Функціонування біблійних символем у сучасному поетичному дискурсі українських, польських й англійських митців
Окреслення меж поняттєвого поля "біблійна символема". Асоціативно-образна парадигма старозаповітних і новозаповітних символем з антропонімним і топонімним компонентами, що функціонують в українській, польській та англійській сучасній літературі.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2021 |
| Размер файла | 56,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Донбаський державний педагогічний університет
ФУНКЦІОНУВАННЯ БІБЛІЙНИХ СИМВОЛЕМ У СУЧАСНОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ УКРАЇНСЬКИХ, ПОЛЬСЬКИХ Й АНГЛІЙСЬКИХ МИТЦІВ
Решетняк О. кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української мови та літератури
Данильченко Є. студентка філологічного факультету
Анотація
біблійний символема антропонім література
Статтю присвячено дослідженню умов функціонування біблійних символем у сучасному поетичному дискурсі українських, польських й англійських митців. У науковій розвідці окреслено межі поняттєвого поля біблійна символема як лінгвокультурологічної одиниці; виокремлено асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітних символем з антропонімним і топонімним компонентами, що функціонують в українській, польській та англійській сучасній літературі; заналізовано співвідношення між символемами-бібліонімами в зазначених мовах.
Ключові слова: Біблія, символема, бібліонім, антропонім, топонім, лінгвокультурологічна одиниця.
Аннотация
Решетняк Е. - кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка и литературы Донбасского государственного педагогического университета;
Данильченко Е. - студентка филологического факультета Донбасского государственного педагогического университета
ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ БИБЛЕЙСКИХ СИМВОЛЕМ В СОВРЕМЕННОМ ПОЭТИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ УКРАИНСКИХ, ПОЛЬСКИХ И АНГЛИЙСКИХ ПОЭТОВ
Статья посвящена исследованию условий функционирования библейских символем в современном поэтическом дискурсе украинских, польских и английских поэтов. В научной разведке очерчены границы понятийного поля библейская символема как лингвокультурологической единицы; выделена ассоциативно-образная парадигма ветхозаветных и новозаветных символем с антропонимным и топонимным компонентами, функционирующих в украинской, польской и английской современной литературе; проанализировано соотношение между символемами- библионимамы в указанных языках.
Ключевые слова: Библия, символема, библионим, антропоним, топоним, лингвокультурологическая единица.
Annotation
Reshetniak O. - Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Ukrainian Language and Literature Department, Donbas State Teachers' Training University
Danilchenko Ye. - Bachelor's Degree Programme Student, Department of Philology, Donbas State Teachers' Training University
FUNCTIONING OF BIBLICAL SYMBOLEMES IN THE MODERN POETRY DISCOURSE OF UKRAINIAN, POLISH AND ENGLISH WRITERS
The article is about the study of the conditions for functioning of biblical symbolemes in the contemporary poetic discourse of Ukrainian, Polish and English writers. In the scientific study the authors outline the boundaries of the conceptual field of the biblical symboleme as a linguocultural unit; the associative-figurative paradigm of the Old Testament and New Testament symbolemes with anthroponymic and toponymic components functioning in Ukrainian, Polish and English modern literature is highlighted; the relations betweensymbolemes and biblionyms in these languages is also analyzed.
The Bible has been, is, and always will be a representative of the benchmarking system, the clarifier of the scale of values of any linguocultural community, Ukrainian, Polish, and English in particular. It is the biblical characters that, thanks to their versatility, have a distinct ethical orientation as they manifest archetypal notions of good and evil. The biblical symboleme implicates a profound meaning, often not identical to the nominative meaning for such a unit the verbal associations that form the symbolic complex are assigned. As distinctive signs, they are at the intersection of linguistic and cultural realities, correlating with the religious and linguistic picture of the world. The problem of functioning of linguocultural concepts was studied by M. Alefirenko, O. Tsapok, I. Holubovska, V. Karasyk, V. Kononenko, V. Maslova, O. Selivanova, O. Levchenko, O. Blyzniuk, O. Zadorozhnia, P. Matskiv, A. Pikalova, V. Yakovleva, etc. However, the systematic conceptual-semiotic comprehension of the dominant biblical symbolemes with the onymical components as segments of the Ukrainian-language picture of the world is still insufficient, which has made the proposed scientific research relevant. The symbolemes Eden, Promised Land (Canaan), Jerusalem, New (Heavenly) Jerusalem function due to the implication in Ukrainian communication practice. It is the implication that causes the condensation of the content of the analyzed units as a consequence of the semantic transformation of toponymic components, which are manifestants of precedentry. The principle of semantic progression of the analyzed symboleme is illustrated by such an extensive synonymy: the symbol of the universal church, which is the City of God, where Jehovah's spiritual laws operate; a symbol of earthly salvation; a symbol of the spiritual heritage of God's chosen people; the symbol of “a land flowing with milk and honey”; symbolic marker of the Center of the Universe. Genesis elucidates the main characters of Scripture who acquire the traits of the symbols by the end of the Bible (Adam and Eve, Abel and Cain, Abraham, Isaac and Jacob, Joseph, descendants of Seth, Noah, Lot's daughters, etc.). Often, because of their versatility, biblical characters acquire the characteristics of completely ethical guidelines that are understandable and customary for most of society. Thus, the precedent names Abel, Jesus Christ - Cain, Judas are culturally marked in the system of sacred and spiritual values. Symbolemes of Abel, Jesus Christ is the incarnation of ideal entities and maxims unlike the biblionyms Cain, Judas, who manifest sin inherited from Satan, admit the death sentence to those who ignore the laws of the Most High. God overcomes sin, the iniquity of the world at the cost of the sacrificial death of Jesus Christ. These biblical anthroponyms, categorized in such oppositions, play a significant role in the conceptualization of logical and emotional worldview, and the lexical-phraseological system of the Ukrainian language is a means of clarifying the content of such concepts. Today's Ukrainian poets use sacred symbols in the sense in which they are enshrined in the Bible and transformed ones. Polish and English poets also include biblical symbols in their poetry such as: Judas, Cain, Abel, Sodom, the star of Bethlehem and so on. Modern worldview concepts, values, socio-political problems have a significant influence on the interpretation of biblical stories and personalities. When analyzing biblical symbolemes, the source of their origin must be taken into account. Symbolemes with toponymic and anthroponymic components have been identified among lexical and phraseological biblicalisms. Thus, Ukrainian, Polish and English writers use biblical symbolemes with anthroponymic and toponymic components to symbolize and metaphorize the realities of reality, to clarify the events of the present.
Key words: Bible, symboleme, biblionym, anthroponym, toponym, linguocultural unit.
Постановка проблеми
Біблія була, є і завжди буде репрезентантом системи еталонів, вияскравлювачем шкали ціннісних орієнтирів будь-якої лінгвокультурної спільноти, української, польської та англійської зокрема. Саме біблійним персоналіям завдяки їхній універсальності притаманне чітке морально-етичне спрямування, оскільки вони маніфестують архетипні поняття добра і зла. Біблійна символема оприявлює глибинний зміст, часто не тотожний номінативному значенню, за такою одиницею закріплено словесні асоціації, що формують символічний комплекс. Як особливі знаки вони перебувають на перетині мовних та культурних реалій, корелюють з релігійною та мовною картинами світу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблему функціонування лінгвокультурних концептів студіювали М. Алефіренко, О. Цапок, І. Голубовська, В. Карасик, В. Кононенко, В. Маслова, О. Селіванова, О. Левченко, О. Близнюк, О. Задорожня, П. Мацьків, А. Пікалова, В. Яковлєва та ін. Проте дотепер системне концептуально- семіотичне осмислення домінантних біблійних символем з онімними компонентами як сегментів українськомовної картини світу є недостатнім, що й зумовило актуальність пропонованої наукової розвідки.
Метою статті є дослідження умов функціонування біблійних символем у сучасному поетичному дискурсі українських, польських й англійських митців. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких завдань: окреслити межі поняттєвого поля біблійна символема як лінгвокультурологічна одиниця; виокремити асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітних символем з антропонімним і топонімним компонентами, що функціонують в українській, польській та англійський сучасній літературі; заналізувати співвідношення між символемами-бібліонімами в зазначених мовах.
Виклад основного матеріалу
Сюжетний біблійний фразеологізм вифлеємська зірка є особливим символом народження Ісуса Христа. Вочевидь, автор Євангелія застосував метафору, яка вможливила вияскравлення значущості такого євангельського сюжету. Віддавна вірили, що кожна людина має свою зірку, яка спалахує в момент її народження та згасає в момент смерті. Вифлеєм (скромне поселення іудеїв) зажив вічної слави як місце Різдва Христового. У сучасній мовленнєвій практиці його репрезентовано з нівельованою семантикою: знамення; провідна зірка (про кого-, що-небудь, що вказує, визначає напрям, шлях); основний напрям (до мети); провідна ідея; приклад для наслідування. У трактуванні митців вифлеємська зірка символізує знамення, благу вість, велику радість. «Пастуха самотнього вночі морозної я буджу, вифлеємською зіркою заклинаючи...» (Болеслав Лесьмян, «Віфлеєм»). Пор.: «Розступиться ще й перед зрячим імла, де Божа ознака - Зоря Вифлеємська на рідний чорнозем (так рідно!) лягла» (Олег Гончаренко, «Квітка роду»); «У світі цім нам холодно обом. Чужі слова, шляхи і підприємства. Та, кажуть, щось міняється, бо он зіходить зірка. Кажуть - вифлеємська» (Павло Вольвач, «Прийшов і станув морок зусібіч.»).
Символему Содом і Гоморра змодельовано за структурою топонім + топонім як синтезовану одиницю, сформовану біблійним прототипом і сюжетом, хоч ці власні назви є безпосередніми цитатами. Ці старозаповітні міста набули символьного значення, що засвідчує не лише контекст Святого Писання, а й семантика власне сполуки, її внутрішня форма. Семантика окресленої символеми досить прозора, оскільки її зумовлює біблійний контекст, і вона детермінована семою смертний гріх: «Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, то власне тому, що над міру винищував кіл!» (Оксана Забужко, «Новий закон Архімеда»). Кожен складник конденсує зміст усієї біблійної оповіді, тому може вживатися й окремо, зокрема бібліїзму Содом притаманна лексична варіативність у контексті: «Довго мені відчувати содому цієї плоті довго крутити це веретено яке не знає приниження» (Іван Андрусяк, «Саломея»). Пор.: «Тривога в папському синкліті, бичують себе (квітами), оскільки долю Содому нагадав Господь устами болонського астронома» (Константи Ільдефонс Галчинський, «Кінець світу»). Якщо для українського поета І. Андрусяка содом втрачає свою первинну денотацію як географічного місця й буквально символізує гріх як невід'ємну частину людської натури, аморальність людства загалом, бруд, то для поляка К. Галчинського те, що сталося в біблійні часи із Содомом, є радше засторогою втриматися від спокуси та не наслідувати приклад сумнозвісного іудейського міста.
Символема Голгофа є однією із найуживаніших у контексті. Її символьне значення конденсує важкий шлях до мети, тяжкі моральні та фізичні випробування, обставини, які спричиняють страждання людини. «Неначе склоріз, обтинає нам пам'ять склероз. Тому - на Голготу юрбою: мов півчі на крилос» (Ігор Римарук, «А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх»); «Та Господові хто накаже: «Годі!» ? - і сипле сніг, пречистий, запашний, і вічний хрест буяє на Голготі» (Костянтин Москалець, «Історія троянди та снігів.»). Пор.: «If God, O Kaiser, makes the vision plain: gives you on some lone Calvary to see the Man of Sorrows Who endured the pain and died to set us free...» («Якщо Бог, Кайзере, робить видіння ясним: дає вам самотню Голгофу, щоб побачити скорботну людину, яка перенесла біль і померла, аби звільнити нас...» (Оуен Сіман «На узбіччі Голгофи») тощо.
У сучасній комунікативній практиці символема Едем (Еден) є синонімом до номінацій рай, райське життя. Еден, Обітована земля, Єрусалим, гора Сіон у символічно-алегоричному сенсі є взаємозамінні синоніми, тобто синонімами символеми Боже Царство як гармонійного центру світу. «Якби спромігся щиросердно бути злим, я, може б, ще й любесенько здолав рів, і не почив би другий цей Єрусалим, як на Голготі перший, днесь на Лаврі?!» (Олег Гончаренко, «Думки»); «.../ вже вуста судомою звело, і прийняла душа неопалима розпечені горби Єрусалима і Києва обпалене зело» (Мойсей Фішбейнсер, «І вже вуста судомою звело»).
Уявлення, сформовані в біблійних текстах, вияскравили один зі складників християнського образу раю як місця вічного блаженства, обіцяного праведникам: «Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому» (Ліна Костенко, «Вечірнє сонце, дякую за день!»). Як зазначає З. Лановик, «вихід з єгипетського рабства втілює ідею навернення людей до Бога, скитання ізраїльтян пустелею уособлює життєвий шлях людства у пошуках Царства Божого, прообразом якого є Земля Обітована» [2, с. 360]. Землю, яку обіцяв Бог іудеям, у Писанні номіновано «Обітована» (церковнослов'янською), тобто «обіцяна»: «Де на землі земля обітована?» (Ліна Костенко, «Ісус Христос розп'ятий був не раз»); «Обітована земля не прийме обітниці» (Іван Андрусяк, поема «Каїн»); «Ступила моя нога на корабель Євангелія, і корабель відпливає. Він висадив мене на берег Ханаана і ніколи більше не повернеться!» (Едвард Стахура, «Господи, чи це не Ти врятував Данила?»).
Отже, завдяки імплікації в українській комунікативній практиці функціюють символеми Еден (Едем), Обітована (обіцяна) земля (Ханаан), Єрусалим, Новий (Небесний) Єрусалим. Саме імплікація зумовлює конденсацію змісту проаналізованих одиниць як наслідок семантичної трансформації топонімних компонентів, що є маніфестантами прецедентності. Принцип семантичної прогресії аналізованої символеми унаочнює така розгалужена синоніміка: символ вселенської церкви, яка є Містом Божим, де діють духовні закони Єгови; символ земного спасіння; символ духовної спадщини Богообраного народу; символ «краю, що тече молоком та медом»; символічний маркер Центру Світобудови.
Книга Буття вияскравлює основні персоналії Писання, що до кінця тексту Біблії набувають рис символів (Адам і Єва, Авель і Каїн, Авраам, Ісаак і Яків, Йосип, нащадки Сифа, Ноя, Лотових дочок тощо). Часто біблійні персонажі завдяки своїй універсальності набувають ознак абсолютно етичних орієнтирів, зрозумілих та узвичаєних для основної частини суспільства [4, с. 24]. Саме щодо Каїна використано слово гріх у Біблії. Біблійна картина світу образом Каїна декларує першого злочинця та братовбивцю, який здійснює зухвалий протест проти гармонійного Божественного світоустрою, а антропонім Авель у біблійному дискурсі є маркером праведності: «Хто просить, той і має. Рівність ран. Всі різні в сім'ях - Каїн, Авель, третій...» (Маріанна Кіяновська, «Я свідок розпаду підвалин...»); «Брате Каїн, ця сльоза велика на твоїй неголеній мармизі. І дрижиш, мов Каїн, брате Каїн, мій рудобородий п'яний друже. Плачеш і дзвениш, немов сокира, що з небес упала у Недеї» (Юрій Андрухович, «Ваня Каїн»); «My song burns within me, dispersing the darkness that I saw. My song is the brand of Cain on my brow» («Моя пісня палає всередині мене, розсіюючи темряву, яку я бачив. Моя пісня - це тавро Каїна на моєму чолі», Івор Ап Глін «Свідок»).
