Варіанти висвітлення значення і ролі солі в художньому втіленні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВАРІАНТИ ВИСВІТЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ І РОЛІ СОЛІ В ХУДОЖНЬОМУ ВТІЛЕННІ

Моргун І.А.

Тендітна Н.М.

Дієтологи називають сіль «сучасним ворогом». Досить часто ми читаємо про шкідливий вплив надлишку солі в організмі, а тому навіть дехто зважується на цілковиту відмову від неї. Але... Якщо переглянемо казки, у яких ідеться про сіль, то побачимо, що наші предки дотримувалися зовсім іншої думки.

Так, назва болгарської казки «Найдорожче - це сіль» говорить сама за себе. Коли цар запитав у своїх трьох доньок, як котра з них його любить, то найменша відповіла: «Я, тату, люблю тебе, як сіль!». За такі слова цар розгнівався й прогнав доньку з палацу. Та згодом, скуштувавши страви без солі, він все ж таки зрозумів, що «... не можна жити без солі на світі. Як немає солі, немає і життя .».

Казка Божени Нємцової «Сіль дорожча за золото» теж має подібний сюжет. Ображений відповіддю Марушки, що вона любить його «тільки як звичайнісіньку сіль», батько закричав: «Тільки тоді, коли настане час, що сіль і справді буде дорожча за золото й самоцвіти, тільки тоді ти можеш вернутися до мене!». Та лише тоді, коли в королівстві зникла сіль, король зрозумів, який це величезний скарб. Бо «Нещастя впало на все королівство. Люди ходили як сновиди, кожен відчував, що підупадає на силі. Король і його доньки теж занедужали. Худоба теж страждала без солі. Корови й вівці майже перестали доїтися».

У кубинській казці «Принцеса, що любила свого батька, більше, ніж сіль», король, скуштувавши несолоного супу, зауважив, що його донька мала рацію, коли говорила, що любить його більше, ніж сіль.

У словацькій казці король також розсердився на подарунок доньки, адже сіль коштує значно дешевше, ніж золото чи смарагди. Підземний король, розлючений вчинком батька, насилає на його країну страшне прокляття - вся сіль на землях королівства перетворюється на золото. Спочатку всі радіють та тішаться з цього, проте з часом вони розуміють справжню її цінність.

Грецька казка «Сіль» оповідає про царя, який загадав, що котра донька принесе на його день народження таку річ, без якої не можна обійтися, то та згодом і посяде трон. Та найменша донька, яка принесла йому сіль, викликала у батька найбільше обурення й він вигнав її з дому. Згодом царівну, яка стала кращою куховаркою на всю країну, запрошують готувати страви на весілля до старшої сестри. Та коли вона приготувала виключно для батька страви без солі, він зрозумів свою помилку: «Донечко моя! - заплакав цар. - Люба моя донечко! Не ображайся на старого батька. Я був не правий».

Подібні події розгортаються і в українській народній казці Чернігівщини «Сіль». «Хіба це їжа?!» - вигукнув цар, скуштувавши без солі свою улюблену страву й одночасно зрозумівши, що поквапився з вироком стосовно доньки. сіль фразеологізм фольклорний письменник

Вага солі підкреслюється і в російській казці «Сіль». Син купця «знайомить» царя однієї з невідомих країн, до якої випадково потрапив під час буревію на морі, з цією приправою: «Цар скуштував, і воно йому так смачно здалося, як ніколи раніше; подали іншу страву - це ще більше сподобалося». Згодом вигідно продає сіль, стає заможною людиною й доводить батькові та братам свою значущість та кмітливість.

У грузинській казці «Троє братів і безбородий шахрай» розповідається про те, як брати по черзі намагалися обміняти перли на сіль. Адже жодна коштовність нічого не варта, коли в домі немає солі.

У казці О. Павленка «Пуд солі» обігрується приказка про те, що щоб пізнати людину, потрібно з нею разом з'їсти пуд солі. Події відбуваються за часів козаччини й щоб врятуватися з полону, двоє козаків погоджуються виконати умову султана про звільнення: «Хто з вас пів пуда солі за день з'їсть - тому волю подарую».

Цінували люди цю харчову приправу й у пізніші часи. Варто пригадати повість Г. Тютюнника «Климко», сюжет якої фактично побудований на подорожі хлопчика довжиною майже двісті кілометрів під час війни за сіллю. Про її вагому ціну в ту пору автор зазначає так: «На маленькому базарному майдані щоденно, з ранку до вечора, стояли мовчазні люди, тримаючи в руках усе, що було в них найновіше... Та найчастіше в натовпі було чути: «Солі... Солі ні в кого немає? Віддаю за склянку солі...».

Про важливість солі в житті йдеться і в багатьох прислів'ях та приказках: «Без солі - що без волі: життя не проживеш»; «Без солі і хліба немає обіда»; «Дай Боже хліба-солі і всього доволі»; «Без солі, без хліба худа бесіда»; «Нема долі без солі»; «Несолене їсти, що з немилим цілуватись»; «Без солі і стіл кривий»; «Без солі, без хліба за стіл не сідають»; «Думай не думай, а краще хліба-солі не придумаєш»; «І стара кобила до солі лакома».

Але водночас говориться і про помірне її вживання: «Добра сіль, а перекласти - рот верне»; «Ліпше недосолити, ніж пересолити»; «Недосол на столі, а пересіл на спині»; «Кожному досолив, а тепер сам поїдає».

Також за допомогою солі розкривається:

- соціальний статус: «Сльозами хліб солять» (говорили про дуже бідну родину); «Батько мій жив не рівно: хліб є - так солі немає, сіль є - так хліба немає, а я добрий молодець, живу рівно: ні хліба, ні солі».

- стосунки між людьми: «Додав йому солі до оселедця»; Не соли нічиєї рани, то й твоєї не будуть»; «Коли два кухарі, суп або пересолений або зовсім без солі»;

- риси характеру: «В людях чваниться, а вдома солі немає»; «Жінка без сором'язливості, що їжа без солі»; «Лінь і борщ без солі сьорбає».

Зустрічаємо і вживання фразеологізмів, пов'язаних із словом «сіль», які дотепно використовують у своїх творах українські письменники:

- «Що він зможе зробити? На хвіст, значить, солі насипати?..» (М. Стельмах).

-«По від'їзді Тасі Раїса умовилася столуватися у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль» (М. Коцюбинський»).

-«Треба їх (байки) не тільки гаразденько вигладити, а деякі зовсім переробити, розмову в їх розширити, солі та перцю додати» (П. Мирний).

- «Робота у мене часами... йшла не шпарко, бо такі були справи, що було «не до солі» (Л. Українка).

-«-Здається, Сомко, налаяв Іванця свинею чи що?- Не свинею, а собакою..- Га-га-га!- засміявся Черевань. - Одважив солі добре» (П. Куліш).

- «Буду наново малювати. А для цього, мабуть, доведеться пожити в селі та з 'їсти пуд солі, та зробити чимало етюдів» (І. Цюпа).

-«Мусила, значить, його дружина перебиватися з хліба на сіль та жити в неможливих злиднях» (М. Хвильовий).

-«Не сунь носа, куди не треба!.. А то пропадеш, як сіль у воді» (І. Чендей).

- «Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! - крикнув з досади Шрам...- Сіль тобі на язик, печина в зуби! - оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п'яненька» (П. Куліш).

- «Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці» (М. Коцюбинський).

- «От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану» (Ю. Яновський).

- «Козацтво гукало... - Не подаруємо ляхам кривди! - Москаль обсаджує нас фортецями, - кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.- Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки, - москаль проковтне нас без солі! - Потерпимо трохи!- кричали й старі» (М. Лазорський).

- «Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст» (П. Козланяюк).

- «Сіль тобі в очі», - тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього» ( М. Стельмах).

- «Отже я й подумала: піду-таки» Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили» (О. Пчілка).

Отже, як бачимо, сіль відігравала й продовжує відігравати вагому роль в житті людини, про що засвідчують численні як фольклорні, так і літературні твори.

Размещено на Allbest.ru