Діалектна лексика в поетичних текстах Петра Мідянки

Размещено на http://www.allbest.ru

Діалектна лексика в поетичних текстах Петра Мідянки

Валентина Ґрещук

DIALECT VOCABULARY IN THE POETIC TEXTS OF PETRO MIDYANKA

Abstract

The article analyzes the dialect vocabulary in the poetic texts of Petro Midyanka. It is established that one of the characteristic features of the language of the poet's poems is the use of lexical dialectisms in it. At the same time, the artist does not use phonetic or grammatical dialect units at all. This is due to the fact that lexical dialectisms have a greater semantic and aesthetic charge than phonetic or grammatical dialect phenomena. In addition, the complex use of different levels of dialect units in poetic texts leads to the present complication of the perception of the text by recipients who do not know the dialect. The author's desire not to narrow the circle of readers also prompted him to use only lexical dialectisms. The lexical dialectisms found in Midianka's poetry represent various thematic and lexical-semantic layers of vocabulary. A characteristic feature of the poet's style is the interweaving in the outline of the Ukrainian literary language of local words to denote household items, including names of clothing, its elements and footwear, names of food, food and beverages, names of household utensils and household items, names of buildings, structures and their elements. In addition to everyday dialect vocabulary, the analyzed texts revealed dialect words to denote plants, animals, birds, fish, names of geographical objects, including water, as well as the names of persons on various grounds. Separate lexical dialectisms represent logging, timber alloy ?, metrological, musical vocabulary. The use of sign dialect vocabulary - adjectives, verbs, adverbs - is also attested. The article clarifies the semantics of each dialectic, illustrates its use in poetry, draws attention to the functions performed by lexical dialectisms in the literary text, including nominative-cognitive, expressive, providing artistic persuasiveness and ethnographic authenticity, enrichment of the lexicon of literary language.

Keywords: poetic text, dialectism, lexical dialectism, thematic groups of vocabulary, household vocabulary, P Midyanka, artistic functions of dialectisms.

Анотація

У статті проаналізовано діалектну лексику в поетичних текстах Петра Мідянки. Встановлено, що однією з характерних особливостей мови віршів поета є використання в ній лексичних діалектизмів. Водночас митець зовсім не послуговується фонетичними чи граматичними діалектними одиницями. Це зумовлено тим, що лексичні діалектизми мають більший семантико-естетичний заряд, ніж фонетичні чи граматичні діалектні явища. Крім того, комплексне використання в поетичних текстах різнорівневих діалектних одиниць призводить до посутнього ускладнення сприймання тексту реципієнтами, які не знають діалекту. Прагнення автора не звузити коло читачів теж спонукали його до використання лише лексичних діалектизмів. Виявлені в поезіях Мідянки лексичні діалектизми репрезентують різноманітні тематичні та лексико-семантичні пласти лексики. Характерною особливістю мовостилю поета є вплітання в канву української літературної мови місцевих слів на позначення предметів побуту, зокрема назв одягу, його елементів та взуття, назв їжі, продуктів харчування та напоїв, назв хатнього начиння та предметів господарського призначення, назв будівель, споруд та їх елементів. Крім побутової діалектної лексики, в аналізованих текстах виявлено діалектні слова на позначення рослин, тварин, птахів, риб, найменування географічних об'єктів, включаючи водні, а також назви осіб за різними ознаками. Окремими лексичними діалектизмами представлена лісорозробна, лісосплавна, метеорологічна, музична лексика. Засвідчено також використання ознакової діалектної лексики - прикметників, дієслів, прислівників. У статті з'ясовано семантику кожного діалектизму, проілюстровано його вживання в поезії, звернено увагу на функції лексичних діалектизмів у художньому тексті, зокрема номінативно-пізнавальну, експресивну, забезпечення художньої переконливості та етнографічної достовірності, збагачення лексикону літературної мови.

