Антропоцентризм і художні особливості ранніх повістей та романів Василя Захарченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Антропоцентризм і художні особливості ранніх повістей та романів Василя Захарченка

Кривопишина Катерина Сергіївна, здобувач кафедри української літератури та компаративістики

У статті розглянуто особливості реалізації антропоцентризму як магістральної риси ранніх повістей та романів письменника-шістдесятника Василя Захарченка («Стежка», «Ярмарок», «Клекіт старого лелеки», «Котилися вози з гори»). Письменник збагачує лірико-психологічну оповідь, характерну для новелістики, складною соціальною проблематикою. В. Захарченко майстерно показує як на тлі складних історичних умов можна залишатися людиною і плекати в душі високі моральні принципи, а можна духовно деградувати. Детально розглянуто художні особливості (багатство мови, тропіка, стилістичні засоби) першого великоформатного твору письменника «Ярмарок». Саме з роману «Ярмарок» бере початок приналежність В. Захарченка канонам неореалізму, формуються продуктивні для автора художні прийоми, кристалізується антропоцентризм світоглядних позицій. У центрі цього твору, як і багатьох наступних, - людина-трудівник.

KRYVOPYSHYNA Kateryna Serhiivna

Bohdan Khmelnytsky National Universityat Cherkasy,

the Department of Ukrainian Literature and comparative studies

ANTHROPOCENTRISM AND ARTISTIC PECULIARITIES OF VASYL ZAKHARCHENKO'S EARLY SHORT STORIES AND NO VELS

Abstract. Introduction. The evolution of Zakharchenko as a novelist is realized under the sign of the expansion of his life experience, that's why the writer enriches the lyrical and psychological narrative with a complex social problem, which is typical for novels. The anthropocentrism and humanism are the intersecting features of the first novels and stories. Vasyl Zakharchenko shows skillfully how one can remain a person and cultivate high moral principles even in difficult historical conditions, or can be degraded spiritually.

Purpose. To analyze the specificity of anthropocentrism and artistic peculiarities of Vasyl Zakharchenko's first short novels and novels (based on the material of the novels "Measure of Mercy", "The Crying of an Old Stork", «Wagons were Rolling down from the Mountain", "Mozar"). Artistic peculiarities of the early large-format prose illustrated on the example of Vasyl Zaharchenko's novel "Fair".

Originality. Vasyl Zakharchenko's creative work is still not properly appreciated by literary critics. Our investigation is the first attempt to outline the artistic peculiarities of the early short novels and novels written by Vasyl Zaharchenko, in particular forming of anthropocentrism as the most striking feature of the creative work of the writer.

Results. Anthopocentrism is certainly the mainline feature of Vasyl Zakharchenko's first novels. The writer is primarily interested in a person with a wide range of his/her feelings and experiences. The characters of Vasyl Zakharchenko's novels are people who are already aware of their personality, their purpose on the earth. They are endowed with high moral virtues and an understanding of the beauty. At the same time, in the anthropocentric concept of prose by Vasyl Zakharchenko, the notion of beauty is closely intertwined with folk pedagogy, philosophy and religion. Therefore, the language of the first novels of the writer, in particular the novel "Fair", is rich in proverbs, sayings, phraseological units, metaphors, and psychological parallels. Such means make the narrative more lyrical, create the necessary artistic volume. The beginning of Vasyl Zakharchenko's affiliation to neo-realism canons starts in his novel «Fair», productive artistic techniques for the author are formed here, anthropocentrism of ideological positions is done. In the center of this work, as well as in many others, is a man-worker.

Conclusion. The article shows the peculiarities of the formation of anthropocentrism as the main feature of Vasyl Zakharchenko's early works. Beginning with the novel "F air", the image of human life, the perception of beauty becomes a leading value in the author's ideological orientations. All the prose by Vasyl Zaharchenko, his diaries are still on the margin of Ukrainian literary studies, that's why they should be of a great interest both to researchers of the works of the writers of the sixties and in the context of the modern literary process.

Key words: creativity of the writers of the sixties, prose by Vasyl Zakharchenko, anthropocentrism, neorealism, prose, artistic means, language of the work.

Вступ

Постановка проблеми. Творча еволюція Василя Захарченка мала поступальний характер. Прийшовши в літературу з короткими оповіданнями-новелами ё 60-ті роки XX століття, відштовхнувшись від новели-факту, новели-замальовки (перші журналістські спроби) він поступово апробовував свої сили ё більших епічних формах - повістях, а згодом і романах, де, на нашу думку, найбільше реалізувався і викристалізувався його талант.

Аналізуючи жанрово-стильові особливості ранньої прози В .Захарченка, слід врахувати, з одного боку, ситуацію в радянській прозі 70-80-х років зі зверненням до виробничої тематики та вірності канонам соцреалізму, з другого - треба презентувати своєрідність творчої натури письменника, який швидко відійшов від тогочасної тенденційної прози на шлях вироблення власного авторського стилю та пошуки «свого» формату соціально-психологічного роману.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі проблемно-тематичні параметри прози В. Захарченка висвітлювали І. Дзюба, М. Слабошпицький, В. Поліщук, Л. Кавун, О. Логвиненко. Проте виявлені розвідки не заповнюють інформаційного вакууму навколо постаті цього талановитого та глибокого прозаїка, адже присвячені переважно інтерпретації окремих творів митця. Нами не виявлено й літературознавчих досліджень із глибоким аналізом художніх особливостей та антропоцентризму ранніх повістей та романів В. Захарченка.

Таким чином, відсутність розробки окресленої нами проблеми художніх особливостей перших повістей та романів В. Захарченка зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета статті - проаналізувати специфіку антропоцентризму та художні особливості перших повістей та романів В. Захарченка (на матеріалі романів «Міра милосердя», «Клекіт старого лелеки», «Котилися вози з гори», «Моцар»). Художні особливості ранньої великоформатної прози проілюструвати на прикладі роману В. Захарченка «Ярмарок».

Виклад основного матеріалу

Потребу написати щось значуще - великоформатне - письменник відчув вже після виходу першої збірки новел «Співучий корінь» у 1964 році. Цікаво, що перші збірки виходили саме кишенькового формату і найближчі критики - батьки митця - дивувалися з того, відзначаючи певну неповноцінність такого доробку. Батько письменника, Іван Харитонович, був малограмотним, тому творів сина не читав, але формат і обсяг оповідань були для нього першими критеріями професіоналізму. В автобіографічній повісті «У морі немає броду» пізніше В. Захарченко зауважує, наскільки цінними були для нього поради рідних, що він завжди «пробував дивитися на написане очима батька», «це мені помагало не вийти з правди, втриматися в її зоні» [1, 272]. Саме батько надихнув прозаїка звернутися до великоформатної прози: «Батька якось зачіпав маленький розмір моїх книжок. - А ти все ж попробуй написати товсту. Вона і замічкіша буде, і сказати в ній можна буде більше» [1, 272].

Уперше за межі малої прози В. Захарченко виходить у 1968 р, звернувшись до повістевого жанру і дебютувавши твором «Стежка». Але розкриття ситуації, взятої письменником з життя, не вдається йому до кінця, на передньому плані - незамаскований виховний характер оповіді, персонажі виписані панорамно, конфлікт розроблено достатньо умовно.

Перший невеликий за обсягом роман «Міра милосердя» (1989) постає з повісті «Постріл» (1982) і закроєний в класичних канонах жанру. Зробити роман із надрукованої вже раніше повісті В. Захарченку порадив колега - письменник Микола Рябий, якому автор надіслав повість. За словами митця, це була перша і чи не єдина спроба «переробити», «допрацювати» твір. І, на думку самого автора, не досить вдала. Перечитуючи свої твори, В. Захарченко навіть без критиків, самостійно не раз знаходить «слабкі місця» (наприклад, останні розділи роману «Прибутні люди»), але жодного разу після невдалої спроби митець більше не допрацьовував вже опублікованого.

У романі «Міра милосердя» митець звертається до теми людських взаємин, але відчутно, що йому бракує власного досвіду та знань із психології людських стосунків, тому твір в результаті має послаблену розробку мотивації вчинків героїв та недостатню художню густину. Хоча, незважаючи на те, що перша спроба звернення до романного жанру і не була вдалою (позначеною учнівством), письменник, на нашу думку, відчув його переваги та активніше продовжив роботу в цьому напрямку.

Еволюція Захарченка-романіста відбувається під знаком розширення його життєвого досвіду, письменник збагачує свою лірико-психологічну оповідь складною соціальною проблематикою.

Така риса як нарисовість, притаманна новелам письменника, продовжує домінувати у тих великих жанрових формах, де зображено колізії повоєнного села. При цьому митця цікавлять такі соціальні явища, які мають морально-етичне забарвлення: зв'язок поколінь, («Клекіт старого лелеки»), зловживання спиртним («Котилися вози з гори»), скупість та жорстокість людини («Моцар»). Автор показує, як на тлі складних історичних умов (колективізація, повоєнне лихоліття) можна залишатися людиною і плекати в душі високі моральні принципи, а можна духовно деградувати.

