Специфіка жанрових структур у драматургії Василя Пачовського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка жанрових структур у драматургії Василя Пачовського

Анна Верлата, аспірант кафедри української літератури Інституту філології, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

У статті досліджено жанрові особливості драматичних творів Василя Пачовського «Сон української ночі», «Сонце Руїни», «Сфінкс Європи», «Роман Великий» та «Гетьман Мазепа». Простежено взаємозв'язок драматичних жанрових моделей і драматургічного символізму як типу авторської ідейно-естетичної свідомості, проаналізовано структурні та змістові особливості драматичних творів. Обґрунтовано наукову доцільність характеристики вказаних п'єс Василя Пачовського як драматичних поем. З'ясовано значення авторської дефініції для комплексного жанрового аналізу драматичних творів.

Ключові слова: рід, жанр, жанрова форма, жанровий зміст, драма, драматична поема, конфлікт, символ, містерія.

В статье исследованы жанровые особенности драматических произведений Василия Пачовского «Сон украинской ночи», «Солнце Руины», «Сфинкс Европы», «Роман Великий» и «Гетьман Мазепа». Прослежена взаимосвязь драматических жанровых моделей и драматургического символизма как типа авторского идейно-эстетического сознания, проанализированы структурные и содержательные особенности драматических произведений. Обоснована научная целесообразность характеристики рассматриваемых пьес Василия Пачовского как драматических поэм. Выяснено значение авторской дефиниции для комплексного жанрового анализа драматических произведений.

Ключевые слова: род, жанр, жанровая форма, жанровое содержание, драма, драматическая поэма, конфликт, символ, мистерия.

The article investigates genre peculiarities of Vasyl Pachovskyi's plays «The Dream of Ukrainian Night», «The Sun of the Ruin», «The Sphinx of Europe», «Prince Roman the Great», and «Het'man Mazepa».

The first part of the article deals with the problem of relations between author 's creative thinking, genre nature of the literary work and its reception by the consciousness of a reader or a spectator (if we mean play on the theatre stage). It is proved that these components are interdependent and interrelated. The second part highlights the genre problem as one of the oldest theoretical questions of literature. At the same time it is one of the most topical interest and important problems of modern literary criticism. Many scholars research different aspects of this issue.

The third part of the article focuses on the correlation of different kinds of the dramatic genre and dramatic symbolism as the type of author's aesthetic consciousness in the dramatic works by Vasyl Pachovskyi. The playwright was a prominent member of Young Muse - an informal modernist group of writers and artists in Western Ukraine founded in 1906. His modernistic dramas are symbolic lyrical allegories. On the other hand, they are highly patriotic works describing Ukraine's long quest for freedom. The specific features of Pachovskyi's modernistic dramatic thinking and the spectrum of his poetic devices has not been fully researched yet. Besides, little attention has been paid to representations of the writer 's modernistic consciousness.

The structure and the content of the plays are analyzed; the balance of epic, lyric and dramatic features is viewed. The research practicability of these plays' characteristic as the dramatic poems is argued. In particular, the difference between genre form and genre content in terms of the plays is shown, so we may consider these plays not only as mysteries but also as dramatic poems.

The role of the author's definition in the complex genre analysis of these dramatic works is considered. Vasyl Pachovskyi has given different unusual genre definitions to his plays, such as: tragedy, drama, the tragedy of Cossack Ukraine, the mystery of Resurrection and others. But in fact all they have the basic elements of dramatic poem as the combination of epic, lyric and dramatic genre.

In conclusion, we may say that the issue addressed in the article as a whole is rather important because considering this problem, we can achieve some interesting results in the field of Ukrainian Literary Criticism. Ukrainian symbolic drama is very polyphonic phenomenon and if we want to have its unified picture, we must analyze every part of this phenomenon including its genre specifi cs.

Key words: genre, genre form, genre content, drama, dramatic poem, conflict, symbol, mystery play.

Особливості авторського художнього мислення неминуче взаємопов'язані з жанровою природою художнього твору. «Жанр як системно-структурний «зріз» поетики досить рано і практично назавжди став предметом особливого авторського осмислення» [4, с. 43]. Варто враховувати, що жанр за своєю природою - динамічне явище, внутрішня сутність якого нерідко виходить за рамки одного літературного роду - епосу, лірики чи драми. Особливо ця внутрішня нетривкість виявляється у структурі драматичних жанрів.