Ключові слова: поетичний текст, діалектизм, лексичний діалектизм, тематичні групи лексики, побутова лексика, П. Мідянка, художні функції діалектизмів.

діалектна лексика мідянка

Постановка проблеми та аналіз досліджень. Поетичний феномен Петра Мідянки, одного з найяскравіших представників «вісімдесятників», лауреата найпрестижніших літературних премій України, в тому числі й Національної премії імені Тараса Шевченка, криється не в останню чергу в мові його поетичних творів. Мова художніх текстів поета - добірна українська літературна мова, пересипана неповторними діалектними лексичними перлинами з Мараморощини, краю, в якому народився, живе і працює митець. На цю особливість творчої манери, мовостилю Петра Мідянки вказують літературні критики, дослідники творчості поета. Віктор Неборак зауважив: «Беруся писати про поезію Петра Мідянки з усвідомленням, що для мене у ній аж занадто багато незрозумілих слів, невідомих мені імен, географічних назв, історичних подій... Поет і його видавці в окремих випадках намагалися полегшити таким читачам, як я, шлях до розуміння Мі- дянчиних віршів і додавали посторінкові примітки, як у книзі «Зелений фирес», або ж короткий словничок малозрозумілих та іншомовних слів і зворотів разом з покажчиком імен і топонімів, як у книзі «Дижма» <...> Він [читач] називає особливі слова Петра Миколайовича своєрідним терміном «мі- дянкізмами», що свідчить про надзвичайно високу, художню оригінальність закарпатського поета» [Неборак 2014, с. 166]. А Ростислав Чопик звернув увагу на те, що «Мідянці доводиться «українізувати» своє Закарпаття, апелюючи до соборницьких тем і пишучи таки літературною мовою, хоч і дещо інкрустованою місцевою колорито-екзотикою. Часом та інкрустація така щільна, що здається, ніби то - діалект. Ні - то здається. Щоби карпатороські андрії-ворхоли не розчинилися в енді-ворголах, їм потрібно нагадувати про їхнє українське коріння; а щоби слухали, не коментуючи «пророка у своїй вітчизні», мусить діяти магія тутешньої лексики... Утім, чого би то мусить? Та ж поет розкошує, кохається в ній, отій срібній і рідній!» [Чопик 2016, с. 8-9] Сам Петро Мідянка підкреслював, що місцеві говірки є цілим пластом втаємниченого, призабутого, нерозпізнаного чи й назавжди віджитого разом з тими речами, які відійшли в небуття.

Мета статті, завдання. Характерною особливістю мови поетичних текстів митця з погляду використання в ній діалектних одиниць є вживання винятково лексичних діалектизмів та ігнорування фонетичних чи граматичних регіоналізмів усупереч модним тенденціям у сучасній так званій літературі на діалектах послуговуватися різнорівневими діалектними формами. Це, очевидно, пов'язано з двома чинниками. Лексичні діалектизми як номінативні мовні одиниці мають більший семантико-естетич- ний заряд, ніж фонетичні чи граматичні діалектні явища. До того ж фонетико-граматичні діалектні форми разом із лексичними посутньо ускладнюють сприймання поетичного тексту реципієнтами, які не знають діалекту. Прагнення автора не втратити читача, не звузити коло зацікавлених теж спонукає до уникнення різнорівневих діалектизмів, крім лексичних. У цій статті ставимо за мету проаналізувати лексичні діалектизми в поетичних текстах Петра Мідянки, визначити, які тематичні та лексико-семантичні пласти лексики вони репрезентують, з'ясувати семантику кожного з них, проілюструвати використання діалектних слів у поетичних текстах, звернути увагу на їх художні функції.

У процесі аналізу лексичних діалектизмів у поетичних текстах Петра Мідянки застосовано описовий метод, а також прийоми компонентного аналізу для встановлення й характеристики семантики діалектних слів.

