Синтаксичні засоби вираження конотації окличних речень у романі Наталки Доляк "Шикарне життя у Вупперталі"

Socio-Political and Humanities Disciplines, Private Higher Education Establishment "European University" (Kyiv, Ukraine)

SYNTACTIC MEANS OF EXPRESSING THE CONNOTATION OF EXCLAMATORY SENTENCES IN NATALKA DOLYAK'S NOVEL "SHYKARNE ZHYTTIA U VUPPERTALI"

The article examines the peculiarities of the function of exclamatory sentences in Natalka Dolyak's novel "Shykarne zhyttia u Vuppertali". It was established that the main representatives of exclamatory sentences are the most common you, which are exclamatory sentences according to their functions. At the same time, the most common function performed by exclamatory sentences in the writer 's idiostyle are interrogative-exclamatory sentences. We must emphasize that any utterance is determined by certain communicative intentions of the speaker to influence the interlocutor, that is, it has a pragmatic instruction, in which the strength and intensity, quantity and quality of the influencing means of speech vary.

The purpose of the study is to establish the features of implementation of the functional-semantic features of the connotation of exclamatory sentences in Natalka Dolyak's novel "Shykarne zhyttia u Vuppertali". We would like to emphasize that in order to increase the effect of the influence on the speaker - a change in his emotional state, the speaker resorts to intensifying the utterance. In the process of theoretical understanding of the indicated phenomena, it became obvious that the expression of emotion is carried out thanks to the emotional function of exclamatory sentences. After all, the exclamatory sentence represents the speaker's emotional attitude towards the signified. However, this is not their only characteristic because the pragmatic components also indicate instructions and the subject of speech. The pragmatics of an exclamatory sentence includes expressiveness, emotionality and evaluativeness.

Some communicative and pragmatic strategies of exclamatory sentences become important. With their help, Natalka Dolyak creates the necessary emotional attitude in the mind of the reader, including comparison of oneself with the hero of the novel, search for a similar emotional experience in one's life, humanization offictional heroes and empathy for them. Some strategies encourage the reader to perceive information more emotionally and affect the emotional-volitional side of his psyche. Exclamatory sentences are related to the author's previous thoughts and are aimed at an obvious statement of an affirmative or negative fact. Sentences of this type are characterized by the fact that they seek to attract the attention of the listener/reader, which allows for a more complete interpretation of the emotional speech behavior of the characters of the work.

Key words: stylistic function, imagery, emotionality, expressiveness.

Постановка проблеми. Кожній мові властивий змінність векторів щодо відношень між формою та змістом, що виявляється в прагматиці. Необхідність вивчення відповідності формально- синтаксичної структури висловлювання комунікативним інтенціям мовця. Це риса доцільна саме окличним реченням, де семантичне наповнення та комунікативна інтенція мовця не обмежується суто формальним значенням. Оскільки, окличні речення є особливим типом висловлювання, в якому формально-семантичне значення поєднується з додатковою конотацією. Тобто, окрім певної думки, вихідної тези мовця, ці речення виражають різноманітні емоції мовця (радість, іронія, здивування, сум, гнів тощо). Водночас, маємо наголосити, що основою інтенцією мовця є саме емоційний шлейф, а архітектоніка значення речення виступає на другий план.

Аналіз досліджень. Різним аспектам і напрямам досліджень елементів мовної структури, що виражають окличність присвячено праці І.Р. Вихованця, А. Загнітка, В. фон Гумбольдт, О. Потебні, Є. Касірер, Е. Сепір, Б. Уорф, Ш. Баллі, В. Русанівського, А. Грищенка, Ф. де Соссюр, В. Чабаненко, В. Григор'єва, І. Грицютенко, В. Дєвкіна, Р. Назара, О. Мельничука, О. Богданович, І. Горобець, В. Галаган, М. Навальної, Т. ТришкіноїАудіа, тощо.

Але, незважаючи на дослідження структурно-стилістичні та функційні особливості окличних речень, в лінгвістиці досі існує багато питань, пов'язаних із вивченням природи окличних речень і їх класифікації. Специфіка окличного речення як синтаксичної одиниці створює потребу в аналізі позамовних і лінгвістичних чинників, їхньої конотації, водночас, невирішеною залишається проблема сутності емотивно-прагматичної конотації мовних одиниць, їх семантичних і функційних властивостей в окличних конструкціях різних типів. Що є підставою для розгляду різних підходів до класифікації окличних речень чи опису їх функціональних особливостей на матеріалі сучасних письменників Вінничини. У цьому ми вбачаємо актуальність роботи.

Мета роботи - з'ясувати особливості реалізації функційно-семантичних особливостей конотації окличних речень у романі Наталки Доляк "Шикарне життя у Вупперталі".

Виклад основного матеріалу. Підтримуємо думку Г. Навчук, що основні положення лінгвістичної теорії емоцій переконують у тому, що емотивна функція мови має право на виділення й визнання її як однієї з провідних, адже емоції відіграють виключно важливу роль у процесі мовної комунікації. Дослідниця зазначає, що детальне осмислення категорії емотивності припускає, що вона охоплює одиниці різних рівнів. У мовній картині світу віддзеркалений емоційний світ людини, що проявляється в розмаїтті арсеналів лінгвістичних засобів, покликаних позначати та виражати емоції" (Навчук, 2004: 7).

На сучасному етапі розвитку лінгвістики все більш поширеною є тенденція до розгляду синтаксичних явищ не тільки у плані їх структури, але й у ключі вивчення функціонально-семантичної організації на комунікативно-прагматичному рівні. У зв'язку з такою орієнтацією виникає можливість по-новому поглянути на місце окличних речень серед інших типів речень.

За цією ознакою прості речення поділяються на повні і неповні. У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, які необхідні для повного вираження думки. Вони зрозумілі й поза контекстом через завершеність своєї будови. У неповних - немає одного або більше членів речення, які встановлюються з контексту чи ситуації, або не вимагають встановлення взагалі.

Двоскладні й односкладні речення з пропущеними членами речення, поділяються на:

контекстуальні неповні речення (у яких пропущений член відновлюється з контексту, а причиною пропуску є те, що слово вже вживалося у найближчих реченнях і немає потреби його повторювати) : -Але ж я цього не знала! (Доляк, 2017: 340) І воно сталось! (Доляк, 2017: 360);

- ситуативні неповні речення (пропущений член відновлюється з мовленнєвої ситуації, а причиною пропуску є те, що всім учасникам розмови відомо про те, що ідеться в розмові): - І забереш! -вхопилася я за ідею. (Доляк, 2017: 261) "Для роботи, а не заради розваг!" -скрипнула подумки й ляснула себе по щоках - не боляче, але наполегливо. (Доляк, 2017: 215);

- еліптичні речення

Вставні слова та словосполучення граматично не пов'язані з реченням, оскільки між ними та не членами речення не має зв'язку узгодження, керування чи прилягання. Тому при вилученні цих конструкцій зникають ознаки конотації, а синтаксична та смислова структура принципово не порушується. Ці конструкції виконують функцію вираження емоційно-оцінного ставлення, способу оформлення думок чи повідомлення, ймовірності або неймовірності, захоплення уваги та активізації співрозмовника, внесення додаткових зауважень, пояснень і под. Зрештою, вставні конструкції, хоча і не мають граматичного зв'язку з реченням, все ще пов'язані з змістом речення та надають йому певного відтінку конотації. Точно, Ведрано! (Іщенко, 2005: 296). Зокрема, у романі Наталки Доляк наявні такий приклад речення з вставними конструкціями, що виражають впевненість. На відміну від вставних слів і словосполучень, які виражають суб'єктивне ставлення мовця до висловленого, вставлені конструкції, що виражають зауваження та додаткові повідомлення у романі сучасної вінницької письменниці нами не були виявлені.

До експресивних засобів синтаксису в художньому тексті чи усному висловлюванні також відносять звертання, які поділяють на власне звертання та риторичні звертання за стилістично функціональною ознакою. Власне звертання Наталка Доляк у своєму романі використовує досить активно, здебільшого для стилізації усного мовлення героїв. Вони вживаються в спонукальних і питальних реченнях або самостійно, що б побудити співрозмовника героя до відповіді чи дії. Тому вони мають комунікативну й прагматичну спрямованість.

Своєрідним експресивним різновидом звертань у романі "Шикарне життя у Вупперталі" є вокативні речення, які можуть виражати заклик, прохання чи вимогу відповісти тощо. Наприклад:

- Порожньо, - резюмував, за хвилину вийшовши, а тоді й собі закричав. -Зельдо-о-о! (Доляк, 2017: 43).

- Мамо! -знеможено простогнав Алєсандр, - Зельда втомилась. (Доляк, 2017: 96).

- Еліасе! - покликала, вийшовши до коридору

- Ведрано! -спинив потік її свідомості Еліас (Доляк, 2017: 288).

- Боже Всевишній! -я затулила рота рукою, як зазвичай це роблять головні герої низькосортних фільмів жахів (Доляк, 2017: 331).

- Ой, мамцю дорогенька! - схопилася я за голову (Доляк, 2017: 311).

Як ми бачимо поширені риторичні звертання разом з іншими мовними засобами інтимізують, уточнюють текст, а також сприяють його метафоризації. Звертання до Бога и матері є поширеними в нашій культурі, тому цей синтаксичний засіб робить текст більш "живим" і близьким читачу.

Отже, за допомогою вставних та вставлених конструкцій автор може доповнити думку власними оцінками, зіставленнями чи спостереженнями. Вставленні компоненти сприяють реалізації намірів автора, поширюючи його висловлювання. А звертання використовується з метою викликати в слухача чи читача емоції та передати емоцію самого героя чи заклик до дій. Повтор одного й того самого звертання чи вживання його синонімічних виявів посилює експресію та сприймається як художньо-образний засіб. До функцій звертань належать номінативна, оцінно-характеризувальна й етикетна. Варіативність форм його вираження залежать від стосунків між мовцями, їхнього соціального статусу, ситуації спілкування.

До експресивних засобів синтаксису ми зараховуємо й еквіваленти речень, які виступають своєрідними замінниками речення. Багато дослідників не зараховують еквівалентні речення до категорії речень взагалі, через їхню не подільність на головні та другорядні члени речення, тому питання про еквіваленти речення залишається досі дискусійним. Як визначає К. Шульжук, конструкції, в яких наявні всі елементи, що вказують на двоскладність чи односкладність, можна вважати реченням, натомість ті, які не мають такої вказівки, є еквівалентами (Шульжук, 2004: 224).

Еквіваленти речення можуть мати різне морфологічне вираження, за цим критерієм вони поділяють на: 1) слова-речення, які вираженні частками; 2) модальні слова-речення; 3) вигукові словаречення; 4) еквіваленти речень, вираженні фразеологічними зворотами (Чабаненко, 2002: 198).

П. Дудик. визначає емоційно-оцінні словаречення як мовні утвори, що виражаються вигуками (одно-, двоскладними і т.д.), сполучниками вигукового типу, частками та іменниками деяких значеннєвих груп: А! О! Е! У! Ей! Ат! Ах! Ей! Овва! Чи ба! Ба! Ось як! Та ну тебе! Цур йому! Гидота! Оце життя! та ін. (Дудик, 1973: 238).

Тобто окличних реченнях емоційність, експресивність може створюються за допомогою різноманітних методів: окличних/експресивних часток (ну й, нехай, таки, навіть, ой), вигуків (жах, ох, а, тю, фе, ого, нумо, цить) та займенників чи займенникових прислівників (який, такий, як, так та ін.): -Ой, мамцю дорогенька! - схопилася я за голову (Доляк, 2017: 239); -Овва! -закричала тихенько я та заховала папірець до кишені (Доляк, 2017: 239); А що я можу зробити? Така природа! (Доляк, 2017: 78). Окличні частки різного походження і вигуки надають висловленому реченню певного емоційного забарвлення. У цьому випадку вираження змісту нерозривно пов'язане з вираженням почуттів мовця, які охоплюють спонукання (наказ, заклик, прохання), різні почуття (гнів, страх, насолода) і інтелектуальні стани (від зосередженості і рішучості до здивування та сумнівів).

У контексті розглянутого нами художнього твору слова-речення найчастіше функціонують у діалогах, які авторка стилізувала під усно-розмовне мовлення. Наприклад, стверджувальні чи заперечні слова-речення:

- Та хіба я вдома напружувалася лише на вечірніх вулицях під супровід кроків позаду себе? Аби так! (Доляк, 2017: 5).

- Ні! - скрикнула я (Доляк, 2017: 100).

- Окей! -погодилась я... (Доляк, 2017: 188).

- Ні! Тобто, так... -затарабанила я. (Доляк, 2017: 248).

- Нє, нє! - кричав та тупав ногами. (Доляк, 2017: 40).

- Ага-ага! (Доляк, 2017: 344).

- Ні, ні! -замахаларуками я. (Доляк, 2017: 20).

"Емоційно-оцінні слова-речення - це своєрідні й важливі щодо виконуваної функції засобами літературного, переважно розмовного, синтаксису. Вони характеризують мовлення діалогічне, до того ж емоційно забарвлене, часто навіть афектоване. Вивчення цих умов розширює наші уявлення про виражальні можливості живого мовлення і, тим самим, криє в собі додатковий стимул до використання їх за певних конкретних умов спілкування" (Доляк, 2017: 15). Наприклад:

- Йоксель-моксель! (Доляк, 2017: 232).

- Ой, вибачте! (Доляк, 2017: 274).

- Ай! - скрикнула Ведрана й відкинула тварину вбік (Доляк, 2017: 304).

- Овва! -закричала тихенько я та заховала папірець до кишені (Доляк, 2017: 239).

- Буржуазія, блін! (Доляк, 2017: 215).

Отже, до основних функцій всіх перерахованих речень-еквівалентів можна віднести увиразнення думки, стилізацію тексту під усне мовлення, акцент і увиразнення важливих елементах тексту, передача емоцій читачеві чи слухачеві. Матеріали дослідження демонструють, що засоби експресивного синтаксису є універсальними та необхідним компонентом художнього тексту, не зважаючи на певні проблеми їх чіткого визначення. Так питання визначення слів-речень як речень є досі дискусійним.

Сучасна теорія окличного речення тісно пов'язана з емоційно-експресивним принципом творення. В основі цього принципу лежить зіставлення окличних конструкцій із неокличними, зокрема з реченнями за метою висловлювання. Ми можемо спостерігати інколи повний збіг структурної схеми та лексико-граматичного складу окличних речень і речень за метою висловлювання. Наприклад:

- Вуппертальська підвісна дорога. - це просто повідомлення; Вуппертальська підвісна дорога! (Доляк, 2017: 14) - це вже повідомлення з відтінком радості;

- Йому треба поговорити. - порада з відтінком турботи; Йому треба поговорити! - скипіла стара хазяйка підібгавши губи й звівши брови на лоба. (Доляк, 2017: 139) - наказ і тощо.

Дослідження синтаксичних засобів вираження конотації окличних речень роману Наталки Доляк "Шикарне життя у Вупперталі", відображені в діаграмі 1 та діаграмі 2. Загальна кількість виявлених окличних речень за виконуваними функціями - 230 од. Як засвідчують наведені в діаграмі 1 результати, найпоширенішою функцією, яку виконують окличні речення є питально-окличні - 199 од., а найменш репрезентованими є окличнорозповідні.

Висновки

Отже, комунікативно-прагматичний потенціал окличних речень як художнього засобу в літературі, хоча і має певні дискусійні аспекти, є досить широким. Повнота його використання залежить від інтенції автора тексту чи повідомлення, адже окличні речення мають потужний комунікативний потенціал, виступаючи як багатофункціональні одиниці мовлення.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у дослідженні потенціалу окличних речень в одіостилі інших сучасних письменниць України в зіставному аспекті.

Діаграма 1. Класифікація окличних реченнь виконуваними функціями на матеріалі роману Наталки Доляк "Шикарне життя у Вупперталі"

Діаграма 2. Класифікація окличних реченнь Л.І. Мацько за предметом експресії на матеріалі роману Наталки Доляк "Шикарне життя у Вупперталі"

Список використаних джерел

1. Вавринюк Т. Засоби експресивного синтаксису в художньому тексті. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг: Вид-во КДПУ, 2013. Вип. 9. С. 222-228.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь, 1993. 365 с.

3. Вихованець І.Р Теоретична морфологія української мови. Київ: Пульсари, 2004. 398 с.

4. Галаган В. Емотивність, експресивність та конотація як засіб вираження оцінки. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер. Філологічні науки: зб. наук. пр. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. Вип. 80. С. 171-178.

5. Горобець І. Види співвідношень конотативного і денотативного макрокомпонентів у структурі іменників, прикметників і дієслів. Мандрівець. Тернопіль: Києво-Могилянська академія, 2013. Вип. 5. С. 78-80.

6. Грищенко А.П. Окличне речення. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія, 2000. С. 400.

7. Доляк Н. Шикарне життя у Вупперталі. Видавнича група, 2017. 386 с.

8. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення: просте речення; еквівалент речення. АН УРСР, Ін-т мовознав. ім О.О. Потебні. Київ: Наук. думка, 1973. 284с.

9. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Синтаксис. Донецьк: ТОВ "ВКФ "БАО",

10. C. 627-631.

11. Іщенко Н. Конотація в системі мови й у системі мовлення. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. Вип. 95 (2). С. 4-7.

12. Навальна М.І. Лексичні конотації як експресивний засіб мовлення. Психолингвистика. 2014. Вип. 16. С. 127-135.

13. Навчук Г.В. Формально-синтаксичні та функціонально-семантичні особливості окличних речень у сучасній українській мові. 10.02.01. Кіровоград, 2004. 20 с.

14. Назар Р.М. Окличні речення та риторичні питання як один із ступенів вияву емоційності репортажу. Sword. 18-30, March 2014. URL: http://sworld.com.ua/konfer34/493.pdf

15. Тришкіна-Аудіа Т.В. Структура, семантика і прагматика окличних речень у сучасній французькій мові: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.05. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2001. 21 с.

16. Ходаковська Н. Г Стилістичні конотації та їх мовна характеристика. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Сер. Філологія, педагогіка, психологія: зб. наук. пр. Київ:

17. Вип. 24. С. 33-38.

18. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови: монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 351 с.

19. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. Київ: Видавничий центр "Академія", 2004. 408 с.

20. REFERENCES

21. Vavryniuk T. Zasoby ekspresyvnoho syntaksysu v khudozhnomu teksti. Filolohichni studii [Philological studies]. Naukovyi visnyk Kryvorizkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Kryvyi Rih : Vyd-vo KDPU, 2013. Vyp. 9. S. 222-228. [in Ukrainian].

22. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys. [Grammar of the Ukrainian language. Syntax]. Kyiv : Lybid, 1993. 365 c. [in Ukrainian].

23. Vykhovanets I.R. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy [Theoretical morphology of the Ukrainian language]. Kyiv : Pulsary, 2004. 398 s. [in Ukrainian].

24. Halahan V. Emotyvnist, ekspresyvnist ta konotatsiia yak zasib vyrazhennia otsinky [Emotionality, expressiveness and connotation as a means of expressing evaluation]. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu meni Volodymyra Vynnychenka. Ser. Filolohichni nauky : zb. nauk. pr. Kirovohrad: RVV KDPU im. V. Vynnychenka, 2008. Vyp. 80. S. 171-178. [in Ukrainian].

25. Horobets I. Vydy spivvidnoshen konotatyvnoho i denotatyvnoho makrokomponentiv u strukturi imennykiv, prykmetnykiv i diiesliv [Types of ratios of connotative and denotative macrocomponents in the structure of nouns, adjectives and verbs]. Mandrivets: Ternopil : Kyievo-Mohylianska akademiia, 2013. Vyp. 5. S. 78-80. [in Ukrainian].

26. Hryshchenko A.P. Oklychne rechennia [Exclamatory sentence]. Ukrainska mova. Entsyklopediia. Kyiv : Ukrainska entsyklopediia, 2000. S. 400. [in Ukrainian].

27. Doliak N. Shykarne zhyttia u Vuppertali [Luxurious life in Wuppertal]. Vydavnycha hrupa, 2017. 386 s.

28. Dudyk P.S. Syntaksys suchasnoho ukrainskoho rozmovnoho literaturnoho movlennia: proste rechennia; ekvivalent rechennia [Syntax of modern Ukrainian colloquial literary speech: simple sentence; the equivalent of a sentence]. AN URSR, In-t movoznav. Im. O. O. Potebni. Kyiv : Nauk. dumka, 1973. 284 c. [in Ukrainian].

29. Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy. Morfolohiia. Syntaksys [Theoretical grammar of the Ukrainian language. Morphology. Syntax]. Donetsk : TOV "VKF "BAO", 2011. C. 627-631. [in Ukrainian].

30. Ishchenko N. Konotatsiia v systemi movy y u systemi movlennia [Connotation in the language system and in the speech system]. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu meni Volodymyra Vynnychenka. Kirovohrad : RVV KdPU im. V. Vynnychenka, 2005. Vyp. 95 (2). S. 4-7. [in Ukrainian].

31. Navalna M.I. Leksychni konotatsii yak ekspresyvnyi zasib movlennia [Lexical connotations as an expressive means of speech]. Psykholynhvystyka. 2014. Vyp. 16. S. 127-135. [in Ukrainian].

32. Navchuk H.V. Formalno-syntaksychni ta funktsionalno-semantychni osoblyvosti oklychnykh rechen u suchasnii ukrainskii movi [Formal-syntactic and functional-semantic features of exclamatory sentences in the modern Ukrainian language]. 10.02.01. Kirovohrad, 2004. 20 s. [in Ukrainian].

33. Nazar R. M. Oklychni rechennia ta rytorychni pytannia yak odyn iz stupeniv vyiavu emotsiinosti reportazhu [Exclamatory sentences and rhetorical questions as one of the degrees of expression of emotionality in the report]. Sword. 18-30, March 2014. URL: http://sworld.com.ua/konfer34/493.pdf [in Ukrainian].

34. Tryshkina-Audia T. V. Struktura, semantyka i prahmatyka oklychnykh rechen u suchasnii frantsuzkii movi [Structure, semantics and pragmatics of exclamatory sentences in modern French] : avtoref. dys. kand. filol. nauk : 10.02.05. Kyivskyi natsionalnyi un-t im. Tarasa Shevchenka. Kyiv, 2001. 21 s. [in Ukrainian].

35. Khodakovska N. H. Stylistychni konotatsii ta yikh movna kharakterystyka [Stylistic connotations and their linguistic characteristics]. Naukovyi visnyk kafedry YuNESKO Kyivskoho natsionalnoho linhvistychnoho universytetu. Ser. Filolohiia, pedahohika, psykholohiia : zb. nauk. pr. Kyiv : 2012. Vyp. 24. S. 33-38. [in Ukrainian].

36. Chabanenko V.A. Stylistyka ekspresyvnykh zasobiv ukrainskoi movy [Stylistics of expressive means of the Ukrainian language] : monohrafiia. Zaporizhzhia : ZDU, 2002. 351 s. [in Ukrainian].

37. Shulzhuk K.F. Syntaksys ukrainskoi movy [Syntax of the Ukrainian language]: Kyiv : Vydavnychyi tsentr "Akademiia", 2004. 408 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru