Полонізми в "Матеріалах до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII століття" Є. Тимченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛОНІЗМИ В «МАТЕРІАЛАХ ДО СЛОВНИКА ПИСЕМНОЇ ТА КНИЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XV-XVIII СТ.» Є. ТИМЧЕНКА

Євдокімова О.С., студ.

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

словник староукраїнський польський синонімічний

У статті на основі першого історичного словника української мови, укладеного на наукових засадах, «Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.» Є. Тимченка робиться короткий огляд лексичного складу із виявленням запозичених із польської мови слів у староукраїнській мові XVI-XVII ст. Із цією метою виділяються лексико-тематичні та лексико-семантичні групи полонізмів. Подаються контексти, в яких функціонує зазначена лексика. Розглядаються синонімічні та антонімічні пари, словотвірні гнізда, сталі вирази, в яких зустрічаються наведені полонізми.

Ключові слова: запозичення, полонізм, лексико-тематична група, лексико-семантична група, українська лексика, словник Є. Тимченка.

Annotation

Borrowed polish words in «materials to the dictionary of written and literary Ukrainian language of the XV-XVIII centuries» by Yevhen Tymchenko.

The article, which is based on the first historical scientifically compiled dictionary of the Ukrainian language «Materials to the dictionary of written and literary Ukrainian language of the XV-XVIII centuries» by Yevhen Tymchenko, provides a brief overview of the lexical composition with the identification of the XVI-XVII centuries Old Ukrainian language words borrowed from the Polish language. For this purpose, lexical-thematic groups (human existence, spiritual life, the realities of the environment etc.) and lexical-semantic groups (educational, world of flora and fauna, nomenclature of clothing, footwear, jewelry and fabrics, architecture, customs etc.) of borrowed Polish words have been distinguished and the quantitative composition of each group have been evaluated. The contexts in which the specified vocabulary functions have been provided. The fact that noted borrowed Polish words do not dominate in all lexical-thematic groups, though they are a constituent of each, has been revealed. The examples of contexts of the texts that serve as a source of reference for the study and fixation of borrowing by linguistic researchers, including Polonisms, in the Ukrainian language are given. Synonymous and antonymous groups, derivational nests, constant expressions and phraseologisms, in which the given borrowed Polish words occur, have been provided. It is defined, that multi-valued Polonisms can function within the same lexical-semantic group or belong to different groups. The list of researchers who dealt with the study of borrowed Polish words in the Ukrainian language has been given. Considering historical contacts, both social and cultural affinity and geographical neighborhood of Ukrainian and Polish peoples, the time period of intensive entry of borrowed Polish words into the Ukrainian language has been determined.

Keywords: borrowing, Polish words, lexical-thematic group, lexical- semantic group, Ukrainian vocabulary, Yevhen Tymchenko dictionary. 

Відомо, що запозичена лексика насичує та вдосконалює мову. Зокрема, цікавим є питання дослідження полонізмів: завдяки спільному джерелу - праслов'янській мові, їхній словниковий склад є близьким до української; тривалі мовні контакти української та польської мов стали джерелом семантичного й стилістичного взаємозбагачення обох мов. Мовознавці й надалі займаються вивченням проблеми українсько-польських мовних зв'язків та чинників, що стали приводом для запозичення нової лексики.

XVI-XVII ст. вважають періодом інтенсивного входження польської лексики в українську мову, що було наслідком багаточисельних екстралінгвальних чинників. Водночас існує незначна кількість ґрунтовних мовознавчих праць, що засвідчують вивчення полонізмів цього проміжку часу. Тож період XVI- XVII ст. є перспективним для фіксації і подальшого аналізу розвитку запозиченої лексики.

