Михайло Старицький і Шолом-Алейхем: типологічні паралелі

У творчості Михайла Старицького поруч із українцями діють євреї, які не отримують однозначної (позитивної чи негативної) авторської оцінки. Зосібна в романі “Останні орли” (“Последние орлы”) мовиться про конкуренцію євреїв, котрі після запровадженім німецького магдебурзького права “захопили врешті усе в свої руки”; у Лисянці євреї як “упривілейовані конкуренти” “почали оселятися в центрі містечка, тобто на торговому майдані, витісняючи міщан далі на околиці”. Негативно виписаний портрет шинкаря-єврея Гершка, який величає себе “паном”: “Раптом почувся верескливий крик у супроводі гуркоту коліс, і до воріт батющиного будинку підкотила тарадайка. В ній сидів гладкий, широкоплечий єврей з вогненно-рудою бородою; на ньому був чорний лапсердак, висока хутряна шапка, з-під якої теліпалися довгі руді пейси. Все обличчя його, червоне, гладке, з чорними банькатими очима й чорними й широкими бровами, що сходилися над переніссям, аж пашіло нахабством і пиховитістю” [11, 61]. За тими пихою та зухвалістю криється внутрішнє боягузтво, що проступає “назовні” в межових ситуаціях. Скажімо, “Коли єврей (Гершко - Г. К.) побачив озброєного козака (Залізняка - Г. К.), душа його шугнула в п'яти” [11, 62]; відчувши загрозу смерті від рук Залізняка, “очманілий від страху, єврей не міг промовити й слова: якісь булькотливі звуки, що нагадували стогін і схлипування, виривалися з його горла, а налиті кров'ю очі безпорадно озиралися й благали змилуватись” [11, 63].

Цілком супротилежним є образ Гершкової доньки - Сари; милує око як зовнішній, так і внутрішній портрет дівчини: “[...] риси її обличчя вражали правильністю й красою; вогненно- золотисте волосся її спускалося пишними безладними хвилями на плечі; на білому, як сніг, лобі, що немов сяяв своєю надзвичайною білістю, вигиналися дугами тонкі густі брови; великі чорні очі єврейки, сповнені невимовного смутку, були теж звернені на священика, а гарно вирізані ніздрі її нервово здригалися; ніжний рум'янець просвічував крізь тонку шкіру й то спалахував, то згасав од хвилювання” [11, 48]. Сара відчуває власну чужість не лише на родинному (через батька), а й національному, етнічному, ба навіть релігійному рівнях: “Душно мені там, нудно! Туга гризе. Тяжко від їхньої ненависті й злості [...] Вони ненавидять усіх вас; в їхніх душах тільки злість і помста... Ні, ні! Не можу я жити з ними: чужі вони мені!” [11, 54]. Подібне відчуття й переживанім обґрунтоване Ю. Крістевою: “[...] чужинець починається тоді, коли виникає усвідомлення моєї відмінності, він закінчується тоді, коли ми всі визнаємо себе чужими, бунтуємо проти зв'язків і спільнот” [4, 7]. Відтак Сарин вибір не лише не подивляє, а видається достоту вмотивованим і логічним: “Хочу бути християнкою, хочу бути вашої віри, хочу любити вашого Бога, доброго, лагідного, милостивого, хочу пізнати Його й носити в своєму серці [...] Якщо вас гонять, нехай гонять і мене разом з вами, якщо вас мучать, нехай мучать і мене, все, все хочу розділити з вами!” [11, 54]. Така позиція жодним чином не може бути розцінена як зрада. Причини українсько-єврейського конфлікту прописані у відмінностях віросповідання: “Вони жиди, а ми християни... Ну, от вони й ненавидять нас” [11, 53] (Петро до Прісі).

Настрашений гайдамаками (“очманілий від переляку”), Гершко не лише не губить пихи, його промова перед донькою Сарою навіть набуває крижаного спокою і тверді: “[...] хай кожне слово моє змієм Мойсея вповзе в твоє серце й зцілить його від чорної, страшної недуги або вб'є його отрутою! Справжній, чесний єврей повинен зневажати гоя, бо, за мудрим висловом шулхан-аруха, гой - гірший за собаку!” [11, 66]. Через опір доньки батькова фізична слабість долається незмірним гнівом, погрозами звести Сару з цього світу: “[...] Вей з мір! (українською - Горе мені! - Г. К.) [...] Де це ти знайшла тих чесних людей? У хлопів? Ха! Так он куди твоє серце лежить! Мало не повісили твого батька... так, так, так - у попа ховалися гайдамаки... а дочка за розбійників заступається! Прокляття, що я дожив до такої ганьби! Якщо ти ще раз підеш туди, я уб'ю тебе...” [11, 66]. То не вияв відваги, а радше реакція на “страшний привид лютого гайдамаки”, що “переслідував його скрізь і гнав у сутінках до своєї хати”. Сара завше керується почуттям волі, відтак побажання уманського цадика “Будь щаслива й вільна душею!” трактує по-своєму, а не як благословення перед весіллям “з примусу”. На відміну від свого батька, Сара - богобоязлива, добре знається на всіх канонах Святого Письма. Відтак, тяжко страждає, усвідомлюючи, що батькова смерть зруйнує її щастя, прийдуть покута й покара: “[...] Петре, золото моє! [...] Це ж вийде, що я, дочка, віддаю його в руки месників, це ж вийде, що я сама своїми руками занапастила рідного батька... А підняти на батька руку - страшний гріх. Адже й ваш Бог такого гріха не простить. Ваш Бог вимагає прощати ворогів... Він сам молився за них... Ой Петре, Петре! Він не простить мені такої жорстокості, Він відштовхне мене, і я зостануся сама серед пустелі, далеко від усіх, проклята всіми... Невже ти хочеш нещасній Сарі такої жахливої долі?” [11, 76]. Натомість Гершко остаточно віддалився від Бога, Його заповідей, тим-то з вуст цадика чує лише осуд: “А ти знаєш заповідь Божу - «не убий»? Як же ти насмілюєшся повстати проти веління Єгови? Та чи не ти ж винен, що не зумів привернути серця своєї дитини до себе й до рідного закону? І в який іще час ти замислив це насильство? У день нашої смерті... за годину до суду грізного!.. Скорися і зм'якши серце своєї дочки... дай волю їй... І подумай про свою душу...” [11, 386].

Під час облоги Умані Сара стане християнкою, отримає благословення уманського духівника у православному храмі: “Ти в серці вже носиш Христа... отже, ти хрещена духом... А тому благословляю тебе цим хрестом, нехай він стане твоїм щитом і провідною зіркою в житті... Ти християнка!..” [11, 423]. Саме в цьому храмі дівчина шукатиме прихистку від гайдамаків, але згодом туди ввірвуться інші єврейки з дітьми на руках: “Сара зрозуміла, що тепер уже й храм не захистить: уся ця юрба нещасних жінок теж прибігла шукати порятунку в ньому, й тепер ніхто з гайдамаків не повірить їй, Сарі, що вона прийшла сюди як справжня християнка” [11, 426]. Під страхом смерті юдейки готові зректися своєї віри й охреститися, але моторошні слова-прокльони з вуст старої Рухлі спиняють їх: “Прокляття тому, хто це зробить! Мовчіть, божевільні, ваше відречення не врятує вас од смерті. Вона летить за вами на широких чорних крилах! Кривава, жахлива! Тут, тут, уже близько! Чуєте, як регоче, як лютує вона довкола! Ввійдіть же на той світ, не опоганені хлопською вірою. Прокляття на голову того, хто посміє послухати священика! Хай захлинеться зрадник у крові дітей своїх, нехай духи пекла терзають його й після смерті!..” [11, 426 - 427]. Обряд хрещення Сари в повному обсязі буде здійснено вже перед весіллям із Петром.

