Інтелектуалізм поезії Володимира Шовкошитного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуалізм поезії Володимира Шовкошитного

Урись Тетяна Юріївна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, вул. Пирогова, 9, м. Київ

Бабіч Ольга Віталіївна

студентка 1 курсу магістратури спеціальності «Середня освіта (українська мова та література)» факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, вул. Пирогова, 9, м. Київ

Анотація

У статті розглянуто інтелектуалізм лірики поета-сучасника В. Шовкошитного, творчість якого підтверджує тяглість традицій української класичної літератури. Поняття «інтелектуалізм» потрактовано як стильову домінанту твору, в якому переважають інтелектуально-раціональні елементи образного мислення митця над емоційно-чуттєвими, проголошуються філософські ідеї, наявні глибинні підтекстові плани, параболічність думки, символічність, алегорії, архетипні образи, алюзії та ін. Поезія В. Шовкошитного відзначається насиченістю тексту філософськими думками та ідеями, концептуальною змістовністю, схильністю ліричного героя до розумових рефлексій та самоаналізу, у жанрових формах переважають медитації та філософська лірика. Особливо прикметною у цьому плані є поетична збірка «Торкнутися небес» (2009).

Серед концептуальних ідей поетичного доробку В. Шовкошитного варто виокремити екзистенціалізм і релігійно-філософське осмислення людського буття. Його поетичній творчості характерні роздуми історіософського характеру про долю українського народу. У нього кожен вірш - своєрідна медитація, наповнена думками про історичне минуле, українську ідентичність, політику та культуру суспільства. Ще однією складовою системи світосприйняття автора є релігія: Бог уособлює універсальну домінанту та всесильного покровителя, а віра є суттєвим складником духовності і його самого, і його ліричного героя.

Суб'єкт поетичного буття В. Шовкошитного - це його alter ego, носій філософської концепції, здатний чітко виділити свою життєву позицію, часто перебуває у пошуку істини, що говорить про інтелектуальну рефлексію та допитливу природу його художнього мислення. Він прагне глибше пізнати світ, віднайти нові корисні знання та поділитись ними з усім людством.

Інтелектуалізм лірики автора розкривається, зокрема, через її філософічність, осягнення глибин національної пам'яті, намагання ліричного «Я» осмислити своє покликання та відшукати своє місце у світі.

Ключові слова: інтелектуалізм, інтелектуалізація поетичного мовлення, сучасна українська поезія, філософська лірика, В.Шовкошитний, ліричний герой.

Abstract

INTELLECTUALISM OF VOLODYMYR SHOVKOSHYTNYI'S POETRY

Urys Tetiana Yuriivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Ukrainian Literature National Pedagogical Dragomanov University, Pyrohova St., 9, Kyiv

Babich Olha Vitaliivna 1st year master's student majoring in "Secondary Education (Ukrainian Language and Literature)" of Andriy Malyshko Faculty of Ukrainian Philology and Literary Creativity National Pedagogical Dragomanov University, Pyrohova St., 9, Kyiv

The article considers the intellectualism of the lyrics of the contemporary poet V. Shovkoshytnyi, whose work confirms the longevity of the traditions of Ukrainian classical literature. The concept of "intellectualism" is interpreted as a stylistic dominant of the work, which is dominated by intellectual and rational elements of figurative thinking of the artist over emotional and sensual, proclaims philosophical ideas, deep subtextual plans, parabolic thought, symbolism, allegories, archetypal images and archetypal images. V. Shovkoshytnyi's poetry is marked by the saturation of the text with philosophical thoughts and ideas, conceptual content, the lyrical hero's tendency to mental reflections and introspection, the genre forms are dominated by meditations and philosophical lyrics.

Particularly notable in this regard is the collection of poems "Touch the Heavens" (2009).

Among the conceptual ideas of V. Shovkoshytnyi's poetic work, existentialism and religious-philosophical comprehension of human existence should be singled out. His poetic work is characterized by historiosophical reflections on the fate of the Ukrainian people. Each of his poems is a kind of meditation, filled with thoughts about the historical past, Ukrainian identity, politics and culture of society. Another component of the author's worldview is religion: God embodies the universal dominant and omnipotent patron, and faith is an essential component of spirituality himself and his lyrical hero.

