Смислова сфера: оцінка результативності життя О. Гай-Головка крізь призму національної ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Смислова сфера: оцінка результативності життя О. Гай-Головка крізь призму національної ідентичності

Людмила Каплична

У статті здійснено аналіз автобіографічних, художньо-документальних творів Олекси Гай-Головка, розкрито авторську суб'єктивно-психологічну оцінку літературного процесу. Доведено, що авторська позиція зосереджена на реалістичному відтворенні характерів, психології поведінки, типових рис творчої особистості в епоху диктатури. Твори представляють письменника як аналітика національного характеру, української душі.

Ключові слова: ідентичність, нарація, психосвіт, суб'єктивізм, світогляд, автор.

Ludmyla Kaplychna

SENSE SPHERE: EVALUATION OF EFFECTIVENESS OF O. HAY-HOLOVKO'S LIFE THROUGH THE PRISM OF NATIONAL IDENTITY

The article analyzes the autobiographical, artistic-documentary works of Oleksa Hay-Holovko, reveals the author's subjective-psychological evaluation of the literary process. It is proved that the author's position is focused on realistic reproduction of characters, psychology of behavior, typical features of the creative personality in the era dictatorship. The works represent the writer as analyst of national character, Ukrainian soul.

Author states that O. Hay-Holovko's cultural identity was a fundamental spiritual need in the process of spiritual and practical activity and was connected with the intrapersonal mechanism of regulation, self-regulation, strengthening of national identity in a foreign language environment. His own convictions prompted the writer to form new knowledge and values about the democratic world, to reflect on the meaning of the day, on the fate of Ukraine's future in a difficult duel between good and evil.

Key words: identity, narration, psycho-world, subjectivism, world-view, author.

Вступ

Постановка проблеми. Науковцями доведено, що смисл не виражений безпосередньо, позаяк є цілком непізнаним і таким, що потребує від особистості чималих зусиль його активного пошуку. До смислової сфери особистості ми відносимо переживання основоположних цінностей, що переважають на конкретному етапі життя людини. Аксіологічні параметри скеровують особистість на шлях активного пошуку нагромадження вагомих тенденцій вибору певного напряму самореалізації. Латинський термін ідентичність є багатоаспектним, загальнонауковим поняттям, що виражає тенденцію постійності, спадкоємності індивіда, його самосвідомості, самореалізації. Актуальною на сьогодні є тема, винесена у заголовок статті, позаяк смислова сфера не лише є ділянкою для досліджень психологами, філософами, а й літературознавцями. Адже творчий процес письменника закладений саме у матриці самореалізації. Національна ідентичність діаспорного літератора О. Гай-Головка яскраво відображена у його різножанровій творчій спадщині, яка належно не вивчена, перебуває поза науковою рефлексією.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В науці про літературу тема ідентичності порушена у працях О. Зварич, яка досліджує історичну свідомість під час аналізу прози Ю. Косача в ракурсі національної ідентичності, В. Мукан закцентовує увагу на проблемі національної ідентичності за творами М. Куліша і Т. Шевченка, О. Міллер у дисертаційному дослідженні виявила модуси ідентичності в прозі письменників доби МУРу (Німеччина) тощо. Одначе, кожен дослідник інтерпретує ідентичність персонажа з різних наукових концепцій.

Мета статті - проаналізувати окремі художні й документальні твори Олекси Гай-Головка, виявити у ракурсі дослідження смислової сфери проблему національної ідентичності автора та її художню реалізацію.

Виклад основного матеріалу

Смисл будь-якої особистості є передовсім емоційним цілісним шаблоном-конструктом, відокремленим від іншої психологічної сутності, і недоступним для безпосереднього спостереження. Однак через емоційний стан, психосвіт людини можна сконструювати ідентичність особистості шляхом спостережуваних ознак, понять, мовної комунікації, інтелектуальної праці. Скажімо, інтелект може служити під час пояснення відмінностей у поведінці між людьми. В аспекті емоційного конструкту прочитується ставлення людини до самої себе, до соціуму і світу в цілому. Смислова сфера виформовує затаєні не / усвідомлювані настанови як стабілізатори загальної спрямованості, схильності індивіда до певної активності в тій чи іншій ситуації. Зазначимо, що засновком для настанови (установки, як психосвіту, психологічного стану) є набутий досвід, який сприяє особистості усвідомити, переосмислити й вербалізувати (актуалізувати) центральні індивідуальні смисли.

Російський психолог Д. О. Леонтьєв вважає, що смислова сфера є критерієм її суб'єктивного відображення. Усвідомлення смислу власного життя блокується механізмами психологічного захисту. Науковець зауважує: "Смислова установка - це складова виконавчих механізмів діяльності, що акумулює в собі життєвий сенс об'єктів і явищ дійсності, на які ця діяльність спрямована, і феноменологічно проявляється в різних формах впливу на перебіг актуальної діяльності. Такий вплив може зводитися до однієї з чотирьох форм: стабілізуючий вплив, вплив із перешкодами, заперечний (відхилений) вплив і дезорганізуючий вплив" [6]. Автору йдеться про те, що відповідне усвідомлення смислу буття для індивіда стає можливим тоді, якщо спрямованість життя не суперечить Я-образу, соціально-нормативним регуляторам, інакше настає момент, коли усвідомлення власного смислу блокується механізмами психологічного захисту.

Смисли існують і в словесних висловлюваннях, і в безпосередніх переживаннях, вони можуть проявлятися в різних особистісних, ситуативних, інтерперсональних чи інших контекстах. Але центральним смисловим утворенням особистості є, звичайно, смисл життя як цілісне уявлення людини про своє призначення у світі та сутнісно значущі аксіологічні параметри. Іншими словами, смисл життя є екзистенційною цінністю. За Б. Братусем, смисл життя - це суттєва потреба, і лише той щасливий, хто віднайшов смисл свого життя. Науковець вважає, що смисл життя є складною динамічною системою, яка формує смислову сферу особистості і обумовлює всю життєдіяльність людини [2, с. 48]. Під таким теоретико-методологічним кутом зору розглядаємо формування національної ідентичності письменника Олекси Гай-Головка (1910-2006), який, образно кажучи, сприймав виклики долі, мужньо несучи свій хрест, відчував, наскільки його життя сповнене смислом. Письменник в автобіографічних повістях «Смертельною дорогою», «Поєдинок з дияволом», поезіях уповні розкрив фундаментальну позицію: людина у стражданні реалізує в собі високе і гуманне, загальнолюдське. Конструюючи в художньо-документальних творах епізоди життєвого шляху, автор створює себе як неповторну особистість, генерує нові сенси, актуалізує їх з метою розкриття власне природного хисту, обдарувань, широко репрезентуючи в текстах сформовану національну та культурну ідентичності.

Приклад з дитинства засвоїв від батька Нестора Никифоровича Головка, який, закінчивши духовну школу в Кам'янці-Подільському, отримав посаду псаломщика. Батько впливав на формування національного світогляду Олекси. І родинне виховання, і суспільне оточення в подальшому вплинули на світосприйняття письменника як завзятого борця за національну ідею. Кожне життєве завдання вбирає в себе модель бажаного стану особистості в його життєсвіті. Письменник усвідомлював, що лише самостійність, креативність приводять його до пошуку власного Я. Національний характер узалежнений від зрілості, автономності або конформності (переглядом поглядів, позицій) особистості, від близького середовища, соціуму. У «Поєдинку з дияволом» О. Гай-Головко закцентовує увагу на дружбі, взаємодопомозі, національній ідентичності: «Ті мої земляки, між якими були люди з високою освітою, були великі українські патріоти міцно з'єднані визвольною ідеєю батьківщини, яку, за їхніми поглядами, можна було здійснити лише зусиллями українців з усієї України. Тому вони жили в братерській дружбі, взаємопошані, з девізом - один за всіх і всі за одного. Між ними я відразу відчув себе, як у рідній сім'ї» [4, с. 18]. У такий спосіб можна визначити особистість як «багатовимірну й багаторівневу систему психологічних характеристик, які забезпечують індивідуальну своєрідність, тимчасову та ситуативну стійкість поведінки людини» [7, с. 272]. Автор власне Я розкриває на фоні оточення. Так, на початку війни 1941 р. з похідною групою ОУН він пробивається до Києва. Але невдало, бо у Фастові О. Гай-Головка разом із журналістами Ю. Стефаником та Й. Позичаню- ком «схопили гестапівці (німецька секретна поліція) і відразу відвезли до Львова, до смертної тюрми» [9, арк. 10]. Лише завдяки зусиллям А. Шептицького йому вдалося вийти на волю.

Справжні друзі пізнаються в біді, а недруги - у протиборстві. Втиснувся в довір'я до письменника один землячок-стукач, який видав радянським спецслужбам Гай-Головка. Автор зазначає: «28 червня 1945 р. в Інсбруці, в Австрії, вполював мене Дадашев, людолов із Києва, зі своєю зграєю. Після диких знущань у кількох тюрмах Австрії та Німеччини намагалися доставити мене в Штутгарт, до концентраційного табору українців-неповоротців, але мені вдалося з їхніх лабет утекти» [3, с. 12]. Смислова сфера, оцінка й переосмислення власного життя кликали до героїчного національного чину. Щоб уберегти життя і відбутися у вільному світі, О. Гай-Головко в Австрії жив під чужим прізвищем. У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігаються документи письменника про роботу та посвідки на проживання німецько-англійського періоду. Всі вони виписані на ім'я Володимира Бориславського, народженого у Кракові (Польща), однак зі світлинами молодого О. Гай-Головка [9, арк. 1-12]. гай головко літературний

Прозаїк 1986 року автобіографічну повість «Поєдинок з дияволом" видрукував англійською мовою. Прямо з видавництва автор надіслав книжку Президентові США Рейганові, королеві Англії Єлизаветі ІІ, прем'єр-міністрові Канади Малруні. З приємністю згадує: «Від усіх я дістав вдячні листи, особливо вдячний лист від Рональда Рейгана» [3, с. 12]. В архівах також є підтверджуючий документ, Р. Рейган телеграфним стилем відповів О. Гай-Головку: «Дякую за Ваші вдумливі, цікаві спогади. Я оцінюю вашу доброту виразом дружби, пошани. З найкращими побажаннями, Рональд Рейган» [10, арк. 1]. Для письменника приємно було отримати високу оцінку керівника, державного діяча передової країни світу. Такий факт став поштовхом для подальшої творчої праці.

В авторитарній країні годі було отримати похвалу, швидше кару. Відчуваючи фальш більшовицької ідеології, О. Гай Головко з болем у серці 1940 року написав поетичні рядки, підсилюючи риторичними реченнями: «Народе мій, всіма забутий, / Чому кайданами ти скутий, / Пригнічений, придушений,/ Неславою притрушений? / Чому твоєю волею / Торгують круки жовтолиці? / Чому чужою мовою / Говорять у твоїй столиці?» [5, с. 3]. Його філософсько-ліричні твори нині є посланням для нащадків, аби кожен задумався над сенсом буття. Поет прийшов у цей світ, щоб любити, захищати Україну і збройно, і словом, і працею. А життя, вважав поет, це поле бою, що вкладається у дихотомію, правди і кривди, добра і зла, ненависті і любові. Тому для нього головним кредо була свобода, а не духовне чи фізичне рабство. Своїми творами він закликав боротися за державну незалежність, здобути, плекати і цінувати її.

Поет 27 червня 1942 р. написав вірш: «Кого шукати в дикій млі, / Коли брати мої учені / Любов до рідної землі / Шукають у своїй кишені. / І тільки люд з селянських хат / Віки прокляті без упину / Конає, гине та встократ / Обороняє Україну» [11, арк. 28]. П. Сорока зазначав, що О. Гай-Головко прийшов у поезію із Шевченківського поля, але це не означає, що він наслідує Кобзаря, його поетику чи стилістику. У його поезії присутній високий дух, що називаємо шевченківським, і те міцне національне коріння, яке робить його творчість суто українською, а не україномовною, як у більшості сучасних поетів [11, арк. 53].

Із тоталітарним режимом він боровся словом. Перебуваючи в Канаді, написав «Пісню про Америку», вірш поклав на музику Г. Китастий. Написав під мелодію гімну на слова М. Бажана, але з думою про перемогу України над імперським злом: «Все дужче ясніє нам Символ Свободи, / Все дужче шаліє недолюдків лють... / Та скоро зустрінуть повсталі народи / Людей із-за моря, що волю несуть. / А з ними у лаві й моя Україна, / Що спрагнена волі найбільш за усіх. ../ Розбивши кайдани і вставши з руїни, / Вкарбує цей день на багнетах своїх» [8, арк. 18].

Культурна ідентичність О. Гай Головка були фундаментальною духовною потребою у процесі духовно-практичної діяльності й пов'язувалась з внутрішньоособистісним механізмом регуляції, саморегуляції, зміцнення національної ідентичності в чужомовному середовищі. Власні переконання спонукали літератора до формування нових знань і цінностей про демократичний світ, роздумами над сенсом прожитого дня, над долею майбутнього України у складному двобої добра зі злом.

Національна ідея письменника, відповідальність за націю значно посилились в роки масового голодомору українського народу. У книжці «Поєдинок з дияволом» щиро зізнався: «Відчув, що Україна - це російська колонія... я вважав за злочин писати легальні твори й зосередив увагу на творенні «підпільної поезії». Потаємні поезії почав творити 1933 р. в Харкові, на Основі. Згадує: «Ці вірші з антисовєтським й антимосковським змістом вивчав напам'ять і відразу спалював або закопував в землю. Таким чином із цих поезій у мене зібралася невидима бібліотечка» [3, с. 9-10]. Потаємні поезії увійшли до збірки «Сурмач» (Львів, 1942), їх помітив і 1943 року привітав Є. Маланюк рецензією у «Краківських вістях».

Такі твори могли появитися без суворої цензури, на свободі, адже М. Бердяєв стверджував, що існування «дарується свободою, виходячи з якої людина у своєму фактичному діянні вирішує, що вона є» [1, с. 378].

Отже, Гай-Головко відкидав неприйнятні цінності, комуністичні приписи, постійний обман власного народу, радянську заідеологізовану цензуру під пильним наглядом спецслужб. Автор на собі відчував, що головною ознакою національного буття під більшовиками був розрив традиції, стирання історичної пам'яті про все українське. Саме такі тенденції зродили в ньому загострене відчуття консолідації нації, і тому духовно-ціннісний вектор української національної ідентичності постійно висвітлювався в художній практиці письменника. На думку Н. Швець, «особистісний абсолют - пережитий і втілений у долі (письменник про пережите створив автобіографічні повісті, залишив спогади, а відтак його абсолют - моральна радість)» [12, с. 90]. Останнє словосполучення розглядаємо як результат особистості власного життя в осерді якого - національна ідентичність. О. Гай-Головко відбувся у світі, він віднайшов сенс свого життя, реалізував його сповна і був щасливий. Національна ідентичність динамізувала помисли і дії письменника, його прагнення до свободи. У цьому, безперечно, полягав сенс життя патріота, для якого світоглядні ідеї, світоглядна функція української культури були фундаментальними у процесі духовно-практичної діяльності. Такий факт свідчить про самосвідомість, самоідентичність, смисложиттєві установки О. Гай-Головка, який усвідомлював себе суб'єктом активної діяльності, заґрунтованості власного Я-его у національні основи.

Література

1. Бердяев Н. А. Основы богочеловеческой духовности. Я и мир объектов: Опыт философии одиночества и общения. Москва: АСТ, 2007. 381 с.

2. Братусь Б. С. К изучению смысловой сферы личности. Вестник Московского ун-та. Сер. 14: Психология. 1981. № 2. С. 46-56.

3. Гай-Головко О. «Заки море перелечу, крилоньки зітру...». Березіль. 1995. № 9-10. С. 7-12.

4. Гай-Головко О. Поєдинок з дияволом. Т. 1. Вінніпег: Видавництво Івана Тиктора, 1950. 143 с.

5. Доценко Р. “Україні змученій моїй...”. Жива вода. № 11 (листопад). 1995. 4 с.

6. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. URL: https://lib. uni-dubna.ru/search/files/psy_leo_psy_smisla/1.pdf

7. Психология: Учебник для гуманитарных вузов / под общей редакцией В. Н. Дружинина. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 656 с.

8. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф. 1352. Оп. 1. Спр. 237. Арк. 18.

9. ЦДАМЛМ України. Ф. 1352. Оп. 1. Спр. 225.

10. ЦДАМЛМ України. Ф. 1352. Оп. 1. Спр.183.

11. ЦДАМЛМ України. Ф. 1352. Оп. 1. Спр.239.

12. Швець Н. Морально-етична проблематика у творчості Олекси Гай-Головка: дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2015. 190 с.

Размещено на Allbest.ru