Главная Коллекция "Revolution" Литература Природа медитативної китайської класичної поезії та української лірики ХІХ - початку ХХ ст.: спроба компаративного аналізу

Природа медитативної китайської класичної поезії та української лірики ХІХ - початку ХХ ст.: спроба компаративного аналізу

Висвітлення особливості української медитативної лірики на прикладі творів Б. Грінченко, М. Вороніна у зіставленні з китайською класичною поезією VIII-XII ст. буддійського монаха Хань Шань, поетеси Лі Цінчжао. Фаталістичність західного бачення речей.

Рубрика	Литература
Вид	статья
Язык	украинский
Дата добавления	31.05.2022
Размер файла	41,2 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИРОДА МЕДИТАТИВНОСТІ КИТАЙСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ПОЕЗІЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІРИКИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ

I.Я. Шекера, канд. філол. Наук доц.

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЃCКиїв, Україна

Висвітлено особливості української медитативної лірики на прикладі низки творів (Б. Грінченко, М. Вороний) у зіставленні з китайською класичною поезією VIII-XII ст. (буддійський поет-монах Хань Шань, Су Ши, поетеса Лі Цінчжао). Підкреслено фаталістичність західного бачення стану речей, приреченість роздумів над питаннями життя і смерті, усвідомлення долі як неминучості, а також сліпу покору громадянському обов'язку та суспільній "повинності" медитативна природа китайської! традиційної поезії показана через її споглядальницьку сутність, спокійне сприйняття поетами природного плину речей, а також цінування кожної миті буття.

Ключові слова: медитативна лірика, споглядання, чань, чаньські вірші.

лірика буддійський поетеса твір

Я. Ше ке , канд. филол. наук, доц.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

ПРИРОДА МЕДИТАТИВНОСТИ КИТАЙСКОЙ КЛАССИЧЕСКОЙ ПОЭЗИИ И УКРАИНСКОЙ ЛИРИКИ XIX - НАЧАЛА XX ВВ.: ПОПЫТКА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛИЗА

Освещаются особенности украинской медитативной лирики на примере ряда произведений (Б. Гринченко, Н. Вороной) в сопоставлении с китайской классической поэзией VIII-XII вв. (буддийский поэт-монах Хань Шань, Су Ши, поэтесса Ли Цинчжао). Подчеркнуто фаталистичность западного видения положения вещей, обреченность размышлений над вопросами жизни и смерти, осознание судЬбы как неизбежности, а также слепую покорность гражданскому долгу и общественной "повинности"; медитативная природа китайской традиционной поэзии показана через ее созерцательную суЩность, спокойное восприятие поэтами естественного течения вещей, а также ценность каждого мгновения бытия.

Ключевые слова: медитативная лирика, созерцание, чань, чаньские стихи.

Shekera, Ph. D. in PhilologyЃCassoc. prof.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

MEDITATIVE NATURE OF CHINESE CLASSICAL POETRY AND UKRAINIAN LYRICS OF XIX - BEGINNING OF XX CENTURY: ATTEMPT OF COMPARATIVE ANALYSIS

The peculiarities of Ukrainian meditative lyrics have been illustrated by the example of a number of works (B. Grinchenko, M. Voronyj) in comparison with Chinese classical poetry of VIII-XII centuries (Buddhist poet-monk Han Shan, Su Shi, poetess Li Qingzhao). The fatalism of the western vision of the state of things, the deviousness of reflection on questions of life and death, the realization of fate as inevitability and also blind obedience to the civic duty and public service have been emphasized; meditative nature of Chinese traditional poetry has been shown through its contemplative essence, poets' calm perception of the natural flow of things, as well as the appreciation of every moment of being.

Keywords: meditative lyrics, contemplation, chan, chan poems.

Поезія філософського спрямування у західному літературознавстві має низку назв: сугестивна, філософська, розмислова, медитативна лірика, лірика роздумів тощо. Усі вони передають різні аспекти розглядуваного явища. Скажімо, деякі дослідники розмежовують філософську і медитативну лірику на підставі різноспрямованості: перша містить рух від окремого, індивідуального до глибинних проблем, друга ж заснована на постулюванні поетом власної індивідуальності [3] В. Мовчанюк вважає поняття "медитативна лірика" ширшим, оскільки воно є визначенням жанрово- стильовим, а не жанрово-тематичним, як філософська лірика, і стосується самого характеру, "способу" ліричного переживання поета. Такої диференціації особливо потребує сучасна поезія, де відбувається стрімка філософізація поетичної свідомості, внаслідок чого жанрова визначеність філософської лірики стає більш проблематичною, тим часом як стильова визначеність медитативної лірики залишається досить стійкою [6]. Як бачимо, увага акцентується на внутрішньому, на глибинах людського "я", рухові від макро- до мікрокосму, самоусвідомленні та самозаглибленні.