V. Shovkoshytnyi's subject of poetic existence is his alter ego, the bearer of a philosophical concept, able to clearly define his life position, often in search of truth, which speaks of intellectual reflection and inquisitive nature of his artistic thinking. He seeks to know the world more deeply, to find new useful knowledge, and to share it with all humanity.

The intellectualism of the author's lyrics is revealed, in particular, through its philosophical nature, understanding the depths of national memory, the attempt of lyrical "I" to comprehend his vocation and find his place in the world.

Keywords: intellectualism, intellectualization of poetic speech, contemporary Ukrainian poetry, philosophical lyrics, V. Shovkoshytnyi, lyrical hero.

Постановка проблеми

інтелектуалізм поезія шовкошитний

Володимир Шовкошитний - український письменник-дев'ятдесятник, автор поетичних збірок «Жорстоке небо» (1990), «Фантомний біль» (1994), «Занедбаний рай» (1996), «Торкнутися небес» (2009), «Запали свічку» (2016), «Якщо ім'я тобі Людина» (2020) та ін. Тематичний спектр його лірики нерідко зосереджений на питаннях філософського характеру та актуальних проблемах сучасного життя людини. Переступивши через спрощене розуміння людського буття, письменник вибудовує нові грані української світобудови, яка сповнена ціннісними канонами.

Однією з особливостей його творчості є інтелектуалізація поетичного мовлення. Власне, поняття «інтелектуалізм» у художній літературі трактують як «умовну назву стильової домінанти твору або літературної течії, пов'язаної з відчутною перевагою інтелектуально-раціональних елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими» [3, с. 305]. Це явище засноване на тісному зв'язку літератури та філософії. Авторське художнє полотно є своєрідним плацдармом для проголошення (утвердження) його філософських ідей з переважанням раціонального типу творчого мислення над емоційним. У таких художніх текстах наявні глибинні підтекстові плани, параболічність думки та символічність, для розуміння яких потрібно розшифровувати алегорії, розкодовувати образи-символи, архетипні образи, осмислювати метафори, алюзії, встановлювати асоціативні зв'язки. А це відповідно вимагає від реципієнта певного багажу знань та широкої ерудиції, вміння з'ясовувати імпліцитні смисли.

Поезія В. Шовкошитного відзначається насиченістю тексту філософськими думками та ідеями, концептуальною змістовністю, схильністю ліричного героя до розумових рефлексій та самоаналізу; у жанрових формах переважають медитації та філософська лірика. Це дає підстави вважати, що для його текстів характерне явище інтелектуалізму. Особливо прикметною у цьому плані є поетична збірка «Торкнутися небес» (2009), де, за словами Н. Павлик, автор порушив три глобальні теми: Україна, Душа і Бог, а основна векторна направленість - «будити опір зловісній силі бездуховності, витягувати з трясовини національного безпам'ятства» [5, с. 93]. Поет цією збіркою «намагається імунізувати українську душу від бездуховності й абсолютизації детермінізму» [5, с. 94]. Тож актуальність дослідження обумовлюється необхідністю проаналізувати поезію В.Шовкошитного з погляду її інтелектуалізації, розкрити потенціал письменника- сучасника та довести, що сучасна українська література має якісний мистецьки вартісний продукт.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інтелектуалізм як явище в художньо-естетичній традиції був об'єктом вивчення у працях багатьох вчених, зокрема М. Бахтіна (цікавився практикуванням філософії як художньої рефлексії), О. Забужко (простежувала інтелектуальні традиції франківського періоду, актуалізувала поняття «філософізації» творчості), О. Стіновської (з'ясовувала поняття «інтелектуалізм» як явище культурно-літературного процесу на основі компаративного підходу), Н. Козачук (досліджувала поетику української інтелектуальної прози 1960-90 рр.), Л. Мармазової (вивчала поетику постмодерністської інтелектуальної драми Т. Стоппарда), Ю. Залізняка (розглядав принципи етичного інтелектуалізму у публіцистичних працях І. Дзюби та В. Гавела) та ін.

Літературознавчий дискурс творчості В. Шовкошитного обмежується кількома описовими статтями та рецензіями літературних критиків на його твори, зокрема до творчого доробку автора зверталися Н. Антонюк, Н. Павлик та К. Родик.

Мета розвідки полягає в аналізі поетичних текстів Володимира Шовкошитного як своєрідного прояву його інтелектуально-художніх переконань, з'ясування особливостей вияву інтелектуалізму у його ліриці (на прикладі збірки «Торкнутися небес»). Зазначена мета передбачає реалізацію таких завдань: проаналізувати специфіку прояву інтелектуалізму у поезії В. Шовкошитного; осмислити філософську сутність поезії письменника-сучасника та його екзистенційну концепцію, відображену в поетичному доробку; дослідити рефлексії та самоаналіз ліричного героя в поетичній збірці «Торкнутися небес».

Виклад основного матеріалу

Концептуальна ідея інтелектуальної лірики В. Шовкошитного полягає у відображенні ліричного героя та тлі панорами української сучасності. Автор розглядає його як образ, що має постійне бажання до самоствердження, як відданого громадянина та чесного вірянина, який несе в маси чисті помисли. Внутрішній світ героя перебуває у центрі уваги поета, адже саме через нього транслює власні філософування реципієнту.

Серед головних ідей, втілених в поетичному доробку В. Шовкошитного, варто виділити екзистенціалізм і релігійно- філософське осмислення такого феномену як людина. Філософія екзистенційності дотична до лірики митця, адже роздуми історіософського характеру про буття і долю українського народу притаманні його поетичній творчості. Кожен вірш поета - це своєрідна медитація, наповнена думками про історичне минуле, українську ідентичність, політику та культуру суспільства. В ліричних творах автор звертає увагу на маленьку, але надважливу деталь, що є гарантом свободи - міцний та безстрашний людський дух:

Смиренний дух - слуга рабів,

Незламний дух - слуга народу:

Лиш він дає йому свободу - Найбільший із земних скарбів! [8, с. 87]

Шана свого роду - це основа нації та запорука її щасливого майбутнього, тому ліричний герой так трепетно переймається, аби кожен українець цінував свою минувшину та дбав, щоб наша історія ніколи не була забутою. Не менш значущим для нього постає ще один фактор - кров, яка демонструє єдність поколінь на всіх етапах становлення України та є осередком народної пам'яті:

Найкраще мислять кров 'ю. Кров - це пам 'ять Прапращурів з безмежних правіків.

Лиш спомин крові не дозволить падать,

Адже стояли триста козаків! [8, с. 174]

Доля українського народу завжди була найболючішою темою для кожного громадянина. Такою ж вона є і для ліричного субєкта поезії «Достукатись до неба», який розуміє всю трагічність існування його нації, співчуває та намагається усіма своїми силами духовно підтримати рідну землю:

Якби мені добратися туди,

Де сонцесяйне світло зветься Богом,

Я б на колінах за Його порогом Просив спасти країну від біди [8, с. 8].

У своїй творчості митець намагається розглянути не менш важливі вічні філософські проблеми: сенс буття, джерела людського щастя, життя і смерть, природу прекрасного та все те, навколо чого в суспільстві й до сьогодні виникають палкі дискусії. Ліричне «Я» перебуває у пошуках правди та істини: «Ми живемо, немов

несамовиті,/Не знаючи, у чому ж правда є» [8, с. 30] («Півмиті»), «Чи не так і людина в марноті марнот/ Мчить по колу із темряви в темряву?» [8, с. 31] («Путь»), «Бо істина ховається в умінні/ Абстрактно мислить в царині ідей» [8, с. 32] («Пошук істини») та ін.

В. Шовкошитний у поезіях торкається питання буття як окремо взятої людини, так і цілого народу, в основі якого антитеза «добро - зло», які перебувають у вічному протистоянні. Ці дві категорії постійно взаємозамінюють одна одну, боряться між собою, проте в рядках наголошується на тому, що, обравши світлу сторону життя, можна пізнати найкращі духовні блага: добро - «Усе добро на світі - від любові,/ Від безлюбові - нанависть і зло» [8, с. 17], «Посій добро! Бо гірша із потал/Посіяти не зерно, а полову» [8, с. 24], любов - «Велике щастя - чути: я кохаю!/ А справжнє - це, коли кохаєш ти!» [8, с. 25], вірність - «На бинти шматуєш власну душу,/ Щоб Вітчизну в битві зберегти,/ Хоч несила, та хрипиш: «Я мушу/ Досягти осяйної мети!» [8, с. 70] («Любов і Бог») тощо.