Символема Месія репрезентує образ пророчий, основне смислове навантаження якого полягає в ідеї месіанського призначення Ісуса - спасіння та вічне життя. Ця одиниця є найбільш сакральною, адже через іудейський еквівалент «Messiah» (від слова «помазувати») - Помазанець, тобто посвячений через помазання, у Книзі Псалмів абсолютизовано Божого Сина. Антропонім Христос запозичено за старослов'янського посередництва давньоукраїнською мовою з грецької як похідне від christos - «помазати». Месія - український фонетичний відповідник єврейського машіах - «помазанник» [3, с. 62], тому іудеї називають Ісуса Месією, а у християн узвичаєною є номінація Христос. Обидва номени є маркерами місії Ісуса на землі. Ісус є фонетичним варіантом Ійешуа - «Господь є спасіння». Антропонім Ісус Христос маніфестує семи чистота, досконалість, добровільна жертовність, невинність, святість. Істотна ознака українського релігійного й національного світогляду - христоцентричність, яку вияскравлено в концептуалізації антропоніма Ісус Христос як константи духовної культури: «Що за чудасія, дають старцям, підсаджують калік, а тут же йде, ну, добре, не Месія, - людина просто, просто чоловік!» (Ліна Костенко, «Брейгель. Шлях на Голгофу»); «Ти на Голгофі вже Месія, а на руках іще дитя» (Ліна Костенко, «Свят-вечір»). Пор.: «Варавва міг би все зробити для цілей операції дав би себе вмовити стати царем і навіть месією» (Томаш Ковальчик, «Останнє мовчання Іуди»); «Невідомий тесля з Назарета не перший, хто видавав себе за Месію» (Чеслав Мілош, «Син першосвященика»). Тобто і для української поетеси, і для польських митців символічні значення збігаються.
Яскравим антиподом до вищезгаданого номена є символема Іуда (Юда), що відклалася в нашій свідомості як синонім слова «зрадник». Біблійне власне ім'я має неабияке значення в морально-аксіологічній площині для духовного розвитку та соціалізації індивіда. Символема Іуда маніфестує сему той, хто зрадив однодумців чи справу, корегуючи мовний узус, а антропонім є засобом її декодування. Поетичний доробок українських та польських поетів часто рясніє цією символемою, вони представляють образ людини підступної, зрадливої, слабкої, істоти, яка втратила будь-які моральні орієнтири: «Петро - не Юда. Він любив Учителя» (Ліна Костенко, «Перш, ніж півень запіє...»); «Сталеві люди всюди? кишать любов'ю Юди, чи лиш у глибинах темних їм так вільно й приємно?» (Христина Головко, «Сталеві люди.»). Варто зазначити, що символеми з негативною конотацією (каїн, іуда) перебувають уже на межі власних і загальних назв, уособлюючи зраду, підступність, жорстокість, гріх і зло. Художній дискурс ілюструє процес завершення апелятивації: «Пилати, Іроди та Юди - і так далеко до небес. Воскрес Христос? Як станем люди, тоді - воістину воскрес» (Олекса Стефанович, «Великоднє»); «Ви чекали тоді - потерпіть і нині, іуди. Не бійтеся. Господь вам заплатить» (Мар'ян Хемар, «Річниця»). Цікаві варіації згаданої символеми трапляються й у доробку англійських митців: «My song is a Judas on my lips. I'm forced to live with what I saw and my inability to change it. I honour the dead with my failure. I have to live. I am the witness» («Моя пісня - це Юда на моїх губах. Я змушений жити з тим, що бачив, і моєю нездатністю змінити це. Я шаную загиблих своєю невдачею. Я повинен жити. Я свідок», Івор Ап Глін «Свідок»); «A Judas kiss. A moment in some shebeen. The view you get from behind the gun. I dreamed all this» («Поцілунок Юди. Момент у якомусь шинку. Панорама, що відкривається тобі через дуло пістолета. Я мріяв про все це», Девід Харсент «Розбите скло»).
Отже, прецедентні імена Авель, Ісус Христос - Каїн, Іуда є культурно маркованими в системі сакральних і духовних цінностей. Символеми Авель, Ісус Христос є уособленням ідеальних сутностей і максим на відміну від бібліонімів Каїн, Іуда, які маніфестують гріх, успадкований від сатани, оприявлюють смертний вирок тим, хто ігнорує закони Всевишнього. Бог поборює гріх, беззаконня світу ціною жертовної смерті Ісуса Христа.
