Художня модель мислення в повісті Тараса Шевченка "Несчастный"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художня модель мислення в повісті Тараса Шевченка "Несчастный"

Жуй Фань, асп.

Анотація

Досліджено особливості художньої моделі мислення в повісті Тараса Шевченка "Несчастный". Наголошено, що російськомовна творчість письменника виявляє специфіку художньої моделі авторського мислення, її суто український національний характер. Обґрунтовано тезу про те, що за посередництва чужої російської мови Т. Шевченко репрезентує притаманну його художньому світогляду і способу мистецької інтерпретації світу багатогранну модель українського народного мислення. Важливим чинником представлення специфіки художньої моделі в повістях є образ автора, аналіз особливостей сприйняття і тлумачення ним світу як відображення поглядів письменника. Також чинниками репрезентації художньої моделі мислення в повістях Т. Шевченка, зокрема творі "Несчастный", є вияви українських варіантів романтизму, сентименталізму, просвітницького реалізму; звернення оповідача до епістолярію, у якому осмислюються суто українські питання; мислячий національними категоріями образ оповідача; подорожні замітки з описом картин українських міст, сіл, природи, пейзажів України. Підкреслено, що синкретичні за своїм характером повісті Тараса Шевченка поєднують різні стилі й жанрові різновиди. Зокрема в повісті "Несчастный" бачимо багато героїв автобіографічних згідно з романтичними традиціями. Загалом українська національна за своїм характером і виявами художня модель мислення Тараса Шевченка, створена спочатку в поетичних текстах, була перенесена й інтегрована в його прозову спадщину. Також у прозових творах вона синтезувала характеристики сентименталізму, просвітництва, романтизму, натуралізму. Повість "Несчастный" Т. Шевченка базується на використанні ретроспективного методу; наявності ряду головних і другорядних персонажів із вираженим українським змістом і сутністю. Усі герої твору репрезентують багатогранне національне середовище. Твір має чітку структуру, характери його героїв логічні, осмислені, часто автобіографічні й мають головне значення у формуванні українського національного наративу повісті. повість шевченко мислення

Rui Fan, Postgraduate

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

ARTISTIC MODEL OF THINKING IN TARAS SHEVCHENKO'S NOVEL "THE UNFORTUNATE"

The article examines the features of the artistic model of thinking in Taras Shevchenko's novel "The Unfortunate". It is emphasized that Taras Shevchenko's Russian-language works represent the evolution of Taras Shevchenko's artistic thinking. The specificity of the artistic model of thinking and its Ukrainian national character is revealed in the Russian-language stories of the author. The thesis is substantiated that using Russian language T. Shevchenko represents his multifaceted model of Ukrainian thinking inherent in his artistic worldview and the way of artistic interpretation of the world. An important factor in presenting the specifics of the artistic model of thinking in Taras Shevchenko's novels is the image of the author, his perception and interpretation of the world as a reflection of the author's view. Also, the factors of representation of the artistic model of thinking in the stories of T. Shevchenko, in particular in the work "Unfortunate", are manifestations of Ukrainian variants of romanticism and sentimentalism; the narrator's appeal to the epistolary, in which purely Ukrainian issues are comprehended; the image of the narrator thinking in national categories; travel notes with descriptions of paintings of Ukrainian cities, villages, nature, landscapes of Ukraine. It is noted that Taras Shevchenko's syncretic stories combine different styles and genres. We can see a number of autobiographical characters according to romantic traditions in them and in the story "The Unfortunate". Basically, the artistic model of Taras Shevchenko's thinking, which was Ukrainian and national in character and manifestation, first created in poetic texts, was transferred and integrated into his prose heritage. In prose works, it is synthesized the characteristics of sentimentalism, enlightenment, romanticism, naturalism.'The Unfortunate' is based on the use of a retrospective method. The text has such features as the presence of a number of main and secondary characters with a pronounced Ukrainian content and essence. All the heroes of the work are a manifestation and result of the national environment. The vocation of the heroes of the story "Unhappy" is to present the Ukrainian model of thinking and worldview. The work has a clear structure, its characteristics are logical, meaningful, often autobiographical (primarily the image of the narrator) and are of major importance in the formation of the Ukrainian national narrative of the story.

Keywords: Taras Shevchenko, novel, Russian-language creativity, artistic model of thinking, the image of the narrator.

Вступ

Прозові твори Тараса Шевченка є важливою частиною його творчої спадщини, оскільки відображають еволюцію художнього мислення митця, обставини звернення ним до російської мови, особливості використання жанру повісті. Крім того, саме в російськомовній творчості Шевченко цілеспрямовано виокремлює специфіку власної художньої моделі мислення, її виражене українське національне спрямування. О. Сліпушко зазначає: "Творчість Тараса Шевченка на різних її етапах засвідчує послідовну метафізичну єдність із духовністю нації, глибоке розуміння і відображення національної свідомості. Ідеї митця стали універсальним для національної ментальності, оскільки дійсність українського народу була дійсністю Шевченка" [4, с. 69]. Під моделлю художнього мислення розуміємо спосіб та особливості представлення світу і його складових у творі. На нашу думку, це виявляється насамперед в осмисленні актуальних питань тогочасного українського суспільства, оцінок їх із позицій українця, творенні колоритних національних типів у контексті процесів, які відбувалися в українському селі й місті. У контексті використання чужої мови постає в усій багатогранності рідна модель світосприйняття і світовідчуття. Саме специфіка художньої моделі мислення в російськомовній творчості Кобзаря залишається питанням маловивченим, незважаючи на наявність численних наукових розвідок як у галузі шевченкознавства загалом, так і окремих досліджень у галузі вивчення російськомовних повістей автора. Відтак, студії над повістями Кобзаря відкривають нові грані в розумінні творчого світу й методу Тараса Шевченка. Теоретична значущість досліджуваної проблеми визначається необхідністю комплексного вивчення специфіки становлення художньої моделі мислення Кобзаря спочатку в поетичних текстах на різних етапах його творчої біографії, а потім її інтеграції в російськомовну творчість. Також важливими теоретичними аспектами проблеми є вивчення незалежності чи залежності однойменних україномовних поем і російськомовних текстів повістей; характеру художнього світогляду тих повістей російською мовою, які не мали українських аналогів. Саме останній досліджується у статті на прикладі твору "Несчастный".

Методологія дослідження. Актуальність дослідження визначається не лише недостатнім вивченням питання художньої моделі мислення у творі, а й необхідністю масштабного погляду на творчість Кобзаря періоду його заслання, зокрема, трактування ним болючих для тогочасного суспільства проблем; виявів у тексті синтезу стилів романтизму, сентименталізму, просвітницького реалізму, а також способів репрезентації цих трьох стилів.

Окремі аспекти досліджуваного питання вивчали О. Боронь, Л. Задорожна, Г. Клочек, Л. Кодацька, В. Смі- лянська, Л. Ушкалов та ін. Свого часу Л. Кодацька [3] наголошувала на тому, що в повістях Т. Шевченка порушується багато важливих соціальних питань. Дослідниця акцентувала увагу саме на ідейній і тематичній спрямованості творів. Визначальний внесок у вивчення російськомовних повістей Т. Шевченка зробив О. Боронь, присвятивши кілька праць аналізу різних аспектів текстів [1]. Особливу увагу приділяє сучасний учений прийняттю Шевченком рішення писати чужою російською мовою, а також студіює питання жанрової специфіки творів, їхнього стилю, образної системи, детально досліджує впливи на повісті російської та західноєвропейської літератур. Цілком погоджуємося з тезою О. Бороня про те, що рішення писати російською мовою Т. Шевченко прийняв свідомо й осмислено. Воно стало фактично результатом прагнень автора бути почутим якомога ширшим загалом читачів, тому він вимушено звертається до російської мови як панівної в тогочасній Російській імперії, до складу якої входила Україна. Ключові концепти творчості Т. Шевченка, зокрема його повістей, досліджував і Л. Ушкалов. Загалом існує солідна кількість праць, присвячених повістям автора, проте особливості художньої моделі мислення в них потребують додаткових студій. Загалом, наявні наукові розвідки, присвячені російськомовним повістям Кобзаря, опосередковано торкаються проблеми моделі художнього мислення автора. Натомість дослідження цього питання в різних повістях митця представляє саме українську модель художнього мислення в російськомовних текстах.

Метою нашого дослідження є проаналізувати особливості моделі художнього мислення у російськомовній повісті Т. Шевченка "Несчастный", виявити засоби представлення цієї моделі. До вже відомих тез про синкретичний характер повісті пропонуємо тезу щодо українського характеру тих елементів, які виступають складовими моделі художнього мислення. Отже, у статті зроблено спробу уточнити наявні в науці розробки щодо синтезу романтичного й сентиментального стилів, а також елементів просвітницького реалізму в повістях Кобзаря.

Аналіз і вивчення поставлених у статті завдань здійснюється за допомогою ряду наукових методів. Зокрема, філологічний метод застосовано для аналізу текстів; історико-літературний метод застосовано у процесі вивчення історії питання, його еволюції в науковій літературі; за допомогою біографічного методу виявляємо впливи на текст біографії автора.

Результати дослідження. У центрі повістей Т. Шевченка перебувають ті ж самі головні проблеми, що і в його поетичній творчості. Звернення до цих наболілих питань зумовлювалося новими викликами часу, способами осягнення автором тематики і специфікою представлення її в художньому тексті. Зокрема, традиційно автор звертається до осмислення наслідків кріпосницького ладу на долях людей ("Варнак", "Княгиня"), зокрема детально вивчає і художньо тлумачить долю закріпаченого талановитого митця ("Музикант", "Художник"), закріпаченого інтелігента ("Варнак"). Болить Шевченкові доля покритки ("Наймичка", "Капитанша"). Звертає увагу письменник і на проблему формування особистості під впливом таких чинників, як освіта, довкілля, родина ("Близнецы", "Несчастный", "Прогулка с удовольствием и не без морали"). Загалом, усі теми повістей Шевченка були так чи інакше дотичні до особистого життєвого досвіду автора, пережиті ним і переосмислені. Відтак, його прозова спадщина, як і поетична, позначена глибоким автобіографічним характером.

Правомірно наголошує О. Боронь, що "Шевченкова проза не відзначається загалом художньою довершеністю, натомість вона становить інтерес народністю змісту, національним колоритом, правдивим відтворенням світовідчуття, притаманного українцям, що позначилося на доборі фабульних ситуацій, увиразнило змалювання персонажів; приваблює багатогранний образ автора у його психологічній неповторності" [1, с. 76]. Саме народність змісту й національний колорит є тим контекстом, у якому твориться авторська модель художнього мислення. Посередництвом образу автора чи оповідача в повістях виражається модель художнього мислення в них, особливості сприйняття і тлумачення світу. Також помітними у текстах є впливи російської та західноєвропейської прози. Проте Шевченко жодним чином не повторює і не компілює їхніх традицій, а творчо переосмислює й інтегрує в контекст власного художнього мислення. Повістям Кобзаря притаманні такі риси: аморфність, подання епізодів у хронологічній послідовності, що забезпечує логічність викладу, а також виражена настроєвість. Автор систематично вводить у художній текст образ оповідача, роблячи його часто власним Alter ego, виразником своїх думок і переживань. Так, присутні оповідачі, зокрема, у повістях "Варнак", "Капитанша", "Художник", "Несчастный" та ін. Також характерною рисою повістей Шевченка є часте звертання до епістолярної форми, подорожніх нотаток, постійні апеляції до читача. Митець прагне творити образи таких героїв, які б виглядали переконливо і правдоподібно, були наближеними до стилю просвітницького реалізму.

