Місто радостей і страждань: Львів у художньому, науковому, (авто)біографічному та публіцистичному дискурсах Івана Франка

Водночас публічні місця для дозвілля львів'ян у Франкових текстах також є холодною, безживною ареною людських пристрастей та катастроф, як офіцерське касино на вулиці Фредра у рецепції капітана Антона Ангаровича1. У цьому “штучному”, відштовхуючому інтер'єрі тільки читання львівської преси несподівано допомагає капітанові зблизитися з міським соціумом і зі самим Львовом“Якоюсь пусткою дихнуло на капітана від тих обширних порожніх зал з шаблоново по- уставлюваними кріслами, з газетами, поукладуваними на столах, мов трупи у великій трупарні, з лакерованими суфітами, окопченими тютюновим димом” [15, т. 19, с. 68]”. Під впливом емоцій герой Івана Франка “... почав читати часописі, хапаючи перед усього львівські [.]. Хоча в них не було цікавого ані особливого, то проте прочитував їх від дошки до дошки, не минаючи й анонсів. Відсвіжував собі в тямці фізіономію міста, його жильців, їх інтереси й уподобання, порівнював теперішнє з недавно минувшим. Кож- да назва, яку зустрічав у часописях, приводила йому на тямку щось знайоме: приятеля, шкільного знайомого, лікаря, фірму кравця, що шив йому чоботи. Кожда назва вулиці викликала нові спомини. Всміхався до них, як до старих знайомих, здибаних серед чужої юрби. . Відчитуючи ті мертві букви, слова й речення..., він навіть не намагався похопити їх логічний зв'язок., та зате [.] моментально переживав, мов у сні чи калейдоскопі. приємні або прикрі пригоди свого життя” [15, т. 19, с. 68-69].. Ця “касинова лектура”, ніби проектує сам Львів на місцеві часописи, а далі - на свідомість персонажа. Це стає для капітана “повторним відкриттям” міста, а водночас свідченням “питомої львівськості” героя, навіть частково ототожнює Львів із його життям. Феноменологія читання стає феноменологією почуттів, з яких (через пригадування минулого), наче в мозаїці калейдоскопу, укладається образ галицької столиці.

Загалом образ Львова у дискурсі чи дискурсах Івана Франка також частково калейдоскопічний, бо змінюється залежно від призначення його текстів. У художніх творах він підкоряється сюжетові, а (з іншого боку) частково його формує, впливаючи на дії й почуття, психологічні портрети персонажів. У Франковій публіцистиці образ міста стає претекстом (чи навіть інтелектуальною “провокацією”) до розмови про важливі суспільно-культурні та політичні проблеми Г аличини. У науковому дискурсі столиця краю як тема дослідження стає об'єктом історичного, історико-культурного та історико-літературного аналізу, але водночас слугує тлом для актуалізації історичної чи/та культурної пам'яті читачів.

Натомість ситуація самого Івана Франка, як і його героїв, на тлі львівського соціуму кінця ХІХ-ХХ століть була далеко не стабільною та “празничною”. Львівська біографія Івана Франка у чомусь нагадує осцилограму, де підняття суспільною драбиною чергувалися з болючими падіннями. Львів для нього був настільки ж щасливим, наскільки й фатальним містом. Тут вийшли його найвидатніші художні твори та наукові праці, що зробили письменника однією з центральних постатей “українського Лемберґа”. Тут Іван Франко став тим, кого в різний час називали то Вічним Революціонером, то Великим Каменярем, то Мойсеєм. Його фінансовий і майновий стан та суспільний статус у місті зріс і стабілізувався. Зворотній бік цієї медалі був, як відомо, не оптимістичним. Переслідування з боку “чужих” і суспільний остракізм з боку “своїх” часто робили письменника парією, недоторканим, “людиною між світами”. Звідси - арешти і тюрма, поламана наукова кар'єра, ненадійна праця задля заробітку в “наймах у сусідів” та хронічна бідність. Потім - смерть сина Андрія, важке захворювання дружини - Ольги Хоружинської, котре відправило її у Заклад на львівському Кульпаркові, фактичний розпад родинних зав 'язків, важка й невпинно прогресуюча хвороба письменника, доповнена нещастями Великої війни [9]. Звідси й смерть у славі, але водночас серед самотності та занедбаності. У Львові Івана Франка фаворизували, але й осуджували. Львів дав йому відчуття сімейного затишку, але той затишок завершився сімейною трагедією. Інколи цьому сприяв начебто якийсь фатум, що висів над письменником і творив йому “псячу долю”. Інколи до цього вели імпульсивні дії самого Франка, безкомпромісність, що відмежовувала його і від польського, і від українського (і, очевидно, від єврейського) Львова. Тому письменник, який спочатку прагнув вирватися з Дрогобиччини до Львова, вимушений був тікати у Нагуєвичі, або, навпаки, вирушати у пошуках кращих можливостей до столиці імперії, Відня. Однак потім Іван Франко все одно повертався до Львова. Це місто, хоч і відібрало у нього шанс стати загальноімперським чи загальноєвропейським письменником, усе ж зробило “сина Яця-коваля” одним з літературних пророків України. І навпаки, Франко став найбільшою славою українського Львова ХІХ- ХХ століть. Взаємини Івана Франка “з його і водночас не його” містом були непростими. І це закономірно. Бо багатовимірним був сам письменник, і складним було місто, у якому він жив та перейшов у безсмертя: місто його долі й недолі, радості та страждань - багатоликий Lemberg, Lwow, Львів.

Список використаної літератури

1. Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ-ХХІ ст. / ред. Ю. Бірюльов. Львів, 2008.

2. Голик Р. Геніальний дух: образ Івана Франка в літературі та культурі Галичини ХІХ - поч. ХХ століття // Вісник Львівського університету. Львів, 2011. С. 195-208. (Серія філологічна; вип. 55).

3. Горак Р. Львів - місто Івана Франка. Львів: Видавництво “Центр Європи”, 2010. 287 с.

4. Грицак Я. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886) Київ: Критика, 2006. 632 с.

5. Іван Франко у спогадах сучасників. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956.

6. Історія Львова. Том 2: 1772 - жовтень 1918 / ред. Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. Львів: Центр Європи, 2007.

7. Легкий М. Охопив щонайширші простори (топонімічний сегмент прозової імагогра- фії Івана Франка) // Парадигма. 2010. Вип. 5. С. 96-106.

8. Матусяк А. В колі української сецесії. Вибрані проблеми творчої поетики письменників “Молодої Музи”. Львів: Піраміда, 2016. 404 с.

9. Мельник Я. І остатня часть дороги... Іван Франко: 1908-1916. Дрогобич: Коло, 2006. 439 с.

10. Нахлік Є. Перипетії з приват-доцентурою Івана Франка у Львівському та Чернівецькому університетах. Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2018. 170 с.

11. Середа О. Rus bedzic tanczyc! “Руські бали” у Львові як фактор польсько-українських взаємин у Галичині кінця 40-х - 60-х років XIX ст. // Львів: місто-суспільство-куль- тура. Т 6 / ред. О. Аркуша і М. Мудрий (=Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск). Львів, 2007. С. 310-332.

12. Тодчук Н. Роман Івана Франка “Для домашнього огнища”: простір і час. Львів: Львів віділення Інституту літератури ім. Т Г Шевченка НАН України, 2002. 204 с.

13. Франко І. Для домашнього огнища. Львів, 1897. 170 с.

14. Франко І. Я. Додаткові томи до Зібрання творів у п'ятдесяти томах / рекол.: М. Г Жу- линський (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 2006-2010. Т 51-54.

15. Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка, 1976-1986. Т 1-50.

16. Франко І. Панталаха і иньші оповіданя. Львів,1907. 159 с.

17. Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. 672 с.

18. Чопик Р. Причинки до флори і фауни Франкового Львова // Ї: культурологічний часопис: Львів. Leopolis. Lwow. Lemberg. Genius Loci, Львів, 2004. С. 205-211.

19. Ціхоцький І. Л. Мова прози Івана Франка (стилістичні новації). Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 290 с.

20. Швець А. Злочин і катарсис: Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму в прозі Івана Франка. Львів, 2003. 236 с.

21. Шорске К. Віденський fin-de-siecle. Політика і культура / пер. з англ. Львів: ВНТЛ- Класика, 2003. 320 с.

22. Basaj M. Ze spostrzezen nad jezykiem Iwana Franki // Іван Франко і світова культура. Матеріали Міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вересня 1986). Київ: Наукова думка, 1990. Кн. 2. С. 146-153.

23. Janik A. Toulmin S. Wittgenstein's Vienna. New York: Simon and Schuster, 1973. 314 p.

24. Janik A. Wittgenstein's Vienna revisited. New Brunswick, New Jork : Transaction Publishers, 2001. 287 p.

25. Kotynska K. Lwow. O odczytywaniu miasta na nowo. Krakow: Micdzynarodowe Centrum Kultury, 2015. 240 s.

References

1. Arkhitektura Lvova. Chas i styli XIII-XXIst. (2008). / red Yu. Biriulov. Lviv.

2. Holyk, R. (2011). Henialnyi dukh: obraz Ivana Franka v literaturi ta kulturi Halychyny XIX - poch. XX stolittia. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriiafilolohichna. Lviv, Vyp. 55, 195-208.

3. Horak, R. (2010). Lviv - misto Ivana Franka. Lviv: Vydavnytstvo ''Tsentr Yevropy”.

4. Hrytsak, Ya. (2006). Prorok u svoii vitchyzni. Franko ta yoho spilnota (1856-1886). Kyiv: Krytyka.

5. Ivan Franko u spohadakh suchasnykiv. (1956). Lviv: Knyzhkovo-zhurnalne vydavnytstvo.

6. Istoriia Lvova. Tom 2: 1772 - zhovten 1918. (2007). / red. Ya. Isaievych, M. Lytvyn, F. Steblii. Lviv: Tsentr Yevropy.

7. Lehkyi, M. (2010). Okhopyv shchonaishyrshi prostory (toponimichnyi sehment prozovoi imahohrafii Ivana Franka). Paradyhma, vyp. 5, 96-106.

8. Matusiak, A. (2016). V koli ukrainskoi setsesii. Vybrani problemy tvorchoi poetyky pysmennykiv “Molodoi Muzy”. Lviv: Piramida.

9. Melnyk, Ya. (2006). I ostatnia chast dorohy... Ivan Franko: 1908-1916. Drohobych: Kolo.

10. Nakhlik, Ye. (2018). Perypetii z pryvat-dotsenturoiu Ivana Franka u Lvivskomu ta Chernivetskomu universytetakh. Lviv: Vyd-vo Lviv. politekhniky.

11. Sereda, O. (2007). Rus bcdzie tanczyc! “Ruski baly” u Lvovi yak faktor polsko- ukrainskykh vzaiemyn u Halychyni kintsia 40-kh - 60-kh rokiv XIX st. In: Lviv: misto- suspilstvo-kultura, t. 6 / red. O. Arkusha i M. Mudryi (=Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. Spetsialnyi vypusk). Lviv, 310-332.

12. Todchuk, N. (2002). Roman Ivana Franka “Dlia domashnoho ohnyshcha”: prostir i chas. Lviv: Lviv vidilennia Instytutu literatury im. T. H. Shevchenka NAN Ukrainy.

13. Franko, I. (1897). Dlia domashnoho ohnyshcha. Lviv.

14. Franko, I. Ya. (2006-2010). Dodatkovi tomy do Zibrannia tvoriv u piatdesiaty tomakh / rekol.: M. H. Zhulynskyi (holova) ta in. Kyiv: Naukova dumka, t. 51-54.

15. Franko, I. Ya. (1976-1986). Zibrannia tvoriv: u 50 t. Kyiv: Naukova dumka.

16. Franko, I. (1907). Pantalakha i ynshi opovidania. Lviv.

17. Khobzei, N., Simovych, O., Yastremska, T., Dydyk-Meush, H. (2009). Leksykon Ivivskyi: povazhno i na zhart. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy.

18. Chopyk, R. (2004). Prychynky do flory i fauny Frankovoho Lvova. In: Yi: kulturolohichnyi chasopys: Lviv. Leopolis. Lwow. Lemberg. Genius Loci, Lviv, 205-211.

19. Tsikhotskyi, I. L. (2006). Mova prozy Ivana Franka (stylistychni novatsii). Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni Ivana Franka.

20. Shvets, A. (2003). Zlochyn i katarsys: Kryminalnyi siuzhet i problemy khudozhnoho psykholohizmu v prozi Ivana Franka. Lviv.

21. Shorske, K. (2003). Videnskyi fin-de-siecle. Polityka i kultura / per. z anhl. Lviv: VNTL- Klasyka.

22. Basaj, M. (1990). Ze spostrzezen nad jezykiem Iwana Franki. In: Ivan Franko i svitova kultura. Materialy Mizhnar sympoziumu YuNESKO (Lviv, 11-15 veresnia 1986). Kyiv: Naukova dumka, kn. 2, 146-153.

23. Janik, A., Toulmin, S. (1973). Wittgensteins Vienna. New York: Simon and Schuster.

24. Janik, A. (2001). Wittgensteins Vienna revisited. New Brunswick, New Jork: Transaction Publishers.

25. Kotynska, K. (2015). Lwow. O odczytywaniu miasta na nowo. Krakow: Micdzynarodowe Centrum Kultury.

Размещено на Allbest.ru