Літературознавча рецепція поетики віршованих творів Сидора Воробкевича у літературно-критичних працях О. Маковея

Размещено на http://allbest.ru

Буковинський державний медичний університет

Літературознавча рецепція поетики віршованих творів Сидора Воробкевича у літературно-критичних працях О. Маковея

Тетяна Никифорук, Валерія Андрієць

Чернівці (Україна)

Аннотация

Татьяна Никифорук, Валерия Андриец

Целью статьи является рассмотреть и систематизировать литературно-критические труды О. Маковея, проанализировать соображения ученого по поэтике стихотворных произведений С. Воробкевича в аспекте генерики, металогии, поэтического синтаксиса, фоники, версификации, определить значимость, ценность и объект исследований О. Маковея.

Методы исследования: анализ, синтез, сравнительно-исторический, сравнительный, описательный, метод рецептивной поэтики, биографический.

Научная новизна исследования. Впервые в украинском литературоведении проведено исследование поэтики стихотворных произведений С. Воробкевича сквозь призму видения О. Маковея; материалы проанализированы в аспекте генерики, металогии, поэтического синтаксиса, фоники, версификации.

Вывод. Критик и литературовед О. Маковей в значительной степени привел к изучению жизненно-творческого пути С. Воробкевича, прежде всего, как составитель трехтомного издания произведений С. Воробкевича. Также интересны исследования, связанные с жизнеописанием буковинского художника.

Подходящими являются рассуждения о периодизации стихотворного творчества С. Воробкевича. О. Маковей является автором предисловия “Общие заметки о поэзии Изидора Воробкевича”. Исследователь выступил с отзывом-рецензией в газете “Буковина” по поводу изданного Воробкевичевого сборника “Над Прутом”.

В рецензии выделены три основных тезиса, касающиеся темы нашего исследования:

1) анализируя стихотворение автора сборника, “Над Прутом”, следует учитывать единство словесного и музыкального ритмов;

2) большая часть стихов сборника написана, “на строй народных песен”;

3) в стихах С. Воробкевича ощутимо влияние Т. Шевченко и П. Кулиша.

Основные тезисы и выводы О. Маковея выражают представление об особенностях поэтики стихотворных произведений С. Воробкевича и станут хорошим основанием для дальнейших исследований в этом ракурсе.

Ключевые слова: поэтика, рецепция, О. Маковей, С. Воробкевич, стиль, генерика, тематика, металогия, поэтический синтаксис, фоника, версификация, ритмика, строфика, периодизация творчества.

Вступ

Життєво-творчий шлях, багатогранний талант буковинця привертали увагу науковців. Віршовану спадщину С. Воробкевича вивчали В. Гнатюк, М. Івасюк, Л. Ковалець, Н. Козачук, О. Кульбабська, Л. Кучурян, М. Ласло-Куцюк, В. Лесин, М. Лозинський, О. Маковей, Б. Мельничук, П. Никоненко, О. Огоновський, Ф. Погребенник, О. Попович, С. Протасова, О. Романець, Є. Семака, В. Сімович, С. Смаль-Стоцький, І. Франко, Н. Шатілова, М. Юрійчук та ін.

Досі добре досліджена біографія митця, тематика його поезії, частково розглянуто окремі питання форми поетичних творів. Цінними є матеріали О. Маковея.

Тому метою статті є розглянути та систематизувати літературно- критичні праці О. Маковея, проаналізувати міркування вченого щодо поетики віршованих творів С. Воробкевича в аспекті генерики, металогії, поетичного синтаксису, фоніки, версифікації, окреслити значимість, цінність і об'єктивність досліджень О. Маковея. Матеріалом дослідження слугують літературно-критичні праці О. Маковея.

Виклад основного матеріалу

Питання про літературознавче потрактування творчості С. Воробкевича розглянув Б. Мельничук. У статті “Літературознавче і художнє осмислення постаті С. Воробкевича” (2012) відомий учений запропонував поділ літературно-критичних матеріалів про письменника на чотири періоди: ''По-перше, ті, що з'явилися за його життя (80-ті роки ХІХ - початок ХХ століття); по-друге, оприлюднені в перші кілька десятиліть по смерті письменника, по-третє, надруковані в 40-ві - першій половині 80-х років минулого століття, і, по-четверте, що прийшли і приходять до читача, починаючи від кінця 80-х років і до наших днів” Melnychuk B. Literaturoznavche i khudozhnie osmyslennia postati Sydora Vorobkevycha [Literary and artistic understanding of the figure of Sidor Vorobkevych], Naukovyi visnyk Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriia Fedkovycha : [zb. nauk. prats] [Scientific Bulletin of Chernivtsi National University named after Yuri Fedkovych: [collection. Science. work], Chernivtsi : Chernivetskyi nats. un-t, 2012, Vyp. 585-586. Slovianska filolohiia, S. 139..

Скористаємося із запропонованої класифікації і стисло розглянемо міркування О. Маковея щодо поетики віршованих творів С. Воробкевича в межах визначених періодів.

З відгуком-рецензією щодо виданої Воробкевичевої збірки виступив того ж року в “Буковині” О. Маковей. У рецензії виділено три основні тези, дотичні до теми нашого дослідження: 1) аналізуючи вірш автора збірки ”Над Прутом”, треба враховувати єдність словесного і музичного ритмів; 2) більша частина віршів збірки написана ”на лад народних пісень”; 3) у поезіях С. Воробкевича відчутний вплив Т. Шевченка і П. Куліша.

Зосередимося на першій тезі. Поділяючи думку І.Франка, О. Маковей стверджує, що Данило Млака передовсім лірик, а не епік, він - поет-музика, що ”так як то ще давно було у старинних народів або й у нашого, складав дійсну пісню не тільки словами, але й тонами, - складав сам і слова, і мелодію” Makovei O. “Nad Prutom. Zbirnyk poezii Izydora Vorobkevycha” [Over Prut. Collection of poems of Izydor Vorobkevych], Bukovyna, 1901, 26 serpnia (8 veresnia), P. 4 [in Ukrainian].. Народний співець, за переконанням автора рецензії, не був змушений “педантично” дбати про форму поезії: “він піснею прибрав не раз і не дуже дібрані слова”. Критик робить такий висновок щодо буковинського автора: “При осуді його ліричних поезій мусимо пам'ятати, що він, пишучи їх, рівночасно міг мати на думці мелодію їх і сею мелодією бажав надолужити нерівности поетичної форми, які можна знайти в його поезіях”. Тезу про невідокремленість співу від слова як характерну ознаку народної писемності обстоювала низка тодішніх дослідників фольклору, наприклад, П. Бажанський у праці “Русько-народна поетична і музикальна ритміка” (1891).

Найважливішими працями цього періоду про С. Воробкевича вважаємо дослідження О. Маковея. Питання поетики віршованих творів письменника він заторкує в публікаціях “Літературна спадщина по Ізидорі Воробкевичу” (1908). “Ізидор Воробкевич” та “Загальні замітки про поезії Ізидора Воробкевича” (обидві - 1909). У першій із них, уміщеній у № 103 “Буковини”, зацікавлюють дві позиції дослідника.

Перша - про виправлення творів письменника. О. Маковей стверджує: “Він мало коли що поправляв або переробляв. Вдалося що відразу - то добре; не вдалося - то так лишив. З тої причини через цілий його вік, почавши від Дідицького, що друкував 1863 р. перші його поезії, аж до Франка, що з рукописа Із. Ва видав 1901 р. збірку “Над Прутом” редактори поправляли то більше, то менше поезії Із. В-а, на що він часто сердився, а часто і сам просив о се” Makovei O. Literaturna spadshchyna po Izydori Vorobkevychu [Literary heritage of Izydor Vorobkevych], Bukovyna [Bukovyna], 1908, N 103, P. 1 [in Ukrainian].. Друга думка О. Маковея стосувалося певних версифікаційних особливостей Воробкевичевих віршів: “Поезія його була не раз зовсім до речі, але в однім і другім місці граматика, ритми і рими кричали о пімсту до неба - годі було їх не поправити. Траплялося се особливо в перших роках діяльності поета ... ” Ibidem, P. 1.. У матеріалі, “Ізидор Воробкевич”, що відкриває І том “Творів Ізидора Воробкевича” відзначимо близьке до Франкового спостереження щодо змісту і форми ліричних творів поета: “Вірні спостереження народного горя і щастя, велика любов до нашої бувальщини, до України і Буковини, бажання кращої долі народові та десь колись і суб'єктивна лірика або весела видумка - отже зміст його поезій, а простота виразу і щирість - се їх прикмети” Makovei O. Izydor Vorobkevych (zhyttiepys). Tvory [Izydor Vorobkevych (autobiography). Writings], Lviv, 1909, Vol. 1, P. 7 [in Ukrainian]..

Критик хвалить дрібні поезії автора, сперечається з О. Огоновським та солідаризується з І. Франком щодо епосу буковинця, а також вказує на залежність козацьких “дум” від історичних поем великих попередників. Наведемо ці міркування О. Маковея повністю: “Коротші поезії (з них багато відомих через музику самого ж Воробкевича), звичайно, краще, ніж довші поеми, н. пр. цілий ряд “дум” з козацької історії, де він на лад Шевченка і Куліша оспівував бувальщину, мало маючи джерел до того” Ibidem, P. 7..

“Загальні замітки про поезії Ізидора Воробкевича”, що завершують перший том “Творів Ізидора Воробкевича”, дослідник подав уже після ретельного опрацювання всіх віршованих творів поета. Врахувавши досвід І. Франка щодо видання збірки “Над Прутом”, О. Маковей у І томі поділяє, як І. Франко, поезії письменника на лірику (“Думки і пісні”) та епос (“Балади і оповідання”). В обох групах поезії розміщені за роками написання, що сприяє розумінню творчої еволюції С. Воробкевича.

У “Загальних замітках...” О. Маковей виділяє два напрямки творчості поета: а) романтично-історичний; б) етнографічний. До сегменту романтично-історичних творів О. Маковей зараховував Воробкевичеві “думи” з козацької історії (звернемо увагу на те, що критик бере це слово в “лапки”, маючи, очевидно, на увазі, що це - власне поетове визначення) і показав, використовуючи епістолярій поета, джерела цих “дум” - оповідання М. Чайковського, “Geschichte der Ukraine” Енгеля, твори Гоппе, Бантиш- Каменського, П. Куліша, Т. Шевченка від 1867 року, Д. Мордовця, М. Костомарова та ін. На думку О. Маковея, після переїзду до Чернівців “інтерес Воробкевича до козацьких тем ослаб, хоч він і пізніше не раз вертався до них (пор. поему про Тимоша Хмельницького, драму про Сагайдачного, повість і драму про Мазепу); натомість зацікавила його в 70-х роках з нагоди російсько-турецької війни історія балканських народів, візантійська і новітня (турецька, сербська, албанська, чорногорська), і він радо обробляв теми із сеї історії то віршем, то прозою” Makovei O. “Zahalni zamitky pro poezii Izydora Vorobkevycha” [General notes about poetry of Izydor Vorobkevych], Vorobkevych I. Tvory [Vorobkevych I. Writings], Lviv, 1909, Vol. 1, P. 403 [in Ukrainian].. Важливим видається і таке зауваження О. Маковея: поет, попри історичні теми, переповідав віршем також буковинські народні перекази.

О. Маковей, услід за І. Франком, полемізує з тезою О. Огоновського, за якою С. Воробкевич “вище стоїть в нашій літературі яко поет епічний” і стверджує, що він передовсім лірик-співець. Наведемо присуд критика Воробкевичевим козацьким “думам”: “Тепер вони для нас мало інтересні, а з артистичного боку і зовсім не заслуговують на те, щоб їх пам'ятати, винявши декотрі, написані з більшим розмахом, чуттям та знанням справи” Ibidem, P. 404..

Етнографічний напрям у творчості С. Воробкевича, на думку О. Маковея, найпомітніший у його ліриці. Основним джерелом лірики поета критик вважає народну пісню. Він переконаний, що після 1869 року переважна частина Воробкевичевої лірики - “це вже пісні з музикою” Ibidem, P. 406.. Він пропонує таку класифікацію поетових пісень: “І тут є ціла в'язка козацьких і патріотичних пісень, друга в'язка любовних, третя - пісень до чарки, а четверта - комічних” Ibidem,P. 406.. “Воробкевич, - продовжував критик, - уважав себе, скорше, музиком, як поетом; тому й не диво, що всякі тексти до пісень він зміняв, переробляв на різні лади. Звідки виходила деяка монотонність у помислах, напр., любовних пісень, монотонність, очевидно, у словах...”¹¹. О. Маковей продовжує критику форми віршованих творів поета: “Форма його поезій не завсіди нас вдовольняє; на наголоси українці певно не згодяться, хоч вони народні, уживані на Буковині; рими часто не всюди добірні.”. Наприкінці свого розгляду поезії буковинця О. Маковей відзначає в нього чималу кількість дидактичних віршів, пояснюючи, що вони є наслідком “його заходів для освіти шкільної молоді”, та невелику частку особистої лірики. Зазначимо, що основні положення “Загальних заміток про поезії Ізидора Воробкевича” О. Маковея - це найкраще з того, що було написане про поетику віршованих творів письменника в цей період.

Міркування О. Маковея про етапи життєво-творчого шляху С. Воробкевича значно спростовують проблему періодизації поетичної творчості буковинця. Попередні дослідники творчості С. Воробкевича її не запропонували. Деякі з них (О. Маковей, П. Никоненко і М. Юрійчук) обмежилися розглядом певних етапів життєво-творчого шляху поета.

О. Маковей у передмові до першого тому видання творів С. Воробкевича у трьох томах щодо першого періоду творчості поета зазначає: “Скінчивши богословіє, Ізидор Воробкевич був від 1861 року священиком у Давиденах”, де був чотири роки, і в Руській Молдавици в горах поміж гуцулами до 30.ХІ.1867 р. За той період він читав і писав дуже багато”.

О. Маковей, однак, указував, що кінець 1867 року (переїзд до Чернівців) був від'ємно переломним для митця: “Натомість житє в Чернівцях, де товариство “Руська Бесіда” (1869 - 1884) в ненародних руках було вороже українській літературі, разом з домашніми злиднями і недугами в родині і великою працею в школах, дуже прибивало єго духа” Ibidem, P. 407. Ibidem, P. 4. Nykonenko P., Yuriichuk M. Sydir Vorobkevych: Zhyttia i tvorchist [Sydir Vorobkevych: Life and creativity], Chernivtsi : Ruta, 2003, P. 21 [in Ukrainian]..

З О. Маковеєм погоджувалися також П. Никоненко і М. Юрійчук: “У літературній творчості письменника з переїздом до Чернівців закінчився надзвичайно плідний і динамічний період. Значного прогресу досяг С. Воробкевич як поет - лірик і прозаїк. Аж після переїзду до Чернівців він на кілька років майже зовсім припинив літературну творчість, що, звичайно, негативно позначилося на подальшому зростанні його письменницького таланту .

З ліричних віршів 1873 року О. Маковей відібрав для першого тому поетових творів лише один (,,Одним доля на сорочку.”), з 1874 - теж один („Монастирська рожа”). З 1875 року - жодного. З 1876 - вже шість. Отже, завершальним у низці складних для творчості чернівецьких 70-х років був 1875-ий. Цікаво, що саме в цьому році в житті С. Воробкевича сталася значна подія:письменник переходить працювати з Чернівецької духовної семінарії до Чернівецького університету.

Спираючись на спостереження О. Маковея, П. Никоненка і М. Юрійчука і враховуючи біографічні моменти в житті С. Воробкевича, що мали відчутний вплив на його творчість, маємо можливість виокремити періоди його поетичної творчості. Що може стати об'єктом наших подальших студій. літературний воробкевич маковей франко

Висновок

Критик та літературознавець О. Маковей значною мірою спричинився до вивчення життєво-творчого шляху С. Воробкевича насамперед як упорядник тритомного видання творів С. Воробкевича. Також цікавими є дослідження пов'язані з життєписом буковинського митця. Слушними є міркування про періодизаціювіршованоїтворчості С. Воробкевича.

O.Маковей є автором передмови “Загальні замітки про поезії Ізидора Воробкевича”. О. Маковей виступив з відгуком-рецензією у газеті “Буковина” щодо виданої Воробкевичевої збірки.

У рецензії виділено три основні тези, дотичні до теми нашого дослідження: 1) аналізуючи вірш автора збірки “Над Прутом”, треба враховувати єдність словесного і музичного ритмів; 2) більша частина віршів збірки написана “на лад народних пісень”; 3) у поезіях С. Воробкевича відчутний вплив Т. Шевченка і П. Куліша.

Основні положення та висновки О. Маковея увиразнюють уявлення про особливості поетики віршованих творів С. Воробкевича і стануть доброю основою для подальших досліджень у цьому ракурсі.

Abstract

Literary reception of poetics of sydir vorobkevych's poetic woiks in O. Makovei's literaiy and critical woiks

Tetyana Nykyforuk, Valeriyа Andriyets, Bukovynian State Medical University, Chernivtsi (Ukraine),

This study is aimed to consider and systematize the literary and critical works of O. Makovei, to analyze the scientist's thoughts about the poetics of S. Vorobkevych's poetic works in terms of generics, metalogy, poetic syntax, phonics, versification, to outline the significance, value and objectivity of O. Makovei's research.