Концепт "ДОБРО-ЗЛО" в сучасних українських і польських літературних казках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепт `ДОБРО-ЗЛО' в сучасних українських і польських літературних казках

Осіпчук Г.В., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри слов'янських мов та зарубіжної літератури Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

У статті досліджено концепт `ДОБРО-ЗЛО' в сучасних літературних казках українського і польського народів. Окреслено коло мовознавців, які займаються питаннями концептуальної лінгвістики, акцентовано увагу на вагомому внеску сучасних зарубіжних і вітчизняних науковців в означену проблему, змальовано перспективу провідних наукових розвідок. Увиразнено індивідуальну неповторність творчого підходу кожного з народів до складання казок, охарактеризовано літературну казку як твір художнього спрямування, деталізовано особливості авторського творчого підходу сучасних письменників до підбору лексем на позначення концепту `ДОБРО-ЗЛО', вказано на культурні і ментальні ознаки формування концепту в авторських казках.

Виокремлено вербальні засоби концепту в сучасному казковому дискурсі, узагальнено репрезентативні номінації за семантикою, зіставлено семантичні моделі його вираження в казках, виявлено універсальні і відмінні ознаки концепту в українській та польській мовах. Наголошено на тому, що різні за характером найменування та описи означеного концепту деталізують окремі риси казкових героїв, виступають тлом для подій, описаних письменником.

Відзначено роль концепту `ДОБРО-ЗЛО' як важливого текстотвірного елементу, що виконує змістову, стилістичну, емоційну й оцінну дію та допомагає у виконанні основної функції літературної казки - виховної, формуючи у читача стійкі моральні цінності. Вказано на фольклорну основу літературних казок обох народів. Звернено увагу, що лексеми з означеною семантикою переплітаються та взаємодіють одна з одною, сприяючи глибшому розумінню художньої природи твору.

Зіставне тло дає підстави вважати концепт унікальним поняттям етнічної культури, яке характеризують спільні та відмінні риси українського і польського народів, як-от чуттєвість і раціональність, мрійливість і прагматизм, віру в можливість впливу на свою долю, що демонструють шлях формування менталітету певного народу, тобто концепт `ДОБРО-ЗЛО' є репрезентантом національної культури.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, літературна казка, концепт, казкові образи, концептуальна картина світу, національна культура.

Concept of `GOOD-EVIL' in modern ukrainian and polish literature fairy-tales

Osipchuk H.V., Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Slavic Languages and Foreign Literature Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

The article deals with the concept `GOOD-EVIL' in modern literary fairy-tales of the Ukrainians and Poles. A number of philologists who study conceptual linguistics have been indicated, substabtial contribution of modern foreign and native scientists to the problem accentuated, perspectives of leading scientific surveys described.

The author emphasizes on individual creative originality of each nationality in making fairy-tales, characterizes a literary fairy-tale as a work of art, makes a detailed specific analysis of an authorial formative approach of modern writers to choose lexems of the concept `GOOD-EVIL', indicates cultural and mental features of the concept formation in authorial fairy-tales.

The article outlines verbal means of the concept in modern fairy-tale discourse, summarizes representative nominations in accordance with the semantics, compares expression semantic models in fairy-tales, finds general and specific features of the concept in the Ukrainan and Polish languages. It also pays attention to the fact that different names in their temper, as well as the describtion of the concept, detail specific features of fairy-tale characters, make the background to the events.

The role of the concept `GOOD-EVIL' is explained as an important element that accomplishes content, stylistic, emotional and evaluative activity; it also helps to perform the main function of a fairy-tale - educative, when it forms firm spiritual values. Folk background of literary fairy-tales of both nationalities is pointed. The author pays her attention to the information that the lexems of the certain semantic are inter-mixed that promote deeper comprehension of a literary work.

The compared base makes the concept a unique notion of an ethnic culture that shows the following shared and different features of the Ukrainians and Poles: sensuality and rationality, dreamy and pragmatic indications, belief in the possibility to influence one's destiny. They demonstrate the way to form mentality of a certain nationality that proves the concept `GOOD-EVIL' to be a representative of a national culture.

Key words: cognitive linguistics, literary fairy-tale, concept, fairy-tale images, conceptual picture of the world, national culture.

Постановка проблеми

У ХХІ сторіччі в контексті встановлення дружніх взаємовідносин між європейськими країнами на якісно новий рівень виходить мовознавство, для якого актуальним стає аналіз мови в аспекті її взаємозв'язків із ментальністю й культурою окремого народу. Сучасна лінгвістика демонструє зацікавленість до зіставлення різних галузей науки, зокрема, на часі - концептуальна лінгвістика та її окрема галузь - лінгвокультура.

Необхідно зазначити, що концепти є предметом дослідження наукових розвідок багатьох лінгвістів (В. Венжинович, В. Іващенко, М. Полюжин, Д. Попельнух, П. Мацьків, О. Южанова та ін.). Концепт є універсальним об'єктом, що поєднує в собі свідомість, мислення й мову того народу, якому він належить. Це «визначальна модель репрезентації знань та уявлень людини про навколишній світ» [1, с. 93]. У лінгвістиці є три підходи до трактування поняття «концепт». Прибічники першого підтримують таке визначення: «концепт - це те, що називає зміст поняття, синонім смислу» [2, с. 37]. Розглядається така думка в культурологічному аспекті, і вся культура розуміється як сукупність концептів. За умов такого змістового наповнення значення мови стає другорядним і допоміжним.

Представники другого підходу вважають, що семантика мовного знаку є основним засобом для формування змісту концепту [3, с. 278]. Концепт розглядається як одиниця когнітивної семантики. Відповідно до третього трактування «концепт є результатом зіткнення слова з особистим і загальнонародним досвідом людини, тобто посередником між словами і дійсністю» [4, с. 280-281]. Спільним у всіх трьох підходах є існування безперечного зв'язку мови і культури. Розходження зумовлені «різним баченням значення мови у формуванні концепту» [5, с. 269].

Є. Кубрякова визначає: «Концепт - це термін, що слугує поясненню одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативний складник одиниці пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua mentalis), всієї картини світу, відображеної в людській психіці» [6, с. 90]. Тобто концепт - це оперативна одиниця пам'яті ментального лексикона.

Отже, лінгвокультура як один із напрямів коцептуальної лінгвістики сьогодні є джерелом розуміння літератури, побуту й етнографії, традицій та обрядів певного народу, навіть національної свідомості - ментальності. Не останнє місце і значення в цьому надскладному ланцюгу досліджень посідає казка, що є початковою ланкою осуспільнення не одного покоління: завдячуючи їй, виховуються національні цінності, вміння розпізнавати ДОБРО і ЗЛО, відбувається становлення індивідуальних характерів.

Мета і завдання статті

Багатство казкового епосу кожного з народів загальновідоме у світі: є значна кількість наукових досліджень казкознавства, однак більшість із них націлені на вивчення форми, символіки, універсальності, виховного значення казки. Проблема вивчення національно-мовної картини світу знайшла своє відображення в працях І. Голубовської [7], В. Жайворонка [8], З. Коцюби [9], О. Снитко [10] та інших. Польську казку досліджували С. Байдацька [11], В. Лучик [12], Н. Торчинська [13] та інші, однак аналіз змістового навантаження тексту казки з точки зору розкриття національних особливостей певного народу, до того ж у зіставленні, представлено у наукових розвідках не повністю, тому обрана тема є актуальною.

Сьогодні також назріла потреба в комплексному осмисленні кожної з окремих галузей казкознавства, що і презентує обраний нами концептуальний підхід. Зіставлення ж культур різних народів є необхідним у вивченні досвіду, способу життя, національного менталітету і характеру тієї чи іншої людської спільноти, тому актуальність дослідження зумовлена необхідністю детального вивчення концептів у казковому дискурсі польського та українського народів як репрезентантів національної культури. Метою наукової роботи є визначення номінативного поля концепту `ДОБРО-ЗЛО', зіставлення семантичних моделей його вираження в сучасних літературних казках, виявлення універсальних і відмінних ознак в українській та польській мовах.

Предмет та об'єкт дослідження

Дослідження базується на письмових зразках, то логічним є обраний підхід до аналізу казки як літературного жанру. Об'єктом дослідження обрано номінації на позначення концепту в українських і польських літературних казках, що презентовані за допомогою лексичних одиниць, вільних словосполучень та інших моделей. Предметом дослідження є лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості концепту `ДОБРО-ЗЛО', засвідчені в мові літературних казок сучасних українських (О. Іваненко, І. Савицької, Л. Тарасенко, М. Тарасенко, О. Ничипорук) та польських (А. Бірнат, А. Брейтер, Л. Іппольдт, І. Красицького, У. Лісовської-Кожух, Дж. Куц, М. Юрек) авторів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Авторські казки є особливим надбанням у зарубіжній літературі. Зародився цей жанр у ХІХ столітті в епоху романтизму [14, с. 34], однак останнім часом спостерігається його активне відновлення та швидкий розвиток. Сучасна казка цікава і різноманітна часто базується на фольклорних традиціях і є зрозумілою для дитини ХХІ сторіччя, оскільки їй у героях нових казок швидше можна впізнати себе. Казка - це алегоричне осмислення того світу, в якому ми живемо, в її змісті закладено повчання і дітям, і дорослим.

Концептосфора казок - це поєднання загальнонаціональної та індивідуальної свідомості, сукупність низки чинників, які формують найбільш значущі морально-етичні цінності. Проблема `ДОБРО-ЗЛО' належить до вічних. Уже не одне тисячоліття людство намагається дати відповідь на це філософське питання, з'ясувати умови творення таких явищ, виокремити найважливіші моральні цінності, вказати на негатив.

Лексема `добро' тлумачиться як «усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо» [15, с. 230]. `Зло 'тракту- ється як протилежність: «що-небудь погане, недобре; нещастя, лихо, горе; почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість» [15, с. 369].

У концептуальній картині світу казок `ДОБРОЗЛО' є відображенням національно-культурної специфіки певного народу. В українських літературних казках ДОБРО презентує власне героя казки - людину чи тварину, які вражають своїми хорошими вчинками: дід Іван. Добряк такий, що ще світ не бачив... Подорожньому підкаже дорогу, втомленому дасть прихисток для відпочинку, спраглому подасть горня джерельної води, голодного пригостить смачною кашею [16, с. 3]. У більшості українських літературних казках персонаж живе сам, але славиться чесно репутацією: Добра слава про діда прокотилася по усіх усюдах [16, с. 3].

Досить часто фізичною силою герой наділявся з народження, від природи: замолоду він мав незвичайну силу [16, с. 3], та підтримувалася нелегкою фізичною працею: добре тренувався, часто ходив у гори [16, с. 3]; дід любив свіже повітря, купався у річці, робив короткі пробіжки та зарядку, він ніколи не хворів і мав силу, як 10 звичайних чоловіків [16, с. 3]; має велику силу і навіть може однією рукою молоду смереку пригинати до землі [16, с. 3]. Українські автори завжди виокремлюють мужність, сміливість, відважність, богатирську силу, наділяючи героя фантастичними вміннями: наш дідусь однією рукою одного, а іншою другого схопив і викинув на подвір'я. ніколи розбишаки ще не зустрічали такого сильного чоловіка... [16, с. 3].

У казках прославляється українська працелюбність: закидав сокиру на плече і йшов сухе дерево рубати. Як грибна пора наставала, то він першим повертався з повним кошиком грибів [16, с. 3], та охайність: гарну, чистеньку і затишну хатину [16, с. 3].

Головною ознакою української казки є акцентування уваги читача на смачній їжі, що характеризує спосіб життя, національний менталітет і характер - гостинність й щедрість. ДОБРО - це смачні страви, якими багатий стіл, якими так щиро діляться із друзями, гостями чи звичайними перехожими: печиво, мед, джем та яблука [16, с. 24]; такі смачні страви готує.і м'ясце, і овочі пек- ти-варити так, що як в народі кажуть, «пальчики оближеш» [16, с. 22]; липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця [16, с. 25].

У польських сучасних казках ДОБРО асоціюється із сімейним затишком: ..nadstrumykiem zyla sobie rodzinka bobrow: mamusia, tatus i ich maly synekBobrus [17, с. 11]; Wmalym miasteczku nieda- leko Krakowa zyla sobie pewna rodzina wrobelkow: mama, Pani Wrobelkowa, tatus Wrobel i dwoje ich dzieci: Pasieki Cwirka.... Wszyscy bardzo siq kochali [17, с. 14] ; Mama i tato bardzo kochali swojego synka, a chlopiec bardzo kochalswoich rodzicow [17, с. 25]; Na duzym osiedlu mieszkaniowym, posrod kolorowych blokow, zyla sobie szczqsliwa kocia rodzinka: mama, tata, kotek Pimpus i jego starszy braciszek Felus. Wszyscy bardzo siq kochali [17, с. 49]. Дорослі та дитячі мрії сповнені сподівань про велику родину, про братика чи сестричку: zalowal, ze nie ma bra- ta, albo chociaz siostry z ktorq moglby siq bawic, kiedy rodzice byli zajqci swoimi bardzo waznymi sprawami [17, с. 25], про зустріч із найріднішими: babcia i dziadek, ktorzy mieszkali daleko, w innym miescie [17, с. 26]. Малюки щиро бажають поповнення в родині: Gdyby obok jego lozka stalo drugie lozeczko z siostrq albo bratem, Potwor na pewno nie bylby taki straszny [17, с. 28].

Хороший настрій у казкових героїв спостерігається лише тоді, коли вони перебувають у дружньому сімейному колі: Puszek mieszkal z mamq i tatq.Byl radosny i wesoly [17, с. 22]; коли мама кличе на смачну вечерю: jak mama przywolujqc go na obiad [17, с. 33]. Щасливими персонажі є на родинних прогулянках у парках: dlugo spacerowaly z rodzicami [17, с. 16], або коли швидко повертаються до домівки: szybko wrocily do domu [17, с. 16].

У родині батьки підтримують дітей, гордяться їхніми перемогами та успіхом: Mama ucieszyla siq z sukcesu synka [17, с. 20]. ДОБРО представлене щасливими і задоволеними: Dzieci radosne i zadowolone [17, с. 14], щирими і добрими: ucalowaly mamq i tatq na powitanie [17, с. 16]; чемними та вихованими дітьми: przeprosily ich za swoje zachowanie ipostanowily zmienic nawyki [17, с. 16]; jak Tomek mowi: mamusiu, tatusiu, kocham ciq [17, с. 17]; gdy wypowiada magiczne slowa: proszq, dziqkujq, przepraszam [17, с. 17]. Казковий герой переживає, що засмучує матір: Szymek widzial wtedy w oczach mamy smutek [17, с. 26].

Персонажі казок отримують задоволення від перебування в колективі, зокрема дитячому: Bobrus chodzil do przedszkola i bardzo lubil bawic siq z dziecmi [17, с. 11], де швидко вибачаються образи, щоб гуртом веселитися: Dzieci przyjqly przeprosiny kolegi i szybko rozpoczqly wspolnq zabawq [17, с. 12].

Також ДОБРО асоціюється з мудрою й виваженою людиною: Byl mlody, ktory zycie wstrzemiqzliwie pqdzil; Byl stary, ktory nigdy nie lajal, nie zrzqdil [18, с. 3]. Героєм казки є будь-хто, для кого моральні цінності понад усе: Byl celnik, ktory nie kradl; szewc, ktory nie pijal; Zolnierz, co siq nie chwalil; lotr, co nie rozbjal; Byl minister rzetelny, o sobie nie myslal [18, с. 3].

У казках обох народів підноситься дружба: Razem z Tomkiem jestesmy najlepszymi przyjaciolmi [17, с. 17] ; Slonik bardzo siq ucieszyl, ze znalazl sobie nowq przyjaciolkq [17, с. 33]; i chqtnie wychodzil na podworko, gdzie zdobyl wielu przyjaciol [17, с. 41], Вогняна Маківка - вона дружить із Сонечком. он та Волошка - товаришка Весняного Вітру [16, с. 17]; подружилися із курми, песиком та вівцями [16, с. 22], Він виявився для них цікавішим від усіляких супер-сил. Це ж новий друг! [16, с. 27]; а сварка з другом викликає переживання: Tego dnia poklocil sic ze swoim najlepszym przyjacielem. Mama probowala rozweselic synka, ale Lelus ciqgle byl bardzo zmartwiony [17, с. 34].

ДОБРО демонструють герої-тварини, наділені характеристиками, які віддзеркалюють риси людей. Певні ознаки з часом закріпилась і за окремими тваринами, наприклад, визначальною рисою сови в обох народів є мудрість: Tam, na sqsiednim drzewie, spotkaly sowc, bardzo mqdrq g/owc [17, с. 15]. Наймудрішій птасі у цьому лісі [16, с. 12] завжди доводиться давати поради, повчати: Sowa wysluchala tej opowiesci i powiedziala dzieciom, ze majq najmqdrzejszych rodzicow na swiecie [17, с. 15]. Обираючи героєм казки якусь тварину, автори описують різноманітних представників фауни: слоненя - цікаве: Z wielkim zaciekawieniem rozglqdal sic wokol. Biegal od jednego kwiatka do drugiego, napelniajqc siebie tymi przepicknymi kolorami [17, с. 31], грайливе, допитливе: Zaciekawiony slonik podbiegl do plotu i z calych sil przeszedl micdzy szczebelkami [17, с. 31]; метушиться і грається: Slonik biegal i biegal [17, с. 31].

Окремі тварини є найпопулярнішими казковими героями, завжди демонструють сторону ДОБРА: зайченя несміливе, як і в природі, та сором'язливе: Жив собі у лісі маленький пухнастий зайчик... Був він довірливий та добрий [19, с. 3]; вистрибнув полохливий зайчик [16, с. 10], пригнув вуха Орий [16, с. 10], звірка, який аж тремтів від одної згадки про цього дивного вовка [3, с. 10], kroliczek Tobi. bardzo niesmialy [17, с. 39], але, завдячуючи дитячому колективу, стає впевненим: Kroliczek bawil sic w domu bardzo chctnie, ale tez czcsciej bawil sic z kolegami z przedszkola. Zrobil sic weselszy i smielszy [17, с. 41]. Автори не просто змальовують алегоричні образи, а й порушують важливі соціальні проблеми, наслідкиневпевненості,невміння захистити себе, стверджують необхідність вчасної соціалізації будь-якої дитини в суспільстві.

Часто казкові образи є символічними. Кінь, що жив у дикій природі, швидкий, вільний, сильний та незалежний, його дідусь порівнює зі справжнім орлом, що шугає, тільки по землі, а не у небі [16, с. 5]. Автори вказують на певну особливу характерність персонажа: Na stare lata juz zupelnie zdziwaczal [16, с. 62]; Po drodze spotkal jeszcze wygrzewajqcego sic na sloncu owczarka belgijskiego Reksa, wielkiego amatora kosci, grubego Azora i jednookiego Maksa [16, с. 62]; Jestem powaznym psem [16, с. 63].

Найбільш ефективним покажчиком прагматики літературної сучасної казки є використання передконцептуальної інформації у заголовку, який налаштовує читача на вектор сприйняття тексту та програмує мережу асоціацій. Номінації заголовків польської казки представлені на рівні лексем, що визначають подальшу поведінку казкового героя: «О Misiu, ktory bal sic ciemnosci» [1, с. 22]; «Rozbrykany slonik» [1, с. 31]; а ім'я вказує на визначальні риси: «Niesmialy aktor Tobi» [1, с. 39]. Власні імена, які набувають характеризувального значення на морфологічному рівні, демонструють внутрішні та зовнішні якості: «Горобець-молодець» [19, с. 15]; «Кінь Орлик» [16, с. 5].

У сучасних казках обох народів значна увага приділяється образу Природи: Гарно в лісі, неначе в раю. Пташки щебечуть на різні голоси, гойдають вітами дерева, а в їхніх кронвах гасить свою силу бешкетник-вітер [19, с. 24]. ДОБРО асоціюється зі спокоєм, тишею, насолодою від милування природою, казковий герой щиро захоплюється: Przed nim stal przepickny, zoltopomaranczowy, duzy kwiat, a na nim siedziala mala pszczolka [17, с. 33]; сонцем: Nagle sloneczko zaczclo chowac sic za malq, apotem coraz wickszq chmurkc [17, с. 33]; кришталевими краплями: A z niej zaczcly powoli spadac na ziemic krysztalowe kropelki [17, с. 33]; травою: в зеленій муравці [19, с. 63]; та релаксує: Lezeli i glcboko, spokojnie od- dychajqc, wciqgali cudowny zapach trawy, kwiatow i lqki [17, с. 34]. Природа нагадує рідний дім: Rosly tam roznokolorowe kwiatki, ktore przypominaly Lelusiowi wesole sciany w jego pokoju [17, с. 34], улюблені речі: Trawa byla tam tak zielona, jak ulubiona sukienka mamy [17, с. 34]. Від фольклорної казки у літературній запозичено зображення утаємниченого місця події: za gorami, za lasami, za siedmioma morzami [17, с. 25] та змалювання природи завжди неповторною і дивовижною: листя ставало золоте й червоне [19, с. 58]; w tym rajskim miejscu [17, с. 31]; гарний золотий жучок [19, с. 52]. Казкарі змальовують масштабність: i oddzielal las od lqki [17, с. 31]; duzq, kolorowq przestrzen [17, с. 31]; po tej przepicknej polanie [17, с. 31], допомагають читачеві із насолодою подорожувати неповторним світом: Cala byla zielona, a na niej rosly przeroznej wielkosci krzaczki, male drzewka i duzo, duzo kwiatow [17, с. 31]; by przez chwilc pozostali w tym picknym, pachnqcym, kolorowym miejscu [17, с. 34]; захоплюватися різноманітністю квітів: tyle kolorowych kwiatow [17, с. 31], барвистими кольорами: Kwiaty byly czerwone, niebieskie, zolte, pomaranczowe, a nawet fioletowe [17, с. 31]. Природа живе «людським» життям: старі дерева вели спокійні розмови, а молоді берізки жартували з вітром [19, с. 53].

ДОБРО представлене емоційною лексикою: хлопчик [16, с. 4]; дідусь [16, с. 4], ty smierdzqcy kundlu! [17, с. 61]; курчатка. пискливих маленьких створінь [16, с. 6]; коник [16, с. 6]; Малі непосиди [16, с. 6]; собака з своїми дітками [16, с. 4]; собачатко [16, с. 4] ; песик [16, с. 4]; Пухнасті клубочки [16, с. 4]; маленький клубок [16, с. 4]; щастям в очах: їхні усміхнені очі [16, с. 22], jaki ladny piesek! [17, с. 61], хорошими вчинками: Бліду стеблинку Ромашки [16, с. 17] рятує дівчинка і квітка, виструнчившись і зітхнувши на повні груди [16, с. 17] дякує за своє звільнення з-під Кам'яного Гноблення [16, с. 17].

ЗЛО у казках представлене героями. Дикі звірі, особливо хижаки, посідали роль небезпечного та загадкового ворога: вовк вас почує, то й сюди прийде [16, с. 10], Він з'їсть вас! [16, с. 10], Вовк був вже добряче голодний і його ці веселощі зовсім не тішили [16, с. 15]; небезпечний хижак [19, с. 4], Вовк-Сіроманець [19, с. 3], втекти від страшного хижака [19, с. 4]; або звичайнісінька лисиця з хвостом, лапами, очима. Ну що ще має лисиця? Ага, спину, хвіст голову, очі, носа, пащу й зуби [16, с. 36].

ЗЛО в польських казках осучаснене: це технічний пристрій, такий улюблений всіма дітьми: jeszcze bardziej lubil komputer [17, с. 11]. Один із героїв казки забуває про все на світі, граючи на комп'ютері: Calymipopolu- dniami gral na nim, nie pamietajac o niczym innym. Zapominal o posprzqta- niu po sobie rozrzuconych ubranek, umyciu zqbkow przed snem, a nawet zdarzalo mu sie zapominac o przyjeciach urodzinowych swoich kolegow z przed- szkola [17, с. 11]. Або ж - телевізор: rodzice mieli jedno duze zmartwie- nie: ich dzieci bardzo duzo czasu spedzaly przed telewizorem [17, с. 14], який усі діти, не розуміючи незадоволення батьків, дивляться аж до самої ночі: Kiedy tylko wracaly z przedszkola, zaraz zasiadaly na wygodnej kanapie w salonie rodzicow i ogladaly wszystkie bajki, az do dobranocki [17, с. 14]. Технічна несправність такого гаджета викликає гнів у героїв казки: Az do dnia, kiedy telewizor sie popsul. Dzieci wpadly w rozpacz. Plakaly i krzyczaly, by rodzice szybko naprawili ich ukochany sprzqt [17, с. 14-15].

ЗЛО в казках обох народів самостверджується w ciemnym pokoju [17, с. 22], або w ciemnym lesie [17, с. 23]; коли вечоріло [16, с. 3], чи в печері [16, с. 6]; під час лютого морозу [19, с. 46]; або восени, коли квіти пов'яли і посохли, травиця пожовкла. Усі були заклопотані, всі готувалися до зими [19, с. 58]; викликає у героїв неприємний стан та відразливі відчуття: Ale i tak sie bal [17, с. 26]; strachy [17, с. 22]; Straszny, okropny [17, с. 26], асоціюється з лихими людьми: У молодого розбійника терпець урвався, бо він був дуже сварливим і злісним [16, с. 3]; фантастичними істотами: smoki i zle wrozki [17, с. 22]; потворними і страшними: ze w szafie, ktora stala w kqcie jego pokoju, mieszka Potwor [17, с. 26]; хоч і вигаданими: Chlopiec sam nie wiedzial, jak ON dokladnie wyglqda [17, с. 26], однак дитяча уява малює химерну та дивну картину: Czasami mial wielkie, swiecqce groznie slepia, pazury i dlugi ogon z kolcami. Kiedy indziej dlugie macki, a czasami zakrzywione szpony [17, с. 26]. І тільки завдяки люблячим батькам, герой розуміє, що Монстр - це плід його уяви: Wiedzial, ze Potwor to tylko wytwor jego wyobrazni, ze to jego wyobraznia wymysla Potwora z szafy [17, с. 26] та успішно переборює власний страх.

Казкар указує на недоліки своїх героїв-хваль- ків: Czestokroc samochwalcy przykrosci doznajq [18, с. 10]; Сорока-білобока... відома усім пліт- карка [19, с. 24]; ведмідь Бурмило. нахаба [19, с. 34], а ненажери-павуки тчуть свої сіті, щоб ловити нас, маленьких, невинних комашок і висмоктувати нашу кров [19, с. 54]. Баран завжди нерозумний, автор використовує іронію для більшого виховного значення: Baran dany na ofiarq Widzqc, ze wience kladq, ze mu rogi zlocq, Pysznil sie tlusty baran, sam nie wiedzial o co [18, с. 3]. ЗЛО також представлене фразеологізмом «заяча наука» [19, с. 3].

До сторони ЗЛА автори зараховують і людські дії: niewdieczny czlowiecze! [18, с. 5], коли знищується природа, тварини для власних забаганок: Wprzod sie rozsmial, rzekl potem czlekuf wilk ponury: «Znam, zes slaby, gdy cudej potrzebujesz skory» [18, с. 5]. Інколи на стороні ЗЛА і сама природа, коли хмари насуваються і вітер подув? [16, с. 15], або герої можуть потрапити під вітрисько з дощем [16, с. 11].

У кожній казці ЗЛО переможене, воно завжди програє битву, а ДОБРО демонструє найкращі свої риси, утверджуючи моральні цінності. ДОБРУ допомагають герої-люди: mama czytala synkowi przed snem jego ulubione ksiqzeczki [17, с. 26]; герої-тварини: Sowa usmiechnela sie do Puszka i wskazala mu droge powrotnq z lasu do domu [17, с. 24]; swinka morska [17, с. 25]; sloniqtko [17, с. 31]; Zaciekawiony slonik [17, с. 31]; malego jezyka [17, с. 34]; пухнасті жовті клубочки [16, с. 10]; чарівні речі, предмети: mala, niepozorna ksiqzeczka [17, с. 28]; skrzydel piekne, ciemne okulary... Sq to zaczarowane okulary [17, с. 23]; Mis stary o imieniu Oczko [17, с. 25]; зернятка чарівного проса [16, с. 10]; W swietle lampki [17, с. 26]; Lampka nocna [17, с. 26]; ze ten stary, drewniany instrument [17, с. 45]; фантастичні істоти: krasnoludek [17, с. 37]; динозаврик [16, с. 7]; чи звичайні дії - обійми: вовк знітився від таких несподіваних обіймів [16, с. 12].

Отже, тривалість періоду дитинства є «дуже короткою і загалом обмежувалася часом, коли малесенька людина зовсім не могла обходитися без допомоги дорослих» [20, с. 207], а власне казка стає помічником у непростому процесі дорослішання. Літературна ж казка, демонструючи окремий індивідуальний авторський підхід, є одним із чинників презентування національно-культурної специфіки певного народу. Концепт `ДОБРО-ЗЛО' - ключовий у кожній літературній казці, а перемога ДОБРА - очевидна, оскільки це дає можливість зробити світ кращим, а людей щасливішими.

казка добро ментальний фольклорний

Висновки і перспективи подальших розробок

Концепт `ДОБРО-ЗЛО' розкриває духовні ідеали та цінності певного народу і є одним із найвиразніших ментально-специфічних утворень, що збагачує мову художнього тексту, виокремлює майстерність, специфіку авторського стилю українських та польських казкарів. Казки є одним із найефективніших способів впливу на читача, зокрема дитину, допомагають із вирішенням складних моральних проблем, готують до сприйняття дійсності, алегорично допомагаючи долати можливі труднощі, страхи і комплекси.

Концепт `ДОБРО-ЗЛО' в казках пропагує одну й ту ж істину у двох формах, є репрезентантом ментальності певного народу, тому номінації на позначення цього концепту увиразнюють риси певного етносу: мужність, відважність, силу, щедрість, доброту, охайність - в українців, повагу до родини, згуртованість, повчальність - у поляків. Загалом, тематичні лексеми концепту розмежовують добро і зло, світло і темряву та демонструють спільні для обох народів моральні цінності: дружбу, повагу, взаєморозуміння, захоплення рідною природою. Подальші наукові розвідки будуть спрямовані на конкретизацію символічних казкових образів та їх зіставлення в українській і польській мовах.

Література

1. Тараненко О.О. Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови. Мова і культура. Київ: Видавництво «Наукова думка», 1986. С. 91-137.

2. Степанов Ю.С. Концепты. Тонкая пленка цивилизации. М.: Языки славянских культур, 2007. 248 с.

3. Шмельов А.Д. Русский язык и неязыковая действительность. М.: Языки славянской культуры, 2002. 496 с.

4. Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка. Русская словесность: От теории словесности к структуре текста: Антология / под общ. ред. В.П. Нерознака. М.: Асайешіа, 1997. С.280-287.

5. Юрченко О.Ю. Де фініція концепту в сучасних лінгвістичних дослідженнях. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. Вип. 2. 2008. С. 268-272.

6. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г.; Краткий словарь когнитивных терминов / под ред. Е.С. Кубряковой. М.: Издательство МГУ, 1997. 245 с.

7. Голубовська І.О. Етнічні особливості української та національно-мовної картини світу. Studia Linguistica. 2010. № 3. С. 400-412.

8. Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук. Мовознавство. 2004. № 5-6. С. 23-32.

9. Коцюба З.Г. Паремійні фонди мов як контамінація різночасових міжкультурних світоглядних нашарувань. Мовознавство. 2009. № 2. С. 34-47.

10. Снитко О.С. Коди культури у мовній об'єктивації дійсності. Studialinguistica. 2008. Вип. 1. С. 115-121.

11. Байдацька С.С. Жанрово-стильові особливості літературної казки в творчості Юзефа Ігнація Крашевського. Київські полоністичні студії. 2016. Т 27. С. 35-42.

12. Лучик В.В. Вступ до слов'янської філології: підручник. Київ: ВЦ «Академія», 2008. 344 с.

13. Торчинська Н.М. Символіка польських казок. Слов'янська філологія: історія, сьогодення, перспективи: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вип. 3. Умань, 2018. С. 142-146.

14. Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури ХІХ - початку ХХ століття: навчальний посібник. Київ: ЦУЛ, 2007. 400 с.

15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. Київ-Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1428 с.

16. Дерево казок. Випуск 3. Вінниця: Казка, 2015. 46 с. // Дерево казок: веб-сайт.

17. Bajkowa niania. Bajki pomagajki dla najmlodszych / redakcja: Krystyna Drozdziewicz, Lidia Ippoldt. Skawina: Urzcdu Miasta i Gminy w Skawinie Wydawnictwa Promo, 2011. 68 s.

18. Krasicki Ignacy. Bajki, oprac. Zbigniew Golin- ski, Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, Krakow: Wydawca: Fundacja Nowoczesna Polska. 1997. 34 s. // Wolnelektury.pl: stronie internetowej.

19. Лісова наука: казки. Харків: Белкар-книга, 2019. 64 с.

20. Зелінська О. Лексичні засоби позначення дитячого віку в писемних пам'ятках української мови ХУІ-ХУІІІ ст. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae . Volume 64. 2019. Issue 1, pp. 207-221.

References

1. Taranenko O.O. (1986). Vidobrazhennia sus- pilnoho spryiniattia svitu v semantytsi movy [Reflection of public perception of the world in the semantics of language]. Mova i kultura [Language and culture]. Kyiv: Naukova dumka, pp. 91-137 (in Ukrainian).

2. Stepanov Yu.S. (2007). Kontseptb. Tonkaia plenka tsyvylyzatsyy [Concepts. Thin film of civilization]. Moskva: Yazyky slavianskykh kultur. (in Russian).

3. Shmelov A.D. (2002). Russkyi yazyk y neiazykovaia deistvytelnost [Russian language and non-linguistic reality]. M.: Yazyky slavianskoi kultury. (in Russian).

4. Lykhachev D. S. (1997). Kontseptosfera russkoho yazyka [The concept of the Russian language]. Russkaia slovesnost: Ot teoryy slovesnosty k strukture teksta: Antolohyia [Russian literature: From the theory of literature to the structure of the text: Anthology]. M.: Asademia. pp. 280-287 (in Russian).

5. Yurchenko O. Yu. (2008). Definitsiia kontseptu v suchasnykh linhvistychnykh doslidzhenniakh [Definition of the concept in modern linguistic research]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Filolohichni nauky, vol. 2, pp. 268-272.

6. Kubriakova E.S., Demiankov V.Z., Pankrats Yu.H., Luzyna L.H. (1997). Kratkyi slovar kohnytyvnukh termynov [A Concise Dictionary of Cognitive Terms]. Moskva: MHU. (in Russian).

7. Holubovska I.O. (2010). Etnichni osoblyvosti ukrainskoi ta natsionalno-movnoi kartyny svitu [Ethnic features of the Ukrainian and national-linguistic picture of the world]. Studia Linguistica, № 3, pp. 400-412.

8. Zhaivoronok V.V. (2004). Etnolinhvistyka v koli sumizhnykh nauk [Ethnolinguistics in the field of related sciences].Movoznavstvo, № 5-6, pp. 23-32.

9. Kotsiuba Z.H. (2009). Paremiini fondy mov yak kontaminatsiia riznochasovykh mizhkulturnykh svitohliadnykh nasharuvan [Paremic funds of languages as a contamination of different time intercultural worldviews]. Movoznavstvo, № 2, pp. 34-47.

10. Snytko O.S. (2008). Kody kultury u movnii obiektyvatsii diisnosti [Paremic funds of languages as a contamination of different time inter- cultural worldviews]. Studialinguistica, vol. 1, pp.115-121.

11. Baidatska S.S. (2016). Zhanrovo-stylovi osoblyvosti literaturnoi kazky v tvorchosti Yuzefa Ihnatsiia Krashevskoho [Genre and style features of a literary fairy tale in the works of Jozef Ignatius Kraszewski]. Kyivski polonistychni studii, vol. 27, pp. 35-42.

12. Luchyk V.V. (2008). Vstup do slovianskoi filolo- hii [Introduction to Slavic philology]. Kyiv: Akademiia. (in Ukrainian).

13. Torchynska N.M. (2018). Symvolika polskykh kazok [Symbolism of Polish fairy tales]. Proceedings of the Slovianska filolohiia: istoriia, sohodennia, perspektyvy: Proceedings of the 3th AllUkrainian Scientific and Practical Conference Materialy (Ukraina, Uman, lystopad 29-30, 2018) (eds. Ridneva L. Iu.), Uman: Vizavi, pp.142-146.

14. Davydenko H.Y., Chaika O.M. (2007). Istoriia zarubizhnoi literatury ХІХ - pochatku ХХ stolittia [History of foreign literature of the XIX - early XX centuries]. Kyiv: TSUL. (in Ukrainian).

15. Busel V.T. (2002). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy]. Kyiv-Irpin: Perun. (in Ukrainian).

16. Kazka, Vinnytsia (2015). Derevo kazok [Fairy tale tree], vol. 3, p. 46 // Derevo kazok: vebsait.

17. Drozdziewicz K., Ippoldt L. (2011). Bajkowa niania. Bajki pomagajki dla najmlodszych [A fairy-tale nanny. Fairy tales, helpers for the youngest]. Skawina: Urzcdu Miasta i Gminy w Skawinie Wydawnictwa Promo. (in Polish).

18. Krasicki I. (1997). Bajki [Fairy Tales]. Krakow: Fundacja Nowoczesna Polska // Wolnelektury.pl: stronie internetowej.

19. Belkar-knyha, Kharkiv (2019). Lisova nauka: kazky [Forest science: fairy tales] (in Ukrainian).

20. Zelinska O.Yu. (2019). Leksychni zasoby poznachennia dytiachoho viku v pysemnykh pamiatkakh ukrainskoi movy XVI-XVIII st. [Lexical means of denoting children's age in written monuments of the Ukrainian language of the 16th-18th centuries]. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, vol. 64, 1, pp. 207-221.

Размещено на Allbest.ru