Символи-домінанти у романах Романа Іваничука "Вода з каменю" та "Саксаул у пісках": семіотичні механізми та параболізація тексту

Імітацію складно сприймати як повноцінну ланку в безперервній естафеті подвижників різних поколінь, але, попри всі перешкоди, сумніви та розчарування, Іван Вагилевич переконується в тому, що нова епоха, в яку йому вже не судилося увійти, доповнить “ланцюг” наступним потужним кільцем. У романі “Саксаул у пісках” колишній діяч “Руської трійці”, уже перебуваючи на смертному ложі, довідується про потужних продовжувачів їхньої справи. Попрощатися з Вагилевичем приходить син Шашкевича Володимир, “як дві краплі води” [8, с. 411], схожий на батька, і приносить йому в дарунок книжку молодого буковинського поета Осипа -Юрія Федьковича. Поринаючи “у повінь нечуваної досі в Галичині високої поетичної мови”, Вагилевич не лише згадує Шевченкове слово, що стало пророчим для всієї України, а й у передсмертну мить, перебуваючи на межі іншого виміру, чує “далекий гомін дзвонів”, які сповіщають: син коваля в Нагуєвичах знайшов у криниці загублені ключі [8, с. 412-413]. Наприкінці роману автор натякає, що символічні ключі віднаходить Іван Франко, який повинен стати наступною сильною ланкою у тривалому процесі творення української ідентичності.

Найважливіше, що символічний ланцюг-естафета стосується не лише діячів української історії чи культури, а й набуває ознак параболічності. У кожному поколінні виявляє себе Христос через звичайних смертних людей, що потребують більшої чи меншої допомоги, як спраглі - води. Агасфер упродовж усього роману “Вода з каменю” шукає людину, яка допомагає стражденнішим від себе і яка відтак змогла б викупити його вину, але навіть смерть приреченого на вічні поневіряння персонажа наприкінці твору не означає, що Вічний Жид припинив своє існування. Над тілом покійного персонажа у львівській харчевні замість молитви звучить легендарна історія: “І сказав тоді Засуджений до страти: “Не помреш ти ніколи, Агасфере, в нащадках своїх, і будуть вони повсюди воду добувати, навіть з каменю, і тектиме вона потоками і ріками, і будуть пити її, цілющу, спраглі, знедолені і змучені, міцнітимуть від неї і духом воскресатимуть, нащадкам же твоїм через вину праотця свого не попаде навіть краплини...” [8, с. 224]. Розвиток подій та роздуми персонажів засвідчують, що кожна епоха має свого Агасфера і свого Христа, а на кожен камінь з'являється своя рука, що добуває воду. Вогонь боротьби чи просвіти часто запалюється від іскор, створених діями попередників в історичній естафеті, як і “вода” поступово набуває сили, з'єднуючись із іншими потоками і ріками.

Вода, вогонь, камінь, пісок, дерево-саксаул чи ланцюг-естафета у романах Р. Іваничука “Вода з каменю” та “Саксаул у пісках” є тими домінантними символами, які через низку означників та численні семантичні зрушення і навіть взаємозаміщення не лише допомагають історичним творам глибше відкрити читачеві відповідну епоху, а й надають їм параболічного виміру та філософського звучання.

Список використаної літератури

1. Абе К. Жінка в пісках. Київ: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2004. 190 с.

2. Аверинцев С. С. Вода // Мифы народов мира: энциклопедия: в 2 томах / гл. ред. С. А. Токарев. Москва: Сов. энциклопедия, 1980. Т. 1. С. 240.

3. Вишневська Г., Комендант С. Вогонь як природне явище і багатоликий символ // Рідний край. 2011. № 2 (25). С. 68-73.

4. Войтович В. Українська міфологія. Київ: Либідь, 2002. 664 с.

5. Гусев С. С. Смысл возможного. Санкт-Петербург: Алетейя, 2002. 384 с.

6. Денисюк І. Мислячий історичний роман // Меч і мисль: творчість Романа Іваничука у національних вимірах української культури: зб. наук. праць (серія «Українська філологія: Школи, постаті, проблеми». Вип. 9). Львів - Ужгород: Ґражда, 2009. С. 32-46.

7. Еліаде М. Священне і мирське // Еліаде М. Священне і мирське. Міфи, сновидіння і містерії. Мефістофель і андрогін. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. Київ: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. С. 6-116.

8. ІваничукР. Вода з каменю. Саксаул у пісках. Харків: Фоліо, 2015. 414 с.

9. Ільницький М. М. Людина в історії (Сучасний український історичний роман). Київ: Дніпро, 1989. 356 с.

10. Калер Э. Избранное: Выход из лабиринта. Москва: Росспэн, 2008. 336 с.

