Творчість та життя Махмуда Киримли у літературознавчому висвітленні: історія та перспективи дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творчість та життя Махмуда Киримли у літературознавчому висвітленні: історія та перспективи дослідження

Емірамзаєва А.С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Робота присвячена творчості великого кримськотатарського поета ХІІІ ст., засновника кримськотатарської писемної мови Махмуда Киримли (кінець ХІІ - початок ХІІІ ст.). На жаль, відомостей про життя поета обмаль, Махмуд Киримли насамперед відомий як автор поеми (дестану) «Юсуф і Зулейха», написаної тюркською мовою. До нього першим тюркомовним поетом був Ахмед Єсеві (збірка «Диван-і Хікмет»). У поемі Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха» відбивається тюркська писемна літературна мова, яка сформувалася на території тогочасного «Дешт-і Кипчак», простежується початок становлення локальних лексичних, фонетичних, граматичних особливостей і стилістичних різновидів, властивих кримськотатарській літературній мові періодуXII-XIII ст. Завдяки таким вченим, як Кемаль Конуратли, Різа Фазилов, Айше Кокієва, Хікмет Ертайлан, було порушено питання першо- авторства Махмуда Киримли. Вперше опис рукопису «Кисса-і Юсуф» («Кисса-і Йусуф», «Кисса-і Йосиф») наведено в збірнику «Цайтшрифт дерМоргенландішен Гезельшафт» (т. 43) в 1889 році в Німеччині. Слід зазначити, що дослідники досі не можуть визначитися щодо першоавторства поеми «Юсуф і Зулейха». У статті зроблено спробу довести першоав- торство Махмуда Киримли. У роботі згадуються відомі поети, які жили в той самий час (Кул Галі, Шейяд Хамза, Дюрбек та інші), а також перші дослідники цієї літературної пам'ятки (Хікмет Ертайлан і Кемаль Конуратли). Надано інформацію про два рукописи, які знаходяться в Німеччині й Туреччині. Наводиться також перелік посібників і дослідницьких робіт відомих науковців. Викладається питання складності збереження писемних пам'яток України (Криму). Окреслено перспективи подальшого вивчення теми.

Ключові слова: творча спадщина, письмова культура, життя, творчість, поет, поема, дестан.

Emiramzaieva A. S. MAKHMUD KIRIMLI'S LIFE AND WORKS

IN LITERARY ASPECT: HISTORY AND PERSPECTIVES OF STUDY

The work is devoted to the work of the great Crimeatatarian poet of the 13th century, the founder of the Crimeatatarian written language, Mahmud Kirimli (end of XII - beginning of XIII century). Unfortunately, there is little information about the poet's life, Mahmud Kirimli is primarily known as the author of the poem (distan) Yusuf and Zuleikha, written in Turkic. To him, the first Turkic poet was Ahmed Yesevi (“Divan-i Hikmet” collection). Mahmud Kirimli's poem “Yusuf and Zuleikha” reflects the Turkic literal language that was formed on that time “Desht-i Kipchak” territory, tracing the beginning of the formation of local lexical, phonetic, grammatical features and stylistic varieties inherent to Crimeatatarian language in the period of XII - XIII century. Thanks to such scientists as Kemal Konuratli, Riza Fazilov, Aishe Kokiev, Hikmet Ertaylan, the issue of Mahmud Kirimli's co-authorship was raised. For the first time, a description of the manuscript “Kissa-i Yousuf” (Kissa-i-Yusuf, Kissa-i-Joseph) is given in the “Zeitschrift der Morgenlandischen Gesellschaft” (vol. 43) in 1889 in Germany. It should be noted that researchers still cannot decide on the original authorship of the poem “Yusuf and Zuleikha”. The proposed article attempts to prove the original authorship ofMahmud Kirimli. The article mentions well-known poets who lived at the same time (Kul Gali, Sheiyad Hamza, Durbek, etc.), as well as the first researchers of this literature monument (Hikmet Ertaylan and Kemal Konuratli). The information considering two manuscripts, that are located in Germany and Turkey, is provided. A list of manuals and research papers by renowned scientists is also provided. The difficulty of preserving written memorials of Ukraine (Crimea) is covered. Prospects for further study of the topic are outlined.

Key words: creative heritage, written culture, life, creativity, poet, poem, distan.

Постановка проблеми

В історії багатовікової кримськотатарської писемної культури особливе місце займає творча спадщина видатного тюркомовного кримськотатарського поета середньовіччя Махмуда Киримли. Життєвий шлях і творчість поета, на жаль, недостатньо вивчені, увагу дослідників більше привертала саме поема «Юсуф і Зулейха», яка є одним зі зразків літературної мови тюрків початку X - XV ст. У творі Махмуда Киримли відбивається тюркська писемна літературна мова, яка сформувалася на території тогочасного «Дешт-і Кипчак». У цій поемі простежується початок становлення локальних лексичних, фонетичних, граматичних особливостей і стилістичних різновидів, властивих кримськотатарській літературній мові XII - XIII ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поема неодноразово була об'єктом наукових досліджень. Такі вчені, як Кемаль Конуратли [14], Різа Фазилов [10], Айше Кокієва [1-3], Хікмет Ертайлан [13] вивчали питання першоавторства Махмуда Киримли.

Постановка завдання. Мандрівний сюжет про Юсуфа й Зулейху мав надзвичайну популярність у народів Сходу й безліч варіантів серед тюрків і не тільки. Написана Махмудом Киримли поема «Юсуф і Зулейха» була одним із перших літературних творів Криму, й стала основою для нашого дослідження життєвого шляху й творчості цього поета.

Виклад основного матеріалу

Вперше рукопис «Кисса-і Юсуф» описано в збірнику «Цайтшрифт дер Моргенландішен Гезельшафт» (т. 43) в 1889 році в Німеччині. Думки щодо мови твору розділилися серед учених: тюрколог К. Брокел- ман вважав, що мова твору - староосманське відгалуження, Е. Н. Наджіп - хорезмійсько-огузьке, А. Н. Самойлович - середньоазійсько-туркмен- ське, Н. Джафероглу - західно-туркестанське відгалуження середньоазійсько-тюркської мови [14]. У статті, опублікованій у 1996 році в журналі «Qasevet», К. Конурат пише: «<...> Перше повідомлення про поему М. Киримли дав у 1913 році російський сходознавець П. О. Фалев <...> За припущенням Фалева, зазначений рукопис не є авторським текстом кримської «поеми» самого М. Киримли, а є перекладом на староосманську мову, зробленим Халіль оглу Алі» [12]. Поема зберігається в герцогській бібліотеці в місті Гот (Німеччина) під номером 19. Зазначена наприкінці рукопису дата 908 рік хіджри (1502 рік) є датою списку тексту перекладу. Мова перекладу, як стверджує П. О. Фалев, - огузька, ближча до азербайджанської, ніж до староосманської. Перекладача він вважає вихідцем зі східної Анатолії або Ірану. Зважаючи на огласовку тексту й тюрксько-арабський правопис, переклад можна зарахувати до найраніших творів огузької літератури. П. О. Фалев зауважує, що в рукописі немає початкової (титульної) та декількох наступних сторінок. З уривка видно, що поема поділена на меджліси (глави). Довгий час готський рукопис залишався єдиною копією перекладу поеми Махмуда Киримли. А оскільки поема до цього часу ніким не видана, літературознавці позбавлені можливості сказати про переклад більше, ніж П. О. Фалев [14].

Слід зазначити, що Алі не єдиний тюркомовний поет, який написав поему на відомий біблійно-коранічний сюжет про Йосипа (Юсуфа) і його братів. До цього сюжету зверталися і такі османсько-турецькі поети, як Шейяд Хамза, Хам- зеві й Хамді, а також чагатайський поет Дюрбек і наш земляк Махмуд Киримли. Однак першим, хто написав свою поему на основі цього сюжету, був, як ми вважаємо, саме Махмуд Киримли [14].

Серед перших дослідників цієї літературної пам'ятки кримських татар можна назвати Хікмета Ертайлана й Кемаля Конуратли.

Наприкінці 50-х років у Туреччині серед книг бібліофіла Раїфа Елькенджі було виявлено другий рукопис перекладу поеми Махмуда Киримли (Yusuf ile Zuleyha [Xerocopy] / Mahmud Kirimli ; nesirge azirlayan I.H. Ertaylan; Istanbul Universitesi Edebiyat Fakultesi yayinlari No 860. - Istanbul, 1960 рік). Професор Стамбульського університету Ісмаїл Хікмет Ертайлан у 1960 році здійснив факсимільне видання цього рукопису, а в передмові дав короткі відомості про твір. Ксерокопію було передано бібліотеці ім. І. Гаспринського доктором Хаканом Киримли [14]. Саме дослідник Х. Ертай- лан порушив питання першоавторства.

На відміну від готської копії, в турецькій є всі сторінки. Напівстерта назва поеми читається приблизно як «Хаза Хікяет-і Юсуф А. М. (алейхіссе- лям) ве Зеліха». Рукопис не поділений на розділи. У деяких місцях трапляються невеличкі пропуски тексту, допущені переписувачем. Зазначається ім'я переписувача - Сеїд Ахмед ібн Омер із Діме- тока й рік листування - 1235 хіджри (1810 рік). Правопис непослідовний, текст цілком огласо- ваний, дуже часті варіанти вивіреності типу ver (дай) і vir, dedi (сказав) і didi, носовий п передається або літерою кяф (^) з трьома крапками нагорі, або просто буквою нун (J). Ім'я Зулейха огласовано у формі Зеліха.

Поема написана у формі чотиривірша, семи складним віршем, обсяг поеми - 1405 чотиривіршів. Перші три рядки кожного чотиривірша римуються, а четверті рядки мають наскрізні рими у формі deyu, tanlayu, olu, soyleyu тощо [14].

Завдяки дослідницькій роботі Хікмета Ертай- лана й Кемаля Конуратли можна ознайомитися з твором цього видатного кримського поета ХІІІ ст. у підручниках і дослідженнях.

У роботі «Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы» («Історія кримськотатарської літератури») видатних письменників, літературознавців, критиків кримськотатарської літератури Різи Фазилова й Сафтера Нагаєва, опублікованій у 2001 році, є відомості про життя та творчість Махмуда Киримли й аналіз поеми [10, с. 29] й подається неповний варіант твору [10, с. 31-38]. У цій роботі також подано інформацію, що читач вперше довідався про дестан Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха» з підтвердженого джерела - статті, надрукованій у 1993 році в журналі «Йилдиз»(«Йылдыз») турецькою мовою автора Хікмета Ертайлана, а також відомості щодо поеми, яку вперше частково надрукували у 1998 році в цьому самому журналі «Йилдиз» у рубриці «Къырымтатар шиириети антологисы» [10]. У 1999 році Т Б. Усеїнов у посібнику для студентів вищих навчальних закладів «Къырымтатар эдебиятынынъ орта асырлар девири» («Кримськотатарська література доби Середньовіччя») дає коротку довідку про Махмуда Киримли й знайомить з неповним варіантом поеми «Юсуф і Зулейха» [8, с. 20]. У 2000 році Л. І. Юнусова, авторка збірки фольклорних і літературних творів VIII-XX ст. «Крымскотатарская литература», надала стислу інформацію про твір і самого автора Махмуда Киримли [12, с. 82-85].

У підручнику А. Кокієвої «Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы» 2002 року можна ознайомитися з творчістю Махмуда Киримли, сюжетом поеми «Юсуф і Зулейха», неповним варіантом твору, інформацією щодо перекладів дестану (поеми) «Юсуф і Зулейха» англійською та іспанською мовами [1, с. 50-54]. Англійською мовою існує два переклади - Рогерса й Гріффіта (Проф. Исмаил Хикмет Эртайлан. Тюркий тилинде язылгъан ильки «Юсуф ве Зулейха» («Йылдыз». 1993. № 2. С. 129-130)). У наступних підручниках А. Кокієвої «Къырымтатар ве четель эдебияты» 2009 року і «Интегрирленген курс «Къырымтатар ве джиан эдебияты» 2017 року так само можна ознайомитися з життям і творчістю Махмуда Киримли, сюжетом поеми «Юсуф і Зулейха», прочитати сам твір і дізнатися про його переклади на англійську та іспанську мови («Поема де Йоссе» і «Лайендас де Йоссе») [2, с. 59-65; 3, с. 51-58]. Варто додати, що було зроблено переклад поеми ще двома мовами - німецькою (Відень, 1824 рік), та французькою (у 1927 році Огюст Бріктьо переклав поему з німецької мови на французьку) [13, с. 5-6].

Твір Махмуда Киримли - це мудре сказання для читачів різних поколінь, що захоплює багатством змісту, безпосередньою близькістю форми вірша, близькістю мови поеми до розмовної, без- хитрісним і витонченим вирішенням складних морально-етичних і філософських проблем.

Сюжет «Юсуф і Зулейха» був відомий кримськотатарському народові ще із 70-х років, коли народ жив в Узбекистані й не мав можливості отримувати знання з кримськотатарської мови й літератури. Відомий поет, літературознавець Ешреф Шем'ї-заде у своїх статтях з історії літератури знайомив нас із Махмудом Киримли під ім'ям Махмуд Касим. На жаль, надрукованого твору цього поета ми так і не побачили [5, с. 10]. Трагедія, яка сталася в 1944 році, коли кримськотатарський народ було депортовано в Середню Азію та інші регіони Союзу Радянських Соціалістичних Республік, на тривалий час позбавила цей народ батьківської землі, а також можливості зберегти свої письмові пам'ятки, такі як поема «Юсуф і Зулейха» й словник «Кодекс Кумані- кус». У статті «До джерел кримськотатарської літератури» («К истокам крымскотатарской литературы») Кемаль Конуратли зауважує, що історія кримськотатарської літератури детально не досліджена й спочатку потрібно з'ясувати, де кримськотатарська література бере свій початок і з якими авторами пов'язані ці джерела. Питання зародження тюркомовної літератури вирішено - VII - XII ст. вважається періодом загальнотюркської літератури, а початок сучасних національних тюркських літератур заведено пов'язувати зі становленням національних держав чи близьких до цієї форми політичних об'єднань. Для Криму це XV ст. - час виникнення Кримського ханства [14].

Такий, здавалося б, цілком логічний розклад залишив відкритим питання про спадщину й спадкоємців пам'яток тюркомовної літератури XIII - XIV ст. Література цього періоду не є єдиним цілим. Не взаємопов'язана вона й внутрішньо. У XIII ст. поділ загальнотюркської літератури, можливо, пов'язаний із монгольським нашестям, коли літературні центри тюрків змушені були переміститися зі Сходу на Захід і південь Євразії. До XIII ст. належать дві поеми про Юсуфа і Зулейху («Юсуф і Зулейха» та «Кисса-і Юсуф») і словник «Кодекс Куманікус», який містить також зразки літератури й літературної мови того часу - перекази католицьких релігійних гімнів із латинської на куманську мову тюрків Криму. XIV ст. - вік золотоординської літератури, представлений такими пам'ятками, як «Нехджю'ль-Ферадіс», «Киссас-і Рабгузі», «Хюсрев і Шірін», «Мухаб- бетнаме», «Мі'раджнаме», а також арабсько-кипчацькими словниками, складеними в мамлюк- ському Єгипті [14].

Ґрунтовне дослідження життя та творчості було проведено кримськотатарським ученим Конуратли. Крім того, було зроблено транслітерацію твору з арабської графіки на латиницю та проведено його аналіз (журнал Gunsel, 1999 рік) [12].

Казанськотатарські філологи вже майже сто років стверджують, що автор рукопису «Кисса-і Юсуф» поет Алі (Кул Галі) - виходець з поволзьких татар, що його поема написана літературною, а не народною татарською мовою та що автор «Кисса-і Юсуф» є засновником татарської літератури [14]. Одним із ключових аргументів вони називають ту обставину, що всі відомі досі рукописи поеми знайдені в Поволжі. Як інший аргумент вони наводять неодноразове перевидання поеми «Кисса-і Юсуф» у Казані ще до часів революції. У національній бібліотеці ім.

І.Гаспринського в Сімферополі зберігається одне з казанських видань поеми (Кол Галі Киісса-і Йосиф Казан. 1983 рік) [14].

В основі сюжету твору лежить стародавня розповідь із Корану (12-та сура) про справи пророка Якуба і його сина - Праведного Юсуфа, який став жертвою своїх братів заздрісників. У Коран цей сюжет увійшов з давньоєврейських переказів, зафіксованих ще в Біблії, в якій докладно йдеться про долю Якова й Прекрасного Йосипа. Саме із цих двох книг сюжет надалі ввійшов у літературу багатьох народів, набуваючи тим самим інтернаціональний характер. У мусульманському світі він літературно розроблений видатними авторами, наприклад Ансарі й Фірдоусі [9].

У X - XII ст. відбувалося поступове (а отже, малопомітне для нефахівців!) взаємопроникнення булгарських, огузо-туркменських і кипчацьких племен. Все це не могло не вносити певних корективів у сферу духовної культури, в тому числі в розвиток мови. Мабуть, на підставі особливостей етнічної історії регіону намітилася тенденція створення огузо-кипчацької писемної мови Поволжя з переважанням у фонетиці, граматиці, частково в лексиці й фразеології огузо-туркменських елементів. Виникла мова, яка стала водночас і кипчацькою за духом, тобто лексико-стилістичними особливостями, в результаті активного залучення кипчацьких фольклорних мотивів. Безперечно й те, що ця змішана писемна мова не могла не зазнати сильного впливу караханідсько-уйгурської літературної традиції. Все це разом забезпечило наддіалектний характер виниклої писемної мови [9].

Залишаючись в основі художнім твором, «Кисса-і Йусуф» становить складну єдність естетичного, соціального, етичного, релігійного, філософського змісту (мовою середньовіччя це означало єдність хікмета, риторики, етики, теології, всезнання.)

Принципово новою якістю художньої творчості булгар та інших тюрків у цю епоху було те, що література почала створюватися професійно підготовленими людьми, хто усвідомив своє авторство як творців творів, що отримали освіту у великих центрах Східної культури - Бухарі, Хорезмі, Дамаску, Багдаді, Кіпрі, Самарканді, вихованими на основі мусульманської релігії та класичної перської, арабської літератури. За свідченням історичних джерел, у Волзькій Булгарії таких вчених було немало. Але час нещадно знищував їхні творіння, залишивши для нас лише найсильніші за духом, глибокі за думкою, найцінніші й талановито написані в художньому аспекті твори [11].

З наведених у рукописах дат - 609/1212, 630/1233 роки - більшість науковців затвердило останню дату - 1233 рік [6].

Поема «Кисса і Йусуф» Кул Галі й поема «Юсуф і Зулейха» Махмуда Киримли не могли бути написані після Монгольської навали. У 1221 році, коли в Середній Азії і в Хорезмі були зруйновані міста, знищені пам'ятки культури й літератури, не завойованими залишались області Східної Європи, куди входили й Волзька Булгарія та Крим [6; 10]. Відомо, що монгольські загони в 1223-1224 роках під командуванням Джебе й Субедея рушили через Кавказ до річки Калки (на півночі Азовського моря, поблизу сучасного міста Жданова), де розгромили об'єднані сили половців і руських князів. Вони звідти попрямували до волзько- камських булгар, але зазнали поразки. Монголи й після цього продовжували військові дії, захопили в південному Поволжі землі кипчаків і місто Саксін, у 1229 і 1232 роках нападали на землі волзько-камських булгар, а в 1236 році почалося нашестя Батия безпосередньо на булгар, коли все було зруйновано, матеріальні й культурні цінності знищено, а сам народ поневолено [6].

Сюжет поеми «Юсуф і Зулейха» слідом за першими тюркомовними авторами (Махмудом Киримли, Кул Галі, Шеййад Хамза, Сулі Факіх - ХІІІ ст.) був підхоплений численними тюркомовними поетами й протягом шести-семи століть продовжував привертати увагу [4].

Мова поем Махмуда Киримли й Кул Галі - не єдиний різновид середньовічної тюркської мови з яскраво вираженим південним (огузьким) забарвленням. Інший його вид - мова «Киссас ал-Анбая» Рабгузі, що втілює найбільшою мірою стару караханідсько-уйгурську традицію. Третій вид - мова поеми «Хосров і Шірін» Кутба, що продовжує поволзько-кипчацьку традицію.

Всі три варіанти нанизані на один стрижень - караханідсько-уйгурську мову.

Не можна не помітити ці три напрямки в розвитку літературної мови XIII - XIV ст.: одна група письменників і поетів, очевидно, дотримувалась традиційної архаїзованої (для того часу) мови, інша група використовувала мову, яка зберігала загальнокипчацьку основу, а третя - вдавалася до мови з огузьким забарвленням [7].

Останніми роками, займаючись дослідженням поеми «Юсуф і Зулейха», Кемаль Конуратли дійшов висновку, що першу за часом тюркомовну поему «Хікяєт-і і Юсуф» в 1220-х роках написав кримський поет Махмуд Киримли. Поему Махмуда Киримли в період між 1228 і 1230 роками переклав (адаптував - А. Е.). на «малоазійсько (анатолійсько)- турецьку мову» (термін Н. О. Кононова) турок Халіл оглу Алі. Він же, прагнучи написати перший поетичній твір рідною мовою, в 1233 році закінчив свій оригінальний варіант поеми, назвавши його «Кисса-і Юсуф» [14].

Висновки і пропозиції

Для вивчення творчості Махмуда Киримли надалі необхідно транскрибувати текст поеми «Юсуф і Зулейха», що зберігається нині в бібліотеках Стамбула й Сімферополя, а також потрібно поглиблено дослідити мову. Такий підхід, на нашу думку, дасть можливість виявити повніший і точний текст поеми «Юсуф і Зулейха».

Результати дослідження можуть бути використані у викладанні історії літератури, літературознавства, середньовічної літератури. Ця тема потребує подальшого дослідження мови твору «Юсуф і Зулейха» Махмуда Киримли.

Список літератури

2. Кокиева А. Къырымтатар ве четель эдебияты : 9 сыныф талебелери ичюн. Симферополь : КъДжИ «Къырымдевокъувпеднешир» нешрияты, 2009. 320 с.

3. Кокиева А. Интегрирленген курс «Къырымтатар ве джиан эдебияты» 9 сыныф, окъутув къырымтатар тилинде алып барылгъан умумтасиль мектеплери ичюн дерслик. Черновцы : «Букрек» нешрият эви, 2017. 288 с.

4. Короглы Х. Сюжет о Йусуфе и Зулейхе в тюркских литературах. Кул Гали : сборник статей. Казань : книжное издательство П 67 Татар, 1987. 264 с.

5. Куртнезир З. Къырымтатар эдиплери Омюр ве яратыджылыкълар вкъкъында къыскъа малюматлар. Акъмесджит : «Таврія» нешрияты, 2000. 224 с.

6. Тагирджанов А. Влияние поэмы «Йусуф и Зулейха» Фирдоуси на «Кысса-и Йусуф» Кул Гали. Кул Гали : сборник статей. Казань : книжное издательство П 67 Татар, 1987. 264 с.

7. Тенишев Э. О языке поэмы «Кысса-и Йусуф» Кул Гали. Кул Гали : сборник статей. Казань : книжное издательство П 67 Татар, 1987. 264 с.

8. Усеинов Т Б. Къырымтатар эдебиятынынъ орта асырлар девири. Симферополь : Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 1999. 176 с.

9. Усманов М. Кул Гали - основоположник булгаротатарской письменной литературы. Кул Гали : сборник статей. Казань : книжное издательство П 67 Татар, 1987. 264 с.

10. Фазылов Р Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Кьыскъа бир назар / Риза Фазылов, Сафтер Нагаев. Симферополь : Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. 640 с.

11. Юзеев Н. Поэт мудрости, любви и печали. Кул Гали : сборник статей. Казань : книжное издательство П 67 Татар, 1987. 264 с.

12. Юнусова Л. С. Крымскотатарская литература. Симферополь : Доля, 2000. 349 с.

13. Kirimli M. Yusuf ile Zuleyha / nesirge azirlayan I. H. Ertaylan ; Istanbul Universitesi Edebiyat Fakultesi yainlari. No 860. Istanbul, 1960. 122 s.

14. Конурат К. К истокам крымскотатарской литературы. Две поэмы о Юсуфе. URL: http://www.leylaemir.org/history-page/kemal-qonurat/kemal-qonurat-k-istokam.php.

Размещено на Allbest.ru