Образ мавки в літературі та міфології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ мавки в літературі та міфології

Черенкова Н. А.

Науковий керівник: канд. філол. наук, доц. Лисенко Н. В.

Мавка [1], також навка, нявка, лісова русалка - істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.

Більшість учених вважає, що мавки - злі душі, що живуть у лісовій та гірській місцевості. Відмінною їх особливістю є повна відсутність шкіри на спині. Для того, щоб не злякати потенційну жертву, мавка носить білу сорочку, що прикриває спину, через яку видно всі внутрішні органи. У деяких джерелах, які містять опис мавок, ідеться про те, що в них непропорційно маленькі ноги. Натрапивши на слід лісової мавки, можна подумати, що тут недавно проходила дитина, тому що відбиток буде не більше долоні [2].

Найчастіше їх звинувачують у тому, що вони заманюють людей у ліс, де ті гинуть від спраги. Також є такі легенди, що вони заманюють свою жертву - найчастіше чоловіків - до водоймища та топлять. Одне повір'я каже про те, що мавки на Зелені свята можуть підходити до людських осель та ссати груди, висмоктуючи життєві сили. Ще мавки можуть залоскотати до смерті. Поляки вірять, що ці створіння здатні перетворюватися на величезних птахів, які розривають людину на шматки гострими кігтями.

Вважається, що вірянин рідше зустрічає нявок. Але, якщо таке станеться, то мавка поводиться край агресивно, бо її дратує християнська символіка.

Проте деякі дослідники стверджують, що мавки доглядали худобу на полонині, охороняючи її від дикого звіра; виводили людей із лісу. У загальній характеристиці цих істот гуцульської міфології, трактуванні їх взаємин із людьми переважають позитивні риси. Простежується певна відмінність уявлень про мавок («нявок») і «лісних» («лісовок»). Дослідник Іван Вагилевич порівнював їх з українськими русалками, відзначаючи при цьому, що, на відміну від них, гуцульські мавки не є небезпечними для людей, а, навпаки, служать їм, доглядають і охороняють стадо, саджають дерева, засівають різноманітні рослини в горах [3].

Така неоднозначна інтерпретація образу мавки знайшла відображення й у літературі.

У творі Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» мавка - зла істота, у яку перетворилася дівчина. Вона завела хлопця у ліс та згубила.

На противагу цьому образу, мавка у творі Лесі Українки «Лісова пісня» уособлює вічну весну: прагнення до всього доброго та прекрасного.

Чому виникли розбіжності в інтерпретації образів мавок?

Будь-який міфологічний образ - це відтворення вірувань, забобонів, менталітету нації та кожної окремої народності. В уяві людей про тих чи тих істот можна знайти спільні риси їх виникнення та причини, чому їх характеризували саме таким чином.

Наведемо декілька найбільш видимих та «збірних» понять:

1. Релігія. У ті часи християнство ще мало «відтінки» язичництва. Усі міфологічні образи тяжіють саме до правірувань пращурів. Також варто звернути увагу на розподіл істот на «добрих» та «поганих». Можна помітити, що в тих місцинах, де було яскравіше виражене християнство, більшість образів характеризуються як шкідники або навіть небезпечні вбивці. А в інших, де люди більш схильні до язичництва, такі персонажі можуть мати взагалі протилежну характеристику.

2. Культ чоловіків. Протягом занадто довгого часу жінка в житті та міфології була або чимось священним, або ж навпаки - уособленням зла. Нявки - це або не хрещенні діти, або молоді дівчата. Якщо діти можуть врятувати свою душу протягом семи років (їх може «похрестити» жива людина), то з дівчиною-мавкою все неоднозначно. На жаль, не знайшли інформації про те, як можна її врятувати. Напевно, через те, що дівчина сама вирішила покінчити життя самогубством, то її пробачити християнство не може. А до чого тут чоловіки? Дівчину-мавку багато хто характеризує як демонічну істоту, яка залицяється до чоловіків, втягує їх у танок та може навіть вбити. Про те, що вони роблять із жінками, сказано занадто мало. Навіть зовнішність мавки каже про те, що її описували чоловіки: це обов'язково дуже гарна, струнка дівчина. Виникає питання; виходить, що топилися тільки писані красуні?

3. Страх перед реальністю. Занадто забобонні люди вірили в те, що майже всі їх проблеми походять від якихось містичних осіб. Складно брати відповідальність за своє життя, легше перекласти на те, що від тебе не залежить.

Ще є інші поняття, але ми звернули увагу на ті, які найбільш дозволять відкрити завісу на цю тему.

Леся Українка - відома в українській літературі письменниця- феміністка - у своєму творі «Лісова пісня» наважилася відійти від звичного, тим паче для тих часів, образу мавки.

Не можна сказати, що авторка по полицях розклала всі факти. Все- таки - це не детальний опис мавки, а художній твір. Складається враження, що вона - дитя природи, яке не має відношення до людей, хоча з усіх джерел ми бачимо, що нявки були колись живими дівчатами. Також Леся Українка вирішила по-своєму дати відповідь на питання, яке і нас хвилює: «Що стається з дівчатами-мавками?». Для детального вивчення образу мавки цей твір не зовсім підходить, але, як доповнення, твір має велике морально-естетичне підґрунтя.

Насамперед вражає те, що мавка в романі письменниці - добра істота. Нікого нікуди вона не заманює, а просто любить життя. Якщо ближче розглянути образ, то можна сказати, що вона уособлює не тільки красу та прагнення свободи, відчуття прекрасного, а й просту сильну жінку, сила якої в її слабкості.

На наш погляд, дуже влучно Леся Українка описала саме людяну сторону мавки. Вона - це надія, віра та любов. Героїня змогла кохати, при цьому намагаючись залишитися собою.

У творі наскрізною проходить лінія прощення. Багато горя завдали люди мавці, особливо, як це б страшно не звучало, її коханий. Але вона, маючи велике серце, змогла пробачити. Цей момент ілюструє образ дівчини-берегині світла. Вважається й досі, що жінки є дуже емпатичними та здатні на прощення більше, ніж чоловіки. Тут можна багато подискутувати, але це вже інша тема.

У мавці письменниця зобразила перемогу добра над ницими людськими бажаннями. На відміну від міфологічного образу, де мавка - образ помсти, ненависті та розпусти, у творі «Лісова пісня» вона навпаки більш людяна за все її оточення. Навіть покохавши таку дівчину, головний герой не зміг «дорости» до неї душею.

Михайло Коцюбинський продемонстрував нам досить типовий образ нявки. Але ми виявили одну похибку, яка відіграє велику роль у розумінні сутності мавки - це її смерть. У романі Марічка помирає від повені, тобто, через нещасний випадок. А, як відомо, нявками стають або не хрещенні діти, або дівчата, які САМІ вирішили втопитися. Досить незвично і Леся Українка, і Михайло Коцюбинський художньо описують мавку.

Тепер щодо схожості міфологічного образу в письменників. М. Коцюбинський описав Марію, яка після смерті стала мавкою, як пустотливу спокусницю. Читаючи текст, ми бачимо, що головна героїня не втратила розум, вона пам'ятала про їх з Іваном почуття. Виникає питання: «Чому у цьому випадку нявка завела Івана у ліс?».

Якщо відкинути варіанти про те, що мавка - лише примара у вже затьмареному розумі героя, або що вона - це не Марія, а лише істота, яка прикинулася нею (наприклад, перевертень), то ми можемо дійти такого висновку: після смерті мавка втратила людяність, стала дійсно нечистю. Навіть питаючи Івана: «Чогось так змарнів? Ци ти недужий?» [4], нявка, виходить, кривить душею, бо її ціль - занапастити хлопця. Ось головна відмінність між творами Лесі Українки та Михайла Коцюбинського.

Ще один цікавий момент - це поява Чугайстира. Саме істота чоловічої статі роздирала нявок. Але, як відомо з міфології та видно з твору, він був добрим до людей. Тобто знову ж таки ми доходимо до того, що мавка - це зло, яке може скривдити.

У фіналі цієї історії також видно типовість в образі навки: Іван гине через те, що лісова істота кличе його десь знизу, а знизу - урвище.

Якщо підсумувати, то було дуже цікаво порівнювати образи мавок. Є й спільні риси, які перегукуються з міфологією, наприклад, небачена краса мавки. Хоча в драмі-феєрії «Лісова пісня» вона має живлючу силу, відображає саму весну та добро, то в повісті «Тіні забутих предків» вона символізує смерть, загибель надій та сподівань.

Є дуже багато цікавих міфологічних образів, як у нас, так і у світовій міфології. Але найбільш цікаво розглядати під різними кутами жіночі образи. Як виявилося, вони є одними з найнеоднозначніших.

Вивчаючи тему, дійшли висновку, що образ мавки залежить не тільки від забобонів окремої групи людей, а ще й від соціальних процесів, які характерні для тих часів. Наприклад, вплив релігії, звісно, був дуже сильним на всі сфери життя протягом століть. Але як цікаво християнство переплелося з язичництвом у міфології.

Ще цікаво те, як відсутність фемінізму (правильного фемінізму, не чоловіконенависництва) впливала на міфологію. Не можна відразу побачити, що до багатьох жіночих образів тоді ставилися погано. Читаючи інформацію, ми спочатку сприймаємо все так, як написано в тексті, а вже потім аналізуємо. образ мавка менталітет міфологія

На останок хочемо додати, що вивчення міфології допомагає краще розуміти менталітет, звичаї, хід думок наших пращурів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Словник української мови: у 20 т. К.: Наукова думка, 2010. 911 с.

2. Мавка - це слов'янське міфічна істота, персонаж поеми «Лісова пісня» Лесі Українки. URL: https://uk.esotericcosmos.com/4209990-mavka-is- a-slavic-mythical-creature-the-character-of-lesia-ukrainka39s-poem-quotforest-

songquot (дата звернення: 11.04.2022)

3. «Я В СЕРЦІ МАЮ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ...», АБО ХТО ТАКА

МАВКА? URL:https://uamodna.com/articles/va-v-serci-mavu-te-scho-ne-

vmyrae-abo-hto-taka-mavka/ (дата звернення: 11.04.2022)

4. Коцюбинський М. «Тіні забутих предків» URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1058 (дата звернення: 11.04.2022)

Размещено на Allbest.ru