Художнє втілення комплексу ініціації жіночих персонажів у дилогії Д. Лессінг "Маара і Данн"

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Художнє втілення комплексу ініціації жіночих персонажів у дилогії Д. Лессінг «Маара і Данн»

Проскуріна Наталія Юріївна, викладач

кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології

Summary

Artistic embodiment of women's initiation complex in D. Lessing's dilogy “Mara and Dann”

Proskurina N. Y. Lecturer of History of Foreign Literature and Classical Philology Department Kharkiv V. N. Karazin National University

The article is devoted to the study of writer's creativity, whose name is associated with the flourishing of the twentieth-century feminist movement. However, the literary heritage of Doris Lessing brings into the picture a much larger range of topics. That's why literary critics have a reason to talk about Doris Lessing both as a postmodern writer and as a science fiction writer.

The object of the literary analysis are novels “Mara and Dann”, “The Story of General Dann, Mara's daughter, Griot and the Snow Dog”, which belong to the late period of D. Lessing's creativity.

The purpose of the article is to explore the mythological features of initiation complex embodiment drawing on the example of female characters of the dilogy. The specificity of the material under study and the nature of the tasks set necessitated the use of a complex of methods: the structural-semantic method, which made it possible to investigate the features of the embodiment of the initiation concept in novels; The myth- critical approach is used to determine the mythological elements and the specifics of the imagery system in the dilogy “Mara and Dann”.

The scientific novelty of the research consists in analyzing the complex of the initiation ritual as a necessary stage of initiation into a new sacred status. An analysis of the mythological aspects of the writer's dilogy will deepen the understanding of the specifics of the artistic world D. Lessing, whose work reflects the neo-mythological tendencies of English literature of the 20th and 21st centuries, and also outlines the vectors for further study of contemporary Anglo-American writers' works, whose works have neo-mythological features.

As a result of the analysis of the novels of D. Lessing, it is concluded that according to scientists, the initiation complex is a set of rituals which purpose is a radical change in the status of the initiated person. The initiation complex is embodied in the novels of D. Lessing on the example of the consecration of the main characters - Mara and Tamar. Since the mother and daughter are descendants of the royal family, the purpose of the rituals of initiation - as a dedication to fully legitimate members of society, that is, the so-called “initiation of maturity”, and getting the mystical status of a leader.

The monomyth of the search for spiritual selfhood is embodied in the mythological “formula” - solitude-search-initiation-return. Mara, all her life striving for lost sacred knowledge, ultimately refuses to undergo the final stage of initiation - enthronement. After refusing to complete the initiation, the death awaits the heroine. The mission “falls” on the shoulders of her daughter Tamar. Girl in pursuit of the mother's “quest,” is unable to go through her own initiation of maturity, therefore cannot be considered a full-fledged member of society.

Key words: D. Lessing, neomythologism, initiation, monomyph, novel.

Анотація

Стаття присвячена вивченню творчості письменниці, чиє ім'я тісно пов'язано з розквітом феміністичного руху ХХ століття. Однак літературна спадщина Доріс Лессінг охоплює набагато більший спектр тем, що надало підстав літературним критикам говорити про Доріс Лессінг і як про письменницю- постмодерніста, і як про письменницю-фантаста. Об'єктом літературознавчого аналізу є романи «Маара і Данн», «Повість про генерала Дана, дочку Маари, Гріот і Сніжного Пса», які відносяться до пізнього періоду творчості Д. Лессінг.

Мета статті - дослідити міфологічні риси втілення комплексу ініціації жіночих персонажів дилогії. Специфіка досліджуваного матеріалу і характер поставлених завдань зумовили необхідність застосування комплексу методів: структурного-семантичного методу, який дозволив дослідити особливості втілення комплексу ініціації в романах; міфокритичний підхід актуалізовано для визначення міфологічних елементів і специфіки образної системи в дилогії «Маара і Данн».

Наукова новизна дослідження полягає в тому, что здійснено аналіз комплексу ініціації як необхідного етапу посвячення в новий сакральний статус. Аналіз міфологічних аспектів дилогії письменниці поглибить розуміння специфіки художнього світу Д. Лессінг, творчість якої відображає неоміфологічі тенденції англійської літератури ХХ- ХХІ століть, а також намітить вектори подальшого вивчення творів сучасних англо-американських письменників, у творчості яких простежуються неоміфологіческого риси.

В результаті аналізу романів Д. Лессінг зроблені висновки, що комплекс ініціації згідно з уявленнями вчених являє собою сукупність обрядів, мета яких - радикальна зміна статусу посвячуваного. Комплекс ініціації втілюється в романах Д. Лессінг на прикладі посвяти головних героїнь - Маари і Тамар. Оскільки мати і дочка є нащадками королівської сім'ї, мета ритуалів ініціації - як посвята в повноправні члени суспільства, тобто так звана «ініціація зрілості», так і отримання містичного статусу вождя. Мономіф пошуку духовної самості втілюється в міфологічній «формулі» - усамітнення-пошук-ініціація-повернення. Маара все життя прагне долучитися до втрачених сакральних знань, однак врешті-решт відмовляється від проходження фінального етапу ініціації - воцаріння на троні. За відмову від завершення ініціації її чекає смерть і місія «падає» на плечі її дочки -Тамар. Дівчина в гонитві за «квестом» матері не в силах пройти власну ініціацію зрілості, отже, не може вважатися повноцінним членом суспільства.

Ключові слова: Д. Лессінг, неоміфологізм, ініціація, мономіф, роман.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими завданнями

Постать Д. Лессінг у літературному дискурсі нерозривно пов'язана із проблемою вивчення психології жіночих персонажів, дослідженням досвіду жінки, її самопізнанням і самоіндентифікацією. Феномен «самості», проблеми віднайдення ідентичності, пошук місця жінки у «чоловічому світі» є наскрізними питаннями творчості сучасної англійської письменниці.

Дилогія Д. Лессінг «Маара і Данн» продовжує традицію ранніх творів письменниці «Марта Квест» і «Трава співає», в яких вона зображує життєвий шлях жіночих персонажів, описуючі перешкоди та упередження, з якими зтикаються головні героїні романів на їхньому шляху до набуття «са- мості».

Аналіз дилогії Д. Лессінг засвідчує, що письменниця використовує найдавнішу міфологічну сюжетну схему - комплекс ініціації (посвячення), яка передбачає введення людини в певний тип соціуму із властивим йому світом духовних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми. Феномен «ініціації» досліджено в працях таких відомих науковців, як А. ван Геннеп, М. Еліаде, Дж. Кемпбелл, Є. Мелетинський та ін. Зокрема, М. Еліаде розуміє під терміном «ініціація» сукупність обрядів і усних настанов, мета яких - докорінна зміна релігійного і соціального статусу посвячуваного [7, с. 12].

Американський дослідник міфології Дж. Кемпбелл вивчає комплекс ініціації, звертаючись до мономіфу пошуків героя. Дослідник зазначає, що шлях міфологічного героя, його пригоди є «розширенням» формули обряду переходу: усамітнення - ініціація - повернення [3, с. 23].

Герой, вирушаючи на пошуки, залишає власний, «пізнаний» простір та освоює невідомий, чужий, ворожий і небезпечний простір, де зустрічається з надприродними силами, перемагає та повертається, набувши сакральних знань. Мандри героя, на думку вченого, відображають процес індивідуації - становлення та розвитку особистості, досягнення нею повноти та цілісності буття [3, с. 9].

Теоретико-методологічну основу дослідження складають фундаментальні праці зарубіжних, вітчизняних і російських учених з теорії міфу (М. Еліаде, Ю. Лотман, Є. Мелетинський), наукові напрацювання з теорії ініціації (Дж. Кемпбелл, А. ван Геннеп, Е. Тейлор, Х. Вебстер).

Метою статті є дослідження особливостей художнього втілення комплексу ініціації жіночих персонажів на матеріалі романів Д. Лессінг «Маара і Данн», «Повість про генерала Данна, дочку Маари, Гріота та сніжного пса».

Виклад основного матеріалу

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено комплексний аналіз втілення ритуалу ініціації в романах Д. Лессінг «Маара і Данн», «Повість про генерала Данна, дочку Маари, Гріота та сніжного пса». Аналіз міфологічних аспектів означених творів письменниці поглибить розуміння специфіки художнього світу Д. Лессінг і визначить подальше вивчення сучасних творів англо - американських письменників, у текстах яких виявляються неоміфологічні риси.

Маара, героїня постапокаліптичної дилогії Д. Лессінг, «відчуває» своєрідний «поклик», необхідність осмислення свого життя і віднайдення власного призначення, тому вона прагне долучитися до давніх сакральних знань. «Квест-подорож» героїні, на перший погляд, є циклічною, оскільки «класичне» завершення подорожі є неможливими для неї, «вічний біг» та перегони зі смертю виявляються для героїні більш звичними: «Маара, скажи мені щиро, чисту правду, зізнайся: прокинувшись вранці, чи думаєш ти, скільки в цей день треба пройти, крок за кроком, нога до ноги, разом зі мною, ще трохи по Іфрику? Думаєш? Маара посміхнулася, очі її наповнилися сльозами...» [4, с. 463].

Головна героїня є нащадком царського роду, однак вона змушена відмовитись від царського імені заради порятунку від переслідувань бунтівників, які виступали проти існуючого режиму. Дівчині «нав'язують» нове ім'я - Маара, що радикально «змінює» її особистість.

Як слушно зазначає французький фольклорист А. ван Геннеп, обряд дарування імені має за мету індивідуалізацію посвячуваного та включення в суспільство [2, с. 60]. Відомий англійський етнограф Е. Тейлор також наголошує на тому, що набуття імені часто пов'язується з ритуалами очищення [10, с. 430]. На думку А. ван Геннепа, зміна імені впродовж життя пов'язана з обрядами хрещення, ініціації, одруження, введення в сан, тобто має на меті перехід індивіда до нової особливої групи [2, с.49]. Американський соціолог і антрополог Х. Вебстер зауважує, що дарування нового імені відбувається наприкінці ритуалу посвячення і є знаком остаточної зміни неофіта [11, с. 40].

Головну героїню примушують забути власне ім'я, дане при народженні і дають нове, що призводить до зміни її основної функції: мудрої матері, що опікується людством. Відтак, її першочергове завдання - виступити в ролі деміурга, рятівниці, яка мала стати своєрідним Прометеєм для свого народу і повернути втрачені знання, змінюється на абсолютно протилежне.

Дізнаючись своє забуте, царське ім'я, Маара не відчуває жодного зв'язку з ним, воно стало чужим, тому головна героїня відмовляється від нього і від обов'язків, що пов'язані з цим ім'ям: «Маара дивувалася про себе ще й тому, як вона прийняла своє нове-старе, забуте ім'я, справжнє ім'я, яке їй веліли забути і не згадувати ні за яких обставин. Вона все життя своє чекала моменту, коли почує його і радісно вигукне: Так, так, це я, я, нарешті! Але ось почула. Шахана. Принцеса. Незатишно, як у чужому одязі. Не треба їй ні Шахани, ні принцеси. Не для неї це все, для кого іншого. Вона Маара» [4, с. 420]. письменниця лессінг роман жіночий

Етимологія нового імені головної героїні, Маара (в англійському варіанті Mara), є символічною і виявляє хтонічні характеристики, оскільки походить від латинського mors, mortis (f), що в перекладі означає смерть. У слов'ян Мара була втіленням смерті - мору, духу смерті. В західно- і східнослов'янській традиції Мара - це жіночий міфологічний персонаж, пов'язаний із сезонними обрядами вмирання і воскресіння природи. З санскриту мара - той, що вбиває, знищує, це персоніфіковане зло і все те, що призводить до смерті живих істот [9, с. 28]. Головна функція мари - створення перешкод бодгісаттвам - богам, що прагнуть до просвітління [1, с. 153].

На відміну від ритуалів посвячення юнаків, що часто супроводжувались проходженням небезпечних випробувань, нанесенням ран, боротьбою із чудовиськом, ритуальною смертю, посвячення дівчат мало менш драматичний характер. По досягненні статевої зрілості неофіта-дівчину відділяли від соціуму, і впродовж тимчасової ізоляції дівчину навчали старші жінки, після чого її пишно вбирали та представляли соціуму[8, с. 173].

Дослідники А. ван Геннеп, М. Еліаде, В. Тернер, досліджуючи обряди посвячення, поділяють комплекс ініціації на певні етапи або стадії, які включають: підготовку «священної території», відлучення від матері або певного соціуму, проходження випробувань і повернення в інтегрованій якості. Тобто, по суті, виокремлюються три стадії ініціації: сепаративна (відкріплення особистості від групи), лімінальна (межова) і реінтегративна (відновлення).

Маара як спадкоємиця королівської влади, мала пройти не тільки ритуал ініціації (переходу від дитинства до зрілості), а й завершити «квест», який дозволив би обійняти сан правительки.

Сепаративна стадія ініціації головної героїні відповідає періоду її перебування у Скальному Селищі до досягнення віку зрілості під наглядом далекої родички Дейми. З раннього дитинства Дейма виховує Маару і Данна, вона передає підліткам знання пращурів за допомогою своєрідної гри «Що я сьогодні бачив?». Метою цієї гри є виведення індукційних логічних висновків на основі побачених явищ. Самовідчуження головної героїні втілюється у відділенні від соціуму: Маара усіма силами уникає товариства й уваги чоловічої частини населення, а особливо Кулика, «скельника», що ненавидить народ махонді, нащадком якого і є Маара.

Перебування в Скальному Селищі з точки зору проходження ініціації «зрілості» є стагнацією, оскільки Маара, досягнувши дітородного віку, не може принести в цей світ дитя, а отже, з точки зору первісного суспільства, не є його повноправним членом. Навіть на рівні портерних характеристик головна героїня більш нагадує хлопця - хворобливо худорлява, волосся коротко острижене, носить чоловічий одяг, представляється парубком, тобто усіма силами заперечує свою жіночу природу. По- кидаючи Скальне Селище та вирушаючи на північ до Хелопсу, Маара потрапляє до громади «махонді», де відбувається її «становлення» як жінки, остільки там вже немає потреби приховувати власну стать. Головна героїня вступає у стосунки з місцевим жителем Меріксом, однак їхнє подружнє життя у Хелопсі приречене на невдачу, оскільки ресурси міста поволі вичерпуються, а його мешканці докладали великих зусиль, щоб не залишати вже освоєну територію.

Боротьба із невіглаством місцевих жителів та їх небажанням усвідомити очевидне: на півдні материка поступово усе живе вмирає, змушує Маару покинути Хелопс. Одним із випробувань, яке має пройти головна героїня на цьому етапі, є визволення рідного брата з полону макового дурману, а також шаленства і двоїстості своєї природи.

Важливою межовою ситуацією постає жахливий вибір Маари між життям Данна та життям власної дитини. Головна героїня вимушена зробити аборт, щоб не потрапити в так звану «програму відтворення», що передбачала перетворення жінки-осо- бистості на жінку із однією функцією - народження дітей для відродження популяції континенту: «Чи був у неї вибір? Дитина Мерікса або Данн. Маара втішала себе тим, що дитина все одно б не вижила, не пережила подорожі по річці в спеку. Ні, вибору не було» [4, с. 140].

Прелімінальною стадією ініціації для Маари є час, що охоплює сюжетні події від моменту, коли брат і сестра покидають Скельне Селище до їхнього прибуття до Центру. Впродовж цього часу головна героїня по крихтам збирає давні знання: вивчає мови континенту, відвідує музей, де зібрано рештки колишньої величі пращурів, намагається навчити, передати пізнане сучасникам, однак натикається на нерозуміння, зневагу та обмеженість місцевого населення.

Лімінальний етап ініціації співвідноситься із «межовою» ситуацією для головної героїні, виявляється своєрідною ритуальною смертю: лихоманка Маари супроводжувалась маренням: «Маячіння чергувалося із сном, але весь час вона тікала, від ворогів і від стихії, від кошмарного звірини, від піщаної бурі. Голод розпорював живіт тупими гачками, але раптом руки її відчували теплу тяжкість, притискали до тіла немовля, її сина, її брата, маленького Данна» [4, с. 207].

Прибуття до Центру мало б відповідати реінте- гративній стадії ініціації, але, зважаючи на категоричну відмову Маари взяти на себе обов'язки цариці, одружившись із своїм братом, щоб зберегти чистоту королівської династії махонді, етапу остаточного «включення» не відбувається. Натомість брат і сестра таємно покидають Центр та відправляються у своєрідне добровільне вигнання до місцевості під назвою «Ферма». Головна героїня, відмовившись від трону, виходить заміж за Шабіса, генерала із міста Чарад, відмовляючись від власних амбіцій щодо порятунку людства. Смерть приходить за Маарою у другій частині дилогії «Повість про генерала Данна, дочку Маари, Гріота та сніжного пса» (2005). Маара померла при пологах, народивши доньку, тобто смерть героїні виглядає як покарання за невиконане завдання та дітовбивство. Тепер її місія переходить до її доньки, Тамар, яка повинна завершити квест матері - постійний пошук знань і злиття із сакральним, вічним, а відтак вона повинна постати божеством для власного народу.

Етимологія імені Тамар є символічню: вона пов'язана із біблейським Фамар, що в перекладі означає фінікова пальма [6, с. 148]. Згідно з першою книгою Євангелія від Матвія, Фамар є праматір'ю сина Божого, Ісуса, та Соломона, царя іудейського. Ім'я Тамар є значущим, оскільки ім'я її матері, Маари - в англійському варіанті Mara, за однією із версій, також може розумітися як форма ім'я Mary, що у свою чергу відсилає до біблейського трактування імені - Марія, матір Божа. Тож, головна героїня роману Д. Лессінг виявляє сакральні риси навіть на рівні номінації. Покликанням Маари було нести спасіння усьому людству, допомагати нужденним, однак вона згасає, не в силах виконати цю місію.

Тамар намагається повністю «замінити» свою матір, що виявляється навіть у зовнішньому вигляді героїні, її одязі: дівчинка носить стару туніку матері, щоб бути більш схожою на матір. Данн навіть плутає свою племінницю із сестрою: «Це накидка, що на тобі. І він простягнув руку, доторкнувся до її шати. Ми з твоєю матір'ю носили їх, коли йшли Іфріком. Ти так схожа на Маару, - сказав нарешті Данн, долаючи біль, яку завдавали йому ці слова, і дівчинка опинилася в його обіймах» [5, с. 207]. Тамар бере на себе обов'язки своєї матері по відновленню сакральних знань: вона долучається разом із Данном до групи переписувачів та перекладачів давніх книг, що залишилися в Центрі, розгадує загадки давніх механізмів, вивчає давні мови, щоб каталогізувати розрізнені уривки знань.

Межовою ситуацією для дівчинки постає приступ шаленства Данна та його спроба вбити її, прийнявши за сестру Маару. Після цього відбувається стадія «включення», яка, однак, залишається за межами роману. Тамар має очолити «сховище знань», які вдалося врятувати з Центру. Героїня пройшла ритуал ініціації, що мав на меті її посвячення в сан, однак, її не приймають однолітки, «виключаючи» із соціуму, адже, за їх думкою, вона занадто зайнята своєю роботою у книгосховищі, не володіє навичкам, які притаманні усім молодим дівчинам і найголовніше: вона не є ідеальним божеством, як її дядько, котрому приписують володіння магічними здібностями та провидінням. Таким чином, Тамар не пройшла ініціації «зрілості», що відображають навіть в пісні, що співають про неї: «І тоді вона встає і схиляє голову. Хто не вміє танцювати, той стікає кров'ю. - І вона - Маара - дійсно стекла кров'ю, так? - сказав Данн» [5, с. 283].

Висновки і пропозиції

Отже, комплекс ініціації втілюється в романах Д. Лессінг на прикладі посвячення головних героїнь - Маари і Тамар. Оскільки матір та донька є нащадками королівської родини, ритуали ініціації, що проходять головні героїні дилогії, мають за мету, як посвячення у повноправні члени суспільства, тобто так звану «ініціацію зрілості», так і отримання містичного статусу.

Мономіф пошуку духовної самості втілюється у міфологічній «формулі» - усамітнення-пошук- ініціація-повернення. Таким чином, Маара проходить етапи ініціації зрілості, однак не завершує ініціацію на здобуття містичного статусу - шамана, вождя. Маара і Тамар - головні героїні романів виявляють амбівалентні риси. З одного боку, вони несуть руйнацію та хаос, з іншого, їхнім призначенням є перетворення всеохоплюючого «хаосу» на «космос».

У тексті дилогії письменниці Маара постає як темна Праматір, що може нести людству хаос та знищення або направляти його на шлях істинний. Однак, головна героїня відмовляється від божественної місії по порятунку людства, залишаючи його напризволяще. Тамар, як донька Маари, повинна виправити помилки матері, стати її «заступницею». Головною місією героїні є воцаріння в якості світлої Матері, що опікуватиме людство на вибраному їм шляху. Однак, за відмову від проходження фінального етапу ініціації - воцаріння на троні Центру, Маара несе тяжке покарання - смерть.

Навіть на рівні номінації проявляється інфернальна природа Маари, що уособлює собою смерть. Етимологія імені Тамар, навпаки, корелює з вітальними характеристиками - фінікова пальма, життя, ім'я Праматері Божої.

Маара робить власний вибір і остаточно приймає нав'язаний набутим ім'ям шлях - нести погибель, як не оточуючим, так самій собі, несучи хрест, як за гріхи всього суспільства, що забуло свої витоки, так і за свої власні.

Дочка Маари - Тамар, завершуючи «місію» матері, проходить ритуал ініціації і стає хранитель- кою знань. Однак, героїня не в силах пройти посвячення в «дорослий світ» - для членів громади вона є неповноправним членом, ізгоєм. Тамар, виконуючи місію Маари, функціонально заміщує її, постає її копією і втрачає власну індивідуальність. Тож, проходження ініціаційного комплексу Маарою й Тамар взаємопов'язано і є логічним продовженням одне одного.

Список використаних джерел

1. Абаева Л. Л., Андросов В. П., Бакаева Э. П. и др. Буддизм: Словарь / Под общ. ред. Н. Л. Жуковской, А. Н. Игнатовича, В. И . Корнева. -- М.: Республика, 1992. -- 288 с.

2. Геннеп ван А., Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов / Арнольд ван Геннеп Пер. с франц. -- М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1999. -- 198 с.

3. Кэмпбелл Дж. Тысячеликий герой / Дж. Кэмпбелл. -- М. : Ваклер, Рефл -- бук, АСТ, 1997.-- 230 с.

4. Лессинг Д. Маара и Данн: [роман] / Д. Лессинг ; [пер. с англ. Ю. Балаяна]. -- СПб.: Амфора. ТИД Амфора, 2008. -- 463 с.

5. Лессинг Д. Повесть о генерале Данне, дочери Маары, Гриоте и снежном псе: [роман] / Д. Лессинг ; [пер. с англ. Е. Копосовой]. -- СПб.: Амфора. ТИД Амфора, 2008. -- 287 с.

6. Рыбакин А. И. Словарь английских личных имен: 4000 имен / А. И. Рыбакин. -- 3 -- е изд., испр. -- М.: Астрель: АСТ , 2000. -- 222 с.

7. Элиаде М. Аспекты мифа / М. Элиаде: [пер. с фр. В. Большаков]. -- М.: Инвест -- П1П1, 1996. -- 240 с.

8. Элиаде М. Религии Австралии / М. Элиаде [пер. с англ. Л. А. Степанянц ; науч. ред. О. Ю. Громовой] -- СпБ: Университетская книга, 1998.-- 318 с.

9. Olson C. The Different Paths of Buddhism: A Narrative - Histor. Introduction / C. Olson. - New Brunswick: Rutgers University Press, 2005. -- 304 p.

10. Tylor Е. B. The Primitive Culture Researches into the development of mythology, philosophy, religion, language, art, and custom in two volumes / E. B. Tylor: // Vol. 2 -- London: John Murray, 1913 -- 401 р.

11. Webster H. Primitive secret societies; a study in early politics and religion / Hutton Webster. -- N.Y.: The Macmillan company, 1908. -- 227 p.

Размещено на Allbest.ru