Католицький символ троянди у поезії Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро): контекстуальний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru

Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського

Католицький символ троянди у поезії Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро): контекстуальний підхід

Ольга Смольницька

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

У статті розглядається символ троянди у католицькому аспекті на прикладі вибраної лірики української письменниці у Бразилії Віри Вовк. Пропонуються поетологічний, компаративний, культурологічний, контекстуальний, тендерний методи. Троянда аналізується відповідно до житій святих (мотивів, застосованих В. Вовк у поезії), подається образотворчий аспект. Звертається увага на церковні традиції, а також на явище народного католицизму, або двовір 'я, де одним з провідних постає символ троянди. Наголошується на богопізнанні ліричних героїв поетеси і відкритті ними Діви Марії як жіночої, а Ісуса Христа - як чоловічої - іпостасей.

Ключові слова: символ, троянда, хрест, католицизм, сакральне, профанне, маскулінне, фемінінне, церква, Віра Вовк.

В статье рассматривается символ розы в католическом аспекте на примере избранной лирики украинской писательницы в Бразилии Веры Вовк. Предлагаются поэтологический, компаративный, культурологический, контекстуальный, гендерный методы. Роза анализируется согласно житиям святых (мотивы, примененные В. Вовк в стихотворениях), подается аспект изобразительного искусства. Обращается внимание на церковные традиции, а также на явление народного католицизма, или двоеверие, где одним из ведущих предстает символ розы. Сделан акцент на богопознании лирических героев поэтессы и открытии ними Девы Марии как женской, а Иисуса Христа - как мужской - ипостасей.

Ключевые слова: символ, роза, крест, католицизм, сакральное, профанное, маскулинное, фемининное, церковь, Вера Вовк.

The article researches the symbol of the rose in the Catholic aspect of the selected lyrics by the Ukrainian writer in Brazil, Vira Vovk (Selanski). Her individuality was formed in a Catholic environment. Poetological, comparative, cultural studies, contextual and gender methods are given. The paper gives Catholic, ancient, Celtic, Germanic, Roman, oriental interpretations of rose. Especially, a rose is a flower of Dionysus, but it has also thanatological meaning. The rose is lighted up according to the hagiographic legends about saint women-martyrs (because of these motifs are used by Vira Vovk in her poems). For example, the personality of Saint Elizabeth of Thuringia (Saint Elizabeth of Hungary), that was described by this writer, is compared with other saints, that are: Saint Dorothea, Saint Casilda of Toledo, Isabel Portuguese and Saint Thйrиse of Lisieux (Saint Thйrиse of the Child Jesus and the Holy Face, who is the patroness of Vira Vovk) - because of this miracle of the roses is very popular in Catholicism. Also the aspect of visual arts is discussed. Especially, the baroque sculptures, confessionals, crucifixes and other artifacts which can have the symbol of rose, are compared because of knowing them by Vira Vovk. The church tradition is emphasized, as well as on the phenomenon of folk Catholicism (the wider view is folk Christianity), where the symbol of rose is one of the leading. The rosary as material and verbal manifestations of the symbol of the rose is analyzed. The cognition of God (theodicy) by the person of the lyrics by the author, and the opening by this object the archetypical image of Virgin Mary as the feminine, and the archetypical image of Jesus Christ as masculine aspects, are proved. The using of the rose as Kyiv symbol in the modern poetry by Vira Vovk is given. The other questions are exotic roses in Latin America which are compared to other plants. The rose is considered as completeness, as integrity, this flower is compared with a circle and mandala.

Key words: symbol, rose, crucifix, Catholicism, Church, sacral, profane, masculine, feminine, church, Vira Vovk.

Основна частина

Плідна та різноманітна творчість української письменниці Віри Вовк (далі скорочено ВВ, автонім Віра-Лідія-Катерина Селянська) як позначена магічним реалізмом, міфологізмом та неоміфологізмом, необароко та іншими течіями та стилями, самобутня та гармонійно поєднує мотиви, архетипи, символи тощо різних культур (у першу чергу - української та бразильської). Тексти ВВ неодноразово поставали в центрі уваги, але зашифрована авторкою символіка релігійних понять вимагає докладнішого з'ясування, причому безпосередньо з католицькими реаліями (оскільки ВВ представниця цієї конфесії: греко-католичка, свідому частину життя сформувалась у римсько-католицькому оточенні). Зокрема, одним з ключових у ВВ є багатозначний і модифікований символ троянди.

Пропонований аналіз включає у себе версії, відомі ВВ з урахуванням її освітньої бази, лектури та безпосереднього досвіду спілкування з іншими культурами під час численних подорожей (Європа, Америка, Схід). Так, у дослідженні виокремлюються античний, католицький (у тому числі - народний католицизм, де sancta rosa поєднується з язичництвом), східний контексти. Троянда відома у романській, германській, кельтській, слов'янській та ін. культурах. Ця квітка виразно міфологічна як язичницьке божество або атрибут містерій чи навіть профанного світу, проте універсальність цієї квітки передбачає сакральний і дуже складний зміст. Алхімічне значення червоної і білої троянди у цьому дослідженні не розглядається з огляду на віддаленість від предмета аналізу. Також цікаво простежити романський (португальський, іспанський, італійський) контекст інтерпретації троянди у ВВ, будований на легендах, житіях, церковних таїнствах, обрядах тощо. Наприклад, в іспанських народних піснях часто згадуються символи: олександрійська троянда, дамаська троянда, єрихонська троянда; в іспанській, португальській поезії доби Відродження, бароко й подальших епох (а також каталонській ХІХ-ХХ ст.) троянда - частий символ (кохання, Мадонна, серце, кров, страждання та воскресіння, тощо). Названа квітка від сакрального начала переходить до вуличного обігрування (фольклор), що підтверджує популярність троянди і здатність цього символу набувати нових рис.

Мета статті - різноаспектний аналіз символу троянди у вибраних віршах ВВ, найбільша увага католицькому змісту як найповніше репрезентованому в письменниці. Постановка завдань: 1) окреслити найголовніші значення символу троянди у культурах, звернувши увагу на відомі ВВ інтерпретації та їхнє гіпотетичне застосування авторкою; 2) проаналізувати вибрані вірші ВВ, зосередившись на імпліцитній символіці; 3) розкрити сюжетність поезій ВВ, докладно схарактеризувавши житія згаданих письменницею святих і католицьку іконографію.

«Королева квітів» має багато значень на Заході та Сході (докладніше про культурний контекст троянди і варіативність ВВ екзотичних замінників цієї квітки: (Смольницька О., 2015, с. 83-94). Від кольору (білого, червоного, чорного, жовтого, блакитного, рожевого тощо), так само як і від кількості пелюсток, залежить інтерпретація цього символу. Наприклад, у піфагорійців п'ять пелюсток означали мікрокосм (Энциклопедия символов: Рошаль В., 2008, с. 57), відомий українській філософії (Г. Сковорода), а, відтак, і ВВ. У цієї авторки троянда найчастіше червона чи біла, але колір може й не згадуватися.

Троянда (лат. rosa, стилістичні українські варіанти «рожа», «ружа» - останній вживається ВВ) означає Венеру (Афродіту), Ісіду (на Сході; також ця квітка - аналог лотоса), Матір Божу, Церкву, кохання земне і неземне, таємницю (і взагалі сакральне), мудрість. Також це серце, сад Еросу; принцип, жіночності, фізичного кохання, весни, юності, Великої Матері, андрогінних божеств (Иллюстрированная энциклопедия символов: Егазаров А., 2007, с. 558-559). Трояндовий пуп'янок означає цноту, а колючки - кару за гріхи. За віруваннями, в Едемі до людського гріхопадіння троянда росла без шипів. У західній і східній культурах наявний спільний принцип: троянда означає натхнення. Дивлячись на троянду, соловей співає ще краще (Королев К., с. 556); закоханий у неї, притискаючись серцем до колючок, він же й гине, співаючи, забарвивши квітку кров'ю (цей мотив використано у куртуазній поезії та ін. творах). Отже, любов, мудрість і натхнення в даному разі тотожні. Також (в античній культурі) троянда - священна квітка грацій, Еос (світання), Персефони (бо провіщає весну), Гіменея (Иллюстрированная энциклопедия символов: Егазаров А., 2007, с. 559). Усі ці інтерпретації відомі ВВ.

