Історичні архетипи поезії Ліни Костенко в сучасному музичному відображенні

Визначення історичного походження етико-естетичного впливу поезії Ліни Костенко ґрунтується на сучасній дефініції відносно мистецтва як людської діяльності, що полягає у передачі певними зовнішніми ознаками глибинного аксіологічного виміру людського буття у просторі і часі.

Античне сприйняття людини як невід'ємної частини природи найшло своє відображення в пейзажній ліриці усіх часів та стилістичних напрямків. У доробку українських прозаїків згадаємо, наприклад, мальовничі описи природи І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, М. Стельмаха, О. Гончара. Подібно і в нашій поезії тема «людина і природа» знайшла своє втілення у поетичних рядках Т. Шевченка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін. Не минула ця антична традиція і Ліни Костенко. У її творчості можна спостерігати найрізноманітніші прояви емоційних зв'язків між станом природи і психологічним станом душі.

Це може бути і відображення світлої пасторалі:

«Дощ полив, і день такий полив'яний.

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький, кропив 'яний,

блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви і порожній шлях...

Ген корів розсипана квасолька

доганяє хмари у полях». [1, с.58].

Іноді це тяжіння до класичних канонів давньогрецької культури досягає епічної величі елегійного гімну:

«Осінній день, осінній день, осінній!

0 синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! - та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадській злодій.

1 плаче коник серед трав - нема мелодій» [1, с.62-63].

Не менш цікавим, на наш погляд, є звернення Ліни Костенко до античного міфу і філософії. Саме цьому напрямку її поезії і присвячено нашу статтю.

Мета дослідження - виявити специфіку відображення історичних архетипів поезії Ліни Костенко у сучасній музичній творчості на прикладі вокальних творів Михайла Синиціна: «Осіння коломийка» та «Падіння Ікара».

Михайло Синицін, вихованець Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського по класу композиції професора Іщенка, професійну освіту завершив у консерваторії штату Каліфорнія (США). У його творчому доробку - фортепіанні цикли «Різдвяний зошит», «Каліфорнійський альбом», варіації на тему Рахманінова, інструментальні, симфонічні твори, музика для кіно. Він є автором музичного оформлення цілої низки мультиплікаційних фільмів спільного україно-американського проекту «З любов'ю до дітей».

Вокальні твори на слова Ліни Костенко створено у 2001 році. Перше публічне виконання та телевізійна прем'єра відбулися у 2002 р. Того ж року пройшла їх презентація на Міжнародному форумі ЮНЕСКО (м. Великий Новгород) у проекті «Діалог культур». У 2005 р. вокальний цикл «Падіння Ікара» зі схвалення Ліни Костенко було опубліковано у видавництві «Нова книга». Існує ряд відеозаписів презентації циклу на державному телебаченні (м. Хмельницький 2010 р.) та в рамках Міжнародного фестивалю «Сучасна музика у сучасному світі» (м. Житомир 2012 р.) у виконанні Лариси Рудої (сопрано).

Вокальний твір «Осіння коломийка», написано наслідуючи поетичні рядки:

«Марнували літечко, марнували.

А тепер осінні вже карнавали.

Душа задивиться в туман і марить обрисами літа.

Чи, може, це приснилось нам купання в річці Геракліта?»

Це ліричні роздуми про сенс буття, строфи яких метрично поєднані. Свою назву в античній традиції вони отримали від акомпонуючого інструмента - ліри. Їх не виголошують, а наспівують у супровід танцю, зовсім як в українських народних коломийках. Тому твір і отримав таку назву [2, с.11].

Перші два такта вступу побудовані на архаїчному звучанні чистої квінти в басовому регістрі. Далі цей же інтервал обігрується на основі співставлення з квартою у верхньому голосі. Все це створює атмосферу відкритого простору, що є типовим для античної пасторалі. Тональність а-тоіі за шкалою виражальної змістовності Н.Юхновського відповідає настрою осінньої туманної прохолоди [3, с.55]. І в поетичному, і в музичному тексті багато змістовно- інтонаційних повторів: марнували, марить, приснилось, туман, купання. Сам мелодичний контур вокальної стрічки нагадує мінливий рух гірського потоку, що кожен раз той же самий, але що миті дивовижно змінюється. Так поступово утворюється музично-поетична складова філософського образу «річки Геракліта». Порівняймо, у цьому сенсі, наприклад, інтонаційне

Використання пониженого другого ступеню ладу сприяє створенню урочисто-суворого епічного характеру співвідношення a-moll - B-dur, що свідчить про одвічну філософську проблему невловимості руху людського буття між минулим і майбутнім.

Подальший розвиток квінтової основи басового регістру у другій строфі: «А тепер осінні вже карнавали» досягає тональності A-dur (у Н.Юхновського вона історично відображає улесливий характер), яка співставляється з сумеречно-ілюзорною [3, с.57] фарбою паралельного мінору fis-moll. Поетичний текст і музика нібито свідчать про стан людської душі на порозі осіннього періоду її життя, що не в змозі подолати ілюзорне сприйняття світу.

Цікаво відзначити, що розповідь ведеться не від першої особи, а у дусі об'єктивного звернення античного хору. У драмі і трагедії того часу він базувався виключно на хореїчній основі трену (оплакування). У вокальній партії, наприклад, цей настрій відображено інтонацією сльози - мала секунда у слові «літечко» в 3 -му такті.

У цілому музичну мову цього твору відрізняє стриманість у використанні засобів музичної виразності та велика кількість еволюційних повторів і переінтонувань мотивних структур, що можна вважати проявом впливу на стиль автора деяких рис мінімалізму.

Античний міф про Ікара, що злетів у повітряний простір, але не втримався і впав на землю, подано в поезії Ліни Костенко через опис відомої картини на цю тему голландського живописця епохи ренесансу Пітера Брейгеля Старшого. В музичній інтерпретації Михайла Синиціна для цього використано жанр балади, який має історичне походження від танцювальної пісні - розповіді. У романтичній традиції балада наближає мистецтво звуків до виражальних можливостей живопису. Саме такий підхід положено в основу вокальної балади на вірш Ліни Костенко «Падіння Ікара».

Невеличкий інструментальний вступ побудовано на цілотонових інтонаціях мелодії басового голосу. Повільний темп та виконавська ремарка «замислено» переносять нас у атмосферу епічної подорожі у просторі і часі. Це створює настрій загадкової урочистості для сприйняття поетичного тексту:

«Згасло сонце за вечірнім пругом.

Летіла хмарка як лебедій пух.

Гула бджола. Ратай ходив за плугом.

Підперся ген гирлигою пастух

Ішов кораблик, напинав вітрила, тягнув з води рибалка окунця.

Птахи над морем розминали крила і небокраю не було кінця.

Одна овечка забрела у шкоду.

Плескала хвиля берег по плечу.

Десь близько щось шубовснуло у воду.

Пастух оглянувсь. Ратай і не чув».

Крім цілотонових послідовностей мелодійного руху у супроводі велику роль відіграє співставлення діатоніки і хроматики, що цілком підпорядковано характеру античної монодії вокальної партії. Іноді супроводжуючі голоси або дублюють опорні тони основної мелодії, або паралельно слідують за її підйомами і спадами, або повторюють її, як це ми бачимо у тактах 151-159. Такий прийом відтворює атмосферу народного музикування. Цікаво, що відносно старовинних ладів І.Способін підкреслює: «Народна музика має властивість рівнозначності всіх ступенів ладу» (4, с.28). Так само і у даному випадку можна говорити про наявність у творі модального мислення. Така мелодизація гармонійного руху у руслі головуючої монодії дає безліч відтінків тональних барв без закріплення в жодній з них.

Наведемо декілька прикладів психологічного використання тональних барв за шкалою Юхновського. Початок зі словами «згасло сонце» припадає на експонування a-moll - тональності прохолодної вечірньої димки. Після слів «летіла хмарка» з'являється C-dur у вигляді септакорду, що символізує нейтральний прозоро -білий колір. На закінчення слів «як лебедій пух» виникає звучання чарівно -мрійливого A-dur. Романтично піднесений образ «кораблика» підкреслено тональною фарбою cis -moll. Елегійному настрою подорожі у слові «вітрила» відповідає gis-moll. Закінчується балада у колориті згасаючого дня H-dur, що має відтінок теплої вохри. Світ так і не помітив чудо, яке сталось з Ікаром.

Отже, античні мотиви, що подано у розглянутих творах Ліни Костенко у формі філософської сентенції Геракліта і поетичного переказу живописної інтерпретації Пітера Брейгеля міфу про Ікара, свідчать про наступне:

- Існує міфологічний архетип одвічного тяжіння людини до чуда;

Але перебування людини у історичному просторі і часі мінливе і швидкоплинне;

Життя її цілком занурене у клопоти повсякденного побуту;

Тому і виникає наступна міфологема: за побутовими проблемами людина не помічає реалій буття, як здійснення справжнього чуда.

Композиційні особливості музичного плану, що відображають поетичне бачення Ліни Костенко у творчості Михайла Синиціна мають таке походження:

Вплив тенденцій мінімалізму у використанні засобів музичної виразності.

Співставлення діатоніки і хроматики у інструментальному супроводі цілком підпорядковано характеру античної монодії вокальної партії і свідчить про певні прояви модального мислення.

Відчуття тональності розчиняється завдяки заміні терцового на квартове співвідношення звуків у акорді.

Тональні фарби, як правило, виникають миттєво на опорні моменти такту для емоційного забарвлення ключових слів.

Архаїка пасторалі відтворюється шляхом синтезу вокального і танцювального планів, а використання другого пониженого ступеню ладу сприяє епічності звукового образу («Осіння коломийка»).

У більш широкому розумінні композиційний синтез історичних запозичень поєднує поезію, живопис та музику (балада «Падіння Ікара»).

костенко архетип поезія музичний

Джерела та література:

1. Костенко Л. Вибрані твори. Кіровоград / Л. Костенко. Вид.: «Степова елегія», 1999. - 319 с.

2. Синицін М. «Коломийка», «Падіння Ікара» з вокального циклу на вірші Ліни Костенко / М. Синицін.

- Вінниця. Вид.: "Нова книга», 2005. - 20 с.

3. Юхновский Н. Научно-педагогическое наследие / Н. Юхновский. - Вінниця. Вид.: «Подільський

водограй», 2015. - 300 с.

4. Способин И. Лекции по курсу гармонии. (Електронний ресурс). - режим доступу до інформації:

Размещено на Allbest.ru