Релігійна сфера творчості Олександра Воронина: реконструкція за матеріали родинної бібліотеки Вараввів-Ворониних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Релігійна сфера творчості Олександра Воронина: реконструкція за матеріали родинної бібліотеки Вараввів-Ворониних

Г.О. Ігнатуша, О.М. Ігнатуша

У статті охарактеризовано особистість Олександра Воронина (1926-2013 рр.) - громадського і церковного діяча української діаспори США - на основі аналізу його родинної бібліотеки. Автори показують духовний світ, професійні та інтелектуальні запити О. Воронина. Розкрито релігійну складову його творчості. Встановлено зв'язки між інтелектуальним середовищем і творчою діяльністю. Визначено суспільне значення його активності. Оцінено зміст та ідейну спрямованість літератури, яка відігравала роль джерела духовної та інтелектуальної творчості О. Воронина.

Ключові слова: Воронин, громадський діяч, духовний світ, творчість, українська діаспора, родинна бібліотека.

RELIGIOUS SPHERE OF ALEXANDER VORONYN'S CREATIVITY: RECONSTRUCTION BASED ON MATERIALS OF THE FAMILY

LIBRARY OF VARAWAS-VORONYN

G. Ihnatusha, О.Ihnatusha

Zaporizhzhia National University

The article describes the personality of OLexander Voronyn (1926-2013) - the public and church personality of Ukrainian Diaspora in the United States - basing on the analysis of his family Library. Authors show the spiritual world, professional and intellectual inquiries of the 0. Voronyn. He reveals the religious component of his work as well as the connections between the intellectual environment and creative activity. Authors determine the social significance of his activity and estimates the content and ideological orientation of Literature, which played the role of the source of spiritual and intellectual creativity for 0. Voronyn.

Key words: О. Voronyn, public figure, spiritual world, creation, Ukrainian Diaspora, family Library.

релігійний воронин родинна бібліотека

Олександр Воронин (1926-2013 рр.) - український громадський і церковний діяч другої половини XX - початку XXI ст., для багатьох ще невідомий, але вартий уваги наших сучасників. Переважну частку свого життя він повів за кордоном, у вигнанні. Проте не став чужинцем для батьківщини. Він творив і діяв для неї. Він проявив себе патріотичною світською та церковною діяльністю, натхненною високими духовними ідеалами України та її народу. Ця діяльність пролягла у багатьох площинах: громадській, політичній, релігійній, культурно-просвітницькій, благодійницькій, періодично висуваючи нові пріоритети, як етапи життєвого шляху. Тому віхи його діяльності заслуговують на більш уважний аналіз, щоб у перспективі скласти цілісний і узагальнений образ.

Актуальність висвітлення релігійної сфери творчості Олександра Воронина ми пов'язуємо з потребою вивчення його як особи другого плану в історії. Дослідження діяльності осіб другого плану, як ключове для розуміння змісту і характеру соціальних процесів, останнім часом стало трендом інституцій біографічних досліджень та дослідників інтелектуальної історії. Водночас, підкреслюючи пріоритетність духовної складової творчості Олександра Воронина, вважаємо, що поглиблення аналізу мотивацій, спрямованості, змісту такої діяльності перетворюється на умову об'єктивності характеристик цього діяча.

Типовим для досліджень подібного плану є обмеженість історіографічної бази даного питання. Тут маємо звернути увагу на нечисленні й короткі біографічні публікації про О. Воронина¹, публіцистичні матеріали з оцінками його непересічної громадянської і християнської позиції Маркусь В. Воронин Олександр. Енциклопедія українсь-кої діяспори: у 7 тт. І гол. ред. В. Маркусь. Нью-Йорк; Чіка- го, 2009. Т. 1. Кн. 1. С. 132; Воронин Олександр Олексійо-вич. Українська діаспора : літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упоряд. В. А. Просалова. Донецьк : Схід, видави, дім, 2012. С. 81. Освячено новий храм УАПЦ у Каневі. Наша Віра. Всеук-раїнська православна газета. 2007. №8 (232). Режим доступу: http://nashavira.ukrLife.org/08_2007.html. та наші попередні узагальнення Ігнатуша Г. 0. Громадсько-релігійна діяльність Олекса-ндра Воронина (1926-2013 рр.) як предмет історичного дослідження. Наукові праці історичного факультету За-порізького національного університету. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. Вип. 46. С. 197-204; Ігнатуша Г. 0. Олександр Воро-нин - фундатор Свято-Вознесенської церкви м. Канева (1989-2013 рр.). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя : ЗНУ, 2014. Вип. ХХХХ. С. 192-196..

Разом із тим, суттєво доповнити наші знання про релігійну сферу творчості О. Воронина можна за допомогою сімейної бібліотеки Варав- вів-Воронинах, яку він з 1967 р. поповнював головним чином особисто, і був її останнім приватним власником.

Інформаційні ресурси згаданої бібліотеки один із авторів цієї публікації намагався розкрити і використати у двох попередніх статтях, вміщених у «Наукових працях історичного факультету Запорізького національного університету». При цьому основна дослідницька увага була зосереджена на громадсько-політичних засадах і культурно-просвітницькій сфері діяльності О. Воронина. У даній статті акцентуємо увагу на релігійно-церковному аспекті творчості О. Воронина.

Аналізована бібліотека налічує понад 2 200 книг за 40-90-ті рр. XX ст. У бібліотеці зібрано твори художнього, громадсько-політичного, історичного, культурологічного, мистецького, релігійного змісту, об'єднані ідеями української національної спільності, гуманізму, християнських цінностей. Кількість книг на певну тему, повторюваність на їхніх обкладинках прізвищ авторів, дарчі написи на книгах, доповнюючи відомості біографічного характеру, підсилюють джерельну базу для обґрунтованих висновків.

Як відомо, родинну бібліотеку Олександр Варавва (Воронин) збирав у діаспорі на основі книгозбірні свого батька Олексія Петровича Варавви (Кобця) (1882-1967 рр.) разом зі своєю дружиною - Оксаною Миколаївною Вікул (1921-2001 рр.). Згодом він прийняв рішення передати книги на батьківщину, до Канева, де створювався Літературно-меморіальний музей братів Вараввів. Це і було зроблено протягом першої половини 90-х рр. XX ст. У листопаді 1995 р. музей і бібліотеку було відкрито. Проте частина книг передавалася і пізніше. Про це свідчить книга М. Француженка, видана у 1998 р., з дарчим написом О. Воронину.

Ґрунтуючись, переважно, на матеріалах зазначеного зібрання, можемо встановити, які релігійні питання хвилювали О. Воронина, у якому напрямі він бачив перспективи своєї професійної діяльності та просвітницької роботи, коли та у зв'язку з чим перед ним поставали виклики церковного та морально-релігійного характеру.

Книги релігійно-церковного характеру не становили більшості у книгозбірні. Вони поступаються кількістю книгам художнього, громадсько-політичного, філологічного, історичного, культурологічного, мистецького змісту. Проте релігійні аспекти усієї літератури цілком виразні.

Їх унаочнюють періодичні публікації з історії церкви на сторінках «Українського історика», що представлений у бібліотеці кількома десятками номерів. їх підкреслюють етапі про події у житті церкви на сторінках «Альманаху Українського Народного Союзу» - видання найбільшої з українських організацій в США. Щорічники Українського Народного Союзу у бібліотеці представлені номерами за 70-ті, 80-ті і 90-гі рр. Скажімо, серед публікацій цього альманаху були статті про релігійне жипя українців США, про підготовку та відзначення 1000-ліпя Хрещення Русі у діаспорі та в Україні. Події церковно-релігійного життя у зазначених часописах, як правило подавалися у громадсько-політичному та національно-культурному контексті. Тому наявність саме такої наукової та громадсько- політичної літератури, і періодики зокрема, свідчила про світоглядну широту запитів О. Воронина як читача.

Серед книг релігійної, християнсько-етичної проблематики значної частини художніх і науково-популярних книг родинної бібліотеки Ва- раввів-Ворониних - видання класика української літератури Івана Франка. Символічно, що це поема «Іван Вишенський», друкована 1955 р. Сьогодні важко встановити, хто саме з членів родини Вараввів долучив цю книгу до бібліотеки. Але сам факт її збереження і неодноразового використання (про що свідчить фізичний стан книги) свідчить про її художню і громадсько-релігійну цінність для членів сім'ї'. Поема підіймала проблему вибору між особистим і суспільним, несла ідею служіння народові, рідному краєві¹. Передмову до цієї книги написав Б. Романенчук - знавець творчості І. Франка. Подаючи короткий історичний екскурс до історії української церкви й українського народу, він вжив для них виразну характеристику: «марти- рологія української церкви й українського народу». Ця фраза неодноразово перечитаної О. Ворониним книги, глибоко запала йому в серце і згодом стала заголовною для серійного видання, у якому він візьме участь напередодні 1000-літнього ювілею хрещення Русі-України. Видання отримало назву «Мартирологія українських церков. Т. 1. Українська православна церква» Франко І. Іван Вишенський. Народна бібліотека. 4. 7. Нью-Йорк : Говерля, 1955. 63 с. Мартирологія українських Церков : у 4 т. Т. І. Українсь-ка Православна Церква. Документи, матеріали, християн-ський самвидав України / упоряд. і ред. Зінке-вич 0., Воронин 0. Торонто; Балтимор : Смолоскип, 1987. 1207 с.. Малоймовірним є випадковий збіг цих фактів. Видання «Мартирологія українських церков» набуло меморіального, історико- документального характеру і присвячувалося репресованій та гнаній у радянські часи православній церкві в Україні. Його співупорядника- ми виступили О. Воронин та директор видавництва «Смолоскип» ім. В. Симоненка 0. Зінкевич. До речі, раніше вийшов том, присвячений репресованій Українській Греко-Католицькій Церкві.

Згадуючи це знакове видання, маємо сказати про його присутність у бібліотеці О. Воронина. Додамо, що ця книга побачила світ з передмовою митрополита Мстислава Скрипника - тодішнього глави Української Православної Церкви у США, а у майбутньому - 1990-1992 рр. - першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви.

Важливо зазначити, що у бібліотечному зібранні немає інших праць, які були підготовані до видання самим О. Ворониним, окрім однієї - книжки-розмальовки для дітей «Христос на землі» Христос на землі. Книжечка для розмальовування. Ке- сінґтон : Воскресіння, 1994. 40 с.. Вона наявна у 10 примірниках. Немає серед книг і видань, редагованих ним та опублікованих у видавництві «Воскресіння», яке він очолював з 1990 р. Така відсутність може свідчити про «особливий статус» цієї книжкової продукції, яка потрібна була авторові виключно для практичного користування до його останніх днів, залишалася з ним у США і не була переданою до Канева. У той же час, наведений факт може свідчити і про зовсім інше: як автор і видавець, О. Воронин не тримав власні творіння у багатьох примірниках для іміджевого показу. Він своєчасно поширював їх серед тих, на кого вони були розраховані і хто їх потребував.

Осмислення О. Ворониним проблем єдності українців різних віровизнань зумовила появу у його бібліотеці книг католицьких і протестантських авторів. Зокрема, у книжковому зібранні наявна відома праця Вячеслава Липинського «Релігія в житті українського народу», представлена версією опублікованою видавництвом «Булава» у Нью-Йорку 1955 року. Привертає увагу збірник проповідей Верховного архієпископа Мирослава Івана Любачівського «Десять божих заповідей», який у 1992 р. підготувала до видання митрополія УГКЦ Любачівський М. І. Десять Божих Заповідей. Збірник проповідей. Львів : Бібліос, 1992. 93 с.. Серед книг присутній репринт «Католицький катехізис», передрукований з видання священника С. Тишкевича, виданого у Харбіні 1935 року³ Тышкевич С. Католический катихизис. Харбин : Хуа- Фын, 1935. 215 с.. У бібліотеці наявне четверте видання книги Івана Ортинського «Стрижень українського буття»` Ортинський І. Стрижень українського буття. Рим; Мюн-хен; Фрайбург: Вид-во оо. Салезіян, 1991.181 с. про актуальне питання християнської єдносгі, та євангеліза- ційне видання того самого автора під назвою «Тільки про любов. Неділя у сяйві благовістя» Ортинський І. Тільки про любов. Неділя у сяйві благо-вістя. Рим; Фрайбург: Вид-во оо. Салезіян, 1991. 270 с.

' Воронин 0. Ідемо до першої сповіді і Святого Причастя. Вид 2-е. Київ : Воскресіння, 1992. 39 с.. Тут маємо пригадати, що приблизно у той самий час О. Воронин написав і опублікував у видавництві «Воскресіння» брошуру подібного ідейного змісту і характеру: «Ідемо до першої сповіді і Святого Причастя»' Бернанос Ж. Діялоги кармеліток / пер. з фр.: 3. Тарнавський. Мюнхен : На горі, 1966.120 с..

