Особливості творчого самовираження кілійського поета Валерія Виходцева

Размещено на http://allbest.ru

Особливості творчого самовираження кілійського поета Валерія Виходцева

Галина Райбедюк

Анотація

Пропонована розвідка є першим підступом до комплексного й різноаспектного дослідження поетичної спадщини одного з найталановитіших митців слова Українського Придунав'я Валерія Виходцева. У статті висвітлюється естетична природа його лірики в її індивідуальній своєрідності. Розглядаються домінанти мистецького світогляду поета крізь призму творчої саморефлексії, аналізується структура авторського «Я» і модуси його текстуального втілення, характеризуються рівні естетичного самовираження у зв'язку з авторською свідомістю, з'ясовуються особливості художнього мислення як формотворчого чинника естетичної системи. поетичний ліричний естетичний виходцев

Основну увагу зосереджено на особливостях суб'єктної сфери авторського тексту, зумовленої інтровертованим типом характеру. Розкрито художню функціональність та естетичну самодостатність архетипної образності як сутнісної складової ліричного наративу поета. Проаналізовано його мовну самопрезентацію на рівні мікроструктури тексту (стилістично маркована лексика, тропи, фігури, акцентовані звукові явища) в ракурсі мистецької самоідентичності. Встановлено перспективні шляхи наукового осягнення художнього світу лірики В. Виходцева з позицій сучасних інтерпретаційних парадигм.

Ключові слова: авторський текст, саморефлексія, домінанта, авторське «Я», ліризм, суб'єкт лірики, архетипний образ, мистецька самоідентичність.

Постановка проблеми в контексті сучасної науки та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями

Постать кілійського поета Валерія Панасовича Виходцева (1949-2003) в літературному інтер'єрі Українського Придунав'я останніх десятиліть ХХ століття видається дещо осібною з огляду на ідеалізм ліричного самовираження, романтичні візії, неприйняття стереотипів соціально ангажованого художнього вислову, ненастанне прагнення гармоніювати світ. Його вповні можна вважати репрезентантом позачасової поезії, послідовником віталістичної концепції давньоукраїнського мислителя Григорія Сковороди з його націленістю на апостольську духовну вивершеність та особистісне самовдосконалення. Він створив неповторний гімн красі життя, утверджуючи його високе начало, спрагу ідеального, асоційованого з християнськими морально-етичними та національними пріоритетами. Знакова збірка В. Виходцева із символічної назвою «Дзвони вічного добра» (Ізмаїл- Кілія,1998) (як, власне, й наступна - «Полум'я кульбаб») вписала особливу сторінку в культурний ландшафт придунайського краю, ставши його окрасою, візитівкою в загальнонаціональному духовному просторі. Засновник кілійського літоб'єднання «Дунайська хвиля» (м. Кілія - районний центр на півдні Одещини), член Національної спілки письменників України (2000 р.), дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», один із авторів видання «Артекультура» в Мілані, він відчутно розширив уявлення про митця регіонального рівня, натомість заявив про себе як про рідкісного майстра пера європейського засягу.

Загальна атмосфера художнього простору лірики В. Виходцева формує самобутню естетичну ауру, своєрідний ритмічний малюнок, унікальну багатоголосу авторську картину світу. В контексті творчості придунайських митців слова він вирізняється глибоким ліризмом поетичногосамовираження, самозосередженістю та самоконцентрацією, гранично індивідуальним світосприйняттям і світовідтворенням, іманентністю українській ментальності та фольклорно-літературній традиції. Інтимізація його художнього вислову виражається на усіх рівнях авторського тексту. Вона відчутна і в смислових вимірах лірики, й у жанрових модифікаціях, і у формальних ресурсах поетики (лексичному, версифікаційному, звуковому тощо). Вірші митця відзначаються «глибоким психологізмом, багатогранністю манери письма, органічністю ліричного начала, всеохопним тяжінням до любові і добра, неупокореним заглибленням у національні корені буття народу»¹.

Дослідження духовних основ художнього мислення В. Виходцева та ключових аспектів його естетичної системи органічно вписується у формат тенденції сучасного літературознавства з його націленістю на збереження автентичності регіональних культур у їх багатстві та розмаїтті. Статтю підготовлено як складову частину комплексної теми наукового проекту Ізмаїльського державного гуманітарного університету «Регіональна література і живопис етнічних груп Українського Придунав'я як засіб формування колективної ідентичності локальног соціуму»» (наказ МОН України № 1466 від 28. 12. 2018).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукове освоєння творчої спадщини В. Виходцева сьогодні перебуває на початковій стадії. Більшість із дотепер написаного про художній світ його лірики - це переважно спогади близького оточення митця, невеликі за обсягом ювілейні публікації, що вряди-годи друкувались на сторінках регіональних російськомовних періодичних видань (переважно кілійської газети «Дунайская заря»). Деякі аспекти індивідуального стилю В. Виходцева розглядає у своїй статті О. Томчук, зосередившись на рівні художньої мови його поезії, потрактувавши колоративи як авторський прийом моделювання художньої картини світу митця Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 2. Томчук О. Ф. (2006). Колоративи в художніх текстах поетів Подунав'я (на матеріалі творчості Валерія Виходцева). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Вип. 21. С. 136-14.. Аспекти естетичного модусу художньої історіософії митців Придунав'я, а в цьому контексті й В. Виходцева, розглянуто нами у спеціальній студії Райбедюк Г. Б. (2018). Ключові аспекти художньої історіософії поетів Придунав'я. ІУ Дунайські наукові читання: гуманітарна освіта в теорії та практиці: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (23 жовтня, 2018 року). Ізмаїл : РВВ ІДГУ. С. 95-98.. Контекстуальний підхід до інтерпретації художнього світу лірики В. Виходцева подано в колективній монографії науковців Ізмаїльського державного гуманітарного університету (Г. Райбедюк, Л. Реви- Лєвшакова, А. Соколова, О. Томчук). Автори розвідки одностайно вказують на вкоріненість їх лірики у загальнонаціональну літературно-мистецьку традицію, водночас виділяючи як іманентну складову художнього світу кожного з них (В. Виходцева в тім числі) регіональну атрибутику та етноміфологемну поетику. З огляду на регламентовані межі монографії усебічно проаналізувати творчий доробок митця як цілісної художньої системи автори праці закономірно не змогли, пунктирно окресливши оптимальні шляхи подальшого дослідження. Основна думка, що її резюмовано в монографії, полягає в тому, що «досить рідкісні публікації говорять про певні прогалини в дослідженні розвитку літератури нашого краю» Українське Придунав'я у світлі гуманітарних досліджень : До 75-річчя Ізмаїльського державного гуманітарного університету : монографія (2015). Ізмаїл : СМИЛ. С. 146..

Наукові завдання статті. Серед дослідницьких завдань виділяємо виявлення сутнісних ознак художньо-філософського складу індивідуалізованого «Я»-поета як митця- інтроверта та обґрунтування його творчого самоозначення у поетичному слові, архетипній образності й мовній самопрезентації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Своєрідність будь-якого мистецького феномену безпосередньо пов'язана з особливостями художнього мислення автора, його здатністю до самовираження у слові, тільки йому притаманними шляхами творчої реалізації художньої свідомості, індивідуальними засобами зображення й вираження тощо. Саме від специфіки художнього мислення письменника найбільшою мірою залежить стильова палітра творчості, власні закони організації матеріалу в єдине ціле, що ним є його текст як індивідуальна образна макроструктура (інша, художня реальність). У зв'язку з цим, як справедливо зазначає Г. Клочек, «пізнання закономірностей художнього мислення автора є не чим іншим, як пізнанням «регулятора» його поетики або ж, інакше кажучи, системо/формо/стилетворчого чинника його творів» Клочек Г. Д. (2007). Енергія художнього слова : збірник статей. Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. С. 61..

Рефлексивне осягнення суб'єктом власного внутрішнього буття відкриває перед інтерпретатором світоглядну основу художності його текстів. Адже саме крізь призму саморефлексії митець повертається до сприйнятих та осмислених реалій уже на іншому рівні, в художньому режимі самоосмислення на тлі особистих, національних, загальнолюдських проблем. Означені підходи наукового пізнання творчої особистості уможливлює створення цілісного уявлення про мистецьку індивідуальність, її внутрішній простір. Ідеться не про його поривання зв'язків із простором зовнішнім. Радше навпаки, оскільки контакти особистості із зовнішнім світом обмежені фізичними законами локального простору. Тому такі митці слова завдяки своїм вродженим психологічним особливостям і рідкісній схильності до саморефлексії здатні формувати неповторний внутрішній простір. Відтак їх творче самовираження оприявнює медитативні стани й широкий спектр розмислів над власним життям як частиною Всесвіту.

Саме такою є мистецька субстанція В. Виходцева. В максимальній самозосередженості закладені основи «інтиму» (М. Наєнко) його письменницької праці, «секрети поетичної творчості» (І. Франко). Виразною типодиференційною ознакою стильової манери кілійського митця є рідкісна здатність підмічати й вербалізувати навіть звичайні буденні речі, тривіальні явища, поетизувати довкілля, глибоко особистими нотальностями передавати власні уявлення про вічні істини буття, загальнолюдські животрепетні проблеми. Для нього, як, скажімо, для класика української лірики

А.Малишка, не існувало «не поетичних» тем, і в цьому, мабуть, «найбільше виявляє себе істинність мистецького обдарування» Гончар О. Т. (1980). Письменницькі роздуми : літературно-критичні статті. Київ : Дніпро. С. 167.. Творча еволюція В. Виходцева має свою особливість. В його біографії немає так званого періоду учнівства. Про перші друковані поезії митця не можемо говорити як про звичну пробу пера. Він не поспішав із публікацією творів, тому що «висвячення “вірша в собі і для себе” завжди було для нього явищем самодостатнім Сушинський Б. І. (1998). Ріка вселюдської самотності. Виходцев В. П. Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 4..

Мотивна структура лірики В. Виходцева багата й розмаїта:філософське осмислення буття (цикл «Світ краплини»), історична минувшина народу (цикл «Козацькі люльки», вірші: «Скіфська баба», «Доля», «Шануймо, друзі, нашу долю»; пісня «Ой, за Дунаєм...»), проблеми рідної мови («Літера до літери», «Мова»), призначення слова й роль митця («Я виважую слово», «Найкраще пишеться вночі»), краса людських почуттів (цикл «Молитва коханню»), місце мистецтва в житті людини («Скрипка», «Бандура», «В кімнаті Михайла Василюка»), повернення до витоків («Я родом з Поділля.», «Ой, Поділля, моє Поділля!»). Об'єднуючим началом смислового поля лірики поета є загальнолюдські, вічні вартощі, насамперед, добро та біль за людину («Дзвони вічного добра», «Право на добро»). Близьке оточення В. Виходцева свідчить про його тонку натуру, глибоку душевність, доброту, лагідне ставлення до людей. Мабуть, саме тому «біль вчувається у багатьох його віршах [.] чи це вірші-притчі чи вірші-спогади, роздуми чи романтичні козацькі пісні [...] відгомони минулої війни чи вірші про друзів - завжди перед нами чесна й чутлива людина зі своїми радощами й тривогами, почуттями й думками, зі своїм внутрішнім світом» Співак Р. Утренняя музыка травы. URL: http://kiliya.info/blog/utrennjaja_muzyka_travy/2014-05-05-4671- 987. pdf (дата звернення: 20. 11. 2019)..

Окрему сторінку в доробку В. Виходцева становлять вірші, в яких опоетизовано буджацький край, ріку Дунай, місто Кілію, бессарабські степи й сиві лимани («Ой, за Дунаєм голубим», «Буджак», «Гомін степу» та ін.). У віршах цього тематичного спектру відстежуємо особливу ліричність. Її формує семантичний аспект художньої мови, що її автор використовує як маркер вираження свого глибоко інтимного ставлення до зображеного (славне, рідний). Злитість ліричного героя з рідними просторами увиразнює присвійний займенник (мій) та експресивна лексика (планеточка): «Славне місто Кілія - / Тут планеточка моя / Біля рідного Дунаю. / Я завжди його впізнаю...» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 6.. Буттєві реалії прочитуються в багатьох поезіях, в яких зафіксовано ліричні одкровення, сповнені емоційними переживаннями, сповідальними інтонаціями, апельованими до придунайських просторів, що стали для поета другою рідною батьківщиною (народився в селі Байбузівка Савранського району на Одещині.). Ці реалії передаються багатими ресурсами онімного складу лексики, в яких на експліцитному рівні прочитується придунайський антураж. Вони є невід'ємним сегментом художнього простору авторського тексту В. Виходцева, як і всіх митців Українського Придунав'я: «В надвечір'ї неозорий / Степ Буджацький догора, / А у небі ясні зорі / Від Дунаю до Дністра» Там само, с. 14. Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 5..

