Жанр роману "Лондонські ягнята" П. Акройда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанр роману "Лондонські ягнята" П. Акройда

Катерина Хома

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"

Анотація

У статті визначено, що "Лондонські ягнята" П. Акройда за жанровими ознаками тяжіють до філологічного роману. На це вказують такі ознаки: постановка автором естетичної і філологічної проблем як провідних у творі, функціонування в якості головного героя творчої особистості, яка намагається вирішити у власний спосіб ці проблеми, спрямованість детективної лінії сюжету на підсилення складного процесу вибору героя етичної позиції у творі. Поєднання у романі достовірності з вимислом, інтертексту із пародією, використання елементів гри, іронії свідчать про відхід П. Акройда від консерватизму в англійській літературі.

Ключові слова: література, жанр, філологічний роман, філологічна проблема, естетична проблема, герой, творча особистість, іронія, гра, інтертекст. жанровий роман філологічний

Аннотация

В статье определено, что "Лондонские ягнята" П. Акройда по жанровым признакам тяготеют к филологическому роману. На это указывают такие признаки: постановка автором эстетической и филологической проблем как ведущих в произведении, функционирование в качестве главного героя творческой личности, которая пытается решить в индивидуальный способ эти проблемы, направленность детективной линии сюжета на усиление сложного процесса выбора героя этичной позиции в произведении. Сочетание в романе достоверности и вымысла, интертекста и пародии, использование элементов игры, иронии свидетельствуют об отходе П. Акройда от консерватизма в английской литературе.

Ключевые слова: литература, жанр, филологический роман, филологическая проблема, эстетическая проблема, герой, творческая личность, ирония, игра, интертекст.

Abstract

P Akroyd in world literature is known as a theorist and practice of new forms of romance. Attempts by the author to disturb in his journalistic and artistic works aesthetic problems associated with changing the nature of narrative strategies, clearly demonstrated the innovativeness of the writer in English literature. English conservatism is inferior to the general literary tendencies of this time, namely, the aspiration of writers to theoretical understanding of the problems of creativity within the framework of the artwork itself. The literary component becomes an integral element in the form of intertextual links.

One of the topical issues in the study of P Akroyd s creativity is the definition of genre forms of his works. The article states that "London lambs", a work belonging to the author s poem, tends to philological novel by genre. The reason for this is the following features: staging the author of aesthetic and philological problems as leading in the work, functioning as the protagonist of the creative person, who tries to solve these problems in their own way, the direction of the detective line of the plot to strengthen the complex process of choosing a hero of the ethical position in the work.

The basis of the plot of the novel is the study of literary problems, namely - the question of originality of the recently discovered works of W. Shakespeare. The attitude of the author to Shakespeare's person is respectful. P Acroyd does not deny the existence of a genius of English literature, but rather irritates it from attempts to level it. In the product you can find many direct and hidden citations from works of English and world literature, links to literary criticisms, allusions, reminiscences, paraphrases from biblical tales. P Acroyd uses detective elements. In this way, the author tries to reveal the literary riddle posed to the reader - the question of the originality of recently discovered works by Shakespeare. In the product there is a figure of another real person associated with literary work - an English poet, playwright and literary scholar at the beginning of the nineteenth century - Charles Lem The life of the hero and his sister is closely intertwined with the fate of the hoaxer William Airland. At the same time, a theatrical game performs a structuring role in the disclosure of the life collisions of the heroes. The combination of the authenticity of the novel with the fabrication, the intertexture with the parody, the use of elements of the game, the irony testify to the departure of P. Acroyd from conservatism in English literature.

Key words: literature, genre, philological novel, philological problem, aesthetic problem, hero, creative person, irony, game, intertext.

Постановка проблеми. П. Акройд у світовій літературі відомий як теоретик і практик нових романних форм. Спроби автора порушити у своїх публіцистичних і художніх творах естетичні проблеми, пов'язані зі зміною характеру оповідних стратегій, яскраво продемонстрували відмову творця від консерватизму в англійській літературі. Однією з актуальних проблем дослідження творчості письменника постає визначення жанрових форм його творів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних літературознавчих розвідках значної уваги приділено жанровій своєрідності творів П. Акройда (О. Бойніцька, Я. Гребенчук), зокрема детального аналізу набуває біографічний роман у творчості письменника (Ф. Абілова, М. Дубкова, Г. Колесник), інтертекстуальність (М. Блінова, М. Дубкова, О. Петрусь), карнавальність та образність (Н. Васитина), художня своєрідність (В. Сруков) та ігрова парадигма (Ю. Шуба та ін.).

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Ґрунтовного вивчення потребує питання створення нової романної форми у творчості П. Акройда - філологічного роману.

Мета статті - визначити жанрові ознаки роману "Лондонські ягнята" П. Акройда.

Виклад основного матеріалу. Зацікавленість літературознавців англійським романом кінця ХХ ст. базується перш за все на характерній зміні оповідних стратегій у ньому. Під впливом естетики постмодерну змінюється наративна картина твору, ускладнюється структура оповіді у плані використання декілька різночасових оповідних пластів, зростає статус читача як співтворця. Поліфонізм і вихід за жанрові ознаки роблять роман досить знаковим явищем в англійській літературі цього періоду. Англійський консерватизм поступається загальнолітературним тенденціям цього часу, а саме - прагненням письменників до теоретичного осмислення проблем творчості у межах самого художнього твору. Літературознавча складова стає невід'ємним елементом у вигляді інтертекстуальних зв'язків: "Філологи і їх професійні літературознавчі розвідки стають тематичним центром оповіді, теоретичні роздуми - її органічною складовою (Ржанська, 2002: 544)" - робить підсумок Л. Ржанська. Завдяки цьому відбувається формування нових романних жанрів, утворених на межі вигаданої реальності, якою є сама література, і філологічної рефлексії. У такий спосіб виникають роман-пастиш, історіографічний і філологічний роман. Жанрові ознаки перших двох чітко визначені і стали канонічними у сучасному літературознавстві, тоді як риси філологічного роману до сьогодні залишаються розмитими.

Нормативна база філологічного роману частково розроблена В. Новиковим у розвідці "Роман с языком" (Новиков, 2001). До характерних ознак цього жанру дослідник відносить вибір особливого героя - творчої особистості, вигаданої або реально існуючої: "Філологічним можна вважати такий роман, де філолог стає героєм, а його професія - основою сюжету" (Новиков, 2001: 297). Я. Гребенчук додає, що читання філологічного роману потребує певних знань про знакову постать, життя і творчість якої стане в центрі оповіді (Гребенчук, 2006: 77). Це визначення якомога краще характеризує романи П. Акройда, де художня творчість героя-автора трансформується у різновид філологічного аналізу.

П. Акройд не раз привертав увагу до своєї постаті саме як літературний критик, який жорстко й скептично критикував творчість провідних сучасників, звинувачував їх у використанні архаїчних художніх засобів, відсутності експерименту з художньою реальністю ("Нотатки про нову культуру: Есе про модернізм", 1976). Як теоретик і практик П. Акройд культивував іронію, яку вважав характерною ознакою епохи "епістемологічної невпевненості", а саму творчість радив сприймати як гру з постійно вислизаючим змістом. Такі ідеї П. Акройда-критика були визнані занадто радикальними й ворожими для англійської художньої традиції і не зразу знайшли схвалення серед митців.

Усі настанови письменникам-сучасникам П. Акройд утілив у своїй художній творчості. Його романи "Лондонські ягнята" (у російському перекладі "Лондонские сочинители"), "Хоксмур", "Заповіт Оскара Уайльда", "Чаттертон" з огляду на різноплановість оповіді, художніх прийомів, жанровий синтез стали яскравими зразками постмодерної літератури і об'єктами досліджень у площині тематичного і наративного аналізу металітератури.

З урахуванням тематики означених творів українські дослідники Г. Колесник, В. Марінеско, О. Петрусь, Ю. Шуба зараховують їх до жанру біографічного роману. Однак Ф. Абілова пропонує застосовувати до них визначення "філологічний роман", оскільки основу їхнього сюжету складають дослідження культурологічної і літературознавчої проблеми, які намагаються у власний спосіб вирішувати герої означених творів.

Більш детально зупинимося на романі "Лондонські ягнята". У творі можна віднайти багато прямих і прихованих цитат із творів англійської і світової літератури, посилання на літературно-критичні праці, алюзії, ремінісценції, парафрази з біблійних сказань. В. Струков відзначає, що П. Акройда цікавить не сам факт дійсності, а його інтерпретація в якості засобів творення якої використовуються інші тексти (Струков, 2000: 48). Це дає змогу говорити про явище інтертекстуальності. Основу сюжету складає дослідження літературознавчої проблеми, а саме - питання авторства творів В. Шекспіра.

П. Акройд використовує у творі й елементи детективу (таємниця, стеження, допити, викриття). У такий спосіб автор намагається розкрити літературну загадку, поставлену перед читачем - питання оригінальності віднайдених нещодавно творів В. Шекспіра. Наприкінці твору автор пародійно-іронічно ламає усю детективну лінію сюжету - пожежа, влаштована Вільямом Айрлендом, знищує усі "нові твори" великого англійського драматурга.

Ставлення самого автора до постаті В. Шекспіра є шанобливим. П. Акройд не заперечує факту існування генія англійської літератури, а навпаки іронізує із спроб його нівелювання. Імітації і пародіювання у П. Акройда зазнають традиційні підходи до вивчення творчості В. Шекспіра. Так, елементи з усталеної біографії В. Шекспіра читач "Лондонських ягнят" знаходить у життєвій історії того, хто підробляв твори письменника (Вільяма Айрленда).

У творі фігурує постать ще одної реальної особи, пов'язаної із літературною творчістю, - англійського поета, драматурга і літературознавця початку ХІХ ст. Чарльза Лема. Життя героя і його сестри тісно переплітається із долею містифікатора Вільяма Айрленда. Сам Чарльз і його сестра Мері у творі виступають авторами популярних оповідань для дітей на сюжети творів Гомера і В. Шекспіра. Колізія між автором-наслідувачем і містифікатором розширює горизонти письма до естетичних проблем, а саме проблеми авторства і запозичень, оригінальності тексту і його стилізації, співіснування у художньому творі правди і вигадки.

Вільям Айрленд постає у творі розумним і талановитим поетом. Ним захоплюється сам Чарльз Лем, де Куїнсі відзначає його розум, Шерідан помічає у нього літературний хист, близький до шекспірівського. Однак юнакові не вдається відійти від свого геніального попередника і створити власне нове у літературі. Тоді хлопець зважується на пародіювання того, що було створено раніше: пише під ім'ям В. Шекспіра, а написане видає за нові рукописи геніального англійця, знайдені нещодавно і невідомі широкому загалу. У такий спосіб П. Акройд намагається передати власне розуміння мистецької кризи своєї доби: ідеї новизни, якими живився модерн, постмодерн констатує вичерпаними.

Інтерес викликає і гра автора з цитуванням у романі. Зокрема, герой Чарльз Лем у цитує нотатки справжнього Чарльза Лема, які побачили світ під псевдонімом Елія. Поряд із справжніми цитатами із оригінальних творів автор подає у тексті роману цитати із підробок Вільяма Айрленда. Зустрічаються автоцитування із власних творів П. Акройда "Велика лондонська пожежа" (1982) і "Заповіт Оскара Уайльда (1983).

Структуруючу роль у романі "Лондонські ягнята" виконує театральна гра. Майже всі персонажі беруть участь у ній одночасно як глядачі театру Друрі-Лейн і як актори аматорських постановок. У творі зустрічається багато описів процесу репетиції і постановки спектаклів "Пісарро" і "Вортигерн". Чарльз Лем з товаришами намагається здійснити постановку п'єси В. Шекспіра "Сон літньої ночі". Мері і Чарльз малими дітьми розігрують уривки із шекспірівських п'єс.

Автор не оминає увагою і метафору "Життя - це театр", якій підпорядковує зміст усього твору. Вільям Айрленд заробляє на життя продавцем книгарні, а мріє про світ мистецтва і визнання його як письменника. Чарльз Лем теж не може повністю віддатися мистецтву і змушений служити в Ост-Індській компанії, для Мері сцени з "Гамлета" мають більшу вагу, ніж події з власного життя.

Висновки

Отже, поєднуючи елементи різних жанрів, високого (роману про творчу особистість) і масового (детективу), достовірність з вимислом, інтертекстуальність із пародією, висуваючи у якості провідних сучасні філологічні і естетичні проблеми, П. Акройд формує нову модифікацію романної форми - філологічний роман.

Перспективи подальших розвідок полягають у більш детальному розгляді інтертекстуальних зв'язків роману "Лондонські ягнята" П. Акройда.

Список використаних джерел