Видо-типологічні трансформації дитячих видань: від початків до сьогодення

Початки формування дитячої книги сягають у сиву давнину, але як поняття «дитяча книга» зародилося у середині XVII ст., саме коли у Німеччині чеський педагог-мислитель Ян Амос Каменський створив перший у світі ілюстрований підручник для дітей - «Чуттєвий світ в малюнках» (1658). Книжка зроблена у формі кодексу, який складався із символічної абетки. Більшу частину підручника складали ілюстрації, а текст був лише поясненням до них. Враховуючи те, що раніше зовсім не було розмежування книг для різних вікових категорій, можна стверджувати, що цей період і є початком дитячої ілюстрованої книги. Тож поява ілюстрації як образотворчого складника в оформленні ознаменувала новий якісний рівень розвитку дитячої книги.

Лише у кінці XVII ст. почали розмежувати аудиторію читачів на дорослих та дітей. Це сталося завдяки праці англійського філософа Дж. Локка, який розвинув свою теорію під назвою «чиста дошка». Це поняття він пояснював так, що при народженні розум дитини є «чистою дошкою», який формується тільки за рахунок досвіду сенсорного сприйняття. Цей діяч звертав увагу на важливість навчання дітей з «легкої та приємної книги». Саме Дж. Локк запропонував створення спеціальних художніх книг з картинками для дітей. Надалі в Англії почали з'являтися книги лише для цієї аудиторії. Це були кишенькові буклети, в яких друкували балади, народні казки, історичні перекази [5, с.38-48]. Але, маючи відомості, що до 1693 р. існували жорсткі цензорські заборони в Англії, і навіть після скасування і збільшення кількості друкарень, словолитень та паперових фабрик, розвиток друкарської справи не міг активно розвиватися. Причиною цього став малий досвід друкарів, нестача технічного обладнання [6, с. 321-322]. Тому введення нових книжок для дітей можна вважати повільним розвитком книжкової справи.

Роками пізніше (1694) в Росії з'явився новий тип оформлення книжок. На кожній сторінці перші рядки були каліграфічно оформлені в різних варіантах. Так виник характерний взаємозв'язок ілюстрації і тексту в дитячих виданнях. Як приклад можна назвати буквар Каріона Істоміна, гравірований художником Л. Буніним. Він створив не тільки малюнки, але і шрифт усіх слів. Роками пізніше цю книгу було відтворено у друкованому варіанті. Враховуючи те, що раніше не було подібних робіт і що буквар здобув славу, приходимо до того, що цей етап став базовим для розвитку дитячої книги.

Оформлення навчальних дитячих видань у XVШ ст. зазвичай спиралося на тип шрифту, розташування заставок, буквиць, кінцівок. Стилістика видань для дітей відображала барокові традиції, які мали перевагу у друкованій графіці. Гравіювання на металі ілюстрації було важливою особливістю оформлення дитячих книг. Це було складною композицією і складалося із фігур людей, рослин або тварин, також вирізнялась і складність силуетів та динамічна пишність зображень.

У цьому столітті були удосконалені технології дитячої книги. Друкування книжок спрощували стереотипами. Це дозволило ускладнювати конструктивну основу дитячої книги. У середині XVIII ст. почали друкувати книжки-іграшки. Вони виконували навчально- пізнавальну та художньо-естетичну функції, також вводили ще й розважальну. Прикладом таких видань є книги Дж. Ньюбері «Історія про два чобітки маленької Гуді» (1765), «Історія маленького короля Пініна» (1780).

У кінці XVIII ст. з'явилися науково-пізнавальні дитячі книги (енциклопедії, словники, довідники). У цей час в Німеччині було надруковано дві ілюстровані дитячі енциклопедії з картинками («Початкове навчання», 1774, Й. Базедов; «Книжка-картинка для дітей», 1792, Ф. Бертух). Враховуючи усі фактори розвитку у XVIII ст., можна вважати, що в цей період активно розвивався друк дитячих видань.

На початку ХІХ ст. завдяки швидкому розвитку поліграфічної техніки з'явилася можливість видавати дитячу книгу великими тиражами. Це зумовило збільшення її конструктивних різновидів, а саме, книжок-іграшок.

У другій половині ХІХ ст. були характерні зміни естетичних орієнтирів у дитячій книзі. Це було пов'язано з індустріальною революцією і швидким прискоренням темпу життя в країнах Європи. У цей період змінилися типографські можливості та технічне обладнання, що позначалося на якості друкування дитячої книги, зокрема ілюстрацій та шрифтів. Завдяки використанню нових технік друку - торцевої гравюри, кольорової літографії та офорту видання для дітей стали більш ілюстрованими. У 1860-х рр. технологія друку у «півтон» надала змогу перетворювати зображення у комбінації точок і випускати їх на звичайному папері. Кольоровий друк передбачав точне відтворення ілюстрацій [5, с.38-48].

