(Де)фрагментований єврейський світ у малій прозі Сильвестра Яричевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

(ДЕ)ФРАГМЕНТОВАНИЙ ЄВРЕЙСЬКИЙ СВІТ У МАЛІЙ ПРОЗІ СИЛЬВЕСТРА ЯРИЧЕВСЬКОГО

СЕМЕРИН Христина

Анотація

У статті досліджено імідж єврейського, фрагментарно репрезентований у малій прозі західноукраїнського письменника Сильвестра Яричевського (1871-1918). З'ясовано, що автор здебільшого оперує такими імагологічними моделями: Єврейське як реальне, єврейське як зрадницьке, єврейське як Чуже. Етнонаціональні стереотипи при зображенні єврейських образів ще зберігають свій потенціал, однак дедалі більше поступаються реальним, неупередженим спостереженням. Тому єврей у шинку, єврей-визискувач, єврей-узурпатор, єврей-багатій співіснують у прозі Яричевського із розумним євреєм, євреєм-нареченим української жінки, містечковими євреями-сусідами. Підтверджено, що, попри домінанту типових для літературної традиції візій єврейського, письменник достатньо репрезентує інокультурне у вимірах особистісних стосунків і побутових контактів між українцями та євреями, що постає ключем до послаблення стереотипів і міжнаціонального порозуміння.

Ключові слова: імагологія; єврейське; мала проза; імідж; стереотип.

Аннотация

К. СЕМЕРИН (ДЕ)ФРАГМЕНТИРОВАННЫЙ ЄВРЕЙСКИЙ МИР В МАЛОЙ ПРОЗЕ СИЛЬВЕСТРА ЯРИЧЕВСКОГО

В статье исследуеться имидж Еврейского, который фрагментарно репрезентирован в малой прозе западноукраинского писателя Сильвестра Яричевского (1871-1918). Установлено, что автор в основном оперирует такими имагологическими моделями: еврейское как реальное, еврейское как предательское, еврейское как Чужое. Этнонациональные стереотипы при изображении еврейских образов еще сохраняют свой потенциал, однако все больше уступают реальным, объективным наблюдением. Поэтому еврей в кабаке, еврей-эксплуататор, еврей-узурпатор, еврей-богач сосуществуют в прозе Яричевского с умным евреем, евреем- женихом украинской женщины, городскими евреями-соседями. Подтверждено, что, несмотря на доминанту типичных для литературной традиции видений еврейского, писатель достаточно представляет инокультурного в измерениях личностных отношений и бытовых контактов между украинцами и евреями, что становится средством ослабления стереотипов и улучшения межнациональных отношений.

Ключевые слова: имагология; еврейское; малая проза; имидж; стереотип.

Annotation

Kh. SEMERYN THE (DE)FRAGMENTED JEWISH WORLD IN THE SHORT STORIES OF SYLVESTER YARYCHEVSKYI

The article is devoted to the Jewish literary image fragmentary represented in short stories of the West Ukrainian writer Sylvester Yarychevskyi (1871-1918). It is emphasized that the author mostly deals with the following imagological models: the Jewish as real, the Jewish as treacherous, the Jewish as Alien. Ethnonational stereotypes still retain their potential, however, more and more inferior to real, impartial observation. Therefore, a Jew in a tavern, Jew an exploiter, Jew an usurper, a rich Jew and others coexist with a prudent Jew, Jew a bridegroom of a Ukrainian woman, and the Jews, neighbors in a town, in Yarichevsky's stories. Despite the typical literary images of Jews, I argue the writer sufficiently represent the national Others in terms of personal relationships and everyday contacts between Ukrainians and Jews, which is the key to weakening stereotypes and for improving the international relationships.

Keywords: imagology; the Jewish; short stories; image; stereotype.