Складовою системи світосприйняття В. Шовкошитного є не лише метаісторія, але також і релігія. Бог для нього - це не просто єство, а універсальна домінанта та всесильний покровитель, а віра - суттєвий складник духовності і його самого, і його ліричного героя. Поет стверджує, що все дано людям саме від Бога, а його ліричний герой спокійно сприймає той факт, що на все є воля Божа: «І перст Господьної руки,/ Що вкаже путь, як рідна ненька» [8, с. 35], тож можемо вважати його креаціоністом. На підтвердження такої думки перед читачем постають рядки із поезій В. Шовкошитного: «Єдине - мить, що нам Господь дає» [7, 30] («Півмиті»), «Мій дім - то стулені долоні/ Творця довкруж моєї долі,/ Тож я чи в замкненому колі,/ А чи у Нього у полоні» [8. с, 37] («Мій дім»).

Поняття про Бога посідає чільне місце у свідомості більшої частини суспільства та має велике значення у системі загальнолюдських цінностей. Воно відноситься до базових культурних феноменів, з його допомогою людина намагається осягнути Всесвіт, знайти в ньому своє місце і висловити свої позиції щодо уявлення про нього. Такої ж думки притримується й герой поезії «Екзистенція» В. Шовкошитного, для якого Бог - це основа всього існуючого: «Повірити в доцільність існування,/ У самоцінність нашого життя/ Не можна без Господнього наслання [8, с. 17].

У поезії «Перемога поразки» ліричний герой вірить, що все створене Всевишнім: «Із малої закваски/ Людство вимішав Бог» [8, с. 76], більш того - переконаний, що Бог у кожному з нас: «Що Бог в мені: я - частка Бога!/ Нехай не тіло, але дух,/ Що піднімає із розрух» [8, с.23] («Частка Бога»).

Усі глибинні філософські ідеї В. Шовкошитного ґрунтуються на християнстві та художньому осмисленні образу Бога. Концептосфера простору митця є класичною для майже кожного українського вірянина, для якого Господь - це «багатопланова, поліфункціональна, ієрархічна структура, одна з найбільш складних інформаційно-комунікативних, архетипно-міфологічних, релігійних систем» [4, с. 198], те, що становить та тримає на собі всю культурну картину світу.

У своїй поезії митець створив особливий тип ліричного героя та систему духовних цінностей, завдяки яким реципієнт стикається з образом інтелектуала, який дозволяє зазирнути в саму хащу його глибоких філософських роздумів. У контексті лірики поміж рядками йдеться про внутрішній розвиток країни та український народ, за долю яких так сильно переймається ліричний герой:

Чому, Україно, піднявшись на гору,

Ти каменем падаєш вниз?

Чи просто Природи каприз:

Найбільша пітьма - в передраннішню пору? [8, с. 77]

Суб'єкт поетичного буття В. Шовкошитного - це його alter ego, носій філософської концепції, здатний чітко виділити свою життєву позицію. Він стає виразником абстрактних ідей свого творця та тим посередником, який доносить ці думки до реципієнта. Особливість героя - поривання до пошуку істини, що говорить про інтелектуальну рефлексію та допитливу природу його художнього мислення:

Знімаючи із істини одежі,

Вивчаю відображення в воді,

Бо думка прагне вирватись за межі

Предмета думки у своїй ході [8, с. 32]

Своїми працями поет дає усвідомити читачеві, що його лірика - джерело цінних знань. Рефлексія у поетичних творах В. Шовкошитного - це один із способів пізнати дійсність, зрозуміти себе як частину великого діалогу з людством, світобудовою. Одним із прийомів концентрації сенсу в тексті є філософсько-художнє осмислення людського макрокосмосу. І в цьому поетові на допомогу приходить ліричний герой, який відповідає на головне питання: у чому сенс його творчості.

Роль поета і поезії для суспільства була і залишається актуальною. Для самих митців ця тема є однією з найголовніших, тому що кожен з них так чи інакше віддається рефлексії на тему власного призначення. З одного боку, не можна не визнати, що поетичне слово здатне чинити сильний вплив на серця та душі людей. Суспільства без поетів немає, вони - це творці Всесвітів.

Ліричний суб'єкт - нерідко творча особистість, яка бідкається і сумнівається у тому, чи буде її діяльність визнана суспільством та чи несе вона у собі культурну цінність. У поезіях «Ропа долі», «Підранок», «Магічність Слова», «Пошук істини», «Творчість», «Презумпція таланту», «Таке кіно», «Оракул» та ін. можна простежити самоаналіз ліричного героя-поета та помітити градацію думок від «Поетів перестали убивать?/ Тоді навіщо віршувать поету?» [8, с. 7], де транслювання реципієнтові невпевненості говорить про те, що ліричний герой намагається раціонально оцінити власну діяльність, а не самозакохано похвалити свої надбані здобутки та вибір бути творцем, до «Презумпція таланту - для поета» [8, с. 25], де відбувається вже возвеличення феномену таланту.

Ще однією характерною рисою темпераменту головного персонажа більшості віршів В. Шовкошитного є співпереживання своєму народові. Його герой - це патріот, який відчуває свій громадянський обов'язок і, очевидно, представляє такі ж інтереси, як і сам митець. Своїми вустами ліричний герой робить своєрідний звіт перед Батьківщиною, народом і власним сумлінням, він намагається зробити спробу закликати й інших українців до боротьби за волю та щастя: «Повстань, Україно! Вставай, Українцю! // Нам пута принесли здаля.// Укажемо разом на двері чужинцю [8, с. 77].

У поезії «Заздравна свічка Україні» відчувається гострий біль за гірку долю українського народу, що говорить про міцний зв'язок ліричного героя з Батьківщиною:

В моєму серці біль її народу Народжує не розпач, а вірші,

Бо жити з Україною в душі -

Це значить вести битву за Свободу [8, с. 80].

Вірш «Славень бою» висловлює позицію, де герой обирає шлях, сповнений добром, любов'ю, відвагою в ім'я рідної країни: «Допоки в серці палахтить вогонь,/Я душу не продам ворожій зграї:/ Я на своїй землі, в своєму краї! [8, с. 88].

Лірика В. Шовкошитного відображає реальні події сучасності, висвітлює усі глобальні українські проблеми, на які ліричний герой болісно рефлексує. Тому він так активно намагається довести гордий статус громадянина України, патріота свого краю. У цій поезії головний герой - людина, яка гідно несе в собі поклик українського поета та своїми словами дає надію на щасливе майбутнє, намагається запалити вогник в душах читачів, щоб окрилити їх на нові звершення:

Я вибір свій зробив: я - муж і воїн - З ворожих рук я крихти не злижу,

Як треба - перейду сумну межу,

Адже поет народжений для воєн,

Тож я свій рід козацький не встиджу.

Мені ось кажуть: ти - поет, співай

Я ж проспіваю під сигнал сурми І завивання куль цей славень бою!

Хай знає ворог - Українці ми!

І попри все залишимось собою! [8, с. 89]

Переконання ліричного героя-патріота полягають у тому, що філософія життя кожної людини повинна бути максимально проста. Вона складається з високих помислів, які відповідають природі нашого єства. Це людські щедроти - «Всі сили зла не коштують гроша,/Якщо твоя незаймана душа/ Творитиме добро. Ось в чому річ» [8, с. 9] («Димує зло»), «Ти людина і звитяжець доти,/ Доки в серці є любов і Бог» [8, с. 70] («Любов і Бог»), пізнання - «Тому, щоб досягти мети,/ Властивість засобу пізнання/ Ми мусимо перенести/ В предмет дослідження зарання» [8, с. 33] («Творчість»), «Спостерігаю не людей, а тіні,/ Аби пізнати першосуть людей» [8, с. 32] («Пошук істини»), творчість та культура - «Серед усіх земних принад/ Сподобив твори

Потебні» [8, с. 36] («Трійця»), мир, краса, гармонія, віра, які повинен осягнути власним розумом та душею кожен читач і свідомо перенести в свою буденність.

У багатьох аспектах ліричний герой схожий на свого творця: філософські роздуми, погляд на життя та ін. Це доросла мудра людина, яка ділиться власним досвідом:

За безліч довгих літ,

Що мчать з весняним пухом,

Я випробував світ І досвідом, і духом [8, с. 111].

Вчитуючись у поезії, можна поглядом зустрітись із ліричним героєм - чоловіком з сивиною, який багато бачив і пізнав, мав насичене пригодами життя: «Заглядаю в старе свічадо:/ Сиві кучері, погляд сивий./ Я б у юність вернувся радо,/ Та, напевно, забракне сили» [8, с. 143] («Пам'ятаю»); «Вже і сам я сивий, наче лунь,/ І життя - мов черепки і скалки» [8, с. 13] («Півкроку до мети»); «Не віриться, що відшуміли весни/ В моїх садах, що скоро листопад» [8, с. 17] («Будуть весни»).

Проте незалежно від сімейного статусу, громадянства, статі та багатьох інших факторів ліричний герой чітко розуміє, що кожен має свій шлях і вибір. Кожен читач має право прислухатись чи не прислухатись до порад, прописаних між рядками. Своя дорога і в героя, сповнена любові, правди, честі та віри: «Та кожному - своя дорога/1 власне бачення мети,/ Тож кожен сам іде до Бога/1 мусить власний хрест нести» [8, с. 114] («Вибір»), «Отож, мудріючи - мудрій,/Шукай з душею суголосся/1, як у мудрих повелося,/ Спочатку - думай, потім - дій» [8, с. 20] («Тягар прозрінь»), «Шукаючи, йдучи дорогу,/

Вклоняючись і живучи,/ Смиренно я справляю чин» [8, с. 117] («Справляю чин»).

Ліричний суб'єкт поезії В. Шовкошитного - це духовно багата людина, здатна побачити й тонко відчути красу. Всі його душевні поривання - щирі й відверті. Він прагне глибше пізнати світ, віднайти нові корисні знання та поділитись ними з усім людством. Всі бажання головного героя знаходяться перед читачем як на долоні, але його думки знаходяться набагато глибше. Їх треба шукати поміж рядків, сповнених прихованим глибинним філософським змістом.

Висновки

Інтелектуалізація поетичного мовлення характерна для сучасної української літератури, представником якої є В. Шовкошитний. Серед головних ідей його лірики варто виокремити концептуальне трактування буття людини, формулювання національної ідеї як рефлексії національно-культурної ідентичності, акцентування на народно-культурній пам'яті, ролі Бога та релігії, поета та поезії для суспільства. Для письменника важливе місце займає зв'язок з рідною землею, народом і Всевишнім. Функція ліричного героя - передати читачеві ці укорінені думки та погляди про таку єдність, що є запорукою гармонії у житті, шлях самоідентифікації якого проходить через самопізнання, визначення життєвих домінант і синтез світобачення з поглядами автора. Екзистенційність у поезії демонструє читачеві міцний зв'язок людини з рідною землею, ставлення до Батьківщини та Бога. Інтелектуалізм лірики розкривається через її філософічність, осягнення глибин національної пам'яті, намагання ліричного «Я» осмислити своє покликання та відшукати своє місце у світі. Тож лірика Володимира Шовкошитного є своєрідним інтелектуальним аналізом буття людини, що потребує подальшого більш глибокого й різноаспектного вивчення.

Література:

1. Антонюк Н. «Я вибір свій зробив: я муж і воїн». Слово Просвіти. 2010. № 43. URL: ййр:/Моуоргс^уіїу.ог§/207/7/28/іа-ууЬіг^уіу-2гоЬуу-іа-ши2Й-і-уоіп/(дата звернення: 01.04.2022)

2. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1/ Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. К.: ВЦ «Академія», 2о07. С. 427

3. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Т. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ. ВЦ «Академія». 2007. С. 305-306. URL: йїїрзУ/'^^^асайетіа.ейи/ 11573138/ Словник_літературознавчих_термінів (дата звернення: 02.04.2022)

4. Мацьків П. Концептосфера БОГ як відображення концептуальних просторів. Рідне слово в етнокультурному вимірі. 2012. С. 197-203. URL: йЦр://пЬиу.§оу.иа/иЖК/г8ЄУ_2012_2012_27 (дата звернення: 02.05.2022)

5. Павлик Н. Кермування поетичних потоків у вихорі історії. Література Переяславщини. Сучасність: Літературно-критична монографія. Переяслав- Хмельницький: «Видавництва КСВ», 2013. 192 с. С. 93 - 97.

6. Родик К. Література пам'яті. Між лібералізмом і консерватизмом. Кров - свята: Історична трилогія. Київ, 2019. С. 3. URL: Й1^://щри.сош.иа/ге1^еп2ір/кгоу- 8ууаїа-ерореуа-їгі1о§іуа-уо1ойішіга-8Йоуко8Йіїпо§о/ (дата звернення: 01.04.2022)

7. Снітовська О.И. Компаративний аналіз інтелектуалізму як явища культурно-літературного процесу. Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Серія: Філологічна. 2012. Вип. 27. С. 270-273. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_2012_27_83 (дата звернення: 04.05.2022)

8. Шовкошитний В. Торкнутися небес. Київ : Ярославів Вал. 2009. 220 с.

References:

1. Лпїопіик, N. (2010). “Іа ууЬіг svn 2гоЬуу: уа ши2Й і уоіп”. [“I шайе шу сйоісе: І аш а шап апй а waггioг”]. Slovo Prosvity - The Word of Enlightenment, 43. (n.d.). slovoprosvity.org Retrieved frorn йЦр:/А1оуоргс^уі1у.ог§/207/7/28/іа-ууЬіг^уіу-2гоЬуу- іа-ш^Б-і-уоіпЛ [іп Икхатіап].

2. Kovaliv, Yu.I. (Ed.). (2007). Literaturoznavcha entsyklopediia [Literary Encyclopedia]. (Vols. 1-2). Kyiv: Akademiia [in Ukrainian].

3. Hromiaka, R.T., Kovaliva, Yu.I., Teremka, V.I. (Ed.). (2007). Literaturoznavchyi slovnyk-dovidnyk [Literary dictionary-reference book]. Kyiv: Akademiia. Retrieved from https://www.academia.edu/11573138/Slovnyk_ literaturoznavchykh_ terminiv [in Ukrainian].

4. Matskiv, P. (2012). Kontseptosfera BOH yak vidobrazhennia kontseptualnykh prostoriv. [The conceptual sphere of GOD as a reflection of conceptual spaces]. Ridne slovo v etnokulturnomu vymiri - Native Word in the Ethnocultural Dimension, 197-203. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2012_2012_27 [in Ukrainian].

5. Pavlyk, N. (2013). Kermuvannia poetychnykh potokiv u vykhori istorii. [Managing poetic flows in the whirlwind of history]. Literatura Pereiaslavshchyny. Suchasnist: Literaturno-krytychna monohrafiia. - Literature of Pereyaslav region. Present: Literary- critical monograph. Pereiaslav-Khmelnytskyi: Vydavnytstvo KSV, 93 - 97 [in Ukrainian].

6. Rodyk, K. (2019). Literatura pamiati. Mizh liberalizmom i konservatyzmom [Memory literature. Between liberalism and conservatism]. Krov - sviata: Istorychna trylohiia - Blood is a holiday: A historical trilogy. Retrieved from https://nspu.com.ua/retsenziji/krov-svyata- epopeya-trilogiya-volodimira-shovkoshitnogo/ [in Ukrainian].

7. Snitovska, O. Y. (2012) Komparatyvnyi analiz intelektualizmu yak yavyshcha kulturno-literaturnoho protsesu [Comparative analysis of intellectualism as a phenomenon of cultural and literary process]. Naukovi Zapysky Natsionalnoho Universytetu “Ostrozka akademiia”. Seriia: Filolohichna - Scientific Notes of the National University "Ostroh Academy ". Series: Philological. (Vols. 27), (pp. 270-273). Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_2012_27_83 [in Ukrainian].

8. Shovkoshytnyi, V. (2009). Torknutysia nebes [Touch the heavens]. Kyiv: Yaroslaviv Val [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru