Д.Ф. Красицький - історик і шевченкознавець

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Д.Ф. Красицький - історик і шевченкознавець

В.Д. Мирончук

Анотація

Зроблено спробу простежити науково-педагогічну і літературну діяльність Дмитра Филимоновича Красицького, який стояв у витоків історичного факультету ДДУ Д. Ф. Красицький (1901-1989) - правнук Т. Г. Шевченка, проректор ДДУ з навчально-наукової роботи (1943-1944), завідувач кафедри історії народів СРСР (1943-1946). Здійснив вагомий внесок у шевченкознавство в Україні. Протягом майже всього життя займався вивченням творчої спадщини геніального Кобзаря, особливо в період 1956-1986 рр. 1960 р. - член Спілки письменників України.

Ключові слова: факультет; кафедра; завідувач; історик; письменник; Т. Г. Шевченко; правнук; творча спадщина; дослідження.

Аннотация

Сделана попытка проследить научно-педагогическую и литературную деятельность Дмитрия Филимоновича Красицкого, который стоял у истоков исторического факультета ДГУ. Д. Ф. Красицкий (1901-1989) - правнук Т. Г. Шевченко, проректор ДГУ (1943-1944), заведующий кафедрой истории народов СССР (1943-1946). Осуществил заметный вклад у шевченкознание в Украине. В течение почти всей жизни занимался изучением творческого наследия гениального Кобзаря, особенно в период 1956-1986 гг. 1960 г. - член Союза писателей Украины.

Ключевые слова: факультет; кафедра; заведующий; историк; писатель; Т Г Шевченко; правнук; творческое наследие; исследования.

Abstract

The article is devoted to the scientific, pedagogical and literary activities of Dmitry Filimonovich Krasitsky (1901-1989) - the great-grandson of the genius Kobzar, who in the early 40s. worked in the Dnipropetrovsk State University, as Vice-Rector of the Dnipropetrovsk State University (1943-1944), Head of the Pulpit History Peoples of the Soviet Union (1943-1946). He was patriot of his native language, as evidenced by the materials of the Museum of the History of the Oles Gonchar Dnipro National University. A member of the Writers' Union of Ukraine (1960), a known writer who devoted almost his entire adult life to studying the biography and creative heritage of Taras Shevchenko. The insufficient development of the problem necessitated the involvement of documentary materials from the Museum of the History of the Oles Gonchar National National University, a rare book department, which made it possible to investigate the problem. It is noteworthy that after a fruitful stay at Dnepropetrovsk State University, D. F. Krasitsky in 1946 moved to Kiev, where he worked as director, and later deputy director of the house-museum, T. G. Shevchenko. For more than 20 years he was a member of the journal “People and Light”, a member of the methodical sonnet of the “Knowledge” society, published more than 500 articles and essays on the problems of literary and shevchenko science.

Keywords: faculty, department, head, historian, writer, T G. Shevchenko, great- grandson, creative heritage, research.

Статтю присвячено Дмитру Филимоновичу Красиць- кому - правнуку Т Г. Шевченка, проректору ДДУ (1943-- 1944), завідувачу кафедри історії народів СРСР (1943--1946), члену Спілки письменників України (1960), відомому літератору і шевченкознавцю, який присвятив вивченню біографії і творчої спадщини геніального Кобзаря майже все своє свідоме життя. На жаль, ця непересічна особистість, її внесок у розбудову історичного факультету, підготовку кадрів-істориків у 1943-- 1946 рр., різнобічна літературна діяльність тривалий час залишалась поза належної уваги дослідників. Тому виникла нагальна потреба у залученні широкого кола як архівних, так і опублікованих джерел, щоб вивчити науково-педагогічну та літературну діяльність Д. Ф. Красицького, яка була пов'язана з історичним та історико-філологічним факультетами ДДУ на початку 40-х рр. XX ст. Основним інформативним матеріалом щодо науково-педагогічної та літературної діяльності Д. Ф. Красицько- го стала його особиста справа, яка зберігається в архіві ДНУ імені Олеся Гончара.