Жанрові шукання В.Захарченка багато в чому визначаються принципово важливим для письменника завданням - накопичити, зберегти «духовне» добро, народнуспадщину й передати її нащадкам. Бажання зафіксувати народну педагогіку, мораль, життєві принципи, на нашу думку, керують письменником при розробці перших романів «Ярмарок», «Котилися вози з гори», «Клекіт старого лелеки».

В. Захарченка тих часів можна безперечно зараховувати до «селянських» письменників, адже він знав життя селян із середини і в першу чергу писав для них. Як зазначає сам письменник в інтерв'ю: «Коли працював над першими книжками, переді мною живі були образи моєї матері, батька, односельців. Писав, можнасказати, для них» [3, 5]. Можна стверджувати, що творчий процес Василя Захарченка характеризується складним переплетенням особистих спостережень, вражень, думок та відчуттів із уявленням про читача, проекцією на нього. Мудрий читач ніби бере участь у співтворчості, він незримо присутній, письменник добирає такі виражальні засоби, які неодмінно донесуть його думку до читача.

Антропоцентризм - безумовно магістральна риса перших романів В. Захарченка. Людина з широким спектром її почуттів і переживань у першу чергу цікавить митця. Варто відзначити, що саме людина праці, сільський трудівник стає головним героєм перших романів. Можна сказати, що життя людини, сприйняття нею прекрасного стаємагістральною цінністю у світоглядних орієнтирах автора.

Герої В. Захарченка - це люди, які вже усвідомлюють свою особистість, своє призначення на землі. Вони наділені високими моральними чеснотами та розумінням прекрасного. Образи, які розробляє письменник, знаходяться в епіцентрі тяжіння до ідеалу прекрасного, що стає складовою частиною їхнього буття та внутрішнього світу і зумовлює характер життєвих вчинків. Можна стверджувати, що прекрасне постає найважливішою координатою художньої прози В. Захарченка.

Водночас, в антропоцентричній концепції прози В. Захарченка поняття прекрасного тісно переплітається з народною педагогікою, філософією та релігією. Так, в образах Данила Заставного, Кирила Шугая, Никифора Глигала (Горпиночка), Семена Меженного та ін. високохудожньо і натхненно передано закоханість митця в людину- творця з народу - хлібороба, мірошника, тесляра, стельмаха. Опис краси праці, замилування роботою людини часом навіть домінує над таким продуктивним і вдалим для письменника змалюванням пейзажів. Часом змалювання природи і возвеличення праці зливаються в єдину симфонію: «Сад стояв проти неба й цвів, наче усміхалося немовля. Пелюстки цвіту були вмочені в небесну синяву й звідси, із землі, здавалися Кирилові ще більше підсиненими. А бджоли все гули й гули, зовсім не порушуючи тиші саду й тиші, що встоювалась у Кириловій душі, бо гудіння їхнє створювало музику, лад якої був зрідні ладові цієї тиші. [...] Кирило аж дивувався: невже оце він сам, своїми руками його посадив, плекав, поливав, обрізав гілля, закутушкував на зиму стовбури соломою [...]. І ось тепер зацвіла його робота легким підсиненим цвітом» [2, 71].

Варто відзначити й досконале володіння письменника матеріалом, коли він береться художньо відтворювати той чи інший процес праці. Про що б не писав В. Захарченко: про роботу садівника, стельмаха, мірошника, - то завжди прискіпливо вивчав принципи та механізми, знайомився з людьми цих професій, адже у автора було надзавдання - дотриматися принципів реальності та правдивості, закарбувати та передати нащадкам колорит доби, уявлення, спосіб життя предків.

Активно звертається автор і до виражальних засобів лірико-психологічної оповіді, віддаючи перевагу при цьому внутрішньому монологу героїв, вираженому найчастіше невласне прямою мовою. Авторський голос зведений до мінімуму і лише відтіняє інтонації оповідного та роздумливого тону героя. У ранніх творах В. Захарченко упевнено розробляє цю продуктивну в подальшому манеру викладу оповіді від ІІІ особи із вдалим чергуванням різних планів (внутрішній монолог, невласне пряма мова, бачення подій іншими персонажами), що створює враження першоособової оповіді. Лише кілька творів в доробку письменника насправді написані від І особи (повість «Брат милосердний», романи «Слово про батька», «Білі вечори», «Талан»), але вже у ранніх романах («Ярмарок», «Котилися вози з гори») і надалі(в романах «Довгі присмерки», «Великі лови») створюється враження бачення подій саме очима головного героя. За словами самого письменника, він не раз отримував схвальні відгуки читачів, вражених майстерністю передачі оповіді, яким після прочитання твору важко було усвідомити: «Від якої ж особи веде оповідь автор?».