Враховуючи усе, що сталося у ці роки, можна вважати, що ілюстрована дитяча книга стала популярною, але свого піку розквіту вона досягла пізніше. Він припав на кінець XIX - початок XX ст., коли розробки у видавничих технологіях разом зі зміною ставлення до дитинства та новим поколінням видатних художників досягли Золотого Віку в дитячій ілюстрованій літературі.

У 50-х рр. ХХ ст. відбувся культурний зсув - межа між автором та художником почала зникати. З'явилася велика кількість відомих талановитих ілюстраторів, які знайшли в написанні та ілюструванні дитячих книг спосіб вивчення візуального мислення. Один з таких - це П. Рендом. Він разом із дружиною створив Sparkle and Spin (1957), Little 1 (1962), та Listen! Listen! (1970). Ці твори повною мірою демонструють «ігрове, але глибоке розуміння зв'язків між словами та малюнками, формами, звуками та думками» [7].

Помітні зміни у поліграфічному дизайні, зокрема і в дитячій книзі, відбулися з появою електроніки та комп'ютерних програм (кін. ХХ ст.). Внаслідок цього на зміну звичайного друкованого видання прийшло електронне. Дитяча книга стає об'єктом впровадження різноманітних інновацій. Широко почали використовувати інтерактивні книги, книжки- іграшки та різноманітні варіації анімаційних книжок. Закордонні видавці часто втілюють новаторські ідеї щодо дитячої книжки, а в Україні розвиток дитячої книги відбувається повільніше.

Отже, інформаційна епоха вплинула на видо-типологічні характеристики дитячої книжки. Для того, щоб більше долучити читача до книги, все частіше починають вводити інновації до друку видань. Наприклад, видавництва дитячої книги з 2011 р. почали нарощувати потужність з випуску інтерактивних видань (видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА- ГА», «Glowberry Books» та ін.) [5, с. 48-58]. Також створюють такі видання й у «Видавництві Старого Лева».

На теперішній час інтерактивні книжки є популярними на книжковому ринку через їхні властивості, бо вони багатофункціональні, виконують і навчальну, і пізнавальну, й розважальну функції. Тобто такі книжки можна не тільки читати й навчатися, але можна й грати, скануючи деякі частини сторінок. Для створення таких видань використовують нові комп'ютерні технології, наприклад, gif (дає змогу зробити ілюстрацію рухомою), сучасне програмування (зображення запрограмоване на рухи, дотики, голос, чи взаємодії з іншими електронними пристроями), звуковий супровід (звук вмикається під час розгортання певної сторінки, в яку вбудована відеокарта; це може бути музика, голос, що відтворює текст, або звук, що супроводжує певну дію), а також вбудовані відеоматеріали (це додає наочності матеріалу видання; працює це через взаємодію камери електронного пристрою та надрукованого QR-коду або програмних розпізнавальних міток) [8]. Такі видання більшою мірою є виразом епохи технологій, а тому й користуються підвищеною увагою серед читачів сегменту дитячої літератури, які вже змалечку узвичаються користуватися різними носіями інформації, які прийшли на зміну традиційній книзі.

Отже, на сьогодні потужний вплив мають електронні ресурси, тому інтерактивні видання мають перевагу серед читачів. Слушною є думка дослідника інтерактивних видань Д. Я. Слюсаренко про те, що такі книжки є перспективним напрямком інформатизації читача. Цю тенденцію визначає комп'ютеризація суспільства [8]. Саме завдяки таким виданням діти можуть гортати паперову книгу та водночас сканувати та розглядати ілюстрації, що оживають. Прикладом таких видань є «Забавлянки» «Видавництва Старого Лева», «Снігова королева» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Не менш актуальними є і книжки-іграшки. Як нами вже зауважувалося, книжки-іграшки з'являються ще у XVIIІ ст.. Виникнення й розвиток таких книжок були можливі тільки на основі досягнень видавничої справи, поліграфічного виробництва, але треба враховувати й такий важливий фактор, як потреба суспільства в цьому виді видавничої продукції.

Книжки-іграшки почали активно популяризуватися з 1950-х рр. й спрямовані на різну вікову категорію, але в основному на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Це є цілком виправданим, зважаючи на особливості розвитку дітей цих вікових груп. Книжки- іграшки, орієнтовані на зазначені вікові категорії дітей, відіграють важливу розвивальну функцію. По-перше, залучають в стан ігрової активності, за якої діти знаходяться не зовні події, а в ній; по-друге, залучають до читання (але зауважимо, що у таких книжках текстове повідомлення має свої особливості розміщення й часто слугує поштовхом до сприйняття інформації в цілому); по-третє, книжки-іграшки розвивають координацію рухів, вправляють дрібні м'язи рук, вчать дитину концентрувати увагу. Книжки-іграшки «промовляють» до дітей виразними малюнками й героями, які можуть рухатися, створюють живий образ світу й особливе відчуття присутності у ньому.

