Колористика в малій прозі Євгена Гуцала

Акцент письменника, з одного боку, на картинності зимового краєвиду, а з другого - на порівняно небагатій колірній гамі з нюансуванням відтінків теж викликає асоціації з імпресіоністичним малярством. “Сніговий пейзаж” О. Ренуара (бл. 1875) за позірної колористичної бідності витворює мінорно-елегійний настрій із радше “холодною” емоційною тональністю. Контури будівель, прозираючи на далекому плані в оточенні неба, набувають повітряної легкості на противагу деревам, одне з яких майже в геометричному центрі картини виразно хилиться до землі. Від довгих тіней сніг дістає сіро-синє забарвлення. Загалом же на цій картині колористична гама здебільшого темнувата, переважає палітра з фізично “важкою” семантикою кольору. Натомість в українського автора, навпаки, іній, сонячне світло визначають колористичну домінанту й композицію пейзажу. Сніговий декор і обрамлення надають елементам краєвиду (деревам) “легкості”.

У подальшому викладі названо ще одне джерело оптичних ефектів, яке насичує простір колірною домінантою й “матеріалізує”, пожвавлює повітряне середовище. “Гостра снігова мла” згладжує чи й зовсім нівелює обриси предметів, асоціативно витворюючи в читацькій уяві імпресіоністичну техніку. Розповідач актуалізує суто монтажний (подібний до напливу), а водночас малярський колористичний досвід, порівнюючи ранковий і денний краєвиди: “Ще недавно красувались (дерева. - О. Б.) у щедрих дарунках зими, що сліпили зір, а тепер сонячне проміння прибрало іній, розтопило й розвіяло золотими своїми вустами, явивши чорну фактуру стовбурів та гілля в голій графічній рельєфності. Вже немає гострої снігової мли в повітрі <...>” [6, 451]. “Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне в гострій млі, що насичувала повітря, не гасне в розстелених під ногами полотнах, що зараз нагадують молочні дзеркала й відображаються у високості, освітлюючи їх іще дужче. Й село вже не схоже віддалік на пастельну картину, де торжествує білий колір та його відтінки, тепер село наче вугіллям випалене на крейдяному папері” [6, 452]. Перша (ранкова) частина опису витворює цілісне світлове середовище з художньо значущим розмиванням барв і, очевидно, також обрисів краєвиду. Натомість денна колірна гама побудована на контрастах і взаємних доповненнях, переходах, які увиразнюють владу сонячної стихії й масивність матеріальних об'єктів, їхню одночасну інтегрованість у зимовий пейзаж; колірний контраст (темні обриси села) саме дисонансом із домінантою білої й золотої барв посилює мистецькі враження, маркує ймовірний вплив тепла. Згадки про “фактуру” і “графічну рельєфність” дерев надають колірним сигналам пластичності й композиційної значущості, водночас нагадують про належність приспаної холодом матерії до живого світу, сповненого жадоби росту. Світловий континуум надається до актуалізації в уяві читача у формі променів, сонячних блискіток на снігу чи навіть відбитого сяйва (у зоровому сприйнятті, надто ж в уяві чи малярській композиції, питоме й відбите світло можуть зливатися в єдиному тональному середовищі). Автор демонструє ніби словесні “етюди”, акцентуючи ті чи ті засоби образотворчого мистецтва та їх літературну трансформацію, які одивнюють візію передвесняного краєвиду. Ці колористично-фігуративні акценти виховують естетичний смак читача, формують професійну малярську “оптику” в словесній моделі описуваного ландшафту. проза гуцала поетика мистецтво

У цитованих уривках наратор фіксує увагу на досить докладно виписаних зорових образах чи яскравих або ж графічно чітких композиційних маркерах. Такі розповідні сигнали з метафоричними чинниками деавтоматизації сприйняття конструюють пейзаж у його потенційно картинній, мальовничій мінливості. Комбінація складників пам'яті й поточних вражень активізує в читацькій уяві мистецьке бачення чуттєвого досвіду фікційного спостерігача (чи й реального автора).

Мала проза Є. Гуцала демонструє доволі багаті зображально-виражальні можливості словесного живописання. Завдяки колористиці прозаїк формує світлотіньову модель екзотичного пленеру, яка підсилює його відмінність від повсякденного цивілізаційного простору, почасти навіть актуалізує малярські чи фотографічні зображальні шаблони. Увага до можливостей палітри, спектральних відтінків, світлового середовища як тла, декоративної рамки предмета чи навіть пріоритетного об'єкта опису надають викладу зорової насиченості, емоційного звучання. Словесно-образна матеріалізація візуальних вражень конструює одивнену художню реальність. Взаємодія барв уможливлює просторово-композиційні ефекти й надається до порівнянь із мистецькими артефактами. Коментарі розповідача регулюють, збагачують читацьку оптику предметними асоціаціями.

Спостережливість письменника, його здатність інтерпретувати чуттєвий досвід, наділяти експресією тло й фігуративні складники словесної картини, структурувати її простір, ураховуючи можливі змістові й символічні конотації колористичної гармонії й зображеної натури, дають змогу увиразнювати в читацькому сприйнятті вірогідні підтексти опису. Експерименти з незвичним забарвленням тла чи предметів, комбінацією “теплих” і “холодних” кольорів витворюють ефект присутності в зображеному часопросторі, фіксують характерні особливості поєднуваних об'єктів і середовищ, зокрема “матеріально-пластичні”, значущі для активного переживання уявного досвіду.

Скупа колірна гама набуває виразності в зональному варіюванні простору й окремих настроєво й асоціативно маркованих барвах. Пейзажні етюди Є. Гуцала вможливлюють продуктивні проекції письменницького зорового досвіду на “ часові” мистецтва - музику й кіно завдяки послідовному розкриттю в описі його колористичного потенціалу, виховують читацький естетичний смак і чутливість до спектральних, предметних і композиційних образних засобів- подразників.

Література

1. Алексеев С. О колорите. -- Москва: Искусство, 1974. -- 176 с.

2. Беда Г. Цветовые отношения и колорит (Введение в теорию живописи). -- Краснодар: Краснодарское книжное изд-во, 1967. -- 184 с.

3. Бернстайн Л. Концерты для молодёжи / Пер., вступ. ст. и коммент. Е.Ф. Бронфин. -- Ленинград: Сов. композитор. Ленингр. отделение, 1991. -- 227 с.: ил.

4. ГенералюкЛ. Екфразис і гіпотипозис: проблеми диференціації // Слово і Час. -- 2013. -- №11. -- С. 50--61.

5. ГенералюкЛ. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва. -- Київ: Наукова думка, 2008. -- 544 с.: іл.

6. Гуцало Є. Вибрані твори: У 2 т. -- Київ: Рад. письменник, 1987. -- Т. 2. -- 527 с.

7. Гуцало Є. Твори: У 5 т. -- Київ: Дніпро, 1996. -- Т.1.: Оповідання, новели / Вст. слово В. Плюща. -- 454 с.

8. Гуцало Є. Твори: У 5 т. -- Київ: Дніпро, 1996. -- Т.3.: Повісті, роман. -- 461 с.

9. Дворниченко О. Гармония фильма. -- Москва: Искусство, 1982. -- 200 с.

10. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний) / Пер., приміт. та словник імен і назв канд. філол. наук В. П. Маслюка. Вступ. ст. І. В. Іваньо, канд. філос. наук -- Київ: “Мистецтво”, 1973. -- 435 с. -- (Пам'ятки естет. думки).

11. Дончик В. Проза українського серця // Євген Гуцало: “Мені завжди хотілося написати українську душу, український характер...”. Біобібліографічний нарис. -- Серія “Шістдесятництво: профілі на тлі покоління”: Вип. 8. - Київ, 2004. - С. 4-11.

12. Зайцев А. Наука о цвете и живопись. -- Москва: Искусство, 1986. -- 158 с.

13. Клочек Г. Поетика візуальності Тараса Шевченка: монографія. -- Київ: Академвидав, 2013. -- 256 с. -- (Серія “Монограф”).

14. Ковальчук О. Г. Візуальне у творчості М. Коцюбинського: монографія. -- Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2015. -- 232 с.

15. Кузнецов Ю. Б. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ -- початку ХХ ст.: Проблеми естетики і поетики. -- Київ: Зодіак-Еко, 1995. -- 304 с.

16. Мельник О. Модерністський феномен Михайла Яцкова: канон та інтерпретація / НАН України, Інститут Івана Франка. -- Київ: Наукова думка, 2011. -- 295 с. -- (Проект “Наукова книга”) (Молоді вчені).

17. Сиваченко Г. Взаємодія мистецтв у творчості Володимира Винниченка-експресіоніста // Літературна компаративістика. -- Вип. ІІІ. -- Ч. ІІ. -- Київ: ВД “Стилос”, 2008. -- С. 251--265.

18. Тарнашинська Л. Антропологічні практики повсякдення: людина як психологічна цілісність. До 80-річчя від дня народження Євгена Гуцала // Слово і Час. -- 2017. -- № 1. -- С. 17--36.

19. Унковский А. Живопись: Вопросы колорита. Учебное пособие для студентов худ.-графич. факультетов пед. ин-тов. -- Москва: Просвещение, 1980. -- 128 с.

20. Холопов Ю. Консонанс // Музыкальная энциклопедия: В 6 т. -- Москва: Сов. Энциклопедия; Сов. композитор, 1974. -- Столб. 914--917.

21. Шегаль Г. Колорит в живописи. Заметки художника. -- Москва: Искусство, 1957. -- 76 с.

22. Эйзенштейн С. Неравнодушная природа // Эйзенштейн С. Избр. произведения: В 6 т. -- Москва: Искусство, 1964. -- Т. 3. -- С. 37--432.

Размещено на Allbest.ru