Відтворення творчості Лесі Українки в поезії та публіцистиці Остапа Лапського

Статтю присвячено проблемі висвітлення постаті видатної української письменниці Лесі Українки в художньому й публіцистичному доробку Остапа Лапського. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка ніколи не бував на материковій Україні, проте все своє життя присвятив служінню українському слову. Серед україномовних авторів у Польщі саме Лапський звертався до творчості найбільшої кількості письменників з України. Леся Українка та її багата поетична, драматична й прозова спадщина стала стимулом для створення кількох провідних творів Остапа Лапського. Найбільше йому імпонувала мудрість, виваженість та нестандартність мислення Лесі Українки. Завдяки добрій обізнаності з її художнім та науковим доробком митець із Варшави зумів створити власні оригінальні мотиви, образи, сюжети, які ґрунтуються на неомодерних зразках Лесиного слова.

Ключові слова: поезія, творчість, літературно-критичний аналіз, україномовна література, автопрезентація, образи, символи, сюжети.

леся українка лапський

Яручик Виктор. Воспроизведение творчества Леси Украинки в поэзии и публицистике Остапа Лапского. Статья посвящена проблеме освещения образа выдающейся украинской писательницы Леси Украинки в художественном и публицистическом творчестве Остапа Лапского. Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко никогда не был на материковой Украине, однако всю свою жизнь посвятил служению украинскому слову. Среди украиноязычных авторов в Польше именно Лапский обращался к творчеству наибольшего количества писателей из Украины. Леся Украинка и ее богатое поэтическое, драматическое и прозаическое наследие стали стимулом для создания нескольких главных произведений Остапа Лапского. Больше всего ему импонировала мудрость, взвешенность и нестандартность мышления Леси Украинки. Благодаря хорошему знанию ее художественного и научного наследия писатель из Варшавы сумел создать собственные оригинальные мотивы, образы, сюжеты, основанные на неомодерных образцах слова Леси.

Ключевые слова: поэзия, творчество, литературно-критический анализ, украиноязычная литература, автопрезентация, образы, символы, сюжеты.

Yaruchyk Viktor. A Recreation of Creation of Lesia Ukrainka is in a Poetry and Publicism of Ostap Lapskyk The article is devoted the problem of illumination of figure of the greatest Ukrainian authoress Lesia Ukrainka in artistic and publicism works of Ostap Lapskyk A laureate of Taras Shevchenko National Prize never was on mainland Ukraine, however right through life devoted service the Ukrainian word. Among Ukrainian-language authors in Poland exactly Lapskyi spoke to creation of most of writers from Ukraine. Lesia Ukrainka and it rich poetic, dramatic and prosaic works became a stimulus for creation of a few leading works of Ostap LapskyL Most impressed wisdom, self-weighted and unstandardness of thought of Lesia Ukrainka him. Due to good knowledge from her artistic and by a scientific inheritance an artist from Warsaw managed to create own original reasons, offenses, subjects which are based on the neomodernikh standards of Lesia of word.

Key words: poetry, creation, Ukrainian-language literature, autopresentation, offenses, characters, subjects.

Нинішнє дослідження є спробою визначити особливості творення художньої літератури на україномовному ґрунті. Зокрема, ми характеризуємо вплив творчого доробку й постаті Лесі Українки на одного з набільш відомих україномовних творців у Польщі - Остапа Лапського. Тема ця недосліджена, тому наша розвідка одна з перших.

Мета статті - схарактеризувати творчість Остапа Лапського крізь призму використання в ній постаті Лесі Українки та її поезії, прози, драматургії. Літературно-критичний аналіз творчого доробку Лесі Українки в Польщі, а також розгляд Лесиних мотивів у літературі, яка творилася по той бік Бугу, має свою традицію й сягає середини минулого століття. Перша публікація, присвячена літературній рецепції творчості Лесі Українки, що її написала Марія Деркач, називалася «Леся Українка і польська література» [6, с. 298].

Пізніше до проблеми дослідження лесезнавчих студій зверталися Мар'ян Юрковський, Флоріан Неуважний, Степан Козак, котрі виголосили наукові доповіді на засіданні Комітету слов'янознавства у Варшаві [12, с. 359]. Ґрунтовним дослідженням обраної теми є праця Ростислава Радишевського «Творчість Лесі Українки в Польщі», видана ще 1984 р. [5]. Із сучасних досліджень варто виокремити статтю української дослідниці Валентини Соболь із Варшави «Наукова та перекладацька рецепція Лесі Українки в Польщі» [6]. Щоправда, жодної наукової розвідки, у якій би аналізувалися мотиви творчої спадщини Лесі Українки в україномовній художній літературі, створеній у другій половині ХХ - початку ХХІ ст. в Польщі, досі немає.

У поодиноких працях автори торкалися використання лесезнав- чих проблем у доробку Ольги Петик, Якова Гудемчука, Остапа Лапського, Євгена Самохваленка, однак тема так і не була розкрита. Дослідники зверталися до розгляду літературного дискурсу україномовної літератури в післявоєнний період, а згадки про роль Лесі Українки та її творів у становленні літературного процесу у згаданих вище авторів Польщі мав епізодичний характер. Зокрема, до таких розвідок нині можемо зарахувати праці Ярослава Грицковяна «Розвиток літератури українського населення в післявоєнній Польщі» [1], Миколи Зимомрі «Поезія Якова Гудемчука - суголосна добі» [2]. Тому в нашій статті ми спробуємо вперше розглянути проблему відтворення постаті видатної волинянки в художньому доробку україномовних літераторів у Польщі в післявоєнний період.

Серед найяскравіших явищ української літератури, твореної в Польщі після Другої світової війни, вирізняється творчість Остапа Лапського, котрого вважають «патріархом» серед місцевих авторів.

Остап Лапський жив та працював у Варшаві і відомий як поет, перекладач та літературознавець. Народився 7 липня 1926 р. в селянській сім'ї в Гуцьках біля Кобриня на Берестейщині (українське Полісся). Випускник Варшавського університету. Працював викладачем на кафедрі української філології та редактором польського радіо. Писав польською та українською мовами. Автор підручників з української мови. Літературний дебют Лапського припадає на другу половину 50-х років, час народження україномовного варшавського видання «Наше слово», у якому він став ініціатором і першим редактором «Літературної сторінки», сам виступив як автор. Лапський активно друкувався в «Нашому слові», «Нашій культурі», «Українському календарі», альманахах «Гомін», «Дукля», «Прапор», а також у часописах «Жовтень», «Слідами пам'яті», «Зерна», «Сучасність», «Над Бугом і Нарвою», «Берестейський край», «Підляські повідомлення», «Zycie Literackie», «Magazyn Literacki», «Lithuania», «Arkadia», «Вісник Закерзоння», «Літературний провулок». Твори поета вміщено в книгах Ф. Неуважного й Й. Плесняровича «Антологія української поезії» тa T. Kaрабовичa «По тій стороні дощу». Свідченням високого письменницького визнання Остапа Лапського є перше серед українців за кордоном присудження йому Національної премії України імені Тараса Шевченка в 2007 р. Помер Остап Лапський 20 жовтня 2012 р. у Варшаві.

Художній доробок поета матеріалізувався в чотирьох рукописних книжках «Я йшов», «Моє самовизначення», «Про череп'я» та «Po czerni Ьієід». Через брак коштів вдалося видати поки що три збірки письменника: «Мій почитачу» (2000) [3], «Себе: розшукую?!» (2003), «Обабіч істини?!» (2003) [4].

Остап Лапський звертався у своїй творчості до постатей багатьох світових письменників, художників, історичних та політичних діячів. У зв'язку з тим, що він багато перекладав з польської мови, то на його творчу манеру наклали свій відбиток багато польських авторів. Слід згадати таких відомих митців, як Юліуш Словацький, Ципріан Норвід, Юліан Тувім, Антоні Слонімський, Владислав Броневський, Леопольд Стафф, Ярослав Івашкевич, Єжи Герасимович, Тадеуш Ру- жевич, Мечислав Бучкувна, Тадеуш Куб'як, Мар'ян Залуцький, Анна Каменська.

Серед українських письменників, котрі вплинули на творчість митця, - Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Панас Мирний, Леонід Глібов, Яків Гоголев, Степан Руданський, Григорій Квітка-Основ'я- ненко, Іван Нечуй-Левицький, Степан Васильченко, Гнат Хоткевич, Павло Чубинський, Євген Плужник, Юрій Яновський, Олександр Довженко, Євген Маланюк, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Іван Волошин, Михайло Стельмах, Максим Рильський, Павло Тичина, Дмитро Павличко, Василь Стус, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван Дзюба та ін. Та чи не найбільший вплив на поетичний та публіцистичний доробок Остапа Лапського мала творчість Лесі Українки. Важливо, що митець використовував не тільки імена зазначених вище українських митців, а й цитати з їхніх творів, імена героїв, мотиви та образи.

Часте звернення до українських письменників у творчості Остапа Лапського можемо пояснити не лише доброю обізнаністю з вітчизняною літературою, а й пошуком оригінальних мотивів, образів, сюжетів, щоб, увібравши їх, витворити своє, неповторне. Недаремно в одному з інтерв'ю письменник так схарактеризував своїх кумирів у літературі: «Насамперед я підлягав народним, ліричним впливам. Ще захоплювався творами Васильченка, Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. Найкращим прозаїком для мене був Квітка-Основ'яненко. Серед поетів - це Шевченко, Маланюк. Згодом - Бажан, Рильський» [11, с. 124].

Хоч Остап Лапський і не згадав серед своїх кумирів Лесі Українки, проте після Тараса Шевченка саме її постаті приділена найбільша увага в поезіях та публіцистичних виступах митця.

Найчастіше Леся Українка згадується в поезіях Остапа Лапського екзистенційного характеру, у яких він звертається до своїх читачів та українців на материковій Україні:

З Варшави настанова

Подекуди наслідуючи дух, його рухоритм у Лесі Ук!

А в хащах земних і у день між людей заблудитися легко, з великого шляху зійти і піти путівцем, як до нації допустимо скрізь повсякденну безликість.

Нехай нас не манять зусібіч ідейні подачки, близькі і віддалені цілі, ці імпортні умоструктури!

Остап Лапський був надзвичайно вразливою людиною, котра тонко відчувала кожне слово, особливо на свою адресу. Часта критика незрозумілості творів письменника з боку окремих читачів робила його нещасним, однак ще й загартовувала, змушувала вдосконалюватися, творчо прогресувати та експериментувати. Недаремно зброєю для своєї боротьби зі світом письменник, як і Леся Українка, обирає слово. Проте й жалкує, що воно «не твердая криця». Узявши епіграфом до свого твору слова Лесиного вірша, Остап Лапський розповідає чому обрав у сучасному, часто безжалісному для людини, світі роль печерного провідника, бо тільки так може служити Небу та Україні:

Про плюралізм

Слово, чому ти не твердая криця?

з Лесі

Понадсучасся чоловіче, у печері тільки нині ти безпечним можеш бути тут, слугуючи як Небу, так і Україні, ба, печерного провідника на жаль: печерника не чутиме юрба!

17 жовтня минулого року під впливом чергового ворожого телефончика [110, с. 71].