Роман «Ярмарок» (1986) можна вважати першим майстерно закроєним зразком соціально-психологічного роману з життя села, який є візитівкою письменника. Роботу над ним автор почав у 1982 році. За висловлюванням митця, твір виріс із оповідання «Крила», яке, в свою чергу, постало на образі та історії реального вітряка, побаченого в Чорнобаївському районі Черкаської області. Тут письменник дотримується правдивості в найменших дрібницях, тому він уважно знайомиться із механізмом роботи млина загалом, як художник занотовує найменші деталі, щоб потім на сторінках роману «оживити» вітряк, зафіксувати досвід та традиції для прийдешніх поколінь.

Важливість цього твору відзначили уже перші рецензенти роману у 80-ті роки. Зокрема, письменник М. Негода зауважив, що «написаний в кращих традиціях сучасного реалістичного роману, «Ярмарок» Василя Захарченка збагатив українську радянську прозу» [4, 3]. Варто зауважити, що і цей роман, і загалом всі твори прозаїка з різних причин часто оминала офіційна критика. По-перше, у зв'язку з тим, що в 70-ті роки митець потрапив під «чистки» і був репресований «за буржуазний націоналізм» - отримав п'ять років таборів, з яких «відбув» на Уралічотири. По-друге, перші збірки письменника 60-х років були вилучені з бібліотек, а ті, що з'явилися за часів Незалежності України, - мали досить скромні тиражі. Саме тому сьогодні чималий набуток В. Захарченка потребує професійної оцінки та літературно-критичного аналізу як в контексті руху шістдесятників, так і сучасного літературного процесу, адже найновіша збірка новел «Таке поліття» вийшла друком у 2012 р.

Роман «Ярмарок» можна з впевненістю називати романом-хронікою, адже тут скомпоновано події великого відрізку часу (понад півстоліття), до того ж, виклад ведеться в хронологічних межах від раннього дитинства і до смерті головного героя Кирила Шугая. Органічно вплетеними в життя цього персонажа постають історичні події (Перша світова війна, Друга світова: відступ і наступ радянських військ), історичні процеси (колективізація, розкуркулення), національні трагедії (голод 1932-1933 рр. та 1947 р).

Метафоричний образ ярмарку, винесений у заголовок, є своєрідним обрамленням твору - ним починається і завершується роман. Використання образу ярмарку, на нашу думку, створює поетичний підтекст, ліризує оповідь, при цьому найбільшого ліризму автор досягає наприкінці роману, обґрунтовуючи назву твору та підводячи читача до своєрідних «висновків»: «Усе життя наше - великий ярмарок. На твоєму ярмарку було стільки принад, стільки різних спокус [...] Всього було так багато, що можна було просто голову потеряти, вибираючи те, що тобі треба. А умови цього ярмарку жорстокі. Що б ти не вибрав, плата за це одна - твоє життя. От і пильнуйся, вибираючи, щоб не промахнутись, - щоб не покласти всього себе на пару череп'яних свистунців» [2, 223].

Метафоричними можна вважати і назви розділів роману: «Сад», «Млин», які розбивають твір на дві рівноцінні частини. Саме навколо саду і млину відбуваються найдраматичніші колізії в романі. Образ саду дуже місткий, це мірило цінностей: одні його плекають, як і сад душі, інші - руйнують або отримують з нього зиск. Сад, як і млин,- це витвори людських рук, а це підкреслює антропоцентричність першого повноцінного роману В. Захарченка. Загалом, винесення наскрізної метафори в заголовки твору - характерна і продуктивна риса В. Захарченка, на якій вперше наголошує дослідник В. Поліщук: «Одним із улюблених у письменника можна назвати використання наскрізних метафор, з допомогою яких митцеві таки вдається «згустити» художню палітру» [5, 34].

Безперечно, «Ярмарком» автор зарекомендував себе і майстром у царині стилістики твору - вона увібрала перлини фольклору, багатство та образність народної мови. В. Захарченко заявив себе знавцем фразеології рідного народу, при чому «живі» вислови філігранно та органічно вплетені в текст, не перевантажуючи його. Найчастіше письменник використовує багату народну лексику в діалогах персонажів: « - Та хіба ж це дорого? По ваших же грошах віддаю, - чулось над головою. - А ви що, мені в кишеню заглядали? Може, в мене там вітер свище і вовки виють?» [2, 16].

Прислів'я, приказки, порівняльні звороти, діалектизми, записані із вуст сільських жителів, надають творові народного колориту, увиразнюють передачу реалій того часу: «не роз'їдайтесь на малого», «хреста на вас нема, дядьку» [2, 17], «дурні ви, діду, як ступа», «як розпустився, ні стейки йому, ні гейки» «гастиряка такий», «де тебе носить бенеря» [2, 24], «бреши, та не спіши» [2, 28], «щоб ти був живий і здоровий ще сто й один год», «перебрав. джмелі загули з незвички» [2, 60], «чуже добро переїдає йому печінки» [2, 70], «чуже добро їм сльозами віділлється» [2, 92], «тіль-тіль не горгонулась із самої гори» [2, 167].

У «Ярмарку» В. Захарченко чи не вперше звернувся до прийому психологічного паралелізму, який згодом стане одним із продуктивніших у його доробку, своєрідною «візитівкою». Завдяки цьому читач насправді може «смакувати» образами, переживати почуття разом із персонажами твору: «Рахманно стояли яблуні, звісивши до землі коромисла гілок у рясних яблуках. Кирило пройшов садом з кінця в кінець, повернувся і посунув до хати. І тут у нього над головою прохурчало червоне яблуко. Засміялися десь збоку. Кирило озирнувся і побачив Христю поміж порічок» [2, 58]. Багата народна мова, зокрема добірні прислівники («рахманно»), дієслова («посунув», «прохурчало»), метафори («коромисла гілок») ліризують оповідь, створюють потрібний художній об'єм. Знайомство персонажів, розгортання конфліктів, кульмінація твору тощо - згодом природа стане обов'язковим елементом, тлом основних перипетій, які відтворює на папері В. Захарченко. антропоцентризм захарченко письменник повість

Звичайно, не позбавлений перший роман і відвертих недоліків. Так, дещо непослідовною здається оповідь автора про розкуркулення роду Шугаїв, у яких відібрали все майно, але виселили лише за межі села, а згодом навіть дозволили повернутися. Також є елементи відвертої пропаганди колективізації, аргументи на користь спільної власності, обов'язкові для творів того часу.

Висновки

Саме з роману «Ярмарок» бере початок приналежність В. Захарченка канонам неореалізму, формуються продуктивні для автора художні прийоми, кристалізується антропоцентризм світоглядних позицій. У центрі цього твору, як і багатьох наступних, - людина-трудівник з її звичайними клопотами, щоденними турботами та радощами. Водночас, письменник заявляє про себе як про знавця народної мови, звичаїв, педагогіки, філософії. Митець вміло ліризує оповідь, застосовуючи психологічні паралелізми та інші художні засоби. В. Захарченко ставить та вирішує завданняне лише естетичні та літературні, а набагато ширші - суспільні, і навіть виховні.

Список використаної літератури

1. Захарченко В. Клекіт старого лелеки: романи, оповідання. К.: Рад.письменник, 1989. 395 с.

2. Захарченко В. Лозові кошики: роман, оповідання. К.: Рад.письменник, 1986. 368 с.

3. Кривопишина К. «Я почуваю себе вдома скрізь, аби тільки в Україні» (інтерв'ю з В. Захарченком). Черкаський край. 2011. №3 (14 січня). С. 5.

4. Негода М. З народних глибин: Книги наших земляків (рецензія на роман В. Захарченка «Ярмарок»). Молодь Черкащини. 1986. 22 березня. С. 3.

5. Поліщук В. Василь Захарченко: Штрихи до творчого портрета. Черкаси: Сіяч, 1997. 55 с.

References

1. Zakharchenko,V. (1989) Cryingof the Old Storks: novels, stories. K.: Rad.pysmennyk (in Ukr.)

2. Zakharchenko, V. (1986) Vine baskets: novel, story. K.: Rad.pysmennyk (in Ukr.)

3. Kryvopyshyna, K. (2011) «I feel at home everywhere, if only in Ukraine» (interview with V. Zakharchenko) Cherkasskiy kray (Cherkassy area).. No. 3 (January 14). P.5. (in Ukr.)

4. Negoda, M. (1986) From the folk depths: Books of our countrymen (review on the novel by V. Zakharchenko "Fair"). Molod Cherkaschyny (Youth of Cherkasy Region). 1986. March 22. P. 3 (in Ukr.).

5. Polischuk, V. (1997) Vasyl Zakharchenko: Strokes to the creative portrait. Cherkasy: Siyach (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru