймати “сізіфовий камінь” догори!..» [6, Х, с. 58]. У грецькій міфології Сізіф - цар Коринфу, який, кинувши виклик богам, був жорстоко покараний за непослух їм та гординю. Щоразу він був змушений викочувати на гору важкий камінь, який, досягши вершини, зривався й падав униз. Вислів Сізіфовий камінь означає виснажливу, безплідну та нескінченну працю й перегукується з віршем Лесі Українки «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»):
Я на гору круту крем 'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать [6, І, с. 56]
та поемою «Орфеєве чудо».
Цікаве міркування письменниці щодо образу Сізіфа в листі до Г. М. Хоткевича від 9 березня 1907 р. з Колодяжного: «.є й комічний елемент в образі того злощасного Сізіфа, що тягне свою фатальну каменюку, нікому не потрібну, на якусь фантастичну гору, а каменюка візьме та й гепне зненацька додолу “и кажинный раз на эфтом самом месте”. Та, знаєте, і психологія людини під Дамокловим мечем, коли дати їй “різностороннє освітлення”, либонь, може постачити якийсь матеріал і для запорозького жарту (наприклад: “Не трать, куме, сили, спускайся на дно”)» [6, XII, с. 195].
Для опису відповідних рис своїх друзів і супротивників Леся Українка використовує в листах образи з давньогрецької міфології. Наприклад, О. Кониського вона називає Циклопом (таке прізвисько він мав у «Плеяді»), а М. Лисенка - Орфеєм. У Лесиному листі до брата Михайла від 12 грудня 1893 р. читаємо: «Справа Циклопа з Орфеєм розійшлася, як заячий жир, і ніхто нікому нічого не доказав» [6, Х, с. 186]. Редакторів із «Киевской старины» Леся Українка називає аргусами, тобто пильними й суворими наглядачами. Слово аргус має міфічне походження. У давніх греків Аргус - стоокий велетень, що охороняв царівну Іо. «Я з Єфремовим полемізувала, тільки моїй полеміці не довелось побачити світу завдяки аргусам з “Киевской старины”» [6, XII, с. 51].
В епістолярії Лесі Українки трапляється чимало латиномовних паремій, які походять із творів грецьких і римських поетів, істориків, ораторів. Наприклад, мовчання - знак згоди. Цей вислів знаходимо в давньогрецьких трагіків - Софокла й Евріпіда. Софокл в одному зі своїх творів сказав, що кожен погоджується з обвинувачуваним своїм мовчанням. Є він і в комедії римського письменника Теренція «Євнух»: «Хто мовчить, той... схвалює» [9, с. 227]. Подібні паремії трапляються і в римського філософа Сенеки. У листі Лесі Українки до Л. М. Драгоманової від 18 листопада 1896 р. читаємо: «Спізнилась я трохи з посилкою сею, та коли ж часи у нас тепер nec plus ultra (надзвичайно. - Д. К.-Г.) подлі, приходиться вертатись до спартаков- ського способу листування. <...> “Молчание знак согласия”, - так думали, певне, ті студенти рос[ійські], що послали протест проти поздравления їх з коронацією від бельгійських студентів» [6, Х, с. 358]. Вислів лови день, який означає жити насиченим життям, отримуючи від нього насолоду, використовувати кожну його мить, бере початок від давньоримського поета Горація, з 11-го вірша першої книги «Оди». Таку пораду дав поет своїм сучасникам. У листах Лесі Українки замість день є слово година, але з тим самим значенням: «Мушу кінчати, бо се ледве зловила таку годинку, що ніхто і ніщо не заважали писати.» [6, XII, с. 173].
Вислів крапля камінь точить уживають для позначення наочного доказу руйнівного впливу часу або наполегливості в досягненні поставленої мети. Першоджерелом виразу вважають поему давньоримського поета Лукреція «Про природу речей»:
Камінь уперта продовбує крапля. Леміш, хоч залізний,
Теж поступово маліє-стирається, краючи землю [7, с. 33].
Не помічав ти хіба, як на камінь вода по краплині
Падає часто, і хай за роки, а проб'є-таки й камінь? [7, с. 120].