Д.Ф. Красицький народився в 1901 р. у родині селян-бідня- ків у с. Зелена Діброва на Черкащині [9, арк. 1]. Генеалогічне дерево Д. Ф. Красицького свідчить, що його прабабкою була Катерина Григорівна Шевченко (1806-1850) - старша сестра геніального Кобзаря, яка в 1823 р. взяла шлюб з Антоном Григоровичем Красицьким (17941848). У них народилось 12 дітей, з яких до повноліття дожили лише четверо: Федір, Степан, Яким та Максим. Яким Антонович був дідом Д. Ф. Красицького по лінії батька Филимона Якимовича [3, с. 7].

У 1924 р. Дмитро закінчив Київський інститут народної освіти. У 1925-1927 рр. заочно навчався в Комуністичному університеті імені Я. М. Свердлова. У роки Другої світової війни, з 1941 р. до листопада 1943 р., перебував у лавах Червоної армії, де отримав звання майора. За проявлену мужність і героїзм Дмитро Филимонович був нагороджений орденом «Червоної Зірки» [10, арк. 1].

У характеристиці Д. Ф. Красицького від 20 листопада 1946 р., яку підписав ректор Дніпропетровського державного університету Л. І. Сафронов, мова йшла про те, що з 1 листопада 1943 р. до 1 березня 1946 р. Дмитро Филимонович працював у ДДУ доцентом і завідувачем кафедри історії народів СРСР. Зазначалося, що він викладав лекції «хорошим, популярным языком на высоком теоретическом уровне», мав великий авторитет серед колег і студентів університету, нерідко виступав з лекціями перед трудящими міста й області [10, арк. 1].

Відповідно до нормативних вимог того часу перед диплому- ванням студенти повинні були обов'язково складати державні іспити. Серйозним випробуванням для 16 випускників історичного факультету 1944/45 н. р. став державний іспит з дисципліни «Історія СРСР», який відбувся 12 липня 1945 р. Головою ДЕК була доцент І. Кропоткова, екзаменатором - завідувач кафедри історії народів СРСР, доцент Д. Ф. Красицький [4, арк. 4].

Протоколи засідань ДЕК 1944-1945 рр. свідчать про те, що всі без винятку питання в білетах були сформульовані Д. Ф. Красиць- ким українською мовою, яку він досконало знав ще з дитячих років як справжній патріот і нащадок Т. Г. Шевченка. Проте переважна більшість студентів-істориків відповідала російською. Екзаменаційний білет складався з трьох питань і хронологічно охоплював період від найдавніших часів до 1945 р. [4, арк. 4-6]. літературний красицький шевченкознавство кобзар

Саме в цей період Дмитро Филимонович працював директором Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницько- го. У 1944 р. він організував й очолив етнографічну експедицію по Дніпру, до якої увійшли наукові співробітники музею і п'ять студентів 218

ДДУ В звіті про цю експедицію Д. Ф. Красицький підкреслював, що за п'ятнадцять днів під час пішої подорожі від Дніпропетровська до Запоріжжя було виявлено 700 знахідок, з них - 500 унікальних. Вони стали підґрунтям для запланованих трьох публікацій: «Понад Дніпром» (Д. Красицький); «Кромлехи середньої течії Дніпра» (М. Карлов); «Слов'янські кладовища на березі середньої течії Дніпра» (Д. Красицький, С. Нокельский) [2, арк. 4]. На жаль, особова справа Д. Ф. Красицького не дає інформації про його подальший життєвий шлях. Є лише довідка від 19 вересня 1947 р. про його роботу в ДДУ з 1 листопада 1943 р. до 1 березня 1946 рр., завірена печаткою й особистим підписом секретаря заповідника «Києво-Печерська Лавра» Левченка [9, арк. 3].

Подальша доля Д. Ф. Красицького склалася так. У 1946 р. він оселився в Києві. Працював директором, а згодом - заступником директора з наукової роботи будинку-музею Т. Г Шевченка. 23 роки був членом редколегії журналу «Людина і світ», членом методичної ради товариства «Знання», надрукував більше 500 статей і нарисів з літературознавства та шевченкознавства [3, с. 1-А].

У науковій бібліотеці Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара знаходиться частина праць Д. Ф. Красицького, які вийшли в період з 1956 до 1986 рр. Особливий інтерес викликають роздуми Дмитра Филимоновича над словом Тараса Шевченка, ставлення поета до релігії, аналіз маловідомих фактів біографії. Зазначається, що у Т Г. Шевченка рано проявилася художня обдарованість. Молодий кріпак намагався оволодіти мистецтвом живопису, вивчав поетичну творчість свого народу. Його цікавили народні думи та пісні, оповідання про героїв визвольної боротьби трудящих України [5; 6].

Досліджуючи період перебування Дмитра Филимоновича Кра- сицького в Дніпропетровському державному університеті 19431946 рр., можна цілком вірогідно припустити, що вчений мав змогу не тільки ознайомитись, але й проаналізувати видання Т Г Шевченка, які виходили друком у 1884-1908 рр. Про наявність таких видань засвідчила стаття дослідниці Л. М. Лучки «Твори Тараса Шевченка у фондах Катеринославських бібліотек XIX - початку XX ст.». Тут наводиться перелік видань Т. Г. Шевченка, які зараз зберігаються у відділі рідкісної книги наукової бібліотеки ДНУ ім. Олеся Гончара, це зокрема «Кобзар: факсимільне перше видання 1840 р. у друкарні Фішера», «Кобзарь». - Спб., 1884 р., «Кобзар» 1908 р., 2-ге видання двох товариств «Общество им. Шевченка для уроженцев Южной России, учащихся высших учебных заведений Спб.» та «Благотворительного общества зданий общеполезных и дешевих книг», «Москалева криниця», вид. 1889 р. в Одесі [8, с. 31].

Своєрідним пам'ятником відомому шевченкознавцю, його внеску у вивчення проблеми стала книга Д. Ф. Красицького «І оживе добра слава: Розповіді про Т Г Шевченка», що з'явилася у 1986 р. Написана яскравою літературною мовою, побудована на широкому колі джерел, зокрема архівних, вона є і залишається змістовним дослідженням біографії і творчої спадщини геніального Кобзаря [7]. Земне життя Дмитра Филимоновича обірвалося у 1989 р., його було поховано у м. Києві.

Таким чином, можна зробити висновок, що Дмитро Филимонович Красицький стояв біля джерел історичного факультету ДДУ, його різноманітна науково-педагогічна і громадська діяльність сприяла як розвитку підрозділу, так і Дніпропетровського державного університету в цілому. У непрості часи (1943-1956) він залишався справжнім вченим, авторитетним керівником, наставником молоді, натхненним дослідником біографії та літературної діяльності свого прадіда. Науковий доробок Дмитра Филимоновича не втратив свого значення і сьогодні.

Бібліографічні посилання

1. Дмитро Филимонович Красицький. Літературно-мист. вернісаж Черкащини: метод.-бібліогр. матеріали. Черкаси, 2011. Вип. 9. С. 3-5.

2. Звіт експедиції по Дніпру під керівництвом Д. Ф. Красицького 1944 р. Музей історії ДНУ ім. Олеся Гончара. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 10.

3. Іваськів Л. Д. Про нащадків Тараса Шевченка. Свобода. № 34. С. 7.

4. Протокол № 2 заседания Государственной экзаменационной комиссии исторического факультета Днепропетровского госуниверситета от 12. 07. 1945 г Экзамен по дисциплине «История СССР». Музей історії ДНУ ім. Олеся Гончара. Ф. 1. Оп. 1-л.

5. Красицький Д. Ф., Добовик В. О. Т Г Шевченко - борець проти релігії. Київ : Вид-во аН Української РСР, 1956. 29 с.

6. Красицький Дмитро. Шевченківська вікторина. Київ : Вид-во ЦК ЛКСМ України «Молодь», 1964. 110 с.

7. Красицький Д. Ф. І оживе добра слава: Розповіді про Т. Г Шевченка. Київ : Радянський письменник, 1986. 235 с.

8. Лучка Л. М. Твори Тараса Шевченка у фондах Катеринославських бібліотек XIX - початку XX ст. Записки осередку наукового товариства імені Т. Шевченка у Дніпропетровську. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпро- пет. нац. ун-ту, 2007. Вип. 1. С. 26-33.

9. Справка тов. Красицкому Д. Ф. от 19 сентября 1947 г. Музей історії ДНУ ім. Олеся Гончара. Ф. 1. Оп. 1. Спр 10.

10. Характеристика на доцента Красицкого Дмитрия Филимоновича. Музей історії ДНУ ім. Олеся Гончара. Ф. 1. Оп. 1. Спр 10.

Размещено на Allbest.ru