Серед художньої літератури релігійного спрямування у бібліотеці Враввів привертає на себе увагу праця одного з найбільших католицьких письменників XX ст. Жоржа Бернаноса «Діалоги кармеліток»⁸. Очевидно, ідеї цього автора не залишили байдужим О. Воронина. Вони відкривали шлях до міжхристиянського діалогу. Своїми працями Ж. Бернанос сіяв зерна переосмислення християнських основ, подолання байдужості, плекання любові до ближнього, спротиву злу. В основі повісті лежали реальні факти арешту і страти черниць ордену кармеліток у Комп'єні 17 липня 1794 р.

Таким чином, на підставі вивчення складу книжкового зібрання навряд чи можна зробити закид його колишньому власникові у конфесійній упередженості. Навпаки, складається враження, що він намагався якомога краще зрозуміти своїх опонентів завдяки їхній християнській і національній спорідненості.

У рік Тисячоліття Хрещення Русі у бібліотеці Вараввів з'явилися книги сподвижників на цьому християнському шляху. Завдяки одній із них - хрестоматії з історії хрещення Русі, - ми бачимо стан і проблематику досліджень історії української церкви давньої доби, відношення української еміграції до 1000-літнього ювілею Хрещення Русі та чимало інших сюжепв. Передмову до книги написав Президент СКВУ Петро Саварин¹ Вірний М. Портрет поета. Рівне : Видавничий комплекс П.Ф. «Діва», 1998.196 с.. Видання цієї" книги ініціював і фінансово підтримав Світовий Конгрес Вільних Українців (таку назву до 1993 р. мав Світовий Конгрес Українців). Книга набула надконфесійного характеру, оскільки Конгрес об'єднував українські спільноти, члени яких належали до різних віровизнань. Книга застерігала народи світу від тяжкої долі, яку зазнали українські церкви в СРСР. Використовуючи праці авторитетних науковців, хрестоматія різносторонньо висвітлювала процес християнізації Русі та проблеми його вивчення. Окремими частинами вона репрезентувала історичні документи щодо християнізації, містила характеристику українського християнства мистецькими засобами - поетичним словом та прозою релігійної тематики.

Головним редактором цього видання була українська письменниця, редакторка, педагог Леся Храплива-Щур. Її доля символічна схожістю з долею О. Воронина: один вік (1927 р. н.), 1944 р. - еміграція на Захід, зайняття літературною та навчально-педагогічною діяльністю. Редакторка хрестоматії зробила дарчий напис: «Дорогим та Шановним - Оксані й Панові Олександрові - у цей Ювілейний Рік - від редакторки»; а нижче власною рукою: «На чужині 1988». Книга - свідчення світової і християнської єдності українців, безперервності і зміцнення традиції вивчення історії української церкви, нового імпульсу для продовження досліджень, яке надав 1000-літній ювілей Хрещення Русі. Ще раз згадаємо, що у 1985 та 1987 рр. з'явилися два томи «Мартирології Українських Церков», присвячені Українській Греко-Католицькій Церкві та Українській Православній Церкві, а 1990, 1992 рр. - вийшли з друку відомі праці О. Воронина «Автокефалія Української Церкви» та «Історичний шляхУАПЦ».

Тим самим 1988 роком, що й згадана вище хрестоматія, датовано випуск ще однієї примітної книги з нагоди 1000-ліття християнства в Україні. Це книга під назвою «Ювілей 1000- ліття Християнства України і наші діти» Ювілей 1000-ліття Християнства України і наші діти / ред. кол.: І. Боднарчук та ін.; Об'єднання працівників літе-ратури для дітей і молоді. Торонто : ОПЛДМ, 1988. Ч. 12. 56 с.. Зовнішній вигляд обкладинки цієї книги, зокрема - використані на ній шрифт заголовку та зображення князя Володимира - хрестителя Русі (тотожне тому, яке зустрічаємо на сторінках згаданої вище хрестоматії), а також малюнки дитячих облич уявних читачів, підкреслюють вірогідність факту, що це видання, О. Воронину також подарувала Л. Храплива-Щур. Її прізвище зустрічаємо й серед авторів цієї книги вже на перших сторінках видання. Таким чином, свідчимо про розуміння авторкою зацікавленості Олександра Воронина саме таким видом літератури. А та обставина, що перед нами серійне видання (Ч. 12) підкреслює сталість уваги всієї української діаспори до епохальної події, осторонь якої не міг залишатися О. Воронин. Через кілька років, вже після започаткування О. Ворониной видавництва «Воскресіння», яке він очолить, під його редакцією також з'являться популярні листки для дітей «Світло для світу» та книжка- розмальовка для дітей: «Христос на землі».