Утіленням слабкої надії на покращення ситуації був цитований вираз у давньоримського поета Овідія в «Листах з Понту» до друзів, де поет перебував у вигнанні в місті Томи, тепер Констанца:
Звичною стала для мене журба: так, крапля по краплі,
Скельну породу тверду, камінь, руйнує вода.
Так і мене Фортуна разить, удар за ударом, -
Мітить іще, та для ран місця живого нема [8, с. 115].
«Усе те - крапля в морі, та все ж, може, і ся крапля камінь точить. <...> тільки жаль, що у нас чомусь усе мусить іти таким тихим слимаковим ходом» [6, Х, с. 160], - читаємо в написаному з Гадяча листі Лесі Українки до М. Драгоманова від 5 липня 1893 р.
Вислови олімпійський спокій, олімпійство пов'язані з горою Олімп у Греції, яку вважали священною. За грецькою міфологією, там жили боги, яких називали олімпійцями. Боги були володарями світу, вони нікому не підкорялися й нікого не боялися, тому відзначалися непорушною стриманістю та цілковитим спокоєм, який свідчив про незворушне самовладання. У листі до матері від 12 березня 1898 р. Леся Українка зазначає: «Ну, однак, ти, і лиси, і кияни - всі хочете розвити в мені mania grandiosa (манію величності. - Д. К.-Г.)! Їй-богу, розхвастаюсь!!! Що правда, мамо, то правда, - “олімпійство” не лежить в моїй натурі і трудно часом буває витримувать олімпійський спокій...» [6, ХІ, с. 28].
В епістолярній спадщині Лесі Українки трапляються метафоризовані професійні паремії. Оскільки життя письменниці - це була постійна боротьба з недугою, то в її кореспонденції натрапляємо на паремії, пов'язані з хворобою, та думки щодо її подолання: «Quod medicamenta non sanant, ferrum sanat (чого не оздоровлять ліки, оздоровить залізо. - Д. К.-Г.), сподіваюсь, що до третього лікарства - ignis (вогонь. - Д. К.-Г.) - не прийдеться вдаватись.» [6, XI, с. 84]. Леся Українка вкраплює без перекладу у свої листи латиномовні крилаті вислови, які надають її епістолярію самобутності, свого роду аристократизму та європейськості. У листі до М. Косача вона пише: «Аже, як би там не було, а література моя професія. От тільки одно мене бентежить, знаєш, теє “mens sana in corpore sano” (здоровий дух у здоровому тілі. - Д. К.-Г.) (а мені таки все не ліпше, а либонь, чи не гірше - може, й різать прийдеться), ну, та якось-то буде.
“Les pauvres gens” я вам можу надіслати (уже послала), але одбирать їх у “Зорі” не маю (вони вже послані), бо, як мовить Гомер, “що раз дано, того одбирать не годиться”, тим більше що, я думаю, їх і так у “Зорі” не надрукують» [6, Х, с. 58]. Вислів здоровий дух у здоровому тілі походить із сатири римського поета Ювенала, у якій автор висміював легковажні й марні бажання людей та радив їм дбати про своє здоров'я.
Доповнюючи живу українську мову античними пареміями, Леся Українка не лише збагачує її мудрістю сивої давнини, а й надає їй вишуканості та інтелектуальності. Письменниця демонструє гнучкість та багатство української мови, її самобутній розвиток і неперервний зв'язок з античністю.
Джерела та література
1. Борисюк Т. Невідома брошура Лесі Українки / Т. Борисюк, І. Денисюк // Слово і Час. 1990. № 5. С. 3-5.
2. Гомер. Іліада / Гомер ; пер. Б. Тен. К.: Дніпро, 1978. 432 с.
3. Гомер. Одіссея / Гомер ; пер. Б. Тен. К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1963. 468 с.
4. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; пер. и прим. М. Л. Гаспарова. М.: Мысль, 1979. 624 с.
