Оповідання М. Коцюбинського "Лялечка" і А. Чехова "Душечка": компаративний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет

Оповідання М. Коцюбинського «Лялечка» і А. Чехова «Душечка»: компаративний аналіз

Жижченко Л.,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури

Анотація

оповідання проза коцюбинський чехов

Стаття присвячена компаративному аналізу оповідань М. Коцюбинського «Лялечка» і А. Чехова «Душечка». Обраний підхід сприяє формуванню концептуальних засад у дослідженні новаторських здобутків М. Коцюбинського і А. Чехова як авторів психологічних творів у жанрах малої прози. Образи героїв оповідань розглянуто з позицій класичних уявлень про інтерпретацію зображення характеру людини в літературно-художньому творі.

Ключові слова: жанр, мала проза, оповідання, компаративний аналіз, психологізм.

Жижченко Л.

- кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка

и литературы Донбасского государственного педагогического

университета

РАССКАЗЫ М. КОЦЮБИНСКОГО «ЛЯЛЕЧКА» И А. ЧЕХОВА

«ДУШЕЧКА»: КОМПАРАТИВНЫЙ АНАЛИЗ

Статья посвящена компаративному анализу рассказов М. Коцюбинского «Лялечка» и А. Чехова «Душечка». Избранный подход способствует формированию концептуальной базы исследования новаторских достижений М. Коцюбинского и А. Чехова как авторов психологических произведений в жанрах малой прозы. Образы героев рассказов рассматриваются с позиций классических представлений об интерпретации изображения характера человека в литературно-художественном произведении.

Ключевые слова: жанр, малая проза, рассказ, компаративный анализ, психологизм.

Zhizhchenko L.

- Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Ukrainian

Language and Literature Department, Donbas State Teachers' Training

University

STORIES BY M. KOTSUBINSKY «LYALECHKA» AND A. CHEKHOV

«DUSHECHKA»: COMPARATIVE ANALYSIS

The article is devoted to a comparative analysis of the stories by M. Kotsyubinsky «Lyalechka» and A. Chekhov's «Dushechka». The chosen approach contributes to the formation of a conceptual base for research of innovative achievements of M. Kotsyubinsky and A. Chekhov as authors of psychological works in the genres of small prose. The images of the characters of the stories are considered from the classical ideas standpoints about the interpretation of depicting of a person's character in a literary and artistic fiction.

Key words: genre, small prose, story, comparative analysis, psychologism.

Постановка проблеми. Важливою умовою розвитку будь-якої національної літератури є мистецький діалог з літературами та культурами інших народів світу. Дослідження типологічних та інтертекстуальних зв'язків дозволяє визначити внесок окремих творчих напрямків, шкіл та авторів у розвиток світової художньої словесності й розглядати історико-літературний процес як цілісне явище. Дослідники психології художньої творчості доводять, що для всебічного сприйняття і ґрунтовного літературознавчого аналізу важливим чинником є не тільки зіставлення і встановлення зв'язків між елементами тексту певного твору, але й між конкретними творами в контексті художньо - стильових тенденцій розвитку світової літератури загалом.

Чим ширше контекст порівняння, тим глибше аналіз та інтерпретація художнього твору. Проте компаративний аналіз доцільний тоді, коли об'єктами порівняння виступають літературні явища, які знаходяться в одній концептуальній площині. Предметом порівняння може бути приналежність творів до однієї історико-літературної епохи, одного жанру, близьких ідейно-світоглядних настанов авторів, схожих поетикальних підходів до зображення художнього світу. У світлі зазначеного, слушним видається розгляд творчості М. Коцюбинського та А. Чехова у площині компаративістики. Обидва автори сповідували близькі ідейно-художні принципи. І М. Коцюбинський, і А. Чехов суттєво збагатили поетику малих жанрів; письменники пильно приглядалися до появи нових типажів та літературно-художніми засобами досліджували психологію людини. На прикладі аналізу оповідань «Лялечка» М. Коцюбинського та «Душечка» А. Чехова з'ясуємо спільне та відмінне в художньо-естетичних пошуках митців.

Мета статті: провести компаративний аналіз творів

М. Коцюбинського та А. Чехова.

Завдання статті: визначити особливості оповідної манери

письменників, сюжетно-композиційні чинники творів, психологізм та образну систему оповідань.

Предмет дослідження: образна система оповідань «Лялечка» та «Душечка».

Виклад основного матеріалу. Українська література

кінця ХІХ - початку ХХ ст. відзначилась новою генерацією митців, які ідейно-естетично сформувалися на кращих зразках вітчизняної та європейської літератури. Письменники нової школи збагатили літературу новими темами та способами відображення дійсності. Особлива увага приділялася людині та її внутрішньому світові. У літературі реалізму (Г. Квітки-Основ'яненко, І. Нечуй-Левицький,

П. Мирний) характер героя був детермінований соціальними чинниками. Модерні ж письменники (М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Винниченко) у трактуванні характеру героя орієнтувалися на морально-етичні, психологічні, спадкові та суб'єктивні настанови особистості. Художній світ творів наповнюється екзистенційним змістом. Значну увагу митці зосереджують і на долі жінки. Найкращим знавцем жіночої душі в українській літературі, на думку Л. Старицької - Черняхівської, був М. Коцюбинський. У світлі цього неабиякий інтерес викликає його психологічний етюд «Лялечка».

Сюжет оповідання - важливий період життя героїні, який вплинув на її психологічну еволюцію. Перевага у творі надається внутрішньому сюжету, елементи фабули зредуковані. У центрі уваги письменника - особисті стосунки сільської вчительки Раїси Левицької та священника О. Василя. Любовна історія подається через сприйняття героїні.

Оповідь у повісті ведеться від імені розповідача, який обирає відповідний ракурс зображення подій. Героїня майже не озвучує життєвих настанов. Питання пошуку відповідного обранця на перший погляд видається для неї не важливим. Проте з тексту твору стає зрозумілим, яке значення для Раїси Левицької мають стосунки з чоловіком, зокрема з О. Василем. Жити для дівчини означало бути поруч з коханим. Як пише М. Коцюбинський: «…вона навіть день свій рахувала з тої хвилини, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту вона охоче викреслювала зі свого життя» [2, с. 26] Очевидно, письменник ставить знак рівності між життям і любов'ю, бо саме любов дасть героїні відчуття повноти буття.

Про минуле Раїси Левицької відомо не так багато. Вона навчалася в духовній школі, мріяла служити народові, але, як не без іронії зазначає М. Коцюбинський, швидко розчарувалася у своїх прагненнях. Коли майбутня вчителька потрапила до рідного села, то «…там не було того улюбленого страдника - народу, він був десь далеко, у Росії; на селі були самі мужики, яких Раїса добре знала і не дуже любила» [2, с. 11]. Батько бажав для доньки жіночого щастя й удалого заміжжя (дівчина їздила по весіллях, по храмових святах, де можна було зустріти жениха-богослова), але час минав, і Раїса змушена була стати вчителькою. Тринадцять років вона, як пише М. Коцюбинський, «сохла в праці». Життя текло «вузьким коритом» і нічого не давало для особистого життя. Найбільше ж докучали їй попи, з якими дівчина не знаходила спільної мови. Левицька змушена була змінити місце роботи. Перше знайомство читача з героїнею саме і відбувається, коли вона приїздить на нове місце служби.

Раїса має надію почати нове життя, звільнитися від ненависного минулого. Проте, читач уже з перших рядків твору розуміє, що, очевидно, у житті героїні особливих змін так і не відбудеться, бо і на новому місці молода жінка бачить знайомі картини: чорні хати, зеленасті калюжі, замурзану дітвору; відчуває запах гною. Простір власного помешкання викликає острах у неї: дівоче ліжко нагадує дно колодязя, хата - домовину.

Чим же обумовлений такий стан героїні? Очевидно, відсутністю опіки з боку близьких людей. І прикро те, що лише читач, а не сама Раїса, розмірковує над тим, як же наповнити життя радісним змістом. Вихід із ситуації - гармонізація внутрішнього світу. Проте Раїса цього не розуміє і обирає інший шлях. Зцілення від самотності дівчина віднаходить у стосунках з о. Василем, повністю розчинившись у його житті. У тексті твору є цікавий композиційний прийом. Автор подає детальний опис небезпечної стихії, завдяки якій герої зближуються. Відомо, що буря - символ змін. У тексті твору вона асоціюється з душевною напругою героїні, яка доходить свого апогею й потребує трансформації. Грім, блискавка остаточно знесилили дівчину: «Раїса скорилась і забилась у куток з нічним жахом, чекаючи катастрофи» [2, с. 16]. Не без іронії автор описує появу героя-рятівника о. Василя: «.од його пухкої руки, од білого підрясника, що загортав жіночий торс, од блідуватого обличчя, сірих очей віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко від себе. Як-не-як - вона була йому вдячна» [2, с. 14]. Вона щиро вірить у силу і спроможність свого обранця до великих справ і не помічає його вад. Дівчина захоплюється його проповідями, прагне у всьому допомогти, проявляє надзвичайну турботу, демонструє

силу почуттів і справжню відданість. Навіть грубість попа вона зносить з покорою. Автор пише, «що вона залюбки оддала б йому останню краплю крові свого серця» [2, с. 30]. І хоча о. Василь з часом став відверто зневажати дівчину, вона продовжує вірити, що служить незвичайній людині, яка живе вищими інтересами і, як учив Христос, «кладе свою голову за други своя». Якщо інших персонажів твору М. Коцюбинський розглядає дещо іронічно, то до Раїси Левицької автор ставиться з розумінням. Не випадково зображення внутрішнього світу героїні письменник подає деталізовано.

І в оповіданні «Лялечка», і в оповіданні «Душечка» сюжет вибудовується навколо закоханих героїнь. Проте оповідна манера М. Коцюбинського відрізняється від оповідної манери А. Чехова. У М. Коцюбинського авторська оповідь спрямована на низку психологічних станів героїні, з яких можна зрозуміти її внутрішній світ. У А. Чехова оповідь теж ведеться від третьої особи, проте увага автора зосереджена на певній подієвості: Ольга Семенівна двічі виходить заміж і врешті-решт залишається вдовою. Якщо М. Коцюбинський простежує народження почуття кохання Раїси Левицької, то А. Чехов зображує Ольгу Племянникову в дії, коли вона стає заміжньою жінкою. М. Коцюбинський майже не подає опису зовнішності головного персонажа, тоді як А. Чехов детально виписує її портрет, що дає змогу читачеві налаштуватися на відповідну поведінку героїні: «Это была тихая, добродушная, жалостливая барышня с кротким, мягким взглядом, очень здоровая. Глядя на ее полные розовые

щеки…мужчины думали: «Да, ничего себе…», а гостьи-дамы не могли удержаться, чтобы вдруг среди разговора не схватить ее за руку и не проговорить в порыве удовольствия: «Душечка» [4, с. 323]. Логічно постає питання: «Чому М. Коцюбинський не візуалізує свою героїню?» Читачеві відомі лише деякі її життєві настанови та переважно хворобливі душевні стани. Свій твір М. Коцюбинський не випадково називає «Лялечка», що налаштовує читача на певні очікування, які у фіналі так і не виправдалися: метелик із лялечки не народився. Через те автор і не подає зовнішніх характеристик дівчини.

Щодо Ольги Семенівни, то автор надає героїні автономію в сюжетній акції. А. Чехов наголошує, що «Ольга постоянно любила кого-нибудь и не могла без этого» [4, с. 323]. Щастя вона віднаходила в можливості віддавати себе у сім'ї. Лейтмотивом твору є щасливе подружнє життя: «…после свадьбы жили хорошо» [4, с. 324], - наголошує автор щоразу після її чергового заміжжя. Ольга Семенівна мала вроджену здатність перейматися життям своїх обранців: «Какие мысли были у мужа, такие и у нее» [4, с. 327]. Наприклад, коли героїня стає дружиною Василя Андрійовича Пустовалова, який займався лісом, то «ей казалось, что она торгует лесом давным-давно, что в жизни самое важное и нужное это лес. По ночам ей снились целые горы досок и теса… Оленька вскрикивала во сне, и Пустовалов говорил ей нежно: «Оленька, что с тобой, милая? Перекрестись!» [4, с. 326-327]. У творі є важливий епізод: подружжя завжди разом молилося вдома, щоб Бог послав їм дітей. І хоча Пустовалови жили в любові та злагоді шість років, для становлення героїні як гармонійної особистості важливо було відчути радість материнства. Не випадково, коли жінка знову повдовіла і втратила сенс життя, нова любов до чоловіка її не захопила, хоча за логікою розвитку сюжету мало бути саме так. Оживила жінку - «она точно очнулась от долгого сна» [4, с. 331] - лише турбота про десятилітнього хлопчика. Такий фінал оповідання дає можливість героїні пройти духовне становлення разом з дитиною і врешті віднайти себе.

В оповіданні «Лялечка» фінал інший. О. Василь остаточно збайдужів до Раїси «.і тоді він став нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації, осміював навіть її поверховість» [2, с. 26]. Героїня потерпіла крах своєї найбільшої ілюзії в житті. За примарами вона не розгледіла живої людини, а почала боготворити вигаданий ідеал, який не відповідав дійсності.

Автор не оцінює героїню, а надає це право іншому персонажу. Раїсина історія викликає співчуття тільки в читача. Лише о. Василь інтуїтивно зрозумів, якою далекою є дівчина від справжнього кохання. Як буде складатися життя героїні далі - невідомо. Фінал оповідання залишається відкритим.

Висновки. У результаті компаративного аналізу оповідань «Лялечка» М. Коцюбинського і «Душечка» А. Чехова виявлено найбільш оптимальні форми психологічного зображення людини в малій прозі кінця ХІХ - поч. ХХ ст. У творчості М. Коцюбинського і А. Чехова психологізм є найважливішою категорією формування художнього світу оповідань. Але в створенні жіночих характерів А. Чехов зорієнтований на психологічний опис, а М. Коцюбинський - на психологічну оповідь. Це дає можливість кожному з письменників успішно виконати індивідуальні мистецькі завдання в процесі створення літературно - художніх образів сучасних їм жінок і збагатити новаторськими здобутками українську та російську національні літератури.

Література

1. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза. Київ, 1994. 160 с.

2. Коцюбинський М. Лялечка. Коцюбинський М. Твори: у 3-х т. Київ: Дніпро, 1979. Т. 3. С. 6-32.

3. Поліщук Я. «І ката, і героя він любив.»: Михайло Коцюбинський: літературний портрет. Серія «Життя і слово» Київ: ВЦ «Академія», 2010. 304 с.

4. Чехов А. Душечка. Чехов А. Собрание сочинений: В 9 т. Москва: Наука, 1977. С. 335-342.

5. Чопик Р. Переступний вік: Українське письменство на зламі ХІХ - ХХ ст. / відп. ред. Є. Нахлік. Львів, Івано-Франківськ: Лілея, НВ, 1998. 196 с.

Размещено на Allbest.ru