Біблійний концепт віра залучає до конфігурації певні прецедентні оніми: Авель, Єремія, Давид, Ной, Йов, Лазар, апостол Павло, Марія Магдалина тощо. Виокремлені біблійні символеми експлікують концепт віра (віра Авеля, Ноїв ковчег, плач Єремії, Давид і Голіаф, Марія Магдалина тощо) і є маркерами позитивного модусу. В усіх одиницях зазначеної парадигми біблійне символьне та фразеологічне значення тотожні, окрім символем Давид і Голіаф та Марія Магдалина, які зазнали вторинного переосмислення. Так, фразеологічне значення символеми плач Єремії - туга за духовною величчю праведної людини, скорбота над загибеллю великої справи; символ справедливості: «Хто б подумав, що це і справді передвісник? Після звучали одні Єремії плачі. Хаос, чи загальна плутанина, сказавши інакше» (Чеслав Мілош, «В тумані»). Ноїв ковчег символізує засіб порятунку, наданий Богом, надійний притулок від негоди чи злигоднів: «А ми ловили хоч який автобус, таксі, пікап, хоч Ноїв, а ковчег!» (Ліна Костенко, «Останній концерт Ойстраха у Києві»).
Заслуговує на увагу прецедентний онім Марія Магдалина, образність якого - одна з найсуперечливіших у біблійній картині світу. Символема Марія Магдалина у біблійному дискурсі є маркером жінки- праведниці, актуалізує позитивну семантику: духовна досконалість, міцна християнська віра, місіонерство; фразеологічна ж одиниця функціонує зі зміненою семантикою, маніфестує негативну конотацію, антропонім як складник фраземи виявляє протилежні риси денотата: акцентовано на гріху та каятті. Неонімний компонент спричинив затемнення внутрішньої форми, повністю нівелював біблійну символіку, актуалізуючи сему блудниця, що кається в гріхах; саме таке образно- символьне уявлення є ідіоматичним асоціатом. Отже, біблійну інтегральну сему віра трансформовано в сему гріх: «I хтось прощення у Христа молив, а в натовпі стояла Магдалина і реготалась. I дивився бог на суд отой над чистим і невинним. А той, що в натовпі стояв, а той дивився просто в очі Магдалини і плакав» (Маріанна Кіяновська, «Я одаліска»). Пор.: «Де Марія? - «Не знає ніхто в цьому світі, у небес і надгробків не питай - вони глухі». А Спаситель? - «Давно його немає і в помині. Та й чи був він? Різні лунають чутки». Магдалина? «Я штовхнув її якось - стерпіла, задивившись на смерть...» (Болеслав Лесьмян, «Віфлеєм»).
Цікава ситуація постає у зв'язку з відмінностями в парадигмі українського та польського світобачення: у поетичній традиції українців спостерігаємо символему Богородиця (Божа Матір, Пресвята Богородиця), що уособлює безмежну материнську любов та заступництво, тоді як поляки апелюють здебільшого до символеми Діва Марія (Мадонна), сакральне значення якої - символ праведності, глибокої віри, покірності Божій волі, самопожертви, непорочності. Різницю у сприйнятті можна пояснити своєрідним і споконвічним для українців культом матері, оскільки він не обмежений лише пошаною до біологічної неньки, а має ширші обрії: це й Божа Мати, і Церква, яка об'єднує християн, й Україна, тому ми часто просимо Пресвяту Богородицю, аби вона як Матір захистила українських синів. «Мені наснилась Божа мати, яка мене стежиною вела, вона давала мені знати, щоб не забув я отчого гнізда» (Ілля Манченко, «Наснилась Божа Мати»). Пор.: «І ледь зауважує, як, повільно рея, ангел червону троянду на щит йому ладнає, знак мадонни, що пам'ятає його в емпірії і за вірність йому вдячністю платить» (Болеслав Лесьмян, «Дон Кіхот»).