11. Камінь. URL: http://newacropolis.org.ua/uk/articles/kamin

12. Каплюк К. Міжчасовий діалог автора з читачем в історичній романістиці Р. Іваничука // Меч і мисль: творчість Романа Іваничука у національних вимірах української культури: зб. наук. праць (серія «Українська філологія: Школи, постаті, проблеми». Вип. 9). Львів - Ужгород: Ґражда, 2009. С. 158-189.

13. Лебедева Т. М. Відображення космогонічних уявлень слов'ян (за символікою вогню і води) в українській фразеології // Культура народов Причерноморья. 2002. № 32. С. 81-83.

14. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры // Лотман Ю. М. Семиосфера. Санкт-Петербург: Искусство-СПБ, 2000. С. 240-249.

15. Лотман Ю. М. Символ - “ген сюжета” // Лотман Ю. М. Семиосфера. Санкт-Петербург: Искусство-СПБ, 2000. С. 220-239.

16. Мамардашвили М., Пятигорский А. Символ и сознание. Москва: Прогресс-Традиция, 2009. 288 с.

17. Підопригора С. Образи-символи у жанровій структурі роману-легенди Р. Іваничука “Рев оленів нарозвидні” // Меч і мисль: творчість Романа Іваничука у національних вимірах української культури: зб. наук. праць (серія «Українська філологія: Школи, постаті, проблеми». Вип. 9). Львів - Ужгород: Ґражда, 2009. С. 203-209.

18. Приходченко К. І. Цінність образу-символу “вода” в українській культурі // Актуальні проблеми слов'янської філології. 2011. Вип. XXIV. Ч. 2. С. 265274.

19. Проскурякова Г. Саксаул - удивительное растение пустуни // URL: http://infoabad.com/priroda-i-yekologija-turkmenistana/saksaul-udivitelnoe-rastenie- pustyni.html

20. Топоров В. Н. О “поэтическом” комплексе моря и его психофизиологических основах // Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического: Избранное. Москва: Издательская группа “Прогресс” - “Культура”, 1995. С. 575-622.

21. Фрай Н. Великий код: Біблія і література. Львів: Літопис, 2010. 362 с.

DOMINANT SYMBOLS IN THE NOVELS “STONE WATER” AND “THE SAXAUL IN SANDS” BY ROMAN IVANYCHUK: SEMIOTIC MECHANISMS AND PARABOLIZATION OF THE TEXT

Maryana HIRNIAK

The Ivan Franko National University of Lviv,

Department of Literary Theory and Comparative Literary Studies

The article is devoted to the research of Roman Ivanychuk's historical novels “Stone Water” and “The Saxaul in Sands” representing a close connection of real figures or events with their philosophical comprehension and mythologism of the artistic consciousness. Attention is focused on the dominant symbols, which is an important factor of parabolization; in particular, on numerous signifieds hidden behind signifiers, on semantic shifts taking place when reciprocal substitution of individual symbolic images occurs. Water is the most potent symbol in the novels by R.Ivanychuk. Even if it appears in its material-object dimension, “the water code of non-water message” works due to the faith in the salubrious power of water. Sometimes characters quench their thirst owing to female beauty, love, warm friendship and amicability, but, par excellence, the historical and cultural sphere, a kind of intellectual nourishment, performs the function of “water” for the thirsty in the analyzed novels. On coming to know history and culture - their own and foreign, past and present - the figures of the Rus 'ka triytsia [The Ruthenian Trinity], via their creative work, become a well for the thirsty, a source for the revival of Ukrainian spirituality. The mother tongue, authentic human essence or even a revolutionary whirlpool are also associated with pure water in the novels. The symbolic meaning of armed struggle (“sword”) is also characteristic of the image of fire. Parallels between the symbolism of water and that of fire can also be traced at the semantic level of “thought”. The contextual synonymy of water and fire is conditioned by th e force and might of these elements, their destructive properties as well as vital necessity, at the same time. Fire in the novels by R.Ivanychuk symbolizes purification and warmth, but most frequently - spiritual enlightenment and the human mind. The dominant symbols in the novels under analysis include: a stone, appearing as obstacle (persecution by the authorities) to achieving one's goal, as burden for the human soul or as reservoir of creative power, the embodiment of inviolability and eternity; sand, symbolizing apathy and indifference of the people; the saxaul tree urging to compare it with a suffering person who doing his/her best for his/her mission to be fulfilled, becomes a key to the community success, but cannot always hope for recognition. Chain is also one of the most important dominants in the novels symbolizing, alongside enslavement, the “great chain of being”, “relay of generations”, the continuous process of creating Ukrainian culture and identity.

Keywords: symbol, water, fire, stone, sand, saxaul, chain, historical novel, parabolicity.

Размещено на Allbest.ru