Самобутність творчості Сергія Жадана

У статті особливу увагу відведено розумінню терміну «постмодернізм», передумови виникнення, становлення та його ключових ознаках. Оглянуто творчість Сергія Жадана як одного з найбільш яскравих представників постмодернізму, естетичні засади та біографічні відомості з життя поета.

Ключові слова: постмодернізм, іронія, дадаїзм, сюрреалізм, теза, авторитет, хаос, проза, криза, універсальність, поезія.

Постмодерністська література є на сьогоднішній день найактуальнішою течією, оскільки демонструє відображення стану суспільства в його реальному виявленні. Крах ідей та ідеологій і є сутністю та ознакою періоду постмодерну, першою не за рахунком, а за важливістю. Адже вся попередня епоха, відмовившись від релігійного світогляду, замінила релігійне мислення «прогресивнішим» - ідеологічним, тобто основаним на ідеях тих або інших особистостей.

Творчі доробки Сергія Вікторовича Жадана є яскравим прикладом літератури постмодерну, втілюючи в собі реальне життя, з його буденними проблемами. Неможливо переоцінити дидактичний вплив творчості письменника з його філософським, хоча в той же час і неймовірно реалістичним баченням дійсності. Твори Сергія Вікторовича дуже багатогранні, як власне і сам письменник.

Відлік існування терміну «постмодернізм» зазвичай ведеться від 1960-70 років, коли він виникає в США та Західній Європі. Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму: безповоротності прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей. Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія.

В англійській мові розрізняється терміни «Postmodermsm» (власне постмодернізм) - для означення постмодернізму, як історичної епохи, що прийшла на зміну епосімодернізмута «Postmodermty» (постмодерність) - який використовується для означення проявів постмодернізму у соціальній та культурній сферах. Постмодернізм виник як відображення світу третьої чверті XX століття, що після двох світових воєн і наступного переділу світу й стрімкого розвитку технологій бачився хаотичним, позбавленим загальних моральних, етичних і естетичних, світоглядних координат, який не вкладається в рамки правил і обмежень культури модернізму.

У мистецтві попередниками постмодернізму вважаються дадіїзм та сюрреалізм. Дадаїзм, як реакція на Першу світову війну, відображав абсурд світу, вдаючись до колажу, використання готових предметів, які лише дещо дороблялися митцем, іронії. Яскравим представником дадаїстів був Марсель Дюшан. Сюрреалізм же проголошував очищення мислення від логіки, парадоскальність, автоматизм творчості, коли автор лише виражає підсвідоме чи позалюдське. постмодернізм жадан поет

Як мистецький напрям загалом постмодернізм окреслився в 1960-і у спробі адаптувати європейський культурний спадок до американських реалій того часу. В 1970-і він проявився в плюралізмі та еклектизмі, злитті культур. Однією з основних рис постмодерністського мистецтва оформлюється використання готових форм, незалежно від їх походження. Предметом мистецтва стає будь-яка річ, котру досить дещо змінити чи помістити в незвичайне середовище. Ключовим для мистецтва постмодернізму є не вироблення, а поєднання вже існуючого.

Прочитавши лекцію Лілії Лавринович (кандидату філологічних наук, доцента, викладачки факультету філології та журналістики у СНУ імені Лесі Українки) на тему «Який насправді український постмодернізм?», я збагатила себе дуже цікавою інформацію на рахунок цього. «Найважливіша теза для постмодерністів: «Світ - це текст». Стираються межі між реальністю і текстом. Існує один величезний текст, в якому є весь світ». Друга ознака літератури постмодернізму - це смерть автора. Велика роль надається читачу, який повинен сам відповісти на поставлені автором питання. Третю ознаку постмодернізму можна вбачити у грі: «Постмодерністська література - це гра. Все вже було сказано раніше. Єдине, що залишається, - грати з текстом».

Сучасне літературознавство супроводжується інтеграцією у створенні нової концепції світобачення ХХІ сторіччя. Вивчення літератури «перехідного періоду» потребує пильної уваги, бо саме цей період характеризується переосмисленням, руйнуванням певних штампів. «Хаос, який іде разом із руйнуванням старих систем світобачення й відображення, вводячи до депресії сучасників, дарує надію нового усвідомлення себе і світу. Межова свідомість тим і гарна, що вона «підводить підсумки» минулому й активно експериментує в пошуках нового».

Відчута потреба переосмислення світовідчуття сучасника на зламі тисячоліть призвела нас до провокативного та епатажного, дещо анархічного протесту Сергія Жадана в романі «Ворошиловград», у якому автор-художник кінематографічними засобами будує урбаністичний простір збентеженого, розгубленого сучасника на зламі тисячоліть. Цю абсурдність буття відчуло покоління дев`яностих, до якого належить і сам письменник. Найголовніша зміна у постмодернізмі відбувається з людиною, з індивідуумом та зі «стадом». Найсуттєвішим поняттям яке співвідноситься з людиною постмодерного часу це - криза. Криза особистості - це явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми. Саме такими є герої (Герман, Ольга «Ворошиловград»; Боб, Марат, Юра «Месопотамія») Сергія Жадана. Взагалі поняття кризових, межових, деформованих, деконструйованих ситуацій є характеристикою постмодернізму, саме ці поняття і визначають його. В цей час у людині відбувається злам на всіх рівнях: моральних, етичних, матеріальних, фізичних тощо. Сергій Жадана витворює вир кризовості життя персонажів, це може бути поясне тим, що майже всі Жаданівські герої, це «вихідці» з 1980-х та 1990-х років минулого століття, часу змін, криз, пошуків. У своїй книзі «Месопотамія» Сергій Жадан демонструє нам постмодерний уявлення про міський дискурс зі ретроспективно - метафоричним поглядом у добу IV ст. до н.е. Процес міфологізації оповіді на рівні зображення часу та простору відбувається на кількох рівнях: 1) накладання на реальну історію міфологічних сюжетів та архетипів (назва твору «Месопотамія», окремі її розділи «Фома», «Юра», «Матвій», міфічний образ рік Тигру та Євфрату, як життєдайне місце, і річка Стікс через яку відбувався перехід мертвих у царство Аїда, тобто ріки - межа світів; 2) ієрархієзація просторових образів (творення епосу міського дна, отже, вихід героя за межіпрофанного часу міста в сакральну міфологічну вічність; оповідання «Марат»);

Майже усі персонажі Сергія Жадана пізнають цю кризу чи то в дорозі, чи то в закритому, притаманному внутрішньому локативному відчуттю просторі. Отже, у поданих творах Сергій Жадан змальовує традиційний комплекс духовних потреб, які спровокували екзистенційну кризу особистості на прикладі головного героя твору (Германа чи Марата), промовисто репрезентували притаманні письменникам-екзистенціалістам мотиви - абсурду, свободи, вибору, відповідальності, відчуження, страху, складності міжлюдських стосунків та ставлення людини до світу, зневіри, розчарованості. Як феномени людського буття - це своєрідні категорії авторської свідомості, що показують, як розчавлений системою сучасник на межі тисячоліть став самотньою, роздвоєною і дезорієнтованою людиною.

Отже, С. Жадан міфологізує час і дає можливість своїм героям «видряпатися» з ситуацій радянського минулого в межах сучасного повсякденна. Його тексти націлені на віднаходження «іншого» способу віднаходження себе, способу обминання кризовості, способу не втрати людяності, способу бути просто людиною. Крізь призму інфантильності людину він вдається до способів її реінкарнації шляхом опозиційності часу, людей та цінностей.

На початку 2000-х років Сергій Жадан виступив як прозаїк, випустивши першу книгу «Біг Мак» - стильні, м'які і не досить сюжетні твори. Наступна книга зробила Сергія Жадана культовим письменником - «Депеш Мод» - то гостросюжетна, то антисюжетна пригода кількох молодий людей котрі шукають товариша по полях, гуртожитках і заводах, залізницях Східної України. В цьому творі поєднане цікаве написання з дотепним, неабияким почуттям гумору. Тематика - життя молоді у великому місці.

Образність С. Жадана це перш за все влучно вигадані та описані персонажі, як наприклад згадуваний в творі «Депеш Мод» Степан Галябарда, що став символом української «традиційної естради», досить оригінальні порівняння: «Ранкове радіо ніби пастух / для підлітків і жуків». Неможливо уявити літературну творчість С. Жадана без його характерної мови - специфічний ритм, з риторичними зворотами, повторами та перепитуваннями: «Чим цікавиться сучасне мистецтво ?». Неодмінна риса мови С. Жадана - лексична простота та насиченість розмовними виразами, через що його письмо переходить межі властиві літературній мові, не кажучи вже про чималі розбіжності з письменниками - традиціоналістами. Отже, Сергій Вікторович Жадан пройшов довгий шлях становлення себе, як письменника, встиг зайнятись і викладацькою діяльністю, поетичною творчістю, був членом музичного гурту, та прийшов все ж до того аби писати прозові твори. Звісно, поетичну та музичну творчість він не покинув, проте прозові твори мали на стільки оригінальний, та цікавий характер що захопили дуже велику кількість читацької аудиторії. І тепер ми знаємо Сергія Жадана, як прекрасного письменника-прозаїка.

Жадан, на мою думку, один з найбільш універсальних поетів нашого покоління. Заглиблюючись у всі ці складні механізми сучасної української літератури, виникає враження, що просто добре писати і не бути при цьому улюбленцем якогось одного табору (що означатиме - автоматично стати небажаним для іншого) - просто неможливо. Власне, десь так і є. Проте завжди є винятки з правил. Таким позитивним винятком є якраз письменник Сергій Жадан.

Не раз я замислювалася, чому саме він є цією золотою серединою нашої літератури. Кожного разу читаючи його вірші, я частково отримувала відповіді на ці свої запитання. Його поезія, проза, музика, кожному вдається знайти щось собі до вподоби. Поезія Сергія Жадана дуже сучасна, що подобається молодим авторам, але водночас зазвичай римована, що заспокоює традиційні душі старшого літературного покоління.

Перечитавши безліч інтерв'ю Сергія Жадана, можу сказати те, що це саме та людина, про яку, здається, ти читаєш, пізнаєш, цікавишся внутрішнім світом, його думками з того чи іншого приводу, але чим більше намагаєшся дізнатись, тим більше розумієш, що взнати все - насправді абсолютно неможливо, адже кожного дня виходить якась новина. Але, я гадаю, що може саме в цьому весь смак.

Бібліографія

1. Жадан С. Ворошиловград: / С. В. Жадан. - Харків: Фоліо, 2012. - 442 с.

2. Жадан С. Месопотамія: збірка оповідань і віршів / Сергій Жадан;

3. Ковалів Ю. Історія української літератури кінець ХіХ - поч. ХХІ ст. Том другий. У пошуках іманентного сенсу/ Юрій Ковалів. - Академія. - Київ, 2013. - 624с.

4. Депеш Мод: роман / С.В. Жадан; післямова П.А. Загребельного. - Харків: Фоліо, 2011. - 229 с. (Графіті)

5. https: иклуікіребіа.огд мікі Постмодернізм

6. http://avtuгa.com.ua/book/349/гevіews/

7. https://www.pravda.com.Ua/articles/2004/10/2/3002911/

Размещено на Allbest.ru