Вивченням польських запозичень займалися Л. Гумецька, В. Титаренко, І. Царалунга, В. Аніченко, С. Гриценко, Л. Гонтарук, А. Свашенко, М. Онишкевич. Польська мова XVI-XVII ст. як джерело та посередник запозичень в українську мову представлена у дослідженнях В. Русанівського та Д. Костюка. Н. Романова та Д. Будняк досліджували польські запозичення в українській мові, а В. Урбанчик - старопольські. Крім цього, польсько-українські мовні зв'язки були предметом наукових розвідок І. Білодіда, Й. Дзендзелівського, І. Зілинського, І. Ліпкевича, І. Огієнка, О. Сербенської, Ю. Шевельова, а також В. Вітковського, А. Заремби, С. Кохмана, М. Лесіва, Т. Лер-Сплавінського, А. Фаловського та ін.

Актуальність роботи зумовлюється тим, що проблема вивчення полонізмів і обсяг польського впливу потребують подальших досліджень у період XVI-XVII ст.

Метою статті є виявлення полонізмів та з'ясування специфіки їх засвоєння у «Матеріалах до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.» Є. Тимченка.

Вивчення польських лексичних запозичень в українській мові досягається завдяки ґрунтовним дослідженням мови і стилю пам'яток XVI-XVII ст. Писемні пам'ятки цього періоду рясніють польськими запозиченнями, і це дає підстави вважати, що українська мова активно реагувала на зміни, які відбувалися переважно у всіх сферах.

Досліджуючи лексику періоду XVI-XVII ст., можна відзначити, що жанрова різноманітність та різностильова спрямованість письменства зазначених століть та традицій попереднього періоду залишили свій слід у словнику тогочасної мови. Унаслідок цього маємо широке розгалуження лексико- семантичних груп, засвідчених в українських писемних пам'ятках.

У цей час книжна українська мова функціонально збагачується: вживається як актова мова, використовується в полемічному, ораторсько-проповідницькому, художньому, літописному письменстві, частково (порівняно з іншими жанрами) з'являється і в житійній літературі.

Кінець XVI - початок XVII ст. в історії української мови позначений активним розвитком офіційно-ділового стилю. Польські запозичення нерідко трапляються в грамотах, документах канцелярії та епістолярії. Поряд із ними починають функціонувати твори історико-географічного змісту, філософські трактати й діалоги. Полонізми можна зустріти в трактатах і посланнях, листуваннях та діалогах та ін. Польські перекладні твори також ставали зразком для тогочасних українських авторів.

Для з'ясування частки польських запозичень у «Матеріалах до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.» Є. Тимченка слід виокремити головні лексико-тематичні та лексико-семантичні групи слів та оцінити кількісний склад кожної з них.

Найбільшою кількістю полонізмів представлена лексикотематична група Буття людини, що можна пояснити динамічністю змін у цій сфері, її відкритістю для входження нових понять, активними контактами між народами. Лексика цієї групи поповнюються похідними утвореннями, зокрема від іменника людина: нелюдзкій (пл. nieludzki) -`нелюдський, жорстокий', нелюдскость (пл. nieludzkosc).

Для називання осіб чоловічої статі зустрічається іменник мущизна (пл. mczczyzna) - `чоловік': обржется межи вами каждый мущизна (Рук.хр. 23). Для позначення осіб жіночої статі - субстантивований прикметник білоголова (пл. bialoglowa) - `жінка': старая білоголовая (Рук.хр. 236).

На вік і стать вказують спільнокореневі слова панянка (пл. panienka) - `дівчина', панна (пл. panna) - `діва', паненскій (пл. panienski) - `дівочий; непорочний', паніенство (пл. panien- stwo) - `дівоцтво; непорочність': не оказалася въ ней цнота паніенства (Рук.хр. 62).

До поняттєвого поля старість, старітися можна віднести лексему шедивость (пл. szedziwosc) - `пристаркуватість, дряхлість'. Зовнішні ознаки, що вказують на вік: сивизна (пл. siwizna) - `сивина, старість': Слуга верне и цнотливе служил мне з молодости лет своих до сивины своєє (Кн. Луцк. 1565, л.329); Штожъ вамъ поможе сивизна и красная борода (АЮЗР. ІІ, 220 (И.Выш.)).

Зустрічається декілька дериватів від слова дпдъ, яке на той час використовувалося не лише для позначення батькового чи материного батька, але й предка, від якого успадковане майно: дпдичъ (пл. dziedzicz) у значенні `спадкоємець', дпдичка (пл. dziedziczka) - `спадкоємиця', одпдичене (пл. odzedziczenie) - `успадкування', одпдичовати (пл. odziedziczac) - `успадкувати', дпдичити (пл. dziedziczyc) - `успадковувати': въ долготу дній щасливе дпдичити будуть (Пал. 1140).

Серед назв спорідненості і свояцтва, родинних зв'язків і стосунків можна виокремити корелятивні антоніми: единакъ (пл. jedynak) - `єдиний син' і единачка (пл. jedynaczka) - `єдина дочка'; воеводичъ (пл. wojewodzic) - `син воєводи' і воеводзянка (пл. wojewodzianka) - `дочка воєводи'; лексеми малженство (пл. malzenstwo) - `шлюб', цорка (пл. corka) - `дочка'; словосполучення братъ тетечный (пл. cieteczny) зі значенням `двоюрідний брат'. Вказівкою на родинні зв'язки може бути також полонізм: покревность (пл. pokrewnosc) - `спорідненість'.

Широке поле запозичень на позначення назв органів та частин людського тіла: плюцо (пл. pluco) - `легеня', слезіона (пл. sledziona) - `селезінка ', надра (пл. nadra) - `пазуха ', пазногть (пл. paznogiec) - `кіготь, ніготь', пясть (пл. pi^sc) - `кулак', тварь (пл. twarz) - `обличчя ', чашка (пл. czaszka) - `череп ': чашка головы его (Пал. 845).

Ще однією лексико-семантичною групою, що має у своєму складі велику кількість польських запозичень, є лексика на позначення понять, пов'язаних із фізіологічним буттям людини, назви її фізіологічних станів, рухів, ознак. До лексики, пов'язаної з народженням людини, можна віднести: тяжарна (пл. ciczarna) на позначення вагітної жінки. Зі словом смерть пов'язані такі лексеми, як: зейсте (пл. zejscie) - `смерть', зошлый (пл. zeszly) - `той, що помер', несмертельность (пл. niesmiertelnosc) - `безсмертя', згинене (пл. zginienie) - `гибель', а також вираз свптъ пожегнати (пл. pozegnac) - `померти': Янъ Баптиста, нпмецъ, свптъ сей пожегналъ (Л.Мг.м. 68). На насильницьку смерть вказують лексеми: забойство (пл. zabojstwo) - `вбивство', забойца (пл. zabojca) - `вбивця', замордовати (пл. zamordowac) - `вбити'.

Слова, що вказують на фізичне здоров'я, стан і самопочуття людини: немогти (пл. niemodz) - `хворіти, страждати', выдхнути (пл. witchnac) і выпочинути (пл. wypoczac) у значенні `відпочити': Ивоня, тымь часомъ, зъ войскомъ своимъ видхнулъ (Боб. 283), Недель двп тилко випочинувши... гетманъ Івань Мазепа на Москву пойшолъ (Л.С. 177).

Серед польських запозичень можна виділити цілий ряд слів на позначення різних захворювань: зимнпца (пл. zimnica) - `лихоманка', руптура (пл. ruptura) - `кила, грижа', слиногоръ (пл. slinogorz) - `жаба, хвороба горла', а також заворотъ (пл. zawrot) голови зі значенням `головокружіння': о заворотп головы: зпля роменъ спарить, пить и ноги парить (Ліч. 47).

Різнорідною є лексика, пов'язана з функціонуванням органів чуття: патрати (пл. patrzec) - `дивитися', взрокъ (пл. wzrok) - `зір', послухъ (пл. posluch) - `слух', дотыкане (пл. dotykanie) - `дотик', повонянье (пл. powonienie) - `нюх': смыслы суть: видпніе, сльїшаніе, повоненіе, дотыкане, смаковане (Диар. Фил. 137).

Назви кольорів помаранчовый (пл. pomaranczowy), жолтогорячій (пл. zoltogoracy) - `помаранчевий', папужій (пл. papuzi) - `папужій, жовто-зелений', модрый (пл. modry) - `блакитний, лазурний': опоны... модрои барвы брунатнои (Рук.хр. 46).

Назви понять, пов'язаних з різними формами психічного і емоційного стану: фортунный (пл. fortunny) `щасливий', милость (пл. milosc) - `любов, милість', зпдлость (пл. zjadlosc) - `злоба, злість', фрасунокъ (пл. frasunek) - `занепокоєння, засмучення': дпти выховаит безъ фрасунку (Рук.хр. 4).

Тісно пов'язана з ними лексико-семантична група слів на позначення рис характеру людини: безпеченство (пл. bezpieczenstwo) - `сміливість, відвага', облудный (пл. obludny) - `лицемірний, удаваний', хлюба (пл. chluba) - `зарозумілість, чванство': тая теди хлюба ему [Шумянскому] якъ славп къ збавеню ничего не поможетъ (Вел. ІІІ, 81).

Високим ступенем абстрагованості відзначається група слів на позначення духовного життя людини. Серед слів цієї групи можна виділити лексико-семантичну групу на позначення форм розумової діяльності людини: оцапленній (пл. ocapiony) - `очманілий', вымислникъ (пл. wymyslnik) - `винахідник', впдомца (пл. wiadomca) - `знавець', запоминати (пл. zapominac) - `забувати', умпетность (пл. umicjctnosc) - `мистецтво, знання, наука': далъ Гдь Богъ сіоу мудрость и умпетность книжную великую (Рук.хр. 5).

Лексика, пов'язана з навчанням та освітою: корелятивні антоніми научителка (пл. nauczycielka) - `вчителька' і научитель (пл. nauczyciel) - `вчитель', жакъ (пл. zak) - `учень, школяр'.

Поняття `навчатися, здобувати освіту' передається польським запозиченням цвичити (пл. cwiczyc) - `навчати' і дериватом цвичене (пл. cwiczenie) - `навчання, вправа': безъ наученя и цвиченя писменного (Пам І, 56 (1632)).

У зв'язку з Берестейською унією активізувалася й стала широко запозичуватися лексика духовної сфери й релігійних вірувань: арцибпскупъ (пл. arcybiskup) - `архієпископ', блюзнпрца (пл. bluznierca) - `богохульник', балванъ (пл. balwan) - `ідол', балвохвалный (пл. balwochwalny) - `язичницький', бискупство (пл. biskupstwo) - `єпископство', казнодпй (пл. kaznodziej) - `проповідник', набоженство (пл. nabozenstwo) - 1. `богослужіння' 2 - `сповідання, релігія', офпровати (пл. ofiarowac) - `жертвувати', папезство (пл. papieztwo) - `папство, папський престол', плебанъ (пл. pleban) - `парафіяльний священик': читалъ Сильвестръ сей мшу въ костелп (Рук.хр. 383).

Лексико-тематична група назв реалій навколишнього середовища. У словнику зустрічається декілька назв часових понять: вчорайшій (пл. wczorajszy) - `вчорашній', змрокъ (пл. zmrok) - `сутінки', поранокъ (пл. poranek) - `ранок', прислівник обецне (пл. obecnie) - `теперь, зараз': вся рада королевская преднпйшая зъ нимъ вмпстп обецне мешкала (Рук.хр. 75).

Лексико-семантична група слів на позначення рослинного світу. Серед неї можна виділити окремі ряди на позначення назв дерев і кущів: хоина (пл. choina) - `хвойне дерево', плонка (пл. plonka) - `дичка', хащъ (пл. chaszcz) - `густий чагарник'; назви трав: третина (пл. trzcina) - `очерет'; будова рослин: рожчка (пл. rozczka) - `гілка, гілочка', голузка (пл. galazka) - `гілка', овоцъ (пл. owoc) - `плід'; відіменникові прикметники від назв деяких рослин: лилповый (пл. liliowy) - `лілейний': квптъ лилповый (Гал ІІ, 20).

Представленою є лексико-семантична група слів на позначення тваринного світу, особливо назви диких тварин: велюрыбъ (пл. welioryb) - `кит', лишка (пл. liszka) - `лисиця', недвпдь (пл. niedzwiedz) - `ведмідь', нетопыръ (пл. nietoperz) - `летюча миша'. Назви птахів: каня (пл. kania) - `шуліка', яромбокь (jarzabek) - `рябчик'. Комахи: мровка (пл. mrowka) - `мураха'. Зустрічаються також назви порід собак: выжель (пл. wyzel) - `лягавий собака', огаръ (пл. ogor) - `хорт'; і гіпологізми: дрикгантъ (пл. drygant) - `жеребець', сверппа (пл. swierzepa) - `кобила': една сверппа уродила зайца (Рук.хр. 157).

Лексико-тематична група слів, пов'язана зі сферою побуту, представлена словами на позначення продуктів харчування, страв і напоїв: покармъ (пл. pokarm) - `їжа', сировизна (пл. syrowizna) - `сирі продукти', польські запозичення напой (пл. napoj) і трунокъ (пл. trunek) на позначення загального слова `напій', ппрникъ (пл. piernik) - `пряник', родзпнка (пл. rodzynka) - `родзинки', шпирка (пл. szpyrka) - `шматок підсмаженого сала', ягла (пл. jagla) - `просо': tapytaiesz sczo waryty Budu os w toim borsczyka w toim iachfy do moloka (Гал. 20, 21).

Розгалуженою є номенклатура одягу, взуття, прикрас і тканин: колнпръ (пл. kolnierz) - `комір', ногавицы (пл. nogawicy) - `штани, нижня частина штанів', вплчура (пл. wilczura) - `вовча шуба', папуцъ (пл. papuc) - `туфля', велюмъ (пл. welon) - `покривало, вуаль, фата', заушница (пл. zausznica) і наушница (пл. nausznica) `сережка', охендожство (пл. ochcdozetwo) - `прикраса', пунталъ (пл. pontal) - `прикраси, що носили на сукнях, на шиї й у вухах', бавелняный (пл. bawelniany) - `бавовняний', едвабный (пл. jedwabny) - `шовковий', тузпнокь (пл. tuzinek) - `рід сукна': сторожеви глинскому далемъ сукна тузпнку локотъ 5 (Дн.Марк. І, 186).

Велика група слів на позначення речей хатнього вжитку. Серед назв посуду словник засвідчує запозичення на позначення глибокого посуду, а також ємкостей для напоїв: лагвица (пл. lagwica) - `ємкість для напоїв з дерева, шкури або глини', приставка (пл. przystawka) - `салатник, соусник', скленица (пл. sklenica) - `склянка, стакан', имбрикъ (пл. imbryk) - `чайник, кавник'. Назви елементів інтер'єру: взголовье (пл. wezglowie) - `подушка' і колдра (пл. koldra) - `ковдра', товалня (пл. towalnia) - `рушник, скатертина', зверцадло (пл. zwierciadlo) - `дзеркало'. Зустрічається також полонізм лптарня (пл. latarnia) - `ліхтар'. Запозичення, пов'язані зі словом `годинник': біонцій (пл. bi^cy) - `з боєм', зекгаръ (пл. zegar) - `годинник': на зекгару тп>нь вернулася на десять лп>нп>й (Гал. І, 84).

Лексико-семантична група слів на позначення житлових споруд і допоміжних надвірних будівель, їхніх частин: халупа (пл. chalupa) - `хатина', пивница (пл. piwnica) - `льох, підвал', полонізми кувната (пл. kownata), станція (пл. stancya) зі значенням `кімната': дано ей станцію въ замку вышнемъ (АЮЗР. ІІ, 113 (1494)).

Запозичена лексика, пов'язана зі звичаями та обрядами: обходъ (пл. obchod) - `обряд, святкування', обхоженье (пл. obchodzenie) - `святкування', корелятивні антоніми: облюбе- нецъ (пл. oblubieniec) - `жених' і облюбеница (пл. oblubienica) - `наречена', слово шлюбъ (пл. szlub) та вирази шлюбъ взяти, шлюбъ давати; змертвыхъвстанье (пл. zmartwychwstanie) - `воскресіння', оплатокъ (пл. oplatek) - `оплаток', святечный (пл. swiateczny) - `святковий'. З магічними уявленнями пов'язані спільнокореневі лексеми: впщба (пл. wieszczba) - `ворожіння, чари, пророцтво', впщбарскій (пл. wieszczbiarski) - `той, що належить до чар', впщка (пл. wieszczka) - `пророчиця', впщокъ (пл. wieszczek) - `пророк, віщун': впщкове... ся справовали впщбою (Рук.хр. 185).

Менш репрезентованою в словнику є лексико-тематична група запозичень на позначення виробничої лексики. Виробництво продуктів харчування: корелятивні антоніми: млинаръ (пл. mlinarz) - `мельник' і млынарка (пл. mlinarka) - `мельничиха'. Мисливство, рибальство, бортництво: мысливый (пл. mysliwy) - `мисливець', осочити (пл. osoczyc) - `обійти (звіра), оточити', обловъ (пл. oblow) - `здобич', влекти (пл. wiec) - `вивуджувати рибу', плястръ (пл. plastr) - `стільник', рыбытвъ (пл. rybitw) - `рибак': и обачиломъ на реци рыбитвы рыбы ловячи, я дей шолъ есми до тыхъ рыбитвовъ, хотячи в них рыбы купити (Кн. Луцк. 1565, л. 429).

Термінологія ремісництва, зокрема обробка різних матеріалів: злотникъ (пл. zlotnik) - `золотих справ майстер', бляхнпръ (пл. blachnierz) - `бляхар; покрівельник', фолюша (пл. folusz) - `валяльня, сукновальня', дзигармистръ (пл. zegarmistrz) - `годинниковий майстер', крушецъ (пл. kruszec) - `металічна руда, метал', шкляръ (пл. szklar) - `скляр', вырити (пл. wyryc) - `вигравіювати, вирізати; висікти', штыхаръ (пл. sztycharz) - `гравер, різьбяр': икон творцы знайдують штихарп и другіе честные жъ люде золотарп (Клим. 213).

Книгодрукування: паппрня (пл. papiernia) - `паперова фабрика': паперы у паппрняхъ робятъ (Клим. 214). Музичні інструменти: штортъ (пл. szrot) - `серпент', грачъ (пл. gracz) - `той, який грає на якому-небудь інструменті'.

Лексико-тематична група торгівля, гроші, метрологія представлена запозиченнями: купчити (пл. kupczyc) - `торгувати', продавца (пл. przedawca) - `продавець'. Назви грошових одиниць: готовизна (пл. gotowizna) - `готівка', мпдница (пл. miednica) `дрібна монета' (Бер. 83, 239).

Суспільно-політична лексика представлена переважно назвами осіб: порадца (пл. poradca) - `радник', шляхетство (пл. szlachectwo) - `шляхетство, дворянство', кметь (пл. kmiec) і хлопъ (пл. chlop) зі значенням `селянин', подстолий (пл. podstoli) - `стольник': подстолий [земли] Волынское (Пам. І, 4 (1617)).

Соціально-економічна лексика: поборъ (пл. pobor) - `податок, збір', подскарбиная (пл. podskarbina) - `дружина підскарбія', чиншовникъ (пл. czynszownik) - `селянин, який платить земельний податок': чиншовникимонастырские (Пам. ІІІ, 31 (1591)).

Військова лексика: боеванье (пл. bojewanie) і валка (пл. walka) зі значеннями `боротьба, війна', отспчъ (пл. odsiecz) - `допоміжне військо', поражка (пл. porazka) - `поразка', жолнпръ (пл. zolnierz) - `солдат', потыкатися (пл. potykac si^) - `битися'; вираз вшиковати (пл. wszykowac) войско зі значенням `вишикувати військо у бойовому порядку': Вьіговскій войско вшиковавши козацкое и полскіе корогви, просто на Сосновкурушилъ (Л.С. 57).

Велика кількість запозичень на позначення вогнепальної та холодної зброї, її складових та супровідних елементів: лексеми влочня (пл. wlocznia) та шефелинъ (пл. szefelin) у значенні `спис', кгвпнтувка (пл. gwintowka) - `гвинтівка', дпло (пл. dzialo) - `пушка', желпзко (пл. zelazko) - `наконечник стріли', пуйналъ (пл. pujnal) - `кинджал', шабля (пл. szabla) - `шабля': [Вишневецкій] вскочилъ въ самую середину Козацкого навалу и великое между ними, взявши ихъ на шаблп>, учинилъ пораженье (Вел. ІУ, 19) тощо.

У підсумку відзначимо, що запозичена з польської мови лексика представлена в «Матеріалах до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.» Є. Тимченка різними лексико- тематичними і лексико-семантичними групами. Серед польських велику частку становить побутова, абстрактна, оцінна, військова лексика, а також слова, що характеризують фізичне, психічне та інтелектуальне буття людини. Запозичена лексика, що стосується релігійного життя, була переважно новою, оскільки стосувалася особливостей функціонування католицької церкви й була складовою іншої релігійної системи. Більшість лексико-семантичних груп має у своєму складі слова на позначення назв осіб. Не зустрічаються в словнику назви одиниць ваги, довжини і шляху, оскільки в активному вжитку були здебільшого назви попереднього періоду.

Серед полонізмів зустрічаються як однозначні, так і багатозначні. Іноді запозичене слово може збільшувати або зменшувати кількість значень, набувати нового змісту. Багатозначні лексеми можуть функціонувати в межах однієї лексико-семантичної групи або ж належати до різних груп. Серед проаналізованої лексики зустрічається також явище синонімії. Полонізми в українській мові можуть змінювати свою стилістичну й лексичну наповненість, а також одержувати додаткову експресію, тож цікавим залишається питання мотивації перекладу деяких запозичених лексем та використання їх у певних джерелах. Також словник репрезентує приклади запозичень сталих зворотів та виразів. Не усі вони стали набутком сучасної української літературної мови, однак активно діяли в певний проміжок часу, про що може свідчити їх фіксація у пам'ятках.

Список використаних джерел

1. Гонтарук Л. Характер запозичень із польської мови в українську XVI - першої половини XVII ст. Проблеми слов'янознавства. 2004. Вип. 54. С. 78-103.

2. Гриценко С. П. Динаміка лексикону української мови XVIXVII ст. Київ: ТОВ «КММ», 2017. 936 с.

3. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики / АН Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К.: Наукова думка, 1988. 236 с.

4. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV - XVIII ст. Кн.1; Підгот. вид. В.В. Німчук, Г.І. Лиса. Київ: "Літопис-XX", 2002. 512 с.

5. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. Кн. 2; Підгот. вид. В.В. Німчук, Г.І. Лиса. К.; Нью-Йорк: "Літопис-XX", 2003. 512 с.

References

1. Hontaruk, L. (2004). Kharakter zapozychen iz polskoi movy v ukrainsku XVI - pershoi polovyny XVII st. [The character of the borrowings from polish into Ukrainian language during the XVI - the first half of the XVII centuries]. Problemy slovianoznavstva - Slavic Studies Issues, 54, 78- ЮЗ [in Ukrainian].

2. Hrytsenko, S. P. (2017). Dynamika leksykonu ukrainskoi movy XVI-XVII st. [Dynamics of the Ukrainian language vocabulary of the XVIXVII century]. Kyiv: TOV «КММ» [in Ukrainian].

3. Rusanivskyi, V. M. (1988). Struktura leksychnoi i hramatychnoi semantyky [Structure of lexical and grammatical semantics]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

4. Tymchenko, Ye. (2002). Materialy do slownyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XV - XVIII st. Kn.1 [Materials to the dictionary of written and literary Ukrainian language of the XV-XVIII cent. 1st Book]. V. V. Nimchuk, H.I. Lysa (Ed.). Kyiv: «Litopys-ХХ» [in Ukrainian].

5. Tymchenko, Ye. (2003). Materialy do slownyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XV-XVIII st. Kn.1 [Materials to the dictionary of written and literary Ukrainian language of the XV-XVIII cent. 2nd Book]. V. V. Nimchuk, H.I. Lysa (Ed.). Kyiv; New York: «Litopys-ХХ» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru