Авторська позиція як складова художнього світу збірки Івана Франка "Мій Ізмарагд"

доцент Лаврусенко М. І.

Анотація

франко літературознавчий художній ізмарагд

У статті систематизовано погляди літературознавчої науки на поняття «художній світ твору», проаналізовано «Передмову» до збірки І. Франка «Мій Ізмарагд», прокоментовано специфіку авторської позиції у ній, наголошено, що вона є ключем до розкриття художнього світу філософських творів митця.

Ключові слова: художній світ твору, філософська лірика, «Мій Ізмарагд», Іван Франко.

Annotation

The article systematizes the views of literary science on the concept of "artistic world of the work", analyzes the "Preface" to the collection of Ivan Franko "My Emerald", comments on the specifics of the author's position in it, emphasizes that it is the key to revealing the artistic world of philosophical works.

Key words: artistic world of the work, philosophical lyrics, "My Emerald", Ivan Franko.

Виклад основного матеріалу

Термін «художній світ» досить широко використовується в сучасній літературознавчій науці. Аналізуючи художній твір, літературознавець дуже часто зосереджується на розмові про художній світ, адже він допомагає створити цілісну систему творчих пошуків того чи того митця. Розкрити значення цього терміну - складне завдання, яке передбачає визначення параметрів, деталей та специфічних рис цього світу. Аби з'ясувати особливості цього терміна, необхідно розглянути позиції літературознавчої науки щодо аналізованого поняття. Дослідження різних поглядів на художній світ дасть можливість виробити універсальну систему, яка дозволить здійснити цілісне дослідження художніх особливостей аналізованого твору.

Зауважимо, що вивчення художнього світу вимагає пошуку авторської позиції щодо змальованої теми/проблеми, аналізу життєвого та літературного досвіду митця. Художній світ є більш глобальним, ніж творчість будь-якого письменника, бо в ньому акумулюються й мистецьке розуміння проблеми, й зв'язок із системою світоглядних, у тому числі й літературних, переконань доби, в якій жив митець і яку він змальовує у своєму творі.

До вивчення поняття «художній світ» зверталося багато дослідників теорії літератури. Наша наука має праці цієї тематики М. Бахтіна [1; 2], П. Іванишина [4], Г. Клочека [5], Ю. Лотмана [8], В. Халізєва [14], В. Пахаренка [9] та багатьох інших. У своїх дослідженнях вони висловили різні погляди на художній світ.

Завдання нашої статті - систематизувати погляди учених на цю проблему і прокоментувати особливості авторської позиції в художньому світі філософської лірики І. Франка через аналіз його статей «Дещо про себе самого», «Поза межами можливого», «Передмови» до збірки «Мій Ізмарагд».

М. Домбровський зазначає, що термін «художній світ» входить у науковий обіг кілька десятиліть тому: «... у літературознавчих словниках й енциклопедіях відповідні статті з'явилися лише з кінця 1990-х років. Те саме стосується й «художнього світу» як самостійної літературознавчої проблеми: в академічних підручниках відповідні розділи з'являються теж не раніше, ніж кінець 1990-х» [3, с. 30]. Дослідники переважно дотримуються думки, що художній світ стосується внутрішнього, змістового плану окремого твору або творчості певного письменника, їхнього функціонування як цілісного, системного організму, самостійного відносно зовнішнього світу. У «Літературознавчому словнику-довіднику» за редакцією Р. Громяка під художнім світом розуміється образна картина, «яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо)» [7, с. 730]. Згідно висновків «Літературознавчої енциклопедії», художній світ твору є втіленням художньої дійсності. Художньою дійсністю є автономна образна картина, створена уявою письменника і втілена в тексті твору. Вона є явищем відмінним, іншим, але рівнозначним довкіллю [6, с. 566].

М. Бахтін художній світ позначав терміном «хронотоп». Філософ уважав, його нероздільною єдністю часопросторових відношень у художньому тексті [2]. Особливої уваги дослідник надавав також розмові про архітектоніку твору. Для нього це розмова про цінності буття та культури - наукові, естетичні, політичні, релігійні, які перебувають у тісному зв'язку із часопростором і змістовно-смисловими сентенціями, які йому відповідають [1].

Художній світ твору в тлумаченні Д. Ліхачова - це змалювання подій і людей через призму сприйняття автора, його концепцію розуміння світу і змальованої у тексті проблеми. Подібної думки дотримується і структураліст Ю. Лотман, котрий твердить, що складовою художнього світу творів є час і простір, які є символічні і відтворюють ціннісні орієнтири автора й епохи, яку він змальовує [8].

Теоретик літератури В. Халізєв художній світ літературного твору розглядає через змальований у ньому час, простір, героїв, композицію [16].

А. Ткаченко у праці «Мистецтво слова. Вступ до літературознавства» розширює поняття художнього світу твору ще образом читача, на якого зорієнтований автор [11]. Цієї ж концепції дотримуються В. Іванишин, П. Іванишин у праці «Пізнання літературного твору». Дослідники твердять, що художній світ твору віддзеркалює реальний час і простір, а також світогляд автора та змальованої епохи [4].

І. Томбулатова порушує питання про зв'язок художнього світу та стилю, підкреслює єдність змісту й форми художнього твору [12].

На важливій ролі автора у творенні художнього світу літературного тексту наголошують Пилипюк Л. А., Коваленко В. Г. Художній світ народжується в уяві і свідомості автора, а потім осмислюється в уяві читача. Він характеризується цілісністю, об'ємністю, нематеріальністю, ідеальністю, рухливістю, ілюзорністю, віртуальністю [10].

У статті В. Пахаренка «Художній світ письменника: особистісний, текстуальний та культурний контексти» акцентується на особистісному началі художнього світу твору, пов'язаному з мотивацією, системою моральних, етичних цінностей автора. Особистісний контекст включає в себе факти із життя письменника, розвиток його світоглядних переконань, етнічний, культурний розгляд особистості автора, соціальний аспект, екзистенційний світ особистості, духовні пошуки, відкриття, переконання, новизну поглядів та ідеї для епохи, значимість та актуальність митця для сучасної літератури й культури. Текстуальний контекст художнього світу оприявлюється в світі ідей, системі прийомів і технік, що їх реалізують у художньому тексті, виражально-зображальній техніці, часопросторі, інтертекстуальних зв'язках, алюціях, ремінісценціях [9].

Праця Г. Клочека «Художній світ» як категоріальне поняття» системно досліджує проблеми термінологічного та методологічного пояснення поняття «художній світ». Дослідник приходить до висновку, що художній світ - це енергетичний феномен, породжений «візуальною виразністю, смислогенеруючою настроєвістю, гуманістичною спрямованістю та іншими чинниками, серед яких завжди суща його цілісність, системна організованість» [5, с. 14] Специфіка художнього світу твору залежить від світоглядних орієнтирів автора, часу, коли написаний твір. Операціональними категоріями аналізу художнього світу є «опір матеріалу», час і простір, візуальність, предметність, кольористика, озвучення тощо» [5, с. 14]. Інтенціональні смисли художнього світу розкриваються в момент осмислення твору мистецтва реципієнтом, тому доречною у дослідженні феномена художнього світу є рецептивна методологія.

Спираючись на висновки дослідників, у своїй статті ми розглянемо специфіку творення І. Франком художнього світу збірки «Мій Ізмарагд». Зауважмо, що появі збірки передували події в особистому житті поета. У митця були конфлікти і з польською, і з українською інтелігенцією, особливо після арешту 1877 року. Доктора філософії не допустили до викладання у Львівському університеті навіть після блискучої лекції про «Наймичку» Т. Шевченка. Цісарські намісники подати таке резюме на І. Франка, що йому було відмовлено у викладанні. Поета звинуватили, зокрема, у нехтуванні християнських догм, бо діти митця були нехрещені.

У статті «Дещо про самого себе» І. Франко розкритикував українців за інертність, байдужість щодо вирішення національних питань, чим викликав критику у пресі. Поет напише: «...не люблю русинів. Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб'язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру» [13].

Відомо, що під впливом М. Драгоманова І.Франко захопився соціалістичною теорією. Митець уважав, що саме сповідуючи цю доктрину можна здобути вигоди для українців в Австро-Угорській імперії. Однак думка автора щодо ідеальності теорії соціалізму невдовзі змінилася. Соціалізм він назвав релігією, критикував його догми, зокрема у статті «Соціалізм і соціал-демократія». Поет приходить до думки, що свободу свого народу можна вибороти тільки в національній боротьбі. Орієнтири автора різко змінюються.

Свою місію він вбачає саме в пошуку шляхів до національної волі. У статті «Поза межами можливого» читаємо: «Все, що йде поза рамками нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації» [15, с. 284].

У передмові до збірки «Мій Ізмарагд» (1898) поет зауважує: «Жорстокі наші часи! Так багато недовір'я, ненависті, антагонізмів намножилося серед людей, що недовго ждати, як будемо мами (а властиво вже й маємо!) формальну релігію, основану на догматах ненависті та класової боротьби. Признаюся, я ніколи не належав до вірних тої релігії, і мав відвагу серед насміхів і наруги її адептів нести сміло свій стяг старого, щиролюдського соціалізму, опертого на етнічнім, широко гуманнім вихованню мас народних, на поступі й загальнім розповсюдженні освіти, науки, критики, людської та національної свободи, а не на партійнім догматизмі, не на деспотизмі проводирів, не на бюрократичній регламентації всієї людської будучини, не на парламентарнім шахрайстві, що має вести до тої світлої будучини» [14, c. 181].

Отже, авторська позиція артикульована в «Передмові» і вона є ключем до розуміння ідейно-естетичної концепції збірки. І. Франко закликає реципієнта до діалогу, коментує, що, «блукаючи по різних стежках всесвітньої історії так літератури» [14, c. 179], до нього виникло прагнення поділитися своїм баченням духовних надбань світу. Поет назвав збірку «Мій Ізмарагд», підкреслюючи цим, що вкладає новий зміст у прадавні істини. Апеляція до вічних образів, афоризмів, сюжетів потрібна була І. Франкові, аби акцентувати на морально-етичних проблемах своєї доби. Митець розмірковує над істинними цінностями життя, котрі не втрачають актуальності своєю гуманістичною спрямованістю.

Займенник «мій» у назві збірки означає його власне розуміння прадавніх істин. За часів Київській Русі «Ізмарагдами» називали збірки притч, повчань і приписів морального характеру, в яких реципієнт знаходив відповіді на проблеми повсякденного життя.

У «Передмові» автор підкреслює потребу жити за правилами моралі, виробленими впродовж віків. Йому імпонують правила і закони християнської моралі на противагу догмам марксизму, який ігнорує національні цінності.

Митець закликає своїх колег по перу писати художні твори, дотримуючись загальнолюдських моральних принципів («правдива поезія мусить бути завсігди моральною»). Відтак, збірка «Мій Ізмарагд» артикулює авторське тлумачення відомих істин. «На чужу основу я накладав свої власні узори», - пише І.Франко [14, с. 180]. Прикметно, що у ній (окрім першого і останнього циклів) автор не порушує нагальні соціальні чи політичні проблеми. Його слово спрямоване на розмову про морально-етичні норми людського буття.

Варто зауважити, що морально-етична проблематика хвилювала І. Франка завжди. Матеріал для своєї збірки він збирав майже два десятиліття. Філософські твори поет писав з метою акцентувати увагу читача на важливості жити за загальнолюдськими правилами моралі (<«4 тобі, любий брате чи люба сестро, що читатимеш оті рядки «не мудрствуя лукаво», бажаю того душевного супокою, того м'якого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я...» [15, с.180]. Митець прагне, аби в душу людини впала хоч крапля «доброти, лагідності, толеранції не тільки для підмінних поглядів і вірувань, але навіть для людських блудів, і похибок, і прогріхів» [14, c. 180].

Отже, на думку Ю.Лотмана, А. Ткаченка, В. Іванишина, П. Іванишина, Л. Пилипюк, В. Коваленко, В. Пахаренка, Г. Клочека, художній світ твору тісно пов'язаний із автором, його життєвою позицією. Ключем до розуміння змісту філософських творів І. Франка зі збірки «Мій Ізмарагд» є події особистого життя поета, а також авторська «Передмова» до творів. Основний акцент митець робить на тому, аби закликати читача, осмислюючи мудрість народів, жити за морально-етичними нормами, щоб бути в гармонії із собою і світом.

Аналіз висновків літературознавчої науки щодо поняття «художній світ твору», життєвої позиції І. Франка, висловленій у статтях «Дещо про себе самого», «Поза межами можливого» і «Передмові» до збірки «Мій Ізмарагд», стануть основою для подальших студій специфіки філософської лірики поета.

Бібліографія

1. Бахтин М.М. Собрание сочинений в 7 томах. Том 1. Философская эстетика 1920-х годов / М.М. Бахтин. М.: «Русские словари», «Языки славянских культур», 2003. 958 с.

2. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике / М. М. Бахтин // Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М Бахтин. Москва: Худож. лит., 1975. С. 234-407.

3. Домбровський М.Б. Структура образного світу (на матеріалі елегій Тібулла). дисертація канд. філ. наук: спец. 10.01.06 - «теорія літератури» - Львів, 2014. 210 с.

4. Іванишин В., Іванишин П. Пізнання літературного твору. http://dontsov-nic.com.ua/ivanyshyn-vasyl-ivanyshyn-petro-piznannya- literaturnoho-tvoru/

5. Клочек Г. «Художній світ» як категоріальне поняття/ Г. Клочек/ Слово і час, 2007. №9. С. 3-14.

6. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ: ВЦ «Академія», 2007. Т. 2: М - Я. 624 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / [ ред. рада: Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І., Теремко В. І.] - 2-е вид., випр., доп. К.: Академія, 1997. 752 с.

8. Лотман Ю. М. Статьи по семиотике культуры и искусства / Ю. М. Лотман. Санкт-Петербург: Акад. проект, 2002. 544 с.

9. Пахаренко В. І. Художній світ письменника: особистісний, текстуальний та культурний контексти / В. І. Пахаренко, Л. М. Малигіна // Science and Education a New Dimension: Philology. 2013. Iss. 13. P. 113-117.

10. Пилипюк Л. А., Коваленко В. Г. Читацьке сприйняття як невід'ємна частина художнього світу літературних творів Оноре Бальзака/ Л. А.Пилипюк, В. Г. Коваленко/ Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філологія». Острог: Вид-во НаУОА, 2018. Вип. 1(69), ч. 2, березень. С. 92-95.

11. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. з гуманіт. спец. філологія, журналістика, літературна творчість / А. О. Ткаченко; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. 2.вид., випр. і доп. К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. 448 с.

12. Томбулатова І. Художній світ твору: стильовий вимір / І. Томбулатова // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Філологічна. 20І4. Вип. 41. С. 76-80.

13. Франко І. Дещо про себе самого І. Франко. Режим доступу: https://spadok.org.ua/ivan-franko/ivan-franko-deshcho-pro-sebe-samogo- 1897

14. Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах/ І. Я. Франко. К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2 - С. 179 - 271.

15. Франко І. Поза межами можливого/ І. Франко// Зібр. тв.: У 50 т. К., 1986. Т. 45. С. 276-285.

16. Хализев В. Е. Теория литературы: учебник / В. Е. Хализев. 3-е изд., испр.и доп. Москва: Высш. шк., 2002. 437 с.

Размещено на Allbest.ru