5. Косач-Кривинюк О. П. Леся Українка. Хронологія життя і творчости / О. П. Косач-Кривинюк ; репринт. вид. авт. проекту та відп. за вип. Н. Ста- шенко. Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. 926 с.
6. Леся Українка. Зібрання творів: у 12 т. / Українка Леся. К.: Наук. думка, 1975-1979.
7. Лукрецій Т. К. Про природу речей / Т. К. Лукрецій ; пер., передм. та примеч. Содомори. К.: Дніпро, 1988. 191 с.
8. Овидий П. Скорбные элегии. Письма с Понта / П. Овидий ; пер. М. Л. Гаспарова. М.: Наука, 1978. 272 с.
9. Теренций. Комедии / Теренций ; пер. А. Артюшкова ; вступ. ст. и коммент. Ярхо. М.: Худож. лит., 1985. 574 с.
References
1. Borysiuk, T. 1990. “Nevidoma broshura Lesi Ukrainky” [Unknown brochure of Lesia Ukrainka]. Slovo i Chas, 5: 3-5 (in Ukrainian).
2. Ten, Borys, trans. 1978. Homer. Iliada [Iliad]. Kyiv: Dnipro (in Ukrainian).
3. Ten, Borys, trans. 1963. Homer. Odisseia [Odyssey]. Kyiv: Derzhavne vydannia khudozhnioi literatury (in Ukrainian).
4. Gasparov, M., trans. 1979. Diogen Laertskii. O zhyzni, ucheniiakh i izrecheniiakh znamenitykh filosofov [Lives and opinions of eminent philosophers]. Moslva: Mysl (in Russian).
5. Stashenko, N., ed. 2006. Kosach-Kryvyniuk O. P. Lesia Ukrainka. Chronolohia zhyttia i tvorchosti [Lesia Ukrainka. Chronology of life and work]. Lutsk: Volynska oblasna drukarnia (in Ukrainian).
6. Ukrainka, Lesia. 1975-1979. Zibrannia tvoriv u 12 tomakh [Collected works]. Kyiv: Naukova dumka (in Ukrainian).
7. Sodomora, A., trans. 1988. Lukretsii T. K. Pro pryrodu rechey [On the Nature of Things]. Kyiv: Dnipro (in Ukrainian).
8. Gasparov, M., trans. 1978. Ovidii P. Skorbnyie elegii. Pisma s Ponta [Letters from the Black Sea]. Moskva: Nauka (in Russian).
9. Artiushkov, A., trans. 1985. Terentsyi. Komedii [Comedies]. Moskva: Nauka (in Russian).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особисте життя Лесі Українки та його вплив на тематику її творів. Психологізм "На полі крові" як вияв прагнення до незалежного українського театру. Радянська традиція трактування творів Лесі Українки. Пошук істини шляхом зображення християнських общин.
курсовая работа [72,4 K], добавлен 04.06.2009Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.
контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014Народження та ранні роки життя Лесі Українки. Тяжка хвороба поетеси та роки боротьби з нею. Стосунки з Мержинським, їх віддзеркалення у творчості. Одруження поетеси з фольклористом К. Квіткою. Останні роки життя Лесі Українки та її смерть у місті Сурамі.
презентация [1,5 M], добавлен 23.11.2011Творчість Лесі Українки, великої поетеси України, жінки з трагічною долею, яка ввійшла творами не лише патріотичної тематики, а й глибоко інтимними. Сильний, мужній талант Лесі, не позбавлений жіночої грації і ніжності. Багатогранність інтимної лірики.
дипломная работа [35,0 K], добавлен 18.09.2009Життєвий шлях Лесі Українки. Біблійні легенди та їх співзвучність сучасності в творах поетесси. "Голос світового звучання" - це новаторство поетеси, ідея подвижництва, самопожертви заради утвердження людяності й справедливості, любові до батьківщини.
реферат [47,2 K], добавлен 05.06.2009Життя і творчість Лесі Українки. Естетичні та філософські погляди поетеси. Етична концепція у творах. Ідея боротьби за національний розвиток українського народу на принципах свободи і демократії. Символ безкомпромісного служіння вищим ідеалам буття.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 31.10.2014Творчість Лесі Українки та Юліуша Словацького в контексті літературного процесу ХІХ-початку ХХ століть. Літературна традиція як основа романтизму Ю. Словацького та неоромантизму Л. Українки. Порівняльна характеристика символів та образів-персонажів.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 05.01.2014Біографічна довідка з життя Лесі Українки. Дитинство, юність, зрілість. Останні роки життя письменниці. Діяльність літературного гуртка "Плеяда". Елемент епосу в ліричній поезії Українки. Поетична та прозова творчість, драматургія. Вшанування пам'яті.
реферат [2,1 M], добавлен 29.10.2013Міфологічна проблематика художнього мислення в драматичній поемі Лесі Українки "Одержима". Проблема жіночої самопожертви та пошуки сенсу життя у даному творі. Визначення системності проблем, їх зв'язок із сюжетом, конфліктом та персонажною системою.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 09.05.2014Внесок Лесі Українки у розвиток української мови і літератури. Прагнення незалежності, патріотизм та любов до рідного краю у ліриці поетеси. Патріотична драма "Бояриня" як порівняння суспільно-політичної атмосфери України і Московщини за доби Руїни.
реферат [27,3 K], добавлен 25.11.2010Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.
реферат [729,8 K], добавлен 16.12.2011Драматичні поеми Лесі Українки, аналіз деяких з них, відмінні особливості підходу до реалізації художнього тексту. "Лісова пісня" як гімн єднанню людини й природи, щира лірично-трагедійна драма-пісня про велич духовного, її образи, роль в літературі.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 06.06.2011Творчість поетеси давно уже вийшла з українських берегів. Її лірика, поеми, п'єси, перекладені на десятки мов народів бувшого Радянського Союзу, мовби здобувають собі друге цвітіння, слово Лесі Українки йде до наших друзів у різні країни.
реферат [7,6 K], добавлен 07.05.2003Ідея служіння митця народу як одна із провідних у творчості Лесі Українки. Втілення проблеми взаємин митця і суспільства у драмі "У пущі". Загострення конфлікту між митцем і суспільством у творі. Занепад хисту митця Річарда Айрона та його основні причини.
курсовая работа [53,0 K], добавлен 03.12.2010Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний борець за утворення українського народу. Біографія Лесі, її сім’я, походження, перші літературні спроби. Джерела розвитку творчої фантазії поетеси, її драматургічні твори, літературна спадщина.
презентация [139,2 K], добавлен 24.11.2013Розкриття образу української письменниці і поетеси Леси Українки. Її походження та виховання. Захоплення музикою. Стосунки Леси з Мержинським. Різноманітність жанрів її творів. Останні роки Л. Косач-Квітки. Вшанування пам’яті поетеси в різних країнах.
презентация [1,5 M], добавлен 09.02.2012Рецепція постаті Саула в літературі. Два "українських" Саули в різних нішах літератури – Твори Т. Шевченка та Л. Українки з аналогічними назвами "Саул". Дослідження біблійного тексту про Саула. Суголосність мотивів деяких ліричних віршів обох авторів.
реферат [33,5 K], добавлен 20.09.2010Типологія бібліографічних джерел "Стародавньої історії східних народів": еволюція орієнтального погляду Л. Українки. Джерельний комплекс формантів. Проблематика орієнтальних студій, оцінка їх значень у критичному просторі. Образотворчі інтенції у творі.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 05.12.2011Історичні передумови написання та філософсько-етичні проблеми драматичної поеми Л. Українки "Кассандра". Мова символів як творчий метод. Аналіз сюжету, композиції твору, його основний конфлікт. Герої п'єси. Вплетення червоного кольору в канву сюжету.
курсовая работа [35,0 K], добавлен 21.11.2014Дослідження особливостей розвитку української літератури в другій половині ХІХ століття. Вивчення творчості письменників-патріотів: Лесі Українки, Марка Вовчка, Івана Нечуй-Левицького, Панаса Мирного, Івана Франка. Основні риси реалізму в літературі.
презентация [396,5 K], добавлен 30.09.2015
