Особливості будови і функціонування дієприкметників у мові літопису Самовидця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості будови і функціонування дієприкметників у мові літопису Самовидця

Анастасія Городнянська студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Білих О. П

Вступ

Характерною особливістю розвитку української літературної мови кінця XVII - початку XVIII ст. було своєрідне відродження літописного стилю. На цей час він представлений насамперед так званими козацькими літописами Самовидця, С. Величка, Г Граб'янки [4, с. 123-125]. Особливе місце серед цих пам'яток посідає літопис Самовидця. За спостереженнями дослідників, він написаний «простою» мовою, яка містить велику кількість елементів народнорозмовного походження [3, с. 164]. Загалом же, ця пам'ятка свідчить про те, що в кінці XVII - на початку XVIII ст. розпочався процес формування нової (на національній основі) української літературної мови.

З огляду на сказане мова літопису Самовидця неодноразово привертала увагу науковців, однак вивчена вона поки що не достатньо. Зокрема, не до кінця з'ясованими на сьогодні є особливості будови і функціонування дієприкметників у пам'ятці. Тому тема пропонованого дослідження є, на нашу думку, актуальною.

Мета розвідки - з'ясувати особливості будови дієприкметників у мові видатної пам'ятки історіографії літопису Самовидця.

Сформульована мета передбачає виконання таких конкретних завдань:

- дібрати необхідний для дослідження матеріал;

- здійснити аналіз виявлених дієприкметників;

- узагальнити результати проведеного аналізу і сформулювати висновки щодо особливостей творення зафіксованих дієприкметників.

Матеріал для дослідження дібрано шляхом суцільної вибірки із видання: Літопис Самовидця / Підг. тексту Я. І. Дзири. - Київ: Наукова думка, 1971. - 205 с. [2].

На ранніх етапах розвитку української мови в ній були представлені чотири різновиди дієприкметників: активні дієприкметники теперішнього часу, активні дієприкметники минулого часу, пасивні дієприкметники теперішнього часу, пасивні дієприкметники минулого часу [1, с. 265-268]. Згодом система цих форм змінювалася, й у сучасній українській літературній мові широко вживаними є лише пасивні дієприкметники минулого часу, інші фактично вийшли з ужитку [1, с. 341-349]. У мові обстеженої нами пам'ятки зафіксовано такі різновиди дієприкметників: активні дієприкметники теперішнього часу (найбільш широко виживаний різновид досліджуваних форм), пасивні дієприкметники минулого часу (також достатньо широко представлені), активні дієприкметники минулого часу (виявлено всього кілька форм). Пасивні дієприкметники теперішнього часу в мові літопису Самовидця, за нашими спостереженнями, відсутні.

Далі подаємо характеристику особливостей творення дієприкметників кожної із виявлених груп.

Активні дієприкметники теперішнього часу. Проаналізовані активні дієприкметники теперішнього часу утворені за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -яч-. Утворень із церковнослов'янськими формантами -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-) не виявлено. Це засвідчує, на нашу думку, близькість мови літопису до народнорозмовного мовлення.

Суфікси -уч-, -юч- у розглянутому матеріалі приєднувалися до основ теперішнього часу дієслів першої дієвідміни, -уч- до основ на твердий приголосний, -юч- до основ на м'який: воєвода кіевскій Шикевич, на той час будучій (79)*, сам и усі козаки при нему будучіе (90), людей ... при них будучих позволили зоставити (26), полковники со всею старшиною и козаками при них будучими (78), часто посилали до короля полского на тот час зостаючого Міхала з Вишневецких (98), до которого все військо зостаючее на Запорожжу пристало (92), людем ратним зостаючим на Україні (64), войска ... козацкіе, зостаючіе при тих войсках коронних (78), застал усі городи полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества (118), а Дорошенкового брата знаішли на передмістю криючогося и узяли в неволю на Москву (117), відомость о войсках за гетманом наступуючих (153).

Суфікс -яч- (форм із -ач- не виявлено) приєднувався до основ теперішнього часу дієслів другої дієвідміни: люде в осаді сидячіе видят, же трудно (93), так великое будовання церквей божіїх чотирьох, стоячих у самом городі зо всею оздобою (125), занялася церков Рождества Хрестова, стоячая в ринку близко комор крамних, в Стародубі (125).

Розглянуті активні дієприкметники теперішнього часу в обстеженій нами пам'ятці виконують атрибутивну функцію, виступають при цьому переважно в складі поширеного означення, вираженого дієприкметниковим зворотом, що засвідчують наведені вище приклади.

Пасивні дієприкметники минулого часу. Дієприкметники цієї групи утворені від інфінітивних основ переважно за допомогою суфіксів -н- (-нн-), -ен- (-енн-), в окремих формах зафіксований також суфікс -он-.

Суфікс -н- (-нн-) приєднувався до основ на а, -ен- (-енн-) - до основ на приголосні. Обидва форманти могли вживатися як з однією, так і з двома літерами н, хоч, за нашими спостереженнями, кількісно переважають форми без подвоєння: старшина будучи у дворі зачинені (106), и слободи на его имя закликано коло Богу спустошених містах (128), толко засліплені будучи подарками от старост и жидов арендарей (11), на той же виписанной згоді з послами королевскими отдано волость (142), ласкою его царского величества упевнени (90), а на том била воля гетманская, жебы або декретові досить чинил, албо каранній был (124), Ніжин зась и Чернігов и Переясловль міста попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в облаженю от козаков усего посполства (104), А в Переяславле Яким Сомченко наказним гетманом присланній был, которій одержался щире при его царскому величеству (88), а Сомко гетман меловался, любо радою необранній был (81), которіе были зоставлени от границ шведской, и прийшли без указу под город Москву (161), але и тот за свою зневагу, же отдал санжаки, розгніваній, оному помочи не дал (121), а полки отпущени до городов по смерти небожчика Обидовского (165), город азов его царское величество своїми людми осадил, и що зготованного през войну зараз направити росказал и церкви будовати (110), грамоті данній от короля его милости Владислава Четвертого (158), бо час немалій у Царигороді зоставал неспущенний (61).

У наз. в. множини дієприкметники аналізованої групи використовуються переважно в стягнених формах. Зрідка трапляються форми нестягнені: Киева уступити міют мехом, также забранніе річи в костелях (102).

Серед розглянутих пасивних дієприкметників минулого часу зафіксовано також кілька форм із суфіксом -он-, які з'явилися, очевидно, в результаті впливу польської мови: незлічонное множество бісурман пропало (139), тоест в околничого запрошоні Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами (89).

Дієприкметники цієї групи, як і попередньої, виконують переважно атрибутивну функцію, здебільшого у складі поширених означень, виражених дієприкметниковими зворотами (про що свідчать наведені приклади). Зрідка пасивні дієприкметники минулого часу є частинами присудків.

Активні дієприкметники минулого часу. Ця група дієприкметників у проаналізованому матеріалі представлена лише кількома формами, вони утворені за дапомогою суфікса -л-: присягліе бурмистрове, и райци свої уряди покидали и бороди (57), усіх умерлих так з склепов, яко из гробов виколивано и за місто вожко вивезено (114). Перший із наведених дієприслівників виконує атрибутивну функцію, другий є субстантивованим словом. дієприкметник літопис самовидець

Висновки

1) дієприкметники є достатньо широко вживаними формами в мові літопису Самовидця;

2) на відміну від нової української літературної мови, у мові обстеженої пам'ятки високочастотними є активні дієприкметники теперішнього часу, хоч відзначаємо, що активні дієприкметники минулого часу, які довгий час уживалися в українській мові, у літописі Самовидця, за нашими спостереженнями, відсутні;

3) синтаксичні функції дієприкметників у мові обстеженої пам'ятки загалом такі ж, як і в новій українській літературній мові, ці форми є переважно означеннями.

Бібліографія

1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови (нариси із словозміни та словотвору). - Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. - 416 с.

2. Літопис Самовидця / Підг. тексту Я. І. Дзири. - Київ: Наукова думка, 1971. - 205 с.

3. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. - Київ: Наша культура і наука, 2004. - 436 с.

4. Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Підручник. Київ: АртЕк, 2001. - 392 с.

Размещено на Allbest.ru