Репрезентація лінгвокультурного виміру діалектного слова в сучасних лексикографічних виданнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО ВИМІРУ ДІАЛЕКТНОГО СЛОВА В СУЧАСНИХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ВИДАННЯХ

Г.І. Гримашевич

Анотація

У статті проаналізовано способи репрезентації діалектного слова в лексикографічних виданнях кінця ХХ - початку ХХІ ст. Насамперед зауважено про динаміку представлення говіркового слова впродовж останніх десятиріч, оскільки у виданнях 70-90-х років минулого сторіччя діалектологи-лексикографи переважно подавали говіркове слово як діалектну одиницю, що має виразний евристичний потенціал і передовсім може бути надійним джерелом для різноманітних діалектологічних студій, зокрема в царині фонетики, лексикології, морфології тощо, оскільки в словниках було вміщено інформацію про варіанти діалектного слова (фонетичні та граматичні), його граматичні параметри, семантику, локалізацію, здебільшого навіть із точністю до населеного пункту, спорадично подано ілюстративний матеріал, який не давав змоги цілком уявити номінований предмет, особливо пов'язаний із використанням його в різноманітних традиціях, віруваннях, обрядах, адже бракувало описовості. Натомість у сучасних діалектних лексикографічних виданнях спосіб репрезентації матеріалу змістився з акцентом на функціонування діалектного слова у зв'язному тексті різного обсягу залежно від мети представлення матеріалу. У сучасних словниках зафіксовано не тільки вказані вище параметри діалектного слова, а і його лінгвокультурне наповнення, подано валентність репрезентованого слова, його культурне осмислення, що дає змогу простежити функціонування говіркової назви з різних позицій, установити культурне тло номінації, виявити емоційне та естетичне наповнення слова. Зроблено висновок про те, що майбутнє української діалектної лексикографії саме за словниками нового типу з максимальною репрезентацією говіркового слова в контексті його функціонування, за словниками-конкордансами.

Ключові слова: лексикографічне видання, діалектний словник, діалектне слово, лінгвокультурниий вимір, способи репрезентації.

Annotation

діалектологічний лексикографія говіркове слово

Representation of the linguistic and cultural dimension of the dialect word in modern lexicographical publications. Hrymashevych H. I.

The article analyzes the ways of representation of a dialect word in lexicographic editions of the end of the XX - beginning of the XXI century. First of all, the dynamics of the speech of the spoken word over the last decades is noted, because in the publications of the 70-90s of the last century dialectologists-lexicographers mostly presented the spoken word as a dialect unit with clear heuristic potential and can be a reliable source for various dialectological studies, especially in the field of phonetics, lexicology, morphology etc., because the dictionaries contained information about the variants of the dialect word (phonetic and grammatical), its grammatical parameters, semantics, localization, mostly even accurately to the settlement, sporadically presented an illustrative material that did not allow to fully represent the nominated subject, especially associated with its use in various traditions, beliefs, rituals, because there was a lack of descriptiveness. Instead, in modern dialect lexicographical publications, the way of representing the material has shifted with the emphasis on the functioning of the dialect word in a coherent text of different volume depending on the purpose of presenting the material. Modern dictionaries record not only the above parameters of the dialect word, but also its linguistic and cultural content, the valence of the represented word, its cultural understanding, which allows to trace the functioning of the colloquial name from different positions, to establish the cultural background of the nomination, to reveal emotional and aesthetic words.

It is concluded that the future of Ukrainian dialect lexicography is based on dictionaries of a new type with maximum representation of the spoken word in the context of its functioning, according to dictionaries-concordances.

Keywords: lexicographic edition, dialect dictionary, dialect word, linguocultural dimension, methods of representation.

Постановка проблеми

Упродовж останніх десятиріч актуалізувалися дослідження різних ареалів українського діалектного континууму та їх репрезентація в монографічних, лінгвогеографічних, текстографічних та лексикографічних виданнях, що підпорядковано основній меті - якнайдокладніше описати чи представити особливості говіркового мовлення. Із-поміж указаних праць важливе місце посідають діалектні словники як надійне джерело для різнопланових досліджень, і не тільки суто діалектологічних, оскільки в лексикографічних виданнях уміщено матеріал, який можуть застосувати етнографи, етнолінгвісти, культурологи, лінгвокультурологи.

Водночас способи репрезентації матеріалу в діалектних словниках кінця ХХ - початку ХХІ ст. різняться, адже далеко не кожен словник уміщує опис діалектного слова однакової повноти, що змогло б прислужитися не тільки лінгвістам, а й дослідникам зазначених вище царин. З огляду на вказане актуальною видається проблема репрезентації лінгвокультурного виміру діалектного слова в лексикографічних виданнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Способи представлення діалектного матеріалу в діалектних словниках неодноразово ставали об'єктом наукового зацікавлення мовознавців, які порушували різноаспектні проблеми говіркового словникарства. Насамперед варто назвати таких діалектологів, як Павло Гриценко, Григорій Аркушин, Іван Сабадош, Катерина Глуховцева, Ганна Мартинова, Анатолій Сагаровський, Наталія Хобзей, Тетяна Ястремська, Тетяна Тищенко, Валентина Лєснова, Людмила Рябець, Оксана Сімович, Олександр Бондар та ін. Ці лінгвісти- діалектологи цілком закономірно порушували проблеми говіркового словникарства, адже більшість із них самі є авторами чи упорядниками діалектних лексикографічних видань і мали різноманітні проблеми в процесі їх укладання чи безпосередньо під час представлення діалектного матеріалу в словниковій статті.