Такий спектр питань у своїх розвідках порушували чи не всі вчені, які намагалися класифікувати родо-жанрову природу творів різних країн та епох. В українському літературознавстві теоретичний аспект окресленої проблеми репрезентований працями М. Кодака, Н. Копистянської, Б. Мельничука, А. Ткаченка та ін.; крізь історико-літературну призму її аналізували Н. Малютіна, С. Хороб та ін.

Незважаючи на всі зусилля науковців, парадигма родо-жанрових зв'язків у літературі настільки широка, що залишає чимало простору для подальших досліджень. Тому актуальність нашого дослідження полягає у виокремленні жанрових особливостей драматургії Василя Пачовського як одного із яскравих представників української модерністської драми початку ХХ ст.

Мета - проаналізувати формально-структурні та змістові складники жанрових моделей творів, установити їхню кореляцію з художнім мисленням письменника. Метою статті зумовлені такі завдання: з'ясувати роль авторської дефініції в загальному осмисленні жанрових аспектів кожного окремого твору; окреслити баланс та взаємодію такої дефініції із власне теоретико-літературознавчою.

Взаємозв'язок художнього мислення й вибору письменником жанрових канонів для висловлення своїх думок та ідей не може розглядатися лише як однобічний, коли чітко визначені жанрові постулати того чи іншого літературного роду диктують письменникові спосіб оформлення та особливості художнього змалювання дійсності, хоча це явище також більшою чи меншою мірою наявне у творчому процесі. Варто, на наш погляд, говорити про авторське мислення як чи не найважливіший чинник у формуванні жанрово-стильової структури літературного твору. Справжнім митцем є той автор, який зуміє узгодити (наскільки це можливо) «правила» жанру із власними творчими конструювальними актами, написавши вартісний твір та продемонструвавши свою літературну майстерність. З іншого боку, вибір жанру (а надто у драмі) дуже важливий з погляду рецептивної перспективи твору, сприйняття його основних ідейно-естетичних модусів читачем або глядачем. Таким чином, можемо вибудувати своєрідну схему взаємозалежності трьох описаних чинників:

Рис. 1

Особливо це стосується драматичних творів як явища, внутрішньо спрямованого на вияв у двох мистецьких площинах - літературі й театральному дійстві. Зі становленням модерністських тенденцій у літературі з'являється широке розмаїття драматичних жанрів, зумовлене новою якістю художнього мислення авторів - драматична поема, драма для читання, драматичний етюд та ін. Прикладом такого явища є творче світовідчуття В. Пачовського. У цьому випадку творчий психотип автора прямо визначає домінування героїко-патріотичного пафосу в п'єсах, а цей чинник, своєю чергою, багато в чому зумовлює жанрове спрямування творів. Але «якщо становлення пафосу - процес емоційно-психологічний, навіть інтимний, то жанровий пошук відбувається з орієнтацією на читача» [4, с. 40].

Коли ж ідеться про власне жанрові особливості драматичних творів Василя Пачовського, виникає дуже багато суперечностей, які потребують додаткової уваги. По-перше, автор визначав жанрову природу своїх п'єс на основі домінувального пафосу, а не цілісного бачення твору як художньої системи. Так, трагедіями були «Сон української ночі» та «Роман Великий»; патріотичний пафос «Сонця Руїни» підсилювався жанровим підзаголовком Трагедія козацької України; «Сфінкс Європи» - драма, «Гетьман Мазепа» - містерія воскресіння. Доречність смислового наповнення цих дефініцій підтвердилась у процесі рецепції творів: «Сонце Руїни» кілька разів було успішно поставлене у театрі, а про інші твори схвально відгукувалися представники української інтелігенції (В. Липинський, Микола Євшан тощо).

Н. Копистянська з цього приводу зауважує, що неможливо провести чітке розмежування між авторською дефініцією та літературознавчою класифікацією. «Письменникам варто було б значно більше уваги приділяти аналогічним працям науковців, так само, як теоретикам - працям митців. Існує тісний зв'язок між літературною критикою і художньою практикою» [5, с. 20]. По-друге, в різних літературознавчих джерелах знаходимо відмінні жанрові означення творів драматурга. Науковці або використовують його власні терміни, або ж обґрунтовують приналежність п'єс до більш-менш усталених жанрових утворень та різновидів: «Сон української ночі» - драматична поема, лірико-драматична п'єса, віршова трагедія; «Сфінкс Європи» та «Гетьман Мазепа» - драматичні поеми.

З іншого боку, серед дослідників драматургії Василя Пачовського побутує думка про більшу чи меншу концентрацію містерійних рис як перманентних жанрових складників цих творів. Серед наведеного кількісного й якісного різноманіття класифікацій спробуймо віднайти найбільш об'єктивний варіант. Для цього доречно використати теоретичні напрацювання в галузі жанру Г. Поспєлова, окремим аспектом яких є розмежування жанрового змісту та жанрової форми при визначенні природи художнього твору. Не претендуємо на повну відповідність наших міркувань концепції науковця, однак сподіваємось, що таке розмежування зробить проблему жанру в драматургії Пачовського менш складною й заплутаною. У нашому випадку очевидно, що різновимірною є внутрішня сутність понять драматична поема й містерія як основних компонентів жанрової природи п'єс. «Драматична поема - великий за обсягом віршований твір, в якому поєднано жанрові форми драми та ліро-епічної поеми, в основу закладено внутрішній динамічний сюжет, драматизм світоглядних та моральних принципів за відсутності панорамного тла зовнішніх подій.

Для драматичної поеми характерні нехтування побутовими деталями, тяжіння до розкутої уяви, перевага ліричних чинників над епічними та власне драматичними, що потребує сценічного втілення, відмінного від традиційної практики» [6, с. 302]. Трактуючи аналізовані п'єси як драматичні поеми, маємо на увазі драматичну формально-художню структуру, спосіб їхньої організації, особливості будови, динамізм зображуваних подій, реалізацію конфлікту, рівень сценічності як специфічної риси драматичного твору, обсяг. У плані жанрового змісту важливими є загальні маркери художнього світу драматичної поеми - взаємодія та співвідношення ліричного, епічного і власне драматичного начал, кореляція світоглядних модусів та зовнішньої подієвої канви. Натомість містерійні особливості виражені переважно у змістовій площині (введення персонажів-духів, героїв, що уособлюють собою гріх, поєднання реального і фантастичного, філософічність, символічність, умовний життєвий цикл героя - народження, смерть, воскресіння). У цьому випадку містерія виявляє свої специфічні ознаки почасти лише з точки зору жанрового змісту, оскільки первинно є різновидом драми й не може яскраво відрізнятися у формальному плані. Тому, не заперечуючи містерійних ознак, ми все ж не схильні абсолютизувати їх як основний жанротвірний чинник драматургії автора.

У контексті проблематики нашого дослідження важливо окреслити побудову автором взаємодії драматичного та ліро-епічного начал у драматичній поемі. Аналізуючи акт творення й подальшого існування драми й поеми, Ролан Барт указує на досить тонку межу між названими типами творів: «Драма... хоче бути не продуктом діяльності, але дією: драма ж первинно представляє розповідь про якусь подію, і автор відмовляється освячувати цю подію актом свого особистого роблення, іншими словами, відмовляється перетворювати його в поему... Однак, оскільки задум драми полягає в тому, щоби зобразити саме таку відмову, цей останній і складає її дію, змушуючи автора вести гру з тим, від чого він сам же й відмовляється... Отже, ми маємо повне право читати драму як поему...» [1, с. 134].

Цитований уривок влучно ілюструє особливості жанромоделювання п'єси «Сон української ночі». Це перший і найбільш складний у сенсі жанрового аналізу драматичний твір автора. Еклектичність будови, одночасна багатоплановість, нерозчленованість реального та фантастичного світів, навмисне авторське спрямування до символізації дійсності - специфічні сегменти художнього задуму Василя Пачовського, які дозволяють говорити про розгортання його символістського художнього мислення у драматургії. При цьому концептуальні образи твору - золотий вінець, огнистий меч, сліпе дитя - не можна трактувати як алегорії, оскільки вони мають значно глибший підтекст і працюють на загальний символістський континуум драматичного тексту. У художній атмосфері переважає лірико-драматична тональність, поєднана з тонкою іронією Сміхунчика, який своїми жартівливо-трагічними репліками спрямовує розвиток подій до кульмінації.

Рівень динамізму дії не тяжіє до уповільнення, хоча й не розгортається особливо активно. Вустами персонажів озвучуються філософсько-політичні концепції, особисті світоглядні переконання автора, натомість зовнішні обставини змальовані порівняно менш панорамно, хоч і не вкрай скупо. Ліро-епічне начало представлене, насамперед, у ремарках, що їх можна вважати окремими пейзажними замальовками, спрямованими на досягнення художньо-естетичного рецептивного ефекту. у «Сні...» маємо цілу низку символіко-фантасмагоричних картин, розмаїтий спектр емоційних сцен, які спонукають читача/глядача активно сприймати й трансформувати події, характери, образи-символи у власній свідомості, стаючи таким чином співучасником та співавтором акту креації художнього твору.

Містерійна площина, з погляду Н. Малютіної, має такий вияв: «У тексті вибудовується ланка міфологічних наративів про очищення й прозріння сліпого люду за допомогою цілющої води поезії, про прокляття Духу Богдана та звільнення від нього шляхом принесення себе у жертву матері-України, про недосяжність ідеалу вінця для нездатного його пізнати народу-грішника...» [7, с. 35]. У цілому ж вказані особливості дають змогу трактувати цей твір як драматичну поему.

«Сонце Руїни» - не менш цікавий і складний приклад жанрового художнього мислення Василя Пачовського. О. Грицай зауважує: «Лірично- патетична метода автора (колиб се лиш метода, а не внутрішня конечність!) відбилася від'ємно і на архітектоніці, і на характеристиці, і на головній ідеї драми» [2, с. 105]. Таким чином, всеосяжна ліризація як художньої дійсності, так і характерів є тим визначальним чинником, що впливає на загальне компонування твору. Це дозволило критику заперечити родову приналежність твору до драми і назвати його низкою ліричних картин, а також «трагедією авторового сентименталізму» [2, с. 108].

Тому розв'язання жанрової проблеми багато в чому дозволить об'єктивно оцінити ступінь справедливості критичних зауважень, а також ідентифікувати певні дискусійні моменти п'єси або як специфічні ознаки, що відповідають певній жанровій системі координат, або ж як художні неоковирності, що псують загальне враження від твору та знижують його літературну вартість. Передусім, у контексті питання родо-жанрової специфіки варто розглянути авторське визначення - трагедія козацької України. Власне, трагічна природа цього твору досить сумнівна, оскільки «Сонце Руїни» якщо й містить ознаки трагедії, то незначні й нечисленні.

По-перше, тут немає належної для трагедії гостроти й непримиренності основного конфлікту; по-друге, протагоністові поряд із героїчними характеристиками притаманний значний ступінь ліризму, схильність до саморефлексії поряд із усвідомленням власного високого обов'язку; по-третє, розв'язка не відповідає класичному трагічному канонові. Дослідники висловлювали сумнів щодо такого жанрового визначення. «Він [автор - А.В.], що чує всім серцем світ трагедії, що стоїть у його воріт і ловить вухом голоси з тамтого боку, - він не має сили сотворити трагедії» [3, с. 340341]. Означення трагедія тут має виразне емоційне навантаження, вживається для характеристики історичної доби Руїни, а також означає внутрішній стан персонажа, зумовлений нереалізованими можливостями та стражданням у його душі. З погляду сучасних жанрових теорій «Сонце Руїни» все ж вписується у драматичний канон, хоч і не виявляє всіх його характерних ознак і має багато перехідних рис. На відміну від «Сну...», де ще можна знайти епічне тло дії, широке зображення зовнішніх подій у «Сонці Руїни» відсутнє. Домінує прийом ліризації в характеротворенні персонажів, деякі епізоди містять виразні риси романтизму (прокляття матері, символічне перевтілення Прісі в білу голубку, використання сталих епітетів у характеристиці Дорошенка). Отож, твір має усі ознаки драматичної поеми.

Заслуговує на увагу проблема жанрової дефініції «Сфінкса Європи». Авторське визначення жанру - драма. Проте доцільніше розглядати твір як драматичну поему, оскільки її специфічні риси чітко простежуються в тексті. По-перше, епічне й ліричне начала у «Сфінксі Європи» перебувають у взаємозв'язку із драматичним. Епічний струмінь виявляється у змалюванні картин бою прийомами візуалізації та звукопису, в конструюванні більш насиченого й символічно деталізованого хронотопу, ніж це зазвичай проявляється у драмі. Але ми не можемо констатувати, що епічне начало повністю переважає драматичне. Спрямованість до акції як внутрішня закономірність драматичного тексту все ж не втрачає своєї сили. Ліризм спостерігаємо в тужливих монологах Катрусі, у словах закоханого Дорошенка тощо. Крім того, деякі картини, епічні за своєю природою (битва у полі тощо), змальовані крізь призму ліричного самозаглиблення і марення Катрусі, тому про об'єктивність чи статику в її чистому вигляді не йдеться.

Жанрова природа п'єси «Роман Великий» найбільш багатогранна порівняно з рештою драматичних творів Василя Пачовського. Тут гармонійно поєднано яскраві формально-змістові особливості драматичної поеми й окремі містерійні риси сюжетотворення, пов'язані переважно із язичницьким континуумом у творі (творча трансформація культу Перуна, купальський часопростір тощо). Насамперед, варто виокремити глибину внутрішніх рефлексій головного персонажа та заборонене кохання як чинники, що формують суб'єктивований вимір художнього світу в п'єсі.

Очевидно, в контексті історичного буття українських земель Василь Пачовський прагне зобразити смерть Романа Мстиславича як велику втрату. На це вказує й авторська жанрова дефініція твору - трагедія. Але знову-таки у моделювання потенційно трагедійного пафосу втручається й активно функціонує ліричне начало творчої натури письменника, на що звертав увагу Микола Євшан. Так, Роман із самого початку постає як уже сформований персонаж героїчного типу. Тому й відсутні у п'єсі масштабні епічні картини, які б відтворювали становлення князя-воїна. Тим часом всеохопна увага сконцентрована на розвитку почуттів Романа й Світляни, жриці Перуна. Такий спосіб моделювання сюжету неминуче тягне за собою великі за обсягом ліризовані сцени (розмови персонажів, смерть Світляни як розплата за образу богів, туга Романа за нею). Читач/ глядач відзначає динамізм твору, невимушене розгортання дії. Зважаючи на проаналізовані особливості, можна констатувати, що п'єса «Роман Великий» виявляє всі найголовніші ознаки, властиві драматичній поемі як міжжанровому утворенню.

«Гетьман Мазепа» у жанровому плані має свої особливості. Цілком зрозумілим з погляду переконань автора є визначення жанру - містерія воскресіння. Спершу доцільність використання цієї назви не зовсім зрозуміла, бо драма має невелику кількість виразних ознак містерії у класичному розумінні, бо тут уже немає масштабних фантастичних картин, співмірних зі «Сном української ночі», відсутні численні персонажі - духи (уведена, хіба що, тінь Кочубея - звична дійова особа у п'єсах Пачовського), перманентно діє лише Марко Проклятий як уособлення гріха бездержав'я. Насправді цю дефініцію слід сприймати у найширшому сенсі, з усією різноманітністю відтінків, які тільки можуть бути в контексті художнього пафосу цього твору. Очевидно, точність у термінах - не головне для автора. Він визначає жанр кожного свого твору відповідно до панівного настрою, пафосу твору. Таке припущення знаходить підтвердження і в аналізованому творі. На нашу думку, «Гетьман Мазепа» найяскравіше демонструє взаємозв'язок авторського художнього мислення, пафосу драматичного твору як апеляції до реципієнта і жанрових особливостей п'єси.

Власне драматична акція у творі набагато динамічніша, ніж, скажімо, у «Сні української ночі». Безперечно, це зумовлено набутим творчим досвідом автора (досконаліша художня форма п'єси, оптимальний обсяг, чіткіше акцентування на основних ідеях). Водночас очевидним є лірико- символічне тло, окремі сцени (філософсько-ліричні роздуми Мазепи, його діалоги з Мотрею) пройняті тужливим настроєм, підсиленим фольклорними ремінісценціями. Загалом «Гетьман Мазепа» також може розглядатися як драматична поема, оскільки в ній мають свій формально-змістовий вияв лірична домінанта й драматичні та епічні чинники, а також філософсько- світоглядні позиції та внутрішні рефлексії героїв.

Проаналізувавши формальний та змістовий зріз драматургії В. Пачовського, варто наголосити на тісному взаємозв'язку авторського художнього мислення, пафосу твору та його жанрової природи у творчості письменника. Особливо плідним є встановлення такої кореляції з урахуванням авторської жанрової дефініції аналізованих п'єс. Безумовно, порушена проблема не вичерпується нашою розвідкою, оскільки студіювання родів та жанрів у теоретичному та історико-літературному контекстах ще не досягло своїх вершинних результатів, існує чимало питань, які потребують ґрунтовного аналізу. Цілком імовірно, що вивчення цих драматичних творів буде продуктивним у світлі нових теоретичних концепцій, які можуть бути запропоновані в майбутньому.

Література

1. Барт Р. Драма, поэма, роман / Р. Барт // Называть вещи своими именами: прогр. выступления мастеров запад.-европ. лит. ХХ в. - М. : Прогресс, 1986. - С. 133-151.

2. Грицай О. Із нашої драматичної літератури. «Сонце Руїни», трагедія В. Пачовського, з нагоди її вистави / О. Грицай // Літературно-науковий вісник. - Л., 1912. - Т. 56 ; Т 57. - Кн. 5. - С. 102-110 ; С. 348-363.

3. Євшан Микола. Трагедія козацької України / Микола Євшан // Українська хата. - К., 1911. - Травень-червень. - С. 339-343.

4. Кодак М. Поетика як система: літ.-крит. нарис / Кодак М. - Луцьк : ПВД «Твердиня», 2010. - 176 с.

5. Копистянська Н. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: [монографія] / Копистянська Н. - Л. : ПАІС, 2005. - 368 с.

6. Літературознавча енциклопедія : У 2 т. / [авт.-уклад. Ю. Ковалів]. - К. : ВЦ «Академія», 2007. - Т 1 : А-К. - 624 с.

7. Малютіна Н. Українська драматургія кінця ХІХ - початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки: [монографія] / Малютіна Н. - Одеса: Астропринт, 2006. - 352 с.

драматичний поема пачовський символізм

References

1. Bart R. Drama, роета, roman / R. Bart // Nazyvat' veshchy svoimi ітепаті : prohr. vystuplenyia masterov zapad.-evrop. lyt. XX v. - M. : Prohress, 1986. - S. 133-151.

2. Hrytsai O. Iz nashoi dramatychnoi literatury. «Sontse Ruiny», trahediia Vasylia Pachovskoho, z nahody yii vystavy / O. Hrytsai // Literaturno-naukovyi visnyk. - L., 1912. - T 56 ; T 57. - Kn. 5. - S. 102-110 ; S. 348-363.

3. Yevshan Mykola. Trahediia kozatskoi Ukrainy / Mykola Yevshan // Ukrainska khata. - K., 1911. - Traven-cherven. - S. 339-343.

4. Kodak M. Poetyka yak systema : lit.-kryt. narys / Kodak M. - Lutsk : PVD «Tverdynia», 2010. - 176 s.

5. Kopystianska N. Zhanr, zhanrova systema u prostori literaturoznavstva : monohrafiia / Kopystianska N. - L. : PAIS, 2005. - 368 s.

6. Literaturoznavcha entsyklopediia : U 2 t. / [avt.-uklad. lu. Kovaliv]. - K. : VTs «Akademiia», 2007. - T. 1 : A-K. - 624 s.

7. Maliutina N. Ukrainska dramaturhiia kintsia XIX - pochatku XX stolittia : aspekty rodo-zhanrovoi dynamiky : [monohrafiia] / Maliutina N. - Odesa : Astroprynt, 2006. - 352 s.

Размещено на Allbest.ru