Антивоєнна романістика Еріха Марії Ремарка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Антивоєнна романістика Еріха Марії Ремарка

Наталія Черниш кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання

У статті розкрито актуальність антивоєнних романів Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін» та «Три товариші». Обґрунтовано, що письменник у своїх творах засуджує війну та кровопролиття, пророчо застерігає людство від захоплення облудними ідеями, показує страшні сторони війни. Адже ціна війни - це людські життя. Він висловлює думку про несумісність війни і людських чеснот, війни і самого життя. Доведено, що основою ідіостилю німецького митця є реалістична манера письма. Проведено паралель із сучасністю.

Ключові слова: Еріх Марія Ремарк, романістика, «На Західному фронті без змін», «Три товариші», війна.

В статье раскрыто актуальность антивоенных романов Эриха Марии Ремарка «На Западном фронте без перемен» и «Три товарища». Обосновано, что писатель в своих произведениях осуждает войну и кровопролитие, пророчески предостерегает человечество от восторга обманными идеями, показывает страшные стороны войны. Ведь цена войны - это человеческие жизни. Он высказывает мнение о несовместимости войны и человеческих чеснот, войны и самой жизни. Доказано, что основой идиостиля немецкого писателя есть реалистичная манера письма. Проведена параллель с современностью.

Ключевые слова: Эрих Мария Ремарк, романистика, «На Западном фронте без перемен», «Три товарища», война.

Many writers referred to the theme of the war in the XXth century. There are many famous names among the writers who condemned the war in their works, of particular importance are antiwar motives in the creativity of Erich Maria Remarque. His novels «All Quiet on the Western Front», «Three

Comrades» have also great power today, when there are war events on our Earth, when human blood is spilled every day, physically and spiritually crippled boys and men return.

One of the greatest tragedies of the XXth century was a war. By depreciating the highest value on the Eearth - human life, it was a tragedy for both the defeated and the winners. The First and Second World Wars are simply incomparable neither by the number of victims, nor by scale of destruction, nor by the degree of cruelty. Whatever the war, it has always been echoed with the severe pain in the human souls.

Writers perceived the war differently. The tragic experience of the First World War was transmitted in its own way in the writings of those writers who came to the war young, full of hope, and returned with the destroyed, eliminated old ideals without gaining the new ones. Erich Maria Remarque was among those who went through the fire of the First World War.

The writer condemned the war, created the vivid images of young people who were spiritually and physically crippled by the war in his novels. He did not study the nature of the war, its reasons, clarifying of facts - he was interested in the fate of the young people who fell victims to the senseless First World War.

The basis of the German artist's individual style is a realistic manner of writing, he depicts a terrible reality of the wartimes. Remarque shows the youth who experienced the war, he truly conveys its pessimistic mood, collapse of dreams and ideals. The author strives for a true demonstration of the bloody «everyday life» of the war, so he cann 't afford to hide anything, even the most fearsome pictures.

The article reveals an actuality of the antiwar novels by Erich Maria Remarque «All Quiet on the Western Front» and «Three Comrades». It is justified that the writer condemns the war and bloodshed, prophetically warns the mankind of admiring the misleading ideas, shows the terrible sides of the war in his writings. After all, the price of the war is human lives. He expresses his opinion about the incompatibility of the war and human virtues, the war and life itself. A parallel with the modernity is conducted.

Key words: Erich Maria Remarque Romance philology, «All Quiet on the Western Front», «Three Comrades», war.

