Олена Пчілка про моду і вроду

Зображаючи стосунки Люби й Дмитра, Олена Пчілка пропонує власний ідеал подружжя - паритетний союз близьких за світоглядом людей, кожен з яких поважає інтереси й справу одне одного.

Є у творах письменниці й приклади неблагополучних пар, у духовному непорозумінні насамперед («Пігмаліон», «Маскарад»). В оповіданні «Біла кицька» (1901) відображено зміни у сприйнятті вроди як наслідок переміни ставлення. У стосунках молодої шлюбної пари відбулися зміни: вона виявляє претензії, він гнітиться її докорами та контролем. Молода дружина просто наказує чоловікові сидіти дома, як хлопчикові, та виконувати домашнє завдання, тобто писати працю на ступінь лікаря. Чоловік бачить її зовсім по-іншому: «Як холодно-недбайло відноситься до його особи, мов до свого яремного вола! І яке суворе в неї тепер обличчя; очі, що колись були такі блакитно-небесні, тепер такі сірі, як цінь, губи роздуті злостивою погордою...

Страх яка зміна у всьому! В такий короткий час така страшенна зміна... Нащо вона так зачісує своє волосся, се їй зовсім не до лиця. Надає голові якийсь баранячий вигляд» [9, с. 292].

Пан Микола так бурхливо реагує на зміни у характері й зовнішності дружини ще й тому, що вона в «інтересному положенії». Майбутній лікар буквально гидує зовнішнім виглядом жінки: «просто навіть дивно, як природа не видумала ч о г о - н е б у д ь і н ш о г о для появи на світ нових людських індивідів, за віщо робить особи людської прекрасної половини такими не прекрасними, ще й на такий довгий час?..» [9, с. 292].

В оповіданні проведено паралель між зовнішнім виглядом кицьки та дружини, підґрунтям якої стали міфологічні уявлення про істот, що поєднують ознаки жінок і кішок: ласка, грація, підступність. Із замилування пухнастим біло-рудим кошеням на руках чарівної дівчини, яка порятувала покинуте створіння й у такий спосіб виявила власну доброту, почалося подружнє життя Миколи. Згодом кицька зробилася паскудною товстою розплідницею антисанітарії. Після чергового відчитування за згаяний час і нагадування про обов'язки перед сім'єю дружина здалася Миколі «дуже похожою на ту осоружну кицьку: волосся розтріпалось і настовбурчилось над запухлим почервонілим лицем, як ті руді вуха в кицьки, очі роз'ятрились од злості, сипали хижі іскри, а тими словами вона дряпала, зовсім як от зараз дряпала пазурами кицька» [9, с. 299].

Контраст у зовнішності (вроді) Пчілка використовує з імагологічним акцентом. У будь-якому разі симпатії письменниці на боці українського типу. От, наприклад, різниця в зовнішності між українкою Білосельською та росіянкою Песцовою. Дівчата «одмінні на вроду», хоч були однакової «масті» - обоє русяві. «Тільки Білосельська - така ніжна, біла, зграбна; <...> великі голубовато- сірі очі і тонкі уста мали делікатний вираз; кругле обличчя <...> з тими великими очима, з тонкими брівками і ніжним підборіддячком, здавалось доволі принадним і милим; досить висока постать була гнучка» [9, с. 174]. Авторка підкреслює, що при такій зовнішності не потрібен модний туалет. Убрання дівчини письменниця означує як «убрання дорогої простоти». Песцова була «особа невисокого зросту, з товстенькою шиєю, жирною талією; стрижене, густе, глинясте волосся її зовсім не оздоблювало широкого червонуватого лиця з невеличкими сірими очима» [9, с. 174]. Незважаючи не те, що в очах росіянки одбивалася «добродушність і значна розумливість», погляд хлопців охочіше переходив на постать Білосельської.

Із прихильністю говорить Олена Пчілка й про чоловічі національні типи, як-от про русина Бучинського, вигляд якого «був далеко елегантніший, ніж російських студентів: високий лискучий циліндр, білі стрімкі комірці, складне чепурне убрання, старанніше пригладжені волосся й уса, галантна манера - в усьому тому видно було європейця» [9, с. 218].

Прототипом літературного героя повісті «Товаришки» був однофамілець Мелітон Бучинський, з яким Олена Пчілка познайомилася у Відні 1872 р. за посередництвом М. Драгоманова. Як вказує О. Косач-Кривинюк, «своїм органічним і свідомим українством інтеліґентної людини» М. Бучинський справив велике враження на Пчілку. Водночас й О. Косач вразила чоловіка «своєю відмінністю від тодішніх галичанок і німок» [5, с. 26-27]. Така приязнь реальних стосунків відобразилося в художньому тексті як єднання «галицького русина з сестрою українкою». Від'їжджаючи з Відня, Люба подумки дякує другові за неоціненну послугу - міцніші «національні переконання».

Маючи перед собою приклад брата Михайла Драгоманова, інших співвітчизників у закордонні, спостерігаючи чисельну освітню еміграцію, Олена Пчілка зображає Європу як середовище формування нової української інтелігенції. Герої творів - українці з різних етнічних земель, здобувши освіту й збагатившись культурно й світоглядно, повертаються в Україну задля її розбудови. У такий спосіб письменниця відобразила загальні тенденції часу.

Загалом твори Олени Пчілки органічно вписуються в історико- культурний контекст. Особливо це стосується лексичного рівня, зокрема одягу-опису, представленого й народними, і світськими прикладами:добірні туалети, елегантна туалета, новомодна наручниця, вечорові убрання, просте убраннячко, білий комірчик, сірий заличок, синій серпаночок, хатній ситцевий капот, просте перкалеве одіння, сіреньке подорожнє одіння, ясне суконце, серпанковий чіпочок, сірий брилик з скромним пірцем, бриль з широкими крилами, біла свитка; віяльця, корсажі, кружевця, мантилія, тальмочка, хустя, закаблучки, наміточка, намистечко, віночок, платочок і т. д.

Р. Барт вказував, що «вивчити модний одяг - значить насамперед описати окремо й вичерпно кожну з трьох структур» за посередництвом аналізу їхніх одиниць [13, с. 14]. У випадку одягу- опису такими одиницями виступають слова. Звертає на себе увагу часте використання Пчілкою слова штучний. Наведемо показові приклади.

Раїса з «Товаришок» приїхала на весілля до Люби «убрана по- петербурзькому: у модній, штучній сукні з практично дорогої тканини» [9, с. 248].

Пан Свойський (оповідання «Артишоки») облагородив будинок - «покрив його залізною покрівлею і дав зверху дуже штучні комини, а пані купила нові коври і, для нового каміна в світлиці, дуже штучний бронзовий годинник з середньовіковими лицарями і з генієм часу на вершку» [9, с. 300].

В оповіданні «Маскарад» так описано вбрання учасників балу: «Обоє в штучних костюмах: він - “Мефістофель”, а вона - “черничка”» [10, с. 58]. У пана Костянтина «вус був підкручений немов штучніче, ніж завжди» [10, с. 46]

Ксенія («Забавний вечір») захоплено розглядає бажану прикрасу: «але же бо й справді гарненька була та браслетка: срібна, ланцюжкова, штучного виробу» [10, с. 7]. Перебуваючи в хаті селян, панночка Любочка розговорилася з ровесницею «з приводу якогось рядочка на шиї в дівчинки, сплетеного дуже штучно з дрібнесенького намиста» [10, с. 19].

У вставній конструкції оповідання «Пігмаліон» - українському перекладові Овідієвої «байки»:

Раз йому трапилось штучно зробити З біло-ясної слонової кости Постать дівчини, - напрочуд хорошу.

Врода така надзвичайна між людьми! [11, с. 52].

Словники тлумачать слово штучний у різних варіантах і значеннях. Серед них: зроблений рукою людини, схожий на справжній; надуманий, вигаданий, позбавлений простоти, природності; гарно, із смаком зроблений; красивий, вишуканий. У «Словнику української мови» (Київ, 1980) як ілюстрацію до останнього значення подано текст Лесі Українки: «Стоять [сестри] поруч: на старшій сукня штучна, ясної барви, старанно дібрана до лиця» [12, т. 11, с. 553] (в усіх прикладах підкреслення наше. - Т. Л.).

Припускаємо, що слово штучний вживалося не тільки в загальному словнику періоду порубіжжя ХІХ-ХХ ст., але й у творах Лесі Українки та Олени Пчілки у значенні `зі смаком зроблений, мистецький'. Примітно, що до ХХ ст. активно побутувало слово штука в значенні `мистецтво'. Хоча, у текстах Олени Пчілки можна простежити й інші смислові нюанси вживання прикметника штучний, наприклад, ексклюзивний, вигадливий тощо.

Як показали дослідження, мода - багатоаспектне явище, осмислене науковцями різних галузей. Інтерес до явища зумовлено насамперед його антропологічним змістом. Будучи масовим явищем, мода на будь-що започатковується особистістю. Це обов'язково нестандартне рішення, яке згодом унаслідується, копіюється, тиражується. Головне - «привласнити» модну річ, обробити на стильовому рівні. Тут важливу роль відіграє деталь, індивідуальний підхід.

Серед різноаспектних інтерпретаційних підходів у трактуванні моди продуктивним виявився структуралістсько-семіотичний. Р. Барт, коли говорив про одяг-образ і одяг-опис, мав на увазі зовнішній вигляд одягу (фото плаття в журналі мод) і поряд словесно описане плаття. У художньому тексті маємо зворотний процес: описане (автором) плаття - уявлюваний (читачем) образ. Тому в літературі діє подвійна знакова система: одяг-знак, одяг-опис використовує слова-знаки.

Аналіз текстів довів пильний інтерес Олени Пчілки до видимого прояву красивого. У творах письменниці відображено модні тенденції у таких аспектах: одяг, інтер'єр, кулінарія, освіта, етикет, розваги тощо. Як прояв матеріальної культури одяг-опис відтворює реально- історичну основу подій, віддзеркалює соціальну структуру суспільства. У текстах Олени Пчілки одяг безумовно виступає виразником не тільки станової приналежності чи фінансового благополуччя, але й ідейно-національних переконань, громадянської позиції та естетичних уявлень. Вестиментарний та гастрономічний коди презентують знакові системи різних соціальних груп.

У численних прикладах захоплення українським одягом, мистецтвом письменниця розрізняє моду як вияв псевдонародництва дрібнілого панства чи просто примху (fad)та власне модні тенденції ('fashion) історичного періоду.

У творах Олени Пчілки врода в диспозиції до моди постає як природне та набуте. Вродлива людина гарна у простому (немодному), але доречному одязі. Зовнішня краса відбиває внутрішню досконалість особистості. Письменниця часто естетизує портрети духовно багатих, національно свідомих героїв, а також властиві етнічні типи.

У 80-х рр. ХІХ ст. Олена Пчілка передбачає артистизм як мистецькість на початку ХХ ст. Увага до дрібниць в одязі, інтер'єрі, поведінці, чисельність описів красивого у прозі письменниці свідчить про її естетизм. Розвиваючи міркування дослідників про естафету Олена Пчілка - Леся Українка в стильовій манері щодо прози, можна висновувати, що побутовий естетизм Пчілки в реалістичній прозі вповні розвинувся в естетизмі прози Лесі Українки в її модерністському варіанті.

Література

1.Барт Р. Дендизм і мода. URL: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/barthes.htm

2.Бодлер Ш. Денди. URL: http://bodlers.ru/Dendi.html

3.Деркач Г. Тривекторний дендизм Оскара Вайлда як конфлікт художника із суспільством. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні науки. 2010. Кн. 2. С. 20-23.

4.Карпенко-Карий І. Суєта. URL: https://sites.google.com/site/openbookclassic/ukraienska-literatura/karpenko-karij-i-k/sueta

5.Косач-Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчости. Репринтне видання. Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. 928 с.

6.Легкий М. Художня проза Олени Пчілки (історико-літературний шкіц). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. № 21, 2012. С. 483-491.

7.Літературознавча енциклопедія: у двох томах / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ: ВЦ «Академія», 2007.

8.Манн О. Дендизм как консервативная форма жизни. URL: http ://kitezh. onego .ru/ dandysm.html

9.Пчілка Олена. Твори / упоряд., авт. передм. і приміт. Н. О. Вишневська. Київ: Дніпро, 1988. 583 с.

10.Пчілка Олена. Оповідання. Київ: друк. К. Н. Милевського, 1907. 104 с.

11.Пчілка Олена. Оповідання. З автобіографією. Харків: РУХ, 1930. 288 с.

12.Словник української мови: в 11 тт. /АН УРСР. Ін-т мовознавства; за ред.

І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

13.Barthes R. Systиme de la Mode. Paris: Йditions du Seuil, 1967. 327 p.

14.Barthes R. Fur eine Psych-Soziologie der zeitgenossischen Ernahrung. Freiburger Universitatsblatter. 1982. 75. S. 65-73.

References

1.Bart R. Dendyzm i moda[Dendism and Fashion]. URL: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/barthes.htm(in Ukrainain)

2.Bodler Sh. Dendy [Dend^. URL: http://bodlers.ru/Dendi.html (in Russian)

3.Derkach H. Tryvektornyi dendyzm Oskara Vailda yak konflikt khudozhnyka iz suspilstvom [Oscar Wilde's three-vector dandy as an artist's conflict with society]. In: Naukovi zapysky NDU im. M. Hoholia. Filolohichni nauky. 2010, pp. 20-23. (in Ukrainain)

4.Karpenko-Karyi I. Suieta [Vanity]. URL:https://sites.google.com/site/

openbookclassic/ukraienska-literatura/karpenko-karij-i-k/sueta (in Ukrainain)

5.Kosach-Kryvyniuk O. Lesia Ukrainka. Khronolohiia zhyttia i tvorchosty. Repryntne vydannia [Lesya Ukrainka. Timeline of life and creativity. A reprint edition]. Lutsk, 2006. 928 p. (in Ukrainain)

6.Lehkyi M. Khudozhnia proza Oleny Pchilky (istoryko-literaturnyi shkits) [Fiction prose of Olena Pchilka (historical and critical essay)]. In: Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, issue 21, pp. 483-491. (in Ukrainain)

7.Literaturoznavcha entsyklopediia: u dvokh tomakh [Encyclopedia of Literary Studies: in two volumes]. Kyiv, 2007. (in Ukrainain)

8.Mann O. Dendyzm kak konservatyvnaia forma zhyzny [Dendism as a conservative form of life]. URL: http://kitezh.onego.ru/dandysm.html (in Russian)

9.Pchilka Olena. Tvory [Writings]. Kyiv, 1988. 583 p. (in Ukrainain)

10.Pchilka Olena. Opovidannia [Short tales]. Kyiv, 1907. 104 p. (in Ukrainain)

11.Pchilka Olena. Opovidannia. Z avtobiohrafiieiu [Short tales: Autobiography is added]. Kharkiv, 1930. 288 p. (in Ukrainain)

12.Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols]. Kyiv, 1970-1980. (in Ukrainain)

13.Barthes R. Systиme de la Mode. Paris, 1967. 327 p. (in French)

14.Barthes R. Fьr eine Psych-Soziologie der zeitgenцssischen Ernдhrung. Freiburger Universitдtsblдtter. 1982. 75. pp. 65-73. (in German)

Размещено на Allbest.ru