Жанрові особливості роману Євгена Гребінки "Доктор"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрові особливості роману Євгена Гребінки «Доктор»

Жижченко Л.Б., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури, Донбаський державний педагогічний університет

Авторка висновковує: у романі ««Доктор» Євген Гребінка показує, як байдуже ставлення до власної особистості, життя в постійних книжкових ілюзіях, надмірне критичне ставлення до себе веде до деградації особистості.

Ключові слова: роман виховання, характер, оповідач, проблематика, психологізм, щоденник.

Genre features of the novel of education in the works of Eugene Hrebinka by the example of the novel «Doctor»

Zhizhcenko L.В., PhD in Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature, SHEI “Donbas State Pedagogical University”

The article is devoted to the analysis of genre features and poetics of the novel "Pan Haljavsky". The study highlights the theoretical foundations of the genre of the upbringing novel and shows the influence of the structural components of this genre on the nature of the work.

The author comes to conclusion that Yevhen Hrebinka in his novel shows that how indifferent attitude to one's own personality, life in constant book illusions, excessive critical attitude towards oneself leads to the degradation of personality.

Keywords: novel education, character, narrator, issues, psychology, diary.

Постановка проблеми

Дослідники творчості Євгена Гребінки (Деркач Д., Зубков С., Крутікова Н., Лімборський І., Походзіло М.), аналізуючи творчий доробок письменника, основну увагу зосереджували на стилі митця, особливостях зображення тогочасного побуту, на впливові ідей Просвітництва. Проте, жанрова природа роману «Доктор» залишилася поза увагою науковців Отже, актуальним є аналіз цього твору в світлі поетики роману виховання, яка достатньо вивчена М. Бахтіним.

Аналіз останніх досліджень

До останніх наукових розвідок про творчість Г. Квітки-Основ'яненка належать такі: Лебідь Є. «Образ FEMME FATALE у романі Є. Гребінки «Доктор» та повісті Т. Шевченка «Художник», Поліщук І. «Роман Є. Гребінки «Доктор» у контексті доби» та ін.

Мета статті: дослідити особливості впливу поетики роману виховання на жанрову своєрідність роману «Доктор».

Завдання статті:

- визначити жанрові домінанти роману виховання,

- з'ясувати сюжетно-композиційні особливості твору,

- розкрити, які чинники впливали на становлення характеру героя.

Виклад основного матеріалу

Роман виховання, за визначенням М. Бахтіна, - «це роман, в ідейно-тематичний центр якого покладено процес формування особистості, образ людини у процесі становлення [6, с. 492]. Головною жанровою ознакою цього типу роману є трактування людського характеру. До прикметних ознак цього жанрового різновиду Юрій Попов зараховує стійку сюжетну схему з трьох складових частин: 1. Дитинство (іноді - родовід героя) та отроцтво; 2. Роки навчання і роки мандрів; 3. Самовизначення героя. Важливу роль у романі виховання відіграє речовий світ: інтер'єр, опис одягу, речей, їжі, які виконують не тільки конкретно-відображальну функцію, але є знаками певних життєвих настанов та цінностей [6, с. 494-495].

У романі «Доктор» Євген Гребінка простежує історію життя Івана Севрюгіна, сина Тараса Івановича Севрюгіна - поміщика з російської губернії. Основні сюжетні акценти твору - сімейне виховання, навчання, смерть батька, доросле життя головного героя. Оповідь ведеться від третьої особи та від особи Івана Севрюгіна. Для цього автор використовує форму щоденника, у якому охоплено події від одруження сестри Івана Тарасовича до його навчання в Петербурзі. У романі описано детально два знакових періоди життя героя, які проходять у різному часопросторі. Період від народження до змужніння та період зрілості, коли Іван Севрюгін відомий лікар у столиці. Які чинники формували характер героя та що завадило йому досягти щастя? Вирішальну роль у формуванні особистості героя відіграв батько, вчителі та книги. Культурний архетип батька - захисника й годувальника родини - трансформується у трагікомічний образ домашнього тирана. Тарас Севрюгін мріяв про сина («И дал мне бог сына»). І хоча у синові Тарас Іванович бачив власне продовження, але поводився з ним дуже строго: «Я люблю сына и не щажу на нем лозы» [1, с. 247].

Коли хлопець не відповідав батьківським уявленням про розумного сина, той відверто принижував його. Так сімнадцятилітнього юнака Тарас Іванович усе ще називає дитиною. Досить суперечливими є батьківські настанови. То бути «...тише води, ниже трави», то - «развязным, занимать всех собой». Постійні батьківські зауваження: «А ти все с лакеями. Урод, - обезцінюють особистість юнака. Від брутального домашнього світу хлопця захищають книги: «Книга,какая бы ни была, защищала Ваню, как добрый бастион, от родительских выстрелов, и Ваня полюбил книги; из них он составил себе особенный мир; к ним он удалялся из семейного круга,...словно в кружок веселых, невзыскательных товарищей» [1, с. 249]. Невдовзі батько помирає, запевняючи сина в тому, що «род человеческий нехороший. Не доверяй людям , Ваня, никому не верь: все обманывают» [1, с. 286]. Логічно, що Іван Севрюгін задумується над тим, що, може, не варто й жити , якщо завжди жити з пересторогою. Ще одним чинником, який сприяв розумінню абсурдності життя, був приклад учителя Івана Павловича. Уважно аналізуючи середовище, у якому проходило виховання молодшого Севрюгіна, зазначимо, що серед людей, які оточували героя у період його особистісного становлення, не було жодної позитивної людини, яка б була носієм здорового морально-етичного начала.

Психологи стверджують, що у кожної людини є три стани особистості, які визначають взаємодію людини з навколишнім світом та іншими людьми. До такого висновку дійшов американський психотерапевт Ерік Берн. Він дослідив та описав три Его-стани людини: «Батько», «Дорослий» та «Дитина». У кожен момент свого життя людина перебуває в одному з цих трьох станів. Его-стан «Батько» веде своє походження від батьків(матері та батька).У цьому стані людина відчуває, думає, діє, говорить і реагує точно так, як це робили її батьки. Стан я-Батько може бути тим, що контролює, а може бути дбайливим. Дбайливий «Батько» - здатний турбуватись, допомагати. Контролюючий «Батько» - зовсім інший поведінковий тип. У цьому стані людина постійно буде себе критикувати, звинувачувати, бачити свої помилки і при цьому може не звертати увагу на свої перемоги. Его-стан «Дитина» - це коли людина відчуває, мислить, діє й реагує так, як це робила у дитинстві. Нагадує маленького хлопчика чи дівчинку. Якщо в зрілому віці домінує стан «Дитини» - це стає джерелом серйозних проблем. Его-стан «Дорослий» - це коли людина об'єктивно оцінює те, що з нею відбувається. Людина в позиції я-«Дорослий» бере відповідальність за все, що вона робить і використовує власний досвід для подальшого розвитку. Зрілою особистістю вважають людину, в поведінці якої домінує позиція «Дорослий» [4]. З позиції зазначеного розглянемо поведінку головного героя роману Євгена Гребінки «Доктор». Іван Севрюгін переважну частину свого життя перебуває або у стані «Дитини», або «Контролюючого Батька». Так герой постійно згадує слова, які з часом стають переконаннями: «Праду говорил покойный батюшка, что я ни к чему не годен, просто дрянь» [1, с. 299]. «Хлопчик» озивається у внутрішньому світі героя, й коли він розмірковує про жінок: «Женщины должны быть все предобрые, прехорошенькие, гораздо выше нас» [1, с. 279]. Проте всупереч навіть таким життєвим настановам, Іван Тарасович досягає успіху.

Він стає хорошим лікарем у Петербурзі .Тепер Іван Тарасович винаймає квартиру в хорошому будинку. Вечори він проводить біля каміну в роздумах про своє життя. І хоча Іван Тарасович не лікував аристократів, бо не був лукавою людиною, його шанували міщани. Особливо багаті купці « на руках носили Севрюгина; их простые, неиспорченные натуры оживали от его рецептов; притом он был с ними обходителен и вежлив, всякому говорил «вы» [1, с. 301]. Безжурне спокійне життя доброго лікаря порушує поява Юлії Іванівни. Ще з дитинства герой амбівалентно ставився до дівчаток. Боявся й водночас захоплювався ними: «И Машенька и Дашенька будут, и верно станут надо мной смеяться; они такие гадкие, все скалят зубы, а хорошенькие, очень хорошенькие» [1, с. 302]. До власних сумнівів додається й батьківська настанова: «И женщинам также не верь... Этим еще больше не доверяй...станут в глаза хвалить ... и клясться в вечной любви, и из-за пустяка же, вдруг разлюбят тебя , отравят тело и душу .... в гроб вгонят, а после. упадут в обморк» [1, с. 286]. Отже, внутрішньо, герой налаштований на принизливі стосунки, бо таке виховання та обставини життя.

Стати на позицію Дорослого у стосунках з жінкою Іван Тарасович не в змозі(кто меня полюбит, меня, неловкого, неуча, безобразного»).Трагічним для героя стало те, що межі їхніх стосунків встановлювала Юлія Іванівна та її рідня. Вона-хитра, глибоко порчна жінка, що зуміла видатися цнотливою, ангелом. Оточивши себе ореолом загадковості, таємничості, вона схиляє до шлюбу легковірного Севрюгіна. Дуже знаковою є сцена вінчання героїв, коли Іван Тарасивич відчуває насмішки натовпу над ним. На якийсь час Севрюгін споглядає своє життя з позицій Дорослого. Він розуміє, що брудні натяки про його дружину, які він почув у церкві, є правдивими. Він одружився з порочною жінкою й може просто вигнать її з дому, звільнившись від ганьби. Але мрійливий, соромливий, несміливий «Хлопчик» перемагає «Дорослого» Івана. Він проявляє слабкість, як і завжди, дозволяє себе обманювати, показує дружині свою нерішучість, небажання з нею розлучитися. З часом роздвоєність стає життєвою нормою ,що неминуче веде головного героя до трагічного фіналу. Севрюгін ніби не помічає, що дружина постійно перебуває у своєї сестри. У цей же час вона насолоджується компанією родича(коханця). Проте він продовжує щиро вірити своїм ілюзіям у щасливе подружнє життя з Юлею. Він тішить себе думкою про те, що дружина сумує за ним, що вона чекає його дитину.

Іван Тарасович не бажає чути правду від знайомих, хоча ті чи ті зізнання друзів переслідують його. Герой не бачить «реального» життя, продовжує жити романтично-сентиментальними очікуваннями. Він не хоче вірити в те, що дружина його живе у коханця, обманом використовує його гроші. Від поміщика Рєпкіна Іван Тарасович дізнається про те , що знали давно всі інші, ще до його одруження. Перший візит до Юлії був пов'язаний з народженням дитини, що родичі розіграли комедію про почуття Юлії до нього для того, щоб ошукати лікаря, сподіваючись на те, що він має гроші. Вигадана вагітність є лише спосіб одержати Юлії гроші для виплати боргів її коханця. У своєму житті Юлія Іванівна має зовсім інші цінності, керується іншими принципами, ніж головний герой.

У тексті роману чітко простежується опозиція «провінція - Петербург». Провінція пов'язана з природністю, щирістю добродушністю. Петербург пов'язаний зі штучністю, обманом, зверхністю. Потрапивши до столиці, герой страждає від власної довірливості. Все, що з ним відбувається, він сприймає як неминучу закономірність.

Мотив грошей - найважливіший у романі Через гроші Юля розігрує численні маніпуляції, аби відібрати гроші у довірливого чоловіка. Причиною удаваної сердечної турботи Марципани Петрівни про свого зятя Севрюгіна є знову ж таки гроші. Боячись порушити мниму сімейну ідилію, герой витрачає великі гроші на численне сімейство Юлії Іванівни. Ситуації абсурду супроводжують Івана в столиці постійно, проте він не усвідомлює їх. Пізніше він все ж таки зрозуміє, що всі люблять тільки гроші, проте жодних змін у його свідомості не відбувається. Він продовжує довіряти своїм безчесним родичам, які позбавляють його будь-яких засобів до існування. Втративши лікарську практику, хороших знайомих, будь-яку надію на краще Іван Севрюгін стає п'яницею й безславно гине.

Отже, у романі «Доктор» Євген Гребінка показує, як байдуже ставлення до власної особистості, життя в постійних книжних ілюзіях, надмірне критичне ставлення до себе веде до деградації особистості.

жанр роман виховання гребінка

Література

1. Гребінка Є. Вибрані твори. Київ: Дніпро, 1976. 394 с.

2. Брайко О. Роман Євгена Гребінки «Доктор» як соціальний наратив: текст та інтертекст. Слово і Час. 2005. №3. С. 51-63.

3. Зубков С. Євген Павлович Гребінка. Життя і творчість. Київ: Держлітвидав УРСР, 1978. 210 с.

4. Копець Л. В. Психологія особистості: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 458 с.

5. Попов Ю. Роман виховання. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С.492-495.

References

1. Hrebinka Ye. Vybrani tvory. Kyiv: Dnipro, 1976. 394 s.

2. Braiko O. Roman Yevhena Hrebinky «Doktor» yak sotsialnyi naratyv: tekst ta intertekst. Slovo i Chas. 2005. №3. S. 51-63.

3. Zubkov S. Yevhen Pavlovych Hrebinka. Zhyttia i tvorchist. Kyiv: Derzhlitvydav URSR, 1978. 210 s.

4. Kopets L. V. Psykholohiia osobystosti: navch. posib. dlia stud . vyshch. navch. zakl. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2008. 458 s.

5. Popov Yu. Roman vykhovannia. Leksykon zahalnoho ta porivnialnoho literaturoznavstva. Chernivtsi: Zoloti lytavry, 2001. S. 492-495.

Размещено на Allbest.ru