Номен Мойсей виступає символом мудрості, одержимості народного лідера. У контексті набуває значення провідника нації, символізує віру в призначення від Бога: «Я ж не Мойсей. Земля Обітована - вона ж під нами, наша, ось вона!» (Ліна Костенко, уривки з віршованого роману «Берестечко»). Пор.: «Jung was right - grow a beard, you think you're Moses» («Юнг мав рацію - відрости собі бороду, ти вважаєш себе Мойсеєм», Ян Духіг «Тисяча дев'ятсот дев'ятнадцятий»).
Висновки
На сьогодні сучасні українські поети застосовують сакральні символи і в такому значенні, у якому вони закріплені в Біблії, і в трансформованому вигляді. Польські, а також й англійські поети до своєї мовотворчості так само залучають біблійні символеми, на кшталт: Іуда, Каїн, Авель, содом, вифлеємська зірка тощо. На інтерпретацію біблійних оповідей та персоналій значний вплив мають сучасні світоглядні концепції, цінності, суспільно-політичні проблеми. Під час аналізу біблійних символем потрібно брати до уваги джерело їх походження. Серед лексичних і фразеологізованих бібліїзмів, як було вже попередньо згадано, виявлено символеми з топонімним та антропонімним компонентами. Отже, українські, польські та англійські митці застосовують біблійні символеми з антропонімним і топонімним компонентами для символізації та метафоризації реалій дійсності, для вияскравлення подій сучасності.
Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / переклад проф. Івана Огієнка. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2002. 1375 с.
2. Лановик З. Б. Біблійна герменевтика: становлення, методологія (символіко-алегоричний аспект літературознавчого дискурсу): дис.... доктора філол. наук: 10.01.06. Тернопіль, 2006. 409 с.
3. Мацьків П. В. Концептосфера Бог в українській мовній картині світу: біблійний, фольклорний, словниково-діахронний дискурси: дис.... доктора філол. наук: 10.02.01. Київ, 2008. 368 с.
4. Нямцу А. Євангельські мотиви у світовій літературі (теоретичні аспекти). Біблія і література: зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 1. С. 21-25.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Причини й передумови актуалізації образу Григорія Сковороди в українській літературі кінця ХХ ст. Образ видатного філософа й письменника в українській прозі 70-80-х років. Літературознавчий аналіз художніх творів, в яких було створено образ Г. Сковороди.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 25.08.2010Наталена Королева як одна з найбільш таємничих українських письменниць. Особисте її життя та творча діяльність. Надрукування книжок та творів літераторки в західноукраїнських, буковинських, закарпатських українських журналах. Основний творчий доробок.
презентация [1,9 M], добавлен 17.02.2014Атмосфера соціалістичного реалізму, принципів партійності та пролетарського інтернаціоналізму в українській літературі на початку ХХ ст. Характеристика "Празької школи" поетів в українській літературі. Західноукраїнська та еміграційна поезія й проза.
реферат [34,0 K], добавлен 23.01.2011Характеристика позицій українських вчених, письменників та істориків щодо твору Г. Боплана "Опис України", виявлення їх своєрідності та індивідуальності. Аналіз впливу змісту твору на подальші теоретичні та художні праці українських письменників.
статья [24,6 K], добавлен 18.12.2017Внутрішній світ підлітків та їх нагальні проблеми у творах англійських письменників В. Голдінга, С. Таунсенд, С. Хілл. Вплив літератури на світогляд людини. Складні аспекті творів: зображення світу підлітків з жорстокої сторони, не немає місця гуманності.
курсовая работа [77,4 K], добавлен 08.05.2009Тема кріпацтва в українській літературі та засудження письменниками кріпосної реформи. Короткий опис життя, особистісного та творчого становлення Панаса Мирного, відображення гіркої кріпацької долі в його оповіданнях, їх популярність на сучасному етапі.
курсовая работа [61,1 K], добавлен 30.04.2009Основні типи дискурсів у сучасній українській літературі. Поезія 90-х років XX століття. Основні художні здобутки прози. Постмодерний роман "Рекреації". Становлення естетичної стратегії в українському письменстві після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
реферат [23,3 K], добавлен 22.02.2010Панегірика: поняття, історія виникнення в української літературі. Різновиди панегіричних віршів: пасквілі, геральдичні епіграми. Дослідження Максимовичем творчості поетів цього жанру. Орновський – панегірист XVII – початку XVIII ст. Тематика його творів.
реферат [28,7 K], добавлен 18.05.2016Змалювання теми кохання у творах німецьких письменників кінця ХІХ-середини XX ст. Кохання в англійській літературі та особливості літературної манери Р. Кіплінга. Тема кохання в російській літературі. О. Купрін–яскравий представник російської літератури.
дипломная работа [150,6 K], добавлен 01.11.2010Феномен жіночої емансипації в українській літературі, специфіка його відображення в літературних творах. Опис та структура образу Дарки Попович у повісті Ірини Вільде, що вивчається. Критика радянської епохи та її особливості на сучасному етапі.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 22.10.2014Грецька міфологія як підґрунтя сучасної літератури, вплив міфів на суспільство. Дослідження міфологічних образів у англомовній літературі. Питання міфотворчості та міфологічної парадигми у творі Ріордана Ріка "Персі Джексон та викрадач блискавок".
курсовая работа [51,8 K], добавлен 07.10.2013Світоглядні й суспільно-політичні чинники виникнення романтизму в літературі. Поняття "оповіді" в епічному тексті. Історія створення роману "Франкенштейн", його композиційна організація. Жанр роману, його особливості в англійській літературі XVIII–XIX ст.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 27.05.2014Загальна характеристика романтизму у світовій літературі та його особливостей в англійській літературі. Готичний роман як жанр літератури предромантизму. Прецедентність роману М. Шеллі "Франкенштейн". Впливи традицій готичного у романі М. Шеллі.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 06.02.2014Огляд драматичних творів Г. Лорки в перекладах українською мовою. Феномен іспанськості та андалузької культури в текстах, біблійна символіка та відгомін католіцизму. Інтермедіальне порівняння драматургії Лорки з творами М. Костомарова, М. Метерлінка.
статья [39,5 K], добавлен 22.02.2018Постать Павла Тичини в українській літературі. Творчий здобуток поета. Фольклорні джерела ранніх творів Павла Тичини. Явище кларнетизму в літературі. Рання лірика П. Тичини як неповторний скарб творчості поета. Аналіз музичних тропів "Сонячних кларнетів".
курсовая работа [49,5 K], добавлен 24.05.2010Формування концепції нової особистості у демократичній прозі ХІХ ст. Суспільні витоки та ідейно-естетична зумовленість появи в 60-70-х роках ХІХ ст. інтелігентів-ідеологів в українській літературі. Історичний контекст роману І. Нечуй-Левицького "Хмари".
курсовая работа [46,8 K], добавлен 10.05.2011Мевляна Джеляледін Румі. Суфізм. Основи його вчення, коріння та витоки. Тасаввуф в турецькій літературі. Що таке тасаввуф, його принципи. Духовне вчення Румі. Григорій Савич Сковорода. Філософія “серця” в українській літературі. Ідея самопізнання.
дипломная работа [68,1 K], добавлен 07.07.2007Становлення та специфіка жанру новели. Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проблемно-тематичний поліфонізм малої прози. Образна специфіка новелістики Галини Тарасюк. Жанрова природа новел письменниці.
дипломная работа [104,1 K], добавлен 26.06.2013Розвиток течії модернізму в англійській літературі. Життєвий та творчий шлях Вірджинії Вулф. Її експериментальна проза Образ жінки у романах письменниці. Жіночі образи Лілії Бріско та місіс Ремзі через призму розвитку феміністичних течій у літературі.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 30.11.2015Кінець ХІХ ст. – поч. ХХ ст. – період зближення національних літератур України і Польщі. Критичні оцінки Івана Франка щодо творчості Юліуша Словацького. Висновки І. Франка про польську літературу. Українська школа романтиків в польській літературі.
дипломная работа [67,8 K], добавлен 15.10.2010
