Моделювання світу дитинства у романі С. Бенні "Маргарита Дольчевіта"

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет ім. І. Франка

Моделювання світу дитинства у романі С. Бенні «Маргарита Дольчевіта»

Кушнір Ірина Богданівна,

кандидат філологічних наук, доцент

Анотація

У статті досліджено проблему моделювання світу дитинства у романі С. Бенні «Маргарита Дольчевіта», коли відбувається перше зіткнення дитини/підлітка зі світом дорослих.

Процес моделювання світу дитинства відбувається завдяки символізації простору дому через протиставлення з сучасним бездуховним світом-будинком сусідів; дівчинка Маргарита стає ядром формування домашнього вогнища, знову об'єднує всі покоління однієї родини.

Визначені мікродомінанти світу дитинства у романі С. Бенні «МаргаритаДольчевіта»: екзистенційний вимір дому і сім'ї, стосунків батьки - діти, нерозривна єдність дитинство-до- рослість-старість, категоричність добро - зло у світі дитинства, пошук самості персонажа через випробування дорослішанням.

Ключові слова: самість, світ дитинства, сімейні ціннсті, образ дитини, особоцентричність.

Abstract

Modelling of the childhood world in the novel “Margherita Dolcevita” by S. Benni

Виклад основного матеріалу

Маргарита - весела, розумна і трохи повненька дівчинка з великим люблячим серцем відкритим для світу. «Батьки мене назвали Маргарита, мені подобається, коли мене кличуть Мага чи Магетта. Мої шкільні друзі, жартуючи з того, що я не худенька, звуть мене Мегаріта; мій дідусь, трохи склеротик, кличе мене Маргерініта,а деколи і Маріелла, Марізелла чи Венуста, як звали його сестру. А особливо коли я весела, то зве мене Маргарита Дольчевіта. Регулювальник, перед яким я промчала стрілою, зве мене Сповільнимарго. А вчителі кличуть мене Тихотампозаду. Моє перше і єдине кохання кликало мене Мінні» [2, с. 7]. Ось так через ім'я розповідає про себе персонаж роману.

У романі майже п'ятнадцятилітня Маргарита зображена у перехідний час дорослішання, коли помічає, що все, що їй розповідали у дитинстві «... неправда. Тобто, всі хочуть розповісти дітям про кращий світ, а це тільки слова, а реальний результат - ця Земля, старенька і ненависна» [2, с. 12]. Тому вона живе паралельно у вигаданому світі у плаваючому будинку посеред торф'яного болота з уявними мешканцями, серед яких Принц і Дівчинка з Попелу. У світі дитинства Маргарити відбувається поєднання і накладання двох світів: реального (дорослість) та уявного (дитинство), що тільки у сукупності дають очікуваний горизонт радості дитинства.

Маргарита називає сама себе «дівчинкою, у якої закінчується термін придатності» [2, с. 12]. Звідси вона робить такі висновки:

«а) дорослі не можуть більше нічому навчити;

б) краще б ми приймали рішення, а вони писали би шкільні твори проти війни;

с) слід перестати грати у фільм, де перемагає справедливість, а зробити так, щоб справедливість перемагала після виходу з кінотеатру» [12].

Відзначимо вдалі алюзії автора у створенні образів персонажів родини Маргарити. Її мати Емма, «використаний пакетик з чаю» [2, с. 16], полюбляє палити уявні сигарети і щоденно дивитися серіальчики як от Eternal Love, де щиро переживає драми своїх улюблених персонажів. Чим не пані Боварі ХХІ сторіччя? Батько Маргарити Фаусто (не у пошуках знання та істини для блага інших за Гьоте) колекціонує все, що можна врятувати і відновити, настрій котрого змінюється із погодою. Іншими членами родини є старший брат Джачінто-хуліган і молодший брат Ермініо-Гераклій, комп'ютерний геній. Найцікавішим персонажем є дід Маргарити Сократ, що споживає тільки йогурти з простроченим терміном придатності, щоб асимілюватися у отруєне навколишнє середовище ХХІ ст. Дід живе у своєму часопросторі між минулим і сьогоденням, розповідаючи свої частково вигадані, частково правдиві історії Маргариті. Головна проблема роману, чи то «злочин» - у дорослості всіх членів родини Маргарити, тоді як вона залишається у дитинстві, бо там панує справедливість, любов і милосердя, відсутні у «дорослому» світі.

Конфлікт роману побудований на контрасті світу Маргарити (її будинку та родини) з світом консумеризму, що центрується у будинку сусідів. Одного разу (як у казках) навпроти її будинку з'являється сучасний чорний будинок-куб, де оселилася родина Дель Бене (Заможняків - у нашому перекладі з іт. мови - І. К.)., що є носіями нової системи цінностей: споживання перш за все. італійський письменник маргарита бенні підліток

Перед персонажем Маргаритою постає завдання - врятувати свою родину (розуміємо, свій світ) від «чар» консумеризму бездуховного ХХІ століття. Спосіб життя Маргарити - це заперечення позиції ХХІ ст. «Будь як всі! Купи айфон!», вона поринає у світ фантазій з Чарівним принцом, що прийде врятувати їх всіх від цих чар і переживає екзис- тенційний стан самотності у «щасливій» родині. Образ Маргарити - це алегорична війна проти споживацького суспільства ХХІ ст. з притаманною С. Бенні комічно-сатиричною манерою оповіді.

Сусіди поступово абсорбують всіх даючи їм бажані матеріальні блага і речі. Вони легко маніпулюють мешканцями району циганами, «заохочуючи» їх покинути цю зону і поїхати геть даючи простір для нових сучасних будівель на пустирі позаду будинків, так що Маргарита починає вірити у їхні надприродні можливості. Ленора Дель Бене (алюзія на марку продуктів для чищення) переконує маму Маргарити змінити зачіску і стати такою, як всі «модною» [2, с. 55]; Фрідо Дель Бене (алюзія на холод) захоплює батька Маргарити пропозицією стати партнером у бізнесі «легальному звісно ж» [2, с. 55]; молодший брат отримує найновішу відеогру, а старший потрапляє у тенета гри у закоханість дочки ЛаБелли Дель Бене (красуні).

До того ж у них ідеальновидресеруваний собака породи «танквейлер», а не звичайнісінький безпородний песик, як Пізоло (Сонько) у сім'ї Маргарити, але навіть і він дивиться на цього ідеального собаку «як на справжнього Пікассо» [2, с. 56]. Виходить, що кожен член родини Маргарити ніби має свого двійника у сім'ї Дель Бене (Заможняків).

Всі отримують омріяне, починаючи ніби нове життя у паралельній реальності. Лише дід усвідомлює небезпеку, що загрожує їхньому світу: « <.> щоб зробити нас такими як вони. Вкрасти повітря, душу, музику, заощадження. Вони вампіри, пам'ятай, Маргарито. Вони не зупиняться перед нічим. Бо створені з нічого. Числа. Їхнє серце вистукує знижки» [2, с. 57-58]. Як зазначає уявний друг Маргарити, «скелети є також і у містах. Пронумеровані, каталогізовані, але таки є» [2, с. 52].

Важливою для аналізу є сцена вечері у батьків Маргарити, де іронічно зображений прихід родини Дель Бене. Першою зайшла «булька американської жуйки, за якою прослідувала ЛаБелла», далі «хмара французького парфуму Зроби- мені-боляче і посеред неї пані Дель Бене», і на завершення, «пан Фрідо, чванькуватий мопсик із фарбованим волоссям та синтетичною посмішкою» [2, с. 68].