Варто розглянути інтерпретацію троянди у пізньому Середньовіччі та за доби Відродження, а саме - в італійській літературі, відомій ВВ. У Данте («Рай») розуміння Райської Ружі описане відповідно до видінь католицьких містиків. Це і всесвітня модель, і Христова любов, а також - любов Богородиці. Так, у пісні ХХІІІ (рядки 73-75) згадуються Троянда (Діва Марія) і лілеї (апостоли) (Данте, 2015, с. 215) - рядки 73-74: «Троянду ти узріти можеш нині: / в ній слово Боже плоттю стало...» (тут і далі переклад М. Стріхи) (Данте, 2015, с. 212). У пісні ХХХІ (рядки 1-3) сказано: «Мов біла ружа, сповнена любов'ю, / постав переді мною образ раті, / Христос з якою заручився кров'ю» (Данте, 2015, с. 268); у пісні ХХХІІ описані святі та діти у Небесній Ружі; у пісні ХХХІІІ (рядки 7-9) показано видання святого Бернарда: «Любові пал у лоні умістився / Твоїм, який сю квітку зігріває, / що миром вічним квіт її зробився» (Данте, 2015, с. 284). Вписані у пелюстки досконалої Ружі, достойники виражають світову гармонію, тобто повноту, цілісність, архетип Самості. Це і коло, й ієрархія. Отже, Рай показано як сад, корону (апостоли - обрамлення), а Троянда-Марія означає мудрість і творчість (тобто останнє вже скоріше інтерпретація самого Данте). У ВВ (збірка «Жіночі маски», 1994, у 2014 р. перекладена польською і видана як білінгва Т Карабовичем, Люблін), вірш «Беатріче» продовжує символіку білої троянди: «прийми його у серцевині / троянди білої / щоб доспівав хвалу / - нечувану до нині / земній жінці» (Вовк В., 2000, с. 300).

Якщо звернутися далі до текстів ВВ, то стає помітним різноплановість і небуденність сприйняття символу цієї квітки. Уже у ранній ліриці ВВ впадає у вічі інтерес до смерті троянди (один з вічних мотивів, наявний у східних авторів, В. Шекспіра, В. Блейка, В. Б. Єйтса та багатьох ін.). Так, у збірці «Зоря провідна» (1955, писаній вже здебільшого в еміграції) наявний вірш «Смерть троянди»: «Гине троянда; в тиші вечірній / Вітре, не бур їй святочних хвилин! / Хай докривавить, сонцеві вірна, / Все, що розквітло: мед і полин» (Вовк В., 2000, с. 81). Це екстаз, останній аромат, який найсильніший, явлення таланту. Троянда сприймається як мучениця (або, можливо, душа, зболена на шляху до Бога), водночас це діонісійство. Вірш показовий мікроконтекстом. Червоний («хай докривавить») колір троянди - страждання, коштовна Христова кров (христологічну конотацію квітки розглянуто нижче). Тут виникає паралель з пізніше написаним віршем, «Ізольда до Трістана» (IV елегія, збірка «Елегії», 1956), де стверджується про вищість Божої мудрості над людською: «Хто дав свою кров / Японським трояндам, кущеві калини в саду?» (Вовк В., 2000, с. 113). Японська троянда (інші назви: «техаські дзвіночки», «ірландська троянда», еустома, лізантус, тощо) має різний колір, але тут виникає асоціація з червоним (недарма сусідній мікроконтекст - калина: в українській традиції це кров). Повертаючись до вірша «Смерть троянди»: мед і полин - солодкість і гіркота життя. Це може бути натяком на оцет, який в останню мить дали Христу. «Святочні хвилини» - містерія: виникають асоціації з античним екстазом - недарма у Лесі Українки божевільна Кассандра приймає пожежу за гранатові квітки, смерть - за весілля, і стверджує, що є тільки життя. Троянда - і мучениця, і жриця, криваві пелюстки - як і античні гранатні квітки на весіллі. Смерть (причому саме загибель: троянду зірвали?) сприймається як ініціація (=шлюб), перенесення на вищий щабель. У цитованому вірші, як і взагалі у творчості ВВ, помітний жіночий альтруїзм. Інший вірш цієї збірки, «Троянди», попри назву, розкриває сутність лише в останньому рядку, тому що сам він - медитація: лірична героїня сприймає світ навколо (вочевидь, гори та долини тут бразильські), це «ніч душі», якщо скористатися формулюванням св. Йоана від Хреста (одного з читаних ВВ в оригіналі містиків), проте кінцівка стає підсумком пробудження душі: «Але для тебе росте моє почуття з усіма днями життя, / Бо все відчиняється поступово під твоїм доторком, / Як ці пуп'янки троянд, схожі на видіння» (Вовк В., 2000, с. 89). Якщо розкласти цей уривок на концепти, то стає зрозумілим приховане значення символу квітки: пуп'янки троянди - нерозкриті, але перспективні можливості соромливої душі, це у буквальному і переносному розумінні цнота. У вірші почуття до конкретної людини переноситься на Христа, і навпаки - здатність сильної душі любити Ісуса (свій Анімус) передбачає здатність любові до ближнього. Колір троянд не названий, але якщо це червоний або малиновий, то паралель з душевним вогнем очевидна.

Наведений аналіз пропонує перехід до ширшого розкриття троянди у католицизмі. «Квіт Рожаний», як і взагалі троянда - епітет у літанії на позначення Діви Марії, Мадонна - «біла троянда» (Энциклопедия символов: Рошаль В. М., 2008, с. 488) (аналогічно - Данте і ВВ), ця ж квіткова символіка переходить на народну в образотворчому і вербальному мистецтві, причому поєднується з язичницькими віруваннями. Так, римське містеріальне свято розалій, rosalia (культ мертвих, між 11 травня і 15 липня), причому в Італії до сьогодні Трійця - Рожева (Трояндова) Неділя (Бидерманн Г., 1996, с. 224). Отже, тут можна стверджувати про приклад народного католицизму, причому символ і містеріальність стали об'єднувальними чинниками для нової традиції. Інший вияв жіночності, подібний до маріологічного: в ірландській народній баладі XVI ст. «Моя Маленька Чорна Троянда» («Roisin Dubh») - алегорична назва Ірландії, описаної в образі коханої (причому «Троянду» слід захищати від англійських завойовників). Слід зазначити, що ця балада (як і взагалі ірландська свідомість) позначена виразним католицизмом. Жіночність і маріологічність часто збігаються в культурному контексті. У сприйнятті постать матері контамінується з образом Богородиці. Також трояндова корона як фемінінність і вічна цнота супроводжує іконографію святих мучениць: Цецілії (у ВВ - грецька транслітерація: Кекилія), Дороти (Фоли Д., 1997, с. 211) - Доротеї (Dorothea) Каппадокійської (Кесарійської); як букет - у Терези Малої (Терези з Лізьє; Терези Дитятка Ісуса - покровительки ВВ). Слід зазначити, що тільки цнотливим паннам дозволялося носити трояндові вінки (Бидерманн Г., 1996, с. 224) (сам вінок у різних культурах означав дівочу честь - часті приклади в українських народних піснях). Троянда означає і сексуальність, і асексуальність, платонічність, а також танатологічність (наведений вище приклад розалій; у Середньовіччя біла троянда стала символізувати скорботні події (Энциклопедия символов: Рошаль В., с. 488), тощо). У середньовічному диві з трояндами ця квітка - частий атрибут відомих і маловідомих святих (докладніший аналіз нижче), причому вона розквітає у чудесний спосіб у грудні (чудо Матері Божої Ґваделюпської, описаної ВВ).

У поезії ВВ наявна опозиція сакральне/профанне (досліджена Ю. Григорчук на прикладі прози). Проте у ВВ згадані категорії, згідно з традиціями народного християнства (а також узагалі фантазії - як-от у стилі магічного реалізму), схильні переплітатися та контамінуватися. Це помітно, зокрема, у новому вірші (10 березня 2017, Ріо-де-Жанейро) «У Видубицькому саду», де географія та ботаніка (як і події) конкретні: «У Києві розцвітає весна / Бузком і трояндами / У Видубицькому Саду. // І як тавити опір / Розмороженим потокам, / Що скресають у жилах?» (Вовк В., 2017). Цей іронічний вірш можна сприймати як поетичну ремарку (один з улюблених жанрів авторки) чи максиму. Описані весняні квіти означають пробудження, причому тут скоріше не християнське, а діонісійське. Видубицький сад - знайома ВВ реалія, але водночас постає як згадка через віддаленість авторки саме у цей час від конкретного локусу. По суті, це ретроспектива. Сам сад може розглядатися профанно, а може і як райський, маріологічний (відповідно до вищенаведеного аналізу).

Інший іконографічний, суто сакральний аспект, наявний у ВВ. Троянди у кошику або у пелені (плащі) - атрибут святих Касільди Сарацинки (Толедської, ХІ ст.) (мавританки, дочки ісламського правителя, яка допомагала гнаним християнам; відоме полотно Франсіско де Сурбарана), Ізабелли Португальської, Єлизавети Угорської (Тюринґської). Остання свята відповідно до трояндової символіки описана ВВ у верлібрі «Єлизавета Тюрінґська» (збірка «Жіночі маски»), причому цей текст фактично нагадує житійний, виразно сюжетний, майже без авторських домислів: «я несу хліб у згортках шат / для голодних / грізний володар до вигоди звиклий / не простить розтрати / з підозрою велить мене спинити / та відібрати / кожну хлібину / я розгортаю плащ / у ньому лише - / троянди» (Вовк В., 2000, с. 293). Мотивацію вчинків героїв тут подано гранично чітко: зрозумілий альтруїзм Єлизавети і «звиклість до вигоди» її чоловіка, Людовика Тюрінґського (транслітерація ВВ). Кожна хлібина і означає альтруїзм, троянди - Господній порятунок святої. Виразний зміст підкреслюється мінімалізмом стилю, що помітно і в іншому творі, де обігрується ім'я героїні - «Свята Роза» (як пояснює ВВ, це «перша свята Америки, канонізована 1671 р.» (Вовк В., 2000, с. 412), свята Роза Лімська, роки життя: 1586-1617), що зрікається профанного заради сакрального: «розцвітаю в небесних хоромах / коли на землі обсипаються / мої пелюстки» (Вовк В., 2000, с. 294). Таким чином, авторка стверджує про те, що земна смерть не всемогутня, герої постають у славі.

Якщо навести компаративний аналіз житій, то треба зауважити: у випадку трьох вище перелічених святих (Касільди Толедської, Ізабелли Португальської і Єлизавети Тюрінзької) хліб, таємно несений християнам, перетворився на троянди (коли подвижниць схопила варта). У популярної в греко- і римо-католиків (українців та поляків) св. Дороти (Доротеї) значення кошика інше: до веденої на страту великомучениці глузливо звернувся писар Теофіл, просячи принести троянд і яблук із саду її небесного нареченого. Після страти святої Теофілу явилося немовля (тобто явився Ісус), що передало йому такий кошик. Це диво навернуло колишнього нетерпимого на християнство, і пізніше він став мучеником за віру (Холл Дж., 1999, с. 222). Наведений приклад демонструє бінарні опозиції маскулінного (раціонального, виродженого до язичництва, грубого - Теофіл) / фемінінного (Дорота), сексуального / асексуального, прямого / переносного (Небесний Наречений). Троянди і яблука, які розумілися Теофілом матеріально (до його навернення), стали духовним підтвердженням правоти Дороти (тобто інтуїції). Треба сказати, що перша опозиція наявна в житіях інших святих як протистояння чоловічому язичницькому світу та його агресії (свята Варвара, свята Агнеса або Інеса, Єлизавета Тюринґська у ВВ, та ін.).

Троянда як маріологічна квітка - частий атрибут «цариці янголів» Мадонни, причому в іконографії використовується широко: це і вінок, і букет, і трояндовий сад, яким оточена Діва Марія (причому тут виникає асоціація й з недоступною королевою та куртуазною Прекрасною Дамою), і самі троянди, які простягає Пречиста. Відома дерев'яна барокова скульптура XVIII ст.: «Богоматір вручає святому Домініку розарій» (Баешко Л., 2007, с. 211), тобто «троянду таїнства» (Энциклопедия символов: Рошаль В., 2008, с. 488). Слід зазначити, що традиція бароко (українського та взагалі європейського, а також латиноамериканського) близька ВВ. Розарій (рожанець - і вервиця, і практикування молитов на цих чотках) уживався в східних християнських монастирях з ІІІ ст. Він містить чотири частини: радісну, світлу, скорботну, славетну (Баешко Л., 2007, с. 211). Отже, божественна мудрість і страждальна, і радісна. В описаному випадку названа квітка - і любов всевишня, і мудрість, і сам акт молитви (як посвяченість у таємницю, контакт з божественним).

Зі здійсненого дискурсу випливає, що конотація троянди жіноча (фемінінна). Проте у католицизмі ця квітка пов'язується не лише з Дівою Марією, але й з Ісусом Христом - наприклад, червона троянда означає кров, пролиту Спасителем (Бидерманн Г., 1996, с. 224). Аналогічно: троянди проростали з краплин крові, залишених святим Франциском Ассізьким («святим Франческо з Асижу», неодноразово згадуваним ВВ у поезії, прозі та епістолярії). Отже, троянда - це страждання/рана=стигмат, але невіддільні від найвищої любові. В арабській традиції ця квітка - символ чоловічої краси (Энциклопедия. Символы, знаки, эмблемы: Андреева В., 2004, с. 409) (так само тюльпан у турецькій та ін. поезії - маскулінний символ). У християнстві троянди (як і лілеї) - ще й янгольські квіти. Так, у «Фавсті» Й.-В. Ґете у фіналі янголи сиплють троянди і заважають Мефістофелю забрати душу Фавста: пелюстки у прямому розумінні печуть чорта вогнем (цей мотив узято з народних вірувань, відомих у Німеччині, Чехії тощо). Ангели також часто змальовуються, витаючи з трояндовими гірляндами. Святій Цецилії янгол поклав на голову вінок з троянд і лілей (Холл Дж., 1999, с. 610). Земне начало і чистота у троянді нерозривні, любов, утілена в цьому символі, пов'язана з жертовністю Ісуса, Божої Матері й самого вірянина, який прагне обоження (мета, часто наявна у героїв ВВ). Таким чином, візуально символ троянди може являтись католикам, які практикують (у тому числі це персонажі ВВ) під час екстатичних видінь.

У христологічному аспекті троянда, яка росте на хресті Древа Життя, символізує відродження і воскрешення (Энциклопедия символов: Рошаль В., 2008, с. 136) (такі зображення наявні в українському церковному мистецтві, у тому числі народному). У поезії ВВ бароковий хрест (як і хрест узагалі) постає саме Деревом Життя. У розенкрейцерів троянда - божественний світ Всесвіту, а хрест - земний світ страждань (Энциклопедия символов: Рошаль В., 2008, с. 136). З огляду на матеріальність католицької символіки та самі сакральні предмети як чинник натхнення ВВ, слід згадати цікаву деталь - пекторальський хрест (лат. pectus - груди), або «істинний хрест», який включав емблеми серця і троянди (Фоли Д., 1997, с. 180). Отже, троянда - символ серця (а, значить, віри), істини. Різьблений у конфесіоналах (ознака таємниці сповіді), на барельєфах, на розетах (сама назва - від rosa), цей символ один з провідних у богопошуку католика. Також можна уявити троянду як символ шляху або Всесвіту: коло з променями, що розходяться від центру; божественна гармонія.

Висновок

Таким чином, у використовуваному ВВ символі троянди можна виокремити такі риси: цілісність, повнота, вічність (але водночас і нетривалість, крихкість через швидке в'янення, метаморфози), мудрість і юність водночас. Троянда - і материнський, і сексуальний, й інфантильний символ; фемінінність і маскулінність. Отже, впадає у вічі амбівалентність. Троянду можна уявити вписаною у хрест (розп'яття), модель Всесвіту, це коло (як мандала - архетиповий символ, використаний ВВ у поетичній збірці «Мандаля»), але водночас «місток» між різним площинами у реальності, виразний потяг у височінь. Низ (наприклад, античний Тартар; або християнська гробниця) означає темряву, але це й родючість, з якої проростає троянда і тягнеться вгору, до вищого (Христа, Богоматері, святих, Самого Господа). Кордоцентричний вміст троянди означає і віру, і натхнення. Таким чином, для ВВ це синонім творчості, а також прагнення гармонізувати світ. У реальному розумінні це і троянда як така, і екзотична (для України), і порівнювана з українським аналогом (за ознакою крові: калина). У релігійному аспекті відповідно до текстів ВВ троянда невідривна від католицизму - як класичного, так і народного (релігійного дуалізму, двовір'я). Саме цей шар виступає на перший план, незважаючи на багату імпліцитність (античну, українську) проаналізованого символу.

Постійно створювані ВВ нові тексти різних жанрів, взаємозв'язок поезії, прози, драматургії, епістолярії вимагають різноаспектного прочитання символіки цих творів.

Зокрема, символ троянди наявний і в інших текстах авторки, причому варто зосередитися на компаративному аналізі ще не виданих творів.

Міфологізм, неоміфологізм, магічний реалізм, зв'язок з житіями святих, церковними практиками, текстами молитовників (у тому числі розарію), причому різними мовами, передбачають контекстуального і культурницького відкриття, що створює додаткові труднощі через лапідарність стилю ВВ.

вовк троянда лірика католицький

Список використаних джерел

1. Баешко Л. С. Энциклопедия символов / Баешко Л. С., Гордиенко А. Н. , Гордиенко А. Н. ; под ред. О. В. Перзашкевича. - М. : Эксмо, 2007. - 304 с.

2. Бидерманн Г. Энциклопедия символов / Ганс Бидерманн ; пер. нем. - М. : Республика, 1996. - 336 с.

3. Вовк В. Поезії / Віра Вовк. - К. : Родовід, 2000. - 422 с.

4. Вовк В. У Видубицькому саду / Віра Вовк // У форматі

листа Віри Вовк до Ольги Смольницької. - 11 березня 2017 р., 14:35. (З неопублікованого архіву Ольги Смольницької).

5. Данте А. Божественна комедія : Рай / Данте Аліг'єрі ; пер. Максим Стріха. - Львів : Видавництво «Астролябія», 2015. - 368 с.

6. Иллюстрированная энциклопедия символов / сост. А. Егазаров. - М. : Астрель : АСТ, 2007. - 723, (5) с.

7. Королев К. Энциклопедия символов, знаков, эмблем /

Королев К. М. - Спб. : Мидгард, 2005. - 603 с.

8. Смольницька О. Ґендерна інтерпретація у збірці Віри

Вовк Карнавал: міфологічний аспект / Ольга Смольницька // Ukrai'na: narracje, j^zyki, historie, red. nauk. M. Gaczkowski, red. prow. J. Klyus; rec. G. Hryciuk, P. Jozwikiewicz, K. Kusal, A. Matusiak; Stowarzyszenie Badaczy Popkultury i Edukacji Popkulturowej «Trickster», Wroclaw 2015. - S. 83-94.

9. Фоли Д. Энциклопедия знаков и символов / Джон Фоли ; пер. с англ. - 2-е изд. - М. : Вече, 1997. - 512 с.

10. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Джеймс Холл / James Hall. Dictionary of subjects and symbols in art. - М. : КРОН- ПРЕСС, 1999. - 656 с.

11. Энциклопедия символов / сост. В. М. Рошаль. - М. : ACT; СПб.: Сова, 2008. - 1007, (1) с.

12. Энциклопедия. Символы, знаки, эмблемы / авт.-сост. В. Андреева и др. - М. : ООО «Издательство Астрель» : ООО «Издательство АСТ», 2004. - 556, (4) с.References

1. Baeshko L. S., Gordienko A. N., Gordienko A. N. (2007). Jenciklopedija simvolov [The encyclopedia of symbols]. M.: Jeksmo, 304 (rus).

2. Bidermann G. (1996). Jenciklopedija simvolov [Encyclopedia of symbols]. M.: Respublika, 336 (rus).

3. Vovk V. (2000). Poezii [Poems]. K. : Rodovid, 422 (ukr).

4. Vovk V. (2017). U Vydubytskomu sadu [(In Vydubychi Garden] (U formati lysta Viry Vovk do Olhy Smolnytskoi. 11 bereznia 2017 r., 14:35). (Z neopublikovanoho arkhivu Olhy Smolnytskoi) (ukr).

5. Dante A. (2015). Bozhestvenna komediia: Rai [The Divine Comedy: Paradiso], per. Maksym Strikha. Lviv: Astroliabiia, 368 (ukr).

6. Illjustrirovannaja jenciklopedija simvolov. [The illustrated encyclopedia of symbols]. (2007). M.: Astrel': AST, 723, (5) (rus).

7. Korolev K. (2005). Jenciklopedija simvolov, znakov, jemblem [The encyclopedia of symbols, signs, emblems]. Spb.: Midgard, 603 (rus).

8. Smolnytska O. (2015). Genderna interpretatsiia u zbirtsi Viry Vovk Karnaval: mifolohichnyi aspekt [Gender interpretation in the collection of the works by Vira Vovk Carnival: mythological aspect]. Ukrai'na: narracje, j^zyki, historie, red. nauk. M. Gaczkowski, red. prow. J. Klyus; rec. G. Hryciuk, P. Jozwikiewicz, K. Kusal, A. Matusiak; Stowarzyszenie Badaczy Popkultury i Edukacji Popkulturowej «Trickster», Wroclaw, 83-94 (ukr).

9. Foli D. (1997). Jenciklopedija znakov i simvolov [The encyclopedia of signs and symbols]. M.: Veche, 512 (rus).

10. Holl Dzh. (1999). Slovar' sjuzhetov i simvolov v iskusstve [Dictionary of Subjects and Symbols in Art]. M.: KRON-PRESS, 656 (rus).

11. Jenciklopedija simvolov. [The encyclopedia of symbols]. (2008). M.: ACT; SPb.: Sova, 1007, (1) (rus).

Размещено на Allbest.ru