Категорія жіночності в ідіостилі Олександра Довженка

- за зовнішніми рисами, що сприймаються органами зору - квіточка (красива), красуня: «Голубонько ж ти моя сизенька, квіточка...» [12, с. 34], «- Красуня...» [13, с. 108], «Але споглядання раптової смерті дівчини - красуні й трудівниці - кладе свій слід на серця всіх присутніх» [13, с. 138];

- назви жінок за душевним станом - жалібниця, плакальниця: «Вони кричали на сестер-жалібниць і лаялись поганими словами, проклинаючи інструмент, невправність помічників і все на світі» [12, с. 125], «Плакальниці потрясають нічний степ» [13, с. 133].

Назви жінок за церковно-релігійними ознаками:

- за церковно-релігійними особливостями, посадою - свята: «Не смій, вона свята» [12, с. 107].

Назви жінок за ситуативним станом - небога (бідна, сердешна, нещаслива): ««Допивши молоко, він витяг з кишені револьвер і між іншим застрілив небогу» [12, с. 74].

Назви жінок за місцем проживання і перебування - сусідка, міщанка: «Приходили часом сусідки» [12, с. 190], «Це сусідка Ан- тоніни Соломія Бесараб» [13, с. 109], ««- Замовкни, благаю... О міщанка!..» [13, с. 132].

Назви жінок за національністю, расою - німкеня, українка, слов'янка: ««- На, на, на!.. - Одна німкеня вдарила її парасолем» [12, с. 124], ««Німці й німкені підходили до Олесі, трогали її руками, повертали» [12, с. 124], ««- До речі, хто ваша дружина? - Українка» [12, с. 130], ««Але закордон ще приїде до вас, приїде подивитися на вашу піч під небом, на сухенькі гвоздики од пристріту в пічурці, на ваш пам'ятник, і якщо є на світі хоч краплина сумління, він поклониться вашій красі, дорога наша мати, слов'янко, українко дорога» [13, с. 230].

Неважко помітити, що найбільш потужну підгрупу становлять найменування жінок за спорідненістю та свояцтвом. До найбільш уживаних належать значення «мати - жінка стосовно своїх дітей» (мати, матінка, ненька, матуся), «дочка - жінка стосовно своїх батьків» (донька, дочка, донечка), «дружина - жінка стосовно свого чоловіка» (дружина, жінка), «баба - жінка стосовно своїх онуків» (баба, бабуся).

Достатньо частотною за вживанням є підгрупа назв за віковими ознаками: «дівчина - молода особа жіночої статі» (дівка, дівчинка, дівчина, восьмикласниця), «жінка - особа жіночої статі середнього віку» (молодиця, жінка, тітка), «баба - літня особа жіночої статі» (баба, бабуся, стара жінка).

Тому можемо зробити висновок, що фемінітиви зі значенням «дівчина», «мати», «дочка», «дружина», «жінка» є провідними в художній творчості Олександра Довженка.

Частина фемінітивів відображають реалії радянської доби: комсомолка, ударниця, колгоспниця, комуністка.

До менш уживаних належать назви жінок за рисами характеру, розумовими здібностями, вадами, особливостями поведінки тощо.

Розглянемо словотвірні тенденції фемінітивів. Традиційно більшість аналізованих лексем утворюється від іменників чоловічого роду за допомогою спеціальних суфіксів.

Лінгвісти загалом виділяють понад 13 суфіксів для утворення іменників - назв осіб жіночої статі. У проаналізованих фемінітивах в ідіостилі Олександра Довженка нами виділено 7 суфіксів.

1. Суфікс -к- - українка, сусідка, міщанка, ворожка, артистка, туристка, шпигунка, перекладачка, вчителька, секретарка, комсомолка, націоналістка: «- До речі, хто ваша дружина? - Українка» [12, с. 130] - утворює назву жінки за національністю, «Це сусідка Антоніни Соломія Бесараб» [13, с. 109] - назва за місцем перебування, «- Замовкни, благаю... О міщанка!..» [13, с. 132] - за місцем проживання, назви за родом діяльності: «З того часу, щось років через десять чи двадцять, мати об'явила себе ворожкою і почала лікувати людей від зубів, пристріту й переляку, хоч і сама хворіла» [12, с. 24], «Бувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала коло хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами» [12, с. 68], «Німкеня. Туристка» [12, с. 130], «Ти його шпигунка?» [12, с. 138], «На ганок вийшла перекладачка...» [12, с. 191], «- Ми вчительки, комсомолки...» [12, с. 91] - назва за професією, «- Що з вами? - секретарка перестала стукати на машинці» [13, с. 152] - назва за професією, «Націоналістка!» [12, с. 137], «Якщо колись нікчемні князі й барони захищали зі зброєю честь своїх дочок-білоручок, що ж мені робити з тобою, гвалтівник дочки моєї - комсомолки, трудівниці моря?!» [13, с. 152] - назви за політичними переконаннями.

2. Суфікс -иц-- цариця, заступниця, мучениця: «Цариця заколює себе ножем, дивлячись на страшне обличчя царя» [13, с. 133] - назва за титулом; «- А ти взнай. Заступниця» [12, с. 96] - назва жінки за особливостями поведінки, «Яка я повія? Мучениця я!» [12, с. 139] - назва за способом життя.

3. Суфікс -ин- - княгиня: «Якщо не мовчати, на догоду довгій низці редакторів, наставників і повчальників, і не кривити пером в обхід питань, на догоду благополучності, на догоду тому, що скаже підла старенька княгиня Марія Олексіївна, на догоду квартирі своїй, машині своїй, дачі своїй, місцю в президії свому, - важко писати про село, де пролетіло безповоротно далеке дитинство» [13, с. 129] - назва за титулом.

4. Суфікс -ш- - генеральша: «З дружиною легше стане: вже не генеральша буде - головиха» [13, с. 128] - назва за діяльністю чоловіка.

5. Суфікс -их- - головиха: «З дружиною легше стане: вже не генеральша буде - головиха» [13, с. 128] - назва за діяльністю чоловіка.

6. Суфікс -ниц- - мерзотниця, трудівниця, колгоспниця, письменниця, штукатурниця, ударниця, жалібниця, плакальниця: «Виходить заміж, мерзотниця!» [13, с. 149] - назва за внутрішніми якостями, «Якщо колись нікчемні князі й барони захищали зі зброєю честь своїх дочок-білоручок, що ж мені робити з тобою, гвалтівник дочки моєї - комсомолки, трудівниці моря?!» [13, с. 152] - назва за внутрішніми якостями; «По польовій дорозі на околиці села син колгоспниці Марії Гуренко покидає колгосп» [13, с. 77] - назва за родом діяльності, «Одна письменниця сказала: признаю два міста - Ленінград і Каховку» [13, с. 91] - за родом діяльності, професією, «А я штукатурниця з Нової Каховки» [13, с. 72] - назва за професією, «Ось краща ударниця Христина» [13, с. 124] - за званням, нагородами, назви жінок за душевним станом: «Вони кричали на сестер-жалібниць і лаялись поганими словами, проклинаючи інструмент, невправність помічників і все на світі» [12, с. 125], «Плакальниці потрясають нічний степ» [13, с. 133].

Суфікс -ун-- красуня: «Але споглядання раптової смерті дівчини - красуні й трудівниці - кладе свій слід на серця всіх присутніх» [13, с. 138] - назва за зовнішніми ознаками.

Найбільш частотними в проаналізованих лексемах є суфікси -к- і -ниц-.

Фемінітив на позначення особи за національністю «німкеня» утворений двома суфіксами: -к- і -ен-: «Німці й німкені підходили до Олесі, трогали її руками, повертали» [12, с. 124].

Також в аналізованих творах маємо фемінітивні іншомовні запозичення на позначення назв жінок узагалі (заміжніх): сеньйора, фрау, дама: «А що робить в цьому плані ваша сеньйора?» [12, с. 130-131], «Приведіть сюди фрау Пальма» [12, с. 131], «Помрете ви, дами» [12, с. 199].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, лексеми категорії жіночності у мові творів Олександра Довженка є природними, невимушено вплетеними у загальну канву оповіді, відображають життєві реалії певної історичної епохи й суспільно- побутові явища. Аналіз зазначених вище лексем дав можливість твердити про широке вживання в ідіостилі О. Довженка власне українських або питомих фемінітивів як найбільш продуктивних і частотних, що стали відображенням найдавніших жіночих образів (мати, дочка, дівчина, дружина), використання спільнослов'янських фемінітивів та деяких запозичень, а також фемінітивних назв на позначення тогочасних реалій життя: комсомолка, комуністка, колгоспниця, ударниця тощо.

Література

1. Брус М. П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI- XVII століть: словотвір і семантика: дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Івано- Франківськ, 2001.260 с.

2. Брус М. П. Відображення категорії жіночності в поетичній мові Тараса Шевченка. Київські полоністичні студії / наук. ред. та упоряд. Р. Радишевський]. Київ: ТОВ «ДІА», 2015. Т. XXVI. С. 102-107.

3. Брус М. П. Відображення категорії жіночості в художній мові Василя Стефаника. Прикарпатський вісник НТШ: науковий журнал / ред. докт. філол. наук. С. І. Хороб. Івано-Франківськ, 2011. № 2 (14). С. 51-59.

4. Брус М. П. Гіпонімія й антонімія фемінітивів в українській мові XVI- XVII століття. Семантика мови і тексту: збірник статей VW Міжнародної науковоїконференцї. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 78-83.

5. Брус М. П. Історія вивчення словотвору фемінітивів у слов'янському мовознавстві. Галичина: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ: Плай, 2004. № 10. С. 206-213.

6. Брус М. П. Історія вивчення словотвору фемінітивів у слов'янському мовознавстві. Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ: Плай, 2004. № 10. С. 206-213.

7. Брус М. П. Словотвірна термінологічна база фемінітивної підсистеми української мови. Лінгвістичні студії: збірник наукових праць / наук. ред. А. П. Загнітко. Донецьк: Донецький національний університет, 2011. Вип. 23. С. 17-21.

8. Брус М. П. Фемінітиви в художній мові Олександра Олеся. Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологія». Суми: Вид-во Сумського державного університету, 2008. № 2. С. 18-24.

9. Брус М. П. Фемінітиви як відображення історії українського жіноцтва XV!-XVN століть. Українська історична та діалектна лексика: збірник наукових праць. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2007. Вип. 5. С. 144-155.

10. Брус М. П. Фемінітивний світ художньої мови Леся Мартовича. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франківськ: Вид- во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. Вип. 34-35. С. 126-130.

11. Вакуленко М. О. Декілька зауваг щодо фемінітивів в українській мові. Вісник НАН України. 2018. № 1. С. 86-89.

12. Довженко О. Вибрані твори. Київ: Дніпро, 1971.238 с.

13. Довженко О. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник. Київ: Веселка, 1995. 574 с.

14. Семенюк С. П. Запозичені форманти в іменниках з модифікаційним значенням жіночої статі (кінець XVN! - початок XXI ст.). Українська мова. 2009. № 2. С. 14-20.

15. Семенюк С. П. Творення іменників з модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові (суфікс -их-а). Ономастика і апеля- тиви: зб. наук. праць. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. Вип. 3. С. 139-145.

References

1. Brus, M. P. (2015). Vidobrazhennia katehoriyi zhinochnosti v poetychniy movi Tarasa Shevchenka [Reflection of the femininity category in the poetic language of Taras Shevchenko]. Kyivski polonistychni studiyi [naukovyi redaktor ta uporiadnyk R. Radyshevskyi]. T. XXVI. Kyiv: TOV «DIA». 102-107 [in Ukrainian].

2. Brus, M. P. (2011). Vidobrazhennia katehoriyi zhinochosti v khudozhniy movi Vasylia Stefanyka [Reflection of the femininity category in the expressive language of Vasyl' Stefanyk]. Prykarpatskyi visnyk NTSh: Naukovyi zhurnal [red. dokt. filol. nauk. S. I. Khorob]. Ivano-Frankivsk. 2 (14). 51-59 [in Ukrainian].

3. Brus, M. P. (2004). Istonya vyvchennia slovotvoru feminityviv u slov'ianskomu movoznavstvi [History of the studying of the word-formation of feminitives in Slavic linguistics]. Halychyna: Naukovyi i kulturno-prosvitnii kraieznavchyi chasopys. Ivano-Frankivsk: Plai, 2004. 10. 206-213 [in Ukrainian].

4. Brus, M. P. (2011). Slovotvirna terminolohichna baza feminityvnoyi pidsystemy ukrayinskoyi movy [Word-formation terminology base of the feminitive subsystem of the Ukrainian language]. Linhvistychni studii: Zbirnyk naukovykh prats' [nauk. red. A. P. Zahnitko]. Donetsk: Donetskyi natsionalnyi universytet, 2011. Vyp. 23. 17-21 [in Ukrainian].

5. Brus, M. P. (2008). Feminityvy v khudozhnii movi Oleksandra Olesia [Feminitives in the expressive language of Oleksandr Oles']. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Senia «Filolohiia»: Naukovyi zhurnal. Sumy: Vyd-vo Sumskoho derzhavnoho universytetu. 2. 18-24 [in Ukrainian].

6. Brus, M. P. (2012). Feminityvnyi svit khudozhnoi movy Lesia Martovycha [Feminitive world in the expressive language of Les' Martovych]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Filolohiia. Ivano-Frankivsk: Vyd-vo Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka. Vyp. 34-35. 126-130 [in Ukrainian].

7. Vakulenko, M. O. (2018). Dekilka zauvah shchodo feminityviv v ukrainskii movi [Some remarks on feminitives in the Ukrainian language]. Visnyk NAN Ukrainy. № 1. 86-89 [in Ukrainian].

8. Dovzhenko, O. (1971). Vybrani tvory [Selected works]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

9. Dovzhenko, O. (1995). Zacharovana Desna. Ukraina v ohni. Shchodennyk [The Enchanted Desna. Ukraine in the flame. Daybook]. Kyiv: Veselka. 574 s.

10. Semeniuk, S. P. (2009). Zapozycheni formanty v imennykakh z modyfikatsiinym znachenniam zhinochoi stati (kinets XVIII - pochatok XXI st.) [Borrowed formants in nouns with a modification value of a woman's gender (the end of the XVIII - the beginning of the XXI century)]. Ukrainska mova. 2. 14-20 [in Ukrainian].

11. Semeniuk, S. P. (1998). Tvorennia imennykiv z modyfikatsiinym znachenniam zhinochoi stati v noviy ukrainskiy movi (sufiks -ykh-a) [The nouns creation with a modification value of a woman's gender in the new Ukrainian language (suffix -ykh-a)]. Onomastyka i apeliatyvy: Zb. nauk. prats'. Dnipropetrovsk: DDU. Vyp. 3, 139-145 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru