Втрачений аркуш шевченкового альбому 1858 - 1859 років із пісенькою про Йоганна Ізлера

Размещено на http://allbest.ru

Втрачений аркуш шевченкового альбому 1858 - 1859 років із пісенькою про Йоганна Ізлера

Олександр Боронь

У листі до М. Лазаревського від 20 грудня 1847 р. Шевченко просив передати уклін І. Дзюбину [про нього див.: 4, 55-68]: “Поклонітесь гарненько од мене Дзюбину, як побачите. Добряга чоловік. Нагадайте йому про Ізлера і ростягаї, про Адольфінку й прочії дива. Скажіть, що я його частенько згадую” [13: 6, 39]. Цілком очікувано в Повному зібранні творів Т. Шевченка в 12 томах посвятенницьки не пояснено, хто така Адольфінка, а з розрахунку на достатній рівень кулінарної ерудиції - що таке розтягай (“Пиріжок з отвором зверху, в який видно начинку (перев.[ажно] рибну)”) [8, 836].

Про Ізлера в коментарі В. Шубравського сказано, що це власник ресторану в Петербурзі [13:6, 337]. У попередніх академічних виданнях відповідний фрагмент тлумачився теж небагатослівно: “відомий тоді в Петербурзі ресторан Ізлера” [10, 502], “петербурзький ресторан, власником якого був Ізлер” [11,402], “петербурзький ресторан, названий ім'ям його власника” [12, 417]. Такий надміру лаконічний коментар, звісно, не може нині задовольнити, тим більше, що ім'я, по батькові та роки життя ресторатора вже з'ясовані.

Йоганн Люціус Ізлер (Isler, Johann Luzius; у зросійщеній формі - Іван Іванович) народився 1810 р. в одній із частин сучасного Давоса (Швейцарія); разом із батьками в 1816 - 1817 рр. переїхав до Петербурга, де з 1830-х працював у кондитерській А. Амбіеля, яку викупив 1836 р. [14]. У 1840 р. Й. Ізлер відкрив кафе на першому поверсі будинку Вірменської церкви (Невський проспект, 40), спорудженому в 1794 - 1798 рр. Помер 1877 р. в бідності. український поет шевченко ізлер лист

Саме це кафе-ресторан, як його тоді називали, і згадує Шевченко в листі. Заклад уславився смачними пиріжками й розтягаями за днями тижня (щодня чотирьох особливих ґатунків), кожен мав жартівливий напис: “На здоровье!”, “Что за прелесть!” тощо [2, 167]¹.

Заклад Ізлера складався з власне кондитерської й крамниці цукерок, у якій також була курильна кімната та читальня. Оскільки в Й. Ізлера можна було замовити обід, то з часом кондитерську стали називати рестораном, який вважався надзвичайно зручним місцем для холостяків [2, 167]. Спільні з Шевченком відвідини кондитерської припадають, очевидно, на той час, коли І. Дзюбин переїхав до столиці й служив начальником відділення канцелярії петербурзького військового генерал-губернатора (від 25 жовтня 1844 р.), чиновником з особливих доручень при петербурзькому військовому губернаторі (від 10 жовтня 1846 р. до 10 березня 1849 р.) [4, 64-65], і поет також перебував у столиці (з лютого 1844 р. по березень 1845 р.), тобто зустрічатися вони могли орієнтовно впродовж п'яти місяців.

Шевченкові записи містили ще одну вірогідну згадку про Й. Ізлера. У корсунському (його ще називають за ім'ям колишнього власника “сулієвським”) Дякую О. Коневі за можливість ознайомитися із цим джерелом. альбомі 1858 - 1859 рр., з якого вціліли тільки окремі аркуші [1, 178-179; 13: 11, 358-359], під 11 вересня 1859 р., за свідченням П. Зайцева [5, 18], рукою редактора журналу “Народное чтение” О. Оболонського було записано пісеньку, яку співав того дня циганський хор. Дворазову спробу записати її зробила спершу сама виконавиця Н. Переля. На жаль, дослідник не навів тексту пісні, зазначив тільки, що в ній згадано Ізлера, “содержателя известного увеселительного заведения, весьма модного в то время в Петербурге” [5, 18].

Й. Ізлер у 1848 р. орендував у “Новой деревне” поблизу Петербурга (тепер історичний район міста) воксал закладу штучних мінеральних вод. Саме того року столиця потерпала від страшної пошесті холери, і багато містян шукали забуття в розвагах. Й. Ізлер перетворив воксал на культове місце яскравих видовищ, яке набуло величезної популярності серед столичних мешканців [див. докладно: 9, 323-338]: тут грала музика у виконанні оркестру І. Гунгля, співав циганський хор І. Васильєва, виступали гімнасти, відбувалися різноманітні ілюмінації та феєрверки тощо. Про ізлерівський розважальний заклад постійно з'являлися публікації в пресі, його згадували у своїх творах або спогадах П. Анненков, Д. Григорович, Ф. Достоєвський, І. Панаєв, М. Салтиков-Щедрін, І. Тургенєв та ін.

5 вересня 1848 р. в саду відбувся бенефіс Й. Ізлера, повторений 12 вересня, де диригент хору московських циган І. Васильєв проспівав на честь Й. Ізлера куплети на мелодію відомої французької пісні “T'en souviens-tu...” [7, 132]. Оскільки інша пісня про Й. Ізлера не відома, то можна припускати, що О. Оболонський записав у Шевченків альбом зі слів Н. Перелі саме цю:

Хвала тебе, наш Излер благородной,

Несчастных друг и друг честных людей!

Хвала тебе! Ты в памяти народной

Останешься на память наших дней.

В те дни, как все от страха трепетали,

И грозный бич тревожил всех умы,

В твоих садах превесело гуляли.

Ты вспомнишь ли? - Но не забудем мы!

Забыв расчет из самоотверженья,

Рассчитывал ты только лишь на то,

Чтоб публике доставить угожденье,

В садах твоих чтоб не скучал никто,

И радостно толпы к тебе стремились,

И не боясь родной сестры чумы,

Все у тебя от сердца веселились.

Ты [вс]помнишь ли? - Но не забудем мы!

Ты, как Протей, как истинный проказник,

Игривый ум пред светом показал;

За праздником готовя новый праздник,

Восток и Юг на Север ты призвал.

И хор цыган с Любашей и Васильев,

И блеск огней среди глубокой тьмы,

Волшебник Сакс, летания без крыльев.

Ты вспомнишь ли? - Но не забудем мы!

Ты вспомнишь ли, как щедрою рукою

В тяжелый год ты бедным помогал,

И не одной вдовице с сиротою

Слезу тоски и скорби отирал?..

На праздник свой зазвав толпу несчастных,

Избавил их от нищенской сумы...

Про столько дел отрадных и прекрасных

Ты вспомнишь ли? - Но не забудем мы!..

Хвала ж тебе, наш Излер благородной.

Несчастных друг и друг честных людей!

Хвала тебе! Ты в памяти народной

Останешься на память наших дней.

В те дни, как все от страха трепетали,

И грозный бич тревожил всех умы,

В твоих садах превесело гуляли.

Ты вспомнишь ли? - Но не забудем мы! [7, 134-135].

Пісня була настільки популярна, що після передруку в журналі “Современник” викликала появу пародії М. Некрасова (між 1848 - 1850 рр.) на мотив лермонтовського “Выхожу один я на дорогу.”:

Прихожу на праздник к чародею:

Тьма народу там уже кипит,

За затеей хитрую затею

Чародей пред публикой творит.

Все в саду торжественно и чудно,

Хор цыган по-старому нелеп,

Что же мне так больно и так трудно,

Отчего угрюм я и свиреп?..

Уж не жду сегодня ничего я,

Мой восторг истрачен весь давно;

Я могу лишь воспевать героя -

Как в нем все велико и умно!

Он Протей! он истинный художник!

Как его проказы хороши!

И артист, и барин, и сапожник -

Все найдут здесь пищу для души!

[3, 178] (про авторство див.: [6, 598]).

Можливо, куплети в Шевченків альбом було записано не повністю. Зрозуміло, вони також могли розташуватися не на одному аркуші. Залишається сподіватися, що цей та інші втрачені аркуші з альбому 1858 - 1859 рр. таки колись знайдуться.

Література

1. Вериківська І. Альбом 1858-1859 // Шевченківська енциклопедія: В 6 т. - Київ: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2012. - Т. 1: А-В. - С. 178-179.

2. Демиденко Ю. Рестораны, трактиры, чайные… Из истории общественного питания в Петербурге

XVIII - начала XX века. - Москва: Центрполиграф; Санкт-Петербург: Русская тройка-СПб. 2011. - 285 с.

3. [Дружинин А., Некрасов Н.] Сентиментальное путешествие Ивана Чернокнижникова по петербургским дачам. Месяц июль // Современник. - 1850. - № 8. - Отд. VІ. Смесь. - С. 177-257.

4. Дудко В. Тарас Шевченко: джерелознавчі студії. - Київ: Критика, 2014. - 416 с.

5. Зайцев П. Новое о Шевченко // Русский библиофил. - 1914. - № 1. - С. 3-27.

6. Некрасов Н. Полное собрание сочинений и писем: В 15 т. -Ленинград: Наука. Ленингр. отд-ние, 1981. - Т. 1. - 719 с.

7. [Панаев И. <?>] Современные заметки // Современник. - 1848. - № 10. - Отд. ІV. Смесь. - С. 126-166.

8. Словник української мови: В 11 т. - Київ: Наук. думка, 1977. - Т. 8. - 927 с.

9. Тихвинская Л. “Излер, Излер, Излер…” // Вопросы театра. - 2014. - № 3/4. - С. 323-338.

10. Шевченко Т. Повне зібр. тв. / Під заг. ред. С. Єфремова. - Т. 3. - [Київ]: Державне видавництво України, 1929. - ХХХVІ, 1000, [3] с.

11. Шевченко Т. Повне зібр. тв.: В 10 т. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1957. - Т. 6. - ХІІІ, 588 с.8№ * 9102 .саЧ і оволС101

12. Шевченко Т. Повне зібр. тв.: У 6 т. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1964. - Т. 6: Листи. Нотатки. Фольклорні записи. - 644 с.

13. Шевченко Т. Повне зібр. тв.: У 12 т. - Київ: Наук. думка, 2001 - 2014.

14. Byhler R. Isler, Johann Luzius // Historisches Lexikon der Schweiz. URL: www.hls-dhs-dss.ch/textes/d/D30144.php.

References

1. Verykivska, I. (2012). Albom 1858-1859. Shevchenkivska entsyklopediia (Vol. 1-6. Vol. 1) Kyiv: NAN Ukrainy, In-t l-ry im. T. H. Shevchenka, 178-179. [in Ukrainian]

2. Demidenko, Yu. B. (2011). Restorany, traktiry, chainyie… Iz istorii obshchestvennogo pitaniia v Peterburge XVIII - nachala XX veka. Moskva: Tsentrpoligraf; Sankt-Peterburg: Russkaia troika-SPb. [in Russian]

3. [Druzhinin, A., Nekrasov, N.] (1850). Sentimentalnoie puteshestviie Ivana Chernoknizhnikova po peterburgskim dacham. Mesiats iiul. Sovremennik, No 8, 177-257. [in Russian]

4. Dudko, V. (2014), Taras Shevchenko: dzhereloznavchi studii. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainіan]

5. Zaitsev P. (1914). Novoie o Shevchenko. Russkii bibliofil, No 1, 3-27. [in Russian]

6. Nekrasov, N. (1981). Polnoie sobraniie sochinenii i pisem (Vol. 1-15. Vol.1). Leningrad: Nauka. [in Russian]

7. [Panayev, I. <?>] (1848). Sovremennyye zametki. Sovremennik, No 10, 126-166. [in Russian]

8. Slovnyk ukrainskoi movy (1977). (Vol. 1-11. Vol. 8). Kiyv: Nauk. dumka. [in Ukrainian]

9. Tikhvinskaia, L. (2014). “Izler, Izler, Izler…” Voprosy teatra. No 3/4, 323-338. [in Russian]

10. Shevchenko, T. (1929). Povne zibrannia tvoriv. Vol. 3. [Kyiv]: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy. [in Ukrainian]

11. Shevchenko, T. (1957). Povne zibrannia tvoriv (Vol. 1-10. Vol. 6). Kyiv: Vyd-vo AN URSR. [in Ukrainian]

12. Shevchenko, T. (1964). Povne zibrannia tvoriv (Vol. 1-6. Vol. 6) Kyiv: Vyd-vo AN URSR. [in Ukrainian]

13. Shevchenko, T. (2001 - 2014). Povne zibrannia tvoriv (Vol. 1-12). Kyiv: Nauk. dumka. [in Ukrainian]

14. Buhler, R. (2007). Isler, Johann Luzius. Historisches Lexikon der Schweiz.URL: www.hls-dhs-dss.ch/textes/d/D30144.php. [in German]

Размещено на Allbest.ru