У створенні книжки-іграшки усе має важливе значення: і композиція, і розмір, і зображення, малюнок і колір друкарського і мальованого шрифтів, бо можуть передавати специфічними графічними засобами деякі відтінки інтонацій і динамічність мови.

Українське книговидання має свою давню історію з випуску книжки-іграшки, що забезпечує тяглість процесу. Яскравим прикладом служить книга - іграшка С. Маршака «Про геть усе» видавництва «Веселка», що була випущена в 1986 р., «Матрешкиньї потешки», виготовлена у видавництві «Маля» у 1982 р. І таких прикладів чимало. Багато видавництв в сучасній Україні мали видавничу практику щодо підготовки й випуску зазначеного виду продукції. Це такі видавництва, як «Веселка», «Маля», «Ранок», «Талант», «Кашалот», «Видавництво Старого Лева», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Аргумент - Принт», «Махаон - Україна» та багато ін..

На сьогодні яскравим прикладом втілення новітніх технологій з випуску книжки- іграшки є «Видавництво Старого Лева», у видавничому репертуарі якого є серія зазначеної видавничої продукції: «Що ховається у лісі?», «Що ховається у морі?» та ін. Така книжка призначена для ігрової діяльності, естетичного та розумового розвитку. Для виготовлення таких видань використовують нову технологію офсетного друку, що дає змогу художнику обрати різні техніки виконання малюнку. Він стає одним із ігрових деталей, що рухаються [9]. У таких книжках використовують і різний нестандартний папір, наприклад, сторінки, які світяться у темряві, хоча основний папір - офсетний, який є одним із більш використовуваних. Прикладом видань з такими сторінками є книжка «Не бійся монстриків» Ж. Миронюк.

Отже, усі вище перелічені властивості книжки-іграшки й інші забезпечили їй постійну затребуваність на ринку дитячої літератури, а новітні технології вплинули на вдосконалення її форми та змісту.

Висновки

Значним сегментом книжкової продукції сучасного видавничого ринку України є дитячі видання. Серед дитячих видань особливу увагу привертають книжки-іграшки та інтерактивні книжки. Якщо книжки-іграшки мають давню історію й сягають своїм корінням у XVII - XVIII ст., форма яких змінювалася й вдосконалювалася завдяки досягненням у видавничій галузі, то інтерактивні книжки є виразом епохи сучасних технологій. І книжки-іграшки, й інтерактивні книжки однаково є популярними й хоча охоплюють усі вікові категорії дитячої аудиторії, але усе ж переважно користувачами книжки-іграшки є діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Книжки-іграшки виконують важливу розвивальну функцію, залучають до читання й ігрової активності. Інтерактивна книжка характеризується багатофункціональністю, спрямована на забезпечення навчальної, пізнавальної, розважальної функцій. Це осучаснене дитяче видання, створення якого враховує особливості становлення й розвитку дитини в епоху комунікаційних технологій, актуалізації візуальної культури, й тому відповідає потребам сучасної дитини. А отже, видо-типологічні зміни дитячої книжки відбувалася протягом довгого часу й пов'язані передусім з вдосконаленням видавничої справи й поліграфічного виробництва.

На книжковому ринку України випуск зазначеної видавничої продукції здійснюють багато видавництв, серед них - «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Видавництво Старого Лева». Ці видавництва демонструють активний розвиток та популяризацію сучасної дитячої книги, в тому числі книжки-іграшки та інтерактивні книжки, забезпечуючи тяглість традиції та впроваджуючи нові технології з випуску дитячих видань.

Список використаних джерел

1. Редакторская подготовка изданий: учебник / С. Г. Антонова и др.; под общ. ред. Антоновой С. Г. Москва: Издательство МГУП, 2002. 468 с.

2. Огар Е. І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: навч. посіб. для студ. ВУЗів. Львів: Аз-Арт, 2002. 158 с.

3. Белинский В. Г., Чернышевский Н. Г., Добролюбов Н. А. О детской литературе: сборник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Детская литература, 1983. 430 с.

4. Сетин Ф. И. История русской детской литературы. Конец Х-первая половина XIX века: учебник для вузов культуры. Москва: Просвещение, 1990. 303 с.

5. Єфімова М. П. Виникнення та етапи формування дитячої книги. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2012. № 8. С. 12-14.

6. Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжкової структури: навч. посіб. Львів: Світ, 2005. 420 с.

7. Книга: Энциклопедия / И. Е. Баренбаум и др. Москва: Большая Российская энциклопедия, 1998. 800 с.

8. Слюсаренко Д. Я. Інтерактивні видання: особливості реалізації та розповсюдження. Молодий вчений. № 11 (51). С. 764-768.

9. Віговська Ю. С. Книжки-іграшки для дітей раннього віку. Обрії друкарства. 2014. № 1 (3). С. 47-58.

Размещено на Allbest.ru