Функціональне навантаження колористичних ад’єктивів у романі Макса Кідрука "Де немає Бога"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціональне навантаження колористичних ад'єктивів у романі Макса Кідрука «Де немає Бога»

Ані Хачатрян

студентка І курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету філології та журналістики)

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент

Гуцул Л.І.

Анотація

колірний номінація роман лексема

У статті охарактеризовано функціонально-стилістичні особливості вживання колірних номінацій у романі Макса Кідрука «Де немає Бога». Зроблено спробу простежити використання колористичних лексем: чорний, білий, темний, блідий, зелений, блакитний. З'ясовано наявність лексем на позначення кольорів, виражених як у прямому, так і в переносному значенні. Виявлено, що в мові письменника кольоративи часто виражені складними словами, які здатні позначати різноманітну гаму кольорів та їх відтінків.

Ключові слова: семантика, лексема, колористичний ад'єктив, кольоратив, кольоролексика, ідіостиль, пряме і переносне значення.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження полягає в тому, що на сьогодні не вивчено кольоросвіту одного із найпопулярніших сучасних українських письменників Макса Кідрука, не подано функціонально-стилістичного аналізу основних його творів, не проаналізовано особливості колірної гами.

Предмет дослідження - семантичне та образне наповнення кольоролексики М. Кідрука, оскільки вживання того чи того кольору не лише відтворює ідеологію автора, а й налаштовує читача на певне емоційне сприйняття.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблему лексем на позначення кольорів лінгвісти вивчали в різних аспектах. З'явилася значна кількість мовознавчих студій українських та зарубіжних учених, присвячених аналізу лексики на позначення кольору на матеріалі різних мов, у яких, зокрема, висвітлюється семантична структура назв кольорів сучасної української мови (О.М. Дзівак, А.П. Критенко, А.П. Кириченко), семантичні поля назв кольорів (В.А. Московіч, Н.Ф. Пелєвіна), історія кольоропозначень (Н.Б. Бахіліна, М.А. Суровцева, Г.М. Яворська) та ін. Проблема семантики кольороназв та їхньої естетичної значущості в художньому тексті постійно перебуває в полі зору науковців (І.М. Бабій, Л.О. Пустовіт, В.В. Дятчук).

Такі лінгвісти, як В.В. Дятчук, Л.О. Пустовіт, Т.В. Ковальова, Г.А. Губарева, І.М. Бабій досліджували проблему семантики кольоративів та естетичну значущість цієї лексики в художніх текстах. Крім того, кольороназви цікавлять мовознавців, які вивчають історичну та описову лексикологію (М.І. Чікало, Н.Б. Бахіліна, М.Ф. Мур'янов), психолінгвістику (Т.В. Ковальова, Л.А. Лисиченко, Р.М. Фрумкіна), порівняльне мовознавство (Н.Ф. Пелевіна, О.В. Коваль-Костинська), етнолінгвістику (Г.М. Яворська).

В українському мовознавстві назви кольорів проаналізовано насамперед у зв'язку з вивченням ідіостилів Т.Г. Шевченка, О.Ю. Кобилянської, І.Я. Франка, І.Ф. Драча, Л.В. Костенко, Тодося Осьмачки, І.П. Багряного, В.С. Стуса, М.Ф. Рильського, О. Олеся, В.М. Сосюри та ін. Л.К. Гливінська здійснила аналіз семантичного наповнення кольорів у мові творів М.С. Вінграновського, Л.О. Супрун - О. Гончара, П.А. Загребельного, М.А. Стельмаха, О.І. Хом'як - В.О. Шевчука, Р.І. Іваничука, В.Г. Дрозда.

Мета статті

Мета статті - дослідження функціональних особливостей лексем на позначення кольорових понять у творі Макса Кідрука «Де немає Бога». Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) виявити основний та додатковий смисл у лексемах на позначення кольору в аналізованому романі; 2) визначити прямі й переносні значення; 3) встановити роль вживання колористичних ад'єктивів у художньому творі письменника.

У запропонованому дослідженні зроблено спробу заглибитися у світорозуміння ідіостилю Макса Кідрука, репрезентуючи його мовний світ за допомогою кольорової гами.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

У сучасній українській мові характеристика лексики на позначення кольорів предметів та явищ дійсності здійснюється через розгалужену систему кольоропозначень, що чітко окреслені в групу прикметників, які позначають кольори. Лексеми на позначення кольору утворюють кількісно і якісно розвинену лексико-семантичну групу в українській мові, характеризуються багатомірною стильовою активністю в художньому тексті та слугують змістовним образним засобом.

У художніх текстах лексика на позначення кольору може вживатися як у прямому, так і в переносному значенні. Ці функціональні особливості кольороназв спричинені естетичною спрямованістю художніх текстів. Такі лексеми мають на меті не тільки інформувати людину про щось, але й викликати певні переживання, почуття та емоції. „Розмаїття виконуваних кольоративами функцій охоплює зображення картин природи, створення образів персонажів, акцентування на їхніх почуттях та емоціях, вираження власного ставлення автора до свого персонажа чи оцінки йому іншими героями. Таким чином, кольоропис доповнює модальність художнього тексту, сприяючи розкриттю теми та інтерпретації авторської концепції” [3, с. 26].

Колір є однією з найдавніших реальностей людського буття, складним явищем, пізнання якого було тривалим процесом. Відомий український мовознавець колірної лексики А.П. Критенко визначив свою класифікацію, за якою поділяє кольороназви української мови на основні та другорядні. Основними є кольороназви пізнішого походження, що становлять ядро всієї лексико-семантичної групи кольоративів. До основних належать сім семантично незалежних назв, які позначають безвідтінкові кольори: білий, чорний, червоний, синій, голубий, жовтий, зелений. Другорядними є назви відтінків основного тону, що вказують на інтенсивність кольору, на колірну ознаку, змішування кольорів, якої набув предмет чи явище у результаті якоїсь дії чи процесу (сіруватий, блідо-жовтий, темно-синій, блідий та ін.). Крім того, до них можна віднести кольороназви, що утворилися від інших тематичних груп (кавовий, бузковий). Дослідник вказує, що „у семантичній класифікації назв кольорів сучасної української мови окреме місце посідає група таких своєрідних назв, як: світлий, ясний, блискучий, осяйний, темний, тьмяний, смуглявий, загорілий, засмаглий, брудний... ” [5, с. 99].

Для ідіостилю Макса Кідрука властиві розлогі описи, насамперед, людини, її життя. Саме в таких описах міститься найвагоміша частина кольороназв.

Лексема чорний у творі Кідрука використовується і в прямому, і в переносному значенні. Письменник використовує ад'єктив чорний у прямому значенні для характеристики:

Одягу, наприклад: „ Чорну сорочку незнайомця увінчував комірець-стійка... ” [4, с. 29]; „ Один із них худорлявий хлопчина в чорній бейсболці із пласким козирком - відколовся від інших, підбіг до вікна VIP-зали та притулився до шибки просто навпроти дивана, на якому сидів Лоуренс” [4, с. 90].

Портрету, наприклад: „ Чорнявий стюард, коли це почув, подумав, що безмежно здивується, якщо пасажирка встигне на свій рейс, однак засмучувати її не став, натомість трафаретним голосом пояснив” [4, с. 24]; „ ... до прозорих розсувних дверей термінала підрулював автобус-гармошка з написом «Dubai Airports» на тонованих вікнах, а чорнявий працівник, який кілька хвилин тому спілкувався з нею за стійкою, прибирав натяжну стрічку, що перекривала шлях до виходу” [4, с. 29].

Тваринного світу, наприклад: „ То було щеня - крихітне чорне цуценятко відчайдушно намагалося звестися на ноги серед автомобілів, які, не гальмуючи, мчали повз” [4, с. 131].

Природних явищ. Лексема чорний уживається зі значенням темряви: „Під текстом ішли два відео, на яких було видно стовпи чорного диму над териконом” [4, с. 59].

Топонімічних назв. Епітет чорний уживається в основі топонімічної назви: „ У липні 2015-го він літав на відпочинок до Туреччини й у повітрі над Чорним морем спробував уявити, що відбувалося в салоні рейсуMH 17під час катастрофи” [4, с. 64].

Расової приналежності. Наприклад: „Щойно думки про чорношкірого корнера скочили в голову, Лоуренс уже не мав снаги їх позбутися” [4, с. 148]; „Ну гаразд, чорношкірому якимось дивом вдалося потрапити до «Тигрів Західної Алабами», але про що він думав, коли поперся на драфт?” [4, с. 87].

У письменника прикметник чорний вживається з усталеним переносним значенням «важкий, безрадісний, безпросвітний» [7, с. 352]: „Мовчанка скувала їх густим чорним желе” [4, с. 118]. На цьому прикладі чорний колір наштовхує читача на очікування великої біди чи горя.

Лексема чорний у романі вживається зі значенням болю: „Перед очима Єгора застрибали чорні мушки” [4, с. 195]. У цьому реченні чорні мушки викликають помутніння в очах в одного з головних героїв.

Письменник часто користується назвами кольорів, що визначають їхню ступінь насиченості та інтенсивності, не називаючи конкретної колірної якості. До них відносимо такі назви: темний, ясний, світлий, блідий.

У романі прикметник темний є синонімом до лексеми чорний. Можемо стверджувати, що кольоративи із семантикою чорного в романі тяжіють до традиційного використання: ними позначено колір волосся, очей, предметів: „Стружка, з кучерявим волоссям кольору темної міді... ” [4, с. 55]; „Спідлоба зиркнув на Брендона, що стояв навпроти: бездонно темні очі, губи стиснуті так, наче корнер набрав до рота води та боїться її розхлюпати” [4, с. 167]; „Самі крісла мали фантастичний вигляд: високі, оздоблені темним деревом і всіяні безліччю кнопок незрозумілого призначення” [4, с. 105]. Незамінним є темний колір при передачі негативних емоцій (тривоги, відчаю, сумного настрою): „Ши Сюньчжао залишався незворушним, ніби нічого й не сталося, і старий швед відчув, як у грудях темною хвилею здіймається роздратування” [4, с. 12]. Лексема темного кольору називає расову приналежність, колір шкіри: „Несподівано перед Лоуренсом вигулькнула худорлява темношкіра журналістка з хіпуватим оператором за спиною” [4, с. 174]. Під час аналізу роману цей кольоратив зустрічається із значенням того, що один з героїв є новеньким, важко зрозумілим, підозрілим, він викликає недовір'я: „ Темна конячка, проте я сумніваюся, що в нас виникнуть проблеми” [4, с. 151].

Кольоратив білий у прямому значенні в тексті використовується для характеристики кольору одягу: „Потому розстібнула джинси й дістала з-під білих бавовняних сліпів два товстіші валики, за ними ще два зовсім маленькі, завтовшки з указівний палець - дістала зі шкарпеток” [4, с. 46]; „Через хвилину до Лоуренса наблизилася дівчина в довгій синій спідниці, синьому жакеті зі значком у вигляді орла з розкинутими крилами на лацкані та білому хіджабі” [4, с. 94]. Колір літака вживається з найменуванням білосніжний: „Білосніжний «Boeing 777» компанії «Altair Air», чиї широко розкинуті крила півгодини тому почистили від намерзлої за ніч кірки й обробили спеціальним розчином проти обледеніння, повільно засипало снігом” [4, с. 7]. Для позначення кольору шкіри, волосся, взагалі, зовнішності М. Кідрук вживає найменування білий та білявий'. „... кілька високих білявих дівчат у спортивних куртках із написами «SVERIGE[П]» молодий чоловік у діловому костюмі з перекинутим через плече рюкзаком і велетенськими навушниками на голові... ' полковник Джонатан Ґрейс із пелюшок привчав сина, що за Конституцією всі, певна річ, рівні, проте білий усе ж трохи рівніший за чорного, тобто просто не може програти. ” [4, с. 86].

Макс Кідрук використовує семантичну структуру колористичних прикметників для створення контрасту, протиставлення чорний-білий: „ Чорну сорочку незнайомця увінчував комірець-стійка із жорсткою вставкою білого кольору” [4, с. 29].

Із непрямим значенням кольоратив блідий позначає сильні негативні емоції, характеризує портретні описи обличчя у значенні «без рум'янця; позбавлений природнього кольору» [7, с. 201]: „Обличчя квотербека було блідим ” [4, с. 168].

Традиційними та усталеним відзначаються прикметники на позначення синього, блакитного кольорів. Прикметник блакитний автор вживає для портретної характеристики і для характеристики одягу в контексті з прямим значенням: „Ті очі здавалися якимись надлюдськими: блакитні... ” [4, с. 55]; „Несподівано за стільцем, на якому сиділа арабка, з 'явився молодий чоловік у вим'ятій блакитній сорочці” [4, с. 41].

Кольороназва затуманений означає: позбавлений яскравості погляд, мутний, потьмарений. Наприклад: „Невдовзі екран згас, а жінка продовжувала тупитися в нього затуманеним поглядом, жуючи нижню губу та не помічаючи як сльози скрапують на захисну плівку ” [4, с. 96].

Лексема зелений у романі «Де немає Бога» письменник вдало використовує в контексті із значенням «недосвідчений, який не має життєвого досвіду» [7, с. 553]: „Він зовсім зелений. Він не встигає за мною” [4, с. 154].

Важливо зазначити, що „колір часто може виражатися складними словами, які здатні позначати широку гаму кольорів та їх відтінків” [1, с. 8]. Вживання складних кольороназв зумовлене естетичними настановами того чи іншого автора, особливостями художнього мислення, ідейним спрямуванням твору [6, с. 41].

Проаналізувавши декілька досліджень, можна виділити основні структурно-семантичні групи, які простежуються в романі. Наприклад, складні слова, що поєднують основи двох назв кольорів і позначають колір очей з відтінком: „Лоуренс лише на мить, по суті, ненароком зчепився з квотербеком очима, після чого миттю відвернувся, побачивши в сіро-зелених райдужках темне віддзеркалення власного страху” [4, с. 165]; „Сіро-зелені очі Джареда хижо спалахнули” [4, с. 154].

Письменник використовує у романі складні ад'єктиви, що мають емоційне забарвлення і підсилюють позначення кольору, деталізують його, викликають певну емоцію. Наприклад, ад'єктив ядучо-зелений, що позначає колір одягу, викликає у читача негативну емоцію і неприємно діє на зір: „Обхопивши підборіддя долонями, дивився, як працівники в ядучо-зелених жилетах завершують монтувати подіум” [4, с. 173].

У художній мові роману зустрічаються складні назви, що виражають ступінь яскравості, насиченості, інтенсивності кольору, для передачі якого М. Кідрук використовує компоненти брудно-, яскраво-, світло-, наприклад: „Із висоти одинадцяти кілометрів розсічені зигзагуватими ущелинами зубчасті пасма нагадували зашкарублу, вкриту брудно-білими шрамами шкіру велетенського доісторичного чудовиська” [4, с. 179]; „Ті очі здавалися якимись надлюдськими: блакитні, смарагдові, сірі та бурштинові вкраплення змішалися на яскраво-жовтому тлі” [4, с. 55]; „Артем розлив світло-бурштиновий напій, підсунув один келих батькові” [4, с. 115]. Насиченість визначає силу вираження колірного тону. Для передачі малонасиченості, неяскравості, слабозабарвленості письменник використовує компоненти блідо-, темно-, наприклад: „Очі - дві блідо-зелені крижинки - розширилися” [4, с. 83]; „На ній була темно-зелена з червоними вкрапленнями сукня і легка бірюзова кофта” [4, с. 100]. Слова із компонентом мутно- вказують на блідість, відсутність блиску, тьмяність: „Відклавши записник, Клаус Волкенхорст відхилився на спинку крісла та втупився у мутно-білу стелю салону” [4, с. 142].

Висновки

Таким чином, колористичні ад'єктиви займають значне місце в художній мові М. Кідрука. Вони вживаються в контексті як у прямому, так і в переносному значенні. Найчастіше використовується пряме значення для позначення кольору одягу (чорні штани, білі сліпи) та портретної характеристики (блакитні очі, чорнявий стюард). А в переносному значенні письменник вживає кольоративи для зображення негативних емоцій, важкого стану, досвіду героїв, очікування біди, тривоги, для характеристики чогось підозрілого. Тому можна стверджувати, що кольороназви в переносному значенні в письменника більшою мірою викликають негативне забарвлення. Складні слова на позначення кольору регулярно вживаються в мові автора із прямим значенням для відображення насиченості, яскравості, слабозабарвленості, інтенсивності кольорів (темно-зелена, яскраво-жовтий).

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні синонімії, антонімії та омонімії в межах категорії кольору, у характеристиці тенденції уживання кольороназв на основі інших творів письменника, в аналізі морфологічних, формально-граматичних структурних особливостей колористичної лексики. Також варто звернути увагу на глибоку психологію кольорів у творах Макса Кідрука, щоб збагнути мовну палітру феномену кольору.

Бібліографія

1. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мов (на матеріалі малої прози В. Стефаника, М. Коцюбинського, М. Хвильового): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. Київ., 1997. 23 с.

2. Гуцул Л.І. Функціональне навантаження колористичних ад'єктивів «білий» та «сірий» у прозі В. Винниченка. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер. Філологічні науки. 2010. Вип. 92. С. 306-315.

Размещено на Allbest.ru