Пані Дель Бене просвистіла як змія : «ненавиджу пил» [2, с. 70], підрозуміваючи все інше, живе, некаталогізоване та природнє. Проте у їхній сім'ї Дель Бене теж зостався один «живий» хлопчик Анджело (Ангел), якого вони соромляться, бо він «бунтівник, жорстокий і небезпечний» [2, с. 80], не такий як вони. Тому саме з ним потоваришувала Маргарита. Дівчинка відразу ж відчула небезпеку, що принесли Дель Бене: «вони намагалися заразити всіх бактеріологічною зброєю століття - нудьгою. Вона переконує тебе, що очікувати жити менш втомливо, ніж власне жити» [2, с. 81]. Вона приймає рішення врятувати свою родину, оскільки у її сюрреалістичному світі, про який вона пише свою історію-казку, на вигаданих нею персонажів можна покладатися у цій скрутній ситуації.

«Казка неправильна, негативні персонажі захопили землю!» [2, с. 50], - каже Маргарита. Проте саме чистота дитинства врятує світ. І, як у казці, це правило спрацює у романі С. Бенні. Будинок-куб зникне після вибуху, і всі забудуть про його існування. Персонажі уявного світу не зроблять чудо, його здатна зробити сама Маргарита. Життєве кредо дівчинки: «Se il dubbio d'amor troppo ti e duolo, scegli una margherita con un petalo solo» («Якщо сумніви у коханні тебе тривожать, вибери ромашку з однією пелюсткою») [2, с. 99].

Роман С. Бенні «Маргарита Дольчевіта» демонструє портрет сучасного підлітка початку ХХІ ст., яким є персонаж Маргарита у пошуках своєї самості з вимушеним відстороненням від своєї сім'ї та пошуку радості спілкування з уявним персонажем - Дівчинкою з попелу. Персонаж потребує підтримки та розуміння, оскільки виступає на боротьбу з ворожим оточенням, що поступово поглинає членів її родини.

На початку роману Маргарита покладається саме на уявну подругу, не знаючи своїх можливостей і не вірячи у свої сили: «Я не боюся, Дівчинка з попелу мене врятує, до того ж, у мене все життя попереду, що я і не знаю, звідки у нього вступити» [2, с. 61].

Автор показує спосіб життя і світобачення Маргарити, де час тече ніжною річкою суміщаючи світ реальний і фантастичний з Дівчинкою з попелу, що приходить їй на допомогу. Цей казковий персонаж виконує функцію alter ego Маргарити, підсилюючи реальну дівчинку у боротьбі за свій світ у ХХІ сторіччі. Ім'я Дівчинки з попелу відсилає до поетичного рядка Ларрі Баретто (1890-1971, американський письменник і журналіст) про те, що діти створені з попелу зірок, що злетіли з рук Бога.

Проте з часом Маргарита розуміє, що тільки вона здатна боротися за сою родину, а уявні друзі не зможуть допомогти реально. Звідси Дівчинка з попелу виконала свою функцію каталізатора, і персонаж Маргарита трансформується у активного: «Нема чого скиглити, треба боротися. Якщо ти здався у чотирнадцять років, то звикнеш це робити завжди у житті. Тільки мертві риби пливуть за течією» [2, с. 143]. Історія уявного роману, що її пише Маргарита, завершується злиттям Дівчинки з попелу та реальної героїні в одне, уступаючи місце реальності: «Вона була прекрасною. Попрощалася зі мною знаком. Вода була темною, і ліс пустельним. Я зрозуміла, що ми більше не побачимося» [2, с. 206].

Маргарита входить у сни батька, матері, братів, нагадуючи їм щасливі моменти, які вони пережили разом як одна родина. Це ламає «чари» сусідів, що за оболонкою щасливої заможної родини приховують пустку душевного спілкування і страждають від втрачених сімейних цінностей (ніякі сучасні гаджети не заповнюють їхню порожнечу спілкування).

Зауважуємо, що поняття самості персонажа Маргарити становить композиційний і смислотвірний центр роману С. Бен- ні «Маргарита Дольчевіта». Для сучасної прози про дітей ХХІ ст. загалом особистість стає центром художнього моделювання світу дитинства.

До прикладу, повість А. Гавальди «35 кіло надії», роман Дж. Фоера «Страшенно голосно і неймовірно близько» та ін. Сюжетно нескладний роман С. Бенні має паралельне розгортання в уявному сюрреальному світі тексту, який пише Маргарита.

Він виконує функцію «корегуючого реальність» дзеркала. Перехідність між обома реальностями, що здійснює персонаж Маргарита, формують її самість. Надмірна дитячо/підліткова вразливість персонажа та неможливість на початку справитися з проблемою відчуження родини самостійно веде до відчуття безпорадності і пошуку підтримки у паралельному світі. Особистісно складний пережитий досвід робить Маргариту дорослішою і відповідальнішою, навчає відстоювати себе і свої цінності у протистоянні з ворожим оточенням.

Відзначимо символічність назви роману і прізвища персонажа Маргарити, що відсилає до фільму Ф. Фелліні 1960 року «Дольче віта», з його багатозначністю.

Щодо мовної стихії роману, то вдалим вважаємо застосування терміну benniano [3], тобто, стиль С. Бенні, що містить суміш неологізмів для створення неймовірно вдалого світу магічного реалізму з нотками комічної стихії та сумної сатири щодо світу ХХІ ст. Саме неповторний стиль С. Бенні надає легкості важливим питанням, які він порушив у романі та веде нас до серйозних висновків.

Висновки

Роман є прикладом твору про підлітка ХХІ ст. із його гіпервразливістю і потребою віднайдення сенсу життя через любов, дружбу і родину.

Визначені мікродомінанти світу дитинства у романі С. Бенні «Маргарита Дольчевіта»: екзистенційний вимір дому і сім'ї, стосунків батьки - діти, нерозривна єдність дитинство-дорослість-старість, категоричність добро - зло у світі дитинства, пошук самості персонажа через випробування дорослішанням.

Дисгармонійність реального дорослого світу виявляється у відсутності сильної світоглядної позиції, що легко піддається зовнішнім впливам формування думки.

Суб'єктизоване наративне Я персонажа віддзеркалює катастрофічність світовідчуття ХХІ ст., не шукає порятунку у дорослих, а знаходить силу протистояти злу і захищати свій світ у своїй чистій душі. Піднімається важливе питання екологічної катастрофи через освоєння земель для розширення площі міста та вигнання корінного населення з місць їхнього проживання.

Констатовано: руйнування впорядкованого світу дитинства з позитивним образом дому є реальністю ХХІ ст.

Визначені формальні ознаки роману С. Бенні: візуальність, композиційна довершеність, яскраві образи з легко відчитаними алюзіями, гострий конфлікт для показу ніби із середини складної емоційно-психологічної ситуації, в якій опиняється персонаж. Автор акцентує на потребі збереження сімейних цінностей і зв'язку поколінь для формування повноцінної особистості дитини.

Щодо роману С. Бенні «Маргарита Дольчевіта», то вважаємо потрібним зазначити його приналежність до літератури про дітей, і можна відзначити його поліадресованість до читача-дитини/підлітка і читача-дорослого, бо текст демонструє розміркування персонажа про стосунки у сім'ї, проблеми у школі, питання відсутності чи втрати комунікації зі своїм оточенням. Це дає змогу краще відчитати проблематику сучасного підлітка у споживацькому світі ХХІ ст.

У перспективі бачимо доцільність системного аналізу найкращих зразків прози С. Бенні для осмислення місця дорослого і дитини у світі ХХІ ст.

Література

1. Свиридова Е. Выдуманные языки в творченстве Стефано Бенни. Весник КГУ им. Н. А. Некрасова. 2016. № 3. С. 205-209.

2. Benni Stefano. Margherita Dolcevita - Milano: Feltrinelli, 2018.

3. Coe J. Beware the evangelist next door. URL: https://www.theguardian.com/books/2006/dec/30/fiction.jonathancoe

Размещено на Allbest.ru