Роман Є. Замятіна "Ми" як антиутопія

Размещено на http://www.allbest.ru

Роман Є. Замятіна «Ми» як антиутопія

Рубан А. А.

Антиутопія, як відомо, з'явилася тоді, коли держава і суспільство виявили свої негативні риси, стали небезпечними для людини, не сприяли прогресу. Це критичне зображення негуманістичної державної системи. В антиутопії автори завжди висловлювали протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини. Автори антиутопій, посилаючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити небезпечні наслідки існуючого порядку або утопічних ілюзій. Отже, антиутопічний роман - це роман, у якому розкрито абсурдність і безглуздість нового порядку. Однак, на відміну від гострої критики соціальної дійсності, антагоністичне суспільство антиутопій за своєю сутністю практично стало сатирою на демократичні й гуманістичні ідеали, воно покликане морально справдити історичний соціальний устрій, який виливається в пряму або в додаткову аналогію антагоністичного суспільства.

Класичну антиутопію характеризують:

абстрактність;

художні моделі ідеального суспільства;

настанова на результат соціального розвитку;

принцип просторово-часової символічності;

підвищена емоційність стилю.

Світ майбутнього в антиутопії є гіршим за той, який критикують, справжній. Антиутопія демонструє картину трагічної реальності, апокаліптичного буття; якщо утопія являє собою позитивну модель соціальної системи, то антиутопія заперечує і дійсний, і можливі варіанти майбутнього. В антиутопії втілено протест проти насильства, абсурдного існуючого устрою, безправного становища особистості. Автори антиутопій, спираючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити розвиток їх у майбутньому, попередивши тим самим про небезпечні наслідки існуючого порядку.

Ознаки антиутопії:

Змалювання певного суспільства або держави, їхньої політичної структури.

Зображення дії в далекому майбутньому (передбачене майбутнє).

Розкриття світу «ізсередини», через бачення його окремими мешканцями, які на собі відчувають недоліки цього світу.

Викриття негативних явищ у житті суспільства, класової моралі, нівелювання особистості.

Розповідь від імені героїв у формі щоденника, нотаток.

Відсутність опису домашнього житла й родини як місця, де панують свої принципи та духовна атмосфера.

Притаманність мешканцям антиутопічних міст рис раціоналізму й запрограмованості.

Отже, антиутопія - це завжди реакція на соціальні перетворення та полеміка з уже існуючими утопіями. Антиутопії називають соціальними передбаченнями, тому що автори описують соціальні відносини, які ще не сформувалися, вгадуючи події дуже точно.

Але Є. Замятін, володіючи, як і його герой, інженерним мисленням, нічого не вигадував. Він ґрунтувався не так на раціоналістичних утопіях нового часу (Т. Мора), як на існуючих і дуже популярних у ХХ ст. соціалістичних утопіях пролеткультівців, зокрема О.Богданова та О.Гастева, які вважали, що все життя та мислення пролетаріату мають бути машинізовані. О.Гастев пропонував навіть привласнити людям номери чи літери, щоб унеможливити індивідуальне мислення.

Ідея глобального перетворення світу та знищення людської душі та любові, здатних завадити утопії, теж народилася в ідеологів пролеткульту. Пародії Є.Замятіна піддані ідеї пролеткультівців про безмежні можливості науки, про підкорення всесвіту та підпорядкування її ідеям соціалізму та комунізму.

Євген Замятін ґрунтувався не лише на ідеях пролеткульту. Будинки зі скла та бетону нагадують описані у романі «Що робити?» М.Чернишевського, а також міста майбутнього, вигадані футуристами (В. Хлєбніковим, А. Крученим). Єдина Держава неодноразово виникала в урбаністичних утопіях. А образ технічно досконалої машини («Інтеграла») описано у творах сучасників (А. Платонова, В. Маяковського).

У СРСР роман Є. Замятіна був підданий різкій критиці. Його назвали злим памфлетом. Сам письменник до кінця життя залишався вірним ідеям соціалізму, та його роман - логічне доведення цих ідей до абсурду.

Роман «Ми» був написаний у 1920 р. У 1921 р. Замятін відправив рукопис до Берліна у видавництво Гржебіна, з яким був пов'язаний договірними відносинами. У 1923 р. видавництво переслало копію для перекладу англійською. Вперше роман був опублікований у Нью-Йорку у 1924 р. англійською мовою. Можливо, саме тому він вплинув на англомовні антиутопії О.Хакслі та Дж.Оруелла.

Російською мовою роман був опублікований тільки у 1952 р. в Нью- Йорку у видавництві ім. Чехова. На батьківщині роман «Ми» надрукований у 1988 р. у № 3-4 журналу «Прапор».

Роман належить до жанру соціальної антиутопії. З нього почався розквіт антиутопій ХХ ст. , що описують життя людини в тоталітарній державі. Незважаючи на фантастичний сюжет, роман має всі ознаки реалізму. Це соціальна критика наявних ідей та суспільних змін.

Антиутопія «Ми» порушує низку проблем, які неминуче загрожують людству: втрата індивідуальності, духовності, знеособлення, загальна універсалізація. Сенс назви роману є яскравим сигнальним стилістичним прийомом: немає характерів, емоцій, є загальне, порожнє, безлике «ми». Йдеться про життя людини в умовах тоталітарного суспільства: образ всевидячого Благодійника викликає страх. Через 1000 років з моменту останньої революції на Землі залишилося лише 2 відсотки населення: це ті, хто вижив після війни між містом і селом. Символічно, що їх відокремлює Велика стіна (дуже прозора паралель із ситуацією у СРСР під час правління Сталіна) від іншого - дикого, небезпечного світу.

Зображення Єдиної держави - точна копія політики тоталітаризму, яка прагнула контролювати всі сфери життя людей, навіть сім'ю. У своїй жорсткій іскрометній сатирі Є.Замятін дійшов до грані, придумавши відсутність кохання, рожеві квитки як регламентоване право людини на інтимну близькість з іншою людиною.

Таким чином, Єдина держава знищує будь-яку прихильність, сімейність, ревнощі та інші «згубні» прояви минулого. Одноманітні квартири, скляні стіни, уніформа, прогулянки строєм - жахлива алегорія, яка така близька до дійсності, завуальованої під щасливе життя.

Дія роману починається навесні. Тон записів інженера задоволений і захоплений: він бачить свій світ ідеальним, ніщо не затьмарює його сприйняття реальності. Події роману закінчуються восени, у час суму, туги і згасання всього живого.

Твір написано від першої особи у формі щоденникових записів головного героя (інженера - номера Д-503). 40 щоденникових записів, які стають дивовижною історією із сумним фіналом, - ось структура та основа композиції. антиутопія замятін роман

Ідеологія, історія та «мудра політика» Благодійника - ось те, що становить більшу частину твору. Логічні висновки головного героя, його життя, що стрімко змінюється, - те, що подається крізь призму прийнятих у суспільстві майбутнього норм, стає змістом щоденникових записів.

Спочатку вони були написані, щоб збільшити ідеальну реальність Єдиної держави, але у Д-503 починає з'являтися душа. Це вважається захворюванням, яке піддається лікуванню в ідеальному світі майбутнього.

Антиутопія - завжди відповідь на утопію, у нашому випадку на щасливе майбутнє, яке обіцяло людям новий політичний устрій. Слід зазначити, що роман «Ми» вплинув на творчість низки зарубіжних письменників. Відіграло роль те, що він був опублікований англійською за кордоном. Твір у смисловому та художньому плані масштабний, грандіозний і надзвичайно оригінальний.Размещено на Allbest.ru