У пропонованій розвідці здійснимо спробу подальшого (доповідь на цю тематику пролунала на ІІ Всеукраїнських наукових читаннях за участю молодих учених "Філологія початку ^ХІ сторіччя: традиції та "новаторство" в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 24 квітня 2018 р.) компаративного аналізу феномену медитативної лірики європейського Середньовіччя (зокрема низки творів українських авторів) та медитативної сутності китайської середньовічної поезії - позаяк термін "медитативна лірика" у стосунку до китайської поезії серед синологів не поширений. Здійснюючи згадане зіставлення, акцентуватимемо, однак, на поезії Піднебесної.

Специфіка медитативної лірики (як феномена європейської літератури) зумовлена особливостями власне медитації, зокрема - спогляданням себе ніби збоку, а отже, можливістю осягнення власної сутності як сутності чогось, іншого, "чужого" об'єкта споглядання. У західному розумінні "медитація має цікаву організацію: вона будується на висловлюванні "я", що володіє даром бачити себе збоку і говорити про себе у третій особі" [5]. І це "я" ніби роздвоюється: з одного боку", завше присутній "внутрішній цензор" (Ліна Костенко: Шукайте цензора в собі), з другого - зовнішній спостерігач, який, в усвідомленні автора цієї розвідки, пильно стежить десь із правого верхнього кута (якщо зіставити наше бачення, а отже, сприйняття світу, з екраном). Присутність цього "невидимого ока" угорі праворуч пояснити неважко - за уяву відповідає права півкуля мозку. Наприклад, аналізуючи медитативну поезію Б. Грінченка, СО. Евтушенко зазначає: у вірші "Ні, я між вас, о люди, не зазнав..." (уша Ћ—€И вас усіх була // Так, як і я, бездольна й одинока) "суб'єкт "мовлення виступає не тільки як "інший" щодо первісного автора, а як непряма форма висловлювань авторських інтенцій. Ця подвійність "я" і "він" породжує своєрідну символіку тексту" [5]. Зіставляючи наведену сентенцію з реаліями китайського віршотворення. можемо розглядати "непряму форму висловлювань авторських інтенцій" як прояв завуальованого зв'язку з Усесвітом, усвідомлення власної підпорядкованості космічним законам і "приреченого" буття в Природі, а тому покору плину цього вселенського Буття. Проста аналогія: плавця, який намагатиметься пливти проти течії або ж узагалі вистрибнути з води чи подолати стихію, чекає "повне фіаско. Так іще раз підтверджується давня ідея холізму і взаємопов'язаності всього сущого - а отже, невід'ємності існування будь-чого без будь-чого іншого. Із цим пов'язана відсутність очевидного усвідомлення "я" (як чогось невіддільного від решти сущого), тобто - усвідомлена підпорядкованість усезагальній Єдності.

У контексті вищесказаного важливе й те, що для китайських поетів вочевидь найвищу цінність має сам факт того, що відбувається у довкіллі, а не те, що саме відбувається і, тим паче, з кил воно відбувається. Фат, подієвість - це прояв буття, прояв існування ..ао, яке втілюється як у подіях, так і в об'єктах та суб'єктах, що в цьому плані нічим не відрізняються від подій та явищ. Цим і пояснюється відносне нівелювання особистості автора (творця). Для порівняння: у традиційному китайському живописі суб'єкт споглядання незрідка зображався зумисне змалілим, аж начебто приниженим поряд зі всемогутньою природою - скажімо, замислений поет у крихітному човнику на ріці під величними горами. Порівнюючи з баченням - у цьому аспекті - західної лірики, наведімо думку російського поета І. Анненського: осмислення поетом власного буття у Всесвіті передбачає, зокрема, розмежування ліричного "я" і "не-я", тобто "зовнішнього світу в сукупності його гуманітарних, природних і предметних проявів" [7]. Саме ця антиномія ліричного "я" і "не-я", за І. Анненським, є центральним питанням творчості, і поетичне слово покликане передавати взаємоположення цих двох начал одне відносно одного - взаємоположення, що постійно змінюються. Поетичне ж слово, як зазначає поет, - це "символ, який переконує"[1,с. 70, 202-204], і, певна річ, саме таким "символом" воно стає в поетичному контексті, узяте з мови і перенесене в мовлення. Зрозуміло, що в середньовічному Китаї ще не було глибоких теоретичних досліджень про важливість написаного художнього слова, зокрема поетичного, проте, як відомо, категорія вень (•¶Ѓjспоконвіку високо цінувалась і мала сакральне значення - красне слово як один із проявів великого Дао (“№).бень - це, по суті, "гуманітарна аура нації" (Ліна Костенко); за допомогою Й^ММ імператор "перетворював", окультурював "варварів"(•¶‰» культура), вень "освітлювало" людину загалом (•¶–ѕ 4?в/.л/.за^/.я) тощо.

У Західній Європі медитативна лірика зіграла неоціненну роль у той час, коли традиційні стилі й жанри почали вироджуватись і старіти. Наприклад, "в англійській поезії пізнього Ренесансу мистецтво медитації вступило у свої права і трансформувало споріднене йому мистецтво поезії" [9, р. xxiii]. Проводячи далеку паралель із Китаєм, зазначимо: в ранньому середньовіччі (VI-VII ст.), коли тривале прагнення митце поетичного слова до досконалості віршової форми (вишуканості, милозвучності, краси зовнішньої форми твору) дійшло краю, вичерпавши себе, - гонитва за зовнішньою вишуканістю призвела до втрати глибини змісту, - все голосніше залунали заклики "звільнитися від чортополоху красивості"; найсміливіші з поетів стали ламати формальні рамки, що обмежували поетичну фантазію, і вільно виливати власні почуття й відчуття". Скажімо, серед поетів доби Тан таким новатором вважають Чень Цзи-ана (?ЋqЌVЃC661-702): він майстерно поєднав у своїй особі світоглядні позиції конфуціанства, яке передбачало гармонійне існування людини як одиниці суспільства відносно законів Де (ъє)ЃCі даосизму, що пропагував гармонійне існування людини як асоціальної одиниці, - ці суперечливі сторони особистості поета віддзеркалилися, зокрема, у циклі з 38-и віршів "Переживаю побачене"("Љґ‹ц").Часто автор відсилає читача до таємних даоських практик, спрямованих на досягнення безсмертя, - завдяки їм поет усвідомлює своє істинне призначення в цьому світі, зливаючись із безкінечним Абсолютом Дао, що постійно проявляється у всьому сущому [8, с. 32-33]. У наступний період Сун (96.0-1279)" першим відійшов від- строгих" схем при написанні віршів у жанрі поет-чиновник Су Ши (? ђ@ЃC1037-1101). Також одним із проявів згаданого явища є поява т.зв. "вільного", "розмашистого" стилю поезії в жанрі €И? (–Ц•ъ?”h)ЃG"делікатно-завуальований" же стиль (›U??”h)ЃCщо виник раніше, передбачав приховане висловлення почуттів. Природно, що доведена до межі зовнішня досконалість художнього твору мала логічно завершитися зверненням до внутрішнього і пошуками змістових квінтесенцій, адже зовнішній прояв (форма) ян (?Ѓjбез внутрішньої суті (?Ѓjнеможливий - ідеться про одвічну єдність, нерозривність і взаємодоповнення іпостасей /Нь та ян, що містяться в кожній речі.

Природним чином, однак, невербальна суть омовлювалась, уречевлювалась. У всі часи мовлене, а надто написане слово наділялося неабиякою силою, вважалося здатним уплинути на свідомість реципієнтів, а отже, змінити хід "речей. Магічна сила і вплив слова акцентувались як на Сході, так і на Заході. Якщо "звичайне" слово не є звичайним, повсякденним, а має силу, то що казати про слово філософськи наповнене, про онтологічну інтенцію творця, про сугестивну силу медитативно-розмислової лірики?

Поряд із позірними відмінностями в суті китайської середньовічної поезії та західноєвропейської медитативної лірики спостерігаємо і низку спільних рис - скажімо, поліваріативність у трактуванні художньої образності. "Феноменом розмислової лірики, який чи не найбільше поєднує її з філософією, є певна відкритість фіналу, неоднозначність тратування" [2, с. 35].

Безперечно, набір традиційних (усталених) образів та символів дає змогу говорити якраз про ясність поезії, прозорість її прочитання і розуміння. Проте поряд із традиційними завжди існували й авторські образи; до того ж, поети мали повне право вжити традиційний образ у своєму, індивідуальному звучанні (канонічною літературознавчою критикою це не схвалювалося, проте були сміливі новатори, скажімо, танський Лі Бо та сунський Су Ши). Саме через підкреслену традиційність поезії Піднебесної китайські літературознавці зазвичай однозначно потрактовують вірші, однак можливі й відмінні інтерпретації (зважаючи ще й на внутрішню форму слова, його етимологічну ідею). Скажімо, в Су Ши "Небожитель біля річки"("?Ќ]ђе")ЃCщо закінчується двовіршем Џ¬ЏMёЌџђАЃCЌ]ЉCЉс—]ђ¶. Тепер загубиться моє мэле €к / ‘ь присвячу С80Є життя морям і рікам, кінцівка відкрита, адже, якщо вірити легенді (офіційному жикєпису?) поет таки залишився в мирському житті на чиновницькій службі; слід гадати, що "моря і ріки" - в його внутрішньому світі, і глибоко в душі митець відчуває себе дитям Природи. На цьому та інших прикладах видно: медитативність китайської поезії проявляється в тому, що над відкритою кінцівкою "медитують" і автор, і читач (о.П. Довженко: справжній мистецький твір має безліч смислів, і найвірнішим залишається той, який читач для себе обере сам", зі "Щоденників" від 26 квітня 1946 р. [4, с. 444]).

Творчість деяких українських поетів, однак, справляє враження того, що автор сам знає, як має плинути його життя. Знає, отже, і те, що "щось іде не так" - як, скажімо, Микола Вороний: вкби знаттяЃC‹©0 все 0армаЃC/й/овру/у вічному створіння / Мети ніякої нема, - / Навіщо радощі Ы боління, / Нэвщо нам жизнь самэ, --/Якби знаття що все дарма?/ Як бачимо, марні зусилля ліричного героя усвідомлюються ним самим як такі, що суперечать усезагальному плинові буя. Отже, слід гадати, герой у розпачі не зміг інкорпоруватись у Буття, спрямувати свої зусилля у вселенське русло - і страждає від цього. У Всесвіті ж, однак (згідно з більшістю релігійних уявлень), усе відбувається за єдиним задумом, і людина не має повноважень щось змінювати, а може діяти, бути "ковалем свого щастя" лише не виходячи за межі відведеного їй коридору можливостей.

Роздуми над долею, власним жиням і буям Усесвіту неминуче приводили до питання "повинності" та громадянського обов'язку. Вільний політ душі, життя відлюдника з розпущеним волоссям (як символ свободи від соціуму) чи зв'язане стрічками на чиновницькому капелюсі та шпильками у зачісці життя на благо народу і Батьківщини? Зазвичай, бачачи кричущу несправедливість у стосунках правлячої верхівки та простого, люду, китайські поети кидали високі посади і ставали відлюдниками. Особливої поваги, однак, заслуговувало життя, в соціумі зі справним виконанням своєї ролі (чиновника) та одночасне самовдосконалення. Показовою в цьому плані є постать уже згадуваного Су Ши. Пройшовши через неабиякі вагання (про що свідчить низка його віршів), він зумів поєднати ці дві грані: —С’fЋR–ѕ’|??ЃB‚®..>‘єдqЉOЃCЊГЏйќУЃBЏсе[Џ™??ЋО?ЃB‚®..>–”“ѕ•‚ђ¶€к“ъ™yЃB

У прозовій передмові до значиться: ?љ±?‰©ЏB?Ќм Ќџ?ЃBНэписэе ??bоso ЙббЗгЗ?М, коли мене зэслэли 00 Хуанчжоу. Отже, Су Ши на старості літ (образ призахідного сонця) служив чиновником, і дух його був міцний (бамбук -- традційний символ незламності духу). Низка інших образів цього вірша змальовує особливості медитативного буя поета: цикади (’Ћ chan) символізують плинність буя, що зумовлене і природною сутністю цієї комахи, і омонімією із chвn (чань-буддизм); образ білих птахів асоціюється з мудрецем-відлюдником, що споглядає плинність жипя (білий - це колір Заходу, країни смерті і водночас джерела безсмертя).

Проводячи паралель у ставленні митців Сходу й Заходу до громадянського обов'язку, звернімося до творчості Бориса Грінченка. Зокрема, низку його поезій ("У лісі'', ''Я зрікся мрій. Поважний і спокійний'', ''Блискучії зорі, небесні світила", "Загадка") "побудовано за принципом конфліаного протистояння: почупя, щемливі поривання до вільної творчості / розсудливість, вимоги розуму, громадянського обов'язку. У подібних поезіях внутрішня конфліктність дістає майже риторичної розв'язки: перемогою "повинності"" [5]. Ось, для прикладу, рядки із вірша "Я зрікся мрій":

Знову спостерігаємо явний контраст східної та західної культур: якщо представник першої намагається інкорпоруватися в загальний ритм буття, знайти гармонію в цілісності всього сущого, то західна людина часто-густо з гіркою приреченістю все ж обирає "повинність", що є, по суті, підпорядкуванням правилам, людьми ж і створеним. Проте - чи ж не люди колись придумали і за кожної династії оновлювали закони Піднебесної? Згідно з китайськими уявленнями - саме Небо, найвища іпостась і володар усього сущого, через свого намісника-імператора (Син Неба,“VЋqЃjЃCкерує мирським світом, а отже, земні закони відображають порядок і гармонію Всесвіту. Тому майстерно інкорпоруватись у вселенський плин, жити і діяти згідно із законами довкілля - неабияке вміння; це і є сутність одного з основоположних даоських принципів увей (ќЩ?ЃC "недіяння"), а також центральна концепція стилю життя інтелігенції III ст. фенлю (?—¬ЃC__вітер і потік'). Митці цього часу розуміли невблаганність смерті, тому більш приземлено відчували скороминущість життя; вони усвідомлювали неповторність та високу ціну кожної миті, яку й намагалися відобразити у своїх творах. Що ж до західної культури, то доводиться констатувати: описане вище - частково насильницьке, неприродне - існування індивіда вносить деструктив і дисгармонію у початково гармонійний стан довкілля. Подібне судження, однак, надміру трагічне, тому не абсолютизуймо: існує величезна кількість творів мистецтва, що змальовують повну гармонію людини і природи (або ж - людини у природі).

Ще одна важлива особливість західної філософської лірики (і медитативної як її складової) - відображення нового бачення поетом довкілля, прояв здатності автора нібито заново відкривати давно відомі істини і, отже, помічати унікальність Всесвіту загалом і конкретного оточення (як прояву останнього) зокрема. Уміння щиро дивуватися в поезії речам і явищам повсякдення позбавляє поета автоматизму існування і зашореності у сприйнятті довкілля; розмірковуючи про причину і механізм саме такого сприйняття, доходимо висновку, що подібної здатності поет набуває в результаті певних внутрішніх трансформацій, докорінної зміни власної природи (насамперед психічної, ментальної), що, своєю чергою, може бути зумовлено його дедалі глибиннішим розмірковуванням над суттю буття, заглибленням у власний внутрішній світ і розширенням його меж до меж (по суті - безмежжя) зовнішнього світу. Перелічене супроводжується самозаглибленням і самоспогляданням, а отже - відстороненістю від зовнішнього світу і перебуванням, натомість, у світі власному, внутрішньому. Повернення ж у зовнішній світ і, зокрема, в соціум, нерідка буває болісним, а тому небажаним для поета; це є, зокрема, причиною частих випадків самотності і, як результат, (і несприйняття) митців суспільством.

Згідно з дослідницею західної філософської лірики М. Бабенко, "поети філософського спрямування вдаються до медитації передусім як до пошуку суті, як до осягнення законів світобудови" [2, с. 42] Медитація, однак, у східному розумінні, бачиться прямо протилежною за своєю суттю процесові розмірковування: перша передбачає пасивне споглядання за наявності чистої свідомості (розум як інструмент пізнання "відключений"), а другий - активну роботу розуму в намаганні сягнути найглибших глибин і з-розум-іти сутність світу. Із цього погляду і медитативність західної та східної лірики докорінним чином протилежна: на Заході - осягнення істин за допомогою розумових зусиль, а на Сході - пізнання суті буня шляхом відключення раціонального розуму, сповненого дріб'язковості мирського метушливого жиня.

Разом із тим, буддійський поет-монах VIII ст. Хань Шань (Љ¦ЋRЃjмає у своєму доробку (до наших днів збереглося понад 300 його творів) як суто буддійські вірші - у них віддзеркалено споглядання чань, рояться художні образи, котрим митець дає волю ненасильно перебувати в порожнечі чистої (просвітленої) свідомості, вони вільно, начебто хаотично, приходять і відходять, не зачіпаючи поета, не втягуючи його у вир логічних побудов чи умовиводів, - так і твори власне буддійсько-філософської спрямованості: роздуми про свідомість як джерело, що породжує будд, про бідність та багатство, про людську долю, про циклічність жиня та смерті. Ці розмисли із залученням критичного розуму (як інструменту розмірковування) йдуть врозріз із природою митця такі вірші в доробку Хань Шаня нечисленні - ще й тому, що роль писемного слова і філософських повчань для набуття істинного бачення є несуттєвою. Першочергова цінність надається власному досвідові.

Наведімо прилади розглядуваних протилежних типів художнього змалювання дійсності у творчості Хань Шаня. Віддзеркалення осягнення реальності за допомогою споглядання чань (''тут і тепер'', невловима мить бу^я) видно з таких рядків однойменного вірша (твори Хань Шаня не мають назв, що можна тлумачити як небажання надавати миті /явищу буя певної оцінки, демонструвати власне бачення того Чи іншого сущого):

Ќ‚Ќ‚•ф?ЏгЃCЋl??ќЩ?ЃB

“ЖЌїќЩђl’mЃCЊЗЊЋЏЖЉ¦ђтЃB

ђтЏгЉЋќЩЊЋЃCЊЋЋ©ЌЭђВ“VЃB

‹бЌџ€к‹И‰МЃC‰М?•sђҐ‘TЃB

На високій-високій горі, на вершечку самім

Позирну навсібіч я - безмежних просторів картина.

Тут сиджу одиноко - не відають люди про те,

Світить місяць ясний на зимне джерело в самотині.

Глянув ще - а світила ясного нема у воді,

Воно колесом тихим по темному небові плине.

Цю красу оспіваю у пісні - в'юнкій, голосній,

Та не буде у вірші натхненному чань - ні хвилини!

Поет свідомий того, що саме оспівування - це вже вихід за межі миті (чань), однак і він, і інші чаньські поети все ж послуговуються традиційними методами змалювання власних медитативних станів. А ось приклад не-чаньського опису:

€кЏZЉ¦ЋR–њЋ–‹xЃCЌXќЩ?”OќkђS?ЃC

?°ђО•З??‹еЃC”C??“Ї•sЊnЏMЃB

Коли жив я у Скелях Холодних - спинилися справи мирські, Не було переплутаних дум, що сколихують голову й серце. Безтурботний, писав на крутих стрімчаках я віршові рядки; Покладався на долю - мов те неприв'язане, вільне човенце.

Поет осмислює власне буття у Холодних Скелях (звідки і його псевдонім; справжнє ім'я невідоме), коли він спокійно віддавався плинові Буття, позбавившись 'переплутаних дум'' мирського жипя. Автор довіряв Буттю, покладаючись на нього, адже вселенський плин знає'' правильний напрямок. Метафора човна як людської долі бере свій початок ще із Чжуан-цзи (ЏЇЋq III ст. до н.е.), де у розд. 20 ''Дерево на горі'' (''ЋR–Ш_) йдеться про порожній човен як алегорію людини, що здатна впускати і випускати з себе будь-що прийшле ззовні (інформація, поведінкові пат терни, нав'язані стратегії і тактики тощо), не піддаючись його впливові, не зациклюючись на чомусь зовнішньому, а натомість концентруючись на внутрішньому, у вищенаведеному вірші Су Ши ми бачили цей самий образ; його часто вживають китайські поети, скажімо, Лі Цінчжао (—›ЏhЏЖЃC 1084-1151)у вірші ци на мелодію 'Весна в Уліні" (_•ђ—Л Џt_):

?ЏZ?ЌЃ‰ФЊИђsЃC“ъ?Њ‘ћЂ?ЃB•ЁђҐђl”сЋ–Ћ–‹xЃC—~?џЈђж—¬ЃB

??‘oџвЏtЏ®ЌDЃC–з?џ ?ЏMЃB‘ь‹°‘oџв??ЏMЃC?•s???‘ЅЏDЃB

Вітрило затих; пил із повівом квітів ошатних розвіявся теж.

Увечері стомлена коси чешу я м'які.

Все суще правдиве навколо - ясная та істина людям простим невтямки;

Я мовити хочу - лиш падають сліз крапельки.

Говорять, на річці Шуансі1 весна іще в розквіті сил;

Збираюсь по річці пливти я на човні легкім.

Боюся: на бистрій Шуансі мій малесенький човник легкий -

Багато печалі на нім, і її не утримать-таки!

Шуансі (‘oџвЃj€крічка на території повіту Цзіньхуа сучасної провінції Чжецзян. Щодо ритмічної організації перекладу цього рядка: в китайській мові склад шуан, а також подібні цзоу, мяо, шао, чжан тощо - односкладові, відповідно, Шуансі має два склади. Та оскільки в українській мові це слово трискладове, цього правомірно дотримуватись і при художньому перекладі. Однак дуже часто подібні власні назви неможливо "вписати" у поетичний ритм перекладу, тому до.водиться зараховувати склади цзоу, мяо, шао, чжуаншуан тощо як один (що й зроблено в цьому випадку).

Поетеса рефлексує над власним існуванням: і зниклі пахощі, і настання сутінок на початку вірша свідчать про те, що молодість давно минула, на кону - старість із утомою, та згадки красної пори (весна) кличуть легке човенце мисткині (найімовірніше, легкість човна натякає на тендітність жіночої натури і важку долю авторки) продовжувати життєвий шлях.

У підсумку зазначимо, що зіставлення медитативної сутності китайської середньовічної поезії та західноєвропейської медитативної лірики засвідчує: оскільки докорінним чином різниться сама природа медитації як такої на Сході й на Заході, то й поетична творчість розглядуваного спрямування має низку відмінностей. Наприклад, західна медитативна лірика починалась як максимально наближена до дійсності імітація церемонії медитації, покликаної осягнути сутність Бога. Відповідно, відчуття і почуття автора, ним же самим, мають привести до якнайщирішої розмови з Богом. Отже, західна медитативна лірика - це рефлексія пам'ятних моментів свідомості, самопізнання, усвідомлення власних радощів та смутків, діалоги з вищими силами, зрештою, наближення до Бога, і все це -через розумове осмислення і усвідомлення. На Сході ж медитації-споглядання (буддійське чань) у протилежному: відкидання розуму як інструменту хибного, викривленого сприйнялися і осягнення дійсності; істинна сутність довкілля, істина ао чи сутність Будди, яка є у всьому сущому, має відкритися людині з чистою, незабрудненою мирською метушнею і різноманітними розумовими нашаруваннями свідомістю. Спокійне, неупереджене споглядання довкілля спостерігаємо, зокрема, у віршах буддійського поета-монаха Хань Шаня, а яскравим прикладом прагнення інкорпоруватись у вселенський гармонійний плин Буття слугує життя й творчість поета-чиновника Су Ши.

Список використаних джерел

1. Анненский И. Ф. Книги ображений / И. Ф. Анненский. -М.: Наука, 1979.

2. Бабенко-Жирнова М.В. Сучасна українська філософська лірика: генеза і модифікації: дис. ... канд. філол. наук:10.01.06 - Теорія літератури / М. В. Бабенко-Жирнова. - К., 2014.

3. Дауётите-Пакярене В. Метафизика поэзии Юргиса Балтрушайтиса / В. Дауётите-Пакярене // Юргис Балтрушайтис. Степени и тропа / Авт. идеи и сост. Ю. Будрайтис. - М.: Baltrus, Новое изд-во, 2005. - С. 103-125.

4. Довженко О.П. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник / О. П. Довженко. - К.: Веселка,1995.

5. Євтушенко С. О. Медитативна лірика Бориса Грінченка в контексті європейської поезії / С. О. Євтушенко: веб-сторінка інтернет сайт Національної бібліотеки України ім. В. I. Вернадського.

6. Медитативна лірика // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / за ред. А. Волкова, О. Бойченка, I. Зварича та ін. - Чернівці: Золоті литаври, 2001.

7. Семенова О. Н. О поэзии Иннокентия Анненского (семантическая композиция лирического цикла): методические разработки / О. Н. Семенова // Преподавание литературного чтения в эстонской школе: отв. ред. А. Ф. Белоусов. Таллин. педагогич. ин-т им. Э. Вильде. - Таллин,1981. - С. 80-106. Шекера Я. В. Китайська література VII-XIII століть: навч. посіб. / Я. В. Шекера. - К.: ВПЦ "Київський унів'ерси.тет", 2013.

8. The Meditative Poem. An Anthology of 17th Century Verse / Ed. by Martz L. L. - NY,1963.

Размещено на Allbest.ru
...

статья "Природа медитативної китайської класичної поезії та української лірики ХІХ - початку ХХ ст.: спроба компаративного аналізу" скачать

Подобные документы

Методичний потенціал компаративного аналізу (на прикладі творів Б. Лепкого і В. Сосюри про Мазепу)
І.С. Мазепа-Колединський як одна з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії, короткий нарис його біографії та особистісного становлення. Особливості художнього трактування суспільно-політичної ролі гетьмана письменниками ХІХ–ХХ ст.

курсовая работа [51,8 K], добавлен 03.01.2014

Розвиток усної руської і зокрема української літератури
Специфіка вивчення народних творів кінця XVIII - початку XIX століття. Виникнення нової історико-літературної школи. Перші збірки українських народних творів. Аспекти розвитку усної руської й української народної поезії. Роль віршів, пісень, легенд.

реферат [33,4 K], добавлен 15.12.2010

Античні мотиви у поезії Середньовіччя на прикладі поезії вагантів
Дослідження рівня впливу античної культури на поезію Середньовіччя. Характеристика жанру лірики вагантів: тематичні та стилістичні копіювання, метричні особливості, розміри і строфіка. Особливості настрою, пафосу віршів, любовна тема і викривальна сатира.

курсовая работа [37,1 K], добавлен 14.12.2013

Життя і творчість Цюй Юаня
Історія розвитку Китаю в Стародавні часи. Особливості стародавньої китайської літератури. Біографія і основні етапи художньої творчості поета-патріота Цюй Юаня. Аналіз його найважливіших творів. Дослідження проблемно-тематичного змісту його лірики.

курсовая работа [39,8 K], добавлен 25.04.2014

Проблематика та тематика сучасної лірики. Художні особливості поезії за творчим доробком Ю. Андроховича
Образність, образний лад та емоційність поезії. Представники сучасної поезії. Тенденції, характерні для словесної творчості нинішньої доби. Засоби вираження змісту способом нового поетичного мовлення, спрямованого не до кожного, а до елітарного читача.

презентация [334,7 K], добавлен 18.01.2014

Оспівування кохання в лицарській літературі
Зародження й розвиток літератури Середньовіччя. Становлення лицарської літератури. Типологічні риси куртуазної поезії як поезії трубадурів. Особливості немецької рицарської лірики. Найпопулярніший лицарський роман усіх часів "Трістан та Ізольда".

курсовая работа [42,1 K], добавлен 25.03.2011

Образний світ поезії шістдесятників
Образний світ патріотичної лірики Симоненка, особливості поетики Миколи Вінграновського, сонячні мотиви поезії Івана Драча. Розглядаючи характерні ознаки поетичного процесу 60-х років, С.Крижанівський писав: "У зв'язку з цим розширилась сфера поетичного."

курсовая работа [27,7 K], добавлен 15.04.2003

Життєві дороги Лесі Українки
Розкриття образу української письменниці і поетеси Леси Українки. Її походження та виховання. Захоплення музикою. Стосунки Леси з Мержинським. Різноманітність жанрів її творів. Останні роки Л. Косач-Квітки. Вшанування пам’яті поетеси в різних країнах.

презентация [1,5 M], добавлен 09.02.2012

Новаторське використання вільного вірша на прикладі творчості відомої іракської поетеси Назік аль-Малаіки
Становлення поезії вільного вірша. Поети-новатори Іраку. Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру. Переклади західної поезії та її вплив на творчість поетеси. Аналіз художніх особливостей та головних мотивів її віршів в світлі традицій арабської поезії.

курсовая работа [47,1 K], добавлен 07.02.2011

Мотиви лірики М. Вінграновського
Дослідження постаті М. Вінграновського як шістдесятника, вплив літературного явища на ідейно-естетичні переконання, мотиви його лірики. Визначення стильової манери автора. Вивчення особливостей зображення ліричного героя в поетичних мініатюрах митця.

курсовая работа [57,5 K], добавлен 06.12.2010

Особливості драматургії в творчості Лесі Українки
Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.

контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014

Методика вивчення ліричного твору в школі (на матеріалах лірики Г. Гейне)
Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі загальноосвітньої школи. Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі. Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури. Розробка уроків по творчості Г. Гейне.

курсовая работа [36,6 K], добавлен 05.01.2008

Мотиви лірики Миколи Вінграновського
Особливості авторського самовираження відомого українського поета Миколи Вінграновського. Специфіка вираження художньої образності в поезії даного автора. Патріотична лірика, її тональність. Образно-емоційний світ у пейзажних та інтимних творах митця.

курсовая работа [43,7 K], добавлен 31.01.2014

Іван Франко. Життя і творчість видатного діяча, письменника, ученого, перекладача
Багатогранність діяльності Великого Каменяра, основні твори та його роль у розвитку української літератури. Теми лірики Франка. Вираження почуттів і роздумів героя, викликаних зовнішніми обставинами. Висока емоційність, схвильований тон розповіді.

конспект урока [23,6 K], добавлен 04.04.2013

Тема любові у поезії Василя Стуса
Василь Стус як один із найбільших українських поетів нашого століття і правозахисник з відвертою громадянською позицією. Світоглядні засади В. Стуса. Національно-генетичний аспект концепції любові у його творчості. Особливості інтимної лірики В. Стуса.

дипломная работа [88,5 K], добавлен 19.09.2012

Аналіз політичної лірики Генріха Гейне
Передумови формування революційних настроїв і поглядів у Генріха Гейне. Дитячі роки під впливом французької окупації, життя у Франції. Елементи Просвітництва в політичній ліриці. Особливості творчого стилю, поетики, композиції та жанру поетичних творів.

курсовая работа [65,8 K], добавлен 15.11.2015

Літературна спадщина Франческо Петрарки
Франческо Петрарка – видатний культурний діяч Відродження і один з засновників італійського гуманістичного руху. Розуміння ліричних творів поета сучасниками та нащадками. Співвідношення форми та змісту поезій Петрарки. Жанрові особливості його лірики.

реферат [22,0 K], добавлен 15.07.2009

Значення творчості Івана Котляревського для української літератури
Іван Котляревський як знавець української культури. Біографія та кар’єра, світоглядні позиції письменника. Аналіз творів "Енеїда", "Наталка-Полтавка", "Москаль-чарівник", їх історичне та художнє значення. Особливості гумору у творах письменника.

реферат [55,6 K], добавлен 06.06.2009

Відродження української літератури 20-х років ХХ ст.
Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.

реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011

Літературні посли української культури
Англійські переклади поезії Т.Г. Шевченка - інструмент, який допомагає людям в англомовних країнах краще зрозуміти менталітет і гідність українського народу. Суб'єктивно-оцінна та емоційно-експресивна лексика в перекладах шевченкових творів Віри Річ.

статья [2,0 M], добавлен 23.03.2019

Другие документы, подобные "Природа медитативної китайської класичної поезії та української лірики ХІХ - початку ХХ ст.: спроба компаративного аналізу"

главная

рубрики

по алфавиту

вернуться в начало страницы

вернуться к началу текста

вернуться к подобным работам

Рубрики

По алфавиту

Закачать файл

Заказать работу

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.