Вступ

Постановка проблеми. До теми війни у XX столітті зверталося багато письменників. Серед тих, хто засуджував війну у своїй творчості, є чимало знаменитих імен, зокрема у творчості Еріха Марії Ремарка антивоєнні мотиви посідають особливе місце. Його романи «На західному фронті без змін», «Три товариші» та інші мають велику силу і сьогодні, коли на нашій Землі відбуваються воєнні події, коли щодня проливається людська кров, коли матері втрачають своїх синів, коли повертаються фізично та духовно покалічені хлопці та чоловіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бібліографія літературно-критичних розвідок про художню спадщину Еріха Марії Ремарка велика за обсягом, але складається в основному зі статей і рецензій, розпорошених у періодиці минулого століття, та передмов до численних видань текстів. На радянських теренах системним дослідженням прози Ремарка є монографія Т. Ніколаєвої «Творчість Ремарка-антифашиста» (1983), у якій проаналізовано найвідоміші антивоєнні романи письменника. В українському літературознавстві фундаментальні наукові праці з аналітичним розглядом романістики Ремарка відсутні. Винятком є окремі статті відомого дослідника зарубіжної літератури Д. Затонського, що вийшли друком у 50-70-х роках ХХ століття.

Ми ж опиралися на дослідження таких вчених, як А. Болабольченко, К. Галич, Т. Хом'як, О. Чайка тощо.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Творчість Еріха Марії Ремарка досліджена досить глибоко, однак у сучасних умовах вона знову актуалізується і потребує нового прочитання. Як зазначила Катерина Галич: «У процесі свого розвитку світове суспільство дедалі частіше опиняється у складних, загрозливих ситуаціях, які увиразнюють проблеми самозбереження людства. Прикметним є те, що всі вони - технічні, економічні, політичні - фокусуються в цивілізаційно-культурному, духовному полі, на теренах якого усвідомлюється екзистенція буття, осмислюються такі феномени, як життя і смерть, мир і війна, добро і зло, милосердя і жорстокість, любов і ненависть тощо» (Галич, 2009: 3). Література ж є однією з форм цього осмислення й усвідомлення. Тому стаття є актуальною і перспективною.

Формування цілей статті. Займаючись аналізом романів Еріха Марії Ремарка «На західному фронті без змін», «Три товариші» починаєш проводити паралелі із сьогоденням - першою половиною ХХІ століття, починаєш задумуватися над жахливими наслідками воєнних подій, над тим, кому вигідна ця війна і хто від неї зазнає страждань. Отже, основною метою статті є подивитися на романістику німецького письменника під новим кутом зору, через призму сучасності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Однією з найбільших трагедій ХХ століття стала війна. Знецінюючи найвищу цінність на землі - людське життя, вона була трагедією як для переможених, так і для переможців. Перша і Друга світові війни просто незрівнянні ні за числом жертв, ні за масштабами руйнувань, ні за рівнем жорстокості. Якою б не була війна, вона завжди відлунювалася тяжким болем у людських душах.

По-різному сприйняли війну письменники. Трагічний досвід Першої світової війни по-своєму передали у творах ті письменники, які прийшли на війну молодими, сповненими надій, а повернулися із зруйнованими, знищеними старими ідеалами, не набувши нових. Серед тих, хто пройшов крізь вогонь Першої світової війни, був і Еріх Марія Ремарк. У 1916 році 18-річний юнак йде захищати «німецьку цивілізацію». Еріх став бійцем добровільно, бо війна вважалася священною битвою. Молодий солдат ремонтував розбиті залізничні колії, прокладав телефонні лінії, встановлював огорожі з колючого дроту. Влітку 1917 року його було тяжко поранено, в результаті чого Еріх потрапив до госпіталю у місто Буйсбург, де знаходився на лікуванні до кінця жовтня 1918 року. І хоча він прагнув бути веселим і безтурботним, проте жахи війни, пережите на фронті забути було просто неможливо. антивоєнний ремарк ідіостиль

У своїх романах Еріх Марія Ремарк засуджував війну, створював яскраві образи молодих людей, які були духовно і фізично покалічені війною. Він не займався дослідженням характеру війни, причин, з'ясуванням фактів - його цікавила доля молодих людей, які стали жертвами безглуздої Першої світової війни. У передмові до свого першого роману «На Західному фронті без змін» письменник написав: «Книга ця - ані звинувачення, ані сповідь. Це тільки спроба розповісти про покоління людей, що їх занапастила війна, навіть як хто з них і не потрапив під снаряд» (Ремарк, 1991: 7). В цьому романі Ремарк виступив не просто як очевидець трагічних подій, а як учасник і жертва.

Вже з перших сторінок роману «На Західному фронті без змін» подано опис буднів Першої світової війни очима рядового солдата Пауля Боймера, який пішов на війну добровольцем, захищати німецьку цивілізацію. Пройшовши крізь воєнне пекло, герой підсумовує: «Я молодий, мені двадцять років, але в житті я бачив тільки відчай, смерть, жах та поєднання безглуздої легковажності з неймовірними муками. Я бачу, що хтось нацьковує народ на народ, і люди вбивають - мовчки, слухняно, по-дурному, не розуміючи, що роблять, і не відчуваючи ніякої провини» (Ремарк, 1991: 172). У романі наявні автобіографічні моменти: Пауль так само як і Ремарк, прийшовши на війну добровольцем, спостерігає страшні картини воєнної дійсності, як гинуть його товариші, яких страждань завдає війна молодим хлопцям.

Головний герой Пауль Боймер загинув у жовтні 1918 року, за кілька тижнів до закінчення війни. Смерті рядового солдата навіть ніхто не помітив, бо таких смертей було дуже багато. Цим автор хоче підкреслити, що війна - це безглуздя і тому їй немає місця на землі.

Митець звинувачує війну не тільки у фізичному знищенні людей, а й у тому, що чоловіки, які уціліли, мусять пройти нелегкий шлях повернення до мирного життя. Саме про це йдеться у романі «Три товариші». Герої цього твору - люди, морально скалічені війною, «втрачене покоління» для суспільства. Дія у романі відбувалася після Першої світової війни, у «час, який пройшов по людях, наче по рейках». У творі автор порушив ряд проблем: війни і миру, життя і смерті, дружби і кохання, боротьби з насильством і наслідками війни.

У головного героя Роберта Локампа, як і у його друзів Гофріда Ленца і Отто Кестера, не залишилося ніяких спогадів, окрім війни. Проте вони не втратили головного - людської гідності, людяності, щирості, доброти, співчутливості і дружби. Товариші не байдужі до чужого горя, гуманно поводяться зі звичайними жінками, а якщо якість прояви жорстокості у них і траплялися, то це швидше маска, за якою чоловіки приховали свої зранені душі.

Але Ремарк не залишив своїм героям жодного шансу на щастя - його у них відібрала війна. Романи мають песимістичні фінали. Слушною є думка у навчальному посібнику Давиденко Г. Й., Стрельчук Г. М., Гричаник Н. І. «Історія зарубіжної літератури ХХ століття»: «Автор підвів до висновку, що герої твору - це не «втрачене покоління». Швидше, можливо, йшлося про втрачене суспільство, яке викинуло людей, багатих духовним потенціалом, на задвірки життя» (Давиденко, 2009: 321).

Батальні сцени в романах Еріх Марії Ремарка психологізовані. Вони передають складну гаму почуттів і переживань людини, що потрапила на фронт. Художньо осмислюючи проблему «людина на війні», письменник відтворює психологічний стан людини перед смертельною небезпекою, воєнний побут, показує соціальні прояви в поведінці людини всупереч впливу обставин.

Основою ідіостилю німецького митця є реалістична манера письма, він змальовує страшну дійсність воєнних часів. Ремарк показує молодь, що пережила війну, він правдиво передає її песимістичні настрої, крах мрій та ідеалів. Автор прагне до правдивого показу кривавих «буднів» війни, тому не може собі дозволити щось приховувати, навіть якщо це найстрашніші картини. У його романах натуралістичні деталі супроводжують не тільки батальні, а й напівбатальні та мирні описи. Письменник не лише не оминає увагою різноманітних фізіологічних процесів людини, а й подає їх як цілком природні сторони людського життя. Важливою особливістю натуралістичних замальовок Ремарка є їх безпристрасність. У навчальному посібнику Давиденко Г. Й., Стрельчук Г. М., Гричаник Н. І. «Історія зарубіжної літератури ХХ століття» сказано про таких письменників наступне: «Їх часто звинувачували у надмірному натуралізмі, бо, змальовуючи фронтові будні, письменники-солдати не прикрашали війну, а писали жорстоку правду, яку бачили на власні очі» (Давиденко, 2009: 320). Дійсно, письменники І половини ХХ століття, і Ремарк в тому числі, говорили тільки правду про війну, показували, як вона руйнувала тіла й душі людей, їхні долі, відбирала у них майбутнє.

Висновки

По-різному описана війна у літературі. Письменників об'єднує спільна мета - застерегти людство від небезпеки війни. Будь- яка війна мас свій початок і свій кінець. Навіть Тридцятилітні війни колись закінчуються. А поки на землю прийде мир, тисячі сімей втратять своїх годувальників, матері довіку будуть оплакувати загиблих синів. Еріх Марія Ремарк пророчо застерігає людство від захоплення облудними ідеями, показує страшні сторони війни. Адже ціна війни - це людські життя. Він висловлює думку про несумісність війни і людських чеснот, війни і самого життя.

Еріх Марія Ремарк у своїх творах «На західному фронті без змін», «Три товариші» показав правду про війну, і до сьогоднішнього часу його романи є одними з найбільш яскравих антивоєнних книг.

Перспективи подальших розвідок. Наукова стаття не охопила всіх аспектів проблеми. Подальшого розроблення вимагає питання актуальності антивоєнних творів інших письменників ХХ століття, наприклад, Е. Хемінгуея, Б. Брехта, К. Чапека тощо.

Список використаних джерел

1. Болабольченко А. Еріх Марія Ремарк і його час. Київ, 2014. 235 с.

2. Галич К. Антивоєнний роман Ремарка і Гончара: проблеми типології: автореф. дис. канд. філол. наук. Тернопіль, 2009. 20 с.

3. Давиденко Г., Стрельчук Г., Гричаник Н. Історія зарубіжної літератури Хх століття. Київ, 2009. С. 319-321.

4. История немецкой литературы. Москва, 1975. С. 431-438.

5. Історія зарубіжної літератури ХХ ст. / В. Кузьменко, О. Гарачковська, М. Кузьменко та ін. Київ, 2010. С. 177-182.

6. Ремарк Э. М. На западном фронте без перемен. Том 1. Москва, 1991. 192 с.

7. Ремарк Э. М. Три товарища. Том 3. Москва, 1992. 416 с.

8. Хом'як Т. Світові війни очима Е. М. Ремарка. Всесвітня література та культура, 2005. С. 29-31.

9. Чайка О. М. Проблема «втраченого покоління» у творчості Е. М. Ремарка. Глухів, 2007. 46 с.

References

1. Bolabolchenko A. Erix Mariya Remark i jogo chas. K., 2014. 235 s.(ukr).

2. Galych K. Antyvoyennyj roman Remarka i Gonchara: problemy typologiyi: avtoref. dys. kand. filol. nauk. Ternopil, 2009. 20 s. (ukr).

3. Davydenko G., Strelchuk G., Grychanyk N. Istoriya zarubizhnoyi literatury XX stolittya. K., 2009. S. 319-321. (ukr).

4. Istorija nemeckoj literatury. Moskva, 1975. S. 431-438. (rus).

5. Istoriya zarubizhnoyi literatury XX st. / V. Kuzmenko, O. Garachkovska, M. Kuzmenko ta in. K., 2010. S. 177-182. (ukr).

6. Remark Je. M. Na zapadnom fronte bez peremen. Tom 1. Moskva, 1991. 192 s. (rus).

7. Remark Je. M. Tri tovarishha. Tom 3. Moskva, 1992. 416 s. (rus).

8. Khomyak T. V. Svitovi vijny ochyma E. M. Remarka // Vsesvitnya literatura ta kultura, 2005. S. 29-31. (ukr).

9. Chajka O. M. Problema «vtrachenogo pokolinnya» u tvorchosti E. M. Remarka. Gluxiv, 2007. 46 s. (ukr).

Размещено на Allbest.ru