О. Воронин глибоко усвідомлював значення християнського виховання молодого покоління. Він розумів особливість літератури, потрібної для цього виховання. Тому свого часу він звернув увагу на книгу Костянтини Малицької «Легенди про Христа» Малицька К. Гарфа Леїлі: Легенди про Христа. Торонто : Євшан-зілля, 1953. 34 с. та придбав її для власної бібліотеки. На обкладинці зазначено як рік випуску книги - 1953. Саме у такому репринтному вигляді побачило світ повторне видання твору української письменниці, педагога, діячки культурно-освітніх товариств у Галичині, здійснене у 1991 році Товариством «Українські працівники літератури для дітей і молоді», розраховане саме на таку аудиторію. Примітно, що на полицях бібліотеки збереглося 10 примірників цієї книги. Вірогідно, її присутність у такій кількості була пов'язана з просвітницькою діяльністю О. Воронина, який у той час реалізовував проект християнського видавництва «Воскресіння» та вів активну релігійно-виховну роботу серед дітей.

Умовну групу книг родинної бібліотеки Вара- ввів складають твори авторів, доля яких виявилася схожою з долею самого О. Воронина - емігрантів, які опинилися на чужині, у різних країнах вільного світу, переважно - у Сполучених Штатах Америки, а також в Австралії, Німеччини, Франції та ін. Частина цих книг не гільки показувала переплетення доль їхніх авторів та самого О. Воронина, а й була ідейно близька йому, пронизана християнськими мотивами. Про це, наприклад, свідчить книга Миколи Француженка (Вірного) з дарчим написом: «Достойному п. Олександрові Воронину на згадку про спільні переживання в житті й на праці. З пошаною - Микола Вірний - Француженко». Цей напис зроблено на книзі «Портрет поета», 1998 року видання Барка В. Океан : лірика. Вид. 2-е. Нью Йорк : Слово, 1979. 284 с., присвяченій творчій спадщині видатного українського письменника Василя Барки. Звернемо увагу, що з М. Француженкой О. Воронина єднало багато життєвих стежок. Обидва народилися на Слобожанщині. Воронин у Харкові, Француженко - у Краснокутську. Обоє у молодому віці пізнали суворі реалії Другої світової. Обоє емігрували до Америки. Працювали в один і той же час як радіожурналісти на «Радіо Свобода» та «Голос Америки». (З 1988 по 1990 рр. М. Француженко був керівником Українського відділу «Голосу Америки»). Обох відзначала глибока християнська свідомість і відданість ідеї відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Обох споріднювала любов до України і готовність до самозречення заради неї.

Свідченням цієї духовної єдності побратимів і був дарунок згаданої книги. Вкрай символічними виглядають її змісті характер. Перед нами професійне дослідження християнської філософії та поетики Василя Барки - видатного українського мислителя, поета, прозаїка. Християнські мотиви поезії, яку аналізує М. Француженко, переважно на основі збірки «Океан» - наскрізні. Оскільки збірку «Океан»² та інші твори В. Барки (зокрема - роман «Жовтий князь», що розповідає про трагедію Голодомору 1932-1933 рр.), знаходимо у бібліотеці О. Воронина, можемо зрозуміти, що дарунок М. Француженка був йому бажаним і корисним.

Отже, українська релігійно-філософська, літературознавча книга М. Француженка у колекції О. Воронина підкреслює глибоку ідейну єдність обох діячів. Зовнішнім її виявом була спі- льна професійна діяльність як журналістів і працівників радіо. Вірогідно, вони певний час ще й були парафіянами однієї й тієї самої парафії Української Православної Церкви у США. Обоє стали активними учасниками проекту підготовки, на знак 1000-ліття християнства в Україні (1988 р.) і 125-ліття з дня народження першого митрополита УАПЦ Василя Липківсько- го (1989 р.), аудіозапису проповідей митрополита з короткою історією УАПЦ. Виклад історії і загальне редагування текстів здійснював О. Воронин, тексти проповідей читав М. Француженко. Можливо, згаданий проект видання аудіопроповідей митрополита Василя Липківського згодом стимулював М. Француженка до продовження історико- церковної й популяризаторської роботи над портретами великих митрополитів України. Книга з назвою «Великі митрополити України» авторства М. Француженка згодом була опублікована у видавництві «Смолоскип» Француженко-Вірний М. Великі митрополити України. Київ : Смолоскип, 2013. 160 с.. Тож, напра- цювання минулих років продовжувалися і донині виконують свою культурно-історичну місію серед українців.

Звертаючись до літератури християнської тематики, підкреслимо, що її поява у бібліотечному зібранні була зумовлена професійною та особистісною пов'язаністю О. Воронина з життям християнської церкви, зокрема - Української Православної Церкви у США. Його діяльність у цьому напрямку була різносторонньою, послідовною, насиченою, органічно поєднуючи служіння Богові та українському народові.

Деякі з творів бібліотечного зібрання Воро- ниних важко співвіднести з автором включення їх до спільної колекції, оскільки вони у рівній мірі могли бути цікавими як для Олександра так і його дружини Оксани Вікул. Зокрема, це стосується творів мистецьких. Здавалось би, що сфера мистецтва - це предмет професійного тяжіння 0. Вікул. Скажімо, серед книг зібрання зустрічаємо монографію Юрія Турченка «Український естамп» - першу в мистецтвознавчій літературі працю, присвячену історії українського естампа від його зародження до сучасності Турченко Ю. Я. Український естамп. Київ : Наук, думка, 1964. 338 с.. Проте, зі згадкою цієї книги згадується і професійно глибоке зацікавлення О. Воронина українською іконою, тиражування зображень якої турбувало його не меншою мірою, аніж Оксану. Скажімо, свій інтерес до графіки на християнську тематику О. Воронин реалізував організацією виставки репродукцій українських ікон. Це відбулося під час ювілейних наукових заходів з нагоди 1000-ліття хрещення Русі-України в Іллінойському університеті 20-25 червня 1988 р. Тоді в ході наукової конференції експонувалася виставка «Ікона в Україні», яку репрезентувала фундація родини Чопівських під керівництвом Славка Новицького. Авторські тексти і коментарі до виставки підготував О. Воронин¹.

Естампами іконописних зображень Ісуса Христа та святого Миколая О. Воронин упорядковував дитяче видання «Світло для світу». Кероване ним видавництво «Воскресіння» надрукувало серію листівок - зображень новітніх українських ікон.

Окремо варто виділити прихильність Варав- вів до творчості їхнього сучасника - талановитого українського письменника 50-70-х рр. XX ст. Олеся Бердника, у якій також постають мотиви, пізніше використані О. Ворониним у церковній та літературній діяльності. У бібліотеці О. Воронина кілька книг 0. Бердника: «Діти Безмежжя» (Київ: «Дніпро», 1964), «Покривало Ізіди» (Київ: «Веселка», 1969), «Золоті ворота» (Париж; Балтимор; Торонто: «Смолоскип», 1975). Крізь твори 0. Бердника проступає постать неординарного митця, патріота України, безпідставно гнаного у 70-ті роки радянським режимом. Образ автора доповнює ще одна збірка 0. Бердника з колекції О. Воронина - «Свята Україна». Вона, як і кілька інших, була передруком самвидавних творів з України, здійсненим Українським видавництвом «Смолоскип» ім. В. Симоненка у Балтиморі та Торонто 1980 року Тисячоліття Християнства в Україні. Урочистості 1988 року/ [гол. ред. Осип Зінкевич; голова редкол. д-р. Юрій Солтис]. - Нью-Йорк : Крайовий комітет Тисячоліття Хри-стиянства в Україні, 1992. С. 499. Бердник 0. Свята Україна : есеї і листи І упоряд. Б. Арей. Балтимор; Торонто : Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1980. 206 с..

Саме у збірці «Свята Україна» вміщено містерію «Воскресіння Слова», яку О. Бердник написав у Києві 3 січня 1976 р. Звертаємо увагу на цей факт не випадково. У подальшій творчій діяльності Олександра Воронина слова «Воскресіння» і «Слово» стали примітними і символічними. Це дає нам підстави висловити припущення про існування зв'язку між цими фактами - назвою твору 0. Бердника та пізніше - назвою видавництва, яке у 1990 р. заснував і очолив О. Воронин - «Воскресіння». Цей невловимий зв'язок віри і сподівання на силу Слова проступає і крізь власні назви, які постійно супроводжували Олександра Воронина по життю, як людину ідеалістичного світогляду, як члена письменницької родини, спільноти, як церковного діяча, богослова. У харківському письменницькому будинку «Слово» він народився, художнє слово стало основним засобом його самовиразу і боротьби за кращі людські прагнення, редагував парафіяльну газету під назвою «Парафіяльне Слово», був редактором відомого часопису УПЦ в США - «Українське Православне Слово». Проте, не будемо й перебільшувати цієї можливості, з огляду на споріднену літературну діяльність Олеся Бердника та Олександра Воронина, яку розділяла «залізна завіса», але об'єднували загальнолюдські християнські цінності, національні традиції та громадянське покликання.

Чільне місце серед книг займали літературні твори батька Олександра Воронина - Олекси Кобця. Серед книг родинної бібліотеки Вараввів кілька примірників славетного роману «Записки полоненого», який було видано у різні роки. Представлене і найостанніше п'яте видання Кобець 0. Записки полоненого : Пригоди і враження учасника Першої світової війни. Вид. 5-е. Київ : Глобус, 1993.335 с.. Книга «Сходить сонце» Кобець 0. Сходить сонце : укр. дітям і молоді: декляма- тор-читанка: (Поезії, казки, оповідання) / передм. Г. Г. Ващенка, іл. й обклад : 0. Воронин, 0. Воронин. Нью- Йорк : Об'єднання укр. письм. «Слово», 1961. 272 с., до створення якої Олександр долучився разом з братом Олегом, два примірники якої збереглось у бібліотеці, кристалізувала його світоглядні принципи, утверджувала літературні та філософські погляди та переконання. У вступній частині книги зазначено, що сини Олекси Кобця - Олександр і Олег - проілюстрували це видання та художньо оформили його обкладинку. Проте не гільки цим мала запам'ятатися їм ця книга. Вона залишає глибокий слід у свідомості читача, який перегортає її сторінки, своєю зрілістю, системністю підходу, патріотично-виховним змістом і, в той же час - врахуванням різного віку дітей та молоді. Ці риси читанки-хрестомалї влучно охарактеризував автор передмови - відомий вчений-педагог, професор Григорій Ващенко, до речі у минулому - студент Полтавської духовної семінарії, товариш Симона Петлюри. Він був переконаний і стверджував, що книжка має велике практичне значення «виявляє глибоке розуміння автором дитячої душі, український патріотизм і щиру релігійність».

Проаналізувавши склад бібліотеки, яку збирав, зберіг і передав до рідного Канева О. Воронин, приходимо до висновку, що його духовно-релігійні запити як читача і користувача книг мали оригінальний і самобутній характер. Передусім, наповненість бібліотеки відображала професійно-церковні, національно- патріотичні та духовно-просвітницькі інтереси. Разом із тим, бібліотека має виразний український національний колорит. Світ духовних прагнень та інтелектуальних уподобань власників відзначається ідейною цілісністю. Всю книжкову колекцію пронизує ідея українства: єдності української нації, спадку і традицій української держави, минулого і майбуття української церкви, духовного світу українців на рідній землі і поза її межами.

REFERENCES

Barka V. Okean: lirika. Vid. 2-е. Nyu Jork: Slovo, 1979. 284 s.

Berdnik 0. Svyata Ukrayina: eseyi і Listi / uporyad. B. Arej. BaLtimor; Toronto: Ukr. vid-vo «Smoloskip» im. V. Simonenka, 1980. 206 s.

Bernanos Zh. Diyalogi karmelitok/ per. z fr.: Z. Tarnavskij. Myunhen: Na gori, 1966.120 s.

Virnij M. Portret poeta. Rivne: Vidavnichij kompleks P.F. «Diva», 1998.196 s.

Voronin 0. Idemo do pershoyi spovidi і Svyatogo Prichastya. Vid 2-е. Kiyiv: Voskre-sinnya, 1992. 39 s.

Voronin Oleksandr Oleksijovich. Ukrayinska diaspora: literaturni postati, tvori, biobibliografichni vidomosti / uporyad. V. A. Prosalova. Doneck: Shid. vidavn. dim, 2012. S. 80-81.

Ignatusha G. 0. Gromadsko-religijna diyalnist Oleksandra Voronina (1926-2013 rr.) yak predmet istorichnogo doslidzhennya. Naukovi praci istorichnogo fa-kultetu Zaporizkogo nacionalnogo universitetu. Zaporizhzhya: ZNU, 2016. Vip. 46. S. 197-204.

Ignatusha G. 0. Oleksandr Voronin - fundator Svyato-Voznesenskoyi cerkvi m. Kaneva (1989-2013 rr.). Naukovi praci istorichnogo fakultetu Zaporizko-go nacionalnogo universitetu. Zaporizhzhya: ZNU, 2014. Vip. 40. S. 192-196.

Kobec 0. Zapiski polonenogo: Prigodi і vrazhennya uchasnika Pershoyi svitovoyi vijni. Vid. 5-е. Kiyiv: Globus, 1993.335 s.

Kobec 0. Shodit sonce: ukr. dityam і molodi: deklyamator-chitanka: (Poeziyi, kazki, opovidannya) / peredm. G. G. Vashenka, il. j obklad: 0. Voronin, 0. Voronin. Nyu-Jork: Ob'yednannya ukr. pism. «Slovo», 1961. 272 s.

Lyubachivskij M. I. Desyat Bozhih Zapovidej. Zbirnik propovidej. Lviv: Bibli-os, 1992. 93 s.

Malicka K. Garfa Leyili: Legendi pro Hrista. Toronto: Yevshan-zillya, 1953. 34 s.

Markus V. Voronin Oleksandr. Enciklopediya ukrayinskoyi diyaspori: u 7 tt. / gol. red. V. Markus. Nyu-Jork; Chikago, 2009. T. 1. Kn. 1. S. 132. URL: http://eudusa.org/index.php?title=Voronin_Alexander_(Varawa)

Martirologiya ukrayinskih Cerkov: u 4 t. T. I. Ukrayinska Pravoslavna Cerkva. Dokumenti, materiali, hristiyanskij samvidav Ukrayini / uporyad. і red. Zinke-vich 0., Voronin 0. Toronto; Baltimor: Smoloskip, 1987.1207 s.

Ortinskij I. Strizhen ukrayinskogo buttya. Rim; Myunhen; Frajburg: Vid-vo oo. Saleziyan, 1991.181 s.

Ortinskij I. Tilki pro lyubov. Nedilya u syajvi blagovistya. Rim; Frajburg: Vid-vo oo. Saleziyan, 1991. 270 s.

Osvyacheno novij hram UAPC u Kanevi. Nasha Vira. Vseukrayinska pravoslavna gazeta. 2007. № 8 (232). Rezhim dostupu: http://nashavira.ukrlife.org/08_2007.html.

Tisyacholittya Hristiyanstva v Ukrayini. Urochistosti 1988 roku / gol. red. O.Zinkevich; golova redkol. d-r Yu.Soltis. Nyu-Jork: Krajovij komitet Tisyacholittya Hristiyanstva v Ukrayini, 1992. 524 s.

Turchenko Yu. Ya. Ukrayinskij estamp. Kiyiv: Nauk. dumka, 1964. 338 s.

Tyshkevich S. Katolicheskij katihizis. Harbin: Hua-Fyn, 1935. 215 s.

Franko I. Ivan Vishenskij. Narodnya biblioteka Ch. 7. Nyu-Jork: Goverlya, 1955. 63 s.

Francuzhenko-Virnij M. Veliki mitropoliti Ukrayini. Kiyiv: Smoloskip, 2013.160 s.

Hrestomatiya tisyacholittya hreshennya Rusi-Ukrayini / red. koi.: R. Drazhnovskij ta in.; Svitovij Kongres Vilnih Ukrayinciv, Svitova Koordinacijna Vihovno-Osvitnya Rada. Filyadelfiya; Toronto: SKVOR, 1986. 319 s.

Hristos na zemli. Knizhechka dlya rozmalovuvannya. Kesington: Voskresinnya, 1994. 40 s.

Yuvilej 1000-littya Hristiyanstva Ukrayini і nashi diti I red. koi.: I. Bodnarchukta in.; Ob'yednannya pracivnikiv literaturi dlya ditej і molodi. Toronto: OPLDM, 1988. Ch. 12. 56 s.

Размещено на Allbest.ru