Актуальним і важливим для Т. Шевченка є осмислення суті освіти, зокрема, військової як такої, що є чи не є шляхом до благополучного життя. Також митець репрезентує художні тлумачення тогочасного виховання в українському суспільстві, представляє власне бачення його. Саме ці питання звучать у його повісті "Несчастный". Крім того, письменник подає і міркування про національний суспільний ідеал. Як наголошує О. Боронь, "нелінійна еволюція Шевченка-прозаїка не підлягає сумніву - від написаної на сюжет однойменної поеми повісти "Наймичка" до продуманої багатопланової композиційної цілости "Художника" та "Прогулки..." [1, с. 77]. Така композиційна цілість вимальовується і в повісті "Несчастный". Загалом ці риси спонукають читача міркувати над алегоріями, алюзіями, ремінісценціями, які повсякчас присутні у контексті моделі художнього мислення автора. Специфіка останньої бачиться і через впливи та вияви в тексті романтизму, насамперед його українського варіанту. Це представлено дуже чітко, зокрема, у зверненнях до епістолярію, присвяченого українським питанням; образу оповідача, що мислить національними категоріями і поняттями; подорожніх заміток, які представляють картини українських міст, сіл, природи, пейзажів. Також тексти повістей позначені впливами українського сентименталізму, традиція котрого була характерна для національного письменства. Особливо виразно виявляються у тексті риси просвітницького реалізму, зважаючи на головну проблему твору - проблему виховання.

Синкретичні за своїм характером і стилем повісті Т. Шевченка часто є автобіографічними, як це було притаманне романтичній традиції, зокрема і насамперед українським романтикам. Постаті оповідача й героїв виражають думки і переживання автора, "виконуючи подекуди автопсихотерапевтичну функцію" [1, с. 78]. Також для повістей Т. Шевченка, зокрема, твору "Несчастный", характерним є тяжіння до просвітницького реалізму, представлення правдивих категорій і ментальних понять українського світогляду. У контексті художньої моделі мислення повістей Кобзаря вимальовуються такі виразні риси: дидактизм, повчальний характер, протиставлення персонажів позитивних і негативних. Усі ці риси є практичними засобами для вираження автором саме українського способу мислення і сприйняття світу. Вияви просвітницького реалізму порівняно з романтизмом і сентименталізмом, на нашу думку, є найбільш яскравими. Повість "Несчастный" цікава, зважаючи на те, що в ній елементи просвітницького способу мислення інтегруються в контекст української світоглядної системи, як і романтизм, і сентименталізм. Так, "суто просвітницьким за генезою є експеримент Шевченка, зреалізований у повістях "Близнецы", "Несчастный", менше виявлений у повісті "Музыкант" [1, с. 79]. У цих текстах осмислюється вплив родинного середовища, освіти, виховання на особистість, її становлення, розвиток і подальшу суспільну реалізацію. На нашу думку, це українська просвітницька повість, написана російською мовою, і присвячена проблемам виховання. Важливо, що традиційні європейські поняття автор наповнює суто українським розумінням, інтегруючи в національну модель художнього мислення. Також дослідники вбачають у повісті "Несчастный" впливи стилю бідермаєру, що був перехідним від реалізму до романтизму. В. Смілянська наголошує, що у Шевченкових повістях синтезувалися сентиментально-роматичний і реалістичний стилі [5]. Саме такий синтетичний, на наше переконання, стиль дав змогу авторові витворити український і шевченківський варіант художнього мислення.

Українська і національна за своєю сутністю художня модель мислення Тараса Шевченка була перенесена разом із визначальними принципами з поезії у прозу. Крім того, у прозовій спадщині вона інтегрувала в себе риси сентименталізму, просвітництва, романтизму, певні впливи натуралізму. Усе це дало підстави дослідникам говорити про "стильовий синкретизм" [1] Шевченкових повістей. О. Боронь пише:

Проза Шевченка не стала вчасно фактом літературного життя і не справила помітного впливу на розвиток повістевих жанрів української літератури, тривалий час слугуючи важливим матеріалом тільки для біографів письменника і набагато менше - для дослідників його творчости. Насправді ж повісті - безперечно важливий та цінний складник доробку Шевченка; вивчення його істотно розширює уявлення про творчий діяпазон митця, інтелектуальні та світоглядні обрії, засяги його художнього світу. Кожна з Шевченкових повістей цікава своїм ідейно-тематичним наповненням, поетикою [1, с. 82].