Права жінки у творчості Лесі Українки: українська культурна традиція чи виклик?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права жінки у творчості Лесі Українки: українська культурна традиція чи виклик?

Марта Ярославівна Іолкіна, студентка Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюме

У статті надається аналіз деяких творів Лесі Українки крізь призму прав жінок. Авторка аналізує праці представниць українських гендерних студій та намагається відійти від трактування творчості Лесі Українки як виключно представниці фемі- ністичих поглядів, розширюючи їх до людиноцентричних уявлень про права жінок. Також авторкою робиться висновок, що такі погляди Лесі Українки зумовлені звичаєвим правом, традиціями та уявленнями українців про роль жінки у суспільстві.

Ключові слова: права жінок, Леся Українка, гендерні студії, фемінізм.

Резюме

Иолкина М.Я. Права женщины в творчестве Леси Украинки: украинская культурная традиция или вызов.

В статье дается анализ некоторых произведений Леси Украинский сквозь призму прав женщин. Автор анализирует научные работы представительниц украинских гендерных исследований и пытается отойти от трактовки творчества Леси Украинки как исключительно представительницы феминистических взглядов, расширяя их до человекоцентристских представлений о правах женщин. Также автором делается вывод, что такие взгляды Леси Украинки обусловлены обычным правом, традициями и представлениями ее о роли женщины в обществе.

Ключевые слова: права женщин, Леся Украинка, гендерные студии, феминизм.

Summary

Marta lolkina. Women's rights in the works of Lesya Ukrainka: Ukrainian cultural tradition or challenge?

In the year of the 150th anniversary of Lesya Ukrainka's birth, special attention is paid to her creative heritage. Lesya Ukrainka, is one of the most prominent figures in history of national culture. She belongs to that rather narrow circle of geniuses that by their talent and victorious activity glorify the spirit of native people, open wider horizons of life to them and give a shove to valuable selfconsciousness and development. Today we have the opportunity to revise Lesia Ukrainka in a new way, without the perception of her as a fighter exclusively for the rights of peasants and workers. In her literature works there is a much more important narrative for contemporaries - the role of women in society and her rights in the imagination of Ukrainian philosophy more than 100 years ago. It is extremely important for contemporaries to study the phenomenon of Lesya Ukrainka from the standpoint of understanding her vision of the role and rights of women in society as a Ukrainian cultural tradition or a challenge of that time.

The aim of the article is to offer the results of the study of Lesya Ukrainka's literature works through the prism of women's rights and to find out whether the phenomenon of her work was due to Lesya Ukrainka's personal views or the all-Ukrainian context.

In the article the author analyses the following Lesya Ukrainka's literature works: “Stone Lord” (1911) and Boyarynya (1914; The Noblewoman). Thus, being equidistant from feminism and from the perception of the role of women in Ukrainian society on the basis of “traditional values”, it seems that women's rights in Ukraine have always been at the center of legal and even artistic discourse. Moreover, given that in her works Lesya Ukrainka touched on the events of past centuries, she endowed her heroines with the legal personality that was not inherent in women at the time. The mentioned gives us reason to conclude that the phenomenon of Lesya Ukrainka, as the fighter for women's rights, has the roots in the in the legal culture of Ukrainian society, in which women have always been a powerful subject of legal relations and played the central role the society.

Key words: women's rights, Lesya Ukrainka, gender studies, feminism.

Постановка проблеми

У рік 150-річчя від дня народження Лесі Українки особлива увага прикута до її творчого спадку. Сьогодні ми маємо можливість прочитати Лесю Українку без шор сприйняття її як бор- чині виключно за права селян і робітників. В уявленнях української філософині, висловлених понад 100 років тому, знаходимо актуальні для сучасників наративи, які надзвичайно важливо дослідити в контексті української культурної традиції та тогочасного виклику, спираючись на розуміння поетесою ролі та прав жінки у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вперше творчість Лесі Українки з позиції гендерних особливостей ролі жінки вивчали В.П. Агеєва, О.С. Забужко, С.Д. Павличко, твори яких заклали початок українських гендерних студій.

Формулювання мети статті. Метою статті є здійснення крізь призму прав жінок аналізу творчості Лесі Українки в координатах її особистих поглядів та загальноукраїнського культурного контексту.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні авторка статті, перебуваючи лише на самому початку вивчення змісту гендерних студій та пов'язаних наукових напрямів, дотримується поглядів, що сучасна жінка не обмежується традиційним змістом фемінізму, вивчення якого розпочала Соломія Павличко, звертаючись до творчості Лесі Українки. Поштовхом до особливого інтересу щодо філософсько-правових поглядів Лесі Українки і стали започатковані на початку 1990-х Соломією Павличко гендерні студії. На сьогодні давно виборені і закріплені в Конституції України права жінки є цікавими для нас з точки зору їх формування серед українського жіноцтва в історичній ретроспективі.

Вихована в українських народних традиціях і освічена на творах провідних європейських філософів Леся Українка мала міцне підґрунтя для формування світогляду, сьогодні ми б сказали: сучасної європейки».

Поетична драма «Камінний господар» Лесі Українки вперше в українській літературі змалювала образ чоловіка-спокусника, який порушує особисті кордони жінки, її фізичну та психологічну недоторканність. Як слушно підмітила Віра Агеєва, вперше в європейській літературі історія Дон Жуана написана жінкою, і виникає дуже велика спокуса говорити про те, що авторка працює із образами «нових жінок»¹. Оксана Забужко оцінює цю п'єсу як «заявку жінки на владу» [Там само].

Сама Леся Українка так визначила задум драми: «Ідея її - перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї - і над Дон-Жуаном, “Лицарем волі”»². Слід зазначити, що з погляду сучасної дівчини донна Анна зовсім не є егоїсткою, вона лише чітко усвідомлює своє право на автономію особистості, право на вільне укладання шлюбу та право вільно висловлювати свої погляди.

До художнього осмислення відомого фольклорного мотиву до теми Дон Жуана зверталося чимало митців: зокрема це твори Ж. Мольєра, К. Гольдоні, Е. Гофмана, С. Річардсона, Дж. Байрона, О. Пушкіна, Ж. Санд, П. Меріме, О. Толстого, Лесі Українки, Б. Шоу, С. Черкасенка тощо, музичні інтерпретації В. Моцарта, О. Даргомижського, Й. Штрауса та ін. Як бачимо, крім Жорж Санд, всі - чоловіки. Другою жінкою яка звернеться до цієї теми, стане Леся Українка.

З літературознавчих джерел знаємо, що поштовхом для написання Лесею Українкою драми «Кам'яний господар» у докорінно новому прочитанні жіночих образів, протилежному до досі існуючих, став твір саме Олександра Пушкіна «Кам'яний гість». Надзвичайно цікавим є порівняльний аналіз цих двох творів проведений М.Г. Кудрявцевим³, яким допомагає нам зорієнтуватися у двох докорінно протилежних розуміннях жінки: у Лесиному прочитанні - жінка це повноправний суб'єкт відносин, у пушкінському - як об'єкт чоловічих бажань. Саме несприйняття пушкінських образів Дон Жуана, Анни, Інези підштовхнуло Лесю Українку до нового їх прочитання.

Так, у Пушкінській драмі прообраз Інези є доволі стандартним для тогочасної епохи - це безправна жінка, яку змусили укласти ненависний шлюб: «.. .Голос у ней был тих и слаб - как у больной - Муж у нее был негодяй суровый ... Бедная Инеза!»

Далі Пушкін описує псевдожалобу удови Анни, що, з позиції сьогодення, здається нам цинізмом і ницістю. Пушкінська героїня ніколи не кохала чоловіка: її примусили вийти заміж із розрахунку: «Мы были бедны, Дон Альвар - богат». Отже, весь твір Пушкіна просякнутий домінуванням і зверхністю чоловіка щодо істинних бажань жінки. Жінка - це товар і засіб покращати статки родини. Жінка в Пушкіна безправна, але здається, це не викликає у автора жодного жалю. Це притаманне й іншим творам, присвяченим історичному образу середньовічного спокусника.

Для нас є очевидним, що з усіма іншими творами, присвяченими Дон Жуану, драму Лесі Українки пов'язує лише спільність фабули: в інтерпретації старовинної теми поетеса була цілком незалежною, а пушкін- ський «Камінний гість» був лише імпульсом до самобутнього, всупереч традиціям, художнього осмислення фізичної недоторканності жінки, її соціальної ролі та прав вже у новому прочитанні твору Лесею Українкою.

Те, що ми сьогодні називаємо психічним чи фізичним насильством, порушенням права на фізичну недоторканність людини в цілому, а жінки й поготів, до Лесі Українки оспівувалося виключно з мускулінної позиції псевдо-протесту Дон Жуана усталеним нормам (насамперед церковним на догоду своїй хтивості). Навіть волелюбство Дон Жуана, на противагу консервативному Командору, є уособленням і гімном патріархальному суспільству у пушкінській версії твору.

Все докорінно міняється у творі Лесі Українки. «Камінність» Командора має інший зміст. Вона пов'язана не з його високим статусом у суспільстві. Постать Командора - уособлення владного, заскорузлого, бездуховного, зрештою, всього того, що знищує особистість і не поважає її особисті немайнові права та інтереси, як би ми сказали сучасною мовою правників. Для освіченого та благочестивого Командора жінки є вторинними, їх роль зводиться лише до служіння чоловікові.

У своєму «Кам'яному господарі» Леся Українка йде від зворотного: розкриває образ жінки-спокусниці (принаймні в тогочасному прочитанні твору), наштовхуючи читача на розмірковування, чи жінка має право поводитися так, як і чоловік, чи вони рівні у своєму праві на протест, на свободу вираження поглядів, на право самостійно розпоряджатися своїм тілом. Цього разу «жертвою» жінки стає чоловік - сам Дон Жуан.

Припускаємо, що ні у літературній творчості середньовіччя, а у російський літературі й поготів, не міг сформуватися образ цілісної жінки, готової постати проти стереотипів патріархального ладу. Що сприяло виникненню такого образу у творчості Лесі Українки, звідки постала ця борчиня за честь і гідність, котрі сьогодні є невід'ємними особистими немайновими правами чоловіка і жінки?

Думаємо, що суттєвим підґрунтям самоусвідомлення українською жінкою себе, як рівної чоловікові в соціальному житті та у правах стала культура козацтва. І тут важливим є не лише його волелюбна філософія з усіма наявними ознаками народовладдя (як тут не згадати про Конституцію Пилипа Орлика), а й необхідність жінки брати на себе відповідальність за життя сім'ї та громади під час тривалих козацьких походів. Саме тому українські жінки «одружуються» а не «виходять заміж», тобто ідуть за чоловіка (за мужа), а відтак підкоряються його волі.

Про правосуб'єктність жінки, її повноцінну роль у житті громади ще у XVII ст. писав французький етнограф Гійом де Боплан у свої роботі «Опис України кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн»⁴. Гійом де Боплан пише про це із здивуванням, оскільки будучи за освітою французьким військовим інженером із досвідом служби у багатьох європейських країнах і в Російській імперії, такої свободи для жінки у прийнятті доленосних рішень, такої правосуб'єктності не спостерігав ніде інде: наприклад, це стосується самостійності у прийнятті рішення щодо укладання шлюбу, так і щодо ініціативи сватання майбутнього чоловіка. Свіченням традиційної свободи жінки на теренах сьогочасної України є й етнографічні розвідки Федора Вовка - «Студії з української етнографії та антропології»⁵. Вбрання української жінки, її соціальна роль, яка виражалася у звичаях, є свідченням самоусвідомлення українського жіноцтва як самостійної рушійної сили у суспільстві. Звичайно, ми не будемо ідеалізувати та залишаємо для подальших досліджень співіснування свободи і несвободи для жінки тогочасного суспільства. Також нам слід враховувати й відмінності соціального статусу жінок, що впливало на їх правосуб'єктність. Так Бояриня Лесі Українки (аналіз подаватиметься нижче) докорінно відрізняється від Катерини Тараса Шевченка. Проте тут важливим є те, що Катерина - це жінка вже покріпаченої України, яка зазнала утисків від Московської імперії, натомість Бояриня - це уособлення української жінки до періоду поневолення та входження українських земель до російської імперії.

В українській культурі жінка - це соратниця, яка самостійно приймає соціально важливі рішення. Саме про формування українського жіноцтва на прикладі «лицареси» (так називає Лесю Українку Оксана Забуж- ко) є дослідження «Notre Dame d'Ukraine»⁶.

Як пише Соломія Павличко, Леся Українка зі своїм почуттям справедливості беззастережно стає на бік зневажених, скривджених, на бік жертв, тобто жінок, наводячи слова Лесі Українки: «Певне, Ви скажете (або мовчки подумаєте), що в моїх "враженнях ” є чимало спеціально жіночого. Не раз і мені пригадався, пишучи, Ваш дотеп на жінок: "Ви маєте рацію, але мені здається інакше ”; тільки ж се не таке дурне речення з боку жінки, як воно видається одразу. Бачите, мужеська "рація ” в погляді на деякі справи дуже однобока, тому ми доповнюємо її своєю "рацією ”, може, теж однобокою, але тільки з них обох може вийти щось ціле і справедливе. От, наприклад, в погляді на Амалію і Зою Ви з Вашими героями una par (лат. - одна сторона), а я і ті жінки - altera pars (лат. - інша сторона). Отже, не забувайте відомого юридичного правила...»^.

Окремо крізь призму запропонованого розгляду творчості Лесі Українки для нас постає поема «Бояриня», яка є маніфестом української жінки, що потрапила в Московію. Події у п'єсі розвивають у часи Руїни (60-ті рр. XVII ст.). Головна героїня - Оксана зазнає особистої трагедії і зламу через російський уклад життя, в який вона потрапляє. Волелюбна й самодостатня українська жінка зазнає принижень і страждань на чужині, де жінка є абсолютно безправною. Починаючи від безформенного сарафану, який їй доводиться носити, аж до хусток, які у московській культурі одягу швидше скидалися на засіб сховати свою індивідуальність, ніж на оздобу українського національного строю. Ось розмова матері чоловіка (московита) і Оксани по прибутті у Москву:

«Мати: Ще осміють, дитинко; нема тут звичаю з чоловіками жіноцтву пробувати при беседі. Оксана: Ой господи, які се тут звичаї! Оце - але!»

І далі читаємо: «Оксана (сідає, мов знесилена, на ослін і спирається на стіл) Скрізь горе, скрізь, куди не обернися...Татари там... татари й тут...Степан: Оксано! Що мариться тобі? Татари тут? Оксана: А що ж? Хіба я тут, не як татарка, сиджу в неволі? Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов ханові? Скрізь палі, канчуки. холопів продають. Чим не татари?..»

І одна з останніх розмов української жінки із своїм московським чоловіком: Оксана (уриває ридання, з одчаєм) Степане! Ти хіба не бачиш? Я гину, в'яну, жити так не можу! (В знесиллі похиляється). Степан: Се правда, не ростуть квітки в темниці. А я гадав.»

Наведене вище цитування жодною мірою не має за мету зачепити чиїсь національні почуття. Нами лише ілюструються культурологічні та ментальні відмінності двох народів в усвідомленні прав жінки та її місця у суспільстві, а також погляди самої Лесі Українки щодо ролі жінки в традиційному українському суспільстві. І тут ми не можемо не звернути увагу, що поема «Бояриня» настільки не вкладалася в загальний радянський наратив «визволення та рівноправ'я радянської жінки», що не видавалася і була включена у збірники творчості письменниці лише після здобуття Україною незалежності.

Висновки

Відтак, з позиції рівновіддаленості від фемінізму Соломії Павличко та від сприйняття ролі жінки в українському суспільстві на засадах «традиційних цінностей» нам видається, що права жінки в Україні завжди були у центрі правового та навіть мистецького дискурсу. Більше того, враховуючи, що у своїх творах Леся Українка торкалася подій минулих століть, вона наділяла своїх героїнь тією правосуб'єктністю, яка власне й була притаманна жінці на той час на теренах України. Це дає нам підстави для висновку, що феномен Лесі Українки, як поборниці за права жінок, є закономірним у правовій культурі українського суспільства, в якому жінка завжди була повноправним суб'єктом правовідносин.

Сьогодні, народжуючись із усвідомленням непорушності прав жінки, як і прав чоловіка, варто віддати належне творчості Лесі Українки, яка у свій історичний час так сміливо поглянула на своїх сестер і виступила на їх захист своїм потужним словом.

Література

українка право жінка феміністичний

1Канонизована феміністками: що ми знаємо про Лесю Українку? URL: https://povaha.org.ua/kanonizovana-feministkamy- scho -my-znaj emo-pro -lesyu-ukraj inku/

2Леся Українка. Повне академічне зібрання творів у 14 т. / до 150-річчя від дня народження. Київ, 2021 рік. Український інститут книги. URL: https://book-institute.org.ua/uk/activity/zibrannya-tvoriv-lesi-ukra-nki-u-14-i-tomah

3Кудрявцев М.Г. «Камінний гість» О. Пушкіна і «Камінний господар» Лесі Українки у контексті світової теми: несинх- ронне зіставлення. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=TORN&P21DBN= UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD= 1 &Image_file_name=PDF/Npkpnu_fil_2012_29%281 %29__46.pdf

4Г.Л. де Боплан. Опис України кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. Київ, 2019. 256 с.

5Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. Київ, 2020, 378 с.

6Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Київ: Факт, 2007.

7Канонизована феминистками: що ми знаємо про Лесю Українку? URL: https://povaha.org.ua/kanonizovana-feministkamy- scho-my-znajemo-pro-lesyu-ukrajinku/

Размещено на Allbest.ru