Проблема "тісного часу" як чинник моделювання фікційної свідомості персонажа в драмі І. Кочерги "Майстри часу"
Засоби і способи художнього втілення концепції "тісного часу" в контексті художнього конструювання свідомості героїв п’єси. Розгляд параметрів моделювання фікційної свідомості персонажів як явища, що змінюється в часі під впливом зовнішніх перетворень.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.01.2023 |
| Размер файла | 24,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ПРОБЛЕМА «ТІСНОГО ЧАСУ» ЯК ЧИННИК МОДЕЛЮВАННЯ ФІКЦІЙНОЇ СВІДОМОСТІ ПЕРСОНАЖА В ДРАМІ І. КОЧЕРГИ «МАЙСТРИ ЧАСУ»
Атаманчук В.П., доктор філологічних наук, доцент,
провідний науковий співробітник відділу інформаційно-дидактичного моделювання Національного центру «Мала академія наук України»
Анотація
Статтю присвячено дослідженню засобів та способів художнього втілення концепції «тісного часу» І. Кочерги в контексті художнього конструювання свідомості дійових осіб у п'єсі «Майстри часу». Досліджено параметри моделювання фікційної свідомості персонажів як явища, що змінюється в часі під впливом зовнішніх перетворень, які сприяють формуванню нових рівнів осягнень дійових осіб; простежено взаємозв'язок фікційної свідомості персонажів та зовнішнього фікційного світу на рівні здійснюваних змін. Акцентовано увагу на особливостях самоідентифікації дійових осіб та їх репрезентації в сприйнятті інших персонажів драми як релевантних способів фіксації внутрішніх трансформаційних процесів, визначених різною інтенсивністю зовнішніх подій у різні проміжки часу.
Визначено способи репрезентації «тісного часу» у творі за допомогою зображення різних рівнів динаміки: дії та вчинки детермінуються їх перебуванням у межах залізничної станції; простір залізничної станції стає проєкцією масштабних перетворень, які впливають на індивідуальну трансформацію дійових осіб, що характеризується умовною статичністю.
З'ясовано, що за допомогою використання багатоманітних драматичних колізій та перипетій драматург увиразнює різну ритмічність художнього часу в п'єсі. Різний ритм протікання часу виступає як засіб опосередкованого моделювання фікційної свідомості персонажів, оскільки письменник підкреслює здатність дійових осіб осягати головні принципи буття через установлення відповідностей між окремими подіями, їх репрезентацією в часі та просторі, а також реакціями самих персонажів. Визначено, що зовнішні перетворення змінюють звичні часові координати існування дійових осіб, оскільки відбувається концентрація окремих подій у визначених часових проміжках, унаслідок чого у фікційній свідомості персонажів формується ідея керування часом, яка має умоглядний характер.
Ключові слова: персонаж, фікційна свідомість персонажа, моделювання фікційної свідомості персонажа, ментальний простір, категорія часу, концепція «тісного часу», драма, драматичний конфлікт, драматична дія.
Abstract
The article is devoted to the study of the means and methods of artistic embodiment of the «intense time» concept by І. Kocherga in the context of personage's consciousness artistic construction in the play «Masters of Time». The parameters of characters' fictional consciousness modeling as a phenomenon that changes over time under the influence of external transformations that contribute to the formation of new levels of personages' comprehension are studied; the correlation between the characters' fictional consciousness and the external fictional world at the level of performed changes is traced. Emphasis is placed on the peculiarities of personages' self-identification and their representation in the perception of other characters of the drama as relevant ways of fixing internal transformation processes, determined by different levels of intensity of external events at different periods of time.
Methods of representation of «intense time» in the play are determined by depicting different levels of dynamics: personages' actions and deeds are determined by their stay at the railway station; the space of the railway station becomes a projection of large-scale metamorphosis that affect the individual transformation of heroes, which is characterized by conditional statics.
It has been found that by using a variety of dramatic collisions and vicissitudes, the playwright emphasizes the different rhythmicity of the artistic time in the play. Different rhythms of time are a means of characters' indirect fictional consciousness modelling, as the writer emphasizes the ability of personages to comprehend the main principles of life by establishing correspondences between individual events, their representation in time and space, and reactions of characters themselves. It is determined that external transformations change the usual temporal coordinates of the personages' existence, as there is a concentration of individual events in certain time intervals. As a result, the idea of time management, which has a speculative character, is formed in the fictional consciousness of the characters.
Key words: personage, personage's fictional consciousness, modeling of personage's fictional consciousness, mental space, category of time, the concept of a «intense time», drama, dramatic conflict, dramatic action.
Постановка проблеми
Способи моделювання фікційної свідомості персонажа в драмі І. Кочерги «Майстри часу» крізь призму категорії часу аналізуються за допомогою когнітивного методу з метою визначення теоретичних засад функціонування та художніх репрезентацій свідомості персонажа.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Драматургія І. Кочерги ставала об'єктом наукових досліджень багатьох літературознавців, серед яких варто назвати В. Агеєву [1], Н. Андріанову [2], О. Бодика [4], О. Бондарєву [5], В. Брюховецького [6] З. Голубєву [7], М. Кудрявцева [9], Н. Кузякіну [10], М. Ласло-Куцюк [11], Т. Свербілову [13], С. Хороба [15]. Дослідники приділяли увагу вивченню стильових особливостей творчості драматурга, модерністської спрямованості його художніх пошуків, своєрідності архітектоніки і поетики драм письменника. Водночас у працях науковців увиразнюється вивчення філософських аспектів творчості І. Кочерги, що найяскравіше простежується на прикладі художньо реалізованої письменником концепції «тісного часу». Дослідники вивчали способи художнього вираження ідеї драматурга про різне протікання часу в різних обставинах.
Для розгляду особливостей моделювання фікційної свідомості персонажа важливими є праці в галузі когнітивного літературознавства Д. Кон [16], М. Флудернік [17], А. Палмера [19], що передбачають аналіз художніх творів крізь призму когнітивних процесів, а також дослідження М. Флудернік, А. Нюннінга, Р. Зоммера [18], у яких теоретичні досягнення когнітивного літературознавства транспонуються на вивчення драматургії.
Постановка завдання.
Завдання цієї розвідки встановити взаємовідповідності проблеми «тісного часу» та способів моделювання фікційної свідомості персонажів, а саме визначити внутрішні та зовнішні параметри конструювання фікційної свідомості дійових осіб відповідно до різновимірного плину часу, втіленого в конкретних епізодах, ситуаціях та в художній структурі твору «Майстри часу».
Виклад основного матеріалу
Окреслена проблема аналізується на основі такого тлумачення поняття фікційної свідомості: «фікційна свідомість персонажа постає у вигляді сконструйованої автором твору здатності героя усвідомлювати внутрішні та зовнішні реалії в комплексах і системах їх кореляцій, що зумовлює формування мережі визначених смислів, яка детермінує ідентифікацію та дії персонажа в межах фікційного світу» [3, с. 115].
Моделювання фікційної свідомості персонажів у драматичних творах І. Кочерги супроводжується використанням складних кореляцій між перетвореннями, які відбуваються у внутрішній та зовнішній реальності дійових осіб. Драматург створює складну систему різнорівневих причинно-наслідкових зв'язків, які безпосередньо (у вигляді окремих осягнень дійових осіб, пізнання визначеної інформації, досягнення певного рівня розуміння тощо) чи опосередковано (у вигляді загального плину подій, деяких ситуацій, внутрішніх станів, що частково впливають чи поступово підштовхують героїв до осмислення якихось конкретних феноменів тощо) відображаються у фікційній свідомості персонажів.
Розгляд категорії часу як такої, що структурує свідомість, ґрунтується на узагальненнях, які стосуються принципів репрезентації фікційної свідомості дійових осіб у творах драматурга, ураховуючи стильові параметри, що впливають на добір засобів і способів художнього вираження. «Фікційна свідомість дійових осіб, заломлюючись крізь призму філософських та метафізичних символів у драматичних творах І. Кочерги і М. Куліша, утворює багатовимірні проєкції, які координуються з різними процесами у фікційній свідомості персонажів, що охоплюють зовнішнє сприйняття, інтеріоризацію, осягнення закономірностей, утворення нових кореляцій, ускладнення системи смислових та образних співвідношень. Багатошарові символи розкривають смисли через інші смисли, що створює розгалужену мережу ізоморфних образів та понять як структурних компонентів реальності, спроєктованої фікційною свідомістю героїв. Драматичний конфлікт розгортається через протиставлення різних ментальних просторів у фікційній свідомості персонажів» [3, с. 309-310].
У соціально-філософській драмі «Майстри часу» письменник фіксує перетворення у фікційній свідомості дійових осіб твору, які відбувалися під впливом зовнішнього світу, детермінувалися реакціями героїв на дію зовнішніх сил, формувалися внаслідок рішень, які вони ухвалювали, і вчинків, які вони здійснювали. Н. Кузякіна, характеризуючи твори І. Кочерги, фокусує увагу на ігровому первні, який, з одного боку, демонструє дію свідомості самого автора, що оперує всіма явищами в просторі художнього твору, а з іншого визначає рівні і способи взаємодії всіх елементів твору. Дослідниця стверджує: «У п'єсах його цікавила свідома гра людьми, речами, всім, що можна обіграти на сцені, в слові, жесті, рухах. Ці особливості поетики Кочерги повністю відбилися і в «Майстрах часу» [10, с. 145].
Назва драми втілює поняття абстрактних перетворень, які відбуваються на різних рівнях під впливом керованих змін, здійснюваних унаслідок керованого втручання в плин часу. Водночас абстрактні маніпуляції з плином часу мають конкретизовані наслідки. Відображені у творі зміни здійснюються за допомогою поступового заміщення містичних параметрів ідеологічними, що відбуваються на тлі глибинних особистісних і соціальних зрушень. Письменник демонструє процеси у фікційній свідомості персонажів, які стають наслідком змін, зумовлених плином часу. «У драмі відбувається постійне зіставлення видимих контурів подій і їх прихованого смислу, який розкривається в процесі функціонування фікційної свідомості персонажів, що призводить до поступового корегування пропорцій між горизонтом очікувань дійових осіб, сформованим на основі обмеженої зовнішньої інформації та поверхових реакцій, і реальними фактами» [3, c. 262].
З розвитком дії автор змінює початковий смисл поняття «майстер часу», яке асоціювалося з образом Карфункеля та його загадковими вміннями бачити крізь час. Письменник спрямовує увагу на революційних майстрів часу, здатних віддзеркалювати ритми доби та змінювати складні конфігурації суспільного буття. Відображаючи такі зміни, письменник утверджує ідею домінування масової свідомості над особистою та позбавляє подібні вияви загадковості і незрозумілості. тісний час свідомість п'єса
Основним місцем розгортання подій у творі є залізнична станція, що символізує безперервну динаміку тих внутрішніх перетворень, які переживають персонажі драми, пересуваючись у просторі та переживаючи різні зміни станів фікційної свідомості і буття. У цьому контексті особливого значення набуває теорія тісного часу, відповідно до принципів якої розгортається драматична дія. Композиція твору зумовлюється відтворенням «різної концентрації подій у різні часові проміжки, що визначає певні алгоритми реагувань на наслідки, визначені обставинами, станами фікційної свідомості дійових осіб та взаємовпливами» [3, с. 263].
О. Бондарєва визначає оригінальність осмислення проблем часу, притаманну творам письменника: «у п'єсах І. Кочерги «містичним», релятивним, суб'єктивним було авторське сприйняття часу» [5, с. 5]. Сам драматург так сформулював одне з найважливіших художніх завдань у драмі «Майстри часу», яке стає підвалиною концепції «тісного часу», втіленої в драмі: «Щоб показати драматично час, думав я собі, треба його взяти в дуже напружених, дуже загострених обставинах» [8, с. 32]. Через напруженість зображених обставин письменник демонструє різні стани фікційної свідомості персонажів у конкретних моментах та окреслює варіанти подальшого розвитку всієї драматичної ситуації залежно від вибору дійових осіб.
Драматург демонструє внутрішні зміни у фікційній свідомості персонажів, окреслюючи зовнішні та внутрішні чинники, які визначають їхні дії в художньому просторі. Водночас дії персонажів конституюють цей художній простір як сукупність певних зовнішніх видозмін (унаслідок взаємодій героїв, реагувань на зовнішні обставини) та внутрішніх перетворень, що формуються через осягнення персонажами тих процесів, які відбуваються у їхній фікційній свідомості. І. Кочерга репрезентує проблему тісного часу як систему визначених взаємовідповідностей зовнішніх реалій та віддзеркалень у свідомості персонажів, а також визначених причинно-наслідковими зв'язками.
Моделювання фікційної свідомості таємного радника і доктора механіки Карфункеля відбувається через увиразнення вагомих суперечностей між його самосприйняттям та самовираженням на рівні емоцій, оскільки ці контроверсії впливають на розвиток тих конфліктних ліній, які безпосередньо пов'язані з концепцією «тісного часу». Проблема часу, насиченого подіями в нелінійній репрезентації, але з виразними причинно-наслідковими зумовленостями, визначається складною системою взаємодій нематеріальних факторів, що формують нову буттєву парадигму дійових осіб. У цьому контексті цікавими є міркування В. Суходольського: «У своїх п'єсах Кочерга, як правило, брав значні події, які зумовлювали критичні моменти в житті героїв, вимагаючи альтернативних рішень» [14, с. 128].
Під час конфлікту з Карфункелем конструювання фікційної свідомості Юркевича відбувається через увиразнення його перебільшених емоцій, не підкріплених розумінням істинної суті, та непомірну концентрацію на прагненні, у залежність від якого персонаж поставив своє майбутнє. Карфункель показує Юркевичу слабкість його позиції в теперішньому часі, яка стала результатом відмови героя від цілеспрямованої діяльності в минулому.
Подальший розвиток конфлікту відбувається через увиразнення різних рівнів сприйняття за допомогою зображення окремих дій Карфункеля, які мають символічне значення внаслідок оперування певними поняттями, предметами, що не мають прямих причинно-наслідкових, логічних зв'язків із драматичною ситуацією; за допомогою окреслення внутрішніх механізмів, причин того становища, в якому опинився Юркевич через відсутність чітких життєвих пріоритетів. Своєрідність конфлікту виявляється в тому, що безпосереднього протиборства між Карфункелем та Юркевичем надалі не відбувається. Проте цей конфлікт спричинює внутрішній розкол у фікційній свідомості Юркевича, який проходить через низку перипетій, що вимагають від персонажа активних дій та активізують його внутрішні суперечності.
Моделювання фікційної свідомості персонажа у творі відбувається через відображення внутрішніх змін та їх фіксації на певних етапах у вигляді модифікованих систем поглядів та нових поведінкових алгоритмів дійових осіб. Важливу композиційно-смислову роль у цьому контексті відіграють повторювані драматичні ситуації в різних часових координатах.
Завершення семирічного проміжку часу символічно співвідноситься з його початком за рахунок зображення тих самих дійових осіб у подібній ситуації. Проте окремі зовнішні подібності, як і вся ситуація загалом, набувають нового внутрішнього змісту. Циклічно повтореній зустрічі окремих персонажів (насамперед Юркевича та Карфункеля) драматург надає роль смислового та художнього центру драми. Створивши драматичну інтригу, автор розкриває внутрішні механізми її реалізації через зіставлення станів фікційної свідомості дійових осіб, зокрема екзальтації Юркевича під час першої зустрічі, внаслідок якої він зосереджувався лише на розрізнених фрагментах реальності, та спостережливості Карфункеля, який споглядав внутрішні взаємозв'язки явищ і подій. А. Матющенко акцентує увагу на внутрішніх змінах, через які проходить Юркевич: «У другій дії, яка відбувається за часів громадянської війни, внутрішні пошуки героя, незважаючи на стрімке розгортання сюжету, також відіграють центральну смислову роль» [12, с. 51].
Проблему «тісного часу» драматург представляє у двох проєкціях індивідуальній та суспільній. Практичне втілення теорії тісного часу в індивідуальних вимірах відбувається в процесі розвитку та нагромадження окремих епізодів у житті Юркевича, що окремими гранями вписується в суспільну проєкцію проблеми «тісного часу» на рівні революційних змін, що призводить до трансформації зовнішньої дійсності.
Автор також наділяє Юркевича прогностичними функціями, які стають результатом переосмислень, здійснених персонажем у процесі індивідуального здобуття досвіду в межах «тісного часу» та спостережень за суспільними подіями в умовах інтенсифікації зовнішніх подій. Тому з розвитком конфлікту, що виходить на рівень екзистенціального протиборства, Юркевич та Карфункель умовно міняються ролями.
Відображаючи фікційну свідомість Карфункеля, драматург підкреслює здатність персонажа відчувати окремі обриси подій у контексті теорії «тісного часу». Таке часткове сприйняття героя сприяє формуванню його неусвідомленої залежності від складних конфігурацій обставин, що набувають глобальних масштабів. Автор поєднує розширення масштабів зображення зі звуженням сприйняття конкретного персонажа, що стає наслідком фіксації уваги на окремих аспектах дійсності. Моделювання фікційної свідомості героя відбувається за допомогою творення паралельних площин відображення зовнішньої реальності та концепцій персонажа про цю реальність, дійсного плину часу та його ідей про перебіг подій у часі. Драматург показує прагнення Карфункеля уніфікувати алгоритми вимірювання часу безвідносно до тих подій, які матеріалізуються, що сприяє формуванню ілюзорних уявлень.
Висновки
Проблема «тісного часу» активується через зображення різних рівнів динаміки в драмі: інтенсивний рух дійових осіб умовно визначається місцем перебування в межах залізничної станції; у просторі залізничної станції зображуються глобальні перетворення, які абсорбують будь-які індивідуальні зміни, що характеризуються відносною статичністю; простір залізничної станції стає віддзеркаленням масштабних трансформаційних процесів, які набувають абстрактного вираження завдяки зміщенню уваги персонажів у сферу інтерпретації ідей та прогнозування результатів їх утілення.
За допомогою численних драматичних колізій та перипетій письменник підкреслює різну ритмічність художнього часу у творі. Водночас різний ритм протікання часу є засобом опосередкованого модифікування фікційної свідомості дійових осіб, оскільки автор наділяє їх потребами та здатностями відшуковувати основоположні принципи їх існування через установлення відповідностей між окремими подіями, репрезентацією в часі та просторі, а також реакціями самих персонажів. Революційні перетворення змінюють звичні часові координати буття дійових осіб, оскільки відбувається концентрація окремих подій у визначених часових проміжках, унаслідок чого у фікційній свідомості персонажів формується ідея керування часом, яка має умоглядний характер.
Реалізація концепції «тісного часу» в драмі І. Кочерги здійснюється у двох напрямах. Перший напрям представляє індивідуальний варіант утілення через фікційну свідомість Карфункеля. Цей персонаж транслює ідеї керування часом, що мають різні рівні та ступені реалізації в зовнішньому світі. Другий напрям визначається акумулюванням ідей про інтенсифікацію часу в колективній свідомості. Автор поступово переміщує увагу з індивідуальних осягнень Карфункеля, які з розвитком драматичної дії стають цілком нереалістичними, на формування нового рівня колективного усвідомлення, репрезентованого різними персонажами, яке базується на матеріалізованому вираженні ідей про керування часом у вигляді конкретних дій у визначених обставинах.
Список використаних джерел
1. Агеєва В. Портрет модерніста в соцреалістичному інтер'єрі. Стильові тенденції української літератури XXстоліття. Київ: ПЦ «Фоліант», 2004. С. 181-207.
2. Андріанова Н.М. Іван Кочерга. Літературний портрет. Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1963. 102 с.
3. Атаманчук В.П. Моделювання фікційної свідомості персонажа в українській драматургії 20-50-х років ХХ ст.: дис. ... д. філол. н.: 10.01.01, 10.01.06. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2020. 467 с.
4. Бодик О.П. Проблематизація модерністських течій у художньо-естетичних пошуках Івана Кочерги: автореф. дис. ... канд. філол. н.: 10.01.01. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003. 17 с.
5. Бондарєва О. «Мов виноград у золотую чашу, вино словес він проливає в світ. «. Кочерга І. Вибрані твори І передм. О. Бондарєвої. Київ: Сакцент Плюс, 2005. С. 5-24.
6. Брюховецький В. Іван Кочерга. Кочерга І. Драматичні твори. Київ: Наукова думка, 1989. С. 5-26.
7. Голубєва З. С. Іван Кочерга. Нарис життя і творчості. Київ: Дніпро, 1981. 191 с.
8. Кочерга І. У майстерні драматурга. Кочерга І. Радість мистецтва. Збірник театральної публіцистики. Рецензії, статті, промови. Київ: Мистецтво, 1973. С. 31-34.
9. Кудрявцев М. Драма ідей в українській новітній літературі ХХ ст. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 1997. 272 с.
10. Кузякіна Н. Драматург Іван Кочерга. Київ: Радянський письменник, 1968. 329 с.
11. Ласло-Куцюк М. Ключі до театру Івана Кочерги. Ласло-Куцюк М. Шукання форми. Нариси з української літературиХХст. Бухарест: Критеріон, 1980. С. 267-296.
12. Матющенко А. Романтик у лабетах залізної доби. Шлях драматурга Івана Кочерги до його шедеврів «Свіччине весілля» та «Майстри часу». Дивослово. 2010. № 12. С. 48-52.
13. Свербілова Т., Скорина Л. Українська драма 30-х рр. ХХ ст. як модель масової культури та історія драматургії у постатях. Черкаси: Маклаут, 2007. 384 с.
14. Суходольський В. Талановитий майстер драми (До 75-річчя з дня народження Івана Кочерги). Вітчизна. 1956. № 10. С. 126-129.
15. Хороб С. І. Діалоги у відсвіті слова. (Українська драматургія в типологічних зіставленнях). ІваноФранківськ: Місто НВ, 2013. 308 с.
16. Cohn D. Transparent Mind. Narrative Modes for Presenting Consciousness in Fiction. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1978. 331 p.
17. Fludernik M. Towards a `Natural' Narratology. London; New York: Taylor & Francis e-Library, 2005. 349 p.
18. Nunning A., Sommer R. Diegetic and Mimetic Narrativity: Some Further Steps towards a Transgeneric Narratology of Drama. Theorizing Narrativity / edited by John Pier, Jose Angel Garcia Landa. Berlin; New York: Walter de Gruyter, 2008. P 331-354.
19. Palmer A. Fictional Minds. Lincoln and London: University of Nebraska Press, 2004. 275 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Питання часу та його зв'язок з творчою діяльністю. Проблеми лінгвістичного трактування часу та особливостей функціонування у мові часових поняттєвих категорій. Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу в романі Тайлер The Clock Winder.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 19.10.2010Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Аналіз специфіки художнього моделювання національного характеру в українській драматургії 20 – початку 30-х років ХХ століття. Художні прийоми при осмисленні національного характеру в драмі "Мина Мазайло". Національна соціокультурна концепція М. Куліша.
курсовая работа [46,7 K], добавлен 22.04.2011Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014Аналіз багатогранності творів автора, зокрема образної структури і сюжетної логіки поетичного міфу Блейка. Дослідження пророчих поем та віршів, сповнених любові до бога, але суперечливих релігійним законам його часу. Еволюція поетичної свідомості Блейка.
курсовая работа [76,2 K], добавлен 24.10.2014Сутність поняття художності літератури, її роль у суспільно-естетичній свідомості людства. Естетичність художнього твору, його головні критерії. Поняття "модусу" в літературознавстві як внутрішньо єдиної системи цінностей і відповідної їх поетики.
реферат [27,4 K], добавлен 07.03.2012Жанрова структура Шекспірових сонетів. Вплив філософських традицій Платона на світогляд і творчість В. Шекспіра. Новаторство Шекспіра як автора сонетів. Філософський сенс і художнє втілення проблеми часу і вічності, смерті і безсмертя в сонетарії.
дипломная работа [97,9 K], добавлен 03.11.2010Творчий шлях драматичного поета Софокла у контексті давньогрецької літератури класичного періоду IV сторіччя до н.е. Трагедія "Цар Едіп", як важлива частина античної літератури. Змалювання образів героїв та трансформації людської свідомості у творі.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 17.03.2011З`ясування значення поняття художнього образу, засобів втілення його у поетичному творі. Аналіз образу радості в творчості українських поетів. Дослідження даного образу у пейзажній ліриці збірки В. Стуса "Зимові дерева". Особливості розкриття теми.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 06.05.2015Категорія художнього часу у світлі літературознавчих поглядів. Простір у структурі роману Дж. Оруелла "1984". Функція хронотопу у розвитку сюжету. Поняття просторового континууму. Своєрідність часових моделей і специфіка їх концептуалізації у романі.
курсовая работа [165,6 K], добавлен 08.03.2015Поняття "мовна картина світу". Способи мовної реалізації концептуального простору в "Тригрошовому романі" Б. Брехта. Концептосфера художнього тексту. Семантична структура бінарних опозицій. Брехтівське художнє моделювання дійсності. Основний пафос роману.
курсовая работа [423,8 K], добавлен 29.10.2014Література постмодернізму та її ознаки. Творчість Пауло Коельо у літературі постмодернізму. "Алхімік" у творчості Пауло Коельо. Осмислення художнього світу П. Коельо. "Мутація" жанрів, часу й простору, поєднання істин багатьох культур, релігій, філософій.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 01.05.2014Даследаванне развiцця беларускай паэзіі з 50-х гадоў XX стагоддзя да сучаснага часу. Уплыў постмадэрнізму на змену скіраванасці і афарбоўкі мастацкага мыслення. Асаблівасці раскрыцця тэм кахання, часу і смерці ў вершах сучасных беларускіх аўтараў.
курсовая работа [26,2 K], добавлен 15.05.2012Проблема світоглядної моделі в художній творчості. Специфіка моделювання ідентичності героя та провідні типи характерів як стилетворчих чинників. Аксіологічні концепти в системі світомислення жіночої прози. Вплив системотвірних філософем на твори.
автореферат [46,9 K], добавлен 11.04.2009Умови та обставини створення Іваном Карпенко-Карим п’єси "Бондарівна" на початку творчого шляху. Особливості будови та сюжетної лінії п’єси, її ідеї, проблематика, характеристика головних героїв, а також її значення в театральному процесі того часу.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 13.10.2009Визначення суб’єктивізму та об’єктивізму в науці та літературі. Суб’єктивізм та об’єктивізм в творчості Клода Сімона. Тема часу та поетика опису Сімона. "Дорога Фландрії" - перервані жести спогадів. Тематика, головні образи та суб’єктивне бачення часу.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 23.11.2008Історія вивчення творчого доробку С. Руданського. Інтертекстуальний та компаративний підходи до вивчення співомовок письменника. Тематична розмаїтість, художні особливості гуморесок. Ліричний суб’єкт і жанрово-композиційна специфіка лірики С. Руданського.
дипломная работа [77,4 K], добавлен 10.06.2012Розгляд поезії М. Лермонтова. Вивчення морально-психологічного роману "Герой нашого часу" про долю молодих людей після розгрому декабризму. Аналіз риси у творчості російського поета. Розгляд у прозі спільного між байронічним героєм та Печоріним.
презентация [5,3 M], добавлен 09.03.2016Засоби реалізації образної структури сценаріїв. Розробка сценарного ходу драматургічного твору. Створення театрального сценічного атрибуту, елементи художнього оформлення, мізансцену, світлову партитуру, мелодію. Будування необхідних художніх образів.
презентация [1,7 M], добавлен 18.04.2015Художня манера Чарльза Діккенса, перебільшення внутрішніх і зовнішніх рис героїв. Використання гіперболи в романі "Домбі і син". Майстерність розмовної характеристики персонажа. Закон контрасту і художньої аналогії. Своєрідність реалізму письменника.
реферат [17,3 K], добавлен 24.04.2010
