Функція анжамбеману в драматичних творах Лесі Українки (на прикладі драматичної поеми «Одержима»)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функція анжамбеману в драматичних творах Лесі Українки (на прикладі драматичної поеми «Одержима»)

Олена Кицан

Анотація

анжамбеман драматичний поема

У статті розглянуто особливий стилістичний прийом анжамбеман, який слугує сильним засобом інтонаційного виділення перенесених відрізків фрази. Він також свідчить про віршову структуру драматичного тексту і сприяє збою ритму. У творчості Лесі Українки анажамбеман завжди виправданий і має певний сенс, надає твору драматизму, напруги. У статті показано своєрідність перенесень у драматичній поемі «Одержима», проаналізовано їхні різні типи. Окрім того, визначено загальну частотність анжамбеману за методикою, що її розробила С. Матяттт. У драматичній поемі «Одержима» прийом анжамбеману виконує низку важливих функцій, зокрема композиційну, графічну, стилістичну, експресивно-виражальну тощо.

Ключові слова: анжамбеман, ритм, стилістичний прийом, поезія, література, функція, драматургія.

Аннотация

В статье рассматривается особенный стилистический прием анжамбеман, который служит сильным средством интонационного выделения перенесенных отрезков фразы. Он также сигнализирует о стихотворной структуре драматичного текста и способствует сбою ритма. В творчестве Леси Украинки анажамбеман не является самоцелью, приемом ради приема. Он всегда оправдан и несет определенный смысл, передает в произведении драматизм, напряжение. В драматических произведениях интонации отводится доминирующая роль, поскольку она позволяет передать экспрессию, изменение настроения, перепад напряжение. А анжамбеман является как раз одним из самых сильных средств воссоздания интонационного рисунка. В статье показано своеобразие переносов в драматичной поэме «Одержимая», проанализированы их разные типы. Кроме того, определяется общая частотность анжамбемана за методикой, разработанной С. Матяш. В драматичной поэме «Одержимая» прием анжамбемана выполняет ряд важных функций, в частности композиционную, графическую, стилистическую, экспрессивно-выразительную и т. п.

Ключевые слова: анжамбеман, ритм, стилистический прием, поэзия, литература, функция, драматургия.

Abstract

The special stylistic device of the enjambement is examined in the article, which serves as a strong tool of the intonational highlighting the phrase segments cut off by the verse section. It also signals about the verse structure of dramatic text and causes the failure of rhythm. In the works of Lesia Ukrainka the enjambement as an effective poetic figure is not a goal in itself, a device for a device. It is always justified and carries certain sense, gives dramatic effect, some tension to the tekst. The intonation has a dominant role in dramatic works. It allows to pass expression, change of mood, experiencing. ЕщатЬетеШ; is just one of the strongest device s of intonation's transmission. In the article the originality of transferences in the dramatic poem “Oderzhyma” is rotined, their different types are analysed. Moreover, general frequency of enjambement is defined after a method, developed by S. Matоash. In the dramatic poem “Oderzhyma” the device of enjambement executes important functions, such as composition, graphic, stylistic, expressive and others.

Key words: enjambement, rhythm, stylistic device, poetry, literature, function, dramaturgy.

Драматургія Лесі Українки неодноразово ставала об'єктом дослідження літературознавців. Але дослідників здебільшого цікавила проблематика, генеалогічна своєрідність драматичних творів письменниці, сюжетно-композиційні особливості твору, натомість поза увагою опинилася їх віршована форма. Невивченою залишається і функція анжамбеману в драматичних творах авторки.

Питання анжамбеману широко розглядалося в працях М. Гаспарова, Б. Ейхенбаума, В. Жирмунського, А. Жолковського, І. Лощилова, Ю. Тинянова, М. Шатра, Г. Шенгелі та ін. Анжамбемани можуть бути складовими, рядковими, строфічними, складово-строфічними, синтаксично-рядковими, синтаксично-строфічними, словесно-рядковими, словесно-строфічними і т. п. Один із найпростіших і найбільш поширених анжамбеманів - рядковий.

Мета статті - з'ясувати функції анжамбеману в драматичних творах Лесі Українки з погляду ритмо- та змістотворення. Відповідно поставлено такі завдання:

висвітлити теорію анжамбеману;

дослідити драматичну поему Лесі Українки «Одержима» щодо наявності стилістичного прийому перенесення;

визначити функції анжамбеману в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима»;

проаналізувати загальну частотність і типи перенесення в драматичній поемі «Одержима».

На думку Романа Кухара, «майже всі драматичні твори поетки (за незначними винятками, напр., “Блакитна троянда”, “Прощання”) належать до того клясичного драматичного роду, що його загально звемо “віршованою драмою” (в найзагальнішому розумінні - де твір написаний віршем, замість прозою), або ж, із деяким специфічним уточненням (де “поетичні” первні беруть верх над “драматичними”) - “драматичною поемою”» [3, с. 25]. Сама ж Леся Українка визначала жанрову природу «Одержимої» як драматичний етюд.

Леся Українка написала «Одержиму» за одну ніч 18 січня 1901 р. в Мінську біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського, друга і коханого чоловіка. Цей твір розпочинає цикл драматичних поем письменниці.

«Одержима» написана у віршованій формі, а тому і має підпорядковуватися основним законам побудови віршованого тексту. Унікальність форми драматичної поеми «Одержима» в її насиченості віршовими перенесеннями, або анжамбеманами.

У віршах збіг ритмічного і синтаксичного членування досягається за допомогою ритмічно та синтаксично завершених рядків, наприкінці яких зазвичай є фінальні пунктуаційні знаки та/або нещільні зв'язки між елементами, перенесеними в наступний рядок. Це призводить до утворення плавної, монотонної мелодії, яка заколисує.

Коли ж ритмічне й синтаксичне членування не збігається, утворюються плинні рядки, які розривають елементи речення, об'єднані досить тісними зв'язками.

Перенесення, або анжамбеман (фр. enjambement) - віршовий прийом, який полягає в перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка в наступний, зумовлений незбігом ритмічної паузи зі смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість [4, с. 530].

По суті, анжамбеман - це композиційний прийом, який покликаний інтонаційно виокремлювати семантично важливі мовні одиниці.

Вивченню цього прийому та виділенню його основних функцій велику увагу приділяли знавці формальної поетики.

Розрізняють три різновиди перенесення:

скидання (фр. rejet) - фраза, що заповнює перший рядок, а завершується на початку наступного;

накидання (фр. coutre-rejet) - фраза, яка розпочата в кінці першого рядка і повністю заповнює наступний рядок;

подвійне скидання (фр. double-rejet) - фраза, яка починається в кінці першого рядка і завершується на початку наступного, посилюючи експресію поетичного мовлення. Це створює рваний, ритмічний малюнок та ефект неочікуваності.

Більшість віршознавців, услід за В. Жирмунським, вважає, що анжамбеман виникає тоді, коли всередині віршового рядка є синтаксична пауза, яка сильніша за прикінцеву [2, с. 154].

С. Матяш пішла в дослідженнях ще далі, указуючи, що «перенесення може виникати як за її [синтаксичної паузи] наявності, так і за її відсутності; навіть більше, за наявності паузи всередині рядка перенесення часто не виникає» [6, с. 9].

М. Гаспаров та Т. Скулачова розглядають анжамбеман як ефект ошуканого очікування (окрім випадків механічного членування) [1, с. 13].

На відміну від В. Жирмунського, Б. Ярхо чи Б. Якобсона, які вважали анжамбеман не правилом, а винятком, яким можна знехтувати при визначенні вірша, М. Шапір трактує анжамбемани як чи не най- інтимніші засоби поетичної мови, «єдиний ритмічний хід, який за жодних обставин не може бути асимільований прозою» [10, с. 20]. У драматичній поемі «Одержима» анжамбемани теж указують на віршову структуру тексту.

У нашому дослідженні використано методику, що її розробила С. Матяш на основі ієрархії сили синтаксичних зв'язків М. Гаспарова й Т. Скулачової. Ця методика передбачає облік усіх синтаксичних зв'язків (і вертикальних, і горизонтальних) і не абсолютизує ролі пунктуаційно оформленої внутрішньовіршової паузи. Таким чином, перенесеннями ми вважали ті випадки, коли вертикальні зв'язки «виявлялися сильнішими горизонтальних», і не брали до уваги ті випадки, коли «вертикальні зв'язки по силі менші або рівнозначні горизонтальним».

Наприклад, у рядках «Я обізвусь... Який злий дух тримає / мої слова? Учителю! Єдиний!» [9, с. 75] вертикальні зв'язки сильніші за горизонтальні, а наприкінці рядка виникає смислова напруга, яка вимагає якнайшвидшого продовження обірваної фрази.

У творчості Лесі Українки анжамбеман не є самоціллю чи випадковим прийомом. Він завжди виправданий і має певний сенс, надає твору драматизму, напруги.

У драматичній поемі «Одержима» Леся Українка використовує всі три типи перенесення. З незначним відривом домінує coutre-rejet: «Чого? Сама не знаю. Певне, дух / Мене сюди завів на певну згубу» [9, с. 62]. Далі за кількісним показником іде double-rejet: «О так, не бачу! Світло твого духа / мене сліпить. Чим ти мені ясніше...» [9, с. 68]. Рідше трапляється rejet: «І вічно, вічно буду одинока /на сьому і на тому світі. Так...» [9, с. 76] (табл. 1).

Таблиця 1. Загальна частотність і типи перенесення в драматичній поемі «Одержима»

В «Одержимій» поетеса змальовує дві цілком антагоністичні постаті - Месії і Міріам, яких об'єднує почуття покинутості, самотності в цьому світі, незрозумілості іншими. Від одного до іншого персонажа авторка переходить за допомогою анжамбеману, а саме:

Умер він, зраджений землею й небом,

як завжди, одинокий. А тепер

я тут сиджу, як завжди, одинока... [9, с. 76].

У цьому випадку перехід від rejet до coutre-rejet лише підсилює трагічне. Анжамбеман, риторичні запитання, оклики та звертання в «Одержимій» роблять мовлення героїв напруженим і схвильованим. Вони допомагають передати ту внутрішню боротьбу, що відбувається всередині Міріам:

Чого ж се я слідом за ним блукаю?

Чого сама не знаю. Певне, дух

мене сюди завів на певну згубу [9, с. 62].

У монологах Міріам прийом перенесення використовується дуже часто. Надзвичайну схвильованість героїні, зойк її душі Леся Українка передає через різні види анжамбеману, коли, наприклад, rejet переходить у coutre-rejet:

Каміння у пустині відкликалось

потрійною луною, але сі не обізвуться, ні, дарма надія!

Я обізвусь... Який злий дух тримає мої слова? Учителю! Єдиний!

О світочу моїх очей! Невже ти не бачиш, як я гину тут від туги, від болю, від тривоги? І нічим, нічим потішити тебе не можу! [9, с. 75].

За С. Матяш, анжамбеман у поемах маркує найбільш емоційні і/або особливо значимі для сюжетної дії епізоди або виступає у функції «візитного» перенесення, тобто супроводжує появу персонажа [5, с. 25].

Відповідно до розміщення розірваних частин виділяють такі види зв'язків: контактні (зв'язки з нульовим інтервалом), дистантні (зв'язки з інтервалом в одне/декілька слів) та строфічні перенесення (зв'язки між словами із різних строф) як підвиди останніх.

Так, С. Матяш відзначає, що «контактні зв'язки - це зв'язки з нульовим інтервалом між синтаксично зв'язаними, але розірваними кінцем рядка словами»:

Що ж я йому скажу? Моя душа

тепер чорніша. Я тепер не тільки... [9, с. 74];

або ж:

О що мені робить? Немає сонця в моїй душі. Ніч, ніч, понура ніч [9, с. 72].

Дистантні зв'язки трапляються значно рідше:

Нехай даремно! Та позволь загинуть

Хоч не за тебе, то з тобою вкупі! [9, с. 73].

Віршові перенесення акцентують вертикальний вимір драматичного тексту, а також стають носіями змісту. Ще один прийом, який часто супроводжує анжамбеман в поемі «Одержима», - це інверсія:

Ви, сонне кодло! Світло опівночі

не будить вас? Вам заграва кривава

очей лінивих не здоларозплющить? [9, с. 74].

Інверсія разом з анжамбеманом руйнують синтаксичні зв'язки між словами задля виділення конкретного слова, створюючи тим самим нові зв'язки, які надають слову експресивності, нового звучання.

На основі аналізу драматичної поеми Лесі Українки ми дійшли висновку, що анжамбеман виконує такі ритміко-синтаксичні функції:

композиційну, оскільки руйнує звичну композиційну замкнутість строфи, надає твору астрофічної будови. Візуальне виділення створюється за допомогою віршової графіки;

графічну функцію, яка відповідає за створення певного графічного малюнка, який покликаний передавати семантичне навантаження слів, імітувати пришвидшений ритм подій. Досить часто авторка починає нові фрази не з початку друкарського рядка, а з його середини;

стилістичну функцію, оскільки дає змогу підкреслити значення перенесених слів та емфатично їх виділити;

експресивно-виражальну функцію, адже поет завдяки прийому перенесення має змогу самовиразитися, передати свої думки в певній послідовності;

емоційно-оцінювальну, оскільки дає можливість передати певні емоції, відчуття автора, створюючи при цьому напруження, викликаючи ефект несподіванки, драматизації дії, створюючи емоційно забарвлене поетичне мовлення.

Прийом анжамбеману як незбіг ритмічного членування віршованого мовлення зі змістом і синтаксичним членуванням речень відтворює рваний, нечіткий ритм, який наближає нас до звичайної розмовної мови.

Драматична поема «Одержима» відкрила талант Лесі Українки у створенні драматичних творів. Попри стислість форми маємо високу концентрацію образів і почуттів, гострий напружений діалог, а також драматизм зображених подій, який досягається використанням фігур поетичного синтаксису, особливо анжамбеманів.

Джерела та література

1. Гаспаров М.Л. Статьи о лингвистике стиха / М.Л. Гаспаров, Т.В. Скулачева. - М.: Яз. славян. культуры, 2005. - 288 с.

2. Жирмунский В.М. Теория стиха / В.М. Жирмунский. - Л.: Сов. писатель, 1975. - 664 с.

3. Кухар Р.В. До джерел драматургії Лесі Українки: монографія / Р.В. Кухар. - Ніжин: Вікторія, 2000. - 268 с.

4. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 752 с.

5. Матяш С.А. Композиционные функции переносов (enjambements) в восточных поэмах Жуковского и Пушкина («Пери и ангел» и «Бахчисарайский фонтан») / С.А. Матяш // Актуальные проблемы изучения творчества А.С. Пушкина: жанры, сюжеты, мотивы: материалы Всерос. конф. (Новосибирск, 21-23 сент. 1999 г.) / отв. ред. М.Н. Дарвин. - Новосибирск: Сибир. отд-ние РАН, 2000. - С. 23-35.

6. Матяш С.А. Стихотворные переносы (enjambements) в маленьких трагедиях Пушкина / С.А. Матяш // Вестник ОГУ. - 2009. - № 11. - С. 8-13.

7. Матяш С.А. К истории и типологии стихотворного переноса / С.А. Матяш // Славянский стих: лингвистическая и прикладная поэтика. - М.: Яз. славян. культуры, 2001. - С. 172-186.

8. Москвин В.П. Стиховой перенос (enjambement): типы и функции / В.П. Москвин // Филологические науки. - 2009. - № 4. - С. 3-16.

9. Українка Леся. Драматичні твори / Леся Українка. - К.: Дніпро, 1989. - 761 с.

10. Шапир М.И. На подступах к общей теории стиха (методы и понятия) / М.И. Шапир // Universum versus: язык - стих - смысл в русской поэзии XVIII-XX веков. - М.: Яз. рус. культуры, 2000. - 544 с.

References

1. Gasparov, M.L., and Skulachiova, T.V. 2005. Stati o lingvistike stiha [Articles about linguistic of verse]. Moskva: Yazyki slavianskoi kultury (in Russian).

2. Zhyrmunskii, V.M. 1975. Teoriia stiha [Theory of verse]. Leningrad: Sovetskii pisatel (in Russian).

3. Kukhar, Roman V. 2000. Do dzherel dramaturhii Lesi Ukrainky [To the sources of dramaturgy of Lesia Ukrainka]. Nizhyn (in Ukrainian).

4. Hromiak, R.T., and Kovaliv, Yu.I., and et al., ed. 2007. Literaturoznavchyi slovnyk-dovidnyk. [Literature dictionary-book]. Kyiv: Akademiia (in Ukrainian).

5. Matiash, S.A. 2000. Kompozitsyonnyie funktsyi perenosov (enjambements) v vostochnykh poemakh Zhukovskogo i Pushkina (“Peri i angel” i “Bakhchisaraiskii fontan”) [Composition functions of enjambements in the east poems Zhukovskogo i Pushkina (“Peri i angel” i “Bahchisarajskij fontan”]. In Aktualnyшe problemy izuchen^a tvorchestva A.S. Pushkina: Zhanry, siuzhety, motivy, edited by M.N. Darvin, 23-35. Novosibirsk (in Russian).

6. Matiash, S.A. 2009. “Stikhotvornyie perenosy (enjambements) v malenkikh tragediiakh Pushkina” [The verse's transferences (enjambements) in the little tragedies of Pushkin]. Vestnik OGU, 11: 8-13 (in Russian).

7. Matiash, S.A. 2001. “K istorii i tipologii stikhotvornogo perenosa” [To the history and tipology of the verse's transferences]. Slavianskii stikh: Lingvisticheskaia i prikladnaia poetika, 172-186. Moskva: Yazyki slavianskoi kultury (in Russian).

8. Moskvin, V.P. 2009. “Stikhovoi perenos (enjambement): tipy i funktsyi” [Verse's transference (enjambement): types and functions]. Filologicheskiie nauki, 4: 3-16 (in Russian).

9. Ukrainka, Lesia. 1989. Dramatychni tvory. [Dramatic works]. Kyiv: Dnipro (in Ukrainian).

10. Shapir, M.I. 2000. “Na podstupakh k obshchei teorii stikha (metody i poniatiia)” [On approaches to the general theory of verse (methods and concepts)]. Universum versus: Yazyk - stikh - smysl v russkoi poezii 18-20 vekov. Moskva: Yazyki russkoi kultury (in Russian).

Размещено на Allbest.ru