Зокрема, Павло Гриценко у вступі до "Словника буковинських говірок” зазначає, що в діалектному словнику ціннісними домінантами є, по-перше, ступінь, повноти реєстру; по-друге, докладність представлення семантичної і формальної структури кожної лексеми; по-третє, локалізація матеріалу, тому, на думку вченого, зазначений словник є найповнішим джерелом знань про лексику і семантику цих говірок, водночас - і про своєрідну локальну культуру буковинців [6: 4].

Наталія Хобзей і Тетяна Ястремська як авторки, укладачки та видавці низки діалектних словників порушували питання доступності інформації, представленої в діалектних лексикографічних працях, адже, на їхню думку, за науковою дефініцією в діалектному словнику іноді втрачається розуміння реалії, яка притаманна конкретному етномовному континууму, наголошували на важливості вміщувати досить великі контексти, які б ілюстрували уявлення народу. Діалектологині вважають, що такі ілюстрації могли б також бути своєрідним текстом, якщо б були завершеною оповідкою-мініатюрою, співанкою, ілюстрацією. Крім того, дослідниці вказують на те, що малюнок / фотографія могли б супроводжувати тлумачення в тому випадкові, коли від самого опису читач не отримує чіткого уявлення про описувану лексему [17: 204-205].

Водночас Наталія Хобзей, аналізуючи проблеми опису говірок суміжжя в діалектній лексикографії, акцентуючи увагу на проблемі авторського бачення реєстру словника та семантики слова, узявши за основу лексику, що репрезентує духовну та матеріальну культуру, зазначає, що кожна праця, яка фіксує словниковий склад говірок, є важливим джерелом збереження духовної культури та своєрідною фіксацією матеріальних пам'яток, однак, "зважаючи нам мінливість лексики, <...> маємо прагнути зафіксувати й подати читачеві словника таке тлумачення слова, яке виклав не тільки лексикограф, а й діалектоносії" [15: 165], тобто дослідниця констатує неповноту представлення інформації в лексикографічних діалектних виданнях.

Підтримує вказану вище думку Ганна Мартинова, порушуючи проблему специфіки відображення в реєстрі діалектних словників явищ традиційної народної матеріальної та духовної культури, указуючи на необхідності ілюструвати реєстрові лексеми мікротекстами зв'язного діалектного мовлення для репрезентації обсягу знань про календарне свято, специфіку тлумачення його змісту, відображення специфічно народного світобачення та особливостей сприйняття дійсності [9].

Суголосний із попередніми думками Григорій Аркушин, відомий як автор значної кількості лексикографічних і текстографічних праць, який, досліджуючи способи відбиття синтаксичних особливостей говірок у діалектних словниках, зауважує, що "на сучасному етапі простудіювати діалектний синтаксис за лексикографічними працями можна лише на основі ілюстрацій у словникових статтях <...> однак ілюстрації в різних словниках теж подані нерівномірно" [1: 7], насамкінець підсумовуючи, що проаналізувати деякі особливості діалектного синтаксису за словниками можна лише частково, та й то не за всіма [1: 10], адже в значній кількості діалектних лексикографічних видань ілюстрації або зовсім не представлено, або вони фрагментарні, не мають системного характеру й не дають змоги максимально повно проаналізувати діалектні особливості на різних мовних рівнях, особливо на синтаксичному. Усе зазначене вище дає підстави стверджувати, що питання репрезентації матеріалу в діалектних словниках актуальне, не вичерпується наявними дослідженнями й потребує подальшого опрацювання.

Мета статті - проаналізувати способи репрезентації діалектного слова в лексикографічних виданнях для виявлення його лінгвокультурного наповнення.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: 1) узагальнити погляди мовознавців на діалектні словники як надійне джерело для наукових студій та важливість повноти репрезентації говіркового слова в них; 2) проаналізувати способи представлення говіркового слова в діалектних словниках; 3) визначити лінгвокультурне наповнення діалектного слова в лексикографічних виданнях.

Джерельною базою слугували діалектні словники, які репрезентують різні зони українського діалектного континууму, видані в кінці ХХ - на початку ХХІ ст.

Предмет статті - лінгвокультурне наповнення діалектного слова в лексикографічних виданнях.

Об'єкт дослідження - діалектні слова як репрезентанти говіркового мовлення різних етнічних груп українців, представлені в словниках.

Виклад основного матеріалу

Аналіз діалектологічних досліджень, у яких порушено проблеми представлення говіркового слова в лексикографічних працях, про що зазначено вище, у котре підтверджує важливість порушеної проблеми, свідчить про неоднорідність подання інформації в діалектних словниках для повноти розуміння семантики та функціонування діалектної одиниці. Опрацювання низки лексикографічних видань, які репрезентують український обшир, дало змогу виявити лінгвокультурне наповнення лексем як репрезентантів мовлення та відображення матеріальної чи духовної культури діалектоносіїв. Насамперед зазначимо, що способи представлення діалектного матеріалу в опрацьованих словниках різняться. Зокрема, у лексикографічних працях кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст. здебільшого до реєстрових слів подано лише семантику, та й то не завжди таку, яка дасть змогу чітко уявити описувану реалію з огляду на розмитість поданого значення, хоча, можливо, автори якраз і не ставили перед собою такої мети, а намагалися передовсім подати говіркове слово з його виразними діалектними рисами насамперед як лінгвальну одиницю.

Наприклад, у відомій лексикографічній праці Панаса Лисенка "Словник поліських говорів” до переважної більшості реєстрових слів, які демонструють виразні фонетичні, словотвірні, морфологічні діалектні риси, значну варіативність на цих мовних рівнях з огляду на ареал фіксації, не подано ілюстрацій, а вказано лише їхню семантику та локалізацію, хоча цінність цього видання як на свій час беззаперечна: пйкална лопата - лопата, якою саджають у піч хліб [8: 159], nйшня, пашня, пішня - інструмент з довгою ручкою для видовбування човнів, вуликів або пазів у дереві тощо [8: 159], кацавёйка - оздоблена вишивкою безрукавка [8: 93], кацю'к - домотканий кольоровий килим, яким застеляють ліжко [8: 93] тощо.

Відсутність ілюстрацій до зазначених та інших слів не дає змоги простежити їхніх граматичних характеристик у процесі вживання в непрямих відмінках, особливостей наголошування, що, звичайно, знадобилося б діалектологові, а також зрозуміти культурне тло лексеми.

Подібне представлення діалектного слова й у лексикографічній праці Гаврила Шила, яка хоча й видана вже на початку ХХІ ст., але матеріал автор збирав раніше, коли для діалектолога було важливо насамперед подати говіркове лексичне багатство певного етномовного континууму: барля'джіта

1. Сукняні чохли, які натягають на чоботи взимку. 2. Чоботи із сукна [19: 49], вія'дла - частина верстата; пристрій для намотування ниток [19: 75], ґйндал - ключ, за допомогою якого вставляють обід у круг [19: 102], мднтлє - верхній довгий сукняний одяг [19: 169] та ін. Наведені вище приклади демонструють необхідність уточнення семантики, ілюстрацій- речень чи навіть малюнків для розуміння вигляду описуваної реалії.

Подібне представлення говіркового матеріалу й у словнику Є. Турчин, який репрезентує матеріал з однієї лемківської говірки, оскільки значна частина реєстрових слів містить лише семантику, до невеликої кількості подано короткі ілюстарції (словосполучення чи речення): куфер - невелика скриня з ручками по боках для святкового одягу [14: 58], навивач довгі онучі до постолів [14: 184], прайник - прач, праник [14: 258], павуз - рубель, жердина, яку кладуть зверху на візіз існом, снопами для утримання вантажу: Павуз, жебы с"а не тративо [14: 226] та ін.

Більше інформації з огляду на вміщення значної кількості ілюстрацій, хоч здебільшого й невеликих за обсягом, про життя та побут жителів Західного Полісся представлено в словнику Григорія Аркушина, причому, що надзвичайно важливо, до полісемічного слова подано ілюстрації до кожного значення: гандрдїти -святкувати день Св. Андія Первозванного (13 грудня): Сави ни бавити, Гандрйя ни гандрдїти, а тра було кундел'ку кундйл'іти [2: 83], ґриножи - санчата: А на гриножах ми спускалис' з горбака [2: 119], курубйа - велика коробка: Ціла курубйа йдгод [2: 268], хоча все ж трапляються слова без представлення ілюстрації (напр., гдмри 1) милиці; 2) високі палиці, за допомогою яких діти ходили болотом [2: 83], гамаші - калоші [2: 82], насилница - жердка, на якій вішали в коморі сало для довгого зберігання [2: 337] тощо. Наявність ілюстрацій, хоч і невеликих, полегшує сприйняття, дає змогу краще уявити описувану реалію, спостерігати її функціонування в словосполученнях чи реченнях.

Водночас зазначимо, що в деяких лексикографічних виданнях без ілюстрацій семантику слова подано невиразно, не пояснено, наведено кілька значень слів, але, очевидно, порядок представлення свідчить про те, з якою семантикою реєстрове слово вживається частіше: напр., плат'и -жіночий одяг; сарафан, халат [11: 142], плахта - рядно; простирадло; плащаниця [11: 142], личак - старий ботинок, чобіт [13: 210], чуні - гумове взуття, калоші [10: 185] тощо. На нашу думку, значно увиразнили б значення названих вище й поданих далі слів ілюстрації у вигляді речень, а як доповнення - малюнки, які б давали змогу візуально сприйняти номінований предмет: струнґа - отвір у кошарі для проходу овець на доїння [11: 185], тю'шка - крушка; кухоль (із дерева); пенал для гострильного бруска у косарів [11: 197], чінгітлув - великий дзвінок, який прив'язують непокійній у череді корові [12: 416], лёйбик - верхній легкий короткий жіночий одяг [10: 105], накривчьинка - дерев'яна посудина для молока та сметани [10: 119], чулок - прикраса, яку кнітн'і одягає на голову під час весілля [10: 185] тощо.

