Своєрідність художньої реалізації концепції революції та повстання в прозі Льва Скрипника

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Своєрідність художньої реалізації концепції революції та повстання в прозі Льва Скрипника

О.М. Тимофеева кандидат філологічних наук, викладач дисциплін гуманітарного циклу, голова РМО викладачів зарубіжної літератури та культурології ВСП «КФКЕУ ДВНЗ» КНЕУ ім. В. Гетьмана»

Резюме

Методи дослідження. З метою багатоаспектного висвітлення поетики Льва Скрипника ми використали теоретико-критичний метод та елементи порівняльного. Крім цього, застосовано описово-аналітичний підхід, який полягає в під-борі, систематизації та аналізі матеріалу.

Основні результати дослідження: У творах Льва Скрипника знайшли відображення основні теми прози 20-30-х років ХХ століття. Зокрема, це революційна тематика, відтворення трагедії громадянської війни («За все», «Маленька степова рудня», «Кортояк»). Помітне місце у творчості письменника посідала тема шахтарської праці. Він прагнув усебічно розкрити шахтарське суспільство, чітко охарактеризував ті обставини й ситуації, які визначали життя людей на шахтах в ті часи («За все», «Маленька степова рудня» тощо). У творах Льва Скрипника відображені ідейно-художні пошуки доби, розкриті її актуальні проблеми, розвінчано потворні явища тогочасної дійсності. У статті розглянуто своєрідність концепції революції та повстанства, презентованих у прозі Льва Скрипника, проаналізовано особливості їхньої художньої реалізації через конкретні реалії доби й екзистенційні концепти люті, ненависті, смерті.

Висновки та перспективи: У розвідці відтворено динаміку еволюції характеру повстанця в прозі Л. Скрипника на рівні психологічному та мовленнєвому, від захоплення ідеєю революції до драматичного вияву екстазу нищення особистості. Крім цього, виявлено, що автор відтворює психологічні стани героїв у хвилини їх найвищого напруження, зосереджуючи увагу на кульмінаційному моменті. Письменник створив збірний образ людини своєї епохи, показавши її в критичних життєвих обставинах. У подальшому варто зосередитися на творчій індивідуальності Льва Скрипника, розглянути її в загальному літературному контексті доби розстріляного відродження.

Ключові слова: повстанство, революція, повстанець, концепція, реалії, психологізм.

SPECIFICITY OF ART IMPLEMENTATION OF REVOLUTION AND REBELLION CONCEP T IN LEV SKR YPNYK 'S PR OSE

Background: The relevance of the research is determined by the artistic value of the L. Skrypnyk's works. It's need to comprehend its individual style, to generalize literary studies of the author 's oeuvre, to observe his prose through the modern scientific approach as well as to define its place in the Ukrainian literature process and in «Red Renaissance» literature in particular. The article deals with the peculiarities of revolution and rebellion concept presented in the works of L. Skrypnyk. The specificitiy of artistic realization ofreality through remarkable details of the day is highlighted.

Purpose: to distinguish peculiarities of art implementation of revolution and rebellion concept in Leo Skrypnyk's prose. In order to multifaceted learning of the Leo Skrypnyk 's poetics, we used the theoretical-critical method and elements of comparative and descriptive-analytical technique.

Results. Te main themes typical for the 1920-1930s prose (particularly the theme of revolution and civil war («For everything», «The Small Steppe Mine», «Cortoyak»)) were reflected in the Leo Skrypnyk's works. A noticeable place in his short stories takes the theme of miner's work. Writer sought to reveal a miner's society from different parties, quite clearly characterized by the circumstances and situations that determined the lives of people in mines in those days («For everything», «The Little Steppe Mine» etc.). In the Leo Skrypny/к 's prose the ideological and artistic features of the day are reflected as well as its actual problems, the ugly phenomena of that time are revealed. The article deals with the peculiarity of the concept of revolution and rebellion presented in the Leo Skrypn^'s prose. The specificity of its artistic realization is highlighted through the remarkable details of epoch as well as existential concepts of fury, hatred, death.

Conclusions. The evolution of the rebel's character in Leo Skry^k's prose expressed through hero's psyche and speech is discovered. The author reproduces hero's feelings in a moment of his highest tension, in his struggle culmination. Leo Skry/пук created coherent image of his era, showed harmfull circumstances of miner's life. Subsequently, it is worth focusing on the creative individuality of Leo Skrypnyk, reviewing it in the general literary context of the day.

Keywords: rebellion, revolution, rebel, concept, reality, psychology.

Вступ

Процес національного відродження, що посилився в Україні на початку 90-х років ХХ століття, закономірно викликав потребу відновлення цілісної та об'єктивної картини нашого письменства. Відтак у посттоталітарних умовах з'явилася можливість унести суттєві корективи у вивчення літературного процесу, що пов'язано з уведенням у широкий науковий обіг творчого доробку тих митців, на чиї імена довгий час було накладено табу. Одним із таких письменників був Лев Скрипник, ім'я якого загубилося у вирі соціального, політичного, культурного життя, письменника, який був активним учасником літературного процесу 20-х - початку 30-х років минулого століття. На сьогодні процес повернення письменників «із забуття - в безсмертя» триває. І це вкрай необхідно для створення виваженої об'єктивної наукової концепції історії української літератури ХХ століття, на чому неодноразово наголошували літературознавці.

Лев Скрипник (1903 -1933) належить до когорти митців, чиї імена повертаються в літературу після тривалого часу мовчання. У його прозі знайшли художнє відображення прикметні ознаки й тенденції часу, епохи, людини, характер якої формувався в серйозних життєвих випробування. Літературно-художня творчість письменника на сьогодні не досліджувалася. Його ім'я лише згадувалося у працях В. Бурбели, Є. Волошка, З. Голубєвої, І. Дзюби, С. Крижанівського, Л. Талалая та ін. Наявні ж розвідки тільки торкалися питань, так чи так пов'язаних з його іменем та творчістю. Лев Скрипник посідає чільне місце в літературному процесі 20-30-х років ХХ століття. Окремі літературознавці свого часу зробили спробу привернути увагу до імені Льва Скрипника, однак нічого так і не змінилося. Серед цих розвідок назвемо насамперед статті К. Спасенка («Добрый огонь: Об украинском советском писателе Л. Скрипнике»), Є. Волошка («Лев із Забоя»), С. Гітіса («Возвращенные имена: история не прощает забвения»), Л. Талалая («Я не знав, що таке сонце»), В. Оліфіренка («Періодизація літературного життя на Донбасі»). Отже, з огляду на ознайомчо- описовий характер та зосередженість авторів переважно на ідеологічно-змістовому рівні творів, метою статті є виокремлення такого аспекту творчості Льва Скрипника, як концепція революції та повстання, дослідження їх художньої реалі-зації в прозовому доробку письменника.

Методи та методики дослідження. З метою багатоаспектного висвітлення поетики Льва Скрипника ми використали теоретико-критичний метод та елементи порівняльного. Крім цього, застосовано описово-аналітичний підхід, який полягає в підборі, систематизації та аналізі матеріалу.

Результати та дискусії

Центральною темою більшості творів 20-30-х років ХХ ст. була революція й громадянська війна. Художньому зображенню жовтневої революції та місця в ній людини присвячені такі твори, як «Микола Ярош» П. Лісового, «Жанна-батальйонерка» Г. Шкурупія, «Чад» Я. Качури, «За плугом» В. Чередниченка, «Шурган» П. Капельгородського та інші. «Фальшива Мельпомена» Ю. Смолича, «Чорний ангел» О. Слісаренка, «Смерть» Б. Антоненка-Давидовича теж навіяні жовтневою революцією, але центральними в них є проблеми, пов'язані з наслідками революційної руйнації старого ладу та заснування нового. Як слушно зауважувала З. Голубєва в монографії «Український радянський роман 20-х років», «... кожен автор має свій «плацдарм» на підступах до зображення великої і від-повідальної теми революції, плацдарм, який створював відповідну ідейну тональність. Так, у П. Лісового визначається інтерес до тих змін, що сталися у свідомості українського селянства в період між двома революціями, у Г. Шкурупія («Чад») - це прагнення осмислити складні процеси революційного виховання в інтелігентському та солдатському середовищі; П. Капельгородський («Шурган») схиляється перед героїкою звільненого революцією народу... У відповідності з цим кожен письменник визначає коло питань та проблем з його погляду найсуттєвіших» (Голубєва, 1976: 71). І все ж таки головною проблемою української прози 1920-1930-х років залишалася проблема людини й революції, і кожен автор намагався розв'язати її по-своєму, змальовуючи протистояння ідеального і реального (М. Хвильовий «Арабески», «Кіт у чоботях»), моральне виродження людини під впливом революційної ідеології (М. Хвильовий «Мати», «Я (Романтика)»), національно-культурне відродження України (М. Хвильовий «Вальдшнепи»). Безперечно, великий вплив на тогочасну прозу мала культурно-літературна ситуація в країні, що виявлялася в безперервному формуванні й активній діяльності мистецьких угрупувань (ВАПЛІТЕ, «Гарт», «Плуг» тощо), котрі репрезентували ідейний і жанрово-стильовий спектр української прози того часу. У 20-30-ті роки ХХ ст. суттєво доповнюється й урізноманітнюється змістова палітра української прози. Письменники репрезентують не освоєні доти українською літературою теми й проблеми: людина і революція («Остап Шаптала», «Третя революція» В. Підмогильного, «Вертеп» А. Любченка), утрачених ілюзій, суперечливості мрії й реальності («Вальдшнепи», «Санаторійна зона» М. Хвильового, «Політика» Г. Косинки та ін.), абсурдності людського існування («Повість без назви.» В. Підмогильного) та ін., що відображають соціальне й духовне єство епохи. Письменники поступово виходять за рамки моралі й естетики, об'єктом їхнього зацікавлення стає те, що було латентним у попередні періоди. У прозі того часу відбувається також інтенсивне жанрове оновлення. Значного поширення набувають твори авантюрної, фантастичної прози. До названих жанрів можна віднести такі твори: «Двері в день» Г. Шкурупія, «Подорож ученого доктора Леонардо.» М. Йогансена, «Чорний ангел» О. Слісаренка, «Майстер корабля» Ю. Яновського та ін. Одним із факторів їх виникнення була реальна дійсність, тобто революційні перипетії, дух винахідництва, наукового прогресу, індустріалізація.

Розглянувши літературу 20-30-х років ХХ століття, можна стверджувати, що провідне місце в ній посідали теми революційної боротьби, праці та життя робітників, а панівним жанром був виробничий роман, покликаний до життя революційними соціалістичними перетвореннями в місті та селі. Література зазначеного періоду розвивалася під впливом панівного політичного диктату й соціального замовлення, що приводило до штучності та заідеологізованості творів. Саме в цей період у літера-турі з'являється постать Льва Скрипника, творчість якого була багато в чому суголосна з письменниками доби й усе ж, безперечно, вирізнялася серед них.

Лев Скрипник писав тільки про те, що сам бачив, сам пережив, пізнав, що й зумовило реалізм його творів. Напівсирітське дитинство, тяжка й безпросвітна праця на шахті та участь у громадянській війні оприявнюються на рівні ідей, проблематики, системи образів прози автора.

Лев Скрипник у своїй прозі звертався до багатьох тем, зокрема таких, як тема революційної боротьби та громадянської війни («Маленька степова рудня», «Кор- тояк»), шахтарська тематика («Вибух», «Немає праці», «За все»), тема перевиховання злочинців («Будинок примусових праць») тощо. Крім цих основних, він художньо осмислював також теми сирітства й безпритульних дітей («В узгір'ї виє вітер», «Немає праці»), чим органічно перегукувався з письменниками тієї доби, наприклад,

С. Васильченком, О. Донченком, О. Копиленком, А. Макаренком, І. Микитенком та іншими. У центрі уваги багатьох письменників тієї доби була передусім тема недавньої революції та громадянської війни. Письменники 20-30-х років ХХ століття, звертаючись до зазначеної теми, прагнули правдиво осмислити реальні явища, породжені революцією та громадянською війною, і подати художній аналіз соціальної дійсності свого часу, відобразивши таким чином своє бачення світу і місця людини в ньому. У своїй творчості Лев Скрипник дійсно був суголосним з пись-менниками тієї епохи.

Більшість творів письменника присвячені зображенню шахтарів під час їхньої боротьби за кращі умови праці. Лев Скрипник у своєму оповіданні «За все» започаткував тему повстанства, описав жахливі умови праці шахтарів та обурення цієї верстви населення,наростання їхнього бунтарського духу: Сили немає! Це ж що? Душогубство! Справжнє душогубство, кажу вам. Скільки гине нашого брата від самих завалів!? Гинуть тому, що хазяї на трипільному лісі кишені набивають! Чи жарт це - не міняти креп тижнями? І на заяви наші не звертати навіть уваги, сволота! А касарні наші? Та стайня для коней керівникових багато краща за наше житло. А скалічених викидають як псів, під паркан... У-у, мерзота! (Скрипник, 1930: 5). Лев Скрипник правдиво показав боротьбу шахтарів за правду, їхні повстанські настрої за покращення умов праці на копальні, за належну безпеку роботи. Нагромадження питальних та окличних речень свідчить про напруженість емоцій героя, який намагається довести свою правоту. У наведеному прикладі автор порівнює касарні зі стайнями для коней керівникових, а самих хазяїв називає «сволота» та «мерзота». Скалічені шахтарі в цьому творі порівнюються із псами, яких «викидають під паркан», як непотріб, коли вони вже не можуть працювати. Шахтарі Льва Скрипника «зморені», «голодні» та «виснажені», але водночас згуртовані, коли трапляється біда з кимось із їхніх товаришів, вони всі разом намагаються допомогти. Автор показав їх як сильних духом людей.

Тексти оповідань Л. Скрипника відзначаються нервовістю, динамічністю роз криття почуттів, станів, дій, що нерідко засвідчено через діалоги, як, приміром, в оповіданні «За все»:

- Братці! Товариші! Невже ж у нас стрілятимете? Подивіться ж на нас...

- Расходісь!

- Вперед! Хай живе революція!

- Павза... Страшна довга павза...

Хтось вигукнув:

- Братці! Невже стрілятимете?

- Плі!

Випал. Дим. Крики.

- Солда...ти... що ви робите?..

- Плі! ( Скрипник, 1930: 11).

У цьому діалозі-обуренні автор за допомогою синтаксичної аритмії прагне передати конвульсивний рух почуттів і переживання героїв оповідання - шахтарів, які намагалися відстояти своє право на кращі умови праці, а за це поплатилися своїм життям. Екстатична мова, питальні, окличні речення, паузи спрямовані на те, щоб через кризу власного «Я» героя передати соціальні потрясіння цілої епохи.

До революції, як правдиво стверджує Л. Скрипник, у середовищі шахтарів найбільш помітними були дві сили - стихійна й організована. Представники першої теж були незадоволені існуючими порядками, соціальною несправедливістю. Вихід із цього становища вони шукали в горілці, пропиваючи останні гроші. Інші - класово свідомі, організовані шахтарі активно включилися в політичну боротьбу, брали участь у бунтах та повстаннях. На тій шахті, куди потрапив Василь, головний герой оповідання «Шахтарня», працювали більшовики: штейгер Павло Степанович і рядовий робітник Ільїн. Яскраво змальовує письменник повстання гірників юзівської шахти №8 під час бурхливих подій 1905 року, коли по всій території України, а особливо на Донбасі, не припинялися страйки та повстання робітників. Ідучи за правдою життя, Л. Скрипник відзначає, що повстання було придушене, загинули кращі (Митько - друг Василя, більшовик Павло Степанович). Василя за активну участь у повстанні засуджують на п'ятнадцять років тюрми і в кайданах відправ-ляють до Сибіру. В ув'язненні він пробув дванадцять років, перемога Лютневої революції визволила всіх політичних в'язнів. Василь після цього повернувся на рідний Донбас. У цьому оповіданні письменник правдиво зображує картину зруйнованого в революційні часи Донбасу.

Самобутність та індивідуальність Льва Скрипника складає якраз те, що він не сприйняв рецептів скороспілої «перебудови», не спокусився вирости на пролетарського письменника, хоч мав усе, щоб стати так званим продуковцем робітничих творів. У його прозі знайшла оприявнення широка панорама життя найупослідженішого прошарку суспільства, до якого він сам належав.

Розкриваючи шахтарську тему, Л. Скрипник створив правдиві образи шахтарів, яких труснула гражданська війна... А вдома, на шахті, як і раніше, безпросвітний бруд. Важка праця, злидні... (Скрипник, 1930: 49). Головна увага творів автора зосереджена на реалістичному зображенні життя шахтарів, їхнього сприйняття революції, акцентуванні на найменших деталях. Це й вирізняє його серед інших письменників цієї тематики.

Значущою у творах Л. Скрипника, як і в інших митців тієї доби, була тема революційної боротьби, як, наприклад, в оповіданні «Кортояк». Кортояк - це місто, де знаходилися ворожі лави. Головне завдання, яке ставили перед собою герої оповідання, - пробитися через Кортояк і з'єднатися з Кубанською червоною дивізією, що перебувала за містом. У загальних рисах автор так характеризує Богучарський полк: Це й є, колись славетний на південному фронті, Богучарський полк, з молоді - шахтарів, робітників, залізничників, селян. Озброєний цей полк чим хочеш - траплялися мисливські рушниці, дробовики, з яких ще діди на качок полювали... (Скрипник, 1930: 4). Це оповідання молодого письменника сповнене щирої симпатії до людей, які свято вірили в перемогу революції. І в той же час автор справедливо констатує той факт, що не всі герої мали чіткі політичні переконання. Наприклад, в образі Павла письменник показує звичайного «русявого, широкоплечого» хлопчину, який боїться загинути, бо не знає, в ім'я чого це робиться: ...Хіба смерті я боюся? Либонь, не знав, на що йшов? Але ж трохи пожити хотілося б, побачити, що далі буді... ( Скрипник, 1930: 11). Тематично спорідненим з оповіданням «Кортояк» є твір «Маленька степова рудня», де тема революційної боротьби і громадянської війни художньо реалізується через проекцію драматичних подій на долю шахтарів. Деякі з них не розуміли навіть сенсу самої революції: Чуєш, Андрію... Ти теє... Вивчи мене грамоти... Щоб я все знав... Щоб читати я вмів... А то нічогісінько я не розумію... От, наприклад, революція... А до чого вона, а що воно за революція, - я не розумію... Я б сам учився, так до лікнепу шість верстов. Далеко... ( Скрипник, 1930: 29). Як засвідчує наведений фрагмент тексту, шахтарі не розуміли, для чого взагалі їм потрібна революція, бо вони були зовсім безграмотні. Інших робітників-шахтарів події громадянської війни збили з їхнього звичного шляху: Ось що, Демчик... Я бачу в чім річ... Тебе дуже трусонула громадянська війна... Вона, як кажуть, збила тебе з копитів. Ти звик до кипіння, а в нас тут його немає. Що ж. це буває. тут не важко і збитися з копитів... Погано тільки те, що в тебе моці немає... Заслаблі ви, хлопці... ( Скрипник, 1930: 29). Люди, які потрапили до таких покинутих кутків, як «Маленька степова рудня», повинні бути насамперед міцними духом, аби витримати всю нудьгу степової копальні й вистояти. Лев Скрипник - активний учасник громадянської війни, після закінчення якої майбутнього письменника знову чекали задушлива шахта, виснажлива праця та злидні. У Донбасі, у штольні, він заробляв собі на хліб, працюючи коногоном. За найменшу провину незгуртованих робітників просто виганяли з роботи. Напевне, не з одним із них, зубожілих, обділених долею, випало спілкуватися Левкові. Саме вони були першими вчителями письменника. Він прагнув правдивого художнього відображення реальності з погляду активної особистості, створюючи в такий спосіб багатогранну картину тогочасної дійсності. Часто імпульсом до цього стає насамперед власний життєвий досвід автора, тому головний герой більшості його творів («Немає праці», «Кортояк», «Маленька степова рудня», «Будинок примусових праць») переважно автобіографічний. Він живе в часовому вимірі минулого Л. Скрипника. У центрі сюжету оповідання «Кортояк» - перебування на фронті самого автора та його друзів - червоноармійців, одні з яких були переконаними комуністами, інші ж пішли за більшовиками лише тому, що інших політичних сил, інших програм будівництва нового життя не було. Цей твір можна з повним правом назвати автобіографічним, бо в ньому автор описує події з власного життя, він сам був їх безпосереднім учасником. До того ж розповідь в оповіданні «Кортояк» теж веде сам автор, який виступає під своїм прізвищем: Хтось трусив мене:

- Скрипнику, гайда! Вставай! Чотовий патруль. Я скочив: Що? Що?... (Скрипник, 1930: 34); - Товаришка Жданова і товариш Скрипник. Моло-ховський наказує зараз же до штабу. Негайно... (Скрипник, 1930: 22); - Скрипнику, наддай ходи! - кричить Катя, і підстрижені кучері її од вітру розвіваються... (Скрипник, 1930: 22); - Що за люди? Е-е... Скрипник і «Кринка». Чому не спите, бісові діти... Час уже час... (Скрипник, 1930: 22). Л. Скрипник, як свідчать дослідники, брав участь у громадянській війні у складі Богучарського червоного полку. Так, В. Оліфіренко в згаданій статті «Гинув, та не загруз у багні. Уроки правди і добра», зазначає, що «... певний відбиток на його [Л. Скрипника. - О.Т.] творчість наклало напівсирітське дитинство, важка і без-просвітна праця на шахті та участь у складі Богучарського червоного полку в грома-дянській війні» (Олефіренко, 2001: 86). Є. Волошко (стаття «Лев із Забоя») підкреслював, що «Богучарський і Боровський полки, в яких служив Л. Скрипник, пройшли шлях справжньої револю-ційно-військової слави. Були моменти, коли на пальцях можна було порахувати живих бійців і командирів. Про це згадує і сам Скрипник у своїх творах.» (Волошко, 1965: 190)

Аналіз прози Льва Скрипника засвідчує її проблематично-тематичну схожість із творами українських письменників 20-30-х років ХХ століття, зокрема М. Хвильового, В. Підмогильного, С. Черкасенка та інших, що виявилося передусім у зверненні до важливих проблем епохи перших постреволюційних десятиліть. Проте осмислення типових для цього часу політичних і соціальних проблем знайшло у Льва Скрипника цілком оригінальне вирішення. Можна визначити певні домінантні проблемно-тематичні кола, які віддзеркалюють своєрідність індивідуального стилю автора. Зокрема це звернення до проблеми революції та повстанства. До творів, у яких об'єктами зображення є події та люди періоду революційних зрушень (події 1905 року), належать «За все», «Кортояк», «Маленька степова рудня». Психологічно переконливо висвітлює письменник бунт шахтарів у оповіданні «За все». Кульмі-нацією цього твору є страйк, де на першому плані виступає натовп шахтарів як колективний герой:

- Усі, як один, товариші! Страйкуємо! Час уже вимагати свого. До боротьби, товариші! Страйкуємо! - реве натовп (Скрипник, 1930: 5); Високо заколихався червоний прапор. На вулицю! - Нехай живе революція! Від дружнього «ура» затремтіли вікна. Натовп кинувся по східцях (Скрипник, 1930: 9). Революційні часи, на думку Л. Скрипника, сприяють виявленню в характері людини здатності на сміливі вчинки - аж до офірування життям заради ідеї, що й призводить до зміщення ціннісних орієнтирів: Падали й котилися по східцях робітники. Та постріли не змогли зупинити шахтарів. Через малий час вершники вже тікали в заулки... ( Скрипник, 1930: 9). Автор у цьому творі художньо досліджує революційні процеси як соціально- психологічний феномен і їх вплив на свідомість людини. Адже заради революційних ідеалів вона навіть здатна віддати своє життя. В оповіданні «За все» також порушується одвічна проблема життя і смерті: Салда.ти.що ви робите?... Впав. Розлютовано й рішуче, з грізними вигуками натовп рушає на салдатів. - Плі! Трупи. Кров. Стогін... ( Скрипник, 1930: 5) . Тут письменник малює трагічну картину боротьби шахтарів за свої інтереси та їхнє прагнення за будь-яку ціну дійти до кінця, навіть якщо платою буде власне життя.

Проблема громадянської війни та ставлення людини до неї розкрита і в оповіданні «Кортояк», у якому, крім названої, варто окремо виділити проблему зради ідеї, товаришів. Для підтвердження цієї думки звернемося до тексту: «Учитель, якого спіймали після того, як Молоховський обіцяв подарувати йому життя з умовою, що він викаже свою банду, негайно ж подав список своїх товаришів, які поставили собі за мету забивати «комісарів» та підготувати на селі повстання. Майже ридаючи, полівський синок казав: - Я мирний собі вчитель... Ну, уявіть собі, мене майже силою надіслали на цей терористичний акт - забити вас, товаришу командире... Мене спантеличили... Збили... Я - за совдепію... Я майже з дитинства революціонер... Помилуйте... ( Скрипник, 1930: 24). Війна змінює людину, вбиває в ній особистість, тому більшість людей перетворюється на боягузів та підлабузників, які готові навколішках вимолювати собі життя: - Помилуйте! Простіть! Ми будемо вам служити... - У зрадників... пальба чотою... Чота... Плі! Одинадцять трупів, засипаних вогкою землею... ( Скрипник, 1930: 27).

Обидва герої Л. Скрипника - Данька з «Маленької степової рудні» та безіменний герой із «Новосмолянки» - розумні, чесні й сміливі. Один із них за героїзм на фронтах громадянської війни був нагороджений орденом Червоного Прапора. Невміння пристосовуватися до життя, несприйняття нової економічної політики штовхають їх обох на хиткий шлях - залити проблеми й переживання горілкою. У таких творах письменника, як «Новосмолянка», «Маленька степова рудня», «Смертна камера», з'являється герой, рішучіший за Даньку. Про велич людських душ і життєлюбство свідчить ціла низка благородних вчинків шахтарів. Наприклад, коли штейгер (оповідання «Маленька степова рудня») покликав охочих рятувати товаришів, котрі потрапили в завал, то йому відповіли всі (Данько, Степчук та інші): Я! Я! Я! ( Скрипник, 1930: 19). Добровольцями були всі без винятку - такою була психологія людей тієї епохи. Не обійшли Л. Скрипника, як і інших чесних митців тієї доби, сумніви стосовно історичної й людської справедливості жовтневої революції і громадянської війни. Такі сумніви, як відомо, на той час виникали не тільки в письменника з Донбасу. Сумнівами й глибокими протиріччями позначені твори Ю. Яновського, М. Хвильового, В. Підмогильного та ін. Чимало дослідників М. Хвильового (В. Агєєва, Ю. Бондаренко, А. Колісниченко, Г. Костюк, Дж. Мейс, Т. Хом'як, І. Цюп'як, В. Шевчук та інші) звертали увагу на мотиви розчарування письменника в комуністичних ідеалах, у самій революції, що прикметно для всіх творів - митця - «Я (Романтика)», «Кіт у чоботях», «Вальдшнепи» та ін. У романі «Вальдшнепи» якраз художньо реалізується проблема знищення ідеалів революції: Карамазова захопила соціальна революція своїм розмахом, своїми соціальними ідеалами... В ім'я цих ідеалів він ішов на смерть... Але як мусив себе почувати Дмитро Карамазов, коли він, попавши в так зване «соціалістичне оточення», побачив, що з розмаху нічого не вийшло й що його комуністична партія перетворюється на звичайного собі «собірателя землі руської». ( Хвильовий, 1995: 813). Подібні мотиви були характерними і для творів А. Головка («Мати»), Ю. Яновського («Чотири шаблі»).

Висновки

Отже, проаналізувавши творчість Льва Скрипника, можна дійти висновків, що в ній знайшли відображення основні теми прози 20-30-х років ХХ століття. Проте помітне місце посіла тема доцільності революції та громадянської війни й місця в них людини. Аналіз тематики та проблематики творів письменника свідчить про те, що в них відбилися провідні тенденції, у цілому властиві українській літературі 20 -30-х років ХХ ст. Це, зокрема, звернення до революційних пере-творень суспільства і свідомості, дій і вчинків окремої людини у таких творах, як «Кортояк», «За все», «Маленька степова рудня». Лев Скрипник прагнув показати сприйняття героями революційних подій і ставлення до них, розкрити їх карди-нальний вплив на долю кожного. У таких оповіданнях, як «Кортояк», «Маленька степова рудня», «За

все», домінує революційна проблематика, з якою пов'язана проблема зради товаришів.

Також розкрита проблема страйкування, бунту (події 1905 року) шахтарів проти

нелюдських умов праці на копальнях. Проза Льва Скрипника правдиво передавала

настрої українського суспільства тієї доби, відтворювала картини революційних

зрушень і викликані ними зміни в психології, світовідчутті й світобаченні героїв.

Бібліографічні посилання

1Волошко, Є. М. (1965). Літописець землі Донецької. Вітчизна, 10, 190 -194.

2Голубєва, З. (1976). Український радянський роман 20-их років. Харків: Видавництво Харківського Університету.

3Олефіренко, В.В. (2001). Гинув, та не загруз у багні. Уроки правди і добра: Нескорене слово: Поезія та проза, 5, 86-90.

4Скрипник, Л. (1930). Маленька степова рудня. Харків: Пролетарська правда.

5Скрипник, Л. (1930). За все. Харків: Книгоспілка.

6Скрипник, Л. (1930). Кортояк. Харків: Література і мистецтво.

7Хвильовий, М. (1995). Санаторійна зона. Київ: Наук. Думка.

REFERENCES

1Voloshko, Ye. M. (1965). Litopysets zemli Donetskoi [Donetsk's Chronicler]. Vitchyzna - Homeland, 10, 190-194 [In Ukrainian].

2Holubieva, Z. (1976). Ukrainskyi radianskyi roman 20-ykh rokiv [1920^s Ukrainian Soviet Novel]. Kharkiv: Vydavnytstvo Kharkivskoho Universytetu [In Ukrainian].

3Olefirenko, V. V. (2001). Hynuv, ta ne zahruz u bahni [Was dying, but didn't drow in the swamp]. Uroky pravdy i dobra: Neskorene slovo: Poeziia ta proza, 5, 86-90 [In Ukrainian].

4Skrypnyk, L. (1930). Malenka stepova rudnia [The small steppe mine]. Kharkiv: Proletarska Pravda [In Ukrainian].

5Skrypnyk, L. (1930). Za vse [For everything]. Kharkiv: Knyhospilka[In Ukrainian].

6Skrypnyk, L. (1930). Kortoiak [Kortoyak]. Kharkiv: Literatura i mystetstvo [In Ukrainian].

7Khvylovyi, M. (1995). Sanatoriina zona [The Sanatorium Area]. Kyiv: Nauk. Dumka [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru