Трагедія Красного Саду в народній прозі Українців

Народні оповідання, різні за джерелами й часом появи (на основі побаченого чи почутого), зберегли інформацію про подальші етапи знищення Красного Саду. Можемо виділити три основні смислові точки: «грабунок», «спалення» та «похорон».

За свідченнями очевидців і краєзнавців, карателі пограбували Красний Сад, а майно вивезли в Угринів, Анджеївку та Дубову Корчму [8, с. 202; 11, с. 12]. У наративах цієї тематики народна традиція зосереджує свою увагу на таких ключових моментах: село грабували впродовж тривалого часу (на другий день, три дні), забирали все («...розграбували це все село») і тільки українське майно. Ці нюанси підтверджують ще раз той факт, що мешканці Красного Саду були заможними, хазяйновитими, жили в достатку, на відміну від поляків із сусіднього хутора Марусі. Зауважимо, що такі смислові коди відображено у відповідних образах і мотивах: «А машини їдуть, нагружені людським добром, із Красного Саду» [4, с. 531]; «Ми думали, що наш зять Владик їде, бо то його коні та й хура його. Але бачимо, - інші на хурі люди і хура нагружена так, як би хто кудись перевозиться. Поїхала на Угринів» [10, ч. 2]; «А потом три дні все вивозили багатство. Шо було: там коровії, свині, подушки - там все, все, все й туди, й туди..». Народні оповідання містять детальний перелік тих предметів і речей, які семантично наповнюють образ українського господаря та його родини першої половини ХХ століття: хура (великий віз або сани для перевезення вантажу, людей [27, т. 11, с. 173]), коні, корови, подушки. Підкреслюють цей образ синоніми слова майно: людське добро, багатство з чітко закладеними позитивними конотаціями. Така побутова конкретизація в оповіданнях про історичні події дасть змогу, за словами О. Бріциної, вивчити передусім людину - носія традиції та її духовний світ, а не самі лише історичні реалії та факти [6, с. 142].

Саме антиукраїнський характер каральної місії підтверджує народне оповідання Н. Ковальчук (Павлової) про відвідини рідної хати після трагедії. Герої повертаються за певний час до свого дому й бачать: «...коні стоять у стайні. Не зачіпали їх. Напевне, що Ампель загдер Фюрер сказав чеського не чіпати» [4, с. 531]. Такий терор саме проти українців навесні 1943 року, який німецька адміністрація зазвичай схвалювала та якому сприяла, пов'язаний, на думку М. Сивіцького, із відходом української поліції до лісу. Саме тому «розлючені німці заповнили постерунки гранатовою поліцією, віддаючи на її розсуд розправу з українцями. На села поїхали каральні експедиції» [35, с. 14-15]. І цілком логічним у контексті тодішніх подій простежується їх антиукраїнське спрямування. Наратив Н. Ковальчук (Павлової) містить ще кілька цікавих моментів, зокрема підтверджує факт ненависті поляків - мешканців сусіднього хутора Марусі - до красносадців і їхню участь у каральній місії: «Запрягли. І віз затарахкотів, - стали їхати, - з польської колонії Маруся сипнуло кулями. Од Марусі й кілометра не було. Там одні поляки жили» [4, с. 531]. Важко піддати сумніву інформацію, відображену в оповіданні, досить деталізованому й конкретизованому, оскільки в таких текстах респонденти «зазвичай вербалізують власний досвід, спираючись на особисті спогади. Тому питома вага реальних подій в оповідях значна, а участь творчої уяви видається мінімальною» [6, с. 135]. Про участь поляків із хутора Марусі в антиукраїнських акціях ще в січні 1943 року, зокрема на хуторі Видумці, згадує дослідник українсько-польського протистояння на Волині Я. Федорчук. Аналіз зібраних матеріалів дав змогу вченому зробити висновок, що «на теренах Горохівського, колишнього Сенкевичівського, півдня Луцького районів першими почали вбивства поляки, незалежно від того, де вони перебували: в німецькій поліції чи в АК, чи в пляцувках, чи в своїх поселеннях» [18, с. 9].

Більшість зафіксованих наративів розповідають про спалення Красного Саду. М. Рудь, житель сусіднього села Шклінь-2, пригадує: «...У цей день вітер був північний і до нас на хутір долітала обвуглена солома зі спалених хат, а то приблизно 8 км» [8, с. 202]. У текстах цієї тематики найпоширеніша лексема палити та її одно- і спільнокореневі: палили, зібрали одні в клуню й палили (Н. Луй), село було спалене (М. Луцик), «Потом загнали усіх в клуню. Їх спалили в клуні» (П. Генза), «На третій день Красний Сад стали палити. З трупами.» [4, с. 531]. Також мовна картина наративів містить семантично близькі до домінантної лексеми словосполучення: село згоріло, недопалки закопували, згарища [4, с. 531]. Саме із цим епізодом каральної операції пов'язане художнє порівняння подій зі Страшним судом: «То був Страшний, як називається, суд» Записали М. Качмар та О. Чікало 15.08.2018 в с. Красний; «Згодом село спалили. То був страшний суд» [8, с. 202]. Його появу продиктовано народною традицією, «фольклорним знанням» загалом і фольклорним багажем кожного з оповідачів зокрема. Так змальовано кінець світу, Страшний суд в українських есхатологічних легендах: «По кінцї сьвіта земля запалить ся і згорить цїла, спалахкотить небо з сонцем, місяцем і звіздами»; наприкінці світу чорт накаже зітнути голову святому Іллі - «то єдна капка тої керви бризне аж за сїм миль, упаде на землю і відси земля зачне горіти і згорит камінє, дерево і гори, все згорит і цїла земля перегорит на попіл» [36, с 79-81]. Як у народних легендах, так і новочасних оповіданнях простежуємо причинно-наслідковий зв'язок між невинно убієнними (пророком Іллею, жителями Красного Саду), кров яких скропила землю, та епізодом Страшного суду (спалення). Отже, тексти наративів про ХХ століття підтверджують висновки О. Бріциної, що традиційним є вже саме сприйняття явищ дійсності, які інтерпретуються певним чином саме завдяки вкоріненим у свідомості стереотипам [6, с. 136].

Значне місце в наративах про знищення Красного Саду посідає епізод поховання знищених українців. Його поява зумовлена як темою смерті, насильницької та вимушеної, що типова для фольклорних творів про війни [25, с. 134], так і народними уявленнями про обов'язковість поховання померлих, що має упокоїти їхні душі, полегшити перебування на тому світі, швидше потрапити до раю [37, с. 244]. Мотив поховання в оповіданнях про Красний Сад наділено додатковим значеннєвим компонентом - приховати злочини, учинені проти українців за національною ознакою. Ці дані підтверджує інформація М. Рудя про згадані події: красносадців примушували лягати на землю і, щоб не було свідків злодіяння, стріляли кожному сусідові-християнинові в голову зі зброї з глушителем [8, с. 200]. У народних прозових текстах акумульовано центральний мотив «мешканці сусідніх сіл хоронять загиблих»: ««А потім михлинських людей туди зігнали там і вони тих вже хоронили людей. Михлинці їх хоронили»Сад Горохівського р-ну Волинської обл. від Гензи Петра Івановича, 1956 р. н., с. Мульчиці Володимирецького р-ну Рівненської обл.; «.зігнали шуцмани людей з інших сіл. Копали ями і на тому місці, де побили, недопалки закопували» [4, с. 531]. Брали участь у цьому процесі також уцілілі мешканці Красного Саду, свідки антиукраїнської акції. Надія Новосад пригадує: «Як збирали їх по дворах і згарищах до одної могили, а потім разом із Адамом ставили на могилі тій пам'ятник, то всіх було 103, і всіх старших по іменах та фаміліях я знала, і знала скіко в кого дітей.» [10, ч. 2]. Домінують вербалізовані уявлення про смерть: михлинці хоронили, копали яму, недопалки закопували, одна могила, ставили пам'ятник. Такі словесні константи чи стереотипи, за допомогою яких відбувається вербалізація власного досвіду чи інформації, почутої від інших, указують на відображення в наративах не лише реальних подій і фактів, а й народної свідомості, мовної картини світу, тяглості фольклорної традиції.

Важливим у процесі збереження національної пам'яті є поминання жертв Красного Саду. Воно відбувається двома шляхами й відображає різні за своєю сутністю етапи поминальної обрядовості: ритуали, пов'язані з ушануванням конкретних померлих, хронологічно обумовлені датою смерті (наприклад, річниці) та календарно закріплені поминальні дні (задушні суботи, 1 листопада). Теперішній мешканець села П. Генза зазначає: «Бо ше приїжають сюди на проводи тут. В нас зробили пам'ятника красносадцям. О. То приїжджають на проводи перед Паскою» Записали М. Качмар та О. Чікало 15.08.2018 в с. Красний Сад Горохівського р-ну Волинської обл. від Гензи Петра Івановича, 1956 р. н., с. Мульчиці Володимирецького р-ну Рівненської обл.. Проводи зазвичай відбуваються в першу неділю після Великодня й пов'язані з пошануванням предків. У наративі вони перед Пасхою, бо саме у Великодній понеділок знищили Красний Сад. Емоційно насиченим є спогад про ці трагічні події Мирослави Якименко, доньки вцілілої Надії Новосад: «У Красному Саду загинуло багато наших рідних... І в поминальні дні ми, окрім того, що їздимо до спільної їхньої могили, приходимо до Стели спалених сіл на меморіалі Слави в Луцьку. Але хіба то не знущання над справедливістю, що польське село Маруся, мешканці якого грабували й палили Красний Сад, на Стелі тій є, а на три місяці раніше разом із людьми знищеного поляками Красного Саду нема? Хіба то не глум над тими, хто коренем із Красного Саду, над українством і українцями?» [10, ч. 2]. Збереження національної пам'яті, важлива роль у якому належить, безперечно, і фольклорним наративам, вимагає не лише вшанування жертв у поминальні дні, а й відновлення історичної справедливості.

Висновки

Польсько-українська історія завжди була нелегким об'єктом для вивчення, особливо події ХХ століття. Обидва народи опинилися в епіцентрі подій Другої світової війни. Маючи різні концепції розвитку своїх держав (поляки - відновлення Речі Посполитої в кордонах до війни, українці - створення незалежної України), політичні еліти не змогли знайти точки дотику та порозуміння в боротьбі зі спільними ворогами. Відбулася ескалація відносин на територіях спільного проживання, кульмінацією якої стали події на Волині в 1943 році. Історики обох держав трактують Волинську трагедію по-різному. У контексті комплексного підходу до вивчення подій на Волині найменш заангажованим, на нашу думку, є фольклорний матеріал як джерело автентичної пам'яті та історії свідомості народу, його сприйняття й оцінок певних явищ. Такими є народні оповідання та перекази про те, як німці й поляки знищили село Красний Сад на Горохівщині.

Аналіз різночасових фіксацій (від спогадів свідків до наративів, що виникли пізніше на основі почутого) дав змогу визначити центральне коло тем і сюжетотворчих мотивів, а також їх ідейне спрямування: причини трагедії (нелегкі відносини з поляками-осадниками із сусіднього хутора Марусі, зокрема їхні постійні доноси та провокації, активне національне підпілля в Красному Саду, етнічний чинник, бо всі хотіли незалежної України); передчуття трагедії (пророчі сни, погрози поляків-сусідів); хід каральної операції (село оточили німці та поляки у Великодній понеділок зранку, глухими пострілами повбивали людей, кілька днів вивозили награбоване майно, тоді Красний Сад спалили, зігнали мешканців сусідніх сіл, щоб поховати останки); поминання жертв і вимога встановлення правди про ці події й відновлення історичної справедливості.

Наголошено на тому, що наративи про Красний Сад є водночас і змістовними усно-історичними джерелами, і цінними зразками художнього переосмислення дійсності в контексті фольклорної свідомості. Як народні історичні документи, вони чітко вказують на дату проведення каральної операції, довкола якої серед дослідників нема одностайності, - Великодній понеділок (19 квітня 1943 року), заперечуючи тезу про відплатний характер антиукраїнських акцій поляків. Зазначено, що сюжетика народних оповідань відображає дію етнічного чинника - знищували українців за національною ознакою. Підтверджує це популярний сюжет про порятунок героїні, яка заговорила до карателів чеською мовою, що відомий у кількох варіантах.

На основі аналізу текстових одиниць простежено, що змалювання реальних історичних подій, які є опорними пунктами оповіді, підпорядковане фольклорній традиції та залежить часто від таланту самого оповідача. Бінарна семантична опозиція «свій/чужий» пронизує більшість тематичних циклів: від причин знищення села (багатий/бідний, українець/поляк) до порятунку вцілілих (своя/чужа мова, безпечний/небезпечний простір і водна межа між ними). В окремих зразках простежуємо вплив біблійних оповідань (про десяту єгипетську кару), народних легенд (про кінець світу і Страшний Суд). Звернено особливу увагу на особу оповідача: деталізована, конкретизована, емоційна оповідь безпосередніх очевидців і трансформаційні процеси в наративах, що виникли на основі почутого. Це, з одного боку, стягнення і схематизація оповіді, а з іншого - її доповнення з огляду на творчу уяву та вимисел, фольклорний «багаж» респондента в контексті традиції (зміна локально-часових обставин окремих подій; уведення нових персонажів та епізодів з ними).

Фольклорна пам'ять про трагедію українського Красного Саду зберегла цінний історичний фактаж і переосмислення дійсності на основі народних оцінок і сприйняття. Таких знищених українських сіл на Волині в період воєнного лихоліття було багато. Комплексне й системне вивчення народної пам'яті про українську криваву Волинь просто необхідне у відстоюванні історичної правди та відновленні історичної справедливості, а тоді й примиренні між поляками та українцями.

Література

1. Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки на Волині і в Галичині в 1939-1944 роках: міжнаціональний конфлікт чи неоголошена війна? Україна-Європа-Світ. Серія «Історія, міжнародні відносини»: міжнародний збірник наукових праць. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2011. Вип. 5. С. 89-95.

2. В'ятрович В. Друга польсько-українська війна 1942-1947. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 288 с.

3. Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння у Західній Україні (1939-1945 рр.). Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 399 с.

4. Пущук І.А. Волиняни про «Волинь-43»: Українська пам'ять про польську експансію на Український північний захід у 1938-1944 рр.: усно-історичний аспект. Волинська область, Рівненська область. Південна Волинь (Кременеччина), Берестійщина, Підляшшя, Холмшина. Луцьк, 2017. 1064 с.

5. Ісаєвич Я.Д. Хроніки трагічного протистояння. Замість передмови. Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944рр.: українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район. Львів: Інститут джерелознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2003. С. 3-26.

6. Бріцина О. ХХ сторіччя в усній історії українців (нотатки до питання про історизм фольклору). У пошуках власного голосу. Усна історія як теорія, метод та джерело: збірник наукових статей. Харків: ПП «ТОРГСІН ПЛЮС», 2010. С. 135-144.

7. Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944 рр.: українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район. Львів: Інститут джерелознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2003. 189 с.

8. Рудь М. Волинь у вогні. Спростування звинувачень польських шовіністів саме українців у трагічних подіях на Волині влітку 1943 р. і брехні панів Сємашків про ці події. Україна - Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. Львів, 2013. Вип. 6. С. 199-212.

9. Борщик Я. Українські джерела до історії українсько-польських відносин на Волині під час Другої світової війни: типологія, інтерпретація, верифікація: дис. ... канд. іст. наук / Інститут історії України НАН України. Київ, 2016. 239 с.

10. Боярчук П. Трагедія зветься «Красний Сад». Ч. 1: Слово Просвіти. 2010. №40.; Ч. 2: Слово Просвіти. 2010. Ч.41.

11. Криштальський А. Кривда за правду. Польсько-німецький терор 1943-1944 років на Горохівщині. Луцьк: ВМА «Терен», 2013. 40 с.

12. 75 років трагедії Красного Саду.

13. Неклюдов С.Ю. Культурная память в устной традиции: историческая глубина и психология передачи.

14. Мишанич С.В. Усні народні оповідання. Питання поетики. Київ: Наукова думка, 1986. 327 с.

15. Дмитрук В. 70-та річниця смерті закатованих НКВдистами вояків УПА: Новосада В'ячеслава псевдо «Петрусь» та Мельничука Антона псевдо «Ростик».

16. Мишанич С. Усні хроніки народного життя. Народні оповідання / упоряд., вст. ст. і прим. С.В. Мишанича. Київ: Вид-во худ. літ-ри «Дніпро», 1986. С. 5-16.

17. Луньо Є. Повстанська епічна традиція і сучасний процес державотворення. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2012. Вип. 22. С. 254-259.

18. Федорчук Я.П. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років: Волинська область. Підсумки. Луцьк: ПВД «Твердиня», 2012. 195 с.

19. Толстой Н.И. Народные толкования снов и их мифологическая основа.

20. Мережа ОУН (б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 - грудень 1943 рр.). Документи. Літопис УПА. Нова серія. Київ ; Торонто, 2007. Т. 11. 849 с.

21. Siemaszko W., Siemaszko E. Ludobojstwo dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Woiynia 1939-1945. Wyd. III. Warszawa, 2008. T. 1. 1000 s.

22. Мотика Ґжеґорж. Від Волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. / авторизований переклад з польської А. Павлишина, післямова д. і.н. І. Ільюшина. Київ: Дух і літера, 2013. 351 с.

23. Качмар М. Народні оповідання про переселення українців з Закерзоння у 1940-х роках: фольклорна та історична пам'ять (на матеріалах села Тулиголови Городоцького району Львівської області). Народознавчі зошити. 2019. № 4. С. 915-927.

24. Крячко В.І. До питання про визначення маркерів етнічності у соціальному просторі. Нова парадигма. 2013. Вип. 116. С. 136-147.

25. Кузьменко О. Перша світова війна в українській фольклорній традиції. Україна Модерна. 2016. Вип. 23. С. 111-151.

26. Сокіл В. Фольклорна проза про голодомори ХХ століття в Україні: парадигма тексту: монографія. Львів, 2017. 440 с.

27. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ Наукова думка, 1970. Т. 1: А - В. XXVII. 799 с.; 1980. Т. 11: Х - Ь. 699 с.

28. Сеник Л. «Страшний Суд» Івана Франка в культурологічному аспекті. Вісник Львівського університету. Серія «Філологічна». 2011. Вип. 55. С. 88-96.

29. Белова О.В. Страшный суд. Славянские древности: этнолингвистический словарь: в 5 т. Москва: Международные отношения, 2012. Т. 5. С. 178-181.

30. Януш О. Евфемізми і мовна естетика.

31. Казакевич О. Роль мови у формуванні національної ідентичності. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Культурологія». 2017. Вип. 18. С. 77-79.

32. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську наново перекладена. Київ: Українське біблійне тов-во, 1992. 1256 с.

33. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. 536 с.

34. Кузьменко О. Концепт Батьківщина у парадигмі художніх образів простору в фольклорних новотворах про виселення (на матеріалі власних записів із Західної Бойківщини). Література. Фольклор. Проблеми поетики. Київ, 2010. Вип. 34. С. 210-220.

35. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / пер. з пол. Є. Петренка. Київ: Вид-во ім. Олени Теліги, 2005. Т. 2. 358 с.

36. Галицько-руські народні легенди. Т. 2 / зібрав В. Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1902. Т. 13. 287 с.

37. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. Київ: АТ «Обереги», 1994. 424 с.

References

1. Zashkilniak, L. (2011). Ukrainsko-polski stosunky na Volyni i v Halychyni v 1939-1944 rokakh: mizhnat- sionalnyi konflikt chy neoholoshena viina? [Ukrainian-Polish relations in Volyn and Galicia in 1939-1944: an interethnic conflict or an undeclared war?]. In Ukraina-Ievropa-Svit. Mizhnarodnyi zbirnyknaukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny [Ukraine - Europe - World. International collection of scientific works. Series: History, international relations] (Vol. 5, pp. 89-95). Ternopil: Vydavnytstvo TNPU im. V. Hnatiuka [In Ukrainian].

2. Vyatrovych, V.M. (2011). Druha polsko-ukrainska viina. 1942-1947 [Second Polish-Ukrainian War. [1942-1947]. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [In Ukrainian].

3. Iliushyn, I. (2009). Ukrainska povstanska armiia i Armiia Kraiova. Protystoiannia u Zakhidnii Ukraini (1939-1945 rr.) [Ukrainian Insurgent Army and the National Army. Confrontation in Western Ukraine (1939-1945)]. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [In Ukrainian].

4. Pushchuk, I.A. (2017). Volynianypro «Volyn-43»: Ukrainskapam'iatpropolsku ekspansiiu na Ukrainskyi pivnichnyi zakhid u 1938-1944 rr.: usnoistorychnyi aspekt. Volynska oblast, Rivnenska oblast. Pivdenna Volyn (Kremenechchyna), Berestiishchyna, Pidliashshia, Kholmshyna [Volynians about Volyn-43: Ukrainian memory of Polish expansion to the Ukrainian Northwest in 1938-1944: oral-historical aspect. Volyn region, Rivne region. Southern Volyn (Kremenets region), Brest region, Podlasie, Kholmshina]. Lutsk [In Ukrainian].

5. Isaievych, Ya.D. (2003). Khroniky trahichnoho protystoiannia. Zamist peredmovy [Chronicles of tragic confrontation. Instead of a preface]. In Ya. Tsaruk Trahediia volynskykh sil 1943-1944 rr.: ukrainski i polski zhertvy zbroinoho protystoiannia. Volodymyr-Volynskyi raion [The tragedy of Volyn villages in 1942-1944: Ukrainian and Polish victims of the armed confrontation. Volodymyr-Volynskyi district] (pp. 3-26). Lviv: Instytut dzhereloznavstva im. I. Kryp'iakevycha NANU [In Ukrainian].

6. Britsyna, O. (2010). XX storichchia v usnii istorii ukraintsiv (notatky do pytannia pro istoryzm folkloru) [Twentieth century in the oral history of Ukrainians (notes on the historicism of folklore)]. In U poshukakh vlasnoho holosu. Usna istoriia yak teoriia, metod ta dzherelo. Zbirnyk naukovykh statei [In search of his own voice. Oral history as a theory, method and source. Collection of scientific articles] (pp. 135-144). Kharkiv: PP «TORHSIN PLIUS» [In Ukrainian].

7. Tsaruk, Ya. (2003). Trahediia volynskykh sil 1943-1944 rr.: ukrainski i polski zhertvy zbroinoho protystoiannia. Volodymyr-Volynskyi raion [The tragedy of Volyn villages in 1943-1944: Ukrainian and Polish victims of the armed confrontation. Volodymyr-Volynskyi district]. Lviv: Instytut dzhereloznavstva im. I. Kryp'iakevycha NANU [In Ukrainian].

8. Rud, M. (2013). Volyn u vohni. Sprostuvannia zvynuvachen polskykh shovinistiv same ukraintsiv u trahichnykh podiiakh na Volyni vlitku 1943 r. i brekhni paniv Siemashkiv pro tsi podii [Volyn on fire. Refutation of the accusations of Polish chauvinists of Ukrainians in the tragic events in Volhynia in the summer of 1943 and the lies of Mrs. Semashko about these events]. In Ukraina - Polshcha: istorychna spadshchyna i suspilna svidomist [Ukraine - Poland: historical heritage and public consciousness] (Vol. 6. pp. 199-212). Lviv [In Ukrainian].

9. Borshchyk Ya.V. (2016). Ukrainski dzherela do istorii ukrainsko-polskykh vidnosyn na Volyni pid chas Druhoi svitovoi viiny: typolohiia, interpretatsiia, veryfikatsiia [Ukrainian sources on the history of Ukrainian-Polish relations in Volyn during the Second World War: typology, interpretation, verification] (Extended abstract of PhD dissertation). Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv [In Ukrainian].

10. Boiarchuk, P. (2010). Trahediia zvetsia «Krasnyi Sad». Ch. 1 [The tragedy is called «Krasnyi Sad». Part 1]. Slovo Prosvity, 40, the 6^th of October; Trahediia zvetsia «Krasnyi Sad». Ch. 2 [The tragedy is called «Krasnyi Sad». Part 2]. Slovo Prosvity, 41, the 10^th of October.

11. Kryshtalskyi, A. (2013). Kryvda zapravdu. Polsko-nimetskyi teror 1943-1944 rokiv na Horokhivshchyni [Guilt for the truth. Polish-German terror of 1943-1944 in the Gorokhiv region]. Lutsk: VMA «Teren» [In Ukrainian].

12. 75 rokiv trahedii Krasnoho Sadu [75 years of the tragedy of Krasnyi Sady.

13. Neklyudov, S.Yu. Kulturnaya pamyat v ustnoy traditsii: istoricheskaya glubina i psihologiya peredachi [Cultural memory in oral tradition: historical depth and psychology of transmission].

14. Myhanych, S.V. (1986). Usni narodni opovidannia. Pytanniapoetyky [Oral folk stories. The question of poetics]. Kyiv: Naukova dumka [In Ukrainian].

15. Dmytruk, V. 70-ta richnytsia smerti zakatovanykh NKVdystamy voiakiv UPA: Novosada V'iacheslava psevdo «Petrus» ta Melnychuka Antona psevdo «Rostyk» [The 70th of death of the UPA warriors, sunk by enkvedists: Novosad Viacheslav pseudo «Petrus» and Anton Melnichuk pseudo «Rostyk»].

16. Myshanych, S. (1986). Usni khroniky narodnoho zhyttia [Oral Chronicles of People's Life]. In S. Myshanych (Ed.) Narodni opovidannia [Folk stories] (pp. 5-16). Kyiv: Vyd-vo khud. lit-ry «Dnipro» [In Ukrainian].

17. Luno, Ye. (2012). Povstanska epichna tradytsiia i suchasnyi protses derzhavotvorennia [Insurgent epic tradition and modern process of state creation]. Ukraine: cultural decline, nationality, statehood, 22, 254-259 [In Ukrainian].

18. Fedorchuk, Ya.P. (2012). Trahediia ukrainsko-polskoho protystoiannia na Volyni 1938-1944 rokiv: Volynska oblast. Pidsumky [The tragedy of the Ukrainian-Polish confrontation in Volyn in 1938-1944: Volyn region. Results/ Lutsk: PVD «Tverdynia» [In Ukrainian].

19. Tolstoy, N.I. Narodnyie tolkovaniya snov i ih mifologicheskaya osnova [Folk interpretations of dreams and their mythological basis].

20. Merezha OUN (b) i zapillia UPA na terytorii VO «Zahrava», «Turiv», «Bohun» (serpen 1942 - hruden 1943 rr.). Dokumenty [The OUN (b) network and the UPA's garrison on the territory of the «Zagrava», «Turiv» and «Bohun» military enterprises (August 1942 - December 1943). Documents]. (2007). In Litopys UPA. New series (Vol. 11). Kyiv; Toronto [In Ukrainian].

21. Siemaszko, W. & Siemaszko, E. (2008). Ludobojstwo dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Wofynia 1939-1945. Wyd. III. T. 1 [Genocide perpetrated by Ukrainian nationalists on the Polish population of Volyn 1939-1945. Ed. III. Vol. 1]. Warsaw [In Polish].

22. Motyka, Gzhegorzh. (2013). Vid Volynskoi rizanyny do operatsii «Visla». Polsko-ukrainskyi konflikt 1943-1947 rr. (avtoryzovanyi pereklad z polskoi A. Pavlyshyna, pisliamova d.i.n. I. Iliushyna) [From the Volyn massacre to operation «Vistula». Polish-Ukrainian conflict of 1943-1947 (authorized translation from Polish by A. Pavlyshyn, afterword by Dr.I. Iliushyn)]. Kyiv: Dukh i litera [In Ukrainian].

23. Kachmar, M. (2019). Narodni opovidannia pro pereselennia ukraintsiv z Zakerzonnia u 1940-kh rokakh: folklorna ta istorychna pam'iat (na materialakh sela Tulyholovy Horodotskoho raionu Lvivskoi oblasti) [Folk tales about the resettlement of Ukrainians from Zakerzonnia in the 1940s: folklore and historical memory (based on the materials of the village of Tulyholovy, Horodok district, Lviv region)]. The Ethnology Notebooks, 4, 915-927 [In Ukrainian].

24. Kriachko, V.I. (2013). Do pytannia pro vyznachennia markeriv etnichnosti u sotsialnomu prostori [On the question of defining markers of ethnicity in the social space]. Nova paradyhma, 116, 136-147 [In Ukrainian].

25. Kuzmenko, O. (2016). Persha svitova viina v ukrainskii folklornii tradytsii [The First World War in the Ukrainian folk tradition]. UkrainaModerna, 23, 111-151 [In Ukrainian].

26. Sokil, V. (2017). Folklornaprozapro holodomory XXstolittia v Ukraini: paradyhma tekstu. Monohrafiia [Folklore prose about the Holodomor of the twentieth century in Ukraine: the paradigm of the text. Monograph]. Lviv [In Ukrainian].

27. Bilodid, I.K. (Ed.) (1970-1980). Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. [Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vols]. Kyiv: Naukova dumka [In Ukrainian].

28. Senyk, L. (2011). «Strashnyi Sud» Ivana Franka v kulturolohichnomu aspekti [«The Last Judgment» by Ivan Franko in the cultural aspect]. In Visnyk of Lviv University. Philological series (Vol. 55, pp. 88-96) [In Ukrainian].

29. Belova, O.V. (2012). Strashnyiy sud [Last Judgment]. In Tolstaya, S.M. & others (Eds.) Slavyanskie drevnosti: etnolingvisticheskiy slovar: v 5 t. [Slavic antiquities: ethnolinguistic dictionary: in 5 volumes] (Vol. 5, pp. 178-181). Moscow: Mezhdunarodnyie otnosheniya [In Russian].

30. Ianush, O. Evfemizmy i movna estetyka [Euphemisms and linguistic aesthetics].

31. Kazakevych, O. (2017). Rol movy u formuvanni natsionalnoi identychnosti [The role of language in the formation of national identity]. In Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Kulturolohiia» [Scientific notes of the National University "Ostroh Academy". Culturology Series] (Vol. 18, pp. 77-79) [In Ukrainian].

32. Bibliia abo Knyhy Sviatoho Pysma Staroho y Novoho zapovitu: iz movy davnoievreiskoi y hretskoi na ukrainsku nanovo perekladena [The Bible or the Books of the Holy Scriptures of the Old and New Testaments: newly translated from Hebrew and Greek into Ukrainian] (1992). Kyiv: Ukrainske bibliine tova- rystvo [In Ukrainian].

33. Kyrchiv, R. (2010). Dvadtsiate stolittia v ukrainskomu folklori [The twentieth century in Ukrainian folklore]. Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy [In Ukrainian].

34. Kuzmenko, O. (2010). Kontsept Batkivshchyna u paradyhmi khudozhnikh obraziv prostoru v folklornykh novotvorakh pro vyselennia (na materiali vlasnykh zapysiv iz Zakhidnoi Boikivshchyny) [Concept Motherland in the paradigm of artistic images of space in folk novelties about eviction (on the basis of their own records from the West Boykivshchyna)]. In Literatura. Folklor. Problemy poetyky [Literature. Folklore. Problems of poetics] (Vol. 34, pp. 210-220). Kyiv [In Ukrainian].

35. Syvitskyi, M. (2005). Istoriia polsko-ukrainskykh konfliktiv (per. z pol. Ye. Petrenka). Т. 2 [History of Polish-Ukrainian conflicts (translated from Polish by E. Petrenko). Vol. 2]. Kyiv: Vyd-vo im. Oleny Telihy [In Ukrainian].

36. Hnatiuk, V. (Ed.) (1902). Halytsko-ruski narodni lehendy. T. 2 [Galician-Rus folk legends. Vol. 2]. In Etnohrafichnyi zbirnyk (Vol. 13). Lviv [In Ukrainian].

37. Mytropolyt Ilarion (1994). Dokhrystyianski viruvannia ukrainskoho narodu [Pre-Christian beliefs of the Ukrainian people]. Kyiv: AT «Oberehy» [In Ukrainian].

Размещено на allbest.ru