Натомість сучасні словники відрізняються способом репрезентації діалектного матеріалу. Зокрема, Марія Астаф'єва та Ганна Воронич у передмові до підготованої лексикографічної праці "Словник гуцульських говірок Річки та Яворова" зазначають, що в процесі укладання намагалися щонайповніше пердставити лексичний репертуар говірки, тобто презентувати всі тематичні групи лексики [3: 14], запропонували таку структуру статті: реєстрове слово, елементи граматичної та ідеографічна й стилістична характеристики, тлумачення і контекст-ілюстрація, причому на останній елемент звернули особливу увагу, сформулювали до нього низку вимог, із-поміж яких - ілюстратичні вислови невимушені, "живі", записані безпосередньо з уст інформаторів, а не змодельовані у віддаленому від досліджуваної говірки кабінеті [3: 18]. Репрезентований у словнику матеріал цілком підтверджує наведені думки, оскільки практично до всіх реєстрових слів наведено мінітексти чи й великі за обсягом тексти, які виразно демонструють не тільки лінгвальні особливості реєстрового слова, а і його культурну мотивацію. Зокрема, до слова бо'йари - весільні гості нареченого (молодого), які під час весільного обряду разом із ним приходять по наречену (молоду) у дім її батьків - наведено розлогу ілюстрацію майже на сторінку та фразеологізми з указаним компоненом [3: 93-94], водночас до багатозначного слова ве'черя ілюстрація становить понад півтори сторінки, де розкрито й обрядову семантику лексеми [3: 171173], а до гу''жевка - обруч із сирих смерекових або ялинових прутів для скріплення і фіксації двох стовпців огорожі у їхній верхній частині - подано текст обсягом дві сторінки [3: 389-391]. Такий спосіб репрезентації діалектного матеріалу спостерігаємо системно в усій лексикографічній праці.

З огляду на порушену в статті проблему важливо закцентувати увагу на наступному діалектному словникові, який, на нашу думку, повністю відповідає вимогам до сучасної репрезентації говрікового слова.

Як зазначає Павло Гриценко в передмові до лексикографічної праці Марії Голянич "Мовний портрет села Тюдів", формат словника дає змогу використати текстові ілюстрації різного обсягу, широко презентувати фразеологію, подавати ширші наративи, що дає змогу не тільки увиразнювати важливі структурні рис говірки, супроводжувати їх необхідними коментарями, а й передавати поліфонію, лад і дух народного мовомислення, відтак - закарбовані в щоденному й звичному мовленні широкі світи поза людиною і людину як центр світобудови [7: 7]. Такі слова вченого цілком підтверджує репрезентація діалектного матеріалу однієї говірки в зазначеному словнику, адже до кожного реєстрового слова подано розлогі ілюстрації у вигляді мікротекстів (від кількох речень до понад сторінки зв'язного мовлення), які дають змогу простежити функціонування слова в різних варіантах, побачити його сполучуваність, особливості словозміни тощо, а також дають чітке уявлення про описувану реалію чи предмет. Продемонструємо наші міркування хоч кількома прикладами репрезентації діалектного слова в зазначеному словнику. Ми свідомо вибрали лексичний матеріал, який пов'язаний із весільним обрядом: китиця - частина весільного обряду, який відбувається у перший день весільного дійства: Просили тдто і мдма / і йа вас прос'у / абйсте прийшли у пййтницу на китицу; Давно у четвйр кликали на китицу / а вже з друшкдми молода у пййтницу кликала на вес'-m'й / гентам у суботу вес'іл'а робили [5: 744]; молоде'та - молодята: Та їк'і то молодята? то уже старш'і / д'іука ї парубок / але старш'і / ми з неу верстач'ки / лиш т:о / шо уна пишла се уч^ти / а йа вид:ава.тисе; То / Йілйнко / ни молодята - вин одовёц / майі д 'іти / а уна такош була видана / то ни д 'іука / алй зиїшлисе / таї наї йім Бох помогайі [5: 954]; заводини - 1) заведення молодих та їх гостей за весільний за весільний стіл: Заводини так се називайут / шо молодих завод'ут за стиу / у Т'удев'і так спретков'іч'но; 2) вечір із танцями для молоді напередодні весілля, у перший день святкового дійства (в "китицу"). На заводини можуть іти усі бажаючі, зокрема й ті, що не запрошені на весілля. Як правило, господарі усім організовують і скромне частування:

Ми ідемо на кйтицу / і на вес'іл'й / бо свойі / ни мош ни пити / а на заводини н'і / куда? / наг молодЧ се набувайут [5: 491]; весіле' - 1) обряд одруження: По слов'і доуго ни ч'ікали / у короткий ч'ес зробили вес'-iR'й / і молодЧ пойіхали / куда йіх направили на роботу / то так було; Вугна ус'о вес'іл'й знайі / шо за ч'ем майі бути; 2) присутні на весіллі: Пёред рднком вес'іл'й ішло за молодоу / то так с'п'івали / бубнили та фЧукали / шо ус'і попробуд'увалисе / нав'іт' т':і / шо твёрдо спйут; 3) перен., про ситуацію, коли чути крики, сварки, метушню: Мог / то у вас вес'т'ё / шо такё гогкан'і та такиг рух шстё зробили / ци шо з вдми се стало? / о збоку вигл 'ідайе / шо хтос се жёни [5 : 139]; весілічько - зменш-пестл. від весілє': А ч'о накликати богато? Шо? / вит того / к'т'ко гос'т'іу / залёжи жит'ё молодих? / адЧ Андр'іг зробйу стдршому такё вес'т'ё / шо кого лиш тамки ни було / і шо? доуго молодЧ жили? / а М'іхдгло зробйу малё / то так було фдгно / шо ни гон:а тобЧ розказати / лиш дес' у кЧнЧ такё вес'т'іч'ко мош уздрЧти / шо фагне / то фдгне [5 : 139]; висівний - субст., весільний; гість, запрошений на весілля: До молодих весЧун'і у нас ідут с колач'дми і горЧукоу / ау поли / с куркоу; Уни весЧун'і / бо Іван вид:айё дон'ку; Ми ни весЧун'і / то ч'о будемо іти на заводини? / Тажё на заводини гдут і ни кликан'і / нав'іт' іґ бёсте з Мижибрит пришли / то вас би ни видгон'ёли / так здауна ведёц:е [5: 139]; женя'чка - одруження: Вугну / йа за жен'ачку ши ни думайу/ хочу се виуч'іти / а уже потому г за це подумайу / Добре майіш / нима куда квапитисе / то ни такё добро / йик си здайё [5 : 458]. Така репрезентація діалектного слова дає повну картину розуміння весільного обряду говірки, описує його структуру, номінацію елементів цього дійства, функціонування обрядових лексем у тексті, а також свідчить про світогляд самих говірконосіїв, особливості їхньої обрядовості (пор., наприклад, представлення іншого слова як репрезентанта духовної культури жителів с. Тюдів: боханці - обрядодія, яку виконують вранці у Живний Четвер, обдаровуючи дітей: ДЧти у Т'удеві ход'ут на боханц'і здауна / вишколи себё памн'ітайу / каут / шо сегороку нав'іт' до школи ни гшли / усЧ боханч'ір'увдли [5: 87]).

Представлені слова з їх докладною семантикою та уведенням у широкі контексти дають змогу читачеві повною мірою визначити лінгвальне наповнення слова насамперед як діалектної одиниці, а також уявити весільний обряд говірки, світогляд діалектоносіїв, репрезентувати їхню мовну та культурну картину світу. Саме така репрезентація матеріалу свідчить про повноту фіксації та максимальний вияв наповнення говіркового слова.

Словником ХХІ ст. називає Наталія Хобзей лексикографічну працю "Слова з Болехова", адже тут, як зауважує дослідниця, представлено низку мінітекстів, які яскраво демонструють уживання слова в мовленні діалектоносіїв і важливі не тільки для читача-лінгвіста, а й для загалу, адже наводять культурний чи господарський контекст болехівського часопростору [16: 9]. І річ не тільки в тому, що в цій праці представлено старе й нове в болехівському лексиконі, а й те, що тут по-новому подано матеріал, адже тут уміщено, як зазначає Наталія Хобзей і як, власне, видно з наповнення словника, цитати-ілюстрації з літературних творів тих письменників, які є вихідцями з Галичини, або в чиїх творах яскраво відображено лексичні особливості південно-західного наріччя [16: 8]. Для нас же важливо, крім зазначеного, наявність розлогих пояснень, навіть світлин до тих слів, які позначають реалії, що можуть бути не зовсім зрозумілими сучасному читачеві.

Напр., до реєстрового слова ґонта подано граматичну ремарку (перев. мн. ґонти), сферу використання (буд.), семантику (`тонка колота дощечка, яку використовують як покрівельний матеріал'); морфологічні варіанти слова (ґонт, ґонта), досить великий за обсягом уривок зв'язного мовлення, у якому простежуємо словозміну реєстрового слова та особливості його функціонування (То є драниці, і є ґонти. От я робив ґонти, то я робив ґонти з смерекі, колов. То я робив ґонти, я вже мав на пів хати ґонтів. Петрови я, Гальови, дав ґонти калиму, а він мені мав віписати дахівку. А він мінні мав дві тисічі двіста дахівки, а вні лишень дві тисічі віписав. А потому, шо я наробивсі. Всякє, де хто мав дахівку, я купував, покі я перекрив хату), потім - чотири уривки з творів письменників, які демонструють уживання слова в художньому дискурсі (Се був звичайний старосвітський ... дім, побитий гонтами (Маковей, 45); Вогонь тріскає, бо то хата намащена. А гонта суха, гей перец! (Черемшина, 125); Нова офіцина - се був невеличкий партерів будиночок, мурований і критий гонтами (Франко 19: 175); На самій середині села малий костел дерев'яною гострою вежицею вгору пнеться. Біля нього декілька кращих, побілених домів, під гонтами, а то 1 бляхою (Парфанович, 9) і насамкінець - фразеологізм з указаним словом (злази з даху, не псуй ґонти - про некомпетентну людину), а також світлина із зображенням даху будинку, покритого ґонтою [4: 144-145]; стрій - одяг, вбрання; стрій; цитати з творів (Скрулиха взяла міру з мами й доньки, обіцялася принести за тиждень строї на спробу (Маковей, 152); З-поза зелених сосон висунулася група молодих дівчат в народних строях (Ярошинська, 96); На самім вершку Чорної гори . стояв чоловік в гірськім строю (Франко 14: 20) [4: 534-535], подано світлину болехівської дівчини в строї.

Новим видом лексикографічної праці є "Гуцульські світи. Лексикон”, у якій уміщено давній і сучасний світ Гуцульщини, закарбований у словах, оскільки в ньому представлено мовний світ гуцулів ХІХ - ХХІ ст., репрезентований власними діалектним записами упорядників, надбаннями картотеки словника гуцульських говорів, етнографічними матеріалами, творами письменників указаного періоду, прислів'ями, приказками та фразеологізмами, які дають змогу чітко уявити світи Гуцульщини [18]. Зокрема, до реєстрового слова ватра, крім його семантики `вогонь; вогнище', подано низку уривків зв'язного мовлення з гуцульських говірок, мінітексти з лексикографічних і текстографічних видань, дев'ять фразеологізмів із розлогими текстами, де вони функціонують, низку прислів'їв і приказок, а також загадку, які дають змогу системно уявити читачеві лінгвокультурне наповнення лексеми, важливість зазначеної реалії у світогляді гуцулів [18: 99-102]. За таким принципом у вказаному лексикографічному виданні представлено й інші слова з максимальною інформацією про них, зокрема коляда [18: 339-341], громовиця [18: 204], жйртва (жрйтва) [18: 259-260], млин [18: 399-400], опир [18: 439-440], пиріг [18: 461-462], писанка [18: 463-464], полонинський хід [18: 481-483] та ін.

Отже, опрацювавши низку лексикографічних діалектних видань, можемо виділити такі основні способи репрезентації матеріалу в них: представлення тільки семантики слова з указівкою його локалізації; наявність значення слова з локалізацією та короткою (у вигляді словосполучення чи одного речення) ілюстрацією; семантика слова в зазначеній говірці чи говірках із докладною його характеристикою у зв'язному тексті інколи досить широкому за обсягом; подання значення реєстрового слова, розкриття його семантики в окресленому ареалі та функціонування його у творах письменників; наведення реєстрового слова, докладний опис його значення, ілюстрація до нього в діалектному утворенні (говірці чи говорі), наведення прикладів функціонування його в художньому дискурсі, уведення до обігу фразеологізмів, прислів'їв, приказок тощо з реєстровим словом, світлина. І саме останній спосіб представлення діалектного матеріалу створює цілісну картину функціонування говіркового слова в певному ареалі.

Висновки й перспективи дослідження

Отже, проаналізувавши способи репрезентації діалектного слова в лексикографічних виданнях кінця ХХ - початку ХХІ ст., можемо зробити висновок про різнотипність, неоднорідність, динаміку представлення говіркового слова впродовж останніх десятиріч, адже у виданнях 70-90-х років ХХ ст. сторіччя діалектологи-лексикографи переважно подавали говіркове слово передовсім як діалектну одиницю, що має виразний евристичний потенціал і є надійним джерелом для різноманітних діалектологічних студій, насамперед у царині фонетики, лексикології, морфології, дериватології, оскільки в цих словниках традиційно було вміщено інформацію про варіанти діалектного слова (фонетичні та граматичні), його граматичні параметри, семантику, локалізацію, досить часто навіть із точністю до населеного пункту, спорадично подано ілюстративний матеріал у вигляді словосполучень чи невеликих за обсягом речень, який не давав змоги цілком уявити номінований предмет чи реалію, особливо ті, які функціонують у різноманітних традиціях, віруваннях, обрядах певних етнічних груп на теренах України, адже бракувало системності й докладності опису. Водночас у сучасних діалектних лексикографічних виданнях, які репрезентують різні обшири українського діалектного континууму, спосіб репрезентації матеріалу змістився з акцентом на функціонування діалектного слова у зв'язному тексті різного обсягу залежно від мети представлення матеріалу. Тому в сучасних словниках зафіксовано не тільки вказані вище традиційні параметри діалектного слова, а і його лінгвокультурне наповнення, подано валентність репрезентованого слова, його світоглядне осмислення, що дає змогу простежити функціонування говіркової назви з різних позицій, установити культурне тло номінації, виявити емоційне та естетичне наповнення слова, уявити реалію цілісно й системно. Усе зазначене вище дає підстави констатувати, що майбутнє української діалектної лексикографії саме за словниками нового типу з максимальною репрезентацією говіркового слова в контексті його функціонування у великому за обсягом уривкові зв'язного мовлення, тобто за словниками- конкордансами. Водночас важливим доповненям до репрезентації говіркового слова в таких виданнях повинні бути матеріали про його лінгвокультурне наповнення як складника світогляду представника певної етногрупи, його функціонування в малих жанрах (прислів'ях, приказках, загадках тощо), а також для системного представлення варто додати світлину чи малюнок, якщо це можливо.

Перспективи наукових пошуків убачаємо в дослідженні сучасних діалектних словників як репрезентантів мовної картини світу говірконосіїв окремих ареалів українськомовного діалектного континууму.

Список використаних джерел та літератури

1. Аркушин Григорій. Відбиття синтаксичних особливостей говірок у діалектних словниках. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). Випуск 21. Ареалогія й ономастика. Ужгород. 2016. С. 7-10.

2. Аркушин Григорій. Словник західнополіських говірок. А-Я. Вид. 2- ге, переробл., випр. і доп. Луцьк, 2016. XXIV + 648 с.

3. Астаф'єва Марія, Воронич Ганна. Словник гуцульських говірок Річки та Яворова: у 4-х книгах. Скиптура перша. А-Ж. Івано- Франківськ: Місто НВ, 2014. 516 с.

4. Гнатишак Юрій. Слова з Болехова / Співавтори-лексикографи: Оксана Сімович, Наталія Хобзей (відп. ред.), Тетяна Ястремська. Львів, 2017 (Серія "Діалектологічна скриня”). 636 с.

5. Голянич Марія. Мовний портрет села Тюдів. Словник. У 2-х т. Том І. А- М. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2018. 1000 с.

6. Гриценко П. Відкриваючи словник... Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. С. 3-4.

7. Гриценко Павло. Просторінь народного слова Гуцульщини. Голянич М. І. Мовний портрет села Тюдів. Словник. У 2-х т. Том І. А-М. Івано- Франківськ: Лілея НВ, 2018. С. 4-10.

8. Лисенко П. С. Словник поліських говорів. Київ: Видавництво "Наукова думка", 1974. 260 с.

9. Мартинова Г. Діалектний словник як репрезентант явищ матеріальної та духовної культури народу. Gwary Dzis, 10, 127-133. URL: https://pressto.amu.edu.p1/index.php/g d/article/view/21740 (дата звернення: 29.10.2021)

10. Неґрич Микола. Скарби гуцульського говору. Березовй. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008 (Серія "Діалектологічна скриня"). 224 с.

11. Піпаш Юрій, Галас Борис. Матеріали до словника гуцульських говірок Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області. Ужгород, 2005. 266 с.

12. Сабадош Іван. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород: Ліра, 2008. 480 с.

13. Сагаровський А. А. Матеріали до діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини). Випуск

14. А - Об'ясняться. Харків: ОВВ НМЦ ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 296 с.

15. Турчин Євгенія. Словник села Тилич на Лемківщині. Львів: Українська академія друкарства, 2011. 384 с.

16. Хобзей Наталія. Говірки суміжжя в діалектній лексикографії: до проблеми опису. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). Випуск 21. Ареалогія й ономастика. Ужгород. 2016. С. 162-166.

17. Хобзей Наталія. Дві сторінки про "Слова з Болехова". Гнатишак Юрій. Слова з Болехова / Співавтори- лексикографи: Оксана Сімович, Наталія Хобзей (відп. ред.), Тетяна Ястремська. Львів, 2017 (Серія "Діалектологічна скриня"). С. 8-9.

18. Хобзей Наталя, Ястремська Тетяна. Діалектний словник: автор та читач. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). Випуск 12. Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії. Ужгород, 2008. С. 203-205.

19. Хобзей Наталія, Сімович Оксана, Ястремська Тетяна, Дидик- Меуш Ганна. Гуцульські світи. Лексикон. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2013 (Серія "Діалектологічна скриня"). 668 с.

20. Шило Гаврило. Наддністрянський регіональний словник. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2013 (Серія"Діалектологічна скриня"). 288 с.

References (translated & transliterated)

1. Arkushyn Hryhorii (2016). Vidbyttia syntaksychnykh osoblyvostei hovirok u dialektnykh slovnykakh [Reflection of syntactic features of dialects in dialect dictionaries]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva (Zbirnyk naukovykh prats). Vypusk 21. Arealohiia y onomastyka. Uzhhorod. S. 7-10. [in Ukrainian].

2. Arkushyn Hryhorii (2016). Slovnyk zakhidnopoliskykh hovirok [Dictionary of Western Polissya dialects]. A-Ia. Vyd. 2-he, pererobl., vypr. i dop. Lutsk. KhKhIV +648 s. [in Ukrainian].

3. Astafieva Mariia, Voronych Hanna (2014). Slovnyk hutsulskykh hovirok Richky ta Yavorova: u 4-kh knyhakh [Dictionary of Hutsul dialects of the River and Yavorov]. Skyptura persha. A-Zh. Ivano-Frankivsk: Misto NV. 516 s. [in Ukrainian].

4. Hnatyshak Yurii (2017). Slova z Bolekhova [Words from Bolekhiv] / Spivavtory-leksykohrafy: Oksana Simovych, Nataliia Khobzei (vidp. red.), Tetiana Yastremska. Lviv (Seriia "Dialektolohichna skrynia"). 636 s. [in Ukrainian].

5. Holianych Mariia (2018). Movnyi portret sela Tiudiv. Slovnyk [Linguistic portrait of the village of Tudiv. Vocabulary]. U 2-kh t. Tom I. A-M. Ivano-Frankivsk: Lileia NV. 1000 s. [in Ukrainian].

6. Hrytsenko P. (2005). Vidkryvaiuchy slovnyk... [ Opening the dictionary...] Slovnyk bukovynskykh hovirok / Za zah. red. N. V. Huivaniuk. Chernivtsi: Ruta. S. 3-4. [in Ukrainian].

7. Hrytsenko Pavlo. (2018). Prostorin narodnoho slova Hutsulshchyny [The expanses of the folk word of the Hutsul region]. Holianych M. I. Movnyi portret sela Tiudiv. Slovnyk. U 2-kh t. Tom I. A-M. Ivano-Frankivsk: Lileia NV. S. 4-10.

8. Lysenko P. S. Slovnyk poliskykh hovoriv [Dictionary of Polissya dialects]. Kyiv: Vydavnytstvo "Naukova dumka", 1974. 260 s.

9. Martynova H. Dialektnyi slovnyk yak reprezentant yavyshch materialnoi ta dukhovnoi kultury narodu [Dialect dictionary as a representative of the phenomena of material and spiritual culture of the people]. Gwary Dzis, 10, 127-133. URL: https://pressto.amu.edu.pl/index.php/g d/article/view/21740 (data zvernennia: 29.10.2021

10. Negrych Mykola (2008). Skarby hutsulskoho hovoru. Berezovы [Treasures of the Hutsul dialect. Berezovы]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy (Seriia "Dialektolohichna skrynia"). 224 s. [in Ukrainian].

11. Pipash Yurii, Halas Borys (2005). Materialy do slovnyka hutsulskykh hovirok Kosivska Poliana i Rosishka Rakhivskoho raionu Zakarpatskoi oblasti [Materials for the dictionary of Hutsul dialects Kosivska Polyana and Rosishka of Rakhiv district of Zakarpattia region]. Udzhhorod. 266 s. [in Ukrainian].

12. Sabadoshch Ivan (2008). Slovnyk zakarpatskoi hovirky sela Sokyrnytsia Khustskoho raionu [Dictionary of the Transcarpathian dialect of the village of Sokyrnytsia, Khust district]. Uzhhorod: Lira. 480 s. [in Ukrainian].

13. Saharovskyi A. A. (2011) Materialy do dialektnoho slovnka Tsentralnoi Slobozhanshchyny (Kharkishchyny). Vypusk 1. A - Ob'iasniatsia [Materials for the dialect dictionary of Central Slobozhanshchyna (Kharkiv region)]. Kharkiv: OVV NMTs KhNU imeni V. N. Karazina. 296 s. [in Ukrainian].

14. Turchyn Yevheniia (2011). Slovnyk sela Tylych na Lemkivshchyni [Dictionary of the village of Tylych in the Lemkiv region]. Lviv: Ukrainska akademiia drukarstva. 384 s. [in Ukrainian].

15. Khobzei Nataliia (2016). Hovirky sumizhzhia v dialektnii leksykohrafii: do problemy opysu [Dialects of adjacency in dialect lexicography: to the problem of description]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva (Zbirnyk naukovykh prats). Vypusk 21. Arealohiia y onomastyka. Uzhhorod. S. 162-166. [in Ukrainian]. Khobzei Nataliia. Dvi storinky pro "Slova z Bolekhova" [Two pages about "Words from Bolekhiv"]. Hnatyshak Yurii. Slova z Bolekhova /Spivavtory-leksykohrafy: Oksana Simovych, Nataliia Khobzei (vidp. red.), Tetiana Yastremska. Lviv, 2017 (Seriia "Dialektolohichna skrynia"). S. 8-9.

16. Khobzei Natalia, Yastremka Tetiana (2008). Dialektnyi slovnyk: avtor ta chytach. [Dialect dictionary: author and reader]. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva (Zbirnyk naukovykh prats). Vypusk 12. Ukrainska dialektna leksyka yak ob'iekt slovnykarstva ta linhvoheohrafii. Uzhhorod. S. 203-205. [in Ukrainian].

17. Khobzei Natalia, Simovych Oksana, Yastremska Tetiana, Dydyk- Meush Hanna (2013). Hutsulski svity. Leksykon [Hutsul worlds. Lexicon]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy (Seriia "Dialektolohichna skrynia"). 668 s.

18. Shylo Havrylo. (2013). Naddnistrianskyi rehionalnyi slovnyk [Transnistrian regional dictionary]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy (Seriia "Dialektolohichna skrynia"). 288 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru