"Історія села Андруші (стислий, короткий нарис)" (з рукописної спадщини Дмитра Косарика - письменника та літературознавця)

Ні, вони [кореспонденти] приїжджали церкву рисували, художники приїжджали церкву рисували і луг там наший, і там де мати наша жила дак там, і ворота, і... хати не видно, а так і ворота над самим лугом. Часто приїжджали і кореспонденти, і художники. <.>

[Про фотографії із с. Андруші]. Нема нічого. Оце як переселялися, отам, мама жила отдєльно наша, дак ми на роботі, і переселяння. Як вона виселялася, шо в нас такий сундук був сильний, там і документи були, там фотографії і де воно ділося ніхто не зна по сьоднішній день, де ділось. Чи воно... чи хто його десь забрав, чи воно десь поплило, чи бог його зна де. І нічого не осталося такого. Так жаль. Це така жизнь пройшла. <.>

Тут у нас пристань була [в Андрушах]. Така гавань красіва, то зімували параходи. Якось льодоход пошов. Ішли з Херсона, не дойшли до Києва. Всі зазимували в нашій гавані. Я робила в лабораторії, якраз там наша лабораторія була над тім, над річкою. І я було оце іду на роботу ще ж весною, осінню, весною ранньою. Стоять параходи так носами. Оці не пасажирські, а грузові параходи. О, акадєміки, «Петрозаводськ», був «Акадємік Вавілов». Багато таких сильних параходів. І вони всі стоять так носами в берег.

А Підсінне... Підсінне було, Боже, оце од Андрушів луг над Дніпром як карта, зелений, до самого Підсінного. Ох, і красота ж там була. І ми якраз жили там: луг, річка, церква рядом. Ще там такий дуб був, вже тільки пеньок старий був, да все розказували старі люди шо це Шевченко під цим дубом писав про Андруші. Десь у мене була і газета стара-стара. Там Андруші намальовані і церква, і той дуб. Ну це, переселення те все унічтожило.

Андруші - була там, називалась Панська Купальня, тоже луг, так і ця купальня. Так пісок же ж такий, просто як стікло вода, називалась Панська Купальня. Приїжджають і з Києва, часто Рильський приїжджав, часто був же із своїми друзями. Він і на охоту приїжджав, і туди отдихать на луг. Було варять там юшку. Було красиво й весело і якісь люди були дуже добрі, такі добрі люди були. Зараз якось не так. Зараз люди не дружні, а тоді такі дружні люди були, веселі.

Нашу церкву перенесли туди, в музей. Ну зовсім не вона, зовсім вона не похожа на нашу церкву, зовсім. У нас стояла церква на возвишенності, ну на фундаменті на високому. Покрашена вона була у білий цвіт. Вона дерев'яна. Покрасили там чи в зелений чи в якійсь, як у ямі вона сидить. Я була там, ходила. Ну зовсім не та церква. Як уже перенесли, малися переносить її, так уже тут землю дали. От були б перенесли її сюди на Андруші. Не було, не було хазяїна. Тоді як начали виселять, то каждий старався за себе, то вже Сікорський собірав уже все, да Вєра Ісак.

Ой була ж і гарна. Два крилоси були такі, а батюшка в нас був. Він сам андрушівський, дак ну він уже такий був красівий, шо він точно як Бог був. Він невеличкий був, ну така в його і борідка, і дуже красівий був піп. Співав дуже гарно. Він все время дяком був, а потом попом. Це вже тут в Андрушах (нових), він жив уже тут він умер в Андрушах. А церква... це ж у церкві правиться, нам у хату чуть. Рядом отак була церква. Я кажу шо такої краси дак... багато показують і по телевізору, ну такої краси не бачила як була в Андрушах. Мені як приснилося шо я там дома один раз, да весною... Там монашеська земля була, розказують же ж там, ходи от церкви були, ходи туди десь аж у монашеські покої. Ми там як копали погреб да все, дак викопували, викопували такі..., а кирпичі, дак отакі во завбільшки, і такий кирпич шо не розіб'єш і ломом. Як вони, на чому вони його клали, шо це не можна було розбить. Дак мені сниться, шо я вишла з хати весною і стало тако... з веранди вийшла на порозі стою. Да це в баби Фені груша цвіте. В таком цвіту! Я вийшла, перехрестилась, да кажу слава тобі Господі шо я вже дома. Так зраділа, хоть у сні порадувалась.

А оце весною, Боже, як тільки на лузі пташки співають, а який запах. Разні цвіточки там цвітуть, трава пахне. Як переселилися сюди, да зразу ото картоплю посадили, да жуки як напали, да як начали травить отім хлорофосом, Боже, ні окна открить не можна да не вийти не можна. Хлорофос воняє. Оце кажу, да, послє такого да у яд отакий. Да Андруші, то рай. Як Шевченко писав нема на світі такого раю як ті святії Андруші, чи прекрасні, забула вже як воно там [14].

Моспан Наталя Григорівна 1928 р. н. Записано у 2010 р.

<...> Кращого села як наші Андруші я не бачила. Для нас, нас виселили оце сюди і я вже доживаю, але нам здається шо ми тут, як прямо так грубо сказать, ми наче на каторзі оце. <...> Дак нам ті Андруші увижаються і сняться. Єсть кажуть, шо «А! Ми за ними не тужим». Я і дочка моя, ми з нею згадуєм ті Андруші щоденно, кожен день. Кажем, а якби оце отам ми краще жили. Це я отако кажу. Отам, в Андруші, своє село, ... місця були. Село саме розташоване було дуже гарно. Од автобусної зупинки як устать, от Переяслава. Ви не їздили на Пристань [в якості місцевого топоніму]? <...> Трошки проходимо - село. Від початку два кілометри - центральна вулиця. Шлях називалася. І на Шляху жили люди. Стовпи посередині. По одну сторону йдуть....з Переяслава на Пристань, а по другу сторону - із Пристані на Переяслав. Так, як у гарному місті. Так, як, ото, до Києва їдуть і дорога роздільна. Такого села це треба пошукать. Я в Дем'янцях була. Дак там воно мені таке: там - болотце, там - хуторець, а тут - паралельно, тільки ше дві вулиці до цієї, центральної: Гоголівська і Жовтнева. А то до самого лугу, до самого кінця - церква. Аж у другому кінці - церква [мається на увазі: від одного кінця села (Пристані) до другого кінця (церква) йшла центральна дорога (Шлях)]. І церква була. Ви були в музеї? [Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» або ж у простонародді - музей просто неба (під відкритим небом)] Знаєте? <...> Андрушівська церква, [чимало будівель із затоплених Канівським водосховищем сіл стало експонатами музею під відкритим небом, зокрема і дві церкви: В'юнищанська та Андрушівська] я її бачила. Ну, як я по правді Вам скажу, дак отій церкві, шо вона отам стояла. Ну, чутлі не на п'ятдесят процентів її краса зменшилася отуто. Там [в Андрушах] вона стояла перед самим Дніпром, до сходу сонця. Луг вісімсот гектарів був, такий луг. Село Андруші взагалі по землі не було багатим, бо кругом пісок був. . Отой луг, він був у людей. Жили люди з цього, бо мали кожна, навіть така баба як оце я, корівку. <.> Оце виручало людей. А землі, оце ж ця Бабачиха, на якій ми живемо, оце наші були землі. Але ж вони далеченько були і не дуже зручно. При колгоспі вже нічого, а тоді ...і то не у всіх вона була як були багаті, то вони мали оці землі. Там, навколо хатів, ну, може, й городи - такі, піскуваті, але вони легші були для обробітку. І картопля родила, і хліб родив ото таке. Пристань андрушан дуже виручала. Ше як і раніше, дак підводами одвозили, баржі приводили на пристань. І промислові товари, хто понімав, одвозили в Переяслав і заробляли. Пізніше вже ж машинами стали. Так вигружали із суден, ідуть, і я даже грузила. Кирпич вигружаєм. За те нам скікись платять. Поки ше в таких підліткових роках були. І оце так воно спасало. Трохи для людей. Ну, оце таке просто... А село усе: і луг, і трава.Я кажу, шо я поїздила багато, але такої церкви, як наша, я не бачила. Того, шо вона перед Дніпром. Ідуть пароплави з Києва і дають гудки, і церква, немов, їх зустрічає. Вона проти Монастирка, проти цього Монастирища стоїть і проти цього луг, на висоті. Тут викладено не кирпичем, а камінем, камінним, перед входом. Огорожа в церкві була відмінна. Німці забрали в Переяславі одні ворота тіки осталися... Перед ворітьми ото викладено камінь було. Це - перед ворітьми. Тоді - за ворітьми.тротуар <.> не з кирпичу, а з такого, такого якогось особливого каміння. І ступеньки із каміння. <.> На висоті, перед дверима як стань, дак видно Дніпро кілометрів, ну, добрих три або і більше. ... У такому місці була вона. Ну, тут вони її поставили. Шо вона? Стоїть собі ... да і все. Самий фасон, то ж та сама. А. А саме, там, було розташування. Навколо неї річечка була. Це - Дніпро, а то - Долинуха, називалась. Ше як колись казали, старі вже мені казали, називається Долинуха. Це в порівнянні з Дніпром мало тут було. Так, уже ми, то її називали Делинуха, Делинуха. Кругом церкви оце тут була. Тут же рядом кладовище. Кладовище і гай був. Біля церкви аж до другого джерела. Це тут, де вибухла ... Дніпра була, а то - Олешки, якшо Ви чули. Аж із Олешок джерело було, річка текла. І там були, так і називалися Панські Купальні. Раніше ше, це Панські Купальні до революції як було, то тут мужики купалися скрізь.... купаться було де хоч. Вода як прибуде, а тоді як спаде: де яка долинка - там і вода. І скрізь та вода вона ж очищалася, і все, а то - Панські Купальні, за гаєм. Оцей був гай. Але цей гай, уже за мого дитинства, його знищили, а людям роздавали на участки Давали землі, вони тоді уже дерево зрізали на будівництво, а ці люди вже викорчовували пеньки і давали їм городи, і там строїлися, бо тут, на пісках дальше, строїться люди не хотіли, то так і називався Гай або Хуторище. Оце так. За цім гаєм, ото, Панські Купальні були, за Панськими Купальнями - отой неповторімий, я Вам кажу, неповторімий луг. Луг. Там скирти сіна так і стояли. Шо колись я їхала, там, в Гайшині чи шось - кажуть: «Оце лугом скирти стоять». Дак там такий луг, не луг, а лужечок і скирточки такі. В нас уже як клали при колгоспі, так така скирта, шо, ну не знаю, хат три в одну сложим. Сіна було, косили його по два раза. Раз ізкосять, а тоді ж воно після води, там, сиро внизу. Вобшем, ото було наше спасіння, наша земля і наше багатство. Бо оці землі, оце тут частина була, а частина - за Підварками, то тоже андрушівська була земля. Туди їздили. Вже колгоспи були, дак там працювали. Ну, оце таке, шо було. <.>

Школа - дві будівлі було: одна була школа, а друга - попівська хата. Теж дуже велика

Про виселення. Ну, оце ж таке виселення. Забірали мертвяків, повикопували. Я свого батька, чотирі роки вже помер, забрали. Нові труни поробили, по. поскладали. Тоді описали: хто що, скіки шо стояло. І давали. Отут же ж зразу участків не було. Чого ми оце в оціх куточках опинилися. Нам самим тіки строїтся треба було. Але в Андрушах уже строїтся не давали. Не давали, бо вже ж буде ГЕС. Будуть виселять. Строїтся треба тут. І ця ж земля ше андрушівська не поділена була. Дак ми тоді. «Ідіть до города». Дак нам оце туто дали шість соток, дак ми построїлись, дак нам гірше вийшло. Бо цім же по дванадцять соток дали, а нас оце. Ми тепер і не Богдана Хмельницького, і не Андруші - ні се, ні те. В нас уже дерево заготовлене було і строїться не було де. Дак чоловіки, ці другі ... зробили хату у зруб там, поставили на городі. Але якби шоб тепер уже ми знали, дак можна було б сказать: «Оце - наша хата і давайте нам і участок, і давайте нам стройматер'ял!» Стройматер'ял виписували по якійсь дешевшій ціні. Ліс, і цеглу давали, там цеглу ту виписували, всього, а ми й не застройщики були, бо наша хата у зруб складена. Дак ми свою хату розибрали, да оце привезли сюди, да оце вже тут цеглою обклали, оце й живемо. У людей ото так описали скіки стоїть і кожному скіки там, не знаю, чи по шість тисяч цегли і скікись того, дерева давали, виписували. Машини виписували, давали, привозили. Де хазяїни були, да шо, то їм. Дехто каже, шо він не жаліє за тіми Андрушами. Як вони тут попристроювалися до роботи - не згадують, а ми згадуєм дуже часто. Нам отут живеться важко, важко. <.> Вобшем, нам тут живеться пагано і ми Андруші згадуємо кожний Божий день. Хай би в якомусь найгіршому місці в Андрюшах, аби було там, аби шоб вернулося! Дак тіки ж повороту цього не буде і в нас тоже стреться. <.> дочка робить у лікарні. Дочка в мене - лікар. Кажу: «А якби ж ти оце жила в Андрушах, то я б тобі на роботу виходила ...». Вона каже: «Мам, якби ми були в Андрушах, дак я б машиною їздила, бо там у нас ж ото корівка була. І ми продали, і в нас було б за що». <.> «Дак, дак оце - каже - тепер мені тут краще ходить, а якби я з Андрушів, шоб. Однаково ж училась і вивчилася б. Значить я б там була набагато заживніша, чім отуто». <.> Людям давали, виписували стройматеріал і цеглу, і цемент, і дерево. Ну, а строїтєлів, робітників, наймали самі. І грошей, скіки твоє хазяйство оцінили там. Дві з половиною тисячі було. Це в кого більше там. Всякі було. Тисяча двісті. Найменше це вісімсот було, там сімсот. У кого, там, сама хатка була та все, а то, так давали, виплачували і виписували машини. Вони привозили, уже люди, і тут хто як, так і построївся. Я ж кажу: де шофери, де, де, де мужчини, до вони собі построїли.

[Про приїзди Т Шевченка в Андруші]. Приїж.приїжджав, то відпочивать. <.> Він перший раз приїжджав <.> у тисяча вісімсот сорок сьомому році він побував. [Респонденка помилково вказує цю дату, адже відомо, що Т Шевченко перший раз був в Андрушах у 1845 та другий раз у 1859 роках.] Шевченко побував в Андрушах і отож розписав, шо які ж вони гарні, а вони у дев'ятсот сорок сьомому році приїхали. [Про приїзди М. Рильського в Андруші. Знову ж таки мова очевидно іде про 1957 р., коли експедиція Інституту працювала в цьому селі, про що є згадка в нарисі]. Рильський зі своїм сином у клубі виступали. Машин, мабуть, тридцять отих приїхало, із Києва. Рильський - такий собі сухенький чоловічок. <.> Худесенький. Я і зараз бачу як він стояв. <.> на сцені <.> за трибуною. Ну, трибунка оце така. І він стояв такий костюмчик темно-синенький, при галстучку. І розказував, шо оце ж ваші Андруші, шо і Шевченко багато всього бачив, але сказав, шо у вас все це воно найкраще. І тут він багато картин намалював: «Верби в Андрушах» і церкву, і дякова хата. Дякова хата там стояла. Я знаю вона стояла аж од шевченкових років, од вісімсот сорок сьомого. І так вона недалеко од церкви була. Там жив дяк, а як дяка не було, так поселили якогось андрушанина там. І там вони жили вже аж до самого ГЕСу. Хатка там була і я знаю так, не дуже велика. Голуб'ятничок був. Ту хату, отож, Шевченко намалював. Ото - дякова хата. І вона стояла до, до самого ГЕСу. Розибрали вже її як на. Ото так. Оце так виселяли. І Рильський, отож, тоже виступав... Сказав же ж, шо Шевченко, шо оце тут він був. . Люди місцеві йому сподобалися, а Андруші, вобшем, це його перші слова.... Так і Рильський сказав: «І раю кращого немає, як тії Андруші». Отакі вони були. І гай отой ше ж він малював. І Панські ті Купальні. Ну, вобшем, оце таке. Був. Я, Рильського бачила сама. Він у клубі були ввечері тако, свєт уже світили, поприїжджали. І син його був, якийсь, я не знаю, чи Андрій, чи якось його звали. Ну, він такий був: вищий, товщий, показніший за Рильського. А ті виступили, побули, погомоніли. Там хтось. І дівчата поспівали. Та й на тому кінчилось. Ото таке. <.>

Сулима. Оце - Степан Степанович. Дак він казав, шо там Козорізи є. Люди такі були, шо в неудачному місці жили. Дак до їх приїжджали вони, ловили рибу. І шось там. Ну, це вже я цього не знаю. Ну, був, значить був. Я лічно, як він перший раз приїжджав, бачила в клубі виступав, і казав, і хвалив наше село, і розказував про Шевченка. Оце я так. Оце я лічно бачила, а вже як вони їздили на дачі сюди, то я того не знаю. Я педучилище ж кінчила і поїхала на Волинь. На Волині робила шість років, а тоді ото аж приїхала сюди, да поробили тут. <.>

[Про відношення людей до переселення]. Реагували? Були такі, шо, вибачте мене, плакали і проклинали: кому гірко було і хто одинокий, і не було у кого робить, а були й такі, шо там їм дали, виписали, а вони ше й дописували собі шо хоч. І вони строїли. Вони і государствєнні машини, і свої машини.Вони його поперевозили, вони построїли. Вобшем, всякі були. <.>

[Про момент затоплення села]. Я не ходила, бо ми вже тоді із школи ходили на оце море. Дак хіба ж воно до того Дніпра прирівняється? У нас, отам були на Дніпрі, дак піди, ноги постав по коліна - і видно все, а тут же грязь зробили. Хіба ж це шо? Бо вже ми із школи були, а до нас інтернатовських дітей на літо присилали, на два місяці. Ми, як учителі, там виховательство ведем. І водили їх до Дніпра гулять. Це ж, це до ГЕСу. Дак там же було: трава, пісок, луг. Там були справжні Панські Купальні. А вже тепер. Тут тоже оздоровчі табори були. І я була, мабуть, годів два ше, поки перед пенсією вже. Дак ми сюди. Виїдуть нас до цієї уже. Чи пристань, чи як воно отут? Я уже забула. Дак прийдемо туди, дак тож грязь. Хіба то вода? Ну, так ото казали. І жаліють, багато людей жаліють. А за, за садами. Я Вам кажу, шо груши і зараз я бачу, як повивертали з корінням. Коріння догори. А груші були такі! Чесно кажу, без перебільшення. Усякі груши. Й отаке ... бува. А то такі, як сонце світилися. І їсти можна було й беззубим ротом, губами. А скіки їх було! Без числа росло, все поперевертувало. <...> Багато є і не задоволених людей, а дехто, хто пристроївся. Да тут і по роботах уже стали. Да вже ж багато і понароджувалось. Вже ж сорок років, знаєте? Вже вони ті Андруші позабували. От.

А там же луг був такий у нас, трава росла сама. Шо не тіки наша худоба там випасалася, а, навіть, із самої Ташані на літо робили загороди такі. <.> Отак само вони ГЕС зробили, як і оце цей, атомну станцію. Хіба її можна було робить ото під Києвом? <...> Якби вернулося, дак можна сказать, шоб цього ГЕСу й не було [15].

Отже, цікава і неоднозначна історія стародавнього, козацького, наддніпрянського села Андруші на Переяславщині завершилася у другій половині ХХ ст. Вона завершилася гіркотою у спогадах людей, його жителів. До збереження пам'яті про це село, яке оспіване у творчості Т. Шевченка, доклав зусиль і Д. Косарик - український письменник, науковець, написавши цей нарис та монографію, що чекає своєї публікації.

Джерела та література

1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України (далі АНФРФ). Ф. 14-5. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Експедиції. - Од. зб. 247. Д. Косарик. Історія села Андруші (стислий, короткий нарис). - 24 арк.

2. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 14-3. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Збірники. Од. зб. 257. Чубук-Подільський В. А. Історико-краєзнавчі матеріали з Переяславщини. 1634-1658 р.р. - 12 акр.

3. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (далі - АВП-ХРДА). Ф. 1. Перелік адміністративно-територіальних одиниць по Переяслав- Хмельницькому району та чисельність населення на 1965 р. - Од. зб.103. Экономическая характеристика района на 1965 год. - Арк. 3, 4.

4. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 139. - Ріш. № 329. - Арк. 210-211.

5. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 140. - Ріш. № 351. - Арк. 20-21.

6. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 161. - Ріш. № 88/4. - Арк. 127-129.

7. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 161. - Ріш. № 88/10. - Арк. 131-133.

8. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 173. - Арк. 12-21, 219.

9. АВП-ХРДА. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 216. - Ріш. № 238. - Арк. 134-135.

10. Фонди НІЕЗ «Переяслав» - Інвентарна група «Рукописні документи». - Шифр «Р».

11. Горбовий О. Вплив будівництва Канівського водосховища на Переяславщину: постановка питання / О. Горбовий // Переяславський літопис: Зб. наук. статей. [Ред. колегія: Коцур В.П. (голов. ред.) та ін.]. - Переяслав-Хмельницький, 2011. - Вип. 2. - С. 150-157.

12. Горбовий О. Будівництво Канівського водосховища: трансформація поселенських структур Переяславщини / О. Горбовий // Матеріали міжвузівської студентської наукової конференції «Сучасна молодіжна наука в Україні» (м. Переяслав-Хмельницький, 24 листопада 2011 р.). - Переяслав-Хмельницький, 2011. - С. 12-18.

13. Горбовий О. Затоплені села Переяславщини: загальна характеристика / О. Горбовий // Матеріали міжвузівської студентської наукової конференції «Сучасна молодіжна наука в Україні» (м. Переяслав-Хмельницький, 21 березня 2012 р.). - Переяслав- Хмельницький, 2012. - С. 11-16.

14. Записано Нагайком Т 20.10.2006 р. від Іващенко Ганни Федотівни 1928 р. н.

15. Записано Нагайком Т. у 2010 р. від Моспан Наталії Григорівни 1928 р. н.

16. Зубер С. Село Андруші в архівній спадщині Дмитра Косарика / С. Зубер. - Рукопис. 15 с.

17. Зубер С. М. Церква Святого Георгія з села Андруші / С.М. Зубер // Храми Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження пам'яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької церкви св. Іоанна Богослова с. Острійки Білоцерківського району Київської області, 9 жовтня 2006 року. - Переяслав-Хмельницький: СПД Карпук С.В., 2006. - С. 77-83.

18. Зубер С. М. Спільні та відмінні риси у весільній обрядовості українців Переяславщини: лівобережні та правобережні села (ХХ ст.) / С.М. Зубер // «Комунікативні горизонти усної історії»: матеріали Міжнар. наук. конф., [м. Переяслав-Хмельницький], 17-18 травня 2013 р. / [Упорядники: Г.Г. Грінченко, Т.Ю. Нагайко]. - Переяслав-Хмельницький, 2013. - С. 217-233.

19. Історія міст і сіл УРСР. Київська обл. - К., 1971.

20. Колибенко О. Етимологічний словник ойконімів та короткий словник топонімів Переяславщини / О. Колибенко, В. Коцур; [Ред. Стогній І., Коцур А., Демочко В.]. - Переяслав-Хмельницький, 1995. - 57 с.

21. Мельник В. Музей Шевченкового «Заповіту» / В. Мельник // Пам'ять століть. - 2008. - №1-2. - С. 214-219.

22. Набок Л.М. Православні храми Переяславщини: історія, дослідження, сучасність / Л.М. Набок, О.В. Колибенко. - К., 2007.

23. НІЕЗ Переяслав. День зустрічі жителів затоплених сіл [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niez-pereyaslav.com.ua/ua/2012/159-2012-05-10-12-48-41

24. Письменники Радянської України. Бібліографічний довідник / Уклав О. Петровський. - К.: Рад. письменник, 1966. - 799 с.

25. Сікорський М. І. На землі Переяславській / М. І. Сікорський, Д. Т Швидкий. - К.: Наукова думка, 1971. - 207 с.

26. Українська літературна енциклопедія. В 5 т / Редкол.: І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. - 496 с.

27. Українська радянська енциклопедія. / Гол. ред. колег. М.П. Бажан (гол. редактор). - К.: Голов. ред. Української радянської енциклопедії, 1962. - 576 с.

28. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Т. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2003. - Т 6. - С. 78.

29. Шевченко Тарас. Альбом 1845 року. - К.: Наукова думка, 2000. - 16 арк.

30. Яцюк В. Шевченко малює Переяславщину / В. Яцюк // Пам'ять століть. - 2008. - №1-2.- С. 201-205.

References

1. Arkhivni naukovi fondy rukopysiv ta fonozapysiv Jnstytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnologii im. M.T. Rylskogo NAN Ukrainy (A\TRI^; ІМБЕ) - F. 14-5. ІМБЕ im. M. T. Rylskogo - Ekspedytsii. - Od. zb. 247. D. Kosaryk. Istoriya sela Andrushi (styslyi, korotkyi narys). - 24 ;irk.

2. А\Н<І^; ІМБЕ. - F. 14-3. ІМІТ. im. M.T. Rylskogo. - Zbirnyky. - Оd. zb. 257. Chubuk-Podilckyi V. A. Istoryko-krajeznavchi materialy z Perejaslavshyny. 1634-1658 r.r. - 12 ;irk.

3. Arkhivnyi viddil Perejaslav-Khmelnytskoi rajonnoi derzhavnoi administratsii (ААР- KhRDA). F. 1. Perelik administratyvno-terytorialnyh odynyts po Perejaslav-Khmelnytskomu rajonu ta chyselnist naselennya na 1965 r. - Оd. zb. 103. Ekonomicheskaya harakteristika rajona na 1965 god. - Ark. 3, 4.

4. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 139. - Rlsh. № 329. - АгЕ 210-211.

5. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 140. - Rlsh. № 351. - Ark. 20-21.

6. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 161. - Rash. № 88/4. - Ark. 127-129.

7. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 161. - Rash. № 88/10. - Ark. 131-133.

8. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 173. - ^sh. № 4/5. - Ark. 12-21, 219.

9. АVP-KhRDA. F. 1. - Оp. 1. - Spr. 216. - Rash. № 238. - АгЕ 134-135.

10. Fondy NIEZ «Perejaslav» - ^ventarna grupa «Rukopusni dokumenty». - Shyfr «R».

11. Gorbovyi О. Vplyv budivnytstva ^mvskogo vodoskhovysha na Perejaslavshynu: postanovka pytannya / О. Gorbovyi // Perejaslavskyi Utopys: Zb. nauk. statei. [Red. kolegiya: kAtsur V.P. (golov. red.) ta іп.]. - Perejaslav-Khmelnytskyi, 2011. - Vyp. 2. - S. 150-157.

12. Gorbovyi О. Budivnytstvo Kanivskogo vodoskhovysha: transformastiya poselenskyh struktur Perejaslavshyny / О. Gorbovyi // Materialy Mizhvuzivskoi studentskoi naukovoi konferentsii «Suchasna molodizhna nauka v Ukraini» (m. Perejaslav-Khmelnytskyi, 24 lystopada 2011 r.). - Perejaslav-Khmelnytskyi, 2011. - S. 12-18.

13. Gorbovyi О. Zatopleni sela Perejaslavshyny: zagalna kharakterystyka / О. Gorbovyi // Materialy Mizhvuzivskoi studentskoi naukovoi konferentsii «Suchasna molodizhna nauka v Ukraini» (m. Perejaslav-Khmelnytskyi, 21 bereznya 2012 r.). - Perejaslav-Khmelnytskyi, 2012. - S. 11-16.

14. Zapysano Nagaikom T. 20. 10. 2006 p. vid Ivashenko Ganny Fedotivny 1928 r. n.

15. Zapysano Nagaikom T. у 2010 p.vid Mospan Natalii Grygorivny 1928 r. n.

16. Zuber S. Selo Andrushi v arkhivnii spadshyni Dmytra Kosaryka. / S. Zuber. - Rukopys. - 15 S.

17. Zuber S.M. Sterkva Svjatogo Georgiya z sela Andrushi / S.M. Zuber // Khramy Perejaslavshyny: istoriya, tradystii, suchasnist; stan zberezhennja pamjatok. Materialy kruglogo stolu, prysvjachenogo 400-richcyju kozastkoi sterkvy sv. Ioanna Bogoslova s. Оstrijky Bilosterkivskogo rajonu Kyivskoi oblasti, 9 zhovtnja 2006 roku. - Perejaslav-Khmelnystkyi: SPD Karpuk S.V., 2006. - S. 77-83.

18. Zuber S.M. Spilni ta vidminni rysy u vesilnii obijadovosti ukrainstiv Perejaslavshyny: livoberezhni ta pravoberezhni sela (ХХ ст.) / S.M. Zuber // «Komunikatyvni goryzonty usnoi istorii»: Materialy Mizhvuzivskoi naukovoi konferentsii [m. Perejaslav-Khmelnystkyi], 17-18 travnja 2013 r. / [Uporjadnyky: G.G. Grinchenko, T.Ju. Nagaiko]. - Perejaslav-Khmelnystkyi, 2013. S. 217-233.

19. Istoriya mist i sil URSR. Kyivska obl. - K., 1971.

20. Kolybenko О. Etymologichnyi slovnyk oikonimiv ta korotkui slovnyk toponimiv Perejaslavshyny / О. Kolybenko, V. Kotsur; [Red. Stognii I., Kotsur V., Demochko V.]. - Perejaslav- Khmelnystkyi, 1995. - 57 с.

21. Melnyk V. Muzei Shevchenkovoho «Zapovitu» / V. Melnyk // Pamyat stolit. - 2008. № 1-2. - S. 214-219.

22. Nabok L.M. Pravoslavni khramy Perejaslavshyny: istoriya, doslidzhennya, suchasnist / L.M. Nabok, О.У Kolybenko. - K., 2007.

23. NIEZ «Perejaslav». Den zustrichi zhyteliv zatoplenykh sil [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.niez-pereyaslav.com.ua/ua/2012/159-2012-05-10-12-48-41

24. Pysmennyky Radyanskoi Ukrainy. Bibliografichnyi dovidnyk / Uklav О. Petrovskyi. K.: Rad. Pysmennyk, 1966. - 799 s.

25. Sikorskyi M. I. Na zemli Perejaslavskii / M. I. Sikorskyi, D. T. Shvydkyi. - K.: Naukova dumka, 1971. - 207 с.

26. Ukrainska literaturna entsyklopediya. V 5 t. / Redkol.: I. О. Dzeverin (vidp. red.) ta in. - K.: Ukrainska entsyklopediya im. M. P. Bazhana, 1995. - 496 s.

27. Ukrainska radyanska entsyklopediya / Gol. red. koleg. M. P. Bazhan (gol. redaktor). K.: Golov. red. Ukrainskoi radyanskoi entsyklopedii,1962. - 576 s.

28. Shevchenko Т Povne zibrannya tvoriv: U 12 t. / T Shevchenko. - K.: Naukova dumka, 2003. - T 6. - S. 78.

29. Shevchenko Taras. Albom 1845 roku. - K.: Naukova dumka, 2000. - 16 ark.

30. Yatsjuk V. Shevchenko malue Pereyaslavshynu / V. Yatsjuk // Pamyat stolit. - № 1-2. 2008. - S. 201-205.

Размещено на Allbest.ru