Вступ

Інтенсифікація імагологічних студій в українському літературознавстві минулих років на тлі зростання інтересу до Свого й Іншого, прагнення до порозуміння в умовах нестабільного світу вимагають вивчати феномен етнонаціонального. «Той факт, що імагологія формується й розвивається саме в другій половині ХХ ст., -- наголошує Заміна Алієва, -- великою мірою зумовлений процесами всесвітньо-історичного масштабу й значення, які розгорнулися в цей період» (2013, с. 697). Процес прийняття й осмислення Інших проблематичний, позаяк вимагає докорінної руйнації шаблонів, стереотипів, упереджень -- усього, що формує зручний обивательський світ, розполовинений на «добро» і «зло», «чорне» і «біле». Утім, без прийняття і розуміння тих Інших, що існують навколо нас, неможливо реалізувати власне буття.

Аналіз досліджень і публікацій

Значну увагу привертає аналіз імагологічного Єврейського, зреалізованого у модерній українській літературі, котра, за визначенням Григорія Грабовича, від кінця ХІХ ст. починає проявляти «нову, досі не бачену моральну чутливість до єврейської проблеми» (1997, с. 257). У національному літературознавстві різні аспекти єврейського досліджували Григорій Грабович («Єврейська тема в українській літературі», 1983), Мирослав Шкандрій («Jews in Ukrainian Literature. Representation and Identity», 2009), Йоханан Петровський-Штерн, Аліса Меншій («Художні особливості моделювання образів євреїв в українській літературі кін. ХІХ -- поч. ХХ ст. (на матеріалі творчості М. Коцюбинського та В. Леонтовича)», 2014), Алла Колесник («Єврейська тематика в художній прозі Івана Франка», 2016), Тетяна Бикова, Вікторія Якимо- вич, та ін. За типологією Григорія Грабовича, котра «узгоджується з процесом розвитку української літератури і висвітлює його», єврейська тема репрезентована у трьох моделях: стереотипній, соціально-моральній і політично-етичній. Мирослав Шкандрій, охопивши широкий контекст, схарактеризував єврейські образи у соціально-історичному ракурсі, зосереджуючи увагу на найбільш «репрезентабельних» текстах, зокрема українських єврейських авторів. Аліса Меншій виснувала, що, залишаючись у межах узвичаєного зображення, модерніст Михайло Коцюбинський досяг філософського узагальнення в образах євреїв початку ХХ ст., що можемо розглядати як новий естетичний етап відтворення Єврейського у нашій літературі на нереалістичних засадах.

Постановка проблеми

Свій унесок у модерне конструювання єврейського зробив західноукраїнський поет, прозаїк і драматург Сильвестр Яричевський (1871-1918). 1898 року Іван Франко зарахував його до тих молодих письменників, котрі черпали «свої стимули прямо із західноєвропейських напрямів імпресіонізму та неоромантизму, прозваного per nefas декадентизмом» (с. 87). Хоча Сильвестр Яри- чевський «не належав до, так би мовити, центральних постатей літературного процесу періоду fin de siиcle, -- підкреслює Валентина Челбарах, -- у його творчості яскраво відбилися світоглядні суперечності, пошук нових естетичних канонів, жанрово-стильове експериментування, характерне для молодого покоління письменників» (2008, с. 69). Мала проза Яричевського є об'єктом сучасних студій Валентини Челбарах (2009), Тетяни Ткаченко (2013), Оксани Стогній (Рибась) (2016), Тетяни Лях (2017) та ін. Про сецесіонізм, елементи імпресіонізму і символізму творчості Яричевського писала Валентина Челбарах (2009). Згодом на модерністській естетиці закцентувала Оксана Стогній (Рибась), аналізуючи, зокрема, «віденський» текст у його прозі. Дослідниця ствердила, що митець «тяжів до правдивого зображення, однак називати його реалістом немає підстав, оскільки автор прагнув до модерного, подеколи естетизованого вираження. Не сприйняв він і декадансу, водночас перейняв риси австрійського модернізму, або “сецесіонізму”» (2014, с. 238).

Імідж єврейського посідає чільне місце у творчому imago mundi автора. Дослідження цієї перспективи є продуктивним з огляду на кілька чинників, крім означених вище: існування лакуни в осмисленні єврейського у малій прозі модернізму, на яку, імовірно, звертають менше уваги саме з причини нереалістичної чи іноді мізерної репрезентації інонаціональних образів, і, власне, брак дослідницького інтересу до цього аспекту прози Яричевського. Утім, нам видається слушним аналізувати тексти, де інонаціональне, зокрема єврейське представлене фрагментарно, в окремих деталях, адже будь-які сліди в тексті продовжують повносутнє буття цілого дискурсу і повсякчас залишаються його невід'ємними компонентами.

Літературознавиця Оксана Рибась зазначає, що «у європейській літературі на межі ХІХ-ХХ століть починає домінувати мала проза, зокрема новела з її гострою кульмінацією, неочікуваною розв'язкою, трансформованим сюжетом» (2015, с. 122). У збірці короткої прози «Між терням і цвітом» (1905) Сильвестр Яричевський досліджує психологічну атестацію людської душі, звертаючи достатню увагу і на зовнішні обставини життя. Концептуальна основа його новел -- щастє чоловіка, тобто людське щастя, якому повсякчас загрожують і перешкоджають негаразди і турботи світу. Єврейське у збірці репрезентоване здебільшого епізодично й фрагментарно, тому для імагологічного розуміння необхідно буквально складати «пазли» фрагмен- тованого єврейського світу в єдине ціле.

Рецепція єврейського активізує діалогічний контекст оповідання «Казета». Горатинський пияк і «демостен» Пододозьо (Горатин -- анаграма рідного для письменника містечка Рогатина) часто влаштовує на міському ринку казанє -- своєрідні «моралізаторські» бесіди з місцевими євреями. Із цих казань проступає суперечлива імагологічна позиція персонажа. Іронічний образ Пододозя-«казети» наближається до архетипу Блазня і має інверсивні прикмети «всевидющого ока» -- саме тому дає змогу автору висловлювати спектр контроверсійних імагологічних тез під несерйозною маскою гумору. Спершу персонаж звертається до єврейських слухачів, як до порядних людей, хоч і «нехристів». Помічаємо тут полярну позицію, властиву тогочасній галицькій свідомості: з одного боку, позитивне, людське ставлення до Інших, з другого боку, -- релігійно упереджене (для консервативного християнського світогляду) як до неповноцінних чи «неправильних». Згодом розірвана алкогольними мареннями свідомість Пододозя актуалізує негативний модус культурної рецепції: «Жиди плюгаві», -- звертається він до євреїв, отримуючи відповідну зворотну реакцію: «Паскудний ґой» (Яричевський, с. 159-160). Конфліктний діалог оприлюднює типові стереотипні визначення Інших, твердо зафіксовані у мові. У пориві гніву Пододозьо закидає євреям те, що вони: «Єзуса укоронова- ного продали» (Яричевський, с. 160). Йдеться про поширений в українському середовищі ще з середньовіччя уявлення про Єврейське як зрадницьке. Ґенеза цієї ідеї, безумовно, відома: це біблійний наратив про зраду Юдою Христа -- однак її витоки слід шукати в апокрифічній народній творчості. Зрештою, після упереджених міркувань Пододозьо висловлює соціально анґажовану, хоч оксиморонну імагологічну позицію: «Я ваш бог! Бо я на вас працюю, а ви з мене шкіру стягаєте» (Яричевський, с. 160). Йдеться про стереотипну ідентифікацію єврейства як «людських п'явок», визискувачів, жорстоких багатіїв, що знущаються зі злидарів, котрі заробляють у них на кусень хліба. Відтак, через призму «затуманеної» свідомості героя-блазня Сильвестр Яричевський реконструює кількави- мірну імагологічну модель Єврейського: позитивно (адекватно) усвідомлену, негативну міфологічну (уявну стереотипну), соціально анґажовану (теж значною мірою стереотипну).

Трагікомічний «спомин з молодих літ» «Едукована» присвячений моральним ледащам, котрі понад усе цінують форму, але не зміст. Едукована, себто освічена панночка Фільця влаштовує скандал через портрет із підписом музи Мельпомени, адже вважає її за суперницю. Інонаціональне «циганка чи жидівка Мельпомена» (Яричевський, с. 185) апелює до первинного змісту будь-якого Іншого: незнання, невідомості, що провокує страх. Саме страх невідомого (яким у цьому випадку є єврейська та ромська національності, що мають негативну конотацію в українському фольклорі) породжує чорно-біле уявлення про світ і гостру потребу в Чужому. Адже Чуже хоч і невідоме, проте окреслене, від нього легше відсторонитися, вибудувати супроти нього «мур», оборонитися. Іронічний пафос оповідання рельєфно увиразнює фактуру Єврейського як Чужого.

Стереотипний зв'язок євреїв і топосу корчми/шинку Сильвестр Яричевський ретранслює в оповіданні «Кельнер». Попри трагізм сюжету, презентована імагологічна картина доволі колоритна. Головний герой (героєм його можемо звати лише термінологічно) згадує, як, працюючи кельнером, одного разу обслуговував «цілий караван жидівських гостей» (Яричевський, с. 83). Ідеться, вочевидь, про заможних євреїв, серед яких присутній пан меценас, тобто поважний у своєму колі адвокат: «Найстарший пан жид з блискучим ланцом на животі і перстеня- ми на пальцях» (Яричевський, с. 83). У поведінці товариство було досить пихате. Із такої скупої замальовки можемо виснувати певні імагологіч- ні прикмети Єврейського: заможність, високе суспільне становище, національна згуртованість, схильність до накопичення багатств і їх показної демонстрації, зверхність. Таке уявлення про єврейську людину загалом панувало в Україні кінця ХІХ -- початку ХХ ст.

У нарисі «Бондариха» нещасного кохання дівчини Омелії Про те, як розпещений і неприємний тип -- юнак Влодко «став жидівським меценасою гризопером» (Яричевський, с. 11). У цьому рішенні персонажа проявилася тенденція кінця ХІХ століття: молоді випускники освітніх закладів обіймали попервах посади провінційних юристів, нотаріусів, чиновників. Влодко пішов працювати адвокатом: імовірно, імагологічний компонент тут віддзеркалює соціальний стереотип (типізує реальність) про підвладність місцевих юристів упливовим євреям. Подібну ситуацію нерідко малює наприкінці ХІХ ст. Іван Франко. Яричевський, поза сумнівом, залишався у силовому полі тяжіння цієї геніальної постаті і традиції кінця попереднього попередньої літературної традиції (про що, зокрема, писала Магдалина Ласло-Куцюк, зараховуючи письменника до «школи Франка» (1977, с. 5)), тож подібно адаптував реалії Галичини в літературі.

Старий Степан, викинутий невісткою з власного дому, важко працює для прожитку, зокрема, «ріже жидівські дрова» (Яричевський, с. 27) («Палій»). Інонаціональне, бачимо, постає у кількох ракурсах: як імагологічна ознака Єврейського (єврей-багатій, єврей-узурпатор) і як соціальна реалія (злиденні селяни ішли в найми до багатих євреїв; ліс був «чийсь» та нерідко належав євреям). Лапідарна згадка розгортає трагедію сільського життя, коли місцеві люди на споконвічній власній території мусили тяжко працювати на інших. У цьому сенсі резонують домашній і суспільний устрої життя Сиротюка: втрата влади у своїй оселі віддзеркалюється на рівні втрати селом (нацією?) влади у своїх етнографічних кордонах.

Ґотичне оповідання «Страшний товариш» (цикл «Горатинські оповідання», 1907) окремі дослідники (наприклад, Магдалена Ласло- Куцюк) вважають найсильнішим у доробку автора. Завдяки неочікуваним зламам сюжету, жанровому еклектизму текст приваблює читацьку увагу. Єврейський компонент має визначальне значення у розв'язці -- викритті містичного (Стогній, 2017, с. 110), адже з'ясовується, що герой уночі опинився у трупарні єврейського кладовища.

У нарисі «Білявиночка моя» є епізодичний опис рудобородого, рудоволосого єврея (із використанням стереотипу про національну зовнішність), що відіграє важливу роль у сюжетній структурі. Шляхом несподіваного «повороту» автор оприявнює думку про нужденність української людини, що ладна існувати у найбідні- ших умовах. Білявиночка моя -- це метафорична перифраза грошей, які ліричний персонаж, живучи за кордоном, отримує за переклади в бюро. У тексті на тлі проблеми Свого розкрито певні грані стереотипного єврейського, такі, як мудрість, ділова «хватка», знання інших мов, а також заможність (той же єврей оплачує перекладачу роботу).

Мінімізовані згадки в оповіданні «Madame sans gкne»: «Долітають до мойого слуху німецькі слова з таким наголосом, з таким виговором, що його позавидувати може перший-ліпший єврей моєї тіснішої Вітчизни; дами від жидівських бахорі»в (Яричевський, с. 125), -- указують на окремі реалії тогочасної Галичини: зокрема, на значну кількість німецькомовного (їдиш-мовного) єврейського населення. Сама madame sans gкne -- це жінка, котра прагнула розкішного світського життя і заради того домоглася шлюбу з заможним нелюбом-євреєм: «Зловила в свої сіті жида -- хоровитого, нелюб- леного у сфері, до якої належав, але багатого банкіра, що трясе біржами, титулованого, декорованого заслужено і незаслужено» (Яричевський, с. 130). Єврейське, як можемо окреслити, постає через типовий модус заможності, образи банкірства, біржі (літературний стереотип, обґрунтований ще Оноре де Бальзаком у «Гобсеку»), мотив незаслужених (куплених) титулів і почестей. Оскільки йдеться про побутове співіснування українців із євреями, можемо говорити про досить реалістичну репрезентацію Єврейського і поступове пригасання стереотипів. Адже негатив у романі обумовлений переважно особистісними катаклізмами, що наштовхує на міркування про імагологічну урівноваженість цього тексту.

Отже, і поодинокі фрагменти, й епізодичні звертання до єврейського світу мають велике імагологічне значення. Шляхом дефрагментації, тобто об'єднання розрізнених деталей, натяків, згадок вибудовується цілісний імідж Єврейського у малій прозі Сильвестра Яричевського. У процесі аналізу імагологічних компонентів ми з'ясували такі закономірності репрезентації:

Автор моделює полярну імагологічну позицію щодо єврейської нації, властиву галицькій свідомості його часу: позитивне, людяне ставлення («об'єктивоване» модусом особистих контактів і вражень, а не зовнішнім проявом стереотипу) сусідує з консервативним, релігійно упередженим (як до носіїв іншої віри і культури, а також традиційно заможних узурпаторів місцевої влади).

Типовими моделями імагологічної репрезентації є: Єврейське як реалістичне (тобто рух до розуміння єврейського як рівновеликого Іншого), а також стереотипні: єврейське як зрадницьке, єврейське як Чуже.

Визначено стереотипи і сталі імагологічні модуси Єврейського у малій прозі Яричевського: заможність, мудрість, «бізнесова» вправність, високе суспільне становище, узурпація влади і багатств, національна згуртованість, зверхність у ставленні до українців, стереотип про «єврейську» зовнішність (руде волосся, борода тощо), участь у діяльності банків та біржі.

Соціальна анґажованість імагологічного іміджу включає його у контекст типізованої української (галицької) реальності: євреї зображені власниками місцевих лісів, заможними людьми, нерідко тими, хто обіймає високі посади (юристи), а також «людськими п'явками». Галичина презентована як територія з великим числом німецькомовного (їдиш-мовного) єврейського населення.

У цілому відзначимо, що Сильвестр Яричев- ський репрезентує Єврейське, розкриваючи грані українсько-єврейського співіснування у міфологічно-стереотипному, соціальному, реальному аспектах -- як із негативним, так і позитивним модусами. На наш погляд, попри превалювання упереджених ідентифікацій, прозаїк тяжіє до поглиблення образу Єврейського й імагологічного урівнювання -- реалістичної демонстрації іміджів обох народів у їхній органічній узаємодії.

Список використаної літератури

1. Алієва, З. (2013). Образ «Я» / Інший як проблема іма- гології. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство, 13, 3-6. Грабович, Г. (1997). Єврейська тема в українській літературі XIX та початку XX сторіччя. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. Київ.

2. Ласло-Куцюк, М. (1977). Сильвестр Яричевський.

3. Твори: в 2-х т. Т. 1. Бухарест: Критеріон.

4. Рибась, О. (2015). Наративні моделі збірки новел «На филях життя» Сильвестра Яричевського. Літературознавчі студії, 1(2), 121-132.

5. Рибась, О. (2014). Специфіка художнього мислення Сильвестра Яричевського та її реалізація у новелістиці письменника. Літературознавчі студії, 42(2), 233-240.

6. Стогній, О. (2017). Експериментальна проза Сильвестра Яричевського: наративні моделі: дис.... канд. філол. наук: 10.01.01. Київ: М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.

7. Франко, І. (1984). Українсько-руська (малоруська) література. Зібрання творів: У 50 т. Київ: Наук. думка, т. 41, 74-100.

8. Челбарах, В. (2008). Жанрово-стильові домінанти малої прози Сильвестра Яричевського. Питання літературознавства, 76, 69-77.

9. Челбарах, В. (2009). Творчість Сильвестра Яричевського в українському літературному процесі кінця ХХ -- початку ХХ століття: авто- реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література». Київ.

10. Яричевський, С. (1905). Між тернєм і цвітом (новелі). Львів: друкарня В. А. Шийковського, наклад Р. А. Гординського.

Referat

Kh. SEMERYN THE (DE)FRAGMENTED JEWISH WORLD IN SHORT STORIES OF SYLVESTER YARYCHEVSKYI

In the article, the analysis of an imagological Jewish image in the short stories of the West Ukrainian writer Sylvester Yarychevskyi (1871-1918) is done. It is particularly actual task given the intensification of interdisciplinary image studies in the last decades. The creative activity of Yarychevskyi belongs to difficult time of the first years of 20^th century, when Ukrainians and Jews endured much. Consequently, his imago mundi is important for better understanding of social, cultural, political situation and Ukrainian-Jewish relationships, the dynamics of its development in time and space. Definitely, it is worth noting that the national images are frequently depicted in literature in a fragmentary way, by hints and single mentions. Therefore, the insufficient level of study of imagological attributes of texts of that kind exists in contemporary literary studies. By the procedure of “defragmenting,” I am trying to rebuild or to construct the complete Jewish image of certain author, region, period, etc.

When analyzing the short stories of Yarychevskyi through the lens of imagology, I concluded the principles of imagological representation of the Jews in his literary works. They are the following:

1. The author depicts the polar imagological position of Galicians towards the Jews of that time.

It includes a positive, human attitude (“objectified” by the mode of personal contacts and impressions without the influence of stereotypes) and a neighboring conservative, religiously biased vision (as to the bearers of another faith and culture, as well as typical wealthy usurpers of local power).

2. Typical models of the imagological representation are the next: the Jewish as realistic (a movement towards the understanding of Jews the Others as equal to the Self) and stereotyped ones: the Jewish as Traitorous, and the Jewish as Alien.

3. The stereotypes and steady imagological mode of the Jewish in the short stories of Sylvester Yarychevskyi are defined: a wealth, a wisdom, business skills, a high social status, an usurpation of power and wealth, the national cohesion, the supremacy of attitude towards Ukrainians, a stereotype about the “Jewish” appearance (red hair, red beard, etc.), as well as a participation in the activities of banks and stock exchanges.

4. The social engagement of the Jewish image immerses it in the context of the typified Ukrainian (Galician) reality. Due to this, the Jews are portrayed as the owners of local woods, wealthy people, frequently holding the high professional positions (i.e. lawyers), as well as the “human leeches.” Galicia is presented as a territory with a large number of German-speaking (Yiddish-speaking) Jewish population.

Размещено на Allbest.ru