Насамкінець відзначимо, що діти Старицького й Шолом-Алейхема успадкували, перейняли гени своїх знаменитих батьків - і це знову ж таки зближує двох митців. Старша донька українського письменника - Марія - стала актрисою, режисером, педагогом; друга - Людмила Старицька-Черняхівська - реалізувалася як літераторка (саме їй батько доручив, довірив виконання його заповіту); середульша - Оксана - була викладачем музики, її чоловіком став Іван Стешенко, перший міністр освіти УНР; син Юрій займався адвокатською практикою, очолював українську “Просвіту”, через активну громадянську позицію тривалий час знаходився під наглядом поліції, зі своєю дружиною - художницею Варварою Савич - був змушений емігрувати до Сухумі. Не спочивала природа й на дітях Шолом-Алейхема. Старший Михайло міг стати перекладачем. Другий син - Наум - досягнув значних успіхів у малярстві; не маючи рідних дітей, виховував прийомного сина. Ліліан (скорочено Лала або Ляля - за чоловіком Кауфман) реалізувалася як письменниця, авторка понад 1000 оповідань. Саме від її доньки - Бел Кауфман - дізнаємося про нащадків єврейського митця: “Продовжувачами роду стали дочки, в яких багато дітей, внуків і правнуків. Здебільшого всі вони медики, адвокати, художники, вчені, театральні діячі. А один із моїх двоюрідних братів, син третьої доньки Шолом-Алейхема Емми, удостоєний званім рицаря Датського королівства. У багатьох родичів є літературні і музичні здібності - даються взнаки гени Шолом-Алейхема”.

Висновки

Обираючи тему для дослідження, ми далебі не сподівалися, що вдасться віднайти так багато вимовних і цікавих збігів у життєвих і творчих долях Михайла Старицького й Шолом-Алейхема, яких на перший погляд єднають винятково доба й батьківщина. Втім зі спостережень можемо виснувати, що мають місце не лише типологічні паралелі, а й потенційні (гіпотетичні) опосередковані (непрямі) контакти. У кожному разі, ми свідомі того, що наша студія жодним чином не може претендувати на статус завершеного дослідження, позаяк чимало аспектів компаративної проблеми “Михайло Старицький - Шолом-Алейхем” (надто в текстуальній площині) лишилися поза увагою і стануть предметом уже подальших розвідок.

Список використаної літератури

1. Грицак Я. Що нам робити з нашою ксенофобією? / Ярослав Грицак І І Критика. - 2005. - Ч. 4 (90). - С. 27 - 28.

2. Клименко (Синьоок) Г. Іван Нечуй-Левицький в оцінках Лесі Українки / Ганна Клименко (Синьоок) // Вісник Черкаського університету. Серія : Філологічні науки. - Вип. 20 (273). - Черкаси, 2013. - С. 68 - 76. Коцюбинський М. Тіні забутих предків. Новели / Михайло Коцюбинський. - Харків : Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2011. - 352 с.

3. Крістева Ю. Самі собі чужі / Ю. Крістева; пер. з фр. 3. Борисюк. - К. : Основи, 2004. - 262 с.

4. Найман О. Історія євреїв України / О. Найман. - К., 2003. - 496 с.

5. Нариси з історії та культури євреїв України / [упоряд. Л. Фінберг, В. Любченко]. - К. : Дух і Літера, 2005. - 440 с.

6. Озік С. Метафори і пам'ять. Вибрані есеї / Сінтія Озік ; пер. з англ, та упоряд. Я. Стріхи. - К. : Дух і Літера, 2014. - 288 с.

7. Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи : вибрані статті / [за ред. Ентоні Полонськи ; пер. з англ.]. - К. : Дух і Літера, 2011. - 410 с.

8. Поліщук В. Про класиків, неокласиків і сучасників / Володимир Поліщук. - Черкаси : Вид. Чабаненко Ю., 2007.-358 с.

9. Синьоок Г. Леонід Первомайський - Арсеній Тарковський : діалог доль і творчості / Ганна Синьоок. - Черкаси : Вид. Чабаненко Ю., 2008. - 136 с.

10. Старицький М. Останні орли / Михайло Старицький. - Львів : Каменяр, 1990. - 440 с.

11. Старицький М. Твори : У 6 т. / Михайло Старицький. - К. : Дніпро, 1989. - Т. 1. - 543 с.

12. Старицький М. Твори : У 6 т. / Михайло Старицький. - К. : Дніпро, 1990. - Т. 6. - 831 с.

13. Українська література у портретах і довідках : Давня література - література XIX ст. : [довідник] / [редкол.: С. Денисюк, В. Дончикта ін.]. - К. : Либідь, 2000. - 360 с.

14. Франко І. Ът Лкіепй^е (до юдейського питання): статті / Іван Франко. - К. : МАУП, 2002. - 40 с. Чередник Л. Вивчення творчості Шолом-Алейхема у школі: [посіб. для вчителя] / Л. Чередник. - Харків : Веста : Ранок, 2003. - 176 с.

15. Чижевський Д. Реалізм в українській літературі / Дмитро Чижевський ; підготов, тексту, передм. М. Наєнка. - К. : Просвіта, 1999. - 120 с.

16. Шолом-Алейхем. Твори : У 4 т. / Шолом-Алейхем. - К.

17. Шолом-Алейхем. Твори : У 4 т. / Шолом-Алейхем. - К.

18. Шолом-Алейхем. Твори : У 4 т. / Шолом-Алейхем. - К.

19. Яковенко Наталя : “Українська пам'ять про Хмельницького не знає єврейського сюжету”. 21 жовтня 2011

References

1. Grytsack, Ya. (2005). What must we do with our xenophobia? Critics (Krytyka), 4, 27-28 (in Ukr.)

2. Klymenko (Syniook), G. A. (2013). Ivan Nechui-Levytsky in Lesia Ukrainka's opinions. Visnyk of Cherkasy University, 20, 68 - 76 (in Ukr.)

3. Kotsubynski, M. (2011). Shadows of forgotten ancestors. Novels. Kharkiv: Book Club “Family Leisure Club” (in Ukr.)

4. Kristeva, Yu. (2004). They are strange to themselves. Kyiv: Osnovy (in Ukr.)

5. Naiman, O. (2003). The history of the Ukrainian Jews. Kyiv (in Ukr.)

6. Essays on the history and culture of the Ukrainian Jews. (2005). In L. Finberg, V. Liubchenko (Ed.). Kyiv: Duh i Litera (in Ukr.)

7. Ozic, C. (2014). Metaphors and memory. Kyiv: Duh i Litera (in Ukr.)

8. Polin. Studies on the history and culture of Jews of the Eastern Europe. Featured articles. (2011). In Entony Polonsky (Ed.). Kyiv: Duh i Litera (in Ukr.)

9. Polishchuck, V. (2007). About classics, neoclassics and contemporaries. Cherkasy: Publisher Chabanenko Yu. (in Ukr.)

10. Syniook, G. A. (2008). Leonid Pervomaysky and Arseny Tarkovsky: dialogue of biographies and literary works.

11. Cherkasy: Publisher Chabanenko Yu. (in Ukr.)

12. Starytsky, M. (1990). Past eagles. Lviv: Kameniar (in Ukr.)

13. Starytsky, M. (1989). Literary works: Vol. 1. Kyiv: Dnipro (in Ukr.)

14. Starytsky, M. (1990). Literary works: Vol. 6. Kyiv: Dnipro (in Ukr.)

15. Ukrainian literature in portraits and references: Ancient literature - literature of the 19th century (2000). In S. Denysiuk, V. Donchyk (Ed.). Kyiv: Lybid (in Ukr.)

16. Franko, I. (2002). Zur Judenfrage (to the Jewish problem). Kyiv: MAUP (in Ukr.)

17. Cherednyk, L. (2003). Studying of Sholom-Aleichem 's literary works at school. Kharkiv: Vesta: Ranok (in Ukr.) Chyzhevski, D. (1999). Realism in the Ukrainian literature. Kyiv: Prosvita (in Ukr.)

18. Sholom-Aleichem. (1967). Literary works: Vol. 1. Kyiv: Dnipro (in Ukr.)

19. Sholom-Aleichem. (1968). Literary works: Vol. 3. Kyiv: Dnipro (in Ukr.)

20. Sholom-Aleichem. (1968). Literary works: Vol. 4. Kyiv: Dnipro (in Ukr.)

21. Yakovenko, N. (2011). “Ukrainian memory about Khmelnytsky doesn't know the Jewish plot”.

Размещено на Allbest.ru