Виклад основного матеріалу. Перейдемо безпосередньо до характеристики лексичних діалектизмів, використаних П. Мідянкою у своїх поезіях Джерельною базою дослідження слугували видання: Карпати на трьох. Петро Мідянка, Назар Федорак, Василь Зеленчук. Брустури : Дискурсус, 2016 і Петро Мідянка. Срібний прімаш (Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2004), до якого увійшли вірші зі збірок «Поріг», «Фараметлики», «Осередок», «Зелений фирес» та «Трава господня». Ско-рочення СП означає назву збірки «Срібний прімаш», а КТ - «Карпати на трьох». Цифри вказують на сторінку відповідного видання.. Вони репрезентують різноманітні тематичні та лексико-семантичні пласти лексики. Характерною особливістю мовостилю поета є вплітання в канву української літературної мови місцевих слів на позначення предметів побуту. Із назв одягу, його елементів та взуття засвідчено регіоналізми анцуґ `костюм, офіційний діловий одяг' - Стриї з Америки вернулися багаті, / Американтоші, ті мають випозір. / Їх чорні анцуґи та калапи крислаті (СП, 56); сардак `верхній короткий рукавний чоловічий або жіночий одяг з домотканого сукна, оздоблений вовняними нитками, зазвичай червоного кольору' - На пониззі річки волохатий буйвол / На сардак червоний наставляє роги... (СП, 14); петек `свитка' - Почив у петеці смиренний Божий Раб / Під щебети вандро- ваного птаства (СП, 78); ґаті `штани із домотканого конопляного чи лляного полотна або сукна' - Треба обмивати тіло небіжчика, / Вдягати домоткані ґаті з ройтами (КТ, 16); драниці `зношений, понищений одяг' - Бо вже ніщо скрипки гучних весіль, / На плечах поношені драниці (СП, 9); кошуля `сорочка' - Вишита кошуля. Ходить жінка, / В окулярах, з пасмом сивини (КЗ, 23); калап `чорний капелюх з низьким круглим верхом і широкими полями, зігнутими вниз' - Американтоші, ті мають випозір. /Їх чорні анцуґи та калапи крислаті (СП, 56); фараметлики `вишивка чоловічої сорочки' - Запізно фараметлики на грудях, / Запізно “виндовс”, майже що як мрець (КТ, 31); топанки `туфлі, черевики' - Нема тих ґазд, пішли за Пасовиту. / Вже інші підпанки в топанках на стезі (СП, 56); боканчі `чоботи, зимові черевики' - Мараморош. Фліш. І гайналі / У високих кованих боканчах / Натирали в танці мозолі (СП, 32).

Важливу частину побутової сфери відбивають найменування їжі, продуктів харчування та напоїв. Із таких діалектних назв у поетичних текстах митця поширені брашно `страва, їжа', кіфла `рогалик' - У нашій релігійній боротьбі / Хіба що руки піднесіть до неба. / І їжмо кіфли, поки брашно й сік (СП, 24); ріпка `картопля' - В бережок вмурована пивничка: / В ній нема мускату, ні шасли... / Ріпка, яблучка та слоїків поличка, / Що не раз од голоду спасли... (КТ, 36); цвіґа `рідка сметана', сотуга `вершки' - Вкотре йдеш ти старовинним лугом: / І минаєш старовинний хрест... / Цвіґа у купанях і сотуга, / І нема в що замочити перст (КТ, 20); солонина `сало', бринза `спеціально приготовлений для зберігання й споживання посолений сир' - У бесагах цвіллю взялась солонина, / Ой гірка тутешня, на Банаті, бринза... (СП, 14); бороцква `абрикоси' - Горбата Циля все ішла до нас: / Із бороцквою жовтою в тайстрині (КТ, 111); лакітки `ласощі' - Містечкові бавляться гульвіси: / По дещиці винісши із гард - / Лакітки й розпусні копилиці (СП, 81); шютемені `тістечка' - Цигани-бляхарі несли пекарський надібок, / перед святами / ґаздиня пекла шютемені-тістечка (СП, 60); цукрик `цукерка' - Це далі будуть Кундера, і Хорхе, / І м'ятний цукрик почерез труну (КТ, 30); мелаґані `овочі, вкриті листям; кагати для овочів і фруктів' - Рудіє папороть осінніх мелеґань / Рудіє верх Жабінець та Дениска (КТ, 40); бороцкопалінка `персикова горілка' - Там персиків - рожева пелена, / Бороцкопалінки - мов піни на потоці (СП, 37).

Значну частину діалектної побутової лексики, використаної в Мідянчиних поетичних текстах, становлять назви хатнього начиння та предметів господарського призначення. Це ґелета `дерев'яна посудина, бочівка' - Швидко-швидко повниться ґелета / Пожиточним плином восени (КТ, 25); бербениця `діжечка, барило' - Літа лягли, не влігся в серці біль, / немов тяжкі дубові бербе- ниці (СП, 9); купаня `глечик' - Цвіга у купанях і со- туга (КТ, 20); горнецок `горщик' - Удова сахтить і шепелявить: / “Айбо оберніть ми горнецок..." (КТ, 15); слоїк `скляна банка' - Ріпка, яблучка та слоїків поличка, / Що не раз од голоду спасли... (КТ, 36); ліжник `домоткане ворсисте вовняне покривало з візерунком' - Їм не стелили ліжники гуцульські, / Село молитву, й водку пізнає (СП, 67); кантар `вуздечка' - Червоне лоша / З кантарями-вуздеч- ками скаче новими (СП, 11); луйтра `драбинка' - Знов по луйтрі тіла восходящі / І по межах снують їжачки (КТ, 26); надібок `сукупність знарядь для певної роботи' - Цигани-бляхарі несли пекарський надібок, / перед святами (СП, 60); лазиво `драбина' - І чом потік кривавий, люба весно, / Чом стільки лазива споряжено до хмар? (КТ, 14); цайґер `годинник (наручний)' - Американтоші, ті мають випозір. / Їх чорні анцуґи та калапи крислаті, / Їх точні цайґери, їх гонор і манір. / Нема тих ґазд (СП, 56); бріфташка `сумка для паперів' - Господи, вродилося каліка, / А бріфташка ще на ремінці (СП, 79); бесаги `дві торби, з'єднані одним полотнищем, що їх носять перекинутими через плече, призначені для перенесення продуктів, інших речей' - У бесагах цвіллю взялась солонина (СП, 14); балта `сокира' - Здається, вийде з балтою отець, / Зітне яличку, в ґатях домотканих... (КТ, 32); ровер `велосипед' - Лаштуймо ровер, місткість до бензини. / І скаже в краї перший чоловік: / Бравісимо! Всі русини із глини (СП, 24); гіпермант `марганцівка', тинта `чорнило' - І хто прикраси носить на руках? Не мозолі, не травми з лісосіки, / Не перев'язані, закаляні бинти / і не розводи гіперманту й тинти (КТ, 24).

Із назв будівель, споруд та їх елементів художня мова поета фіксує діалектизми хижа `хата'

Що несло вандрівця в полонини, / Коли з хижі не женуть і пса (КТ, 41); ґражда `житловий комплекс (будинок і господарські приміщення), обгороджені високим парканом' - Не посад і не ґражда. Лиш кухня блакитна. / І крісло на кухні, і з віршів слова (СП, 77); салашин `хата-літнівка чи зимарка в горах'

Іще білів новий дранковий дах / На салашині між кущів ліщини (КТ, 109); зимарка `хата на полонинах або сіножатях, де зимують пастухи' - І стріхи зимарок до неба звелися. / Любімо ці стійбища - наші вони! (СП, 11); колиба `тимчасова будівля для лісорубів, пастухів, зроблена з дерев'яних колод' - Теменні полонинські ці звори, / Де на спадах цятками грає риба, / Де облаштована для пастухів колиба (КТ, 17); обора `відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби' - Чия обора тулиться сліпа, / Ховаючи сумних стрільців з УПА? (СП, 61); кошара `тимчасово загороджене місце для овець' - І тільки з неблизьких кошар / Чути блеяння непо- плеканих ягняток (КТ, 16); під `горище' - І синички витінькують на гілці, / І необжитий чинуватий під (КТ, 31); мештерґеренда `центральний сволок' - Він входить у низеньку кучу, / Де можна головою зачепити мештерґеренду (КТ, 16).

Мова поезій П. Мідянки засвідчує низку діалектних слів на позначення рослин, зокрема цинторія `золототисячник' джинджура `тирлич жовтий' - Вогником цинторії та джинджур / Віть пальмова - хатній декор, лоск (СП, 75); ільм `в'яз', невістулька `ромашка' - А зозулька йде під полонини / І кує ще, кукає мені. / Дзьобаючи ільм, ільмову бруньку, / Скоро розпов'ється і листок. / І покосять білу невістульку - в теметові проросла з кісток (КТ, 20); бриндушка, бриндуша `шафран' - Я прийду, як бриндушки розквітнуть, / На лужанське гробище старе (СП, 76); І засміявся первоцвіт, брин- душі (КТ, 14); іссоп `синій звіробій' - В колі гір - долинка-луговинка, / А на ній іссопи й полини (КТ, 23); жереп `гірська карликова сосна' - З чаклунства смерек ми підем в криволісся, / В зелену повзучість сланкої сосни. / Відродження жерепу, юне пагіння! (СП, 11); скоруха `горобина' - Кому належать плай, толока гола? / Засвічені скоруха і тополя (СП, 23); псьога `біловус' - А нині там золотиста псьога, / А нині чуєш: поц та ідіот (КТ, 28); зелер `селера' - І що у кошичку маленькому несе? / Добротну халу, зелер, корнішони... (КТ, 102); афинник `місце, де ростуть чорниці' - Там афинник, потік тече на спід (КТ, 31); костерева, дрясен `городні бур'яни' - Кос- терева й дрясен доростають до неба (КТ, 18).

Трапляються й діалектні назви тварин, птахів, риб: лилик `кажан', мачка `кішка' - А то не мочанка і не потішна мачка, / Не сплячі лилики із угольських яскинь (СП, 82); вивірка `білка' - Тільки крайка неба золота, / Тільки вивірка щось цокає на гілці... (КТ, 22); марга, маржина `худоба' - Ліс валили, полотно білили, / Маргу пасли газди й бідарі (СП, 32), Се протягом століть / Цвів глух і оман, множилась маржина (СП, 37); пірь `харіус' - Най пірі по росах збираються горами вранці (СП, 55); неясить `сіра сова' - Неясить та, недобра й зловіща, / Пугукає з безсоння навмання (КТ, 37); звірка `дрібна звірина'

У лісах не вислідити звірку (КТ, 22).

У мові поезії П. Мідянки добре заманіфес- товані діалектні найменування географічних об'єктів, здебільше пов'язаних із гірським ландшафтом: ґрунь `гора, вершина гори' - Так дивно усміхаєшся мені. / Видзвонює маржинка на ґруні (СП, 92), Вітер сніг із ґрунів поздував (КТ, 22); звір `ущелина, міжгір'я' - Теменні полонинські ці звори (КТ, 17); полонина `високогірне пасовище'

Рокли мешкаємо під полониною (СП, 6); плай `гірська стежка, дорога' - А коні блискучі блукають плаями! (СП, 6); чапаш, пішник `стежка' - Ця лука. На ній травичка жовта, / Слід гноївки й са- лаша. Чапаш. / Чорна ящірка із плямами, коксова (СП, 76); Рудувата змійка пішника / Вже прямує з гребеня в пониззя (КТ, 25); присліп `частина гори', обчина `вершина гори' - Змигнуть у галереї ролик, кліп / Про перевал, обчину і присліп (КТ, 97); шпіц `вершина гори' - Прийшли поети, бо пішли опришки / На небеса, за сині шпіци гір (СП, 67); берда `каменисте дно річки' - Гуде шипіт, / і монолітні берда / Так вправно перестрибує форель (КТ, 17); перенизь `перевал, плавний перехід між вершинами гір' - Рудувата змійка пішника / Вже прямує з гребеня в пониззя, / На перенизь, далі на сідло (КТ, 25); країще `узлісся' - Погляд десь на країщу завис (КТ, 25); подинка `низина, рівна місцина в горах' - Тримається на малтері каміння. / Солодка яблінка на подинці одна (СП, 56).

Географічні водні об'єкти репрезентовано діалектизмами чурґут `джерело, маленький водоспад'

Нетоненька цівочка води, / Що стікає з чурґута у спеку, / Тонізує ліпше ще, як лід (КТ, 23); зворин- ка `маленька гірська річечка, потічок' - Та скапує вода у чорні лунки, / Підмочуючи триколір медунки / і наносну під зворинкою рінь (КТ, 100); шипіт `малий водоспад' - Гуде шипіт, / і монолітні берда / Так вправно перестрибує форель (КТ, 17); мочар `багно, драговина' - І бусли в мочарах збирають всяку двезь (СП, 8); виполоч `вимите водою місце' - Потрата в темені на мокрій виполочі / І довга-довга заполоч весни... (КТ, 37).

Низку лексичних діалектизмів у художній мові П. Мідянки становлять назви осіб за різними ознаками. Це найменування осіб за спорідненістю: няньо `батько' - Мій няньо то давно вже перейшов: / Сибій на Олті та смереки впалі (КТ, 27); стрий `дядько по батькові, брат батька' - В селі Дідоха довго не жила, / Бельгійські ниви стрия пропила (КТ, 108); стрийна `тітка, дружина батькового брата' - Була в нас стрийна росла й молода (КТ, 108); тета `тітка' - Ходила все в товстому сукмані / <...> Пащекувала на усю Луку, / Кляла тетам, стриям, усій родині (КТ, 112). Це також назви осіб за родом діяльності: водас, гайтови `мисливець' - Водас долівський зустрів поета / з білим грибом на самім груни (КТ, 25), - Ми газдове / чи не газдове? Рибарі чи не рибарі? / Гайтовичи не гайтови? (СП, 53); катун `вояк' - Голодні катуни вишкрібують / Чорними нігтями (КТ, 15); лещетар `лижник' - На вершинах вовчий бестіарій... Лещетар з порожнім рюкзаком (КТ, 41); вандрівець `мандрівник' - Що несло вандрівця в полонини, / Коли з хижі не женуть і пса (КТ, 41); дзвонґораш `піаніст' - Вже дойняло - це сало й малороси, / І грають нам чужі дзвонґораші (КТ, 30); береза `очільник гурту колядників' - Що береза нам колядував / Біля тої порти на узгірку (КТ, 22); рибар `риболов', ґазда `господар' - Ми ґаздове / чи не ґаздове? Рибарі чи не рибарі? (СП, 53); баїля, ворожіля `жінка, яка лікує замовляннями; ворожка' - Ходить жінка, вся дорідна в тілі. / Лиш чужі для неї серп, і ґніт, / І оті баїлі й ворожілі (КТ, 23); мольфар `чоловік, який володіє особливими знаннями про довколишній світ, може завдавати шкоди чи приносити користь людям; чаклун, ворожбит' - А гупає вітер. Мольфари, гадаєш? / Не вийдуть із нетрів. Вони не страшні (СП, 77).

Трапляються діалектні назви осіб за віковими, якісними чи географічними ознаками, зокрема леґінь `хлопець, юнак, парубок' - Тепер лежить на дворищі в труні, / І хрестяться бувалі леґіні, / Де тліє свічка в неглибокий лунці... (КТ, 110); фатьови `круті хлопці' - Фатьови чи не фатьови??? / Чи: / “Вбери пня, / / Дай 'му ім'я, / То буде / З нього / ЧОЛОВІК...” (СП, 53); камрат `товариш' - Бокор, пліт, по-галицьки - дараба, / Фарканів на ньому і камрат (СП, 22); товт `словак' - Ватага товтів п'яних! / То просто капець! Зовсім не кінець (КТ, 32); нямеш `житель сіл Потисся' - Це тут чубатий і смаглявий нямеш / Тобі води напитися дав (СП, 5); гайналь `житель Карпат' - Луг-на-Тисі. Ром на помаранчах. / Мараморош. Фліш. І гайналі (СП, 32).

Окремими діалектними назвами представлена лісорозробна й лісосплавна (фирес `лісопильня' - Хтось перепродує старі урбарні буки, / Як починається білявиця-зима. / І їх везе не на зелений фирес (СП, 56); бокор, дараба `пліт, збитий із дерев'яних кругляків' - В нижніх селах зупинявся пліт. / Бо- кор, по-галицьки - дараба (СП, 22)); метеорологічна (фуфіль `хуртовина' - Там не вільно: ні в грозу, ні в фуфіль (КТ, 41); серен `наст, обледеніла кірка на поверхні снігу' - Серен співучий і легкі сирени / У білих шатах. Пустка навкруги (СП, 12)); музична (дримба `щипковий музичний інструмент, який складається з афроподібної скоби та пружинки, що вібрує' - Знов лука запущена й порожня, <...> Зарва з підбілом, і дримба, і роваш (РП, 76)) лексика.

У поетичній мові Мідянки вживаються поодинокі діалектні назви інших тематичних груп лексики, пор.: хосен `користь' - Вона ґаздиня, знає, що до чого, / Як заощадити і ще звести хосен (КТ, 40); бетлегем `вертеп' - Дожити б до Різдва, до бетле- гему (СП, 42); луфт `повітря' - Вчений чолов'яга / Вийде в гори - на луфт, на вгноєне вівцями поле (СП, 36); януар `січень', фебруарій `лютий' - Яну- ар, а потім фебруарій. / Як століття, як схрон, закон (КТ, 41); варош `місто' - Це історичний варош. Місто давнє (СП, 87) та ін.

Серед Мідянчиних лексичних діалектизмів поширені не лише назви предметів, осіб, абстрактних понять, а й ознакова лексика - прикметники, дієслова й прислівники, пор.: фудуль- ний `гордовитий, пихатий' - Фудульний Ужгород. / О Руська Крайна / Файна (СП, 25); битливий `тимчасово поселений, влаштований' - Коли битливі, ярі буйволиці / знаходили притулок в болотах. / Душа батьків, твоя душа - в Потиссі (СП, 5); файний `гарний, вродливий' - <...> кліпає одне дівчисько файне (КТ, 27); гойний `поважний' - Ґаздиня гойна, мабуть, ще набожна. / Жорстоко й владно закриває рот (СП, 82); баршоновий `вельветовий' - Це нині лиш пожмакана бомага, / Як баршонова підкарпатська ніч (КТ, 38) та ін.; би- рувати `мати силу, могти' - Волієш не являтися на людях, / Та ще бируєш вийти на Ігрець (КТ, 31); за- гайтувати `загнати' - Водас загайтує бідну звірку (КТ, 25); рихтувати `готувати, підготовляти' - Тнім ялиці дужі, впайчини рихтуймо: / Вдосвіта почнеться каторжна робота (СП, 14); ґаздувати `господарювати' - І вчишся ґаздувати без жінок (СП, 13); гарувати `тяжко працювати' - Він гарував. Не відав, що голоден (СП, 16); банувати `сумувати, тужити' - І мряка вогка до гірських корит / Усілась твердо, а душа банує (СП, 93); та ін.; суньголов `стрімголов' - Як банальна пастирська картина: / Баранці - і пастир суньголов (СП, 79); у кугутіх `удосвіта, о порі третіх півнів' - І раптом у перенизь долинає пронизливий гойк: / “Мигаль спочив у кугутіх” (КТ, 16) та ін.

Висновки

Таким чином, у мові поетичних текстів П. Мідянки виявлено чималий пласт діалектної лексики, яка репрезентує різні тематичні групи. Її використання є однією з найхарактерніших ознак ідіостилю поета. Як зауважив О. Горбач, покликаючись на праці І. Панькевича [Горбач 1997, с. 276], погуцульщення Марамарощини, краю, лексичною скарбницею якого щедро послуговується П. Мідянка, відбулося ще в XVII-XVIII ст., тому серед досліджуваної лексики чимало слів, властивих і гуцульським говіркам. Уведені в українську літературну мову лексичні діалектизми, завдяки своїй незвичності, новизні й неповторності, виконують важливі функції, зокрема номінативно-пізнавальну, експресивну, забезпечення художньої переконливості та етнографічної достовірності, збагачення лексикону літературної мови.

Мова поетичних текстів Петра Мідянки - це ще й потужна зброя в боротьбі з мовним сепаратизмом, який є особливо небезпечним на Закарпатті. Мовна практика поета засвідчує дбайливе, трепетне ставлення до діалектного слова як важливого чинника художнього текстотворення. В одному із своїх інтерв'ю він сказав: «Краще берегти ту нашу предківську спадщину й не витворювати з неї мікромо- ви. Бо й говірка має бути природна й автентична» [Коломия сьогодні]. Це засторога тим літераторам, які намагаються використати діалект у ролі літературної мови, і надійний орієнтир для тих, які у своїй творчості хочуть використати силу й багатство місцевих говірок.

Література

Горбач О. Мармароська говірка села Поляни. Олекса Горбач. Зібрані статті. VIII. Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен. Фотопередрук. 1997. С. 276-323.

Неборак В. Петро Мідянка, угророс карпатороджений, або Ще раз про ідентичність. Semper tiro: збірник на пошану професора Володимира Панченка / упоряд. В. П. Моренець, Київ: 2014. С. 166-171.

Чопик Р З літопису однієї трійці. Карпати на трьох. Петро Мідянка, Назар Федорак, Василь Зеленчук. Брустури: Дискурсус, 2016. С. 3-11.

Режим доступу: йїїр8://Коломия сьогодні: Край, новини, тексти. 1.09.2019.

References

Horbach O. (1997) Marmaros'ka hovirka sela Polyany [Marmara dialect ofthe village ofPolyany]. Oleksa Gorbach. Zibrani statti. VIII. Istoriya movy. Diyalektologiya. Leksykologiya. Myunxen. Fotoperedruk. S. 276-323 [in Ukrainian].

Neborak V. (2014) Petro Midyanka, ugroros karpatorodzhenyi, abo Shhe raz pro identychnist' [Petro Midyanka, a Carpathian-born Finn, or Once again about identity]. Semper tiro: zbirnyk na poshanu profesora Volodymyra Panchenka / uporyad. V.P. Morenets'. Kyiv. S. 166-171 [in Ukrainian].

Chopyk R. (2016) Z litopysu odniyeyi triytsi [From the chronicle of one trinity]. Karpaty na triokh. Petro Midianka, Nazar Fedorak, Vasyl'Zelenchuk. Brustury: Dyskursus. S. 3-11 [in Ukrainian].

Rezhym dostupu: https://Kolomyya slobodin: Kray, novyny, teksty [Kolomyia today: Land, news, texts]. 1.09.2019 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru