Шевченкознавство в сучасній Японії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО В СУЧАСНІЙ ЯПОНІЇ

І. Бондаренко, д-р філол. наук, проф., Ю. Кузьменко, канд. філол. наук, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Досліджено витоки, етапи становлення та сучасний стан шевченкознавчих студій у Японії. Особливу увагу приділено діяльності та працям визначних японських дослідників і перекладачів поетичної спадщини Великого Кобзаря. Проаналізовано перекладні збірки поезій Тараса Шевченка японською мовою.

Ключові слова: шевченкознавчі студії, японські україністи, японські переклади української поезії, японська шевченкіана

И. Бондаренко, д-р филол. наук, проф., Ю. Кузьменко, канд. филол. наук, ассист. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

ШЕВЧЕНКОВЕДЕНИЕ В СОВРЕМЕННОЙ ЯПОНИИ

Рассматриваются истоки, этапы становления и современное состояние шевченковедения в Японии. Особое внимание уделяется деятельности и работам выдающихся японских исследователей и переводчиков поэтического наследия Великого Кобзаря. Анализируются сборники поэзии Тараса Шевченко на японском языке.

Ключевые слова: шевченковедение, японские украинисты, японские переводы украинской поэзии, японская шевченкиана.

Із давніх-давен поетичне слово було невід'ємною частиною японської та української культур. Перші писемні пам'ятки японської літератури "Записи давніх діянь"(ЊГЋ–‹L-"712) та "Аннали Японії"(“ъ–{Џ‘ ‹I-"Ніхоншьокі" 720) містили 112 і 128 пісень, відповідно. А вже в другій половині VIII ст. були укладені перші поетичні антології "Милі вітри поезії"(ње•—‘”- "Кайфусо", 751)у жанрі китайськомовних віршів канші (ЉїЋЌЃjі "Збірка міріад листків"(–њ—tЏW-"Манйошю", 759), яка містила значний пласт фольклорного матеріалу. Поезія, що увійшла до цих пам'яток, була і залишається безцінним джерелом для розуміння культури, укладу життя та світовідчуття давніх японців. Українська поетична традиція також сягає корінням сивої давнини, про що свідчить багатий фольклорний матеріал, епічні пісні з першого визначного літопису Київської Русі "Повість минулих літ" (XI - початок XII ст.), козацькі думи тощо. Японці та українці плекали любов і повагу до поезії протягом усієї своєї історії, підтвердженням чого є ціла плеяда талановитих поетів. Наприклад, у Японії загальновідомими є імена Суґавари Мічідзане (845-903), Кі-но Цураюкі (866-945 або 946), Сайґьо (1118-1190), Мацуо Башьо (1644-1694), Йоси Бусона (1716-1784), Кобаяшіїсси (1763-1827), Масаоки Шікі (1867-1902), Ішікави Такубоку (1886-1912), Йосано Акіко (1878-1942) тощо, а в Україні - Тараса Шевченка (1814-1861), Івана Франка (1856-1916), Лесі Українки (1871-1913) та багатьох інших.

Перші переклади японської поезії українською мовою, як і творів українських поетів японською почали з'являтися тільки на початку ХХ ст., що було зумовлено тривалою відсутністю культурного діалогу між двома народами. Наприклад, перші спроби українців ознайомитися з мовою та культурою Японії датуються 60-ми рр. ХІХ ст. [5, c. 344], а перші українознавчі праці японських дослідників побачили світ аж на початку ХХ ст. [10, c. 7]. Це супроводжувалося браком висококваліфікованих фахівців-перекладачів як в Японії, так і в Україні, а також дефіцитом навчальних ресурсів €к підручників і двомовних словників. І якщо зараз японська література рясно представлена в українських перекладах І. Бондаренка, Н. Баликової, І. Дзюба, О. Забуранної, М. Федоришина тощо, українські художні твори залишаються малодоступними для сучасних японців. Серед нечисленних перекладів української літератури японською мовою можна згадати такі праці, як "Український казковий епос японською мовою" О. Асадчих, І. Дзюба і Х. Катаоки (2014), "Збірку сучасних українських оповідань" О. Хоменко та Ецуко Фуджії (2005) і переклади окремих поетичних творів Т.Шевченка, Д Франка, Лесі Українки і П. Тичини. Саме творчість Тараса Шевченка удостоєна найбільшої уваги серед японських перекладачів, стала орієнтиром для знайомства японців із українською культурою в цілому, і літературою зокрема.

Уперше про життєвий і творчий шлях українського поета японці дізнались завдяки перекладам книг данського літературознавця Г. Брандеса "Російські враження" (1888) і російського революціонера П. Кропоткіна "Ідеали та дійсність у російській літературі" (1905), а також праці японського дослідника Ацуші Танаки "Ідейні напрямки в російській літературі" (1917) [5, с. 376]. Ці джерела містили загальну інформацію про Тараса Шевченка.

Перший переклад віршів Кобзаря японською мовою був представлений в "Українсько-ніппонському словнику", укладеному двома українськими емігрантами Анатолієм Дібровою та Василем Одинцем і виданому в 1944 р. у Харбіні, який на той час контролювався Японією. У довоєнні часи на Далекому Сході сформувалася численна українська громада, що отримала назву "Зелений клин" або "Закитайщина". Японська військова адміністрація Харбіна чудово розуміла, наскільки важливо здобути підтримку місцевого українського населення та налагодити гарні стосунки з керівниками органів місцевого самоврядування українських емігрантів, а тому профінансувала видання словника накладом 1 тис. примірників [4, с. 26].

Словник складався із 267 стор. і містив близько 11 000 ключових українських слів із поясненням російською мовою та японським перекладом. Переклад був здійснений Василем Одинцем, а за упорядкування українсько-російського тексту, українську транскрипцію японських слів, вступ ("Коротенький нарис з українознавства"), видавницьку та коректорську роботу відповідав Анатолій Діброва. Як зазначалось у передмові до словника, "складаючи оцей перший Українсько-Ніппонський Словник, автори мали за мету покласти перший внесок у справу полегшення культурного взаємопорозуміння між народами Ніппонським та Українським" [3]. Серед країнознавчої лексики, представленої більше ніж 100 одиницями, зазначаються імена та прізвища відомих історичних осіб і діячів української культури, зокрема й Тараса Шевченка. В словниковій статті під назвою "Шевченківський заповіт" міститься оригінал однойменного вірша Кобзаря та його перший переклад японською мовою, а в статті "Шевченко Тарас" подано об'єктивну інформацію про життєвий і творчий шлях поета (орфографію оригіналу збережено. - І.Б., Ю.К.): "Шевченко Тарас - Великий український поет і маляр. Народився в родині кріпака 25 лютого (по старому календарю) 1814 р., а помер 10 березня 1861 р. Завдяки своєму природньому хисту та розуму звернув на себе увагу тогочасної розумової інтеліґенції і був викуплений на волю за 2500 карбованців, коли йому було 24 роки. Закінчив Петербурзьку Художню Академію. Написав багато поетичних творів, які зібрані у книжці під назвою Кобзар". Найбільш знані його твори: "Гайдамаки”, що малюють національно- визвольний рух Українського народу; "Катерина”; "Великий Льох"; "Наймичка" та багато інших.

Усі твори Тараса Шевченка пронизані закликом до змагань за відродження української національно- державної незалежності. За свої заклики до боротьби проти чужоземного гніту Тарас Шевченко був засланий до Середньої Азії на 10 років з забороною писати та малювати.

Український народ глибоко шанує пам'ять Тараса Шевченка і вважає його своїм пророком-мучеником за всенаціональну українську ідею, а твори Шевченкові "Кобзар" є невід'ємною книжкою у кожній українській родині. Книжку "Кобзар " нерідко кладуть, як дорогоцінність, в домовину померлим своїм близьким.

На могилу Шевченка, яка є над Дніпром біля Каніва (що недалеко від Київа), Українці ідуть з усієї України, як мусульмани до Мекки, щоб побачити землю, в якій Шевченкова домовина та щоб їй вклонитися" [5, с. 383-384].

До того ж, у вступній частині статті "Шевченківський заповіт" міститься таке пояснення: "Написаний великим українським національним поетом Тарасом Шевченком 25 грудня 1845 р. в Переяславі. Заповіт переложено на музику, і він для всіх наступних поколінь був і є закликом до боротьби за здійснення ідеалів Української нації. Заповіт є другим українським національним гімном" [5, с. 383-384].

Вищезгадане видання є не тільки лексикографічною пам'яткою, але й цінним лінгвокраїнознавчим джерелом, завдяки якому японці змогли відкрити для себе українську культуру, ознайомитися з її неповторними реаліями та дізнатись про незламного Кобзаря. Проте із захопленням Харбіна радянськими військами весь наклад цього видання було спалено в друкарні, а його укладачів заарештовано. У світі ж залишилось тільки 6 примірників, один із яких потрапив з Америки до Японії на початку 90-х рр. ХХ ст. завдяки зусиллям японського історика-україніста Кадзуо Накая.

Ізкінця20-хрр.ХХст.значнурольупопуляризації Тарасового слова в Японії відіграв громадський діяч і поет Тейсуке Шібуя (1905-1988). У 1926 р. японець видав збірку "Крику полі"(–м—З‚Й‹©‚Ф-"Нора ні сакебу") з присвятою Кобзареві, сповненою слів пошани та захопленого ставлення до українського поета. Пізніше, у 1989 р. Шібуя згадував: "Життя Шевченка - вихідця з покріпачених селян, його ідейна діяльність, так само, як і його чисте високе мистецтво, пронизане революцйним духом, справили на мене глибоке враження" [9, с.122].Відкритість до революційних ідей Шевченка, на думку відомого японського україніста та перекладача, професора Такаюкі Мураї, можна пояснити тим, що для цього "…існували об'єктивні сприятливі умови. Обидва поети були представниками пригнобленого класу: перший народився в родині бідних орендарів, другий - у родині безправних кріпосних, а тому умови їх життя багато в чому були схожі" [7].

Друге видання зазначеної збірки, яке побачило світ у 1964 р., також було присвячене Кобзареві: "Борючись за розкріпачення навіть протягом 1ЃZ років заслання, поет-кріпак із України писав вірші і малював. Відзначаючи пам'ять Тараса Шевченка з нагоди 150-річчя його народження, йому і його братам у Японії я знову присвячую цю збірку скромних віршів" [8, с. 40].

І в подальшому Шібуя, як один із керівників селянського руху в Японії XX ст., активний член літературного об'єднання "Література нової Японії "(ђV –{•¶Љw‰п-"Шін-ніхон бунґаку-кай", 1945-2005) і співзасновник "Товариства японської селянської літератури"(–{”_–Ї•¶Љw‰п-"Ніхон номін бунґаку-кай", 1955), неодноразово згадував Кобзаря та його вирішальний вплив на власний життєвий і творчий шлях. Зокрема, в есе "Моя зустріч з Шевченком"1987 р. поет зазначав: "Я - японський селянин, пройнявся глибоким співчуттям та шаною до Шевченка тому, що його життя навдивовижу нагадувало моє особисте. Мені здавалося, що соціальне середовище, класи, ідеологія, які формували мою особистість, були б близькі й зрозумілі йому" [2, с.12].

Гуманістична спадщина українського поета надихала Шібую під час його активної участі в русі за демократичну літературу повоєнної Японії: "Мене приваблює не лише життєвий подвиг цього поета, але й те, що його ідеали та вчинки засвідчують, як людина, що уособлює свій народ, органічно поєднує в собі й висловлює в своїх творах думки та поривання інших людей. Вся його поезія - це творчість, зіткана з почуттів, із живих відчуттів, що ними сповнені непоборні душі його пригноблених та нескорених земляків. Неприборкана енергія поета-борця за демократичні ідеали, могутні відлуння його безсмертної поезії і сьогодні хвилюють нас своїм свіжим диханням" [2, с.12].

За сприяння Шібуї в 1962 р. у Токіо було створено "Японське товариство вивчення Шевченка"(–{ѓVѓFѓt ѓ`ѓFѓ“ѓRЊ¤‹†‰п €к''Ніхон Шефученко кенкюкай"), яке займалося дослідженням поетичної спадщини Кобзаря, перекладами його творів, організацією та проведенням низки культурно-просвітницьких заходів із нагоди 150- річчя з дня народження поета: наукової конференції, зустрічей із читачами, запрошення до Японії делегації українських письменників, в складі якої країну відвідав Олесь Гончар (1918-1995).

У 1964 р. спільно з іншими славістами (Шьосуке Комацу, Такаюкі Мураї, Ґачіро Тадзава)Шібуя випустив першу ювілейну збірку творів Тараса Шевченка "Як помру"(Ћ„‚ЄЋЂ‚с‚Ѕ‚з €к” Ватакуші ґа шіндара "), що була удостоєна численних рецензій, статей і відгуків на сторінках спеціальних і періодичних видань Японії (напр., газети: "Ніхон докушьо шінбун" /17.08.1964/ - "Відлуння пісень поета. Книга віршів Т.Шевченка, укладена Т.Шібуя"; "Майнічі" /01.09.1964/ - "З'явилася у світ книга віршів Т.Шевченка"; "Акахата" /05.09.1964/ €к"Книга віршів Т.Шевченка - "Як умру..."; "Докушьо-но томо" /10.09.1964/ -- "Обурення проти поміщиків та кріпосництва. Книга віршів Т.Шевченка, укладена Т.Ш?‘ь"ЃGа також літературний журнал "Бунка хьорон" /№10,1964/ - "Книга віршів Т.Шевченка, укладена Т.Шібуя" [5, с. 379]). До збірки було включено 26 поетичних творів Кобзаря, написаних у період між 1839 і 1861 рр. Читачі високо оцінили як самі твори, так і їх майстерний переклад, здійснений із російськомовних підрядників.

У квітні 1987 р. до Шібуї та його колеги Такаюк і Мураї завітав радянський сходознавець Кім Рехо (1928-2017), який розповів про київську експозицію "Світова слава Тараса Шевченка" в державному музеї Т.Г.Шевченка, де був представлений і японський куточок. На прохання своїх українських колег учений запропонував Шібуї допомогти музею матеріалами, пов'язаними із вивченням творчості Кобзаря в Японії. До того ж, під час цієї зустрічі мова зайшла про урочистості з нагоди святкування 175-річчя з дня народження українського поета, які було заплановано на наступний рік. Саме це спонукало Шібуюта Мураї реалізувати їх давню мрію -- ”підготувати й видати до ювілею нову книгу віршів Шевченка в перекладах японською мовою" [2, с.14]. Перекладачі підійшли до справи відповідально і в 1988 р. опублікували "Збірку віршів Шевченка"(ѓVѓFѓtѓ` ѓFѓ“ѓRЋЌЏW-"Шефученко-шішю"). За словами ШiбуїЃC робота полягала не в простій передачі оригінального тексту японською мовою. Ми шліфували строфу за строфою, рядок за рядком, слово за словом, аби сповна донести до японського читача полум'яний дух поезії Кобзаря. Працюючи над книгою, знову й знову відкривали для себе глибини думки та почуття, явлені в прекрасних віршах та поемах його великої книги" [2, с.14]. Ця збірка містила докладну біографічну довідку та хронологічну таблицю головних подій у житті українського митця, а також перші повні переклади японською мовою поем "Гайдамаки", "Катерина", "Наймичка", віршів "Перебендя", "Тополя", "Заповіт", поетичного циклу "В казематі" ("Згадайте, братія моя...") тощо, здійснені з російськомовних підрядників. У додатках до цієї збірки була представлена стаття Шібуя "Моя зустріч з Шевченком" (с. 341-347), нарис Івана Драча "Син волі" (с. 348-364) і три статті Такаюкі Мураї: "Життя і мистецтво Шевченка"(с.325-- 340), "Тейсуке иібуя і Тарас Шевченко" (с. 365-406), "Початок японо-українських літературних зв'язків €к Великий Кобзар і послідовник його вчення Тейсуке ібуя" (с. kXXVI).

Цю останню працю Шібуя довів до кінця, попри тяжку хворобу. Як повідомляла японська преса, коли поета привезли на урочисту церемонію вручення Україні в дар щойно надрукованого японсько-мовного "Кобзаря", він вже був на інвалідному візку та з крапельницею [2, с. 21].

Рис.1.Укладачі першої та другої ювілейних збірок поезії Тараса Шевченка в Японії

Третя збірка віршів Шевченка японською мовою побачила світ у 1993 р. завдяки наполегливій праці та зусиллям відомої україністки, перекладачки, кандидата філологічних наук, доцента жіночого коледжу Аояма (преф. Чіба) Ецуко Фуджії (Ецуко Нііґата).Вона є авторкою низки публікацій із історії української літератури та культури, а також входить до складу президії Асоціації україністів Японії з 1994 р. Фуджії випадково познайомилися з творчістю українського поета в 1963 р. під час навчання в Токійському університеті іноземних мов, де вона вчилася на філолога-русиста. У статті "Моя зустріч з творами Тараса Шевченка" 2014 р. перекладачка згадує, що Шевченкові "вірші були сповнені такого обурення, смутку та болю, яких я донині ніколи не чула. Я також відчула, що їх переповнює і палке бажання щастя, і безмежна теплота до знедолених людей" [11,с. 407].

Несподіване відкриття спонукало Фуджії самостійно опанувати українську мову, щоб потім мати можливість перечитати вірші українського генія в оригіналі та краще зрозуміти його духовний світ. Пізніше дослідниця захистила під керівництвом відомого японського славіста Йошікадзу Накамури дисертацію на тему "Формування українського духу в поезії Тараса Шевченка", в якій використала наявні та навела власні переклади окремих віршів або фрагментів із поетичних творів Кобзаря. Працюючи над дисертацією, вона не зверталася до жодних двомовних словників і користувалася виключно тлумачними словниками української мови, а також "Словником мови Шевченка" (Київ,1964). Окрім перекладів, дослідниця присвятила Кобзареві та його поетичному слову низку наукових статей. Наприклад, праця "Кирило-Мефодіївське братство та заслання Шевченка" була опублікована в 1993 р. у японському літературознавчому журналі "Світова література" ("Секай бунґаку", № 77.-1993), а стаття "Поема "Марія"Шевченка і Євангеліє" -- в 1995 р. у науковій збірці "Росія. Святість і хаос" ("Рошіа. Шінсейшя то контон" -- Токіо: Сайрюшя,1995).

У 2009 р. Фуджії підготувала та видала окремою книгою переклад поеми Тараса Шевченка "Марія" ("Шефученко. Марія" -- Токіо: Ґундзошя, 2009. --80 с.), а в 2018 р. у книгарнях Японії з'явилася ще одна її перекладацька праця "Збірка поезії Шевченка. Кобзар" ("Шефученко-шішю. Кобузару"-- Токіо: ҐундзоШя, 2018. -- 360 с.), до якої увійшли переклади окремих віршів поета, розлога довідка про його життєвий і творчий шлях, численні виноски із поясненням українських реалій, що не мають своїх відповідників у японській мові. Завдяки чудовому знанню української мови перекладачці вдається не тільки передати зміст і мелодику Шевченкових творів японською мовою, ай зберегти національний дух його поезії та багатство словесних образів. Водночас, двомовне оформлення збірок і докладний лінгвістичний, країнознавчий та історичний коментар, а також українсько-японський словник приблизно на 1100 слів, включений до видання 1993 р., дають змогу використовувати праці Ецуко Фуджії з навчальною метою для опанування української мови та знайомства з українською літературою.

Окрім Тейсуке Шібуя та Ецуко Фуджії, значний внесок у розвиток японського шевченкознавства зробили Ґачіро Тадзава (1909 р.н.), Джюґе Такаші (1911--1990) та Шьосуке Комацу (1923--2000). Наприклад, у 1949 р. в одному із випусків наукового журналу "Дослідження з російської літератури" (''Рошія бунґаку кенкю". -- Т. 4, 1949. -- С.120--130) Ґачіро Тадзава надрукував переклади 5 вірШів Кобзаря, а у 1951,1955 та 1966 рр. вийшло ще 15 його перекладів.

Джюґе ТакаШі, відомий своїми перекладами праць Карла Чапека, Л.М. Толстого, О.С. Пушкіна, Антона Чехова та інших російських класиків, тривалий час вважався одним із найкращих перекладачів поезії Шевченка японською мовою. Зокрема, такої думки дотримувався професор Токійського державного університету і відомий україніст Кадзуо Накай, якому належать численні публікації з питань української історії, соціології, культури, мови та літератури. Наприклад, у 1955 р. ТакаШі опублікував переклад 27 вірШів, включно "Думи мої, думи мої...", "Чи не покинуть нам, небого...", які увійшли до "Збірки новітньої російської поезії" (^Кіндай рошія шішю --1955. -- 239 с.), і ще 6 у 1961 р. ("Кіндай рошія шішю”.--1961. --266 с.).

У свою чергу, Ецуко Фуджії підкреслює такі особливості перекладацької манери Такаші: "по-перше, …блискуче володіння рідною японською мовою. Він створив легкі для прочитання переклади. По-друге, його переклади в стилі японської традиційної поетичної ритміки, через що вони хоч і написані інколи трохи старими зворотами, є дуже близькими японському читачеві. По-третє, усі перекладені ним твори належать до періоду написаних поетом протягом чи після заслання... У поезіях циклу до заслання виражено світогляд поета, його думки та переконання і для розуміння того, яким був Шевченко, як поет €к вони важливі. Отож, виключати їх не можна …усі поезії, які обрав Джюґе Такаші для перекладу, напряму говорили з душею читача і зачіпали її потаємні глибини" [11,с. 408]. Тобто японські шевченкознавці високо оцінюють внесок ТакаШі в поширення Тарасового слова на їх батьківщині.

Видатний вчений-літературознавець, професор Інституту іноземних мов м. Кобе Шьосуке Комацу займався не тільки перекладами таких поезій Шевченка, як "Наймичка", "Сон", "Кавказ", "Лілея", "Русалка", "Єретик" тощо, але й присвятив українському поетові та його творчості низку наукових статей, надрукованих у 1947--1978 рр. У 1948 р. дослідник опублікував статтю "Поет Шевченко" -- першу в Японії академічну працю про Кобзаря, з якої почалось наукове Шевченкознавство в країні. Комацу також належить низка публікацій, присвячених походженню української мови, розвиткові української літератури і, зокрема, художній майстерності Шевченка. Наприклад, у статті 1949 р. "Українська література. Дослідницькі записки" японський славіст визнає, що поет розпочав новий етап у розвитку української літератури, посприявши зародженню українського реалізму [13, с.190]. У своїх працях Комацу піднімає низку цікавих питань -- наприклад, чому в художній спадщині Шевченка є російськомовні вірші, чи був він дійсно атеїстом, як вважали тогочасні радянські літературознавці, тощо. До того ж, літературознавець приділяє пильну увагу поетичній мові Кобзаря, словесним образам і національним символам, до яких так часто звертався поет. На думку дослідниці та перекладачки сучасної української прози японською мовою О. Хоменко, Комацу ".першим звернув увагу на структурний зміст, особливості композиційної та образної системи літературної спадщини Великого Кобзаря. Намагаючись з'ясувати сутність творчості Шевченка і вивести ту парадигму, котра б допомагала у подальшій перекладацькій роботі, він підходив до питання перекладу не тільки з практичного, а й з теоретичного боку" [12, с. 85].

Серед інших відомих японських лінгвістів і літературознавців, які цікавилися творчістю українського поета та перекладали його вірші, варто згадати К. Накая, Т. Хіно, Т. Мураї, Т. Окамото. Наприклад, визнаний японський україніст, за фахом історик і соціолог, Кадзуо Накай у 1991 р. випустив перший в Японії підручник із української мови для японців "Українська мова" (Токіо: Дайґаку Шьорін,1991.--213 с.), в якому тексти трьох із двадцяти уроків присвячені життю і творчості Тараса Шевченка, а в додатку наводиться відомий вірш українського генія "Вечір" ("Садок вишневий коло хати...") з його японським перекладом, здійсненим автором підручника. У додатку міститься біографія Кобзаря під назвою "Хронологічна канва Шевченкової біографії", представлена фрагментом із університетського курсу лекцій М. Зерова "Лекції з історії української літератури" 1928-1929 рр. (Лекція №ХХУІІ). Того ж року вийшла стаття Накая під назвою "Шевченко в Японії", що містила докладний бібліографічний список японської шевченкіани та була опублікована в нью- йоркській збірці наукових статей із нагоди 175-річчя з дня народження поета "Світи Тараса Шевченка". Окрім цього, Накай першим в Японії порушив питання про необхідність перекладати вірші Кобзаря безпосередньо з мови оригіналу, а не з російської чи англійської мов, як це відбувалося до кінця 90-х рр. ХХ ст. Серед інших заслуг дослідника - самостійне опанування української мови, магістерська дисертація, присвячена селянському руху в Україні 1917-1921 рр. та захищена у 1974 р., коментар до виданої японською мовою 1975 р. у Токіо книги П. Аршинова "Історія махновського руху", популяризація вивчення української мови, літератури, історії та культури у вищих учбових закладах Японії, монографія 1988 р. під назвою "Історія національної політики в Радянському Союзі-Україна, 1917-1945 рр.", створення 1994 р. уже згадуваної Асоціації україністів Японії, яка раз на рік випускає власний інформацій бюлетень "Укураіна-цушін" ("Українські вісті") і двічі на рік проводить наукові конференції; друк у 1998 р. двох наукових монографій, присвячених Україні, а саме: "Український націоналізм - дилема незалежності" та "Загальна історія України"; керівництво магістерськими дисертаціями з української проблематики молодих японських вчених-україністів Токійського державного університету Н. Хашімото, Р. Каваґучі, Н. Тавата тощо.

Вагомий внесок у популяризацію та дослідження української літератури, і зокрема творчості Тараса Шевченка, в Японії належить Такао Хіно - японському україністу, перекладачу, кандидату філологічних наук, доценту університету Тенрі (преф. Нара). Закінчивши відділення російської мови та літератури в університеті Тенрі, Хіно продовжив навчання в аспірантурі університету Васеда (Токіо), де займався написанням кандидатської дисертації на тему "Ранній період творчості Миколи Гоголя". Під час роботи над дисертацією дослідника неймовірно зацікавила і зачарувала українська тематика ранніх творів М. Гоголя, тож пізніше він самостійно опанував українську мову і почав читав твори видатних українських класиків (напр., І. Котляревського, Т. Шевченка, Л. Українки) в оригіналі. Пізніше розпочав перекладацьку діяльність. Із 1996 р. Хіно бере активну участь у міжнародних конгресах україністів (у 1996 р. у Харкові, 1999 р. в Одесі тощо), на яких виступає із доповідями з лінгвістичної проблематики перекладу творів Т. Шевченка, Л. Українки та інших видатних постатей української літератури японською мовою. Перша стаття дослідника, в якій аналізується збірка перекладів поезії Т. Шевченка у виконанні Ецуко Фуджії, була опублікована у 1994 р. у "Літературній Україні". У статті Хіно високо оцінив майстерність японської перекладачки. Окрім того, йому належать дві публікації, де вперше йдеться про раритетне в історії українсько-японських мовних взаємозв'язків видання €к "Українсько-ніппонський словник" 1944 р.

У ХХІ ст. діяльність японських шевченкознавців виходить на новий рівень. Зокрема, у 2017 р. в Києві вийшло навчальне видання "Шевченко українською мовою", розроблене спільно українськими японістами (І. Бондаренком, А. Мазурок, Н. Хоменко) та японськими славістами (Х. Катаокою, Т. Мураї, Т. Окамото). Окрім передмови, в якій наводиться огляд історії знайомства японських читачів із творчістю Великого Кобзаря та аналізується сучасний стан шевченкознавчих студій в Японії, праця містить переклад 29 поетичних творів Шевченка, здійснений професорами Такаюкі Мураї та Такао Окамото. У додатку подано коротку біографію поета українською та японською мовами. Принцип організації матеріалу (японський переклад у супроводі українського оригіналу) дає змогу використовувати це видання не тільки у вищих навчальних закладах України, але й Японії для студентів і аспірантів, що вивчають українську мову.

Один із перекладачів, що долучився до роботи над зазначеним виданням, відомий японський літературознавець Такаюкі Мураї (1937 р.н.) закінчив російське відділення Інституту іноземних мов м. Кобе, потім навчався в аспірантурі університету Васеда, в 1964 р. захистив кандидатську дисертацію з історії російської літератури, з 1970 р. викладав на посаді ад'юнкт- професора російської філології, аз 1992 по 2000 р.- професора слов'янської філології факультету міжнародної культури Університету м. Кобе. З 2000 р. він займає посаду професора та викладає слов'янську філологію в Осакському коледжі Шідзенавате-ґакуен. Разом із Тейсуке Шібуя, Мураї сприяв зародженню японської україністики. Вчений завжди цікавився й продовжує цікавитися творчістю Тараса Шевченка, намагаючись відтворити у своїх наукових працях його цілісний образ як поета, громадського діяча та художника. Дослідник нерідко звертається до порівняльного аналізу, вивчаючи творчу спадщину Кобзаря крізь призму її впливу на окремих поетів Японії, наприклад, Т. Шібуя. Зокрема, в одній із статей Мураї зазначає про безмежний вплив Шевченка на японського поета: "...Знайомство з життям та діяльністю

Великого Кобзаря стало відкриттям на шляху пошуків молодого Т. Шібуя. Він навчався у поета-революціонера не тільки тим чи іншим сторонам його творчості, а й способу життя взагалі. На молодого японського поета найбільше враження справив саме спосіб життя людини, яка не лише писала вірші, але й вела самовіддану невтомну боротьбу за щастя народу... Засвоївши шеченківську безкорисливість і його відчуття органічного зв'язку з народом, він зріс і як поет, і як діяч селянського руху..." [6].

Окрім наукової діяльності, Мураї ще 1964 р. розпочав перекладацьку діяльність. Як вже зазначалося, того року він долучився до перекладу поезії Шевченка в межах ювілейної збірки "Як помру" (Ћ„‚ЄЋЂ‚с‚ѕ‚з€к"Ватакуші ґа шіндара”)ЃCа у 1988 р. - '"Збірки віршів Шевченка”ЃiѓV ѓFѓtѓ`ѓFѓ“ѓRЋЌЏW-"Шефученко-шішю"). До того ж, він взяв участь у створенні колективної монографії "Контрастивне дослідження сучасної української граматики" [1], для якої підготував розділ "Шевченко і українська мова", стисло описавши історію розвитку української мови у період XVI-XVIII ст. та проаналізувавши процес становлення української літературної мови. У цій частині монографії дослідник вивчає поетичну мову та художній стиль Кобзаря, демонструє його улюблені художні та мовностилістичні засоби, поетичні жанри, строфічні форми та віршові розміри. Мураї продовжує досліджувати творчість Шевченка та перекладати його поезію японською мовою, про що свідчить кілька десятків наукових статей, присвячених Кобзареві, та велика кількість майстерних перекладів. Активна наукова та перекладацька діяльність японського професора сприяє поширенню Тарасового слова в Японії та посиленню інтересу до його унікальної постаті й художньої спадщини в Японії. японія поезія кобзар шевченко

Ще один перекладач - літературознавець і фахівець у Галузі російської лінгвістики Такао камотоу 1980 р. закінчив відділення іноземних мов Університету м. Кобе, де зараз працює на посаді професора, проводить заняття з граматики сучасної російської мови та веде активну наукову діяльність. Серед наукових інтересів Окамото -- хроніки XIII-XVI ст., написані давньоруською, давньоукраїнською та старобілоруською мовами. Однак попри зацікавленість давніми мовами, Окамото також долучився до японської шевченкіани.

Отже, знайомство японців із творчою постаттю та поетичною спадщиною Великого Кобзаря, що почалося ще на початку минулого століття, триває й досі. Завдяки наполегливій праці та зусиллям видатних японських літературознавців, лінгвістів і перекладачів, серед яких Тейсуке Шібуя, Такаюкі Мураї, Джюґе Такаші,Шьосуке Комацу, Такао Окамото, Ецуко Фуджії та інші, з'явилася низка шевченкознавчих праць, періодично виходять нові переклади його творів, проводяться наукові дослідження та організовуються різноманітні культурно-просвітницькі заходи. Навіть у XXI ст. Тарасове слово продовжує лунати й об'єднувати народи.

Список використаних джерел

1. Аннали зарубіжних досліджень. -- Т. XXVIII. -- Сер. Контрастивні дослідження граматики східнослов'янських мов. -- Кобе, Японія : Університет іноземних мов м. Кобе.--1993.--198 с.

2. Венок России Кобзарю // Избранные страницы альманаха Библиотеки украинской литературы [Электронное изд. БУЛ] / сост.В.Г. Крикуненко. -- М., 2014. -- №5.

3. Діброва А. Українсько-ніппонський словник / А. Діброва, Одинець. -- Харбін,1944. -- 267 с.

4. Малахова Ю. Структура словникових статей першого українсько-японського словника Анатолія Діброви та Василя Одинця / Ю. Малахова // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка (Східні мови та літератури). -- К. : ВПЦ "Київський університет", 2014. -- Вип. 1(20). -- 25--28.

5. Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу (Колективна монографія) / за ред. І.П. Бондаренка. -- Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. -- 472 с.

6. Мураі Т. Початок японо-українських літературних зв'язків -- Великий Кобзар і послідовник його вчення Тейсуке Сібуя // пер. з яп. Тейсуке Сібуя, Такаюкі Мураі. --Токіо,1988. -- С. VIII--IX, XVIII.

7. Мураі Т. Тейсуке Шібуя і Тарас Шевченко / Т. Мураі//Japanese Slavic and East European Studies. -- Осака, Японія, 1985. -- Vol. 6. -- С. 117.

8. Накай К.Шевченко в Японії / К. Накаі // Сучасність. -- Мюнхен, 1989. -- № 3(335). -- С. 40--47.

9. Сібуя Т. Моя зустріч з Шевченком / Т. Сібуя // Всесвіт. -- К.,1989. --№ 3.

10. Т.Шевченко японською мовою: матеріали до курсу "Теорія та практика художнього перекладу" / упорядн. І.П. Бондаренко, X. Катаока, А.В. Мазурок, Н.В. Хоменко; пер. япон. Мураі Такаюкі, Окамото Такао.-- К.: ВПЦ "Київський університет", 2017. -- 27б с.

11. Фудзія Е. Моя зустріч з творами Тараса Шевченка / Е. Фудзія // Шевченкознавчі студії. -- К., 2014. -- Вип.18. -- С. 407--412.

12. Коменко О. Дещо про історію шевченкознавства в Японії /О. Коменко // Східний світ. - К., 2001.-№ 1.-С. 85--91.

13. Komatsu Shosuke. Ukuraina bungaku kenkyu nouto / Shosuke Komatsu // Kobe gaidai kangaku kinenn ronbun shu. -- Kobe, Japan.--1949.

Размещено на Allbest.ru