В.Виходцев у своїй ліриці почувається невимушено, природно. Його рядки, попри драматичне звучання й легкий смуток, перейняті потужним віталістичним пафосом, фіксацією улюбленого ним стану осяяння, романтичного здивування світом, бажання «слухать вічну течію і пізнавать природу істин...»¹¹. І ця риса характеру значною мірою визначила загальний настрій ліричної стихії його поезії: «Та вірю я, що в чиїхось грудях / Не стане місця холодним грудням.» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 91.. Тонка акварельна манера індивідуального письма, вроджена чистота й рідкісна ясність світовідчуття й світовідтворення, особлива увага до краси в усіх її проявах, до людської долі - це ті ознаки творчої манери котрі склали основу художнього стилю поета.

Ця риса його творчого самовираження особливо виразно прочитується у лаконічних, естетично довершених медитативних катренах, філософськи наснажених і водночас глибоко ліричних. Для потвердження наведемо одну з багатьох можливих художніх ілюстрацій - чотиривірш із циклу «Світ краплини» (збірка «Дзвони вічного добра»): «А місяць на небі гострий: / Лиш ручку - і серп уже./ Не підем сьогодні в гості, / А підемо щастя вжнем» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 85..

Суб'єкт лірики В. Виходцева засвідчує позірно виражений взірець інтроспекції. Якщо поет і торкається ідеологічних проблем (переважно історіософського характеру, приміром, у циклі «Козацькі люльки»), то його ідеологія межує з високою естетикою (за суттю й за формальними ознаками). Як поет, він увесь заглиблений у спогади, притчі, у фольклорну заромантизованість козацької пісні, в оту відстороненіть від велелюддя, котра ріку його творчості, як і омріяну ріку дитинства, перетворює на ріку вселюдської самотності» Сушинський Б. І. (1998). Ріка вселюдської самотності. Виходцев В. П. Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 4.: «Порожньо так... Але вже тісно думам... / І ще гіркіші стали полини...» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 86..

У внутрішньому просторі авторського тексту В. Виходцева наскрізний мотив самотності оприявнює його архетипну природу. Бо ж ідеться радше про феномен психологічного характеру як установку свідомості, що її основоположник аналітичної психології К.-Г. Юнг назвав архетипом. Його образні трансформації в ліричному наративі поета виражають внутрішній буттєвий стан особистості, внаслідок якого «виникає індивідуальна самосвідомість» Зборовська Н. В. (2003). Психоаналіз і літературознавство : посібник. Київ : Академвидав. С. 142.. У зв'язку з текстуалізацією архетипного образу самоти у творчості поета, вочевидь, годилось би вести мову про давньоукраїнську філософсько- мистецьку традицію самітництва як покликання, відмінно від самітництва як «ущемлення».

Його результатом, як відомо, є ушляхетнення духу. В ліриці В. Виходцева ця традиція прокреслюється доволі ясно й прозоро. В цьому сенсі архетип самоти як психологічна домінанта художнього мислення поета і як стрижневий мотив його лірики засвідчує перманентність не лише художнього процесу, а й психологічних особливостей ментальності української нації. У віршах означеного смислового поля рельєфно прочитується код творчої самоідентичності поета, його мистецького самовираження у слові: «Я виважую слово, / Я відшукую голос / У багатоголоссі / Єдиний, свій» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 62..

Починаючи з перших публікацій, В. Виходцев звернув на себе увагу передусім силою та чистотою почуттів ліричного героя, що передаються медитативним плином думки та врівноваженістю його поетичного вислову, виразною презентацією авторського «Я», зануреного у світ особистих думок і почуттів. Його іманентною складовою є філософське самозаглиблення, до певної міри втеча у власний внутрішній простір заради уникнення деіндивідуалізації: «Ніхто вже мою душу не впіймає, / Хоч в словоблуддя плутали своє. / Душа поета вільну вдачу має / Й кордонів тут ніяк не визнає» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 86.. (Художня функціональність архетипу душі - окрема тема спеціального фахового дослідження).

Творче самовираження В. Виходцева рельєфно прочитується в документальних «кадрах» його особистого життя, зокрема, у віршах, присвячених колегам по перу. Вони увиразнюють мистецькі уподобання, ліризують рух авторської свідомості у напрямку до творчого осяяння, вносять корективи в біографічну канву й водночас у творчу поставу митця: «Скіфська баба» (присвята одеському поету Б. Сушинському); «Можливо, я себе гублю...» (присвята кілійській поетесі Є. Томші), «Яке в нас небо неозоре» (присвята татарбунарській поетесі Г. Лисій), «Білі квіти» (присвята ізмаїльському художнику П. П. Чакіру).

На особливу увагу тут претендують віршові присвяти М. Василюку, з яким В. Виходцева пов'язували тривала дружба й близькі творчі взаємини («Бандура», «В кімнаті Михайла Василюка»). Вони перейняті особливим ліризмом, високим рівнем драматизму, кульмінація якого сягає душевного надриву автора у зв'язку з трагічною загибеллю поета-кобзаря, пристрасного співця «Придунаю журавлиного»: «Затихла бандура - не грає. / Не торкнуться пальці її. / І ніколи уже не розкрає / Моє серце і думи мої» Там само, с. 21.. Для підсилення ліричного начала та емоційного стану автор вдається до традиційного засобу персоніфікації (бандура «тужно зітхає») та емоційно марковано лексики («самітня бандура», «гаптована журбою»), що формує естетичний потенціал твору.

Вірші-присвяти В. Виходцева виявнюють джерела формування авторського тексту. Вони не тільки доповнюю інформацію про адресата, а й репрезентують ліричного суб'єкта самого автора. Тому їх можна вважати певною мірою автороцентричними. Тут емпіричний автор перебуває у межах власного тексту. Уведені до сюжетики віршів життєві реалії оприсутнюють риси психологічного портрета самого поета, увиразнюють його творчу самохарактеристику та самономінацію. У такий спосіб розгортається автокомунікація «Я» / «Інший» із мистецької дистанції; сам же текст унаочнює інтенції автора, його жагу ідеального, ідею сковородинівської екогармонії, котру він акцентує в естетичному просторі інших майстрів слова, звуку, пензля, як, приміром, у присвяті художнику П. Чакіру: «За оте єдине диво світу / Він віддав би профіль пірамід» Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 26.. Текст присвяти поет ліризує багатьма властивими його манері формальними ресурсами, зокрема, емоційно наснаженою лексикою (ніжно, зігріті), колоративами («надії квітка біла-біла»), незужитими метафоричними структурами («зігріті його серцем квіти», квітка «цілувала в травах береги») тощо.

Багате смислове «ложе» художнього простору лірики В. Виходцева становить її архетипальний модус. Крім зазначеного вище архетипу Самоти, відповідне ядро творчого самовираження поета становить художній синтез національних архетипів хати й матері в поєднанні з образами міфологічної генези (вишня), котрі структурують національний варіант універсального архетипу світового дерева.

Текстуалізуючи доволі широкий діапазон асоціативних зв'язків, ці образні структури набувають статусу символічних. Адже відомо, що образи матері й хати (оселі, дому) є свого роду ментальними стереотипами, що ретранслюють в художній текст давні уявлення про людину і світ - від праслов'янських повір'їв і народних пісень до художньої свідомості сучасних митців. У В. Виходцева означений образний ряд збагачений індивідуально-авторськими асоціаціями. Естетизація образу вишневого цвіту символізує живу сув'язь між світами, особисту причетність автора до вічного колообігу життя. Потвердженням сказаного є вірш, що має симптоматичну назву «Вишневий цвіт»: «Квітнуть вишні в квітні біля хати - / І зробилось біло у саду, / Де мене чекає біла мати, / Зупинивши стомлену ходу...» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 13..

У віршах В. Виходцева частотними є ліричні сюжети, в яких зазначені образи набувають архетипної конотації, стають мовними знаками із внутрішньою формою безсмертя, світової рівноваги. Цьому сприяють естетичні функції широкого спектру колоративів, що є ключовими маркерами ідіостилю митця. Особливо значущим для нього є білий колір. Маючи архетипну генезу, світла барва виступає символом духовної та душевної чистоти, гармонійного світопорядку. Як підкреслює О. Томчук, у використанні білого кольору поет «явно слідує фольклорній традиції зображувати навколишній світ у світлих барвах з виключно позитивною семантикою» Томчук О. Ф. (2006). Колоративи в художніх текстах поетів Подунав'я (на матеріалі творчості Валерія Виходцева). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Вип. 21. С. 138.. Таких прикладів у його доробку чимало: «Біле поле. Дерева білі. / І над ними прозора ніч / Задивилась у білі ріллі, / В біле видиво протиріч» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 17..

Творче самовираження В. Виходцева передається й через особливості самобутньої атмосфери тексту, котра асоціюється з музичною. Тут панує своя система лейтмотивів, настроїв, фонічного інструментування (звучні рими), що формують своєрідний інтонаційно-ритмічний малюнок, підтекст значень, музичну й образну організацію мови. Невипадково значну частину віршів митця покладено на музику.

Окремі з них і образною системою, й ресурсами поетики, що ліризують текст, функціонують у типологічному річищі фольклоу (наприклад, вірш «Ой, за Дунаєм голубим.»). Свою причетність до світу автор передає з допомогою активного використання парадигми особового та присвійного займенників, котрі увиразнюють суб'єктну сферу тексту, у такий спосіб його ліризуючи: «Допоки Ви в моїх очах, / Я буду жити і страждати, / Буде в мені моя печаль» Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 39.

Сутнісним маркером глибокого ліризму поезії В. Виходцева є синтаксична організація тексту, зокрема частотні плеонастичні фігури (анафори) та фігури конструкції (градація, інверсія). Маючи схильність до медитативного вислову, поет найчастіше використовує фігури мислення, насамперед, риторичні запитання та звертання.

Власне, їм належить ключова роль в інтимізації тексту, в увиразненні емоційної сфери тексту: «Чому душевну перевтому / Я відчуваю між людьми?» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 19.; «У кого теж болить душа?» Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 14.. Особлива роль у відтворенні почуттів учасників діалогу належить риторичним фігурам: «Кому з нас тишу цю порушить, / Кому з нас першому пройти?!» Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 19. С. 76..

Стилістичні ресурси поетичного синтаксису ліризують і філософські тексти поета, які в його доробку посідають чільне місце. В них окреслено низку питань, котрі актуалізують вічні проблеми буття, плідно презентують темпоральний код життя, характерний для творчого самовираження поета духовний вимір часу, що «розв'язує правічності загадки / З питанням: перебути чи прожить?» Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 21..

Висновки

Отже, В. Виходцев сформував індивідуальний художній світ, створив неповторний лірико-драматичний тембр. Попри широкий діапазон мотивів, його поезія - це насамперед лірика задушевної сповідальної інтимності, високої естетичної енергетики. Він свідомо цурається формалістичних новацій, вишуканих тропеїчних структур, авангардних строфічних модуляцій тощо. Проте зовнішня формальна простота його вірша є ілюзорною.

В. Виходцев вельми своєрідний у формі, в чутті слова, далекий від стереотипів та зужитості образотворення. Він володів рідкісною здатністю зміщувати акценти на духовні пріоритети, інтуїтивне пізнання світу, самозаглиблення. Його манеру конституює стан, означений психологами як осяяння.

Саме воно й визначило індивідуальні коди авторського тексту митця, асоційовані із сильною суб'єктивною домінантою, яскраво вираженим авторським «Я», котре виразно ліризує його поезію.

Це той випадок, коли творчість ілюструє самонаближення митця, дорогу до себе самого, що її відомий український психолог М. Боришевський означив у такий спосіб: «Особистість починається із самосвідомості» Боришевський М. Й. (2010). Дорога до себе : Від основ суб'єктивності до вершин духовності : монографія. Київ : Академвидав. С. 6.. В. Виходцев структурував «власний мистецький світ, поламавши «звичні уявлення й усталені критерії мистецького пізнання» Сушинський Б. І. (1998). Ріка вселюдської самотності. Виходцев В. П. Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 4..

Він продемонстрував феноменальну здатність лірично передавати вібрацію душі, тонко фіксувати психологічну правду.

Його субстанція - органічність вислову, максимальна самозаглибленість, самоконцентрація, самозосередженість. Це апогей високого духу, абсолютизація краси й жаги ідеального досягаються стилістично доцільним використанням ресурсів архетипної образності, філігранної строфіки, витонченого слова, тобто естетичної природи тексту в її іманентній сутності.

Таким чином, лірично налаштована свідомість В. Виходцева надає його віршам додаткового формозмістового виміру, відтак передбачає перспективність обраного напрямку дослідження та широкий спектр інтерпретації.

Література

1. Виходцев В. П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 19. С. 76. Виходцев В. П. (1998). Полум'я кульбаб : поезії. Одеса : Маяк. С. 26. ¹ Виходцев В.П. (1998). Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 13.

2. Гончар О. Т. (1980). Письменницькі роздуми : літературно-критичні статті. Київ : Дніпро. С. 167.

3. Зборовська Н. В. (2003). Психоаналіз і літературознавство : посібник. Київ : Академвидав. С. 142.

4. Клочек Г. Д. (2007). Енергія художнього слова : збірник статей. Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. С. 61.

5. Райбедюк Г. Б. (2018). Ключові аспекти художньої історіософії поетів Придунав'я. IV Дунайські наукові читання: гуманітарна освіта в теорії та практиці: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (23 жовтня, 2018 року). Ізмаїл : РВВ ІДГУ. 95-98.

6. Сушинський Б. І. (1998). Ріка вселюдської самотності. Виходцев В. П. Дзвони вічного добра : поезії. Ізмаїл-Кілія. С. 4.

7. Томчук О. Ф. (2006). Колоративи в художніх текстах поетів Подунав'я (на матеріалі творчості Валерія Виходцева). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Вип. 21. С. 136-14.

8. Українське Придунав'я у світлі гуманітарних досліджень : До 75-річчя Ізмаїльського державного гуманітарного університету : монографія (2015). Ізмаїл : СМИЛ. С. 146.

References

1. Boryshevskyi M. Y. (2010). Doroha do sebe : Vid osnov sub"yektyvnosti do vershyn dukhovnosti [The road to yourself : From the basics of subjectivity to the pinnacles of spirituality] : monohrafiia. Kyiv : Akademvydav. 416 p. [in Ukrainian].

2. Vykhodtsev V. P. (1998). Dzvony vichnoho dobra : poezii [The bells of eternal good : poetry]. Izmail-Kiliia, 104 p. [in Ukrainian].

3. Vykhodtsev V. P. (1998). Polumia kulbab : poezii [Flames of dandelions : poetry]. Odesa : Maiak. 48 p. [in Ukrainian].

4. Honchar O. T. (1980). Pys'mennyts'ki rozdumy [Writer's reflections]. Kyiv : Dnipro. 314 p. [in Ukrainian].

5. Zborovska N. V. (2003). Psykhoanaliz i literaturoznavstvo [Psychoanalysis and Literary Studies] : posibnyk. Kyiv : Akademvydav. 392 p. [in Ukrainian].

6. Klochek H. D. (2007). Enerhiya khudozhn'oho slova [The energy of the artistic word] : Kirovohrad : Redaktsiino-vydavnychyi viddil Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. 448 p. [in Ukrainian].

7. Raibediuk H. B. (2018). Klyuchovi aspekty khudozhn'oyi istoriosofiyipoetiv Prydunav 'ya [Key aspects of the art historiography of the poets of the Danube Region]. IV Dunaiski naukovi chytannia: humanitarna osvita v teorii ta praktytsi: Materialy Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii (23 zhovtnia, 2018 roku). Izmail : RVV IDHU. P. 95-98. [in Ukrainian].

8. Spivak R. Utrennyaya muzyka travy [Morning grass music]. URL : http://kiliya.info/blog/utrennjaja_muzyka_travy/2014-05-05-4671-987. pdf (data zvernennia: 20. 11. 2019) [in Ukrainian].

9. Sushynskyi B. I. (1998). Rika vseliudskoi samotnosti [The river of human loneliness] // Vykhodtsev V. P. Dzvony vichnoho dobra : poezii [The bells of eternal good : poetry]. Izmail- Kiliia. P. 3-5 [in Ukrainian].

10. Tomchuk O. F. (2006). Koloratyvy v khudozhnikh tekstakh poetiv Podunavia (na materiali tvorchosti Valeriia Vykhodtseva) [Colors in the Artistic Texts of Podunavie Poets (Based on Valery Vyhodtsev's Creativity)]. Naukovyi visnyk Izmailskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu. Vyp. 21. P. 136-140 [in Ukrainian].

11. Ukrayins'ke Prydunav"ya u svitli humanitarnykh doslidzhen': Do 75-richchia Izmailskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu : monohrafiia (2015). Izmail : SMYL, 230 p. [in Ukrainian].

Abstract

Raybedyuk G.

Key words: author's text, self-reflection, dominant, authorial self, lyricism, lyric subject, archetypal image, artistic self-identity

Размещено на Allbest.ru